Програма статистичного спостереження у кримінально-правовій та цивільно-правовій статистиці.

Статистичне спостереження завжди здійснюється згідно з відповідним чином розробленою програмою спостереження. Програма спостереження – це перелік питань, на які треба одержати відповіді при даному статистичному спостереженні. Це система показників, яка всебічно характеризує об`єкт дослідження. Від того, наскільки якісно розроблена програма спостереження, залежить успіх проведення всього статистичного дослідження і об`єктивність одержаних даних. Виконання програми статистичного спостереження залежить й від того, що прийнято за одиницю сукупності, вона завжди підпорядковується меті та завданням дослідження.

Програма статистичного спостереження має відповідати таким вимогам:

1) вона повинна містити тільки необхідні та істотні запитання, і не слід включати до неї зайві запитання, які можуть ускладнити одержання і розробку даних;

2) редакція запитань мусить бути конкретною і ясною, щоб усі розуміли їх значення однозначно. Недоцільно вносити до програми іншомовні слова;

З) запитання програми слід записувати у логічній послідовності (спочатку – загальні запитання, а потім – більш конкретні), а також таким чином, щоб можна було відповідями на одні запитання контролювати відповіді на інші запитання, тобто програма має містити контрольні запитання;

4) програма по можливості повинна забезпечувати порівнянність даних з попереднім дослідженням цього об`єкта і з іншими дослідженнями, які були проведені в інших країнах.

Основна мета програми спостереження в кримінально-правовій статистиці – це побудова системи показників, таким чином, щоб вони відображали увесь процес боротьби зі злочинністю. Тому програма повинна включати до себе показники, які характеризуватимуть: 1) рівень, структуру і динаміку злочинності, причини і умови злочинності, особливості особи злочинців і 2) діяльність усієї системи правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю. Аналогічно має бути сформована програма спостереження в інших галузях правової статистики.

Програма спостереження у цивільно-правовій статистиці повинна ділитися на дві частини з метою характеристики своїми показниками: 1) стан цивільних правовідносин, які знаходяться на розгляді у правозастосовчих органах (органах суду, нотаріату), їх структуру і динаміку; причини, які сприяли порушенню цивільного законодавства; склад сторін (відповідачів та позивачів) і 2) діяльність цих органів.

2.Суцільне і несуцільне стат. спостереження. Вибірковий метод в кримінологічних дослідженнях.

За повнотою охоплення одиниць сукупності виділяють спостереження: - суцільні; - несуцільні.

При суцільному спостереженні обстеженню та реєстрації піддягають усі без винятку елементи сукупності, а при несуцільному спостереженні обліку підлягають не всі елементи, а тільки певна їх частина.

Облік усіх правових явищ має бути суцільним. Суцільне спостереження найбільш чітко характеризує стан злочинності.

Несуцільне спостереження застосовується з метою економії часу, зусиль і коштів, а також через неможливість проведення суцільного спостереження. Несуцільні спостереження поділяють на такі види:

- спостереження основного масиву;

- монографічне;

- вибіркове.

Спостереження основного масиву охоплює переважну частину елементів сукупності, обсяг значень істотної ознаки в яких визначає розмір явища, тобто при обстеженні свідки дають певну кількість одиниць, які не можуть істотно вплинути на характеристику сукупності загалом. Цей різновид статистичного спостереження значно економить працю та кошти.

Монографічне спостереження передбачає детальне обстеження лише деяких типових елементів сукупності. До нього вдаються з метою поглибленого вивчення тих аспектів суспільного життя, котрі не були висвітлені масовим обстеженням.

Вибірковим спостереженням називається обстеження, при якому реєстрації підлягають не всі елементи сукупності, а тільки певна, випадково відібрана їх частина. Проведення вибіркового спостереження ґрунтується на знаннях математичної статистики та теорії ймовірностей. Вибіркове спостереження є найбільш поширеним видом несуцільного спостереження, що їх застосовують при вивченні різноманітних закономірностей суспільного життя. Це дає змогу, наприклад, вивчати громадську думку.

Якщо об'єктів кримінологічного дослідження порівняно небагато, то всі вони підлягають вивченню, тобто суцільному дослідженню. Межі суцільного дослідження визначаються, як правило, темою дослідження. Суцільне дослідження застосовують переважно тоді, коли досліджуваних об’єктів відносно небагато. У противному разі застосування цього методу потребує значних затрат часу, сил і засобів. Якщо об’єктів, які підлягають дослідженню, багато, то використають вибірковий метод (вибірку). Застосовуючи цей метод, можна отримати достовірні наукові результати, які майже не відрізнятимуться від результатів складного і трудомісткого суцільного дослідження.

Множину об’єктів, які необхідно охарактеризувати на основі вивчення якоїсь частини цієї множини, називають генеральною сукупністю, а частину множини, що вивчається, — вибірковою (вибіркою). Якщо кількість об’єктів генеральної сукупності відома, то таку сукупність називають визначеною, а якщо невідома — невизначеною. Якщо вивчається генеральна сукупність загалом, то таке дослідження є суцільним, а якщо пізнання генеральної сукупності здійснюється через вибіркове вивчення — вибірковим. Невизначену генеральну сукупність можна охарактеризувати тільки за допомогою вибіркового дослідження. Прикладом невизначеної генеральної сукупності можуть бути злочинність, злочинці, потерпілі й інші множини, розміри яких практично неможливо точно визначити хоча б внаслідок того, що значна їх частина не потрапляє до статистики. Але зареєстрована злочинність стає визначеною генеральною сукупністю.

Застосування вибіркового методу передбачає обов’язкове дотримання певних умов, основною з яких є репрезентативність вибірки (тобто вибірка повинна бути представницькою). А. Зелінський виокремлює три основні умови репрезентативності вибірки:

- здійснювати вибірку необхідно тільки з великої генеральної сукупності. Недоцільно здійснювати вибірку з множини, що складається з менш як тисячі одиниць;

- відбирати вибіркову сукупність необхідно так, щоб кожна одиниця генеральної сукупності мала однакові шанси потрапити до вибірки. Іншими словами, вибірка не повинна бути тенденційною, залежною від волевиявлення і нахилів дослідника;

- обсяг вибіркової сукупності повинен забезпечити її представницький характер (репрезентативність).

Обсяг вибірки визначають за спеціальною формулою; він залежить від частки ознаки, що вивчається у генеральній сукупності, й заданої помилки репрезентативності. Для визначення обсягу вибірки можна також скористатися спеціальними таблицями.

Відбір вибірки є важливим етапом дослідження. Неправильне застосування способів відбору призводить до суттєвого спотворення результатів дослідження. Застосовують чотири основні способи відбору: випадковий, ступеневий, типовий і серійний.

При застосуванні випадкового способу відбору об’єкти, з яких складається генеральна сукупність, розміщуються за будь-якою випадковою ознакою, наприклад архівні кримінальні справи (500) — за початковою літерою прізвища обвинуваченого в алфавітному порядку. Після цього у вибіркову сукупність відбирають намічену кількість справ (100 або 50) через певні проміжки, наприклад кожна п’ята або десята. Цей спосіб доцільно застосовувати тоді, коли генеральна сукупність чітко визначена й не дуже велика. В інших випадках застосовують ступеневий, типовий або серійний спосіб. Ступеневий відбір полягає в тому, що з генеральної сукупності за жеребом або іншим схожим способом виокремлюють ланки, за допомогою дослідження яких складають думку про структуру загалом. Типовий відбір передбачає попередній розподіл генеральної сукупності на відносно однорідні розряди, з яких потім пропорційно здійснюють випадкову вибірку. Наприклад, досліджувані архівні кримінальні справи за ст. 215 КК України доцільно поділити на частини за ознаками статі водіїв, після чого з кожної частини випадково відібрати кожну п’яту справу. Серійний відбір полягає в тому, що генеральна сукупність складається з однорідних серій, що повторюються, і подана у вибірці однією серією.

Вибірковий метод фактично завжди використовують при опитуванні громадян, працівників правоохоронних органів, засуджених, злочинців, а також при вивченні кримінальних справ з метою отримання необхідної інформації з проблем злочинності, оскільки практично неможливо опитати або вивчити великі групи осіб або вивчити значну кількість кримінальних справ. При цьому обов’язково слід суворо дотримуватись умов і вимог, що стосуються вибірки. В окремих випадках для розрахунку репрезентативної вибірки залучають спеціалістів-статистів або математиків.