Частиною нацiонального сiмейного законодавства України
визнаються багатостороннi мiжнароднi договори — Конвенцiї та
двостороннi угоди про надання правової допомоги у цивільних та сiмейних справах, якi укладаються Україною з iншими дер
жавами, за наявностi на це згоди Верховної Ради України1
Серед Конвенцiй, якi на сьогоднi ратифiкованi ВР України i
мають значення для регулювання сiмейних вiдносин, слiд вказати на Конвенцiю про права дитини вiд 20 листопада 1989 р., набула чинностi для України 27 вересня 1991 р., Конвенцiю про захист прав людини i основоположних свобод 17 липня 1997 р., Європейську конвенцiю про здiйснення прав дiтей вiд 25 сiчня 1996 р.і багато інших конвенцій.
Положення зазначених Конвенцiй знаходять своє втiлення
в чинному законодавствi України.
Що стосується двостороннiх угод про надання правової допомоги у цивiльних та сiмейних справах, якi укладає Україна з
iншими державами, то їх кiлькiсть постiйно зростає.