Особа має право на захист свого сiмейного права в разi
його порушення, невизнання або оспорювання.Суб’єктивне сiмейне право на захист — це законодавчо забезпечена можливість уповноваженої особи використовувати правоохороннi засоби для вiдновлення свого порушеного права або його визнання.
Iснує двi основнi форми захисту сiмейних прав: юрисдикцiйна
та неюрисдикцiйна (самозахист).
Юрисдикцiйна форма захисту — це дiяльнiсть уповноважених державою органiв щодо захисту сiмейних прав та iнтересiв учасникiв сiмейних вiдносин. До органiв, якi здiйснюють такий захист належать: суд, органи опiки та пiклування, нотаріус та прокурор.
Основною формою захисту сiмейних прав є судова.
Неюрисдикцiйна форма захисту сiмейних прав -це дiї
фактичного характеру, якi учасник сiмейних вiдносин вчиняє
для захисту свого права та iнтересу або права та iнтересу iншої
особи без звернення до вiдповiдних юрисдикцiйних органiв.
Захист сiмейних прав здiйснюється також органами опiки та піклування,також прокурор.