Позовна давнiсть — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або iнтересу i розраховувати на їх захист.
На вимоги, що випливають з цивiльних вiдносин, завжди поширюється позовна давнiсть, крiм випадкiв, встановлених законом. Iнакше вирiшується це питання в сiмейному правi. Вiдповiдно до ч.1 ст.20
СК України, до вимог, що випливають iз сiмейних вiдносин, за загальним правилом, позовна давнiсть не застосовується.
Позовна давнiсть не застосовується до вимог:про подiл майна, що є об’єктом права спiльної сумiсної власностi подружжя, якщо шлюб мiж ними не розiрвано (ч. 1 ст. 72 СК);чоловiка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини (ч. 6 ст. 136 СК) і інші.
Строк позовної давностi починає перебiг вiд дня,коли особа дiзналася чи могла дiзнатися про порушення свого суб’єктивного права. Аналогiчний пiдхiд мiститься i в ч.1 ст.261 ЦК України.У зазначених випадках позовна давність застосовується судом вiдповiдно до ЦК України (ч.2ст.20 СК).