Подружжя, яке досягло більш вигідних умов для отримувача утримання, має право обминути правила, визначені для зобов’язальних відносин про надання утримання законом, і укласти між собою договір про надання утримання одному з них, визначивши при цьому умови, розмір та строк виплати аліментів. Такий договір за Сімейним кодексом України укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується (ст. 78 СК України).
Договір про сплату аліментів відноситься до цивільно-правових договорів з певною сімейно-правовою специфікою, оскільки передбачений сімейним законодавством.
Сімейно-правовими особливостями цього договору є його суб’єктний склад і те, що у разі невиконання цього договору, одним із подружжя свого обов’язку, аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Договір про надання утримання або сплати аліментів є безвідплатним, одностороннім за розподілом прав і обов’язків (одна сторона несе обов’язок виплачувати аліменти, а друга має право вимоги сплати аліментів), консенсуальним (договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди у встановленій законом формі).
Прийнято вважати, що договір про сплату аліментів відноситься до договорів, які за своїм характером можуть укладатися тільки особисто. Тому укладення їх через представників по довіреності не допускається.
До укладення, виконання, розірвання та визнання недійсним договору про сплату аліментів застосовуються норми Цивільного кодексу, які регулюють, відповідно, цивільно-правові договори.
Як правило, законом визначається, що аліменти виплачуються щомісячно. Але ніщо не перешкоджає визначити в договорі, що вони повинні виплачуватися потижнево, щоквартально, щорічно і т.д.
При розірванні або зміні договору про сплату аліментів зобов’язання вважається зміненим або припиненим з моменту укладення договору сторонами, а при розірванні або зміні договору в судовому порядку — з моменту набуття чинності рішення суду.
Сімейним кодексом України встановлено взаємну участь дружини, чоловіка у витратах на лікування (ст. 90 СК України). Взаємний обов’язок, покладений на чоловіка та дружину, стосується витрат, що пов’язані із хворобою або каліцтвом другого з подружжя. Таке відшкодування частини витрат не пов’язане з непрацездатністю, а залежить лише від розміру цих витрат та матеріального стану дружини і чоловіка.