Відповідно до ст. 38 Сімейного кодексу України недійсним є шлюб, зареєстрований з порушенням вимог, встановлених ст. 22, 24-26 Сімейного кодексу України, а також шлюб, укладений без наміру подружжя або одного з них створити сім’ю (фіктивний шлюб).
Кожний зареєстрований у встановленому законом порядку шлюб вважається таким, що укладений законно та є дійсним. Тому до визнання недійсним такий шлюб існує як правозгідний і є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя. Термін «правозгідний шлюб» уперше використаний у юридичній лексиці, зокрема, у сімейному праві.
Стаття 37 Сімейного кодексу України закріпила правозгідність шлюбу як одну із правових презумпцій. Це означає, що шлюб триває до того часу та вважається таким, що укладений відповідно до закону, доки не будуть одержані документи, які засвідчать обставини, за яких шлюб буде недійсним (ст. 39 СК України).
У разі документального підтвердження порушення вимоги одношлюбності, наявності близького кровного споріднення чи реєстрації шлюбу з недієздатним презумпція правозгідності шлюбу спростовується автоматично, без рішення суду.
Тягар доказування обставин, які спростовують правозгідність шлюбу, покладається на особу, яка оспорює його законність. Інколи особа, яка має бажання зареєструвати шлюб, помилково тлумачить певні обставини як перешкоду до цього.
Наприклад, читачка газети «Юридичний вісник України» звернулась за роз’ясненням з приводу такого питання: Так склались обставини, що нині мій хлопець відбуває покарання у виправній колонії. Звичайно, йому дуже важко, оскільки він потрапив туди не внаслідок схильності до злочинної діяльності, а через дурницю. Мені хотілося б хоч трохи йому допомогти — принаймні надати впевненість у тому, що він мені потрібен, тому я вирішила вже зараз з ним одружитися. То чи можна це зробити і чи не є це перешкодою до укладення шлюбу?.
Те, що хлопець перебуває у виправній колонії, не може бути перешкодою для укладення шлюбу — адже відповідно до ч. 3 ст. 63 Конституції України засуджений користується всіма правами особи і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду (при цьому право засуджених на шлюб законодавством не обмежується).
Зареєстрований у встановленому порядку шлюб вважається укладеним законно і обумовлює настання передбачених законодавством правових наслідків до винесення судом рішення про визнання шлюбу недійсним. До винесення судом такого рішення особи, які уклали шлюб, вважаються законним подружжям з відповідними правами і обов’язками.
Презумпція дійсності шлюбу, укладеного в установленому законом порядку, не викликала сумніву як в теорії радянського сімейного права, так і в сучасній юридичній літературі. Не змінилася і панівна точка зору на визнання шлюбу недійсним як на санкцію за порушення сімейного законодавства.
Недійсність шлюбу є наслідком порушення «законів шлюбу», тобто тих обов’язкових правил поведінки, дотримання яких є необхідним для забезпечення дійсності шлюбу.
Стаття 45 КпШС містила положення, за якими «шлюб міг бути визнаний недійсним». Це давало підставу для висновку, що суд має право відмовляти в позові про визнання шлюбу недійсним навіть у разі порушення принципу моногамії або реєстрації шлюбу з недієздатним. Ця неточність у Сімейному кодексі усунута.
Отже, недійсність шлюбу — це особливий вид сімейно-правової санкції, яка застосовується у разі порушення передбачених законом умов укладення шлюбу і означає анулювання тих юридичних наслідків, які законом пов’язуються з дійсним шлюбом.
Термін «недійсний шлюб» слід сприймати з певною умовністю, адже те, що залишилося після спростування правозгідності шлюбу, назвати шлюбом, навіть недійсним, уже неможливо.
Презумпція правозгідності шлюбу, як і будь-яка інша правова презумпція, існує і справляє відповідний правовий резонанс аж до її спростування.
Період між реєстрацією шлюбу і спростуванням його правозгідності може бути тривалим, а це значить, що особи, які порушили, наприклад, принцип одношлюбності, не жили у юридичному вакуумі. Навпаки, вони, як правило, мали відповідні блага шлюбу: змінили прізвище, уклали шлюбний договір, оселилися в помешканні другого з подружжя тощо. Оскільки право не може виникнути у особи на базі вчиненого нею правопорушення, то ті можливості, які вона одержала і реалізувала, є, у певній мірі, квазіправом. Однак таке сумне юридичне відкриття робиться лише після спростування презумпції правозгідності шлюбу. Недійсність шлюбу стосується різноманітних сфер життя осіб, які в ньому перебували.