Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:
1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частиною п'ятою статті 26 цього Кодексу;
2) між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;
3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;
4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.
При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини у осіб, зазначених пунктами 1, 2, 4 частини першої цієї статті, або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право на шлюб.
Функція суду полягає у з'ясуванні необхідних обставин, які визначаються як умови недійсності шлюбу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 коментованої статті шлюб визнається недійсним за рішенням суду:
• якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка;
• у разі його фіктивності.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (п. 1 ст. 214 ЦПК України). Якщо в процесі розгляду справи буде встановлена наявність однієї з двох вказаних підстав, суд визнає шлюб недійсним.
2. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Добровільність шлюбу є однією з основних засад сучасного сімейного права (ст. 24 СК України). Тому порушення умов щодо добровільності шлюбу є підставою для визнання його недійсним.
Згода особи не вважається вільною у наступних випадках:
• в момент реєстрації шлюбу особа страждала тяжким психічним розладом, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними;
• особа перебувала^ стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними;
• шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.
Згода особи є способом зовнішнього виявлення її внутрішньої волі на реєстрацію шлюбу. В літературі зазначалося, що до визначення вольового аспекту укладення шлюбу певною мірою можуть застосовуватися загальні теоретичні конструкції, що розроблені в цивільно-правовій науці. Зокрема вимогою до змісту волі-особи є: а) наявність волі; б) серйозність намірів; в) відсутність помилки; г) свобода волі. Що стосується умов волевиявлення, то окрім необхідної форми потрібні: а) ясність виявлення; б) визначеність вияву волі'.
Якщо існує певний дефект волі та волевиявлення або їх неспівпадіння, вважається, що при реєстрації шлюбу особа діяла без вільної згоди.
Якщо особа страждала тяжким психічним розладом, вона, без сумніву, не могла сповна усвідомлювати значення своїх дій і (або) керувати ними. Причому шлюб визнається судом недійсним, якщо особа саме в момент реєстрації шлюбу страждала тяжким психічним розладом, тобто, коли її хворобливий психічний стан не є хронічним. Якщо ж особа була визнана недієздатною у зв'язку з тим, що вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ч. 1 ст. 39 ЦК України), то шлюб з такою особою є недійсним і без рішення суду в силу прямого припису закону (ч. З ст. 39 СК України).
Шлюб визнається недійсним, якщо особа під час реєстрації шлюбу перебувала у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння. Стан сп'яніння має бути таким, що особа не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними. Ці обставини мають бути доведені в суді.
Шлюб визнається також недійсним, якщо його було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства. В сімейному законі використовується поняття «фізичне та психічне насильство», у той час як в ст. 231 ЦК України поняття «насильство» є родовим і визначається як фізичний чи психічний тиск на особу з боку другої сторони або іншої особи. Очевидно, що принципової різниці у змісті вказаних понять немає.
В цілому важко уявити процес реєстрації Шлюбу під впливом прямого фізичного насильства проти особи. Тому у першу чергу насильство може мати характер психічного тиску на наречену (нареченого). Такий психічний тиск має бути такого ступеня впливу на особу, що примушує п зареєструвати шлюб без її вільної волі. Психічне насильство може проявлятися в загрозах заподіяння шкоди як самій особі, яка реєструє шлюб, так і її родичам чи близьким людям, у вигляді розголошення важливої для особи таємниці, опублікування приватних документів тощо. У випадку застосування фізичного або психічного насильства особа має можливість усвідомлювати значення своїх дій та їх наслідків, проте вимушена зареєструвати шлюб без вільної згоди.
3. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. В літературі зазначалося, що фіктивний сімейно-правовий стан - це результат протизаконного прийому, який полягає у здійсненні особою наданих законом правомочностей в цілях, які не відповідають їх змісту та соціальному призначенню. Зокрема шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя. Фіктивність намірів може мати місце як щодо обох сторін, так і щодо однієї з них. Інколи особа може намагатися формально отримати деякі елементи правового статусу подружжя - право на пільги, право на одержання пенсій, допомог та інших платежів, право виїзду за кордон як члену сім'ї певної особи тощо. При цьому вона не має наміру реально створити сім'ю та підтримувати подружні стосунки. За таких обставин інтереси другої - добросовісної сторони, можуть бути серйозно порушені. Закон передбачає можливість настання негативних правових наслідків недійсності шлюбу лише для однієї сторони (ст. 45 СК України) і, навпаки, збереження прав подружжя за сумлінною стороною, яка не мала намірів укласти фіктивний шлюб. Якщо ж обидві сторони реєстрували шлюб без наміру створення сім'ї, то негативні наслідки будуть запроваджені щодо жінки та чоловіка одночасно. За таких обставин до суду з позовом можуть звертатися інші особи, права яких порушені недійсним шлюбом.
4. Закон передбачає можливість санації (відновлення) шлюбу. В літературі зазначалося, що санація шлюбу - це збереження за шлюбом, який було укладено з порушенням закону, правомірного характеру, який притаманний дійсному шлюбу. Згідно із ч. З коментованої статті шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.
Таким чином санація можлива щодо будь-якого шлюбу, який визнається судом недійсним (укладеного без вільної згоди сторін або фіктивного). Це може мати місце, наприклад, якщо особа під час реєстрації шлюбу не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, оскільки перебувала у стані алкогольного сп'яніння. Проте після реєстрації шлюбу вона фактично висловлює свою згоду на шлюб, оскільки проживає з другою стороною однією сім'єю. Сторони (одна з них) можуть укласти шлюб і без наміру створення сім'ї, хоча пізніше їх відносини змінюються і фіктивний шлюб перетворюється у повноцінні відносини подружжя. За таких обставин суд не може визнати шлюб недійсним і по суті юридично санує (відновлює) цей шлюб.