Особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або поновити дошлюбне (ст. 113 СК України).
Право на вибір прізвища належить до особистих немайнових прав подружжя. Воно виявляється у можливості вибору дружиною і чоловіком прізвища після розірвання шлюбу. У зв’язку з цим колишній чоловік не може заперечувати проти того, щоб його колишня дружина іменувалася і надалі його прізвищем, тобто тим, яке вона вибрала при реєстрації шлюбу.
Після розірвання шлюбу та одержання свідоцтва про розірвання шлюбу особа має право на повторний шлюб.
Наприклад, читачка газети «Юридичний вісник України» звернулась за роз’ясненням з приводу такого питання: можливо, мені доведеться розлучитися з чоловіком. Оскільки спільних дітей у нас немає, то, гадаю, цю процедуру можна буде зробити в органі РАЦС. Але знайомі кажуть, що якщо все ж таки дійде до розлучення, то мій чоловік, оскільки він заробляв набагато більше, ніж я, забере собі і не так давно збудований нами (але за його гроші) будинок і придбаний автомобіль. Чи правда це? І взагалі, що мене очікує (у правовому сенсі) у разі розлучення ?‘.
Правові наслідки розірвання шлюбу полягають у припиненні на майбутнє між подружжям особистих немайнових та майнових відносин, що існували між ними під час шлюбу. При цьому деякі з них припиняються саме з моменту розірвання шлюбу, а деякі за бажанням одного із подружжя чи відповідно до закону продовжують тривати ще певний час.
Так, відповідно до ст. 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права непрацездатної та потребуючої матеріальної допомоги особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу (воно припиняється з настанням інших обставин — наприклад, з поновленням працездатності цієї особи, реєстрацією з нею повторного шлюбу тощо).
Побоювання дописувачки щодо повної втрати нею набутого під час шлюбу майна є абсолютно безпідставними (звісно, якщо тільки вона з чоловіком не укладали шлюбний договір з визначенням у ньому відповідного правового режиму майна), адже, згідно зі ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям в шлюбі, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не те що заробляв менше, а взагалі не мав з поважної причини (наприклад, через навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хворобу тощо) самостійного заробітку. Саме розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте в шлюбі (для цього необхідно його розділити), але розпоряджання таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК України. До вимог про поділ майна, заявлених після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки (ч. 2 ст. 72 СК України), яка рахується від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
З моменту розірвання шлюбу втрачається право на спадщину за законом після смерті колишнього чоловіка (дружини), право на пенсійне забезпечення у зв’язку із втратою другого з подружжя за встановленими у законі підставами тощо.