рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Походження як підстава виникнення правовідносин між батьками та дітьми.

Походження як підстава виникнення правовідносин між батьками та дітьми. - раздел Право, Менджул М.В СІМЕЙНЕ ПРАВО Народження Дитини — Це Важлива Подія Для Жінки І Чоловіка, Які Дали Їй Життя....

Народження дитини — це важлива подія для жінки і чоловіка, які дали їй життя. Походження дитини від конкретних батьків є підставою для виникнення правових відносин між батьками і дітьми (ст. 121 СК України).

Визначення походження дітей слід розуміти як інститут сімейного права і як спосіб захисту прав дитини. Зокрема, як інститут сімейного права це — сукупність юридичних норм, які регулюють відносини, що виникають у зв’язку з визначенням походження дитини та захисту прав дитини.

Під терміном «походження дітей» слід розуміти їх кровне (біологічне) походження від конкретних чоловіка і жінки, зареєстроване в органах реєстрації актів цивільного стану з дотриманням певного порядку.

Права та обов’язки членів сім’ї (матері, батька і дитини) ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану, незалежно від того, народилися діти від батьків, які перебувають у шлюбі, чи ні.

Деякі авторипідручників з сімейного права вважають батьківські правовідносини такими, що виникають на основі двох юридичних фактів: народження дитини (подія) і державної реєстрації народження (дія).

Однак сьогодні ми можемо говорити не лише про біологічне походження, а й про соціальне (концепція соціального батьківства і материнства), що знайшло підтвердження і у сімейному законодавстві (ст. 123 СК України).

Походження дитини визначається державними відділами реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції шляхом державної реєстрації народження фізичної особи. Порядок державної реєстрації народження з одночасним визначенням її походження, присвоєння прізвища, власного імені та по батькові визначається відповідно до Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства Юстиції України від 18.10.2000 р. №52/5 (у редакції Наказу Міністерства Юстиції України від 22.11.2007 р. № 1154/5).

Державна реєстрація народження дитини здійснюється за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків, чи одного з них. Батьки самостійно вирішують, в якому органі РАЦСу вони будуть реєструвати народження своєї дитини.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад проводять також реєстрацію народження дитини з одночасним визначенням її походження.

Реєстрація народження дітей, які народилися в експедиції або в іншій віддаленій місцевості, де немає органів реєстрації актів цивільного стану, проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, не пізніше одного місяця з дня їх повернення.

Якщо дитина народилася під час перебування матері на морському, річковому, повітряному судні, у потязі або в іншому транспортному засобі, то реєстрація народження провадиться за місцем проживання батьків чи одного з них. Місцем народження зазначається місце проживання батьків.

У разі народження дитини жінкою, яка утримується в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, реєстрація народження проводиться в органі реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням цієї установи на підставі заяви матері та одного із документів, що посвідчує факт народження, уповноваженим представником адміністрації установи чи слідчого ізолятора, який після реєстрації отримує документ про народження, який надалі зберігається в особовій справі жінки, про що робиться відповідна відмітка. Паспорт або паспортний документ матері подається тільки у разі, якщо він зберігається в її особовій справі.

Реєстрація народження проводиться за усною чи письмовою заявою батьків дитини чи одного з них, а у разі хвороби, смерті батьків або з інших причин неможливості для них зареєструвати народження — за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров’я, в якому народилася дитина або в якому на цей час вона перебуває.

Заяву про реєстрацію народження дитини батьки зобов’язані подати невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини.

Невиконання цього обов’язку є підставою для покладення на батьків дитини відповідальності, встановленої законом.

Реєстрація в органах реєстрації актів цивільного стану мертвонароджених і дітей, які померли в перші шість діб після народження, провадиться закладом охорони здоров’я, в якому народився або помер новонароджений. При пологах, які приймали вдома, реєстрація провадиться закладом охорони здоров’я, медичний працівник якого їх приймав або констатував смерть новонародженого; у разі, якщо була знайдена мертва дитина віком шість діб, — бюро судово- медичної експертизи.

Заклади охорони здоров’я при мертвонародженні, народженні та смерті дитини, померлої на першому тижні життя, бюро судово-медичної експертизи — у разі встановлення факту смерті дитини поза лікувальним закладом зобов’язані звернутися до органу реєстрації актів цивільного стану із заявою про реєстрацію не пізніше трьох діб.

Повідомлення в органи реєстрації актів цивільного стану про мертвонародження, про народження та смерть дитини, яка померла на першому тижні життя, покладається на головного лікаря (керівника) закладу охорони здоров’я, в якому перебувала мати під час пологів або помер новонароджений; на заклад, лікарі якого надавали медичну допомогу при пологах удома або встановили смерть новонародженого вдома; на керівника бюро судово-медичної експертизи — у разі встановлення факту смерті дитини поза лікувальним закладом (на вулиці, удома, якщо медичного нагляду не було, та іншому місці).

У випадках, коли мати, яка не перебуває у шлюбі з батьком дитини, померла або передала дитину на повне державне утримання, тобто відмовилась взяти її з пологового будинку, або місце її проживання невідоме, а батьківство не встановлене, реєстрація народження дитини провадиться за письмовою заявою уповноваженого представника закладу охорони здоров’я, в якому перебувала мати під час народження дитини, або за письмовою заявою уповноваженого представника адміністрації дитячого закладу чи особи, яка опікується дитиною. Відомості про матір наводяться на підставі одного із документів, що посвідчує факт народження, прізвище дитини і прізвище батька — за прізвищем матері, власне ім’я і по батькові дитини та батька — за вказівкою заявника. При цьому по батькові дитини повинно відповідати власному імені батька (решта даних про батьків дитини не записується). Про реєстрацію народження такої дитини орган реєстрації актів цивільного стану повинен письмово повідомити орган опіки і піклування, про що зазначається в актовому записі про народження.

У разі народження дитини жінкою, якій в організм був перенесений ембріон людини, зачатий подружжям в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, реєстрація народження провадиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення. У цьому разі одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається засвідчена нотаріусом її письмова згода на запис подружжя батьками дитини. При цьому робиться відповідний запис: матір’ю дитини згідно з медичним свідоцтвом про народження форми № ЮЗ/о, є громадянка (прізвище, власне ім’я, по батькові).

Якщо ж дитина народилася за кордоном, де проживають її батьки, реєстрацію народження з одночасним визначенням походження проводять дипломатичні представництва і консульські установи.

Відомості про батьків записуються в книзі записів народжень. На підставі цього запису видається свідоцтво про народження, в якому вказуються батьки дитини. Свідоцтво про народження видається на бланках суворої звітності, виготовлених за єдиними зразками, затвердженими Постановою Т´ібінету Міністрів України «Про затвердження зразків книг реєстрації актів цивільного стану та описів бланків свідоцтв, що видаються державними органами реєстрації актів цивільного стану» від 12.09.2002 р. № 1367.

Актовий запис у книзі про народження і свідоцтво про народження є прямими доказами походження дитини від конкретних осіб, що має дуже важливе значення на практиці, зокрема у справах спадкових, аліментних та ін.

Реєстрація актів цивільного стану за заявами іноземців, осіб без громадянства, проводиться за законодавством України.

Слід зазначити, що закон встановлює різні процедури визначення походження дітей від конкретних чоловіка і жінки залежно від обставин:

1) батьки дитини перебувають у шлюбі (ст. 122 СК України);

2) дитина народжена в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій (ст. 123 СК України);

3) батьки дитини в шлюбі не перебувають, але походження її визначається за заявою матері та батька (ст. 126 СК України);

4) батьки дитини в шлюбі не перебувають, але батько добровільно визнав своє батьківство (ст. 127 СК України);

5) батьки дитини в шлюбі не перебувають і батько не визнає свого батьківства (ст. 128 СК України). .

Сімейний кодекс України передбачає обов’язковість визначення материнства і батьківства народженої дитини.

Правові відносини між дитиною та її матір’ю виникають на підставі факту кровного споріднення. За загальним принципом сімейного права матір’ю дитини є жінка, яка її народила (презумпція материнства).

Для встановлення матері дитини не має значення її сімейний стан, тобто перебуває жінка, яка народила дитину у шлюбі чи ні.

Відповідно до Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні походження дитини від матері (материнство) визначається на підставі документів, що підтверджують народження дитини матір’ю в медичному закладі (медичне свідоцтво про народження форми № 103/о), а у разі народження поза закладом охорони здоров’я — на підставі медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу форми № 103-1 /о, заяви двох свідків, присутніх при пологах. Якщо жінка народжує дитину на судні, в літаку, потязі тощо, го документом, що підтверджує її материнство, буде акт, складений відповідними посадовими особами (капітаном судна, командиром, начальником потяга тощо) за участю двох свідків і лікаря або фельдшера (якщо лікар або фельдшер були на транспортному засобі). У разі відсутності лікаря або фельдшера реєстрація народження впровадиться на підставі вказаного акта та медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу.

Якщо жінка народила мертву дитину, то видається лікарське свідоцтво про перинатальну смерть.

Ці документи подаються до органу РАЦС, де і реєструється народження. За відсутності таких документів реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою.

Звичайно, важливість дотримання правил визначення материнства має дуже важливе значення, оскільки можливі помилки у записах матері під час реєстрації народження дитини можуть призвести до негативних правових наслідків. Саме тому закон надає право жінці, яка записана матір’ю дитини, оспорювати своє материнство (ст. 139 СК України) у двох випадках:

- якщо своє материнство оспорює жінка, яка записана матір’ю;

- якщо материнство жінки, яка записана матір’ю дитини, оспорює інша жінка, яка вважає себе матір’ю цієї дитини.

До вимог про визнання материнства встановлюється позовна давність в один рік та починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір’ю дитини.

Особливо складними є справи про материнство, викликані підозрою в підміні дитини.

Наприклад, у 1983 році в сільському пологовому будинку дві жінки народили хлопчиків: для С. — це була перша дитина, для Н. — шоста, але кожна попередня дитина її помирала, не доживши до одного року. Через відсутність належного контролю Н. вночі поміняла дітей, а через чотири місяці дитина, з якою С. виписалася з лікарні, померла. Селом поповзли чутки, які згодом підтвердилися. Під приводом негайної госпіталізації, Н. з дитиною була поміщена до лікарні. Це дало можливість слідству провести судово-біологічну експертизу, висновок якої виключив походження дитини від Н. та її чоловіка. Ухвалою суду дитина була повернута справжнім батькам, а кримінальна справа закрита у зв’язку з психічним станом II.

На відміну від материнства, визначення батьківства залежить від сімейного стану матері дитини, тобто перебуває вона у шлюбі чи ні.

Як відомо, права та обов’язки подружжя виникають з моменту державної реєстрації шлюбу в органах РАЦСу, що дозволяє здійснити захист законних прав та інтересів не тільки подружжя, але й їхніх дітей.

На цьому факті державної реєстрації шлюбу якраз і ґрунтується презумпція батьківства дитини, народженої у шлюбі. Тому відповідно до ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, то дружина записується матір’ю дитини, а чоловік — батьком.

Батьківство чоловіка матері дитини підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу між ними.

Презумпція батьківства діє не лише в період шлюбу. Дитина, народжена до десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя (ч. 2 ст. 122 СК України), а відтак — батьком дитини буде чоловік матері.

Отже, єдиною умовою визнання батьківства особою, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі, у разі народження дитини його дружиною, є запис про шлюб.

Якщо ж дитина народилася до десяти місяців від дня припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після повторного шлюбу її матері з іншою особою, то вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі. Законодавець базує свою позицію на пріоритеті шлюбних відносин, оскільки дитина, народжена в період десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, але після реєстрації нового шлюбу її матері з іншим чоловіком, вважається народжена подружжям у зареєстрованому, хоч і повторному шлюбі.

Батьківство попереднього чоловіка може бути визначене на підставі його спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або за рішенням суду.

Наприклад, Олена С. перебувала у шлюбі з громадянином К. п’ять місяців, після чого шлюб був розірваний. Через два місяці після розлучення вона уклала шлюб з В., а через шість місяців з моменту розлучення народила дитину. Відповідно цієї норми батьком дитини є громадянин В. Батьківство попереднього чоловіка може бути визначене на підставі спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або за рішенням суду.

Відповідно до ст. 129 СК України, чоловік, який вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред’явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

Позовна давність до вимог про визнання батьківства встановлена один рік. Розглядаючи питання про походження дитини від подружжя, слід мати на увазі і положення ч. З ст. 122 СК України, відповідно до якої подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства. При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, якщо немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень здійснюється відповідно до ч.І ст. 135 СК України за прізвищем матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

У разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання запис про матір та батька дитини провадиться відповідно до цієї статті, за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров’я, в якому народилася дитина.

Якщо батьки дитини невідомі, запис про них у Книзі реєстрації народжень проводиться за рішенням органу опіки та піклування.

Звичайно, що при реєстрації батьківства особи, крім усної або письмової заяви батьків (подружжя) або одного з них про народження дитини, необхідно пред’явити також всі необхідні документи, визначені Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні.

Якщо заява про реєстрацію народження дитини була зроблена не батьками, а іншими особами, необхідно пред’явити документи, що встановлюють їх особу (паспорт), та документ, що підтверджує їхні повноваження.

Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, державний орган реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, державний орган реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.

69. Визначення походження дитини від батьків, які перебувають у шлюбі між собою.

 

Визначення походження дитини від чоловіка і жінки, які перебувають у шлюбі між собою, не викликає проблем. У п. 1 ст. 122 СК України зазначено: дитина, яка зачата і(або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини. Походження дитини від подружжя визначається на підставі:
а) Свідоцтва про шлюб;
б) документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Викладене стосується ситуації, коли дитина зачата і народжена у шлюбі; зачата до шлюбу, народжена у шлюбі.
Складніше визначити походження дитини від матері та батька у випадках:
1) коли дитина зачата у шлюбі, а народжена після припинення шлюбу;
2) коли дитина зачата у шлюбі, а народжена після визнання шлюбу недійсним.
Позиція законодавця у визначенні питань походження дитини ґрунтується на пріоритеті шлюбних відносин, оскільки дитина, народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя (п. 2 ст. 122 СК України).
Визначальним при цьому є строк - десять місяців. Після спливу десяти місяців з моменту припинення шлюбу або визнання його недійсним народжена жінкою дитина не буде вважатися такою, що походить від подружжя.
Виняток із зазначеного правила становить випадок, передбачений ст. 124 СК України. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі.

 

70. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою.

 

Згідно зі ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Шлюбно-сімейне законодавство України не передбачає різниці між дітьми, батьки яких перебувають у шлюбі між собою, та дітьми, народженими матір’ю, яка не перебуває у шлюбі. Ніяких моральних та правових обмежень будь-які діти не знають. Існує лише різний порядок визначення походження дитини.
Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, може відбуватися:
- за спільною заявою матері та батька дитини (ст. 126 СК України);
- за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини (ст. 127 СК України);
- у судовому порядку (ст. 128 СК України).
Отже, законодавець закріплює два порядки визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою:
— добровільний;
— судовий.
Спільна заява жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, про реєстрацію їх матір’ю та батьком дитини (ст. 126 СК України) свідчить про добровільність їх рішення. Й тому реєстрація походження дитини проводиться в органах реєстрації актів цивільного стану без будь-яких попередніх процедур, зокрема судового розгляду. Така заява може бути подана вказаними особами до органу реєстрації актів цивільного стану як до, так і після народження дитини. Особиста присутність їх при подачі заяви не є обов’язковою. Батько (мати) може подати заяву про визнання батьківства через представника або надіслати її поштою. Єдиною обов’язковою умовою у цих випадках є нотаріальне засвідчення заяви або повноважень представника. Право на визнання себе батьком (матір’ю) дитини не обмежується віковим критерієм. Однак, якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, державний орган реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. Така конструкція ч. 2 ст. 126 СК України дозволяє зробити висновок, що повідомлення відповідних осіб про запис неповнолітньої особи матір’ю дитини законодавством не передбачений. Необхідність повідомлення вказаних осіб, які за законом піклуються про неповнолітню особу, зумовлена тим, що згідно з ч. 1 ст. 35 ЦК України неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини, може бути надана повна цивільна дієздатність.
Визнання батьківства — це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Однак, одного волевиявлення особи щодо визнання себе батьком певної дитини недостатньо для настання правових наслідків. Необхідно також ще й волевиявлення матери дитини, яке полягає у вираженні згоди на те, щоб чоловік був записаний батьком її дитини. Саме тому вимагається подача до органів РАЦС спільної заяви матери дитини та чоловіка, якій вважає себе батьком цієї дитини.
З іншого ж боку, визнання батьківства є констатацією факту біологічного батьківства особи, яка подала заяву до органів РАЦС. У юридичній літературі практично одностайною є думка про те, що визнання батьківства вимагає поєднання природно-біологічного (кровного) споріднення та вольового факторів. Це зумовлено тим, що мета визнання батьківства полягає у підтвердженні (констатації) вже існуючого біологічного (кровного) споріднення між чоловіком, якій визнає себе батьком, та дитиною. Для встановлення батьківських правовідносин між дитиною та особою, яка не є її біологічним батьком, але бажає визнати себе батьком цієї дитини, існує інститут усиновлення. Однак, у зв’язку з тим, що закон не вимагає з’ясування дійсного походження дитини при подачі спільної заяви про визнання батьківства, на практиці можливі випадки набуття батьківських прав у такому порядку особою, яка бажає усиновити чужу дитину.
Чоловік, який не перебуває у шлюбі з матір’ю дитини й вважає себе батьком цієї дитини (ст. 127 СК України), може подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання себе батьком дитини за наявності однієї з наступних обставин:
- мати дитини померла;
- мати дитини оголошена померлою відповідно до ст. 46 ЦК України;
- мати дитини визнана недієздатною відповідно до ст. 39 ЦК України;
- мати дитини визнана безвісно відсутньою відповідно до ст. 43 нового ЦК України;
- мати дитини позбавлена батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України;
- мати дитини не проживає з нею не менш як шість місяців і не виявляє про неї материнської турботи та піклування.
Єдиною умовою прийняття заяви чоловіка, який вважає себе батьком дитини, у всіх цих випадках є запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень за прізвищем матері, а ім’я та по батькові батька дитини – за вказівкою матері. Іншими словами, запис про батька дитини не має правової підстави, тобто не ґрунтується ні на заяві іншого чоловіка, ні на рішенні суду. Отже, у чоловіка, який подає заяву про визнання себе батьком дитини, не має суперечності інтересу з іншою особою.
Визначення батьківства за рішенням суду (ст. 128 СК України) проводиться за наявності спору щодо особи, яка є батьком дитини. Ситуації, в яких батьківство встановлюються в судовому порядку, мають місце, коли чоловік не визнає себе батьком дитини й, навпаки, коли чоловік вважає себе батьком дитини, а цей факт оспорюється.
Встановлення батьківства розглядається також як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення (визнання) порушених (оспорених) прав дитини. Така сутність цього юридичного факту обумовлюється тим, що визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов’язків, зокрема обов’язку з утримання дитини.
У ст. 128 СК України по-новому вирішується питання щодо визначення батьківства за рішенням суду. Так, згідно зі ст. 53 КпШС УРСР у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, за відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку. При цьому встановлення батьківства судом можливе лише у разі доведення однієї з наступних обставин:
- спільне проживання та ведення спільного господарства матір’ю дитини і відповідачем до народження дитини;
- спільне виховання чи утримання ними дитини;
- інші докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
У СК України підставою для визнання батьківства можуть слугувати будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України (ч. 2 ст. 128 СК України). Таким чином, у СК України окремо не виділяються будь-які обставини, що можуть бути підставами встановлення батьківства. Тим самим скасовано обмеження щодо засобів доказування батьківства дитини.
Найбільш дискусійним питанням є проблема судових експертиз як доказів у справах про визначення походження дитини. Сучасний рівень розвитку науки та медицини дозволяє використовувати у судовій практиці різні види експертиз, зокрема експертиз зі встановлення батьківства (материнства). Такі експертизи можуть бути біологічними, судово-медичними, генетичними тощо. Однак, не зменшуючи значення висновків, зроблених у разі проведення цих експертиз, треба все ж такі визнати, що й сьогодні судові експертизи є лише одним із доказів, що підтверджує походження дитини від конкретної особи або спростовує це.
Визнання батьківства в суді здійснюється у порядку позовного провадження. Позов про визнання батьківства може бути поданий матір’ю, опікуном, піклувальником дитини або особою, яка утримує та виховує дитину. Дитина, яка досягла повноліття, має право самостійно подати позов про визнання батьківства.
Як вже зазначалося, позов про визнання батьківства може подати також і чоловік, який вважає себе батьком дитини, якщо його батьківство не визнається (оспорюється) матір’ю дитини або іншими особами. Визнання батьківства в судовому порядку можливе також лише за умови, що запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до вказівок матері.
У судовому порядку можуть також встановлюватися факт батьківства (материнства) та факт визнання батьківства. Ці справи розглядаються за правилами окремого провадження.
Встановлення факту батьківства в судовому порядку відрізняється від визнання батьківства за рішенням суду за наступними критеріями:
- відсутність спору щодо батьківства дитини;
- смерть фактичного батька дитини;
- час народження дитини.
У разі смерті чоловіка, якій не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду (ст. 130 СК України). Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до вказівок матері дитини. Заяву про встановлення факту батьківства можуть подавати ті ж самі особи, які мають право пред’являти позов про визнання батьківства, крім, звичайно, особи, яка вважає себе батьком дитини.
За рішенням суду може також бути встановлений й факт материнства (ст. 132 СК України). Умовами розгляду заяви про встановлення факту материнства є:
- смерть жінки;
- за життя ця жінка вважала себе матір’ю дитини;
- відсутність спору щодо материнства цієї жінки;
- у Книзі реєстрації народжень вчинено запис про матір дитини за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров’я, в якому народилася дитина.
Заява про встановлення факту материнства може бути подана батьком, опікуном, піклувальником дитини або особою, яка утримує та виховує дитину. У разі досягнення дитиною повноліття вона також може подати таку заяву до суду.

___________________________________________________________________________

71. Підстави, суб’єкти та порядок судового визнання батьківства.

72. Оспорювання запису про батьківство (материнство).

73. Поняття та види особистих немайнових прав та обов'язків батьків та дітей

74. Загальна характеристика особистих немайнових прав і обов'язків батьків та дітей.

75. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов’язків.

76. Особливості реалізації прав та виконання обов’язків неповнолітніми батьками.

77. Роздільне та спільне сумісне майно батьків та дітей.

78. Особливості управління майном дітей. Використання доходу від майна дітей.

79. Аліментні правовідносини батьків та дітей.

80. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей та його виконання.

81. Припинення обов'язку батьків утримувати дитину.

82. Обов'язок повнолітніх дітей утримувати батьків та його виконання.

83. Підстави, порядок та правові наслідки позбавлення батьківських прав.

84. Поновлення батьківських прав.

85. Підстави, порядок та правові наслідки відібрання дітей без позбавлення батьківських прав.

86. Особисті немайнові правовідносини інших членів сім'ї та родичів.

87. Майнові правовідносини інших членів сім'ї та родичів.

88. Поняття та сутність усиновлення.

89. Умови та порядок усиновлення.

90. Підстави, порядок та правові наслідки визнання усиновлення недійсним.

91. Підстави, порядок та правові наслідки скасування усиновлення.

92. Поняття і значення опіки та піклування над дітьми.

93. Порядок встановлення опіки (піклування).

94. Права дитини, над якою встановлено опіку або піклування.

95. Права та обов'язки опікунів та піклувальників.

96. Припинення опіки та піклування над дітьми.

97. Поняття патронату над дітьми та його відмінність від інших форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування.

98. Підстава встановлення патронату як особливої форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування.

99. Поняття та правова природа договору патронату.

100. Підстави, порядок та правові наслідки зміни, припинення договору патронату, визнання його недійсним.

101. Поняття прийомної сім’ї та її значення у влаштуванні дітей, позбавлених батьківського піклування.

102. Дитячий будинок сiмейного типу: поняття, значення та порядок перебування дітей.

103. Підстави, порядок та правові наслідки припинення діяльності дитячого будинку сімейного типу.

104. Види міжнародних договорів, які застосовуються до сімейних правовідносин і умови їх чинності в Україні.

105. Правила застосування колізійних норм міжнародних договорів та норм сімейного законодавства України.

106. Поняття та особливості сiмейних правовiдносин з iноземним елементом.

107. Види сiмейних правовiдносин з iноземним елементом.

108. Підстави виникнення, зміни та припинення сімейних правовідносин з iноземним елементом.

109. Колізійні питання укладення шлюбу.

110. Визнання шлюбу, зареєстрованого за межами України.

111. Правове регулювання розірвання шлюбу з іноземним елементом.

112. Реєстрація актів цивільного стану громадян України, які проживають за її межами.

113. Умови визнання актів цивільного стану, заснованих на іноземних законах, в Україні.

114. Умови, порядок та правові наслідки усиновлення з іноземним елементом.

115. Встановлення та припинення опіки і піклування над дітьми з іноземним елементом.

 


– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Менджул М.В СІМЕЙНЕ ПРАВО

СІМЕЙНЕ ПРАВО ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ Поняття сімейного права це система правових норм спрямованих на... Поняття та функції сім ї... Сім я це передусім явище соціальне а потім вже правове У соціологічному сенсі сім я мала соціальна група людей...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Походження як підстава виникнення правовідносин між батьками та дітьми.

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

СІМЕЙНЕ ПРАВО
ОРІЄНТОВНІ ПИТАННЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ 1. Поняття сімейного права. - це система правових норм, спрямованих на врегулювання особистих немайнових

Система сімейного права.
Створюючи єдину і чітку систему,сімейне право входить в якості складової або самостійної галузі,в загальну систему всього права. Система сімейного законодавства виражена головним чином в системі сі

Місце сімейного права у правовій системі України.
Одні вчені вважають, що сімейне право є складовою цивільного права. Це обумолено тим, що по-перше, обидві галузі регулюють одні й ті ж подібні правовідносини, тобто майнові правовідносини на грунті

Етапи розвитку сімейного права.
1.Перші декрети Радянської влади з питань сім'ї та шлюбу,перший сімейний кодекс РЗФСР. 2.Перші декрети про сім'ю та шлюб. 3.Перший сімейний кодекс 1919року. 4.Сімейний ко

Поняття та види джерел сімейного права України.
Джерела права — це форми виразу правових норм. Джерела сімейного права: 1)Правовий звичай; 2)Прецедент –Велика Британія,США…( в Україні не визнається)-рішення Європейсько

Звичай як джерело сімейного права в Україні.
Сімейне законодавство визнає звичай джерелом права, вказує на такі види звичаїв, як місцеві звичаї та звичаї національних меншин, визначає умови застосування звичаїв: їх несуперечливість з

Договір як регулятор сімейних правовідносин.
Відповідно до ст.9 СК-подружжя,бать і діти,інші члени сім'ї і родичі,відносини між якими регулюються СіК можуть врегульовувати свої відносини за домовленістю(договором),якщо це не суперечить СК,інш

Конституція України в системі джерел сімейного законодавства.
Конституція має вищу юридичну силу, а всі закони, включаючи і СК, і інші нормативно-правові акти, приймаються на її основі і повинні їй відповідати. Виходячи з цього, якщо будь-який нормативний акт

Сімейний кодекс України — основне джерело сімейного законодавства України.
СК складається з семи розділів, які містять 287 статті. Структура його порiвняно з Кодексом законiв про шлюб та сiм’ю, який було прийнято ще 20 червня 1969 р.зазнала iстотних змiн.

Цивільний кодекс України в системі сімейного законодавства.
Ст. 8 СК закріпила правило, відповідно до якого майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім’ї та родичами, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними нормами

Міжнародні договори України в системі сімейного законодавства.
Частиною нацiонального сiмейного законодавства України визнаються багатостороннi мiжнароднi договори — Конвенцiї та двостороннi угоди про надання правової допомоги у цивільних та

Поняття та види сімейних правовідносин.
Сімейні правовідносини включають: 1.Правовідносини між членами (внутрішні правовідносини). 2.Правовідносини,які визнаються сімейними,хоча виникають за межами сім'ї(зовнішні правов

Підстави виникнення, зміни та припинення сімейних правовідносин.
Сiмейнi правовiдносини виникають, змiнюються та припиняються внаслiдок рiзноманiтних конкретних життєвих обставин. Народження дитини спричиняє появу комплексу прав та обов’язкiв батькiв i дiтей. Ук

Підстави виникнення, зміни та припинення сімейних правовідносин.
Сiмейнi правовiдносини виникають, змiнюються та припиняються внаслiдок рiзноманiтних конкретних життєвих обставин. Народження дитини спричиняє появу комплексу прав та обов’язкiв батькiв i дiтей. Ук

Захист сімейних прав та інтересів.
Особа має право на захист свого сiмейного права в разi його порушення, невизнання або оспорювання.Суб’єктивне сiмейне право на захист — це законодавчо забезпечена можливість уповноваженої

Строки у сімейному праві України.
Строк у сiмейному правi — це певний перiод чи момент часу, з яким пов’язанi юридичнi наслідки. Строки у сiмейному правi можна класифiкувати на види за такими критерiями:

Застосування позовної давності до сімейно-правових спорів.
Позовна давнiсть — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або iнтересу i розраховувати на їх захист. На вимоги, що випливають з цивiльних вi

Поняття шлюбу та його правова природа.
Вiдомо, що шлюб — один iз найдавнiших правових iнститутiв, чим i пояснюється iснування на сьогоднi рiзних теорій визначення його правової природи. СК вперше дає поняття шлюбу як сiмейного

Умови укладення шлюбу.
Пiд умовами укладення шлюбу слiд розумiтиобставини, наявнiсть яких необхiдна для того, щоб шлюб мав юридичну силу.В теорiї сiмейного права розрiзняють позитивнi та негативнi умови укладення шлюбу.

Припинення зобов’язань подружжя по утриманню.
Той із подружжя, хто отримує аліменти, втрачає право на їх отримання у такому разі, коли відпали умови, які були підставами для їх стягнення, а саме: 1) одержувач аліментів поновив свою пр

Договори подружжя про надання утримання, про припинення зобов’язань по утриманню.
  Подружжя, яке досягло більш вигідних умов для отримувача утримання, має право обминути правила, визначені для зобов’язальних відносин про надання утримання законом, і укласти між со

Поняття та правова природа недійсності шлюбу.
Відповідно до ст. 38 Сімейного кодексу України недійсним є шлюб, зареєстрований з порушенням вимог, встановлених ст. 22, 24-26 Сімейного кодексу України, а також шлюб, укладений без наміру подружжя

Підстави недійсності шлюбу.
  До підстав визнання шлюбу недійсним чинне законодавство відносить такі обставини:   - недосягнення особою, яка уклала шлюб, шлюбного віку (ст. 22 СК України «

Визнання шлюбів недійсними судом.
Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований: 1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частиною п'ятою статті 26

Порядок анулювання актового запису про шлюб та визнання шлюбу недійсним.
Стаття 24 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» 1. Актовий запис цивільного стану анулюється на підставі: 1. рішення суду; 2. в

A) Загальна інформація
Анулювання актового запису цивільного стану проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його зберігання (частина друга статті 24 Закону України «Про державну реєстрац

B) Порядок подання заяви про анулювання актових записів цивільного стану
Заява про анулювання актового запису цивільного стану подається заінтересованою особою до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника або за місцем

C) Термін розгляду заяв про анулювання актових записів цивільного стану
Питання про анулювання актових записів цивільного стану розглядається у тримісячний строк з дня подання відповідної заяви до відділу державної реєстрації актів цивільного стану. За наявнос

E) Порядок розгляду заяв про анулювання актових записів цивільного стану
Первинний актовий запис цивільного стану анулюється на підставі рішення суду. Анулювання актових записів цивільного стану на підставі рішення суду проводиться без складання висновку. В інш

Правові наслідки недійсності шлюбу.
Стаття 45. Правові наслідки недійсності шлюбу   1. Недійсний шлюб (стаття 39 цього Кодексу), а також шлюб, визнаний недійсним з

Тепер детальніше.
Поняття "неукладений шлюб" не є тотожним поняттю "недійний шлюб". Неукладений шлюб не може бути визнаний недійним, так як неукладений шлюб не існує як юридичний факт. Відсутніст

Поняття та підстави припинення шлюбу.
Припинення шлюбу є юридичним фактом, із яким закон пов’язує важливі правові наслідки. В разі припинення шлюбу припиняються особисті та майнові правовідносини подружжя. В той же час припинення шлюбу

Розірвання шлюбу в судовому порядку.
Подружжя, яке має дітей, може подати до суду заяву про розлучення разом із письмовим договором про те, з ким із подружжя будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме

Розірвання шлюбу в адміністративному порядку.
Розірвання шлюбу в адміністративному порядку: 1) спільна заява подружжя, яке не має дітей; 2) розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя. Порядок прийняття, розгляду за

Розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя.
Державна реєстрація розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них за їх зая

Порядок прийняття, розгляду заяви та винесення постанови органом реєстрації актів цивільного стану. Визнання розірвання шлюбу фіктивним.
1. За заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу, здійсне­не відповідно до положень статті 106 та пункту 3 частини першої статті 107 цього Кодексу, може бути визнане судом фіктивним, якщо буде в

Поновлення шлюбу після його розірвання.
Із внесенням змін до Сімейного кодексу України було виключено ст. 117 цього Кодексу, якою визначалися умови та процесуальний порядок поновлення шлюбу після його розірвання, якщо жоден з колишнього

Правові наслідки припинення шлюбу.
Особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або поновити дошлюбне (ст. 113 СК України). Право на вибір

Правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя.
1. Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені цим Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов'язк

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
І. НОРМАТИВНІ АКТИ: 1. Конституція України від 28.06.1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – N 30.– Ст. 141. 2. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 рок

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги