1. Надання адміністративних послуг - новий інститут адміністративного права.
2. Поняття та основні ознаки адміністративних послуг.
3. Публічно-сервісна діяльність державного апарату.
4. Суб’єкти надання адміністративних послуг та їх повноваження.
5. Класифікація адміністративних послуг. Реєстраційні послуги. Дозвільні послуги. Ліцензійні послуги.
6. Платні адміністративні послуги.
Надання адміністративних послуг - новий інститут адміністративного права, який стрімко розвивається і характеризується власним предметом і неспецифічним як для публічної галузі права диспозитивним методом правового регулювання. При наданні адміністративних послуг складаються реординаційні відносини, при яких керований суб’єкт може вимагати вчинення передбачених компетенцією керуючого суб’єкта дій на свою користь.
У ст.1 цього Закону «Про адміністративні послуги» від 6 вересня 2012 року термін адміністративна послуга вживається як результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до закону Слід зазначити, що вказаний нормативний акт не визначає окремо таких понять, як адміністративна послуга, яка надається органами державної влади та адміністративна послуга, надана органами місцевого самоврядування.
Ч.ч.1-3 ст. 12 Закону «Про адміністративні послуги» визначає, що Центр надання адміністративних послуг - це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ виконавчого органу міської, селищної ради або Київської, Севастопольської міської державної адміністрації, районної, районної у містах Києві, Севастополі державної адміністрації, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб’єктами надання адміністративних послуг. Центри надання адміністративних послуг утворюються при міських радах (їх виконавчих органах) міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київській, Севастопольській міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях.
У населених пунктах, які є адміністративними центрами областей, районів і Автономної Республіки Крим, а також у містах Києві та Севастополі центри надання адміністративних послуг утворюються за рішенням відповідних селищних або міських рад і можуть забезпечувати надання адміністративних послуг, у тому числі відповідними обласними, районними та міськими державними адміністраціями, на основі узгоджених рішень Аналіз наукових публікацій та нормативно-правової бази дозволив виділити наступні ознаки адміністративних послуг, які надаються органами місцевого самоврядування:
1. Адміністративна послуга надається за зверненням приватної фізичної або юридичної особи (далі – приватної особи). Контрольна діяльність (перевірки, ревізії, інспектування тощо) та інша “втручальна” діяльність адміністративного органу не є адміністративними послугами.
Безпосередня ініціатива (заява) фізичних та юридичних осіб.
Адміністративні послуги надаються лише за безпосередньою ініціативою (заявою) фізичних та юридичних осіб, незалежно від самої форми заяви особи (усна чи письмова) та порядку її отримання органом влади. І. Коліушко наголошує, що немає значення, чи всі особи зобов'язані
звертатися за конкретною адміністративною послугою, як, наприклад, за отриманням загальногромадянського паспорта, чи лише окремі категорії суб'єктів права, як у випадку з отриманням будь-якої ліцензії.
Вважаємо за доцільне не погодитися з тим, що отримання загальногромадянського паспорта є адміністративною послугою. Так, якщо у громадян є законодавчо визначений обов'язок звернутися за певними діями адміністративної системи, а в держави є обов'язок без умовно вчинити ці дії (наприклад, отримання внутрішнього паспорта),
то таку дію не варто зараховувати до адміністративних послуг.
З іншого боку, якщо у громадянина є право звернутися за певною адміністративною дією, а в держави є право вчинити чи відмовити у вчиненні такої дії, то таку дію можна вважати адміністративною послугою.
1. Імперативність правового регулювання отримання адміністративної послуги. Надання адміністративної послуги можливе лише у випадку, коли є спеціальне правове регулювання порядку надання такої послуги. Вимога особи до органу влади вчинити якісь дії на її користь може розглядатися як адміністративна послуга лише тоді, коли порядок розгляду цієї заяви є чітко регламентованим.
2. Право на отримання особою конкретної адміністративної послуги та відповідне повноваження адміністративного органу має визначатися лише законом. Не можна вимагати від органу влади надати адміністративну послугу, якщо її надання не передбачено законом.
3. Адміністративні послуги надаються визначеним законодавчим органом виконавчої влади або місцевого самоврядування. За загальним правилом, за конкретною адміністративною послугою можна звернутися лише до певного (тільки одного) органу влади, визначеного законом, на відміну від інших видів звернень, які можуть бути розглянуті та вирішені більш широким колом суб'єктів.
Адміністративні послуги надаються адміністративними органами і обов’язково через реалізацію владних повноважень. Поняття “адміністративного органу ” вживається не тільки у статутному значенні - такими є органи виконавчої влади, виконавчі органи місцевого самоврядування, - а й у функціональному. Тобто органом може вважатися будь-який суб’єкт (в тому числі установа, організація, підприємство незалежно від форми власності тощо), який на виконання закону чи у порядку делегування здійснює функції державного управління або місцевого самоврядування. Отримати конкретну адміністративну послугу можна, як правило, тільки в одному адміністративному органі. В цьому сенсі адміністративний орган володіє “ монополією ” на надання такої адміністративної послуги.
Надання адміністративних послуг по відповідній процедурі. Для отримання адміністративних послуг фізичним та юридичним особам необхідно виконати певні вимоги, визначені законом.
6. Результатом надання адміністративної послуги в процедурному значенні є індивідуальний акт типової форми або адміністративним актом буде рішення органу про реєстрацію чи видачу свідоцтва. Адміністративний акт – це рішення або дія адміністративного органу, яким задовольняється звернення особи. Такий адміністративний акт має конкретного адресата - споживача адміністративної послуги, тобто особу яка звернулася за даною послугою.
В. Авер'янов до обов'язкових ознак адміністративних послуг, крім іншого, зараховує:
а) надання цих послуг спрямоване на створення належних умов для повноцінної реалізації приватними особами належних їм прав та виконання покладених на них обов'язків;
б) приватні особи мають право на свій розсуд (окрім вчинення неправомірних дій) користуватися результатами наданих їм адміністративних послуг Стаття 4 Закону «Про адміністративні послуги» від 6 вересня 2012 р. визначає, що державна політика у сфері надання адміністративних послуг базується на принципах:
1) верховенства права, у тому числі законності та юридичної визначеності;
2) стабільності;
3) рівності перед законом;
4) відкритості та прозорості;
5) оперативності та своєчасності;
6) доступності інформації про надання адміністративних послуг;
7) захищеності персональних даних;
8) раціональної мінімізації кількості документів та процедурних дій, що вимагаються для отримання адміністративних послуг;
9) неупередженості та справедливості;
10) доступності та зручності для суб’єктів звернень Принципи надання адміністративних окрім законодавчого та доктринального рівня, визначаються також на рівні локальної нормотворчості. У відповідності до п.3 Регламенту Центру надання адміністративних послуг в місті Івано-Франківську, основними принципами роботи Центру надання адміністративних послуг м. Івано-Франківська є:
- принцип «орієнтації на замовника» – формування ефективної системи взаємодії координаторів Центру надання адміністративних послуг із замовниками та забезпечення функціонування постійно діючої системи інформаційного забезпечення мешканців;
- принцип «найменшої дії» – максимальне спрощення організації та технології надання адміністративних послуг (мінімально можливі втрати трудових, матеріальних, часових тощо ресурсів);
- принцип «делегування повноважень» – забезпечення гнучкості в наданні адміністративних послуг з врахуванням специфічних особливостей і потреб замовників;
- принцип «зворотного зв’язку» - можливість отримання замовником інформації через мережу Інтернет про стан виконання адміністративної послуги.