рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры
- Раздел Право
- /
- Питання для обговорення на семінарському занятті
Реферат Курсовая Конспект
Питання для обговорення на семінарському занятті
Питання для обговорення на семінарському занятті - раздел Право, АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ 1. Адміністративний Договір Як Публічно-Правовий Договір. ...
1. Адміністративний договір як публічно-правовий договір.
2. Функції адміністративного договору.
3. Класифікація адміністративних договорів (дво- і багатосторонні; типові та індивідуальні, попередні і основні, організаційні і змішані (організаційні питання пов'язані з трудовими, майновими), чисто адміністративні і комбіновані (разом з адміністративними правовідносинами регулювати трудові, цивільні та ін.).
Адміністративний договір — угода двох чи більше суб'єктів адміністративного права, один із яких завжди є суб'єктом виконавчої влади. Це багатосторонній акт, за допомогою якого виникають, змінюються або припиняються взаємні права та обов'язки сторін.
Укладення адміністративних договорів, як і надання адміністративних послуг є новим інститутом адміністративного права, який стрімко розвивається і характеризується диспозитивним методом правового регулювання.
Як нами було з’ясовано з попередньої теми, при наданні адміністративних послуг виникають реординаційні відносини, участь у яких беруть керуючий і керований суб’єкт, причому саме керований суб’єкт наділений правом вимоги щодо керуючого. При укладенні адміністративного договору сторони вступають у горизонтальні, координаційні (погоджувальні, рівноправні, партнерські відносини). Це певним чином зближує адміністративний договір із цивільно- та господарськоправовим, хоча і не позбавляє його управлінських якостей.
Відмінність між ними і слід з’ясувати в ході підготовки до семінарського заняття.
Перш ніж приступати до детального вивчення адміністративних договорів, слід згадати, їх укладення є однією із правових форм державного управління. (Форми державного управління традиційно поділяються на правові – прийняття нормативних актів державного управління, прийняття індивідуальних актів державного управління, укладення адміністративних договорів, вчинення інших юридично значущих дій і не правові – реалізація організаційних заходів і вчинення матеріально-технічних дій).
1. Термін «адміністративний договір» часто вживається у теорії адміністративного права, і зовсім відсутній у нормативно-правових актах.
Договір традиційно вважається засобом регулювання у галузях приватного права, зокрема у цивільному праві, де склалися засади, що ґрунтуються на рівності сторін, їх автономії тощо. Публічному праву, однією з провідних галузей якого є адміністративне право, не притаманні ні диспозитивний метод регулювання, ні широкий розсуд і воля сторін.
Проте, у зв’язку із переходом від авторитарних до демократичних методів державного управління, від адміністративно-командної до ринкової економіки в адміністративному праві формуються інститути, подібні до інститутів приватного права, зокрема, інститут адміністративного договору.
Визначаючи поняття адміністративного договору, на думку В.Б. Авер'янова, слід відштовхуватися від ознак загальноправового поняття договору і його ознак, а саме:
— свобода волевиявлення, тобто добровільність укладення;
— рівність сторін;
— досягнення згоди по всіх істотних аспектах договору;
— еквівалентний характер;
— взаємна відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;
— забезпечення договору державним примусом, що надає документу юридичної чинності.
Договори в приватному праві найчастіше регулюють відносини двох сторін і розраховані на встановлення, зміну та припинення конкретних правовідносин. У цьому сенсі вони є індивідуалізованими, тобто такими, що не породжують зобов'язань для інших фізичних та юридичних осіб.
Особливими ознаками, що притаманні лише адміністративним публічно-правовим договорам є такі:
1. вони виникають лише у тих сферах державної влади і місцевого самоврядування, де складаються адміністративно-правові відносини;
2. договори в публічному праві здебільшого є договорами нормативного характеру, тобто відрізняються встановленням правил тривалої дії для широкого кола адресатів, котрі повинні: видати правові акти, укласти угоди, здійснити юридично значущі дії;
3. предметом публічно-правового договору є відносини владного характеру, причому лише ті з них, в яких допускається узгодження волевиявлення владних суб'єктів;
4. суб'єктами публічно-правового договору є суб'єкти публічно-правових відносин, котрі наділені насамперед публічно-владними повноваженнями. В адміністративному договорі це органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи. Водночас суб'єктами адміністративного договору можуть виступати такі суб'єкти, які не мають владних повноважень, але які можуть у публічно-правовій сфері бути носіями деяких владних функцій (трудові колективи, органи самоорганізації населення тощо);
5. в адміністративному договорі завжди виявляється державна воля до створення певної ситуації;
6. специфіка змісту публічно-правового договору в тому, що права й обов'язки сторін (учасників) мають наперед заданий, передбачуваний характер, зумовлений компетенційними можливостями тієї чи іншої сторони.
7. норми адміністративного права безпосередньо впливають на зміст даних угод, при цьому волевиявлення сторін скеровується нормами адміністративного права, тобто набуває адміністративно-правової форми.
Визначаючи поняття адміністративного договору, окреслимо характерні ознаки останнього:
1. виникнення у сфері публічної влади у зв'язку і з приводу реалізації органом виконавчої влади або органом місцевого само врядування своїх владних повноважень;
2. підставою виникнення є правозастосовчий акт, прийнятий згаданими органами;
3. організуючий характер;
4. метою є задоволення публічних інтересів, досягнення публічного блага, тобто домінування суспільних цілей;
5. у адміністративному договорі неможлива (за будь-яких умов) одностороння відмова від виконання договірних умов або їх зміна, норми про форс-мажор тут не застосовуються;
6. такий договір або окремі його положення не може бути визнано конфіденційним. У деяких випадках необхідною умовою чинності адміністративно-правового договору є його опублікування;
7. значна кількість адміністративно-правових договорів, на відміну від договорів приватного права, має нормативний характер;
8. за порушення такого договору до винної особи можливе застосування різноманітних заходів відповідальності — дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової.
Усі такі договори можна поділити на: установчі договори; компетенційно-розмежувальні договори; угоди про делегування повноважень; програмно-політичні договори про дружбу й співробітництво; договори між державними і недержавними структурами; договори про громадянську згоду; міжнародні договори.
Для адміністративного права найбільш характерні функціонально-управлінські договори, договори між державними і недержавними організаціями.
Функціонально-управлінські договори укладаються між суб'єктами виконавчої влади з метою координації їх діяльності при розв'язанні спільних завдань. Вони посилюють взаємодію ланок виконавчої влади, а також взаємодію органів виконавчої влади з іншими суб'єктами шляхом уточнення, конкретизації або додаткового гарантування виконання повноважень для забезпечення реалізації публічних інтересів.
Адміністративні договори між: органами виконавчої влади і недержавними утвореннями покликані вирішувати проблему узгодження між ними вирішення питань, насамперед у галузі соціальних відносин тощо.
До адміністративних договорів слід віднести договори про делегування повноважень, а саме: договори про делегування деяких повноважень виконавчої влади органам місцевого самоврядування. При цьому мають бути дотримані такі вимоги: а) делегуються лише окремі повноваження; б) при делегуванні повноважень держава фінансує їх здійснення у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету; в) при цьому органам місцевого самоврядування передаються відповідні об'єкти державної власності; г) органи місцевого самоврядування у питаннях здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.
Останнім часом дедалі частіше приймаються нормативні акти, що зобов’язують сторони до укладення договорів. Отже, підставами для них є насамперед адміністративно-правові норми. Вони набирають чинності лише у випадку прийняття відповідного правозастосовчого акту. Якщо дія цієї угоди буде визнана недоцільною, то угода може бути припинена в адміністративному порядку шляхом прийняття нового правозастосовчого акту, що скасовує попередній.
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
Прикарпатський національний університет... імені Василя Стефаника... Юридичний інститут Ославський М І...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Питання для обговорення на семінарському занятті
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
| Твитнуть |
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Реклама
Информация в виде рефератов, конспектов, лекций, курсовых и дипломных работ имеют своего автора, которому принадлежат права. Поэтому, прежде чем использовать какую либо информацию с этого сайта, убедитесь, что этим Вы не нарушаете чье либо право.
© copyright 1999 - 2024 allRefs.net. Все права защищены. Страница сгенерирована за: 0.023 сек.
Новости и инфо для студентов