ВИСНОВКИ - раздел Право, КУРС ЛЕКЦІЙ кримінально-правових дисциплін МВС УКРАЇНИ Розділ Іі Кримінального Процесуального Кодексу України Від 13 Квітня 2012 Рок...
Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року визначає порядок обрання, зміни та скасування заходів забезпечення кримінального провадження.
Заходи забезпечення кримінального провадження (заходи кримінально-процесуального примусу) − це передбачені кримінально-процесуальним законом процесуальні засоби державно-правового примусу, що застосовуються уповноваженими на те органами (посадовими особами), які здійснюють кримінальне провадження, у чітко визначеному законом порядку стосовно осіб, котрі залучаються до кримінально-процесуальної діяльності, для запобігання та припинення їхніх неправомірних дій, забезпечення виявлення та закріплення доказів з метою досягнення дієвості кримінального провадження.
Відповідно до ст. 131 КПК заходами забезпечення кримінального провадження є:
1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід (ст. ст. 133−143 КПК);
2) накладення грошового стягнення (ст. ст. 144−147 КПК);
3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом (ст. ст. 148−153 КПК);
4) відсторонення від посади (ст. ст. 154−158 КПК);
5) тимчасовий доступ до речей і документів (ст. ст. 159−166 КПК);
6) тимчасове вилучення майна (ст. ст. 167−169 КПК);
7) арешт майна (ст. ст. 170−175 КПК);
8) затримання особи (ст. ст. 188−192, 207−213 КПК);
9) запобіжні заходи (ст. ст. 177−187 КПК).
Запобіжні заходиє частиною заходів забезпечення кримінального провадження, спрямованих на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого через певне обмеження їхніх особистих прав.
Система запобіжних заходів визначена в ст. 176 КПК України, ними є:
1) особисте зобов'язання (ст. 179 КПК);
2) особиста порука (ст. 180 КПК);
3) застава (ст. 182 КПК);
4) домашній арешт (ст. 181 КПК);
6) тримання під вартою (ст. 183 КПК);
7) затримання особи − тимчасовий запобіжний захід (ст. ст. 188−192, 207−213 КПК).
В нормах Кримінального процесуального кодексу, які визначають особливі порядки кримінального провадження (розділ ІV), визначені наступні запобіжні заходи:
− щодо неповнолітніх − нагляд батьків, опікунів, піклувальників, адміністрації дитячої установи (ч.1 ст. 493 КПК);
− щодо особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, − передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом; поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку (ч.1 ст. 508 КПК).
Правообмежувальний характер заходів забезпечення кримінального провадження обумовлює необхідність встановлення системи гарантій, які забезпечують їх законне та обґрунтоване застосування. Адже, хоча кримінальне судочинство і покликане бути ефективним засобом захисту прав та свобод, в правозастосовчій практиці досить часто зустрічаються випадки зловживання суб’єктами кримінального судочинства процесуальними правами та повноваженнями, на що постійно звертається увага правозахисних організацій та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
[1] Аналіз тих положень чинного КК України, що регулюють питання конфіскації майна, викладених у статтях його Загальної частини, свідчать про явну невідповідність положенням Особливої частини цього Кодексу. Причому мова йде не просто про дріб’язкову неузгодженість, яка в цілому не перешкоджає правильному застосуванню норм. Навпаки, це істотні розбіжності, що стосуються самої суті положень, регламентованих у нормах, які перебувають у відносинах колізії. Щодо аналізованого питання вони виявляються у наступному:
1) Аналіз тих положень чинного КК України, що регулюють питання конфіскації майна, викладених у статтях його Загальної частини, свідчать про явну невідповідність положенням Особливої частини цього Кодексу. Причому мова йде не просто про дріб’язкову неузгодженість, яка в цілому не перешкоджає правильному застосуванню норм. Навпаки, це істотні розбіжності, що стосуються самої суті положень, регламентованих у нормах, які перебувають у відносинах колізії. Щодо аналізованого питання вони виявляються у наступному:
1) У ч.2 ст.59 КК України передбачено, що конфіскація майна встановлюється лише за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини. Проте можна навести низку статей Особливої частини цього Кодексу, санкція яких передбачає конфіскацію майна (спеціальну конфіскацію – знарядь і засобів вчинення злочину, предметів, здобутих злочинним шляхом, предметів злочину), причому ці злочини не належать до тяжких чи особливо тяжких – це зокрема, діяння, передбачені ч.ч.1 та 2 ст.176, ч.ч.1 та 2 ст.177, ч.1, 2, 3 ст.204, ч.1 та 2 ст.208, ч.1 ст.209, ч.2 ст.216, ч.2 ст.240, ч.ч.1 та 2 ст.244, ст.246, ч.ч.1 та 2 ст.248, ч.ч.1, 2 ст.249, ч.ч.1, 2, 3 ст.300, ч.ч.1, 2 ст.301, ч.1 ст.332, ст.334 КК України;
2) Нагадаю, що у ч.2 ст.59 КК України йдеться про те, що покарання у виді конфіскації майна може застосовуватися лише за корисливі злочини. Натомість, аналіз окремих положень Особливої частини може привести до висновку, згідно з яким конфіскація майна може бути застосована щодо злочинів, які можуть бути вчинені як з користі, так і з інших мотивів. Так, до санкцій статей Особливої частини, де передбачена конфіскація майна щодо злочинів, які можуть вчинятися з різних мотивів, належать санкції ч.ч.2 та 3 ст.149, ч.ч.1 та 2 ст.201, ч.ч.1, 2 ст.208, ч.2 ст.209, ч.3 ст.212, ч.2 ст.216, ч.ч.1, 2 ст.244, ст..246, ч.ч.1,2 ст.248, ч.ч.1, 2 ст.249, ч.ч.1, 2, 3 ст.300, ч.ч.1, 2,3 ст.301, ч.ч.1,2,3 ст.305, ч.2 ст.307, ч.3 ст.311,ч.2 ст.317,ч.ч.1,2 ст.332, ст.334, ч.3 ст.364, ч.2 ст.369,ч.ч.1,2 ст.446 КК України.
Просто констатувати такий стан речей явно недостатньо. Потрібно дати рекомендації правозасосувачу щодо того, яке рішення може бути прийнято у такій ситуації. Тобто, суперечність між положеннями Загальної та Особливої частини КК України (які не можуть застосовуватися самостійно, у відриві одна від одної) потребує відповіді на питання про те, положеннями якої з цих частин треба керуватися у конкретному випадку.
Слід зазначити, що в юридичній літературі нема єдності думок у визначенні співвідношення між статями Загальної та Особливої частин КК. Деколи стверджується, що статті Особливої частини можуть і не відповідати статтям Загальної частини КК, що Особлива частина розвиває і уточнює Загальну, а тому у разі невідповідності між ними питання призначення покарання (і кваліфікації) треба вирішувати так, як це випливає із статей Особливої частини.
Наведений вище підхід був підданий справедливій критиці В.О. Навроцьким. Зокрема, вчений звертає увагу на таке:
а) положення Особливої частини КК щодо положень Загальної частини перебувають у відносинах субординації (тобто, вони не можуть виходити за межі визначеного у Загальній частині). Це випливає із розуміння Загальної частини як того, що «винесене за дужки» з усіх норм кримінального закону, що є спільним, однаковим для відповідних статей Особливої частини;
б) виділення певного законодавчого матеріалу у Загальну частину має на меті не тільки уникнення повторень, скоротити обсяг закону, метою такого підходу законодавця є декларування і закріплення найпринциповіших положень, рамок, у яких мають вирішуватися окремі, часткові питання.
Таким чином, Загальна частина КК має перевагу над його Особливою частиною. А тому законодавцю потрібно так формулювати статті Особливої частини КК, щоб вони не суперечили статтям Загальної частини, Правозастосувач також повинен при виявленні колізій між частинами одного й того ж закону вирішувати певні питання так, як цього вимагає Загальна частина (див.: Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник. / В.О. Навроцький – К.: Юрінком Інтер, 2006 – С.405-409 (704с.)
ПЕРЕДМОВА
Суспільство зацікавлено в захищеності прав та законних інтересів будь-якої особи, залученої до сфери дії кримінальної юстиції, від незаконного, необґрунтованого обвинувачення, засуд
Поняття та сутність кримінального процесу.
Термін «процес» походить від латинського «processus» й означає рух, діяльність, просування вперед. У правозастосовчій діяльності ці слова набувають іншого, дещо відмінного від буквального змісту зн
Форми кримінального процесу.
Наразі відомо багато різних порядків кримінального провадження, що існували в минулому, та існують сьогодні. Серед тисяч особливостей і деталей такого провадження можна виявити певні істотні риси,
ЗАВДАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
Для того, щоб досягнути певного результату під час здійснення будь-якої, у тому числі кримінально-процесуальної діяльності, необхідно вирішити ряд питань (завдань). Саме завдання, поставлені перед
СИСТЕМА СТАДІЙ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
Діяльність органів досудового розслідування, прокуратури та суду здійснюється у певній послідовності та може поділятися на частини, що називають стадіями кримінального процесу.
Усі стадії
ФУНКЦІЇ, ВІДНОСИНИ ТА ГАРАНТІЇ
Усі дії суб’єктів кримінального провадження здійснюються у визначеному законом порядку, з додержанням передбачених законом умов і послідовності, тобто згідно з процесуальною формою. Обов’язковість
КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ АКТИ
Процесуальний акт - поняття складне, яке включає в себе не тільки певні дії суб’єктів кримінального провадження, що виконуються ними в процесі здійснення своїх повноважень, а й кримінально-п
ВИСНОВКИ
У результаті дослідження теми ми можемо дійти таких висновків:
1. Поняття «кримінальний процес» вживають у таких значеннях:
- кримінальний процес як специфічний вид діяльності (кр
ТЕМА 2. КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ЗАКОН
ПЛАН:
Вступ
1. Поняття, сутність і значення кримінального процесуального права.
2. Джерела кримінального процесуального права.
3
ДЖЕРЕЛА КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
Кримінально-процесуальна діяльність та відносини регулюються нормами права, які виражені, закріплені в кримінальному процесуальному законі. Кримінальне процесуальне право України - писане й кодифік
КРИМІНАЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ НОРМ
Як і всі правові норми, кримінально-процесуальні норми мають визначену структуру, власне поняття та види. Загальні положення щодо норм права, які розглядаються у межах навчальної дисципліни «Теорія
ВИСНОВКИ
Для узагальнення озвученого матеріалу необхідно нагадати основні положення лекції, які відображають ключові моменти теми.
Отже, перш за все слід сказати, що кримінальне процесуальне право
ТЕМА 3. ЗАСАДИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
ПЛАН:
Вступ
1. Поняття, значення і класифікація засад кримінального провадження.
2. Конституційні засади кримінального провадження.
ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАСАД КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Засади кримінально-процесуального права – це закріплені в правових нормах вихідні положення, що відбивають панівні в державі політичні та правові ідеї і визначають сутність організації і діяльності
КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Засада верховенства права- це кримінально-процесуальне положення, яке полягає в тому, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямован
ВИСНОВКИ
Побудова правової держави в Україні висуває на передній план завдання щодо забезпечення прав та законних інтересів громадян, верховенства закону у всіх сферах державного та громадського життя. У га
Тема 4. СУБ’ЄКТИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
ПЛАН:
Вступ
1. Поняття і класифікація суб’єктів кримінального процесу.
2. Суд, слідчий суддя, присяжний як суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності.
Поняття і класифікація суб’єктів кримінального процесу
Кримінальний процесуальний кодекс України, прийнятий 13 квітня 2012 року, чітко не визначає поняття і не подає класифікацію суб’єктів кримінального провадження, тому їх називають по-різному:
Сторона обвинувачення
Прокурор – це суб’єкт кримінального процесу, що бере участь у всіх його стадіях, здійснюючи при цьому нагляд за дотриманням законів і підтримуючи державне обвинувачення у суді.
Згід
Сторона захисту
Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
Нші учасники кримінального провадження
Заявником – є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування
Відводи суб’єктів кримінального провадження
Слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
§ якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи чл
ВИСНОВКИ
Поняття і класифікація учасників кримінального процесу, коло суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності в КПК не визначено, тому в теоретичній літературі щодо цього поняття і класифікації учасн
Предмет і суб’єкти кримінально-процесуального доказування
Предмет доказування (ст.91 КПК України) – це сукупність передбачених кримінальним процесуальним законом обставин, які потрібно встановити по кожному кримінальному провадженню і які мають правове зн
Суб’єкти доказування.
У відповідністю з ч.1 ст.93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом. Кримінальний процесуальни
Процес доказування у кримінальному судочинстві
У відповідності з ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Доказування явля
Докази у кримінальному процесі, їх ознаки та класифікація
Встановлення фактів об'єктивної дійсності в кримінальному процесі здійснюється головним чином опосередкованим шляхом, тобто через використання відповідних доказів. Разом з тим іноді можливе і безпо
ВИСНОВКИ
В теорії і практиці кримінального процесу тема доказування є однією із найважливіших. Це пояснюється тим, що під час кримінального судочинства розглядаються справи, які вирішують долю людини. І від
У кримінальному провадженні
У КПК України в главі 9 закріплено інститут відшкодування (компенсації) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов. Так, у статях 127 та 130 визначено два види шкоди, які підлягають відшкод
Висновки
Отже, інститут відшкодування (компенсації) шкоди у кримінальному провадженні, передбачає можливість забезпечення шляхом цивільного позову вимогу заявлену органам, які здійснюють кримінальне провадж
ТЕМА 7. Процесуальні строки і витрати
ПЛАН:
Вступ
1. Поняття процесуальних строків та їх значення у кримінальному процесі.
2. Класифікація строків у кримінальн
Класифікація строків у кримінальному процесі
Правовий строк існує в багатьох своїх різновидах, характер яких залежить від мети встановлення строку, його функцій, порядку регулювання відносин, яких він стосується і на які він має вплив. У найб
Порядок обчислення процесуальних строків
Сьогодні органи і посадові особи, які безпосередньо здійснюють кримінальне провадження, працюють в умовах великого навантаження, у зв’язку з чим у практичній діяльності при розслідуванні та судовом
Поняття і види процесуальних витрат
Пiд процесуальними витратами розумiють витрати на забезпечення кримінального провадження, відшкодування яких покладається на певних його учасників та на державу.
Провадження у кримінальній
Висновки
Для побудови демократичної i правової держави в Українi необхiдно забезпечити неухильне дотримання Конституцiї України, законiв та iнших нормативних актiв у всiх сферах суспiльного життя, в тому чи
Тримання під вартою (ст. 183 КПК).
В нормах Кримінального процесуального кодексу, які визначають особливі порядки кримінального провадження (розділ ІV), визначені наступні запобіжні заходи:
· до неповнолітн
ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ЗАПОБІЖНИХ ЗАХОДІВ
Особисте зобов'язання(ст. 179 КПК) – це запобіжний захід, суть якого полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею
НШІ ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик.Відповідно до вимог ст. ст.133-134 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя (під час досудового розслідування) чи суд (під час судового прова
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов