Цікавий факт з життя Сергія Єсеніна назводить Г. Андріївський в книзі «Повсякденне життя Москви в сталінську епоху». Якось, незадовго до останнього своєї подорожі до Ленінграда, Єсенін зайшов до Ізряднової, своєї першої дружини, у якої був син від нього. Зайшла сусідка. Заговорили про те, як швидко біжить час і ростуть діти, а їхні батьки старіють. На що Сергій Олександрович зауважив: «Так виходить, я вже старий, адже йому (синові) 11 років». Ізряднова подала в суд позов про встановлення батьківства і стягнення з Єсеніна коштів на утримання дитини. Доказом визнання батьківства, треба думати, було і свідчення сусідки, що так «вчасно зайшла».
Якби це справа дозволялося вирішувати відповідно до сучасного сімейного законодавства, яке рішення прийняв би суд?