Після розірвання шлюбу між Дариною та Дмитром К-вими було укладено нотаріально посвідчений договір, за яким Дмитро зобов'язувався сплачувати аліменти у розмірі 1000 грн.щомісяця на утримання двох малолітніх дітей.
Через 2 роки Д. К-в звернувся до суду з позовом про зміну укладеного договору. У позовній заяві він вказав, що у результаті ДТП отримав важкі травми, внаслідок яких був визнаний інвалідом І групи. Зараз він проживає з непрацездатною матір'ю на її та свою пенсії загальною сумою 2600 грн. К-в неодноразово звертався до колишньої дружини з пропозицією розірвати або змінити умови договору про сплату аліментів, проте вона щораз відмовлялася.
Під час судового засідання Д.К-ва пояснила, що, незважаючи на істотну зміну матеріального становища колишнього чоловіка, вона не хоче змінювати умови договору, оскільки позивач і на сьогодні є досить забезпеченою людиною. Зокрема, йому належить котедж за містом, автомобіль та акції АТ «Радон», в якому позивач працював до ДТП. Тому, на думку К-вої, для продовження виплати аліментів в інтересах їхніх малолітніх дітей буде не зменшення розміру аліментів, а продаж позивачем частини належного йому майна. До того ж, від першого шлюбу у Д.К-ва є повнолітній син, який зобов'язаний утримувати непрацездатного батька.
Яке рішення повинен прийняти суд? Чи може суд звільнити Дмитра К-ва від виплати аліментів? Чи зміниться рішення суду, якщо в основі аліментного зобов'язання буде не договір, а рішення суду про стягнення аліментів?