65-річна Р С-ва, яка отримує пенсію 895 грн., звернулася до суду з позовом про стягнення з сина Миколи (35 років) по 1200 грн. щомісячно на своє утримання, оскільки він їй добровільно матеріальної допомоги не надає, хоча вона її потребує, а договору про сплату аліментів між ними не укладено. Відповідач позов визнав частково, мотивуючи це тим, що він отримує заробітну плату у розмірі 2080 грн. і у нього на утриманні неповнолітній син, і погодився платити щомісяця матері 600 грн. Микола просив суд також залучити як співвідповідачів у справі дочок С-вої – Віру і Надію.
С-ва в судовому засіданні підтримала свої вимоги. Вона пояснила, що старша дочка Віра отримує 2120 грн. На її утриманні знаходиться чоловік – інвалід I групи. Молодша, 23-річна Надія, отримує 1280 грн., працює перший рік після закінчення інституту і не встигла ще забезпечити себе всім необхідним. Крім того, обидві дочки добре ставляться до матері, систематично надають їй матеріальну допомогу, часто відвідують її і піклуються про неї, чого не можна сказати про сина Миколу.
Чи може бути заявлено вимогу батьками про стягнення аліментів до одного з повнолітніх дітей? Які підстави необхідні для задоволення позову С-вої? Чи повинен суд при визначенні розміру аліментів врахувати матеріальне становище позивача і відповідача? Чи приймаються судом до уваги можливість одержання утримання від інших дітей при визначенні розміру аліментів на батьків? Чи будуть притягнуті судом до справи як співвідповідачів дочки С-вої? Як має бути вирішено спір?