У серпні 2008 року О.К-к після повернення з довготривалого відрядження дізнався, що рік тому (у квітні 2007 р.) його дружина Галина продала без його згоди дачу, яка належала подружжю на праві спільної сумісної власності.
Не погодившись із цим, О.К-к вимагав від дружини розірвання договору купівлі-продажу. Галина відмовилася і пояснила, що вимушена була продати дачу через матеріальні труднощі і у зв'язку з придбанням нового автомобіля. Вона також пояснила, що не змогла узгодити з чоловіком дане питання, оскільки він був відсутній. Крім того, отримані від продажу дачі гроші вже витрачені, що не дозволяє вирішувати питання про розірвання договору купівлі-продажу.
Переконавшись, що його вимоги марні, О.К-к у жовтні 2008 року звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу дачі недійсним. У судовому засіданні покупці вимагали припинити справу внаслідок пропуску строку позовної давності.
Які норми права слід застосовувати у наведеній ситуації? Чи поширюється позовна давність на вимоги, що витікають із сімейних відносин? Як слід вирішити справу?