У зв'язку з роботою за контрактом сім'я П-вих (чоловік, дружина і 5-річний син) виїхала з місця постійного проживання у м. Харкові на о. Зміїний. Через деякий час подружжя П-вих потонули в морі при аварії судна. Після загибелі батьків їхній син був тимчасово влаштований органом опіки та піклування до навчально-виховного закладу для дітей, які залишилися без піклування батьків. Тут дитина звикла до нових умов життя, знайшла контакт з вихователями та дітьми. Через кілька місяців до закладу приїхала раніше незнайома з ним родичка П-вих – Р. Т-на, яка попросила керівника навчально-виховного закладу Б-ву дати позитивний висновок для усиновлення нею дитини. Однак Б-ва стала відмовляти Т-ну від усиновлення, мотивуючи це тим, що раніше вона не була знайома з дитиною і невідомо, як складуться у них стосунки, а в дитячому будинку дитина добре влаштована і адаптувалася. У свою чергу, Р. Т-на висловила тверде переконання в тому, що дитині буде краще в неї і в оточенні родичів, де хлопчик зможе жити в звичних для нього умовах. Проте думку Б-вої з посиланням на інтереси дитини підтримав також орган опіки та піклування, у зв'язку з чим у клопотанні Т-ній було відмовлено.
Дайте правову оцінку діям керівника виховної установи Б-вої і органу опіки та піклування. Яким формам влаштування дітей, що залишилися без батьківського піклування, віддає пріоритет СК України?