У 2008 році після смерті матері 2-річний Семен Н-к був переданий під опіку дідові по лінії матері, оскільки батько жив в іншому місті, відразу ж після смерті дружини вдруге одружився і взяти дитину в нову сім'ю не захотів. Повернувшись через три роки в місто, де проживав Семен з дідом-опікуном, батько пред'явив до суду позов про повернення йому сина. Він стверджував, що любить його, а відмовився взяти Семена в нову сім'ю на вимогу другої дружини, і згоди на призначення синові опікуна не давав, а крім того, він краще виховає дитину, ніж дід, який не має вищої освіти. Опікун свою відмову повернути дитину батькові мотивував тим, що ним створено всі умови для правильного виховання Семена, який дуже прив'язаний до нього і зовсім не знає батька, не виявляв ні найменшого інтересу до долі дитини і навіть не надавав йому матеріальної допомоги з моменту створення нової сім'ї.
Над якими дітьми, з якою метою і ким встановлюється опіка? Чи підлягає задоволенню позов батька Семена? З урахуванням яких обставин суд вирішуватиме спір між опікуном і батьком дитини?