У червні 2011 року Н-в звернувся до суду з позовом до Г-вої про поділ спільно нажитого майна загальною вартістю 490 тисяч грн. У позовній заяві Н-в вказав на те, що він з 2006 по 2011 рік був одружений з відповідачкою, має двох дочок – 2007 та 2009 року народження, згоди з нею про добровільний поділ майна не досяг, обоє претендують на автомобіль та гараж. Відповідачка позов визнала, але просила автомобіль та гараж залишити їй.
При розгляді справи з`ясувалось, що:
а) автомобіль для купівлі був виділений Г-вій в 2006 році за місцем роботи як заохочення і зареєстрований в ДАІ на її ім`я;
б) і позивач, і відповідачка мають посвідчення на право управління автомобілем;
в) в період експлуатації автомобіля догляд за ним та придбання запасних частин здійснювалися за рахунок спільних коштів подружжя, але користувався ним більше чоловік;
г) перелік та вартість подружнього майна дозволяють провести його поділ в натурі.
Враховуючи вищенаведене, суд прийняв рішення виділити Н-ву майно загальною вартістю 385000 грн., включаючи автомобіль та гараж, а Г-вій – вартістю 105000 грн. Крім цього, на користь Г-вої було стягнено 140000 грн. як компенсацію за передане Н-ву в натурі майно понад належну йому частку.
Чи правильне рішення суду?