Після загибелі в автокатастрофі батьків 11-річного Богдана Б-ка його дядько (рідний брат батька) Ігор Б-ко виразив бажання забрати Богдана у свою сім'ю.
І.Б-ко, який проживав в іншому місті і знаходився у тривалому закордонному відрядженні, телеграмою сповістив про свій намір орган опіки та піклування і попросив відкласти вирішення цього питання до його повернення з відрядження через 3 місяці.
Протягом 4 міс. Богдан проживав у сім'ї сусідів ( з їх згоди), очікуючи повернення дядька.
Згодом з'ясувалося, що строк відрядження І.Б-ка його керівництвом було продовжено ще на 2 міс., про що він проінформував орган опіки та піклування, повідомивши при цьому, що його наміри щодо племінника не змінились. Проте орган опіки та піклування розцінив це звернення І.Б-ка як намагання ухилитися від виховання Богдана і влаштував хлопчика до дитячого будинку, вирішивши повернутися до розгляду звернення Ігоря Б-ка через рік.
Після повернення з відрядження І.Б-ко оскаржив рішення органу опіки та піклування до суду.
Чи є підстави для задоволення скарги І.Б-ка? Якими принципами сімейного права слід керуватися у даному випадку?