У вересні 2010 року Є. В-ва звернулася до суду з позовом до свого колишнього чоловіка К. В-ва про стягнення аліментів на своє утримання. У позовній заяві вона вказала, що є інвалідом ІІ групи, отримує незначну пенсію, а колишній чоловік добровільно коштів на її утримання не надає.
При розгляді справи було встановлено, що шлюб між В-вими тривав 5 років та був розірваний у жовтні 2009 року. У 2008 році висновком ЛТЕК позивачка, яка працювала нормувальницею на заводі ім. Малишева, була визнана інвалідом ІІІ групи, однак при цьому допускалася її робота нормувальницею. Інвалідність ІІ групи з висновком про непрацездатність позивачки була встановлена у грудні 2009 року.
При розгляді справи суд погодився з тим, що погіршення стану здоров'я позивачки пов'язане з її початковим захворюванням, отриманим під час шлюбу, і що саме це захворювання згодом призвело до її непрацездатності. Рішенням суду позов було задоволено.
К.В-в оскаржив це рішення, вказавши у скарзі, що після встановлення ІІІ групи інвалідності позивачка працювала, уклала новий шлюб, про що не сказала у судовому засіданні. Крім цього, вона не надала документів про проходження чергового огляду ЛТЕК або про безстрокове призначення інвалідності.
Яке рішення має прийняти суд?