Під час розлучення Валентина Ш-ва звернулася до суду з вимогою про стягнення з її чоловіка Віктора Ш-ва аліментів на своє утримання. Позивачка пояснила, що у шлюбі вони прожили більше 20 років, і всі ці роки вона не працювала, оскільки на цьому наполягав чоловік, який вважав, що доцільніше буде, щоб вона займалася вихованням дітей та веденням домашнього господарства.
У січні 2009 р. В.Ш-ва досягла пенсійного віку і у зв'язку з відсутністю трудового стажу їй була призначена соціальна пенсія. Оскільки вони вирішили розлучитися, призначеної їй пенсії не вистачить для нормального існування і тому вона просила суд призначити їй аліменти у розмірі 1600 грн., адже саме стільки в середньому надавав на проживання їй чоловік.
В. Ш-в, хоча й не заперечував допомагати колишній дружині, вважав таку суму надмірною і просив суд врахувати, що фірма, де він працює, постраждала внаслідок світової фінансової кризи, і тому на його думку при визначенні розміру аліментів суд повинен виходити з доходів, які він фактично отримує, а саме – заробітної плати у розмірі 1800 грн. та пенсії – 1100 грн. Крім цього, Ш-в щомісяця виплачує аліменти на утримання повнолітньої дочки-інваліда у розмірі 800 грн.
Як слід вирішити спір?