рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Злочини проти виборчих прав громадян.

Злочини проти виборчих прав громадян. - раздел Право, Курс лекцій Кримінальне право України Безпосереднім Об'єктом Цих Злочинів Є Передбачене Ст. 38 Кон­ституції Право Г...

Безпосереднім об'єктом цих злочинів є передбачене ст. 38 Кон­ституції право громадян України брати участь в управлінні держав­ними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. По суті це є правом громадян на вільне волевиявлення в сфері управління державними справами.

Диспозиції всіх злочинів цієї групи є бланкетними, а тому для більш глибокого аналізу їх складів слід звернутися до таких законів: „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 року; „Про вибори народних депутатів України” від 25.03.2004 року; „Про вибори президента України” від 5 березня 1999 року, „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 6.07.2005 року.

Злочини проти виборчих прав громадян посягають на відносини, врегульовані цими законами.

Перешкоджання здійсненню виборчого права (ст. 157 КК). Суспільна небезпека цього злочину полягає у тому, що він посягає на конституційне право громадян України обирати або бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Це діяння порушує врегульований законодавством виборчий процес, який здійснюється на засадах: загального, рівного і прямого виборчого права; таємності голосування; добровільної участі громадян у виборах; вільного і рівноправного висування кандидатів; рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боку органів Державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів; свободи агітації; гласності і відкритості виборчої кампанії. Внаслідок цих посягань до вказаних органів можуть потрапити особи, які фактично не були до них обрані, і навпаки, не потрапити кандидати, які отримали чи (за умови дотримання норм закону при проведенні виборів) могли б отримати підтримку більшості виборців. У результаті цього окремі органи державної влади чи органи місцевого самоврядування можуть виявиітись фактично нелегітимними.

Об'єктом злочину є виборче право (право обирати і бути обраним) громадян України, а також їхнє право вести передвиборну агітацію.

Потерпілими від цього злочину можуть бути виборці, кандидати на виборні посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, особи, діяльність яких відповідно до законодавства спрямована на забезпечення реалізації суб'єктивного права громадянина бути обраним до вказаних органів (довірені особи кандидатів, їхні офіційні представники та офіційні спостерігачі), члени виборчих комісій. Не можуть визнаватися потерпілими від цього злочину претенденти на виборні посади, вибори яких не регламентуються виборчим законодавством (наприклад, претенденти на посаду суддів Конституційного Суду України, членів Вищої ради юстиції, Голови Верховної Ради України, його заступників та голів парламентських комітетів тощо), а також особи, які вже обрані депутатами, Президентом України чи сільськими, селищними, міськими головами.

Об'єктивна сторона злочину може виражатись у формі: 1) перешкоджання вільному здійсненню громадянином України права обирати і бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою; 2) перешкоджання веденню передвиборної агітації.

Перешкоджання вільному здійсненню громадянином його виборчого права може виразитись, зокрема, у; безпідставній відмові в реєстрації кандидатом; невключенні громадянина до списків виборців за наявності для того підстав або виключенні громадянина із списків виборців за відсутності для того підстав; неправомірній відмові виборцю у прийнятті і розгляді його заяви про включення його до списку виборців; примушуванні виборця поставити підпис у підписному листі на підтримку певного претендента в кандидати чи, навпаки, відмовитись у підписанні такого листа; неповідомленні або неправдивому повідомленні його про місце та час голосування; у примушуванні кандидата зняти свою кандидатуру з балотування чи зареєструватися кандидатом тощо.

Цією ознакою охоплюється також перешкоджання діяльності довірених осіб кандидатів у Президенти України, кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, їх офіційних спостерігачів, представника кандидата у Президенти України у Центральній виборчій комісії, які допомагають реалізувати зазначеним громадянам їх суб'єктивне право бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Водночас перешкоджання, наприклад, діяльності офіційних спостерігачів від партій (блоків), зборів виборців, від іноземних держав і міжнародних організацій, а також діяльності інших осіб, які певним чином причетні до виборчої кампанії, не утворює складу злочину, передбаченого ст. 157 КК, оскільки воно безпосередньо не посягає на його об'єкт. Такі дії за наявності для того підстав слід розглядати як відповідний злочин проти життя та здоров'я особи, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, злочин у сфері службової діяльності чи інший злочин.

Цією формою злочину охоплюються також випадки створення перешкод для нормальної діяльності виборчої комісії (дільничної, територіальної, окружної, Центральної) чи її окремого члена або будь-яке неправомірне втручання у вирішення питань, віднесених законом до їх компетенції щодо організації та проведення виборів, якщо такі дії були спрямовані на перешкоджання здійсненню громадянином свого виборчого права. Наприклад, це може проявитися в організації зриву засідання комісії з тим, щоб не допустити реєстрації певної особи кандидатом у депутати чи на іншу виборну посаду. За відсутності такого спрямування дії винної особи за наявності підстав можуть розглядатися як інший відповідний злочин, у т.ч. проти життя чи здоров'я особи, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян (ст. ст. 341, 356 КК), проти громадського порядку (ст. 296 КК), або адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 186-2 КАП.

Перешкоджання вести передвиборну агітацію передбачає створення будь-яких перепон громадянам України, політичним партіям, іншим об'єднанням громадян, колективам підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності вільно і всебічно обговорювати передвиборчі програми кандидатів, їхні політичні, ділові та особисті якості, безперешкодно вести агітацію за чи проти того або іншого кандидата, виборчі списки кандидатів від політичних партій чи виборчих блоків. Воно може проявитись у зриві проведення зборів, мітингів чи зустрічей з кандидатами (їх прямій забороні, недопущенні виборців, кандидатів чи інших осіб до місця їх проведення, ненаданні приміщення, умисного виведення з ладу технічного обладнання, необхідного для проведення таких заходів, відключення електроенергії, несвоєчасному повідомленні про місце і час таких заходів тощо), наданні необгрунтованих переваг чи встановленні безпідставних обмежень для передвиборних виступів кандидатів, їхніх довірених осіб у відповідних засобах масової інформації, безпідставній відмові у виготовленні матеріалів передвиборної агітації, їх незаконному вилученні або знищенні, порушенні правил транслювання засобами масової інформації агітаційних телерадіопрограм тощо.

Не утворює складу цього злочину обмеження у проведенні передвиборної агітації, визначені виборчим законодавством.

Перешкоджання вільному здійсненню громадянином виборчих прав або веденню передвиборної агітації може бути вчинено будьяким способом. До найбільш поширених способів такого перешкоджання закон відносить насильство, обман, погрозу та підкуп.

Під насильством розуміється застосування фізичної сили, яке може виразитись у нанесенні побоїв, ударів, позбавленні чи обмеженні волі, заподіянні тілесних ушкоджень, насильницьке вилучення у потерпілого паспорта чи іншого документа, необхідного для Реєстрації кандидатом або відкриття рахунка для фінансування виборчої кампанії, одержання виборчого бюлетеня тощо. Якщо застосоване насильство містить ознаки більш тяжкого злочину, ніж перешкоджання здійсненню виборчого права, воно потребує самостійної кваліфікації, зокрема за ст. ст. 115, 121, ч. 2 ст. 122 або іншою статтею КК.

Обман – це введення особи в оману стосовно дійсних явищ і фактів, що мають безпосереднє відношення до здійснення громадянином свої виборчих прав або ведення передвиборної агітації. Обман може виразитись як у повідомленні такій особі неправдивих відомостей (про час та місце зустрічі з кандидатом, час та місце голосування, порядок заповнення бюлетенів, про особу кандидата тощо), так і в умисному замовчуванні фактичних обставин, які винний зобов'язаний був повідомити, наприклад, як голова чи член виборчої комісії (неповідомлення виборцям про зняття конкретним кандидатом своєї кандидатури з балотування або про організацію зустрічі з кандидатами тощо).

Погроза полягає у психічному впливі на потерпілого з метою перешкодити в реалізації його виборчого права. Змістом такої погрози у складі злочину, передбаченого ст. 157 КК, охоплюється погроза застосування фізичного насильства (позбавлення життя, нанесення тілесних ушкоджень, викрадення тощо), пошкодження чи знищення майна, вчинення інших дій, які є небезпечними для потерпілого, у т.ч. погроза вбивством, яка додаткової кваліфікації за ст. 129 КК не потребує. Виняток становить погроза, вчинена членом організованої групи, яку слід самостійно оцінювати відповідно до ч. 2 ст. 129 КК. Погроза повинна бути реальною і за своїм характером та інтенсивністю здатною перешкодити громадянинові реалізувати своє виборче право або вести передвиборну агітацію.

Підкуп як спосіб перешкоджання вільному здійсненню громадянином своїх виборчих прав або вести передвиборну агітацію полягає у схилянні особи шляхом надання чи обіцяння надання винагороди матеріального характеру (грошей, матеріальних цінностей або послуг) до вчинення певних дій, пов'язаних з реалізацією громадянином свого виборчого права, веденням передвиборної агітації (до голосування за або проти конкретного кандидата, зняття кандидатом своєї кандидатури з балотування, відмови члена виборчої комісії брати участь у роботі виборчої комісії, фальсифікації виборчих документів тощо). Підкуп може бути спрямований стосовно виборця, члена виборчої комісії, кандидата на виборну посаду в органі. державної влади чи органі місцевого самоврядування, а також його довіреної особи, офіційного представника чи будь-якої іншої особи, яка бере участь у виборчому процесі. Такий підкуп, вчинений стосовно службової особи, за наявності підстав слід розцінювати як давання хабара і додатково кваліфікувати за ст. 369 КК.

Публічні заклики або агітація за бойкотування виборів Президента України або народного депутата, опублікування або поширення іншим способом неправдивих відомостей про кандидата в Президенти України або депутати, а так само агітація за або проти кандидата у день виборів утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186-2 КАП.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли в результаті насильства, обману, погроз, підкупу або інших дій відбулося фактичне перешкоджання здійсненню громадянином свого виборчого права. Якщо такі дії вплинули на результати виборів, їх слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 157 КК.

З суб'єктивної сторони цей злочин може бути вчинений лише з прямим або непрямим умислом. Мотив діяння для кваліфікації значення не має.

Суб'єкт злочину загальний.

Кваліфікуючими ознаками злочину закон передбачає вчинення його; 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) членом виборчої комісії; 3) іншою службовою особою з використанням влади або службового становища (ч. 2 ст. 157 КК), а особливо кваліфікуючою ознакою – вплив на результати голосування або виборів (ч. 3 ст. 157 КК).

Членом виборчої комісії визнається особа, яка відповідно до виборчого законодавства включена до складу дільничної, територіальної, окружної чи Центральної виборчої комісії. Під іншою службовою особою слід розуміти будь-яку іншу, крім члена виборчої комісії, службову особу. Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 КК та Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК.

Обов'язковою умовою кваліфікації цього злочину за ознакою вчинення його членом виборчої комісії чи іншою службовою особою є перешкоджання такими особами здійсненню громадянином його виборчого права або перешкоджання веденню передвиборної агітації з використанням влади або службового становища. Такі діяння можуть виразитись у: безпідставній відмові членами виборчої комісії громадянинові в реєстрації його кандидатом; перешкоджанні керівником звільненню підлеглого, який в установленому порядку зареєстрований кандидатом на виборну посаду в органах державної влади чи органи місцевого самоврядування, від виконання виробничих або службових обов'язків для проведення зустрічей з виборцями або проведення інших виборчих заходів; ненаданні службовою особою кандидату приміщень для проведення заходів, передбачених виборчим законодавством; наданні службовою особою переваг одному кандидату чи обмеженні іншого у можливостях виступити у засобах масової інформації; примушуванні службовою особою підлеглих (наприклад, військовослужбовців строкової служби, курсантів) до голосування за конкретного кандидата тощо.

Якщо такі дії потягли за собою тяжкі наслідки, вчинені працівником правоохоронного органу або пов'язані з перевищенням влади чи службового становища, вчиненого за кваліфікуючих обставин, вони потребують додаткової кваліфікації за статтями, що передбачають відповідальність за відповідні злочини у сфері службової діяльності (ч. ч. 2 або 3 статей 364, 365, 423, 424 КК). У разі, коли перешкоджання службовою особою органу державної влади чи орану місцевого самоврядування здійсненню виборчого права одночасно створювало перепони законній діяльності об'єднань громадян, у т.ч. політичних партій або Їх органів (наприклад, шляхом надання привілеїв та сприяння певним політичним партіям, що беруть участь у виборчому процесі, і ущемленні прав інших), вчинене за наявності підстав слід додатково кваліфікувати за ст. 170 КК.

Таким, що вплинуло на результати голосування або виборів, слід визнавати перешкоджання вільному здійсненню громадянином його виборчого права або перешкоджання веденню передвиборної агітації, що, зокрема, вплинуло на кількість виборців, які взяли участь у голосуванні, кількість голосів, поданих за кожного кандидата, визнання кандидата обраним (необраним) тощо. Для на. явності цієї кваліфікуючої ознаки не обов'язково, щоб наслідком перешкоджання було визнання виборів недійсними або такими, що і не відбулися.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 157 КК – обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на строк від двох до чотирьох років; за ч. 2 ст. 157 КК – позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років; за ч. 3 ст. 157 КК – позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

Фальсифікація виборчих документів, документів референдуму чи фальсифікація підсумків голосування, надання неправдивих відомостей до органів Державного реєстру виборців чи фальсифікація відомостей Державного реєстру виборців (ст. 158 КК). Статтею 158 КК в редакції Закону від 23 лютого 2006 року з доповненнями, внесеними Законом від 27 лютого 2007 року передбачено дев'ять самостійних, окремих складів злочинів, сформульованих у її частинах 1, 2, 4, 5, 7, 8, 9, 10 та 11. У частинах 3, 6 та 12 цієї статті сформульовані кваліфіковані склади злочинів, передбачених відповідно її частинами 2, 5 та 9-11, а у ч. 7 – окрім окремого самостійного складу злочину, передбачений кваліфікований склад злочину, сформульованого у ч. 6 цієї статті, який одночасно є особливо кваліфікованим складом злочину, передбаченого ч. 5 цієї статті – вчинення передбачених ч. 5 ст. 158 КК дій членом виборчої комісії чи членом комісії з референдуму, які призвели до настання передбачених ч. 6 цієї статті наслідків; у ч. 10 – окрім окремого самостійного складу злочину – розпорядження щодо внесення завідомо неправдивих відомостей до бази даних Державного реєстру виборців, – передбачений кваліфікований склад злочину, сформульованого у ч. 9 цієї статті – вчинення умисного надання неправдивих відомостей до органу Державного реєстру виборців службовою особою з використанням службового становища.

Основні склади злочинів, сформульовані відповідно у частинах 1, 2 4, 5, 8 ст. 158 КК, є формальними, тобто ці злочини є закінченими з моменту вчинення дій, зазначених у диспозиціях відповідних частин ст. 158 КК.

Склад злочину, сформульований у ч. 7 ст. 158 КК, є матеріальним – його обов'язковою ознакою є наслідки у вигляді неможливості визначити волевиявлення виборців чи встановити результати референдуму. Матеріальними є і кваліфіковані склади злочинів, передбачених ч. 2 та ч. 5 ст. 158 КК, сформульовані відповідно у ч. 3 та у ч. 6 цієї статті: обов'язковою ознакою їх об'єктивної сторони є наслідки у вигляді: 1) спотворення результатів голосування на виборчій дільниці або у межах виборчого округу або 2) неможливості визначити волевиявлення виборців на виборчій дільниці чи у відповідних виборах (референдумі). Зазначені злочини є закінченими з моменту встановлення факту або 1) неможливості визначити волевиявлення виборців чи встановити результати референдуму (ч. 7 ст. 158 КК), або 2) впливу вчинених дій на результати голосування виборців на виборчій дільниці або у межах виборчого округу (ч.ч. 3, 6 ст. 158 КК), або 3) неможливості визначити волевиявлення виборців на виборчій дільниці чи у відповідних виборах (референдумі) (ч.ч. 3, 6 ст. 158 КК).

Безпосередніми об'єктами злочинів, передбачених частинами 9-11 ст. 158 КК, є 1) встановлений законом порядок формування бази даних Державного реєстру виборців, одержання та використання відомостей про виборців (персональних даних), внесених до бази даних, а також захисту таких відомостей від несанкціонованого доступу до них; 2) права громадян України, які досягли 18-річного віку, на включення їх до Державного реєстру виборців, достовірність відомостей про них, внесених до бази даних Реєстру, та їх використання лише в порядку, визначеному законом.

Відомості до списку Державного реєстру виборців надаються самими виборцями в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про державний реєстр виборців» (при уточненні персональних даних), а також керівниками органів, закладів, установ, організацій, зазначених у ст. 22 цього Закону.

Предметом злочину, передбаченого ч. 9 ст. 185 КК, є відомості (інформація), які надаються громадянами, які не є службовими особами, до органу Державного реєстру виборців, у формі і в порядку, передбаченими статтями 18, 19, 20, 23 Закону, які вносяться до Державного реєстру виборців, а також передбаченому ст. 37 Закону, якщо первинне уточнення персональних даних Реєстру здійснюватиметься після 1 жовтня 2007 року.

Державний реєстр виборців – це автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система (база даних), призначена для зберігання, обробки даних, які містять передбачені Законом України «Про Державний реєстр виборців» відомості, та користування ними, створена для забезпечення державного обліку громадян України, які мають право голосу відповідно до ст. 70 Конституції України.

Інформаційно-телекомунікаційна система (база даних) – це сукупність інформаційних та телекомунікаційних систем, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Інформаційна система – це організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, а телекомунікаційна система – це сукупність технічних і програмних засобів, призначених для обміну інформацією шляхом передавання, випромінювання або приймання її у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб.

Під базою даних розуміється сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі – електронній, підбір і розташування складових частин якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів.

Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на момент їх проведення 18 років. Не мають право голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.

Згідно зі ст. 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Недієздатною фізична особа визнається з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, за заявою опікуна або органу опіки і піклування, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану в неї поновилась здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

За своїм правовим статусом інформація, яка вноситься про виборців до Реєстру, є інформацією про особу – сукупністю документованих відомостей про особу. Основними даними про особу (персональними даними) згідно зі ст. 23 Закону України «Про інформацію» є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. До Реєстру вносяться та в базі даних Реєстру зберігаються встановлені Законом «Про державний реєстр виборців» відомості про виборця (персональні дані) таких видів: 1) ідентифікаційні персональні дані виборця; 2) персональні дані, які визначають місце та умови голосування виборця; 3) службові персональні дані. Збирати і вносити до Реєстру та зберігати в базі даних Реєстру відомості (персональні дані виборців), не передбачені Законом «Про державний реєстр виборців» органами ведення Реєстру забороняється.

До ідентифікаційних персональних даних, які однозначно визначають особу виборця, належать: 1) прізвище виборця; 2) власне ім'я (усі власні імена) виборця; 3) по батькові виборця; 4) дата народження виборця; 5) місце народження виборця.

У разі відсутності у виборця по батькові відповідно до звичаю національної меншини, до якої він належить, вноситься службова відмітка про відсутність по батькові.

Місце народження виборця, народженого в межах сучасної території України, зазначається відповідно до сучасного адміністративно-територіального устрою України. При цьому до Реєстру вносяться: 1) зазначення країни народження (Україна); 2) власна назва відповідного регіону України, зазначеного у ч. 2 ст. 133 Конституції України; 3) власна назва району (міста обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим значення), до якого входить населений пункт народження; 4) категорія населеного пункту народження та його власна назва.

Зазначення місця народження виборця, народженого за межами сучасної території України, включає такі відомості, що вносяться до Реєстру: 1) сучасна назва відповідної країни; 2) для федеративних держав – назва відповідного суб'єкту федерації; 3) категорія населеного пункту народження та його власна назва.

До персональних даних, які визначають місце та умови голосування виборця, належать: 1) виборча адреса виборця; 2) номер територіального або зазначення закордонного виборчого округу, до якого віднесений виборець;.3) номер постійної виборчої дільниці, до якої віднесений виборець; 4) відомості про постійну нездатність виборця пересуватися самостійно (за наявності підстав).

Територіальний виборчий округ та виборча дільниця, до яких відноситься виборець, встановлюються органом ведення Реєстру на підставі відомостей про виборчу адресу виборця у порядку, встановленому законом.

Виборчою адресою виборця згідно з ч. 1 ст. 8 Закону «Про державний реєстр виборців» є адреса його житла або місця перебування виборця чи інша адреса, що замінює адресу житла виборця, яка є підставою для віднесення виборця до відповідної постійної виборчої дільниці.

Виборча адреса виборця, як правило, визначається зареєстрованим місцем проживання та адресою житла виборця відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», якщо виборець не звернувся до відповідного органу ведення Реєстру щодо іншої виборчої адреси (ч. 2 ст. 8 Закону).

За мотивованим зверненням виборця орган ведення Реєстру може визначити іншу виборчу адресу виборця, аніж визначену відповідно до частини другої цієї статті.

Виборець, який не має зареєстрованого місця проживання, визначає свою виборчу адресу за погодженням з відповідним органом ведення Реєстру та спеціалізованим закладом, який здійснює відповідно до закону облік бездомних громадян.

Виборча адреса виборця включає відомості, зазначені у пунктах 1-10 (для виборців, які проживають або перебувають за межами України) або пунктах 1, 2, 11 (для виборців, які проживають або перебувають за межами України) ч. 5 ст. 8 Закону «Про державний реєстр виборців»: 1) країна проживання (перебування); 2) регіон України, зазначений у частині другій ст. 133 Конституції України, або субнаціональна адміністративно-територіальна одиниця (штат, провінція, земля тощо) іноземної країни проживання чи перебування; 3) район або місто обласного (республіканського в Автономній Республіці Крим) значення, до складу якого входить населений пункт; 4) населений пункт (місто, селище, село); 5) вулиця (проспект, бульвар, площа, провулок, квартал, куток тощо); 6) номер будинку; 7) номер корпусу; 8) номер квартири; 9) інші відомості, які визначають визначають виборчу адресу; 10) поштовий індекс; 11) поштова адреса виборця.

Порядок та строки тимчасової зміни виборцем місця його голосування (виборчої дільниці) без зміни його виборчої адреси визначаються відповідним законом про вибори або референдуми.

До службових персональних даних Реєстру належать: 1) дата набуття виборцем громадянства України; 2) дата припинення громадянства України; 3) дата визнання особи недієздатною; 4) дата поновлення дієздатності особи; 5) дата смерті виборця або дата оголошення його померлим; 6) дата скасування рішення суду про оголошення особи, включеної до Реєстру, померлою; 7) службова відмітка, зазначена у ч. 2 ст. 5 Закону «Про Державний реєстр виборців»; 8) службова відмітка про вибуття виборця із зареєстрованого місця проживання; 9) посилання на документи, які є у розпорядженні органу ведення Реєстру та стали підставою для внесення запису або персональних даних або знищення запису; 10) відомості зазначені у ч. 1 ст. 6 та ч. 1 ст. 7 Закону «Про державний реєстр виборців», які зазнали зміни у порядку, встановленим цим Законом, і які зберігаються в попередній редакції як службові персональні дані Реєстру із зазначенням дати внесення зміни. Дата набуття виборцем громадянства України визначається відповідно до ст. 3 Закону України «Про громадянство України».

З об'єктивної сторони злочин, передбачений ч. 9 ст. 158 КК, виражається у наданні неправдивих відомостей до органу Державного реєстру виборців.

До органу Реєстру належать: 1) розпорядник Реєстру; 2) орган ведення Реєстру; 3) регіональні органи адміністрування Реєстру.

Розпорядником Реєстру є ЦВК України.

Органами ведення Реєстру є: 1) у районі, районі в місті Києві, місті Севастополі – відповідний структурний підрозділ районної, районної у місті державної адміністрації; 2) у місті обласного (республіканського в АРК) значення без районного поділу – відповідний виконавчий орган міської влади; 3) у районі в місті обласного значення з районним поділом – відповідний виконавчий орган районної у місті ради або відповідний структурний підрозділ обласної, міської державної адміністрації.

Особа, згідно із Законом, за власною ініціативою може звернутися до органу ведення Реєстру з метою: 1) включити її до Реєстру; 2) змінити її персональні дані у Реєстрі.

Із заявою (письмовою) про включення до Реєстру може звернутися особа, яка: 1) досягла віку 18 років; 2) набула громадянства України; 3) поновлена в дієздатності; 4) виявила, що вона не включена до Реєстру. До заяви особи, форма якої встановлена ЦВК України і в якій зазначаються відомості про себе, вказані в Законі, нею додається документ, якій посвідчує особу і громадянство виборця.

Частиною 1 ст. 20 Закону «Про державний реєстр виборців» передбачено, що виборець у разі зміни його персональних даних за власною ініціативою може звернутися до органу ведення Реєстру із заявою про внесення змін до його персональних даних у Реєстрі, до якої додається визначені цим Законом документи чи їх належно засвідчені копії, які підтверджують ці зміни, та довідка про включення його до реєстру.

Крім того, до органу ведення Реєстру виборець може звернутися при здійсненні уточнення персональних даних Реєстру, передбаченому ст. 28 Закону.

Частиною 1 ст. 20 Закону «Про державний реєстр виборців» передбачено, що виборець у персональних даних якого в Реєстрі зазначено про його постійну нездатність пересуватися самостійно, може письмове уповноважити іншу особу звернутися до органу ведення Реєстру про внесення змін до його персональних даних. Виборець, який проживає чи перебуває за межами України, звертається із заявою про внесення змін до його персональних даних у Реєстрі до відповідної консульської установи України, яка невідкладно передає заяву та додані до неї документи до органу ведення Реєстру в МЗС України.

Під наданням неправдивих відомостей до органу Державного реєстру виборців слід розуміти надання громадянином (виборцем чи особою, письмово уповноваженою виборцем, який не здатний пересуватися самостійно, звернутися до органу ведення Реєстру) органу ведення Реєстру заяви та документів, які надаються ним згідно з законом, в яких міститься недостовірна інформація, щодо його ідентифікаційних персональних даних чи персональних даних, які визначають місце та умови його голосування.

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону виборець надає органу ведення Реєстру достовірну інформацію щодо своїх персональних даних, які вносяться до Реєстру, у випадках, передбачених Законом, а у разі виникнення можливості внесення до Реєстру двох або більше записів про одного виборця, виборець сприяє органам реєстру в усуненні свого кратного включення.

Із суб’єктивної сторони злочин характеризується умисною виною, вид умислу прямий. При цьому громадянин, який надав неправдиві відомості до органу ведення Реєстру, повинен усвідомлювати, що надані ним відомості є неправдивими (недостовірними), тобто не відповідають дійсності. Мотиви і мета вчинення злочину можуть бути різні і на кваліфікацію дій винного не впливають.

Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 9 ст. 158 КК, є виборець, який надав органу ведення Реєстру неправдиві відомості щодо своїх персональних даних, які вносяться до бази даних Реєстру, а також особа, письмово уповноважена виборцем, який не здатний пересуватися самостійно, звернутися до органу ведення Реєстру, яка надала органу ведення Реєстру недостовірні відомості щодо персональних даних виборця, який уповноважив її звернутись до органу ведення Реєстру.

Виборці можуть також ознайомитися з персональними даними інших виборців (у порядку здійснення бубличного контролю) в обсязі та порядку, встановленому Законом «Про Державний реєстр виборців». Надавати ж органу ведення Реєстру відомості щодо персональних даних інших виборців, крім випадку, передбаченого ч. 1 ст. 20 Закону «Про Державний реєстр виборців», виборець не має права.

У диспозиції ч. 10 ст. 158 КК передбачена альтернативно відповідальність за: 1) умисне надання неправдивих відомостей до органу Реєстру службовою особою з використанням службового становища, тобто за вчинення такою особою дій, передбачених ч. 9 цієї статті; 2) видання службовою особою органу Реєстру розпорядження щодо внесення завідомо неправдивих відомостей до бази даних Реєстру.

Під умисним наданням неправдивих відомостей до органу Реєстру службовою особою з використанням службового становища слід розуміти: 1) підписання і надання службовою особою, зазначеною у ч. 3-9 ст. 22 Закону «Про Державний реєстр виборців», органу ведення Реєстру документів на паперовому носії у вигляді списку, який має наскрізну нумерацію записів та наскрізну нумерацію аркушів та їх електронних файлів, в яких містяться відомості про виборців, зазначені у частинах 3-9 ст. 22 цього Закону, а також 2) надання сільським, селищним, міським головою або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону здійснює його повноваження, органу ведення Реєстру документів, в яких містяться неправдиві відомості про найменування нових та перейменування вулиць (проспектів, бульварів, площ, провулків, кварталів, кутків тощо), присвоєння номерів новим будинкам і зміну нумерації існуючих будинків у відповідному населеному пункті.

Ст. 22 Закону України «Про Державний реєстр виборців» передбачено, що органи ведення Реєстру здійснюють щоквартальне поновлення бази даних Реєстру на підставі відомостей, які надають їм за три попередні календарні місяці органи, заклади, установи, організації, зазначені у частинах 3-9, 12 цієї статті. Такі відомості органу ведення Реєстру подають:

1. Керівник відповідного району (міського, районного у місті) органу Міністерства внутрішніх справ України подає відомості: а) про громадян України, зареєстрованих за місцем проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, яким протягом останніх трьох календарних місяців виповнилося 18 років; б) про осіб, які протягом останніх трьох календарних місяців набули громадянства України та отримали тимчасове посвідчення громадянина України або паспорт громадянина України; в) про виборців, які протягом останніх трьох календарних місяців змінили реєстрацію місця проживання в межах відповідної адміністративно-територіальній одиниці; г) про виборців, які протягом останніх трьох календарних місяців зареєстрували своє місце проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці; д) про виборців, які протягом останніх трьох календарних місяців зняв з реєстрації за місцем проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці; е) про осіб, громадянство України яких припинено протягом останніх трьох календарних місяців (ч. 3 ст. 22).

2. Керівник відповідного районного (міського, районного у місті) органу Міністерства юстиції України подає відомості: а) про виборців, які проживали на відповідній території та померли протягом останніх трьох календарних місяців (що підтверджено виданим свідоцтвом про смерть); б) про виборців, які протягом останніх трьох календарних місяців змінили призві ще, ім'я, по батькові, дату або місце народження (ч. 4 ст. 22).

3. Командир військової частини (формування), дислокованої в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, подає відомості: а) про виборців – військовослужбовців строкової служби, які протягом останніх трьох календарних місяців прибули для проходження служби у цій військовій частині (формуванні); б) про інших виборців, які протягом останніх трьох календарних місяців прибули для проживання на території дислокації цієї військової частини (формування) (ч. 5 ст. 22).

4. Керівник відповідного району (міського, районного у місті) органу опіки та піклування подає відомості: а) про виборців, які протягом останніх трьох календарних місяців були визнані судом недієздатними, внаслідок чого щодо них була встановлена опіка; б) про осіб, щодо яких судом протягом останніх трьох календарних місяців було скасовано рішення про визнання їх недієздатними, внаслідок чого щодо них була припинена опіка ( ч. 6 ст. 22).

5. Керівник відповідного місцевого органу Державного департаменту України з питань виконання покарань подає відомості: а) про виборців, які протягом останніх трьох календарних місяців прибули для відбування покарання до установ, розташованих у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці; б) про виборців, які відбували покарання в установах, розташованих у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, і протягом останніх трьох календарних місяців вибули з цих установ (ч. 7 ст.22).

6. Керівник розташованого в межах відноповідної адміністративно-територіальної одиниці спеціалізованого закладу, який відповідно до закону здійснює облік бездомних громадян, подає відомості: а) про виборців, які протягом останніх трьох календарних місяців зареєстровані за юридичною адресою закладу; б) про виборців, які протягом останніх трьох календарних місяців зняті з реєстрації за юридичною адресою закладу (ч.8 ст. 22).

7. Керівник консульської установи України подає до органу ведення Реєстру в Міністерстві закордонних справ України відомості: а) про громадян, які перебувають на консульському обліку, котрим протягом останніх трьох календарних місяців виповнилося 18 років; б) про осіб, які протяглм останніх трьох календарних місяців набули громадянства України та отримали тимчасове посвідчення громадянина України або паспорт громадянина України; в) про осіб, громадянство України яких припинено протягом останніх трьох календарних місяців; г) про громадян України – виборців, які протягом останнії календарних місяців стали на консульський облік на території відповідного консульського округу; д) про громадян України – виборців, які протягом останнії трьох календарних місяців зняті з консульського обліку на території відповідного консульського округу; е) про громадян України – виборців, які на цей час є військовослужбовцями військових частин (формувань) України, що дислокуються за межами України на відповідній території (ч. 9 ст. 22).

Подання, передбачені частинами 3-9 цієї статті, включають відомості, передбачені ч. 1 ст. 6 цього Закону, про кожну відповідну особу. Подання, передбачені частинами 3-7 цієї статті, крім того, включають адресу житла виборця, за якою зареєстровано (щодо прибулих) або було зареєстровано (щодо вибулих) його місце проживання відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Подання, передбачені частиною дев'ятою цієї статті, включають також зазначення країни проживання (перебування) виборця та його поштову адресу за правилами країни проживання (перебування).

Подання, передбачені частинами 3-9 цієї статті, подаються на паперовому носії у вигляді списку, який має наскрізну нумерацію записів та наскрізну нумерацію аркушів. Достовірність відомостей подання засвідчується на кожному аркуші підписом керівника відповідного державного органу, закладу, установи, командира військової частини (формування), який скриплюється печаткою. Форма списку встановлюється розпорядником Реєстру. Разом із зазначеним документом надається його електронний файл.

Сільський, селищний, міський голова або інша посадова особа, яка відповідно до закону здійснює його повноваження, подає до органу ведення Реєстру відомості про найменування нових та перейменування вулиць (проспектів, бульварів, площ, провулків, кварталів тощо), присвоєння номерів новим будинкам і зміну нумерації існуючих будинків у відповідному населеному пункті. Зазначені відомості засвідчуються підписом цієї посадової особи та скріплюються печаткою відповідної місцевої ради (ч. 10-12 ст. 22 Закону «Про Державний реєстр виборців»). Зазначені відомості не є безпосередньо відомостями про конкретного виборця (персональними даними) але вони також є предметом злочину, передбаченого ч. 10 ст. 158 КК, оскільки на їх підставі вносяться зміни до персональних даних виборця, які визначають місце та умови його голосування, а саме відомості про його виборчу адресу. При цьому слід враховувати, що частинами 10, 11 ст. 158 КК передбачена відповідальність за надання до органу ведення Реєстру та внесення до його бази даних будь-яких відомостей, які надаються органу ведення Реєстру чи вносяться до його бази даних, а не лише тих, які є персональними даними виборця.

Згідно зі ст. 17 Закону «Про Державний реєстр виборців» підставою для видання керівником органу ведення Реєстру письмового розпорядження про внесення запису до бази даних Реєстру є подані у встановленому порядку до відповідного органу ведення Реєстру документи, які підтверджують набуття особою права голосу: 1) у зв'язку з досягненням особою віку 18 років; 2) у зв'язку з набуттям особою громадянства України; 3) у зв'язку з поновленням дієздатності особи, не включеної до Реєстру; 4) у разі виявлення не включеної до Реєстру особи, яка має право голосу, а підставою для видання розпорядження про внесення змін до персональних даних виборця, включеного до Реєстру, є подані у встановленому порядку до відповідного органу ведення Реєстру документи, які підтверджують відповідні зміни. Підставою для видання розпорядження про знищення запису Реєстру є: 1) закінчення встановленого цією статтею строку збереження запису про виборця, який помер або громадянство України якого припинено; 2) рішення розпорядника Реєстру з дорученням усунути кратне включення виборця до Реєстру. Запис, що міститься у базі даних Реєстру, щодо особи, яка померла або громадянство якої припинено, зберігається з відповідною відміткою протягом п'ятнадцяти років після настання зазначених обставин.

Безпідставне видання службовою особою (керівником ведення Реєстру) письмового розпорядження про внесення запису до бази даних, змін до персональних даних виборця чи про знищення запису Реєстру, якщо відповідні відомості є достовірними (не є завідомо неправдивими), наприклад, видання розпорядження про знищення запису Реєстру про виборця, який помер, до закінчення п'ятнадцяти років з дня його смерті, не є злочином. Разом з тим такі дії є порушенням встановленого законом порядку ведення Реєстру і їх вчинення може тягти відповідальність за ст. 212-7 КУпАП.

Із суб'єктивної сторони злочин характеризується умисною виною. Мотиви і мета вчинення зазначених у диспозиції ч. 10 ст. 158 КК дій не має значення для їх кваліфікації.

Суб'єктами злочину, передбаченого ч. 10 ст. 158 КК, у формі умисного надання неправдивих відомостей до органу Реєстру, вчиненого службовою особою з використанням службового становища, є керівники органів, закладів, установ, організацій, зазначених у частинах 3-9 ст. 22 Закону «Про Державний Реєстр виборців», а також сільські, селищні, міські голови або інщі посадові особи, які відповідно до закону здійснюють їх повноваження, які згідно з ч. 12 ст. 22 названого Закону зобов'язані щоквартально подавати до органу ведення Реєстру відомості про найменування нових та перейменування вулиць (проспектів, бульварів, площ, провулків, кварталів, кутків тощо), присвоєння номерів новим будинкам і зміну нумерації існуючих будинків у відповідному нвселеному пункті.

Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 10 ст. 158 КК у формі розпорядження щодо внесення завідомо неправдивих відомостей до бази даних Реєстру, є, згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Державний реєстр виборців», керівник органу ведення Реєстру, лише за письмовим розпорядженням якого можуть вноситись відомості до бази даних Реєстру. Безпосередньо дії про внесення відомостей до бази даних Реєстру, тобто дії, передбачені ч. 1-3 ст. 16 названого Закону (внесення запису про виборця до бази даних Реєстру, внесення змін до персональних даних Реєстру та знищення запису Реєстру), здійснюються уповноваженими працівниками відповідного органу ведення Реєстру на виконання письмового розпорядження керівника ведення Реєстру. Дії таких осіб, якщо вони усвідомлювали, що відомості, які ними вносяться до Реєстру на виконання письмового розпорядження керівника органу ведення Реєстру, є завідомо неправдивими, мають кваліфікуватися як пособництво у вчиненні такого злочину, тобто за ч. 5 ст. 27, ч. 10 ст. 158 КК, виконавцем якого є керівник органу ведення Реєстру, який видав письмове розпорядження про їх вчинення.

З об'єктивної сторони злочин, передбачений ч. 11 ст. 158 КК, виражається у несанкціонованому втручанні у роботу Державного реєстру виборців, вчиненому або 1) службовою особою, яка має право доступу до інформації, що міститься у базі даних Державного реєстру виборців, або 2) будь якою іншою особою, яка має право доступу до такої інформації, шляхом несанкціонованого доступу до бази даних Державного реєстру виборців.

У диспозиції ч. 11 ст. 158 КК зазначені два різновиди несанкціонованого втручання у роботу Державного реєстру виборців службовою особою, яка має право доступу до інформації, що міститься у базі даних Державного реєстру виборців: 1) умисне внесення неправдивих відомостей до бази даних Державного Реєстру виборців та 2) несанкціоновані дії з інформацією, що міститься у базі даних Державного реєстру виборців.

Таким чином з об'єктивної сторони склад злочину, передбачений ч. 11 ст. 158 КК, виражається у вчиненні однієї із трьох дій, альтернативно зазначених у її диспозиції: 1) умисне внесення неправдивих відомостей до бази даних Реєстру; 2) несанкціоновані дії з інформацією, що міститься у базі даних Реєстру; 3) інше несанкціоноване втручання у роботу Реєстру, службовою особою, яка має право доступу до інформації, що міститься у базі даних Реєстру, або будь-якою іншою особою, яка не має права доступу до інформації, що міститься у базі даних Реєстру, шляхом несанкціонованого доступу до бази даних Реєстру.

Під несанкціонованим втручанням у роботу Реєстру слід розуміти несанкціонований незаконний доступ до інформації, яка в ньому зберігається чи яка в ньому обробляється, а так само до інформації, яка передається телекомунікаційними мережами (мережами електрозв'язку) Реєстру. Під несанкціонованим доступом розуміється доступ до інформації, що здійснюється з порушенням встановлених в електронно-обчислювальних системах та комп’ютерних мережах, а також телекомунікаційних мережах (мережах електрозв’язку) правил розмежування доступу.

За здійснення незаконного доступу до інформації, яка зберігається, обробляється чи передається в інформаційних (автоматизованих) системах, незаконне копіювання інформації, яка зберігається в таких системах, незаконне безоплатне розповсюдження та незаконний збут інформації, яка зберігається в інформаційних (автоматизованих) системах, у паперовій чи електронній формі, якщо ці дії не призвели до настання наслідків, передбачених у диспозиції ч. 1 ст. 361 КК, відповідальність передбачена ст. 212-6 КУпАП. Предметом їх правопорушень, окрім передбаченого ч. 3 ст. 212-6, тобто передбаченими частинами 1, 4, 5, 6 ст. 212-6 КУпАП, є інформація, яка зберігається, обробляється чи передається в інформаційних (автоматизованих) системах, що не є інформацією з обмеженим доступом. Предметом правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212-6 КУпАП, є інформація з обмеженим доступом. Суб'єктом цих правопорушень може бути будь-яка фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Вчинення дій, передбачених ч. 4, 5, 6 ст. 212-6 КУпАП, службовою особою, яка має право доступу до інформації, що міститься у базі даних Реєстру, має кваліфікуватися за ч. 11 ст. 158 КК, оскільки зазначені дії є конкретним проявом несанкціонованих дій з інформацією, що міститься у базі даних Реєстру, про які йдеться у ч. 11 ст. 158 КК.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» від 5 лютого 1994 року в редакції Закону від 31 травня 2005 року, порядок доступу до інформації, перелік користувачів та їх повноваження стосовно цієї інформації визначаються власником інформації, а у випадках, передбачених законом, доступ до інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах може здійснюватися без дозволу власника в порядку, встановленому законом. Порядок доступу до інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, перелік користувачів та їх повноваження стосовно цієї інформації визначаються законодавством.

Несанкціоноване втручання в роботу Реєстру виражається у будь-яких діях винного, що впливають на обробку інформації, яка зберігається в інформаційній системі (банку даних) Реєстру чи передається телекомунікаційними системами Реєстру, тобто в діях, що впливають на всю сукупність операцій (зберігання, введення, записування, перетворення, зчитування, знищення, реєстрація, приймання, отримання, передавання), які здійснюються за допомогою технічних і програмних засобів, включаючи обмін по каналах передачі даних. При втручанні в роботу інформаційно-телекомунікайних систем (банку даних) Реєстру здійснюється порушення їх роботи, яке спричиняє спотворення процесу обробки інформації, внаслідок чого модифікується (змінюється, перекручується) або копіюється чи знищується сама комп'ютерна інформація чи її носії. Втручання в роботу ЕОМ може виражатись, наприклад, у впливі на їх роботу електромагнітним випромінюванням, причепленні до корпусу ЕОМ магніту, який впливає на роботу жорсткого диску або дискети.

Під несанкціонованими діями щодо інформації в інформаційно-телекомунікаційній системі (банку даних) Реєстру, а такою системою є і Державний Реєстр виборців, розуміються дії, що провадяться з порушенням порядку доступу до цієї інформації, установленого відповідно до законодавства, які можуть виражатись у введенні, записуванні, зміні (модифікації), перетворенні, зчитуванні, знищенні, зберіганні, прийманні, отриманні, передаванні, копіюванні інформації в такій системі за допомогою технічних і програмних засобів.

Несанкціоновані дії з інформацією, що міститься у базі даних реєстру, це зміна (модифікація), підроблення, перекручення, спотворення такої інформації, її знищення чи пошкодження, копіювання а також її несанкціоноване розповсюдження, в тому числі збут, та блокування. Можливе також порушення маршрутизації інформації у разі її передавання телекомунікаційними системами (мережами електрозв’язку) від одного адресата іншому.

Під несанкціонованими діми щодо державних інформаційних ресурсів, а до них відноситься і Державний реєстр виборців, розумієтся доступ аба спроба такого доступу до державних інформаційних ресурсів в інформаційних та телекомунікаційних системах без відповідного оформлення власником або уповноваженою ним особою дозволу, вірусне ураження, вчинення інших дій, які можуть призвести до порушення цілісності та конфіденційності цих ресурсів (абз. 4 п. 2 Порядку взаємодії органі виконавчої влади з питань захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційния та телекомуніувційних системах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року №1772).

Несанкціоновані дії з інформацією, що міститься у базі даних Реєстру, можуть виражатися у несанкціонованому копіюванні такої інформації, її розповсюдженні та збуті. Розповсюдження та збут інформації, що міститься у базі даних Реєстру, може здійснюватись шляхом: 1) розповсюдження або збуту носіїв інформації, на які вона скопійована із бази даних Реєстру; 2) шляхом передавання (направлення) інформації, що міститься у базі даних Реєстру, через телекомунікаційні мережі адресатам, яким воно не може передаватись.

Відмінність між розповсюдженням і збутом інформації в тому, що розповсюдженням є передача інформації (ознайомлення з інформацією) хоча б одній особі, яка не має права доступу до такої інформації, на безоплатній основі, а збут передбачає оплатність передачи інформації.

Втручання в роботу інформаційної те телекомунікайної системи Реєстру може бути і в формі впливу на канали передачі інформації як між технічними засобами її обробки і зберігання всередині інформаційно-телекомунікаційної системи, так і між окремими електронно-обчислювальними машинами, автоматизованими системами, які до неї входять, а також шляхом втручання в роботу телекомунікаційних систем між ними, внаслідок чого інформація, що передається для обробки, втрачається, підроблюється, змінюється чи блокується або ж спотворюється процес її обробки, а при втручанні в роботу телекомунікаційних мереж може мати місце порушення встановленого порядку маршрутизації інформації. Такі дії можуть виражатись, наприклад, в електромагнітному, лазерному та іншому впливі на носії інформації, в яких вона матеріалізується або по яких вона передається; в формуванні сигналів, полів, засобів і блоків програм, вплив яких на інформацію, її носії і засоби технічного захисту виключає порушення цілісності інформації, її знищення чи спотворення; у включенні до бібліотек програм спеціальних програмних блоків, зміни програмного забезпечення та інших подібних діях, що призводять до порушення цілісності інформації.

Під несанкціонованим втручанням в роботу телекомунікаційної системи (мережі електрозв’язку) слід розуміти будь-які дії винного, що впливають на роботу технічних засобів телекомунікацій, якими забезпечується і здійснюється інформаційний обмін. Несанкціоноване втручання в роботу телекомунікаційної системи може виражатись у несанкціонованому доступі (приєднанні, під'єднанні) до будь-якої телекомунікаційної системи, в тому числі до абонентських пристроїв такої системи, а також в будь-яких інших діях, пов'язаних із будь-яким впливом на їх роботу – передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням.

Передбачений ч. 11 ст. 158 КК злочин є злочином з формальним складом і є закінченим з моменту вчинення дій, зазначених у її диспозиції. Цей склад злочину необхідно відмежувати від складів злочинів передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 361-2 та ч. 1, 2 ст. 362 КК. Частиною 1 ст. 361 КК передбачена відповідальність за несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв’язку.

На відміну від складу злочину, передбаченого ч. 11 ст. 158 КК, який є формальним, склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК, є матеріальним – обов’язковою ознакою його об’єктивної сторони є зазначені альтернативно у диспозиції ч. 1 ст. 361 КК наслідки у вигляді або 1) витоку, або 2) втрати, або 3) підробки, або 4) блокування, або 5) спотворення процесу обробки, або 6) порушення встановленого порядку маршрутизації інформації, яка зберігається або обробляється в електронно-обчислювальних машинах, автоматизованих системах, комп’ютерних мережах, тобто в інформаційних системах, або яка передається мережами електрозв’язку (телекомунікаційними системами).

Згідно з ДСТУ-93 «Взаємозв'язок відкритих систем. Базова еталонна модель. Терміни та визначення» маршрутизація – це функція всередині рівня, що виконує перетворення символічного імені логічного об’єкта або адреси пункту доступу до сервісу, до якого підключено логічний об’єкт, у маршрут, за яким може встановлюватися зв'язок із вказаним логічним об’єктом.

Маршрутизація інформації здійснюється між взаємоз'єднаними телекомунікаційними мережами, що належать як одному, так і різним операторам, які зобов’язані забезпечувати взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж у всіх технічно можливих місцях із пропускною спроможністю, необхідною для якісного надання телекомунікаційних послуг, додержуючись при цьому встановленого нормативно-правовими актами порядку маршрутизації трафіка (див. ст. 58 Закону України «Про телекомунікації»).

Маршрутизація інформації (трафіка) – це визначення маршруту проходження інформації від кінцевого обладнання абонента телекомунікаційної мережі, який надсилає таку інформацію до кінцевого обладнання абонента, якому інформація надсилається.

Маршрут проходження інформації мережею електрозв'язку (телекомунікаційною мережею) – це комутоване з'єднання точок взаємоз'єднання від кінцевого обладнання абонента, що викликає (ініціює) з'єднання, з кінцевим обладнанням абонемента телекомунікаційної мережі, якому передається (призначена) інформація. Більш конкретно маршрут проходження інформації (трафіка) телекомунікаційними мережами (мережами електрозв'язку) – це послідовність тимчасових комутованих з'єднань точок взаєиоз'єднання телекомунікаційних мереж, які належать одному чи декільком операторам телекомунікацій, від кінцевого обладнання абонента, з мережі якого надійшов виклик, яким ініціюється таке з'єднання з метою передачі інформації (трафіка) кінцевому абоненту телекомунікаційної мережі для отримання послуг завершення та/або транзиту з’єднання через точки взаємоз'єднання з мережею (мережами) іншого (інших) оператора (операторів) телекомунікацій (при наявності транзиту з'єднання).

Маршрутизація (пропуск) інформації (трафіка) – це процес встановлення та підтримки тимчасового комутованого з'єднання від кінцевого обладнання абонента, яким ініціюється таке з'єднання, до кінцевого обладнання абонента, якому вона (інформація) призначена (передається).

Маршрутизація інформації може здійснюватись як між кінцевими абонентами однієї телекомунікаційної мережі, так і між абонентами різних телекомунікаційних мереж. При цьому окремі телекомунікаційні мережі можуть бути транзитними за наявності транзиту з'єднання.

Із суб’єктивної сторони злочин характеризується умисною виною. Мотиви і мета вчинення зазначених у диспозиції ч. 11 ст. 158 КК дій не має значення для їх кваліфікації.

Суб'єктом злочину передбаченого ч. 11 ст. 158 КК, є: 1) службова особа, яка має право доступу до інформації, що міститься у базі даних Реєстру, при його вчиненні шляхом: а) внесення неправдивих даних до бази даних Реєстру, або б) несанкціонованих дій з інформацією, що міститься у базі даних Реєстру, чи в) іншого несанкціонованого втручання в роботу Реєстру; 2) будь-яка інша фізична особа, яка не має права доступу до інформації, що міститься у базі даних Реєстру, при його вчиненні шляхом несанкціонованого доступу до бази даних Реєстру.

Кваліфікованими видами складів злочину, передбачених частинами 9, 10, 11 ст. 158 КК, є вчинення зазначених дій, якщо вони: 1) вплинули на результати голосування виборців на виборчій дільниці або у межах виборчого округу; 2) призвели до неможливості визначити волевиявлення виборців на виборчій дільниці чи у відповідних виборах; 3) вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Наслідками вчинення дій, передбачених частинами 9, 10, 11 ст. 158 КК, можуть бути: 1) надання можливості одному громадянину бути включеним до списку виборців на двох або більше виборчих дільницях, а, отже, проголосувати більше одного разу незалежно від виду виборів, а при проведенні місцевих виборів – проголосувати за різних кандидатів у різних округах; 2) позбавлення громадянина можливості здійснити (реалізувати) своє активне (проголосувати) чи пасивне (буди кандидатом) виборче право.

Незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму (ст. 158-1 КК). Предмет цього злочину – виборча документація, документи референдуму, тобто спис­ки громадян, які мають право брати участь в референдумі та виборах, бюлетені для голосування, протоколи про результати підрахунку голосів та інші документи.

Об'єктивна сторона цього злочину виражається в двох діях: 1) незаконном знищенні виборчої документації або документів референдуму та виборів поза встановленим законом строком зберігання у державних архівних установах та в Центральній виборчій комісії України після проведення виборів або референдуму; 2) а так само пошкодження виборчої документації або документів референдуму.

Суб'єктивна сторона цього злочину – прямий умисел. Суб'єкт злочину: за ч. 1 – будь-яка особа, а за частиною 2 спеціальний – член комісії з проведення референдуму або виборів чи інша службова особа.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 158-1 КК – обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років; за ч. 2 ст. 158-1 КК – позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років
з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Порушення таємниці голосування (ст. 159 КК). Об'єктом злочину є виборче право громадян у частині здійснення ними голосування під час виборів.

Об'єктивна сторона цього злочину виражається в порушенні таємниці голосу­вання, тобто спеціального порядку виборів, що забезпечує здійснен­ня громадянином свого виборчого права без втручання будь-яких осіб.

Це можуть бути: прохання або висунення вимоги до виборців показувати заповнені бюлетені перед опусканням їх до виборчих скриньок; домагання повідомити про те, за якого конкретно кандидата, партію чи виборчий блок партій виборець віддав свій голос; незабезпечення достатньої кількості кабін або кімнат для таємного голосування, що суттєво ускладнює або робить неможливим забезпечення таємниці голосування; визначення місця видачі виборчих бюлетенів і встановлення виборчих скриньок таким чином, що виборці при підході до них можуть і не проходити через кабіни чи кімнати для таємного голосування; створення перешкод для таємного голосування в кабінах чи кімнатах для таємного голосування; перебування у таких приміщеннях сторонніх осіб; видача виборцям помічених бюлетенів для голосування, що дає змогу встановити, хто з виборців який бюлетень заповнював; встановлення спеціальних пристроїв (апаратури), які дають змогу контролювати волевиявлення виборців при заповненні ними виборчих бюлетенів, тощо.

Порушення може виражатися як в дії (наприклад, при­лаштування в кабіні спеціальних технічних засобів для спостере­ження за виборцями), так і в бездіяльності (наприклад, не встановлення закритих спеціальних кабін для особистого, у відсутності ін­ших осіб, заповнення бюлетенів; не опломбування урн тощо).

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є час вчинення зло­чину – це час проведення виборів. Закон визначає, що кримінально караним порушення таємниці голосування є тоді, коли воно вчинене під час проведення виборів. Таким часом є період, який розпочинається з моменту висування та реєстрації кандидатів і закінчується встановленням результатів виборів. Найчастіше порушення таємниці голосування вчиняється під час проведення голосування. Однак підготовчі дії за контролем волевиявлення виборців можуть бути вчинені до моменту проведення голосування (наприклад, встановлення спеціальної апаратури у приміщеннях для голосування), а з'ясування того, хто з виборців за якого кандидата проголосував, можливе після закінчення голосування (під час підрахунку голосів).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дії або бездіяльності, які призвели до порушення таємниці голосування.

Злочин вважається закінченим з моменту порушення таємниці голосування під час проведення виборів.

Суб'єктивна сторона цього злочину – прямий умисел.

Суб'єкт злочину спеціальний – член виборчої комісії або інша службова особа, яка використовує свою владу або службове стано­вище в зв'язку з проведенням голосування.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 159 КК – штраф від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.; за ч. 2 ст. 159 КК штраф від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.Порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) (ст. 159-1 КК).

Об'єктом злочину є виборче право (право обирати і бути обраним) громадян України, а також їхнє право вести передвиборну агітацію.

Об'єктивна сторона цього злочину виражається в двох діях:1) Наданні фінансової (матеріальної) підтримки у великому розмірі для здійснення виборчої кампанії кандидату, політичній партії (блоку), з порушенням встановленого законом порядку, шляхом передачі грошових коштів або матеріальних цінностей на безоплатній основі чи за необґрунтовано заниженими розцінками, виготовлення або поширення агітаційних матеріалів, не оплачених з виборчого фонду чи оплачених з виборчого фонду за необґрунтовано заниженими розцінками, або оплати виготовлення чи поширення таких матеріалів; 2) Умисном використанні у великому розмірі фінансової (матеріальної) підтримки у здійсненні виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) кандидатом, його уповноваженим
представником, довіреною особою кандидата чи уповноваженою особою
з порушенням встановленого законом порядку.

Великим розміром у цій статті визнається розмір суми грошей, вартість майна чи вигод майнового характеру, що перевищує чотириста мінімальних розмірів заробітної плати.

З суб'єктивної сторони цей злочин може бути вчинений лише з прямим або непрямим умислом. Мотив діяння для кваліфікації значення не має.

Суб'єкт злочину загальний.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 159-1 КК – штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або
позб

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Курс лекцій Кримінальне право України

Курс лекцій... Кримінальне право України ОСОБЛИВА... Тема...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Злочини проти виборчих прав громадян.

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА.
За загальною редакцією доктора юридичних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки Є. Л. Стрельцова.   У курсі лекцій відповідно до державного освітнього стан

Передмова.
  Досвід розробки курсу лекцій такого плану вже мав місце. У 1975 році професор Н.І. Загородников видав подібний підручник для студентів юридичних закладів. Про перевагу такої побудов

Поняття Особливої частини кримінального права України.
Поділ кримінального права України на Загальну і Особливу частини зумовлений, перш за все, тим, що такий поділ має місце в Кримінальному кодексі України – основному нормативно-правовому акті, який „

Джерела Особливої частини кримінального права України.
У навчальній літературі з кримінального права домінуючим є традиційний підхід до проблеми джерел кримінального права України. Відповідно до цього підходу кримінальне право знаходить своє вираження

Значення Особливої частини кримінального права України.
Як специфічний розділ кримінального права України його Особлива частина має своє відносно самостійне значення. Порівняно зі значенням кримінального права в цілому як окремої галузі права воно є біл

Система Особливої частини кримінального права України.
У загальнотеоретичному та філософському плані система розглядається як сукупність елементів, що знаходяться між собою в певних відносинах і зв'язках та утворюють певну цілісність, єдність. Основним

Наукові основи кваліфікації злочинів.
У диспозиціях статей Особливої частини КК встановлюються юридичні ознаки, що у своїй сукупності характеризують певне сус­пільне небезпечне діяння як злочинне і каране. Це означає, що дис­позиція ст

ЛІТЕРАТУРА.
Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2 т. – М., 1982. Андрушко П.П. Поняття, види і значення кваліфікації злочинів//Вісник Київського університету. Суспільно-політичні на

Поняття злочинів проти основ національної безпеки України.
Злочини проти основ національної безпеки України є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституцій

Види злочинів проти національної безпеки України.
Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК). Правовою підставою криміналізації цих діянь є ч. 2 ст. 5

ЛІТЕРАТУРА.
Андрусів Г. В., Бантишев О.Ф. Відповідальність за злочини проти держави. – К.: Редакційно-видавничий центр „Київський університет”, 1997. Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я.

Злочини проти життя.
Охорона особи є найважливішим завданням держави. В ст. 3 Конституції України сказано: „Людина, її життя та здоров'я, честь та гідність, недоторканість та безпека вважаються в Україні найвищою соціа

Злочини проти життя.
Охорона особи є найважливішим завданням держави. В ст. 3 Конституції України сказано: „Людина, її життя та здоров'я, честь та гідність, недоторканість та безпека вважаються в Україні найвищою соціа

Злочини проти життя.
Охорона особи є найважливішим завданням держави. В ст. 3 Конституції України сказано: „Людина, її життя та здоров'я, честь та гідність, недоторканість та безпека вважаються в Україні найвищою соціа

ЛІТЕРАТУРА.
Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів вищ. навч. закл. освіти. – К. – Х.: Юрінком Інтер – Право, 2001. Бажано

Злочини проти волі, честі та гідності особи.
Всі злочини, передбачені третім розділом Особливої частини КК, своїм основним безпосереднім об'єктом мають волю, честь та гід­ність особи. Незаконне позбавлення волі або викрадення

ЛІТЕРАТУРА.
Акімов М. Кримінальна відповідальність за захоплення заручників//Право України. – 2002. - № 3. Аніщук Н. До проблеми работоргівлі жінками//Право України. – 2002. - № 9.

Тема 5.
Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Статеві злочини мають своїм об'єктом статеву свободу особис­тості (зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрас

ЛІТЕРАТУРА.
Александров Ю. Злочини проти статевої свободи//Юридичний вісник України. – 2002. - №14 (354) 6-12 квіт. Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Особ

Види злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.
Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Закріплені у другому розді­лі

Злочини проти виборчих прав громадян.
Безпосереднім об'єктом цих злочинів є передбачене ст. 38 Кон­ституції право громадян України брати участь в управлінні держав­ними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обира

Злочини проти виборчих прав громадян.
Безпосереднім об'єктом цих злочинів є передбачене ст. 38 Кон­ституції право громадян України брати участь в управлінні держав­ними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обира

Злочини проти свободи совісті.
Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків (ст. 178 КК). Безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відно­сини, що забезпечують свободу совісті і віроспов

ЛІТЕРАТУРА.
Алексеев А., Журавлев М. Уголовно-правовые средства обеспечения неприкосновенности жилища//Советская юстиция. – 1993. - № 17. Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальн

Поняття і види злочинів проти власності.
Об'єктом злочинів проти власності є суспільні відносини влас­ності, що охороняються кримінальним законом як частина економіч­них відносин, як основа економічної системи держави. Юридичним

Поняття і види злочинів проти власності.
Об'єктом злочинів проти власності є суспільні відносини влас­ності, що охороняються кримінальним законом як частина економіч­них відносин, як основа економічної системи держави. Юридичним

Некорисливі злочини проти власності.
Умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК). Безпосереднім об'єктом цього злочину виступають відносини власнос­ті з приналежності матеріальних благ (при знищенні майна)

ЛІТЕРАТУРА.
Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів вищ. навч. закл. освіти. – К. –Х.: Юрінком Інтер – Право, 2001. Бажанов

Поняття і види злочинів у сфері господарської діяльності.
Об'єднуючи в самостійний розділ Особливої частини КК (VII розділ) злочини, які вчиняються у сфері господарської діяльності, законодавець виходить із спільності їх родового об'єкта, яким є суспільні

Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України.
Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пе­ресилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут під­роблених грошей, державних цінних паперів чи білетів дер­жавної лотереї

Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України.
Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пе­ресилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут під­роблених грошей, державних цінних паперів чи білетів дер­жавної лотереї

Злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів.
Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК). Безпосередній об'єкт цього злочину – суспільні відносини у сфері надання фінансових ресурсів і податкових пільг. Предм

Злочини у сфері обслуговування споживачів.
Незаконне виготовлення, збут або використання держав­ного пробірного клейма (ст. 217 КК). Предмет цього злочину – державне пробірне клеймо, тобто знак встановленого єдиного зра

Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна.
Незаконна приватизація державного, комунального майна (ст. 233 КК). Об'єктом цього злочину є передбачений законодавством порядок приватизації державного і комунального

ЛІТЕРАТУРА.
Алисов Е.А. Правовое регулирование валютных отношений в Украине. – Х.: Консум, 1998. Андрушко П.П. Коментар до статей 205, 233, 234, 234 Кримінального кодексу України//Законо

Поняття і види злочинів проти довкілля.
Природа утворює зовнішнє середовище, що оточує людину. Це сукупність умов, які складають природну основу, сферу існування людства, будучи водночас джерелом життя людини, її благополуччя та процвіта

Злочини проти екологічної безпеки.
Порушення правил екологічної безпеки (ст. 236 КК). Об'єк­тивна сторона цього злочину проявляється в порушенні (дії або бездіяльності) порядку проведення екологічної експертизи,

Злочини у сфері землевикористання, охорони надр, атмосферного повітря.
Забруднення або псування земель (ст. 239 КК). З об'єктивної сторони цей злочин проявляється в забрудненні або псуванні зе­мель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкід

Злочини у сфері водних ресурсів.
Порушення правил охорони вод (ст. 242 КК). Предметом цього злочину є всі водні об'єкти на території України, що беруть участь в кругообігу вод і нерозривно пов'язані з довкілля

Злочини у сфері лісокористування, захисту рослинного та тваринного світу.
Знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245 КК). Предметом цього злочину є лісові масиви, зелені насадження нав­коло населених пунктів, вздовж залізниць або інші такі нас

ЛІТЕРАТУРА.
Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Особлива частина:Підручник для студентів вищ. навч. закл. освіти. – К. – Х.: Юрінком Інтер – Право, 2001. Бажанов

Поняття і види злочинів проти громадської безпеки.
Злочини проти громадської безпеки є загальнонебезпечними діяннями, що порушують загальну безпеку, ставлячи ряд цінностей, передусім життя та здоров'я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння

Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами.
Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактив­них матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим ст

Порушення різних правил, що забезпечують громадську безпеку.
Порушення правил поводження з вибуховими, легкозай­мистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріа­лами (ст. 267 КК). Предметом злочину є вибухові речовини і радіоак­ти

ЛІТЕРАТУРА.
Антипченко В. Поняття тероризму (кримінально-правове визнання)//Право України. – 1999. - № 2. Антипов В.И. Уголовно-правовая борьба органов внутренних дел с посягательствами

Поняття і види злочинів проти безпеки виробництва.
В сучасних умовах важливе значення має охорона безпеки виробництва. Відступи від нормативних приписів вимог безпеки, що є на підприємствах, шахтах, будовах, в сільському господарстві, запо­діюють с

Злочини у сфері безпеки праці.
Порушення вимог законодавства про охорону праці в ст. 271 КК визначене як: „Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою п

Інші злочини у сфері безпеки виробництва.
Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних під­приємствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. 273 КК) може призвести до вибухів, пожеж, ушкодження або знищення підпри­ємств,

ЛІТЕРАТУРА.
Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів вищ. навч. закл. освіти. – К. – Х.: Юрінком Інтер – Право, 2001. Бажано

Поняття та система транспортних злочинів.
З розвитком транспорту збільшується потужність транспортних засобів та швидкість їх руху, що має важливе значення для розвит­ку суспільства. Проте це викликає і негативні явища, оскільки більш тяжк

Злочини, що посягають на безпеку руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту.
Порушення правил безпеки руху або експлуатації заліз­ничного, водного чи повітряного транспорту (ст. 276 КК). Стаття складається з трьох частин. У частині 1 ст. 276 КК дається

Злочини, що посягають на безпеку руху або експлуатації автотранспорту і міського електротранспорту.
Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлу­атації транспорту особами, які керують транспортними засо­бами (ст. 286 КК). Стаття складається з трьох частин. У частині 1

Інші злочини, що посягають на безпечну роботу транспорту.
Порушення чинних на транспорті правил (ст. 291 КК). Об'єк­тивна сторона цього злочину виражається в порушенні чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, якщо це спричинил

ЛІТЕРАТУРА.
Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів вищ. навч. закл. освіти. – К. – Х.: Юрінком Інтер – Право, 2001. Бажано

Загальна характеристика і види злочинів проти громадського порядку та моральності.
Суспільна небезпека діянь, що розглядаються у цьому розділі, полягає в тому, що вони заподіюють або ставлять під загрозу запо­діяння істотної шкоди громадському порядку і моральним основам життя су

Злочини проти громадського порядку.
Групове порушення громадського порядку (ст. 293 КК). Стат­тя 293 КК цей злочин визначає як організацію групових дій, що призве­ли до грубого порушення громадського порядку або

Злочини проти моральності.
Наруга над могилою (ст. 297 КК). Стаття 297 КК передбачає відпові­дальність за наругу над могилою, іншим місцем поховання, над тру­пом або урною з прахом покійного, а також вик

ЛІТЕРАТУРА.
Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів вищ. навч. закл. освіти. – К. – Х.: Юрінком Інтер – Право, 2001. Бажано

ЛІТЕРАТУРА.
Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів вищ. навч. закл. освіти. – К. – Х.: Юрінком Інтер – Право, 2001. Бажано

ЛІТЕРАТУРА.
Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів вищ. навч. закл. освіти. – К. – Х.: Юрінком Інтер – Право, 2001. Бажано

ЛІТЕРАТУРА.
Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів вищ. навч. закл. освіти. – К. – Х.: Юрінком Інтер – Право, 2001. Бажано

ЛІТЕРАТУРА.
Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів вищ. навч. закл. освіти. – К. – Х.: Юрінком Інтер – Право, 2001. Бажано

ЛІТЕРАТУРА.
Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів вищ. навч. закл. освіти. – К. – Х.: Юрінком Інтер – Право, 2001. Бажано

ЛІТЕРАТУРА.
Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів вищ. навч. закл. освіти. – К. – Х.: Юрінком Інтер – Право, 2001. Бажано

Злочини, які посягають на відносини у сфері охорони державної таємниці або конфіденційної інформації.
Спільним для цих злочинів є їх безпосередній об'єкт – суспільні відносини у сфері охорони державної таємниці або конфіденційної інформації в різних сферах діяльності держави, що можна охарактеризув

Злочини, які посягають на недоторканність державного кордону.
Безпосереднім об'єктом цих злочинів є суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності і недоторканності її кордо­нів. Правовою основою відповідальності за ці злочини є ст. 2 Кон­стит

Злочини, які порушують порядок комплектування Збройних Сил України, що забезпечує її обороноздатність.
Загальним безпосереднім об'єктом цих злочинів виступають від­носини з комплектування Збройних Сил, їх бойовій підготовці і, от­же, із забезпечення обороноздатності України. Диспозиції цих ста­тей є

ЛІТЕРАТУРА.
Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів вищ. навч. закл. освіти. – К. – Х.: Юрінком Інтер – Право, 2001. Бажано

ЛІТЕРАТУРА.
Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів вищ. навч. закл. освіти. – К. – Х.: Юрінком Інтер – Право, 2001. Бажано

Злочини проти представників влади, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань.
Опір представникові влади, працівникові правоохорон­ного органу, члену громадського формування з охорони гро­мадського порядку і державного кордону або військово­службовцеві (с

Злочини у сфері використання документів і засобів отримання інформації.
Викрадення, привласнення, вимагання документів, штам­пів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зло­вживання службовим становищем або їх пошкодження (ст. 357 КК). Пред

ЛІТЕРАТУРА.
Андрушко П. Коментар до ст. 358 Кримінального кодексу України//Нотаріат для Вас. – 2002. - № 3. Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Особлива част

ЛІТЕРАТУРА.
Азаров Д. Порушення роботи автоматизованих систем – злочин у сфері комп'ютерної інформації//Право України. – 2000. - № 12. Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне п

Поняття злочинів у сфері службової діяльності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної вла­ди та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'яза­ні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що пе­ре

Види злочинів у сфері службової діяльності.
Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК). Закон визначає зловживання владою або службовим ста­новищем як умисне, з корисливих мотивів чи в інших особисти

ЛІТЕРАТУРА.
Андрушко П. Коментар до ст. 358 Кримінального кодексу України//Нотаріат для Вас. – 2002. - № 3. Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Особлива част

Види злочинів проти правосуддя.
Усі передбачені у розділі XVIII Особливої частини КК злочини проти правосуддя, виходячи з їх безпосередніх об'єктів, можуть бу­ти об'єднані у такій системі: 1. Злочини, які посягають на ко

Злочини, які посягають на конституційні принципи діяльності органів досудового слідства, дізнання, прокуратури і суду.
Завідомо незаконні затримання, привід, арештабо тримання під вартою (ст. 371 КК). У статті 29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бу­ти заарештований або утримува

Злочини, які посягають на конституційні принципи діяльності органів досудового слідства, дізнання, прокуратури і суду.
Завідомо незаконні затримання, привід, арештабо тримання під вартою (ст. 371 КК). У статті 29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бу­ти заарештований або утримува

Злочини, які перешкоджають одержанню достовірних доказів та істинних висновків у справі.
Примушування давати показання (ст. 373 КК). Конституція Ук­раїни (ст. 28) встановлює, що ніхто не може бути підданий катуван­ню, жорстокому нелюдському або такому, що принижує

Злочини, які перешкоджають виконанню вироку (рішення) і призначеного ним покарання.
Невиконання судового рішення (ст. 382 КК). З об'єктивної сторони цей злочин виражається в умисному невиконанні вироку, рішення, ухвали, постанови суду з цивільних, кримінальних

ЛІТЕРАТУРА.
Александров Ю. Зміни й доповнення до законодавства про відповідальність за злочини проти правосуддя//РП. – 1983. - № 7. Бажанов М.І., Сташис В.В., Таці В.Я. Кримінальне право

Поняття та види військових злочинів.
Конституція України визначає, що захист Вітчизни, незалежнос­ті та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову с

Злочини проти порядку підлеглості і військової честі.
Життя і діяльність Збройних Сил України побудовані на принци­пі повної єдиноначальності командирів і начальників. Суть єдиноначальності полягає в зосередженні у командира всіх функцій управ­ління в

Злочини проти порядку проходження військової служби.
Безпосереднім об'єктом цієї групи злочинів є порядок проходження військової служби. Самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК). Об'єктивна с

Злочини проти порядку користування військовим майном і його зберігання.
Безпосереднім об'єктом цих злочинів є порядок користування військовим майном. Викрадення, привласнення, вимагання військовослуж­бовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших

Злочини проти порядку експлуатації військової техніки.
Безпосереднім об'єктом цих злочинів є порядок експлуатації військової техніки. Порушення правил водіння або експлуатації машин (ст. 415 КК). Об'єктивна сторона

Злочини проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб.
Безпосереднім об'єктом цих злочинів є порядок несення бойо­вого чергування (ст. 420 КК), а також вартової (ст. 418 КК), прикордонної (ст. 419 КК) і внутрішньої служби (ст. 421 КК).

Злочини проти встановленого порядку збереження військової таємниці.
Розголошення відомостей військового характеру, що ста­новлять державну таємницю, або втрата документів чи мате­ріалів, що містять такі відомості (ст. 422 КК). Безпосереднім об'єктом злочину є встан

Військові службові злочини.
Безпосереднім об'єктом цих злочинів є нормальна діяльність органів військового управління і встановлений порядок здійснення військовими службовими особами своїх службових обов'язків.

Злочини проти порядку несення служби на полі бою і в районі воєнних дій.
Безпосереднім об'єктом цих злочинів є встановлений порядок управління військовими силами і засобами в бойовій обстановці. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни

Злочини проти законів і звичаїв війни.
Безпосереднім об'єктом цих злочинів є порядок, що визначає виконання військовослужбовцями вимог міжнародних конвенцій. Погане поводження з військовополоненими (ст. 434

ЛІТЕРАТУРА.
Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів вищ. навч. закл. освіти. – К. – Х.: Юрінком Інтер – Право, 2001. Бажано

Поняття і види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
У Кримінальному кодексі України 2001 року вперше злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку виділені в ок­ремому розділі, в якому вперше у більшості статей встановлена відпові

Злочини проти миру.
Пропаганда війни (ст. 436 КК). Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного

Злочини проти безпеки людства.
Застосування зброї масового знищення (ст. 439 КК). Безпосе­редній об'єкт цього злочину – безпека людства. Предмет злочину – зброя масового знищення, заборонена між­нар

Злочини проти міжнародного правопорядку.
Посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443 КК). Безпосередній об'єкт цього злочину – суспільні відносини, які забезпечують охорону життя осіб, які мають міжнаро

ЛІТЕРАТУРА.
Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів вищ. навч. закл. освіти. – К. – Х.: Юрінком Інтер – Право, 2001. Бажано

Військової служби (військові злочини).
§ 1. Поняття та види військових злочинів...................................................948 § 2. Злочини проти порядку підлеглості і військової честі........................951

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги