Злочини, які посягають на недоторканність державного кордону.

Безпосереднім об'єктом цих злочинів є суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності і недоторканності її кордо­нів. Правовою основою відповідальності за ці злочини є ст. 2 Кон­ституції України, відповідно до якої суверенітет України поширюєть­ся на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордо­ну є цілісною і недоторканною.

Поняття державного кордону визначено в ст. 1 Закону України „Про державний кордон України” від 4 листопада 1991 року: „Дер­жавний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що прохо­дить по цій лінії, які визначають межі території України – суші, вод, надр, повітряного простору”. Для захисту державного кордону від незаконного його перетинання встановлені „Правила перетинан­ня державного кордону громадянами України”, затверджені Кабінетом Міністрів України 27 січня 1995 року.

Ці правила стосуються від­повідного оформлення документів, наявності спеціальних контроль­но-пропускних пунктів для в'їзду і виїзду, транзитного проїзду тощо. Дотримання цих правил є обов'язковим як для громадян України, так і іноземців і осіб без громадянства.

Незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332 КК). Організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод – карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з конфіскацією транспортних або інших засобів вчинення злочину.

Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, – караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією засобів вчинення злочину.

Об'єкт злочину - порядок перетинання державного кордону України. Про поняття державний кордон України див. коментар до ст. 110 КК.

3 об'єктивної сторони цей злочин може проявитися у трьох формах: 1) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 2) керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України; 3) сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України передбачає схиляння інших осіб до перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України, але без відповідних документів та без дозволу відповідних органів державної влади, поєднане з розробкою планів такого перетинання та безпосередньою їх реалізацією.

Керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України - цс розпорядження діями осіб, які бажають незаконно перетнути державний кордон України, з метою досягнення відповідного злочинного результату.

Організатором і керівником переправлення осіб через державний кордон України може бути одна й та сама особа. Якщо ж одна особа здійснювала організаторські дії, а інша - безпосередньо керувала їх виконанням, їх дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 332 КК.

На практиці злочин, передбачений ст. 332 КК, найчастіше вчинюється спільними діями двох чи більше осіб. Атому кваліфікація його за ч. 1 ст. 332 КК може відбуватися лише в окремих випадках, коли йдеться, скажімо, про дії «провідника-одинака», затриманого при переправленні ним однієї чи кількох осіб через державний кордон України.

Про поняття сприяння вчиненню злочину порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод див. коментар до ст. 27 КК. Але у злочині, передбаченому ст. 332 КК, таке сприяння стосується не співучасників цього ж злочину, а осіб, які намагаються незаконно перетнути державний кордон України. Воно може полягати у наданні порад і вказівок щодо найбільш зручних маршруту руху до державного кордону, місця і часу його незаконного перетинання тощо, у наданні транспортних засобів, тимчасового сховища, засобів маскування і засобів приховування слідів злочину, карт чи схем, у відволіканні уваги прикордонних нарядів тощо.

Надання громадянами України іноземним громадянам і особам без громадянства допомоги в незаконному перетинанні державного кордону України за відсутності ознак злочину тягне адміністративну відповідальність за ч, 2 ст. 206 КАП.

Викрадення або підробка документів, які надають право на перетинання державного кордону України, з наступним наданням їх для використання іншим особам під час переправлення їх через державний кордон України кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених, відповідно, ст. ст. 332 і 357 або 358 КК.

Переправлення через державний кордон України – це дії, спрямовані на переведення, перевезення тощо осіб через умовну лінію, яка визначає межі території України. При цьому всі дії організатора, керівника такого переправлення або особи, яка сприяє йому, можуть бути повністю виконані ще до того, як особи, яких вони переправляють через державний кордон України, перетнули його. Тому вчинений ними злочин є закінченим в момент, коли виконано відповідні дії: організаційні дії по переправленню осіб через державний кордон України, дії по керівництву таким переправленням, надані необхідні поради, вказівки чи засоби для незаконного перетинання державного кордону України іншими особами або усунені відповідні перешкоди для цього, незалежно від того, чи фактично опинились особи, яких вони переправляють через державний кордон України, за межами України,

Дії винного, пов'язані з незаконним переміщенням через державний кордон України людини, яку вона незаконно купила або придбала іншим способом, повністю охоплюються ч 1 ст. 149 КК і додаткової кваліфікації за ст. 332 КК не потребують.

Суб'єкт злочину загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Мотиви і мета злочину не мають значення для його кваліфікації. Водночас, якщо злочин, передбачений ч. 2 ст. 332 КК, вчинено з корисливих мотивів, до засудженого, як це випливає із ч. 2 ст. 59 КК, може бути застосована конфіскація майна (засобів вчинення злочину) як додаткове покарання.

Кваліфікованими видами злочину є вчинення його повторно або за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 341 КК). Про поняття повторність і вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. коментар, відповідно, до ст. ст. 32 і 28 КК.

Порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю (ст. 333 КК). Стаття 333 КК передба­чає відповідальність за порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.

Відповідно до Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» порядок здійснення контролю за міжнародними передачами товарів установлюється Кабінетом Міністрів України. Визначенням, наданим в Законі, такими товарами є товари військового призначення та подвійного використання.

На сьогоднішній день постановами Кабінету Міністрів України затверджені:
Порядок здійснення державного контролю за товарами військового призначення (Постанова № 1807 від 20 листопада 2003 року); Порядок здійснення державного контролю за товарами подвійного використання (Постанова № 86 від 28 січня 2004 року).

Суспільна небезпека злочину полягає у тому, що його вчинення створює умови для безконтрольного розповсюдження різних видів зброї у світі, зокрема в країнах з нестабільною політичною ситуацією, для озброєння екстремістських, терористичних угруповань тощо, і таким чином впливає на стан виконання Україною своїх міжнародних зобов'язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення та звичайних видів озброєння і на стабільність міжнародних відносин України з іншими державами.

Об'єктом злочину є встановлений порядок здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.

Міжнародні передачі товарів – це експорт, імпорт, реекспорт товарів, їх тимчасове вивезення за межі України або тимчасове ввезення на її територію, транзит товарів територією України, а також будь-які інші передачі товарів, що здійснюються за межами України, за умови участі в них суб'єктів здійснення міжнародних передач товарів.

При цьому щодо міжнародних передач товарів відповідні терміни розуміються у такому значенні:

1) - експорт – продаж або передача на інших законних підставах товарів іноземним суб'єктам господарської та іншої діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів за межі митного кордону України, включаючи реекспорт товарів, у т. ч.: а) продаж або передача товарів в Україні посольству чи представнику будь-якої юридичної особи іноземної держави, іноземцю чи особі без громадянства; б) продаж або передача в Україні чи за її межами права управління (контролю) товарами відповідно юридичній особі іноземної держави чи її представнику, іноземцю чи особі без громадянства, у т. ч. через засоби зв'язку; в) розкриття технології іноземцю чи особі без громадянства; г) фактичне відвантаження товарів з метою подальшої їх передачі або переміщення за межі України;

2) - імпорт – купівля або отримання на інших законних підставах від іноземних суб'єктів господарської та іншої діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів в Україну, включаючи їх купівлю для власного споживання філіями та представництвами установ і організацій України, що знаходяться за її межами, а також дипломатичними представництвами та консульськими установами України за кордоном;

3) - реекспорт – продаж або передача на інших законних підставах іноземним суб'єктам господарської та іншої діяльності з вивезенням або без вивезення за межі України товарів, раніше імпортованих в Україну;

4) - транзит – перевезення товарів з однієї до іншої іноземної держави територією України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України, за винятком випадків, коли право власності чи право володіння та користування товаром у разі такого перевезення на території України в установленому порядку переходить від однієї до іншої особи;

5) - тимчасове вивезення товарів – вивезення товарів з України до іноземної держави з наступним їх поверненням в Україну;

6) - тимчасове ввезення товарів – ввезення товарів в Україну з іноземної держави з наступним їх вивезенням за межі України.

Предметом злочину є товари, що підлягають державному експортному контролю. Такими товарами згідно з законодавством України є товари: 1) військового призначення; 2) подвійного використання.

До товарів військового призначення в сукупності чи окремо належать: а) вироби; б) послуги з розроблення, виробництва тощо вказаних виробів чи технологій; в) самі технології.

Вироби військового призначення – це озброєння, боєприпаси, військова та спеціальна техніка, спеціальні комплектуючі вироби для їх виробництва, вибухові речовини, а також матеріали та обладнання, спеціально призначені для розроблення, виробництва або використання зазначених виробів. При цьому до озброєння (зброї) у ст. 333 КК треба відносити: а) хімічну, біологічну, ядерну, лазерну, інфразвукову, радіологічну, променеву та інші види зброї масового знищення; б) реактивну, ракетну, мінну, запалювальну, торпедну та інші звичайні види військової зброї; в) вогнепальну зброю (стрілкову, артилерійську та гранатомети), крім мисливської. Про поняття боєприпаси, військова та спеціальна техніка див. коментар до ст. 410 КК.

Послуги військового призначення – на дання іноземним юридичним чи фізичним особам в Україні або за її межами послуг, у т. ч. посередницьких (брокерських), у сфері розроблення, виробництва, будівництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, демілітаризації, знищення, збуту, зберігання, виявлення, ідентифікації, придбання або використання виробів чи технологій військового призначення, а також надання зазначеним юридичним особам іноземної держави чи її представникам або іноземцям послуг з фінансування таких робіт.

Технології військового призначення – спеціальна інформація в будь-якій формі (за винятком загальнодоступної інформації), необхідна для розроблення, виробництва або використання виробів військового призначення та надання послуг військового призначення, а інформація може надаватися у формі технічних даних або технічної допомоги. При цьому: а) технічні дані – проекти, плани, креслення, схеми, діаграми, моделі, формули, специфікації, програмне забезпечення, посібники та інструкції, розміщені на папері або інших, у т. ч. й електронних, носіях інформації; б) технічна допомога – проведення інструктажів, надання консультацій, здійснення заходів з метою підвищення кваліфікації, навчання, практичного освоєння методів роботи; в) базові технології – технології, які визначають принцип роботи і використання техніки, та елементи технологій, без яких військова техніка не може бути створена і використана.

Термін «технології» не поширюється на загальнодоступну технологію (технологію, на подальше поширення якої не накладено ніяких обмеженнь, у т. ч. обмеження, що стосуються авторського права) та фундаментальні наукові дослідження.

Товарами подвійного використання є: окремі види виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, спеціально не призначені для військового використання, а також роботи і послуги, пов'язані з ними, які, крім цивільного призначення, можуть бути використані у військових або терористичних цілях чи для розроблення, виробництва, використання товарів військового призначення, зброї масового знищення, засобів доставки зазначеної зброї чи ядерних вибухових пристроїв, у т. ч. окремі види ядерних матеріалів, хімічних речовин, бактеріологічних, біологічних та токсичних препаратів, перелік яких визначається KM.

Такими товарами можуть бути, наприклад, такі вироби, обладнання і матеріали: а) різноманітні види електронного, броньованого, захисного обладнання; б) різноманітні реакційні посудини, реактори та змішувачі, ємкості для зберігання, системи та датчики контролю тощо; в) обладнання для випробування, контролю і виробництва перспективних матеріалів, електроніки, комп'ютерів, систем зв'язку і захисту інформації, оптичних і лазерних, навігаційних систем тощо; г) реакторне обладнання, обладнання для поділу ізотопів урану, для виробництва важкої води, для розробки систем вибуху тощо. Предметом розглядуваного злочину не є, зокрема:

1) - будь-які товари, які переміщуються у зв'язку із заходами, що проводяться ЗС та іншими військовими формуваннями України за її межами або військовими формуваннями іноземних держав на території України в рамках міжнародних договорів, що передбачають відповідні механізми державного контролю за переміщенням товарів;

2) - газова, спортивна чи мисливська зброя, її складові частини, патрони до газової та боєприпаси до спортивної чи мисливської зброї під час їх міжнародної передачі;

3) - табельна та службово-штатна зброя, що належить військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, іншим особам, які відповідно до законодавства мають право на носіння такої зброї, та яка вивозиться чи ввозиться згідно з міжнародними договорами.

З об'єктивної сторони злочин полягає у будь-якому порушенні встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.

Диспозиція ст. 333 КК сконструйована як бланкетна. Тому для визначення тих чи інших ознак складу злочину необхідно звертатися до відповідних нормативно-правових актів, передусім Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання».

Ст. 24 цього Закону визначає вичерпний перелік порушень вимог законодавства в галузі державного експортного контролю. Відповідно, формами, в яких може проявитися розглядуваний злочин, відповідно до конструкції диспозиції ст. 333 КК, є:

1) - проведення діяльності, пов'язаної з міжнародними передачами товарів, без отримання в установленому порядку дозволу, висновку чи документа про гарантії.

Дозвіл – це документ, виданий спеціально уповноваженим органом виконавчої влади питань державного експортного контролю, який надає суб'єкту здійснення міжнародних передач товарів право на експорт чи імпорт товарів. Дозвіл може бути разовим, генеральним або відкритим.

Висновок – документ, виданий спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю, який надає суб'єкту здійснення міжнародних передач товарів право на тимчасове ввезення або вивезення товарів чи їх транзит, проведення переговорів, пов'язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про міжнародні передачі товарів військового призначення або про експорт товарів подвійного використання та інших товарів до держав, стосовно яких установлено часткове ембарго на поставки таких товарів. Висновок може бути разовим, генеральним або відкритим.

Разовий дозвіл чи висновок надається суб'єкту здійснення міжнародних передач товарів для проведення відповідних переговорів або здійснення конкретної міжнародної передачі товарів визначеному кінцевому споживачу із зазначенням їх найменування, кількості, вартості, особливих умов поставки, назви іноземного суб'єкта господарської або іншої діяльності, держави призначення або походження товарів та їх кінцевого споживача; генеральний - для неодноразового проведення відповідних переговорів чи здійснення міжнародних передач товарів визначеному кінцевому споживачу із зазначенням їх найменування, особливих умов поставки, назви іноземного суб'єкта господарської або іншої діяльності, держави призначення або походження товарів та їх кінцевого споживача; відкритий - для неодноразового проведення відповідних переговорів чи здійснення міжнародних передач товарів із зазначенням тільки їх найменування, особливих умов поставки та назви держави призначення або походження товарів.

Документ про гарантію – документ, який містить письмове зобов'язання (підтвердження) уповноваженого на це державного органу України або іноземної держави щодо використання в заявлених цілях товарів і видається у формі міжнародного імпортного сертифіката, сертифіката підтвердження доставки чи іншого документа, що містить таке зобов'язання (підтвердження), а також документ, який містить письмове зобов'язання кінцевого споживача, що видається у формі сертифіката кінцевого споживача;

2) - здійснення міжнародних передач товарів на підставі дозволів, висновків чи документів про гарантії, отриманих шляхом подання підроблених документів або документів, що містять недостовірні відомості. Підроблення відповідних докуменів за наявності підстав додатково кваліфікується за статтями 358 або 366 КК;

3) - укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно міжнародних передач будь-яких товарів або участь у їх виконанні в будь-який інший спосіб, ніж передбачений Законом «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», якщо суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності стало відомо, що такі товари можуть бути використані іноземною державою або іноземним суб'єктом господарської діяльності з метою створення зброї масового знищення чи засобів її доставки;

4) - здійснення міжнародної передачі товару, незважаючи на те, що суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності стало відомо, що товар буде використано в інших цілях або іншим кінцевим споживачем, ніж це було визначено в зовнішньоекономічному договорі (контракті) чи пов'язаних з ним документах, на підставі яких було отримано дозвіл, висновок або міжнародний імпортний сертифікат;

5) - умисне приховання відомостей, які мають значення для вирішення питання про надання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката;

6) - здійснення міжнародних передач товарів з порушеннями умов, визначених у дозволах, висновках чи міжнародних імпортних сертифікатах, у т. ч. після внесення без погодження із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю змін до зовнішньоекономічного договору (контракту), що стосуються найменувань та реквізитів експортерів, імпортерів, посередників та кінцевих споживачів, а також найменувань товарів, зобов'язань про їх кінцеве використання та надання відповідних документів про гарантії;

7) - проведення переговорів, пов'язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно здійснення експорту товарів військового призначення, а також товарів подвійного використання, на поставки яких до відповідної іноземної держави встановлено часткове ембарго, без отримання відповідного позитивного висновку спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю.

Під ембарго розуміється заборона чи обмеження експорту товарів до держав, визначених міжнародними організаціями, членом яких є Україна, або до держав, щодо яких проводиться відповідна національна політика;

8) - неподання або несвоєчасне подання спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю звітів та відповідних документів про підсумки проведення згаданих вище переговорів, а також про фактично здійснені міжнародні передачі товарів військового призначення та подвійного використання на підставі отриманих дозволів чи висновків, а також про використання цих товарів у заявлених цілях;

9) - створення перешкод для виконання службових обов'язків посадовими особами спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю та інших державних органів, що здійснюють державний експортний контроль, під час виконання ними своїх службових зобов'язань або невиконання законних вимог цих осіб. За наявності підстав злочин у цій формі додатково кваліфікується за статтями 350, 352 або 355 КК;

10) - безпідставна відмова в наданні інформації та документів, які вимагаються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю або іншим державним органом, що здійснює державний експортний контроль у межах своїх повноважень, їх навмисне викривлення або приховування;

11) - умисне знищення документів, пов'язаних з укладанням та виконанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно здійснення міжнародних передач товарів, на підставі яких були отримані дозволи, висновки чи міжнародні імпортні сертифікати, до закінчення передбаченого ст. 22 Закону «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» строку їх зберігання. За наявності підстав злочин у цій формі додатково кваліфікується за частинами 1 або 2 ст. 357 КК.

Злочин є закінченим з моменту, коли фактично порушено порядок здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, у будь-якій формі, хоча б зазначені товари і не були вивезені з України.

Фактичне переміщення через митний кордон України з порушенням встановленого порядку такого переміщення відповідних предметів (зокрема, матеріалів і обладнання до зброї масового ураження, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, військового майна, яке належить до певних видів сировини, матеріалів, обладнання чи технологій, стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких встановлено відповідні правила вивезення за межі України) кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 201 і 333 КК.

При кваліфікації цього злочину, вчиненого у сьомій, восьмій, дев'ятій і одинадцятій формах слід мати на увазі, що невиконання законних вимог посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю щодо усунення порушень законодавства в галузі державного експортного контролю або створення перешкод для виконання покладених на них обов'язків тягне адміністративну відповідальність за ст. 188-17, а проведення вказаних вище переговорів без отримання відповідного позитивного висновку зазначеного спеціально уповноваженого органу, неподання або несвоєчасне подання йому звітів та відповідних документів про підсумки проведення цих переговорів, а також про фактично здійснені міжнародні передачі товарів військового призначення та подвійного використання на підставі отриманих дозволів чи висновків, а також про використання цих товарів у заявлених цілях, і умисне знищення документів, пов'язаних з укладанням та виконанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно здійснення міжнародних передач товарів, на підставі яких були отримані дозволи, висновки чи міжнародні імпортні сертифікати, до закінчення передбаченого законом строку їх зберігання – за ст. 212-4 КАП.

Суб'єкт злочину загальний. Звичайно ним є фізичні особи – суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, які порушують законодавство в галузі державного експортного контролю, а також службові особи спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю та інших органів виконавчої влади, залучених до прийняття рішень у сфері експортного контролю.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю (залежно від конкретної форми цього злочину).

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно або 2) організованою групою.

Про поняття повторність злочинів, вчинення злочину організованою групою див., відповідно, статті 32 і 28 КК та коментар до них.

Оскільки у новій редакції ст. 333 КК посилено кримінальну відповідальність за передбачене нею діяння, то, відповідно до ч. 2 ст. 5, ця стаття не має зворотної дії в часі.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 333 КК – штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; за ч. 2 ст. 333 КК – обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
трьох років.

Порушення правил міжнародних польотів (ст. 334 КК). Стат­тя 334 КК передбачає відповідальність за вліт в Україну або виліт з Ук­раїни без відповідного дозволу, а також недодержання зазначених у дозволі маршрутів, місць посадки, повітряних трас, коридорів або ешелонів.

Об'єктивна сторона цього злочину може полягати в таких ді­ях: вліт в Україну або виліт з України без відповідного дозволу або недодержання зазначених у дозволі маршрутів, місць посадки, по­вітряних трас, коридорів, ешелонів.

Диспозиція цієї статті є бланкетною, тому для аналізу об'єктив­ної сторони злочину слід звернутися до статей Повітряного кодексу України, зокрема до ст. 57, що передбачає норми і правила здійс­нення міжнародних польотів.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом або необережністю.

Суб'єкт цього злочину – будь-яка особа, яка керує повітряним судном, незалежно від його типу та його приналежності.

Покарання за злочин: за ст. 334 КК – штраф від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на той самий строк, із конфіскацією повітряного судна.