Злочини проти представників влади, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань.

Опір представникові влади, працівникові правоохорон­ного органу, члену громадського формування з охорони гро­мадського порядку і державного кордону або військово­службовцеві (ст. 342 КК). Потерпілими від цього злочину можуть бу­ти представники влади, працівники правоохоронних органів, члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державно­го кордону та військовослужбовці.

Представники влади – це працівники державних органів і установ, які наділені правом у межах своєї компетенції висувати ви­моги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання фізич­ними та юридичними особами незалежно від їх відомчої приналеж­ності чи підлеглості. Це, наприклад, народні депутати і депутати місцевих рад, судді, прокурори, слідчі, державні виконавці тощо.

Працівниками правоохоронних органів є працівники органів: прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митної служби, охорони державного кордону, державної податкової служби, вико­нання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохо­рони, державної лісової охорони та інших органів, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. До працівників право­охоронних органів відносяться також працівники Антимонопольного комітету України, якщо вони безпосередньо виконують зазначені функції.

Громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону – це об'єднання, загін, дружина або інша ор­ганізація людей, створені для підтримання громадського порядку і охорони державного кордону, які мають статут і зареєстровані у встановленому порядку в органах місцевого самоврядування.

Член громадського формування з охорони громадського по­рядку і державного кордону – громадянин України, який досяг повноліття і перебуває в одному із зазначених формувань, наділе­ний під час здійснення такої охорони спеціальними владними повно­важеннями, і який має відповідні відмітні знаки члена громадського формування (нарукавну пов'язку, значок, жетон тощо). Це члени народних дружин, оперативних загонів, загонів самооборони, робо­чої міліції та інших громадських формувань.

Військовослужбовці – це особи офіцерського складу, прапор­щики, мічмани, військовослужбовці строкової і надстрокової служ­би, військової служби за контрактом Збройних Сил України, При­кордонних військ України, Служби безпеки України, внутрішніх військ України та інших військових формувань, що створюються від­повідно до законодавства України.

З об'єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 342 КК, полягає в опорі представникові влади під час виконання ним службових обов'язків, ч. 2 – в опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві під час виконання цими особами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку.

Опір – це активна протидія виконанню представником влади службових обов'язків. При цьому дії того, хто чинить опір, можуть бути спрямовані безпосередньо проти особи представника влади (наприклад, винний перешкоджає слідчому пройти до однієї з кім­нат квартири для проведення огляду місця події або обшуку) або проти предметів, необхідних для виконання цими особами своїх обов'язків (наприклад, винний знищує документ, який прокурор на­магався вилучити).

Для об'єктивної сторони необхідно, щоб опір виявлявся при виконанні зазначеними працівниками службових обов'язків або обов'язків з охорони громадського порядку.

Для злочину не має значення, виконували ці особи свої службо­ві обов'язки, перебуваючи безпосередньо на службі, чи діяли у ме­жах своїх повноважень з власної ініціативи (наприклад, працівник міліції у вільний від роботи час намагається припинити злочин, а винний чинить опір).

Злочин вважається закінченим з моменту активної протидії.

Суб'єктивна сторона цього злочину – прямий умисел.

Склад злочину відсутній, якщо винний не усвідомлював, що чи­нив опір зазначеним особам.

Суб'єкт цього злочину – будь-яка особа.

У частині 3 ст. 342 КК встановлена відповідальність за опір, що поєднується з примушенням цих осіб шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій.

Примушення – це фізичний або психічний вплив з метою примусити потерпілого виконати, всупереч його бажанню, явно неза­конні дії (наприклад, застосування насильства з метою звільнення затриманого правопорушника).

Під фізичним насильством слід розуміти заподіяння зазначе­ним особам ударів, побоїв, тілесних ушкоджень.

Погроза – це дії або висловлювання, що виражають намір винного застосувати фі­зичне насильство щодо цих самих осіб.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 342 КК – штраф до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 342 КК – штраф від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до чотирьох років, або позбавлення волі на строк до двох років; за ч. 3 ст. 342 КК – обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.

Втручання в діяльність працівника правоохоронного ор­гану (ст. 343 КК). З об'єктивної сторони втручання в діяльність пра­цівника правоохоронного органу означає вплив у будь-якій формі на нього, тобто конкретні дії, спрямовані на перешкоджання виконан­ню цим працівником службових обов'язків або на те, щоб добитися прийняття незаконних рішень. Втручання може виражатися у різ­них формах (умовлянні, шантажі, погрозі відмовити у наданні за­конних благ, а також у будь-яких інших формах впливу).

Цей злочин є закінченим з моменту втручання в діяльність пра­цівника правоохоронного органу незалежно від того, чи призвело це до прийняття незаконного рішення.

Суб'єктивна сторона цього злочину – прямий умисел, поєдна­ний з метою перешкодити виконанню працівником правоохоронного органу своїх службових обов'язків або добитися прийняття незакон­них рішень.

Суб'єктом цього злочину є будь-яка особа.

У частині 2 ст. 343 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені службовою особою з використанням свого службового становища.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 343 КК – штраф від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або ви­правні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців; за ч. 2 ст. 343 КК – позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до чотирьох років.

Втручання у діяльність державного діяча (ст. 344 КК). Цей злочин відрізняється від попереднього (ст. 343 КК) лише колом потер­пілих. Ними можуть бути: Президент України, Голова Верховної Ра­ди України, народний депутат України, Прем'єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини або його представник, Голова Рахункової па­лати або член Рахункової палати, Голова або член Центральної ви­борчої комісії, Голова Національного банку України, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голова Антимонопольного комітету України, Голова Фонду державного майна України, Голова Державного комітету телебачення і радіо­мовлення України.

Частиною 2 ст. 344 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені особою з використанням свого службового ста­новища.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 344 КК – штраф від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк від трьох до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років, або
позбавленням волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 344 КК – штраф від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Погроза або насильство щодо працівника правоохорон­ного органу (ст. 345 КК). Потерпілими від цього злочину можуть бути працівники правоохоронних органів та їх близькі родичі. Близькими родичами є батьки, дружина, чоловік, діти, рідні брати і сестри, дід, баба і внуки (п. 11 ст. 32 КПК).

Об'єктивна сторона цього злочину виражена у погрозі вбивст­вом, насильством або знищенням чи пошкодженням майна. При­чому погроза висловлюється винним обов'язково у зв'язку з ви­конанням працівником правоохоронного органу своїх службових обов'язків.

Поняття „у зв'язку з виконанням своїх службових обов'язків” передбачає погрозу потерпілому як під час, так і до або після вико­нання таких обов'язків, тобто і тоді, коли особа вже не є працівни­ком правоохоронного органу (наприклад, вийшла у відставку).

Злочин вважається закінченим, коли висловлена погроза, її зміст доведений до адресата будь-яким способом (усно, письмово, жестами, з використанням технічних засобів).

Суб'єктивна сторона цього злочину – прямий умисел, поєдна­ний зі спеціальним мотивом. Дія має місце у зв'язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов'язків. Для за­стосування ч. 1 ст., 345 КК не має значення, чи розраховував винний реалізувати погрозу щодо працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів.

Суб'єкт цього злочину – будь-яка особа.

У частині 2 ст. 345 КК передбачена відповідальність за умисне запо­діяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а у ч. 3 ст. 345 КК – тяжкого тілесного ушкодження.

Поняття побоїв і тілесних ушкоджень дано у статтях 121, 122, 125 і 126 КК.

Суб'єктивна сторона цього злочину – умисна форма вини.

Суб'єкт цього злочину – особа, яка досягла 14 років.

У частині 4 ст. 345 КК встановлена відповідальність за ті самі дії, вчинені організованою групою.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 345 КК – виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до шести місяців, або обме­ження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той са­мий строк; за ч. 2 ст. 345 КК – обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 3 ст. 345 КК – позбав­лення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, а за ч. 4 ст. 345 КК – позбавлення волі на строк від семи до чотирнадцяти років.

Погроза або насильство щодо державного чи громадсько­го діяча (ст. 346 КК). Стаття 346 КК передбачає відповідальність за три самостійних злочини:

1) - погрозу щодо державного чи громадського діяча;

2) - насильницькі дії;

3) - заподіяння тим самим особам тяжких тілесних ушкоджень.

Коло потерпілих суворо обмежене законом: це ті самі особи, що й у ст. 344 КК, а також керівник політичної партії України та його близькі родичі.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає у погрозі вбивст­вом, заподіянням шкоди здоров'ю, знищенням або пошкодженням майна, а також у погрозі викраденням або позбавленням волі щодо зазначених осіб (ч. 1 ст. 346 КК), заподіянні їм легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, нанесенні побоїв чи вчиненні інших насильницьких дій (ч. 2 ст. 346 КК), заподіянні їм тяжких тілесних уш­коджень (ч. 3 ст. 346 КК).

Суб'єктивна сторона цього злочину – прямий умисел. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є те, що діяння вчи­няється у зв'язку з державною або громадською діяльністю потер­пілих.

Суб'єкт цього злочину – будь-яка особа, а за заподіяння серед­ньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень – особа, яка досягла 14-річного віку.

Для об'єктивної сторони цих злочинів необхідною умовою є застосовування зазначеного насильства у зв'язку з державною або громадською діяльністю потерпілих.

Суб'єктивна сторона цього злочину – умисна форма вини.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 346 КК – обмеження волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 346 КК – позбавлення волі на строк від 4 до 7 років; за ч. 3 ст. 346 КК – позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.

Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу (ст. 347 КК). Предметом злочину може бу­ти як рухоме, так і нерухоме майно (гроші, цінні папери, жилий бу­динок, господарські споруди, дача, меблі, автомобіль, худоба, наса­дження тощо), яке є власністю працівника правоохоронного органу чи його близького родича або знаходиться у їх відповідальному во­лодінні.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає у знищенні або пошкодженні цього майна. Поняття знищення і пошкодження майна дано у ст. 194 КК.

При розв'язанні питання, чи є злочином умисне знищення або пошкодження майна, необхідно враховувати не лише вартість і роз­мір майна у натуральному виді (вага, об'єм, кількість), а й значення знищеного або пошкодженого майна для потерпілого. Знищення малоцінного майна або незначне пошкодження майна без кваліфікую­чих обставин, передбачених ч. 2 ст. 347 КК, відповідно до ч. 2 ст. 11 КК не є злочином.

Злочин вважається закінченим з моменту спричинення майнової шкоди потерпілому. Якщо винному не вдалося знищити або пошко­дити майно потерпілого з причин, що не залежали від його волі, вчинене слід кваліфікувати як замах на злочин.

Для об'єктивної сторони цього злочину необхідним є те, щоб знищення або пошкодження майна мало місце у зв'язку з виконан­ням працівником правоохоронного органу службових обов'язків.

Суб'єктивна сторона цього злочину – умисна вина.

Суб'єкт цього злочину за ч. 1 ст. 347 КК – будь-яка особа, а за ч. 2 – особа, яка досягла 14-річного віку.

У частині 2 ст. 347 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або за такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

З суб'єктивної сторони відношення винного до загибелі людей чи інших тяжких наслідків можливе лише у вигляді необережної вини.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 347 КК – штраф від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п'яти років; за ч. 2 ст. 347 КК – позбавлення волі на строк від шести до п'ятнадцяти років.

Посягання на життя працівника правоохоронного орга­ну, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348 КК). З об'єктивної сторони злочин полягає у посяганні на життя зазначених осіб чи їхніх близьких родичів, тобто в умисному вбивстві або замаху на нього.

Форми і способи посягання на життя потерпілих для кваліфіка­ції значення не мають.

Злочин, передбачений ст. 348 КК, з об'єктивної сторони має місце лише тоді, коли посягання на зазначених осіб вчинено у зв'язку з їх службовою діяльністю або громадською діяльністю щодо охорони громадського порядку. Для складу злочину не має значення, чи знаходився потерпілий в цей момент при виконанні обов'язків чи ні (наприклад, був у відпустці). Але якщо вбивство або замах на вбивство вчинене не у зв'язку зі службовою діяльністю або громад­ською діяльністю щодо охорони громадського порядку (наприклад на грунті особистих неприязних стосунків або з ревнощів), то ст. 348 КК не застосовується.

Злочин вважається закінченим з моменту замаху на вбивство. Суб'єктивна сторона цього злочину – умисна вина. Суб'єктом цього злочину може бути особа, яка досягла 14-річ­ного віку.

Покарання за злочин: за ст. 348 КК – позбавлення волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Захоплення представника влади або працівника право­охоронного органу як заручника (ст. 349 КК). Потерпілими від цього злочину є представники влади і працівники правоохоронних органів, їх близькі родичі.

Об'єктивна сторона злочину виражається у: 1) захопленні або 2) триманні як заручника представника влади або працівника правоохоронного органу чи їх близьких родичів. Ознаки об'єктивної сторони такі самі, як і в ст. 147 КК, аналіз якої подано у розділі IV підручника.

Злочин вважається закінченим з моменту захоплення або три­мання як заручника представника влади, працівника правоохорон­ного органу чи їх близьких родичів.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою – спонукати державну чи іншу уста­нову, підприємство, організацію або службову особу вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника. Суб'єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 14-річного віку. Покарання за злочин: за ст. 349 КК – позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Погроза або насильство щодо службової особи чи грома­дянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350 КК). Потерпілими від цього злочину можуть бути службові особи, грома­дяни, які виконують громадський обов'язок, їхні близькі. Поняття службової особи дано у примітці до ст. 364 КК. Під близькими особа­ми, про яких йдеться у ст. 350 КК, слід розуміти будь-яких осіб, у долі яких зацікавлений потерпілий. Громадяни, які виконують свої громадські обов'язки, – це особи, незалежно від роду їх занять, які здійснюють будь-яку громадсько-корисну діяльність: беруть участь у різних рейдах, заходах щодо попередження чи припинення злочинів, інших порушень громадського порядку.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає у погрозі вбивст­вом, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням чи пошкодженням майна загальнонебезпечним способом. Поняття по­грози аналогічне тому, що розглянуто при аналізі ст. 345 КК.

Суб'єктивна сторона цього злочину передбачає вину у виді прямого умислу і спеціальну мету: припинити діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або змінити її характер в інтересах того, хто погрожує.

Суб'єкт цього злочину – будь-яка особа. У частині 2 ст. 350 КК передбачена відповідальність за умисне на­несення тим самим потерпілим побоїв або за заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження, а у ч. 3 ст. 350 КК – тяж­кого тілесного ушкодження. Аналіз цих ознак викладено у ст. 345 КК.

Умисне вбивство зазначених в цій статті осіб у зв'язку з їх діяльністю, а також їх близьких родичів кваліфікується за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 350 КК – арешт на строк до шес­ти місяців або обмеження волі на строк до трьох років, або позбав­лення волі на строк до двох років; за ч. 2 ст. 350 КК – обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 3 ст. 350 КК – позбавлення волі на строк від п'яти до два­надцяти років.

Перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради (ст. 351 КК). Об'єктивна сторона злочи­ну, передбаченого ч. 1 ст. 351 КК, полягає у невиконанні службовою особою законних вимог депутата або у створенні штучних перешкод у їх роботі, або у наданні їм завідомо неправдивої інформації.

Невиконання службовою особою законних вимог депутата виражається у діях чи бездіяльності службової особи всупереч законним вимогам депутата. Це діяння, наприклад, матиме місце у разі ненадання керівником підприємства, (незалежно від форми власності) документів, необхідних для перевірки дотримання законів, відмови виконати вимогу депутата про припинення порушення законності, невиконання редактором газети свого обов'язку щодо опублікува­ння наданих депутатом матеріалів тощо. Як створення штучних пе­решкод можна розглядати ухилення службової особи від свого обов'язку надати депутату можливості консультації із фахівцем, від надання йому юридичної допомоги, від реалізації права депутата на невідкладний прийом службовою особою тощо. Надання депутату будь-яких інформаційних матеріалів, необхідних для здійснення йо­го діяльності, зміст яких завідомо для службової особи спотворений, утворить надання завідомо неправдивої інформації.

Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якого діяння, зазначеного у ч. 1 ст. 351 КК.

Суб'єктивна сторона цього злочину – прямий умисел. Мета – перешкодити законній діяльності депутата.

Суб'єкт злочину – службова особа.

У частині 2 ст. 351 КК передбачена відповідальність за вчинення службовими особами тих самих діянь щодо комітетів чи тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 351 КК – штраф від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 351 КК – штраф від п'ятисот до двох тисяч неоподатковува­них мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до п'я­ти років, або позбавлення права обіймати певні посади чи займати­ся певною діяльністю на строк до трьох років.

Умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 352 КК). Ознаки цього злочину з об'єктивної сторони злочину збігаються з тими, що зазначені у ст. 347 КК.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 352 КК – штраф від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до чотирьох років; за ч. 2 ст. 352 КК – позбавлення волі на строк від п'я­ти до дванадцяти років.

Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи (ст. 353 КК). Об'єктивна сторона цього злочину виражається у самовільному присвоєнні владних повноважень або звання службової особи, поєднаному із вчиненням будь-яких суспільне небезпечних діянь. Форма присвоєння може бути будь-якою: словесна; надання підроблених або чужих документів; одяг­нення форменого одягу представника влади тощо. Злочинець, на­приклад, може видавати себе за працівника правоохоронного орга­ну, за представника контрольно-ревізійної служби, за службову осо­бу, від якої залежить отримання житла. Склад цього злочину відсутній, якщо особа видає себе за представника тієї або іншої про­фесії (лікаря, артиста, тренера, сантехника, електрика). Присвоєн­ня владних повноважень або звання службової особи матиме місце і тоді, коли особа, помилково прийнята за службову, підтримує по­милкову думку інших осіб, користується їх помилкою і вчиняє сус­пільне небезпечні дії. Ці дії можуть бути як злочинними (крадіжка, шахрайство), так і являти собою адміністративні делікти (на­приклад, особа видає себе за регулювальника дорожнього руху і створює небезпечну дорожньо-транспортну ситуацію). Якщо дії, вчинені з використанням самовільно присвоєного звання утворять злочин, необхідна додаткова кваліфікація за відповідними стаття­ми КК.

Суб'єктивна сторона цього злочину – прямий умисел. Мета самовільного присвоєння владних повноважень або звання службо­вої особи — використати їх для вчинення суспільне небезпечного діяння. За відсутності такої мети цей склад виключається.

Суб'єкт цього злочину – будь-яка особа. У разі присвоєння службовою особою більш високого звання або посади з більш широ­кими повноваженнями можлива відповідальність за службовий зло­чин (ст. 365 КК).

Покарання за злочин: за ст. 353 КК – штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років.