Поняття та складові механізму реалізації кримінальної відповідальності - раздел Право, КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ Застосування Заходів Кримінальної Відповідальності До Особи, Яка Визнана Обви...
Застосування заходів кримінальної відповідальності до особи, яка визнана обвинувальним вироком суду винною у вчиненні злочину, є надзвичайно важким та багатогранним процесом, що має особливий механізм та певні форми реалізації такої відповідальності. Питання форм реалізації кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, є складними і різноаспектними, тому розглядаються у межах цієї теми окремо. Що ж стосується механізму реалізації розглядуваної відповідальності, то слід зазначити таке.
У сучасному тлумачному словнику української мови механізм визначається як внутрішня будова, система чогось або сукупність станів, процесів, з яких складається певне фізичне, хімічне та інше явище[208]. Реалізація (франц. – realisation) – це здійснення накресленого плану, програми, проекту[209] або впровадження у життя завдань, задумів[210] та волі законодавця.
Виходячи з цього у механізмі реалізації норм кримінального права необхідно виділяти певні елементи, за допомогою яких втілюються в життя приписи, що містяться в нормах, які встановлюють кримінальну відповідальність та регулюють застосування заходів такої відповідальності. Тобто, найвищий рівень наукового осмислення застосування кримінальної відповідальності полягає у виокремленні складових кожного етапу реалізації такої відповідальності, певній їх деталізації, виявленні їх зв’язків і взаємодії у процесі функціонування. Це потребує ґрунтовного вивчення механізму її (відповідальності) реалізації, тому завданням теорії кримінального права є розробка ясних і чітких положень досліджуваного механізму.
У літературі з кримінального права окремі питання реалізації кримінальної відповідальності розглядалися такими радянськими та вітчизняними вченими: Л. В. Багрій-Шахматовим, Ю. В. Бауліним, Я. М. Брайніним, В. К. Глістіним, П. С. Дагелем, І. М. Даньшиним, О. М. Ігнатовим, І. І. Карпцем, С. Г. Келіною, В. М. Кудрявцевим, Н. Ф. Кузнєцовою, В. Т. Маляренком, П. С. Матишевським, В. О. Навроцьким, С. В. Полубінською, О. І. Санталовим та іншими.
Наукою кримінального права питання механізму реалізації кримінальної відповідальності, як зазначалося нами вище, ґрунтовному вивченню не піддавалися. Тому розгляд даної проблематики має спиратися на розуміння механізму правореалізації, що є предметом дослідження загальної теорії права, яка є базовою для галузевих юридичних наук, у тому числі й науки кримінального права. Такий підхід допоможе нам зорієнтуватися у колі нерозв’язаних проблем механізму реалізації кримінальної відповідальності.
При цьому слід вказати, що способи впливу, що закріплюються в нормах права, є активною складовою правового регулювання, а способи реалізації – результативною стороною[211]. Ця теза могла б стати основою, щоб у процесі подальшого поглибленого вивчення проблеми виявилися як загальні, так і суто специфічні моменти правового регулювання, з одного боку, і правореалізації, з іншого. Таким чином, чіткіше визначалися б відносна самостійність і підвищена значущість питань механізму правореалізації, його (механізму) основні поняття і шляхи дослідження. Оскільки логічність, будучи атрибутом права, розпочинається із нормативних дефініцій і водночас завершується ними, проте не вичерпує його субстанціональних властивостей[212].
Раніше ці питання нами розглядалися і було доведено, що юридичний механізм правореалізації складається з певного набору своєрідних елементів, які закономірно беруть участь у приведенні реалізованої норми в кожному конкретному випадку в «працюючий стан», у впровадженні усього її змісту в регульовані суспільні відносини, у досягненні вказаного в ній результату[213].
З деякою умовністю ці елементи можуть бути об’єднані в кілька взаємозалежних блоків, що уособлюють загальну модель правореалізації та утворюють її власний механізм і сприяють її нормальному функціонуванню. Це – блок, що забезпечує початок правореалізації («початковий» блок), блок диспозиційних правовідносин, блок охоронних (забезпечувальних) правовідносин і блок індивідуального правового регулювання, що приєднується до попередніх етапів у разі конкретизації певних обставин, необхідних для безперебійної реалізації правових норм.
Складовою частиною механізму реалізації права виступає механізм юридичної відповідальності, у тому числі й кримінальної.
Для «початкового блоку» механізму реалізації кримінальної відповідальності необхідні такі елементи:
1) введення кримінально-правової норми в дію. Воно обов’язкове для норм Кримінального кодексу України (далі – КК), що встановлюють кримінальну відповідальність, та норм, що забезпечують її реалізацію, оскільки пов’язане з встановленням часових, просторових і суб’єктних меж її юридичної чинності, які можуть визначатися тільки законом про кримінальну відповідальність. Важливим при цьому визнаються й заходи для фактичного «підключення» нових кримінально-правових норм до чинного КК. Р. О. Халфіна справедливо зазначає, що виклад того чи іншого правила в тексті нормативно-правового акта може виявитися лише зовнішньою оболонкою, якщо з якихось причин воно не включилося в систему чинного права[214]. Слід також визнати суттєвим те, щоб вчасно скасовувалися застарілі кримінально-правові приписи, вносилися необхідні корективи в ті, що продовжують діяти, усувалися неясності, протиріччя тощо. Інакше можливі збої вже на початковому етапі механізму реалізації кримінальної відповідальності, що можуть призвести до небажаних наслідків;
2) юридичний факт чи фактичний склад. Для початку реалізації норм кримінального права потрібні певні юридичні факти чи їх сукупність (фактичний склад). Юридичний факт – конкретна життєва ситуація (обставина), з якою норма права пов’язує виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Фактичний склад є комплексом обставин, що спричиняють ті ж наслідки тільки у своїй єдності. Це – явища об’єктивної дійсності, що виражаються в конкретно вчиненому діянні (дії або бездіяльності) фізичної осудної особи, передбаченому КК як злочин. Вчинення такого діяння є підставою для виникнення охоронних правовідносин, які складають інший етап юридичного механізму правореалізації, але для механізму реалізації кримінальної відповідальності він є основним і настає відразу ж за початковим етапом;
3) індивідуально-правове регулювання. Елементом стартового етапу воно стає при необхідності владної організуючої участі уповноваженого на те органу чи посадової особи на самому початку чергового циклу реалізації тієї чи іншої кримінально-правової норми. Така необхідність в основному обумовлюється невизначеністю обов’язкових юридичних фактів, потребою доказування виниклих кримінальних правовідносин, що вимагає залучення кримінально-процесуальних норм, та складністю самого етапу охоронних правовідносин. Реалізація кримінально-правових норм, пов’язаних з встановленням кримінальної відповідальності, та норм, що регулюють її застосування, не може по-справжньому розгорнутися, поки не прийнятий акт індивідуального регулювання компетентним органом чи посадовою особою у встановленій процесуально-процедурній формі. Хоча в юридичній літературі існує думка, що розглянуті акти індивідуального правового регулювання є частиною фактичного складу й у такій якості виступають як частина юридичного факту[215]. Як показало дослідження, ці акти призводять невизначені чи спірні фрагменти об’єктивної реальності до стану «істинності і безперечності»[216], але не створюють і не доповнюють їх, самі не стають складовою об’єктивно існуючого юридичного факту, що виступає підставою правовідносин.
Розглянуті вище елементи початкового блоку, взаємодіючи між собою залежно від фактичних обставин вчиненого суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК, покликані забезпечити безперебійний і повноцінний початок реалізації кримінально-правової норми, що встановлює кримінальну відповідальність, та норм, що регулюють застосування такої відповідальності. Задля того, щоб вони працювали ритмічно й ефективно, необхідно постійно аналізувати їх якість і реальний стан, виявляти і вчасно усувати наявні в них слабкі місця і прогалини, підвищувати рівень їхньої злагодженості.
За початковим блоком розташовується блок охоронних (забезпечувальних) правовідносин, якийвміщує, насамперед, суспільні відносини, що виникають у зв’язку з вчиненням суспільно небезпечного діяння, передбаченого конкретною статтею (частиною статті) КК, та необхідністю відповідного реагування на їх вчинення з боку держави. У межах охоронних правовідносин реалізуються передбачені в санкції та нормах Загальної частини КК кримінально-правові засоби, що спрямовані на виконання завдань законодавства України про кримінальну відповідальність.
Однак, для встановлення наявності виниклих кримінально-правових відносин, а також для початку реалізації в межах цих відносин кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, потрібно для «роботи» цього блоку задіяти кримінально-процесуальні норми. Саме цими нормами регулюється діяльність органів досудового розслідування та суду з встановлення всіх ознак складу злочину, передбаченого КК, у вчиненому особою діянні, що є підставою для початку реалізації кримінальної відповідальності щодо такої особи. Кримінально-процесуальні норми покликані забезпечити реалізацію кримінально-правових норм, що встановлюють кримінальну відповідальність особи, яка вчинила злочин. Тому доречніше і доцільніше називати ці відносини забезпечувальними.
Забезпечувальні правовідносини виникають на підставі юридичного факту, яким виступає протиправна поведінка суб’єкта кримінально-правових відносин. Якщо в диспозиції реалізованої норми передбачалася поведінка, що спеціально заохочується, і вона фактично мала місце, то народжується такий різновид кримінально-правових відносин, як заохочувальні правовідносини. Коли ж допущена протиправна поведінка, за яку санкціонується покладання на винного обмежень особистого, майнового та іншого характеру, виникає інший різновид кримінальних правовідносин, що має назву охоронних правовідносин[217].
На цьому етапі реалізації кримінальної відповідальності постійно задіється також індивідуальне правове регулювання. Воно необхідне у всіх випадках, коли вимагається:
– встановлення юридичного факту – вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, що породжує кримінально-правові відносини, котрі виникають на підставі норм, які встановлюють кримінальну відповідальність, та норм, які регулюють застосування такої відповідальності;
– конкретизація змісту обмежень особистого, майнового та іншого характеру (первинна чи повторна);
– примусове виконання обмежень особистого, майнового та іншого характеру, що складають зміст кримінальної відповідальності.
Як заохочувальні, так і охоронні правовідносини у своєму змісті мають два елементи: юридичний і фактичний.
Юридичний елемент заохочувальних правовідносин складається із суб’єктивного права особи, яка вчинила злочин, що виникає на підставі суспільно схвальної, позитивної посткримінальної поведінки, котра спеціально заохочується, отримати можливість передбаченого в нормі заохочення, і з корелятивного юридичного обов’язку компетентного органу виключити, усунути чи пом’якшити кримінально-правове обтяження.
В охоронних правовідносинах він виражається в кримінальній відповідальності особи, винної у вчиненні злочину, і в координованому з нею праві держави застосовувати до цієї особи заходи такої відповідальності. При цьому і заходи заохочення, і заходи відповідальності можуть здійснюватися примусово.
Фактичний елемент змісту кримінальних правовідносин складається з правомірної поведінки його безпосередніх учасників з використання своїх прав, виконання обов’язків і перетерплювання заходів кримінальної відповідальності. У таких випадках необхідно індивідуальне правове регулювання. При реалізації санкцій норм кримінального права таке регулювання може носити не тільки первинний, але й додатковий (повторний) характер, як це, наприклад, відбувається у разі, якщо особі, засудженій обвинувальним вироком до позбавлення волі, після відбуття певної частини покарання спеціальною ухвалою суду невідбута частина покарання може бути замінена більш м’яким покаранням (ст. 82 КК).
Так чи інакше, однак зміст охоронних правовідносин складає й правомірна поведінка, регламентована актом індивідуального правового регулювання.
При розгляді змісту охоронних правовідносин найбільші труднощі викликає розуміння ретроспективної кримінальної відповідальності. У літературі зустрічаються найрізноманітніші трактування цього кримінально-правового феномена. Ці питання нами вже розглядалися. За підсумками їх дослідження ми дійшли висновку, що кримінальна відповідальність – це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов’язку особи, яка вчинила злочин, зазнати державного засудження, а також передбачених КК України обмежень особистого, майнового або іншого характеру, чітко визначених обвинувальним вироком суду, котрий набрав законної сили, що покладаються на винного і виконуються спеціальними органами держави[218].
У літературі із загальної теорії права ретроспективна юридична відповідальність розуміється як: поєднаний із засудженням винного примус до виконання вимог закону[219]; застосування санкції порушеної правової норми[220]; обов’язок, що примусово виконується[221]; правовідносини між державою і особою, що перетерплює несприятливі наслідки[222] чи штрафні санкції правопорушникам[223]; застосування до правопорушника передбаченої в санкції правової норми примусового заходу[224]; застосування примусових заходів відбудовного порядку і покарання винних[225] тощо. У кожній з цих точок зору є, безсумнівно, раціональне зерно.
Дійсно, ретроспективна юридична відповідальність у першу чергу являє собою визначені вид і міру належної поведінки, передбачені санкцією реалізованої правової норми за вчинений злочин, і в цій площині вона є специфічним різновидом юридичного обов’язку. Це – дуже специфічний обов’язок відповідати за суспільно небезпечне діяння, передбачене КК, що існує в межах охоронних правовідносин і полягає у необхідності перетерплювати особливі, заздалегідь зазначені в кримінально-правовій нормі обмеження.
Законом про кримінальну відповідальність такий обов’язок припускає його індивідуалізацію уповноваженими на те органами та особами з урахуванням всіх об’єктивних і суб’єктивних моментів учиненого. При цьому вид кримінально-правового засобу впливу на винного конкретизуються актом індивідуального правового регулювання, як це робиться, наприклад, судовим вироком при призначенні покарання відповідно до вимог ст.ст. 65–73 КК.
Однак сутність кримінальної відповідальності не вичерпується вказаними властивостями, що характеризують її як різновид юридичного обов’язку. На відміну від останнього ретроспективна кримінальна відповідальність виражається й у самому фактичному перетерплюванні тих додаткових обмежень, що входять до виду і міри належної поведінки. Відповідно вона пронизує і юридичний, і фактичний елементи охоронних правовідносин. Особа, яка визнана судом винною у вчиненні злочину, несе цю відповідальність як тоді, коли відповідно до санкції реалізованої норми права на неї покладається обов’язок перетерплювати обмеження особистого, майнового та іншого характеру за винну поведінку, так і тоді, коли вона реально їх перетерплює. Ця обставина має принципове значення для правильного розуміння і її суті, і моменту виникнення, і форм реалізації.
Крім того, такий підхід до розуміння ретроспективної кримінальної відповідальності, що пронизує і юридичний, і фактичний елементи охоронних правовідносин, дає можливість визначити місце кримінально-виконавчих правовідносин у механізмі реалізації кримінальної відповідальності. Зміст усіх видів покарань, перелік основних каральних елементів (правообмежень) того чи іншого виду покарання закріплені в нормах КК. Кримінально-виконавче законодавство регулює порядок та умови виконання (відбування) покарань, суть і зміст яких регулюються нормами матеріального кримінального права, тому норми кримінально-виконавчого права залучаються до реалізації кримінальної відповідальності у тому разі, якщо вона пов’язана з призначенням покарання.
Таким чином, ретроспективна юридична відповідальність є елементом змісту охоронних правовідносин, виникає й існує в органічній з ними єдності, як підстава до того виступає власна протиправна поведінка винного, в якій містяться всі ознаки конкретного складу злочину. Акт індивідуального правового регулювання не є частиною такої підстави. Він виступає правовим інструментом її офіційного встановлення, владної конкретизації виду й індивідуальної міри «відповіді» правопорушника за вчинений ним злочин, а так само засобом примусового забезпечення втілення їх у послідуючій правомірній поведінці особи, що несе і перетерплює кримінальну відповідальність.
З усього вищезгаданого можна зробити висновок, що механізм реалізації кримінальної відповідальності є частиною механізму реалізації норм кримінального права в цілому і розуміється автором як діяльність законотворчого органу, правозастосовчого органу, особи, яка вчинила злочин, та наявні юридичні норми, які регулюють їх діяльність, певний набір своєрідних елементів, що закономірно беруть участь у приведенні реалізованої норми в кожному конкретному випадку в «працюючий стан», у впровадженні обмежень особистого, майнового та іншого характеру для досягнення мети кримінальної відповідальності, що покладається на особу, яка визнана винною у вчиненні злочину. Розглядуваний механізм складається з блоку, що забезпечує початок реалізації такої відповідальності («початковий» блок), блок охоронних (забезпечувальних) правовідносин і блок індивідуального правового регулювання, що приєднується до попередніх етапів за необхідністю.
Все темы данного раздела:
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВТК
– Виправно-трудовий кодекс
ДДУПВП
– Державний департамент України з питань виконання покарань
ПЕРЕДМОВА
Кримінальне право України є однією з провідних галузей національного права. Вивчення його основних положень передбачено навчальними програми підготовки юристів незалежно від вищого навчального закл
Поняття кримінального права, його предмет і метод
Кримінальне право є однією з провідних та самостійних галузей українського права. Воно значно відокремлюється від інших галузей права, маючи при цьому свій власний предмет правового регулювання і м
Завдання кримінального права
Основним завданням закону про кримінальну відповідальність, а разом з тим й кримінального права є правове забезпечення охорони. Воно виконується завдяки притаманному лише кримінальному праву методу
Принципи кримінального права
Кримінальному праву України, як і будь-якій іншій галузі права, притаманні певні принципи – це основні, провідні засади, ідеї, які закріплені в нормах права і визначають побудову всієї галузі права
Зв’язок кримінального права з іншими галузями права
КПР нерозривно пов’язане з іншими галузями українського права (конституційним, цивільним, адміністративним), а також з міжнародним правом та використовує положення інших наук.
Найбільшою м
Наука кримінального права
Наука кримінального права розуміється як сукупність (система) пануючих у суспільстві на сучасному етапі його розвитку поглядів, ідей, концепцій і теорій щодо самого КПР, шляхів і засобів протидії з
Інститути кримінального права
Правовий інститут це відособлений комплекс правових норм, що є специфічною частиною галузі права і регулює різновид певного виду суспільних відносин. На відмінну від галузей права правовий інститут
Поняття та значення кримінально-правової політики України
В останні роки в Україні був здійснений перехід до принципово нових суспільних відносин, що викликав необхідність кардинальних перетворень у кримінально-правовій сфері. Зміст їх полягає в застосува
Форми реалізації кримінально-правової політики
Формами реалізації кримінально-правової політики є законодавча, інтерпретаційна, правозастосовча діяльність держави, а також діяльність державних органів, громадських, наукових, навчальних організа
Поняття та значення Закону України про кримінальну відповідальність
Закон займає основне місце в системі нормативно-правових актів[39]. Відомо, що закон – це нормативний акт, прийнятий в особливому порядку парламентом – Верховною Радою України або всеукраїнським ре
Структура Закону про кримінальну відповідальність
Закони про кримінальну відповідальність систематизовані і поділяються в КК України на Загальну та Особливу частини, що пов’язані між собою і утворюють нерозривну єдність. Так, не можна застосувати
Тлумачення Закону про кримінальну відповідальність
Одним із найважливіших моментів під час відправлення правосуддя в кримінальній справі є визначення судом кримінально-правових ознак вчиненого винним діяння, тобто кваліфікація злочинів. Як свідчить
Принципи чинності Закону України про кримінальну відповідальність у просторі
КК України передбачає просторову юрисдикцію ЗКВ. Чинність ЗКВ у просторі визначається на підставі таких принципів: 1) територіального; 2) громадянства (національного); 3) універсального (космополіт
Чинність Закону про кримінальну відповідальність у часі
Будь-який закон в державі приймається виходячи з економічних, політичних, соціальних та інших потреб суспільного життя, тобто закон приймається коли в цьому є потреба. Цей закон діє, з часом змінює
Загальне поняття злочину
Однієї з основних категорій кримінального права, що пронизує усі його діагоналі, є поняття злочину. Це поняття дозволяє визначити основні ознаки кримінального делікту[77], а також знайти чіткі крит
Ознаки злочину
Як правове явище злочин характеризується сукупністю певних ознак, що відображають його найважливіші сторони. Ознаки злочину прямо випливають з його законодавчого визначення і є обов’язковими. Відсу
Малозначне діяння, що не представляє суспільної небезпеки
Вище ми звертали увагу на соціальну природу злочину, що не просто передбачається Кримінальним кодексом, але представляє високий ступінь суспільної небезпеки, заподіюючи шкоду охоронюваним законом с
Поняття і види категорій злочинів
Палітра проявів і форм суспільно небезпечної діяльності людини дуже широка. У цьому зв’язку законодавство про кримінальну відповідальність передбачає широкий перелік злочинних діянь, що відрізняють
Злочини та інші правопорушення
Злочин є різновидом правопорушення, однак його слід відрізняти від цивільно-правових деліктів, адміністративних і дисциплінарних правопорушень.
Головною відмінністю злочину від інших право
Поняття і значення складу злочину
У попередній лекції нами були розглянуті питання поняття та ознак злочину, що визначають загальні властивості злочинної діяльності. Однак для того, щоб покласти на особу кримінальну відповідальніст
Ознаки та елементи складу злочину
Злочини відрізняються один від одного конкретними протиправними діями (бездіяльністю), наслідками, які від них настають, тощо. Наприклад, вбивство відрізняється від крадіжки. Але будь-який злочин м
Таблиця 1
Ідеальна (теоретична) структура складу злочину
Складові частини складу злочину (його елементи)
Ознаки складу злочину
Таблиця 3
Загальна конструкція та конкретний зміст складу грабежу
Елементи складу злочину
Загальна конструкції складу злочину (обов’язкові ознаки)
Види складів злочину
Усі конкретні склади злочинів, передбачені ОЧ КК, поділяються на певні групи за якоюсь істотною ознакою. Класифікація складів злочину має своїм завданням виявити загальні закономірності їх конструю
Склад злочину і кваліфікація
Необхідною передумовою правильного та ефективного застосування норм КК є кваліфікація[94] злочину, у процесі якої обставини вчиненого діяння співвідносяться з ознаками певного складу злочину. Для т
Поняття і значення об’єкта злочину
Будь-яке злочинне діяння має свій об’єкт посягання, якому у процесі його вчинення заподіюється істотна шкода. Вчиняючи кримінальний делікт, винний впливає на охоронювані ЗКВ суспільно значущі відно
Види об’єктів злочинів
Суспільні відносини, взяті під охорону ЗКВ, за своєю суттю неоднорідні. Ця обставина дає підставу поділити об’єкти злочинів на різні види, а також можливість спочатку необхідним чином описати об’єк
Предмет злочину. Потерпілий від злочину
Охоронювані законом про кримінальну відповідальність суспільні відносини, що утворюють зміст об’єкта злочинного посягання завжди виникають з приводу певного суспільно значущого інтересу чи блага. У
Поняття і значення об’єктивної сторони злочину
Будь-яке злочинне посягання, певним чином впливаючи на матеріальний світ, має свою зовнішню сторону. Як кримінальний делікт розглядається тільки діяння, що знаходить своє відображення в зовнішньому
Суспільно небезпечне діяння. Дія і бездіяльність
Діяння (дія або бездіяльність) є складовою об’єктивної сторони будь-якого складу злочину. Якщо немає діяння, то кримінальна відповідальність виключається. Тому сам по собі факт виявлення злочинного
Суспільно небезпечні наслідки: поняття та види
Наслідком (злочинним результатом) діяння прийнято вважати передбачену кримінально-правовою нормою матеріальну або іншу шкоду, заподіяну злочинним діянням об’єкту посягання. Важливість цієї ознаки п
Причинний зв’язок та його кримінально-правове значення
Злочинне діяння має певні форми зовнішнього вираження, що виявляються у вчиненні суспільно небезпечного діяння. При цьому, внаслідок вчинення злочину відбувається вплив на матеріальний світ, резуль
Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину
Поєднання таких ознак об’єктивної сторони злочину, якими є місце, час, обстановка вчинення суспільно небезпечного діяння в різних варіаціях утворює іншу ознаку – ситуацію вчинення злочину. Вони в р
Поняття та ознаки суб’єкта злочину
Будь-який злочин є різновидом антигромадської поведінки людини. У той же час, діяння може бути визнано злочинним лише в тому разі, якщо воно вчинено особою, яка характеризується сукупністю передбач
Вік кримінальної відповідальності
Здатність усвідомлювати фактичне значення і соціальний зміст своєї поведінки з’являється у людини з моменту досягнення нею певного рівня соціальної зрілості. Зазначені навички індивід набуває в про
Осудність і неосудність
Суб’єктом злочину може бути лише осудна особа. Осудність особи є однією з обов’язкових умов притягнення її до кримінальної відповідальності за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого
Ознаки спеціального суб’єкта злочину
Спеціальний суб’єкт – це особа, яка, крім загальних ознак суб’єкта, має ще й додаткові ознаки, вказані у диспозиції кримінально-правової норми, що відображають специфічні властивості суб’єкта. Вказ
Поняття та ознаки суб’єктивної сторони злочину
Злочинне діяння має не лише зовнішнє, а й внутрішнє вираження, що характеризується властивостями суб’єктивної сторони злочину. Поведінка індивіда є проявом психічних процесів, що відбуваються в йог
Поняття і форми вини
Питання про вину є одним з обговорюваних у науці кримінального права. Історія становлення і розвитку інституту вини показує складний і суперечливий шлях його становлення залежно від епохи, тобто су
Умисел і його види
Найнебезпечнішою формою вини є умисел, що характеризується свідомим вчиненням суб’єктом суспільно небезпечного діяння і передбаченням можливості чи неминучості настання злочинного наслідку. Підвище
Відмінність прямого умислу від непрямого
Підстави
Прямий умисел
Непрямий умисел
За інтелектуальним елементом
1. Винний передбачає як можливість, так
Необережність та її види
Необережна форма вини менш поширена, ніж умисна. Крім того, за інших рівних умов необережні злочини набагато менш небезпечні порівняно з посяганнями, вчинюваними умисно. Це пояснюється тим, що вчин
Відмінність непрямого умислу від злочинної самовпевненості
Непрямий умисел
Злочинна самовпевненість
1. Винний усвідомлює суспільну небезпеку вчинюваного діяння.
1. Винний не усвідо
Злочин із двома формами вини
Палітра психологічної діяльності людини має багатогранний зміст і проявляється у всіляких формах. На цій підставі суб’єктивне ставлення особи в деяких випадках не може бути зведено лише до умислу ч
Мотив і мета злочину. Емоційний стан
Будь-яка осмислена поведінка людини є мотивованою і спрямованою на досягнення певної мети. Завдяки цьому правильна юридична оцінка вчиненого неможлива без урахування мотивів і мети, якими керувався
Помилка та її значення
У ЗКВ відсутні норми щодо характеру помилки особи стосовно своєї поведінки. Це питання вирішується теорією кримінального права і судовою практикою щодо окремих категорій кримінальних справ на підст
Невинувате заподіяння шкоди
Відповідно до ст. 11 КК злочинним є лише вчинення суспільно небезпечного діяння за наявності вини. Невинне заподіяння суспільно небезпечних наслідків, у тому числі особливо тяжких, злочином визнано
Поняття та ознаки кримінальної відповідальності
Кримінальна відповідальність, виступаючи різновидом юридичної відповідальності, належить до фундаментальних понять кримінального права. У законі про кримінальну відповідальність неодноразово вживає
Підстава кримінальної відповідальності
Відповідно до ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом.
Скла
Мета кримінальної відповідальності
Вивчення проблеми сутності реалізації кримінальної відповідальності потребує чіткого визначення її мети. Нажаль, у правовій літературі питання про мету відповідальності не одержало належного висвіт
Поняття та система кримінально-правових засобів впливу на осіб, які вчинили злочини
Аналіз навчальної та наукової літератури з проблем кримінального права надав можливості дійти висновку про відсутність у понятійному апараті науки кримінального права поняття засобів кримінально-пр
Форми реалізації кримінальної відповідальності
Реалізація кримінальної відповідальності означає, що після виникнення кримінально-правових відносин права та обов’язки суб’єктів цих відносин мають бути втілені у життя відповідно до приписів КК. Ц
Стадії реалізації кримінальної відповідальності
Реалізація кримінальної відповідальності є процесом впливу на злочинця. Це не одноактна дія, а єдиний процес, що розпадається на етапи, стадії, що характеризуються визначеними кримінально-правовими
Поняття стадій вчинення злочину та їх значення
Стаття 2 КК України пов’язує кримінальну відповідальність із вчиненням будь-якого злочину – незалежно від того, закінчений він чи ні. Особливості відповідальності за так звану «незакінчену злочинну
Готування до злочину
Стадія готування до злочину характеризується тим, що особа створює сприятливі умови для подальшого вчинення злочину. За своїм обсягом такі умови мають бути суттєвими, тому що незначне сприяння майб
Замах на злочин
Частина 1 ст. 15 КК визначає, що замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статт
Закінчений злочин
Поняття закінченого злочину дається у частині 1 статті 13 КК. Воно ґрунтується на узагальненні ознак норм Особливої частини КК, де всі склади злочинів описані як закінчені злочини. Закінченим злочи
Добровільна відмова від вчинення злочину
Добровільна відмова свідчить про повну або часткову втрату особою суспільної небезпечності і породжує три види альтернатив-них (сукупних) правових наслідків: а) особа не підлягає кримінальній відпо
Поняття та значення співучасті у злочині
Характерною рисою діяльності людини є колективізм. Виконання будь-яких завдань завжди стає реальнішим при участі декілька індивідів. Слід також зазначити, що певні види робіт можуть здійснюватися т
Ознаки співучасті у злочині
Співучасть, як самостійний кримінально-правовий інститут, має набір об’єктивних і суб’єктивних ознак, кожна з яких є обов’язковою. Відсутність будь-якої з них виключає можливість визнання діяння сп
Види співучасників злочину
Особи, які беруть участь у вчиненні злочину можуть виконувати різні функції. Залежно від цього закон виділяє таких співучасників як виконавець, організатор, підбурювач і пособник (ч. 1 ст. 27 КК Ук
Відповідальність співучасників злочину
Згідно з ч. 1 ст. 29 КК України виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин. Пр
Форми співучасті за кримінальним правом
У законодавстві України про кримінальну відповідальність не було і поки що немає остаточного вирішення питання про форми (види) співучасті у злочині – воно не використовує понять «форма співучасті»
Причетність до злочину
Вчиняючи злочин у співучасті співучасники усвідомлено і цілеспрямовано поєднують свої зусилля для досягнення загального для всіх результату. Саме така спільна умисна діяльність, спрямована на вчине
Поняття та ознаки множинності злочинів
Злочинна діяльність має найрізноманітніші форми і прояви. У деяких випадках характерною рисою антигромадської поведінки є вчинення одним суб’єктом декількох діянь, що є самостійними злочинами. Ця о
Поняття та ознаки одиничного злочину
Як зазначалося вище, множинність утворює вчинення двох або більше самостійних злочинних діянь. У цьому зв’язку набуває особливого значення питання з’ясування поняття та ознак одиничного кримінально
Повторність злочинів
Повторність злочинів означає вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених однією або різними статтями Особливої частини КК, за жоден з яких вона не була засуджена. У кримінально-правовій
Сукупність злочинів
Одним із проявів множинності злочинів є вчинення суб’єктом декількох різнорідних злочинів, кожний з яких є самостійним і передбачений окремою статтею чи частиною статті Кримінального кодексу. Вчине
Поняття рецидиву злочинів
Найнебезпечнішою формою множинності злочинів є рецидив (від латинського слова recidivus – той, що відновлюється). Вчинення особою нового злочинного посягання під час чи після відбування покарання с
Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
Обов’язковою ознакою будь-якого злочину є суспільна небезпека, що полягає у його здатності заподіяти або створити загрозу заподіяння шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам. Будь-яке посяг
Необхідна оборона
Однією з обов’язкових умов ефективної діяльності з протидії злочинності є активна участь населення у попередженні і припиненні суспільно небезпечних діянь будь-якого виду. Необхідною передумовою ви
Уявна оборона
Уявна оборона (ч. 1 ст. 37 КК) – це дії, пов’язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального посягання не було і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково п
Затримання особи, яка вчинила злочин
Стаття 38 КК передбачає, що не визнаються злочинними дії потерпілого чи інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відпо
Крайня необхідність
Статтею 39 КК України передбачається, що не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи о
Фізичний або психічний примус
Згідно зі статтею 40 КК України не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особ
Виконання наказу або розпорядження
Частина 1 статті 41 КК України передбачає, що дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду право-охоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законно
Діяння, пов’язане з ризиком
Частина 1 ст. 42 КК містить положення, відповідно до якого не визнається злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умов
Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
Частина 1 статті 43 КК України передбачає, що не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в ор
Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності
Як відомо, для суб’єктів, які вчиняють злочинні посягання, основним стримуючим фактором є не стільки суворість передбаченого законом покарання, скільки неминучість його настання. Порушення цього пр
Загальні види звільнення від кримінальної відповідальності
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.Відповідно до ст. 45 КК, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середнь
Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності
Підстави спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності пов’язані з конкретними нормами Особливої частини КК або залежать від кримінально-правових ознак суб’єкта. Існування спеціаль
Поняття і сутність покарання
Одним з найважливіших завдань, що виконує сьогодні держава, є реалізація заходів, спрямованих на розв’язання проблем протидії злочинності. Для вирішення цього завдання держава використовує різні ек
Мета покарання
Застосування до особи, яка вчинила злочин, покарання є не самоціллю кримінального судочинства, а засобом досягнення певного результату. У зв’язку з цим важливого значення набуває питання визначення
Поняття та ознаки системи покарань
Досягнення зазначеної у ч. 2 ст. 50 КК мети безпосередньо пов’язано з ефективністю та всебічністю впливу на засудженого в процесі виконання призначеного за вироком суду покарання. У зв’язку з цим з
Покарання, що виконуються органами чи посадовими особами, які присвоїли звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас
Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу стосується особливих прав і переваг, якими наділений засуджений. Питання про позбавлення звання, рангу, чину або
Покарання, що виконуються кримінально-виконавчими інспекціями ДДУПВП
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як вид покарання передбачений у стат
Покарання, що виконуються МО України
Правову основу діяльності командування військових частин з виконання всіх видів покарань для військовослужбовців становить: Кримінально-виконавчий кодекс України[636]; Закони України: Про Статут га
Покарання, що виконуються УВП Державного департаменту України з питань виконання покарань
У разі, якщо позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний ст
Загальні засади призначення покарання
Після того, як під час судового розгляду кримінальної справи буде доведено, що в діянні підсудного є конкретний склад злочину, і правильно відповідно до закону кваліфікавано такий злочин, суд, за з
Обставини, що пом’якшують покарання
При призначенні покарання суд має враховувати зазначені в законі обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання, наявність яких має істотні правові наслідок, роблячи вплив на вид і розмір остаточ
Обставини, що обтяжують покарання
При вчиненні злочину можуть мати місце не лише обставини, що істотно знижують рівень його суспільної небезпеки, але й також умови, наявність яких значно підвищує небезпеку посягання чи особи, яка й
Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
Призначення покарання за незакінчений злочин. За загальним правилом злочин, припинений на стадії готування або замаху представляє менший ступінь небезпеки порівняно із закінченим з
Пом’якшення покарання при його призначенні
Однією з основних засад вітчизняного кримінального права є принцип гуманізму, найбільш яскравим проявом якого є економія кримінальної репресії. На цій підставі, у разі встановлення особливих обстав
Призначення покарання за сукупністю злочинів
Сукупність злочинів – це вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями чи частинами статті КК України, за жодний з яких особа не було засуджена вироком суду, що набрав зак
Призначення покарання за сукупністю вироків
Сукупність вироків – це винесення нового вироку за злочин, вчинений особою, щодо якої є вирок суду, що набрав законної сили, за яким невідбуто цілком основне і (чи) додаткове покарання, або
Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення
При частковому чи повному складанні покарань як за сукупністю злочинів (ст. 70 КК України), так і за сукупністю вироків (ст. 71 КК) виникає питання про складання різнорідних покарань. У ст. 71 КК в
Обчислення строків покарання
При складанні покарань, при заміні покарань, а також при зарахуванні покарань важливим є питання про обчислення строків покарання. Обчислення строків покарання має велике значення і для судової пра
Поняття та види звільнення від покарання та його відбування
Призначене покарання особі, яка визнана винною у вчиненні злочину, повинно бути обов’язково виконано. Однак, у деяких випадках, для досягнення мети покарання, зазначеної у ст. 50 КК, реалізовувати
Загальні види звільнення від покарання та його відбування
Звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності.Згідно з ч. 4 ст. 74 КК особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вирок
Спеціальні види звільнення від покарання та його відбування
Спеціальними видами звільнення від покарання та його відбування є: а) звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК) та
Поняття судимості
Судимість як правова інституція зумовлена потребою рішучішої протидії рецидиву злочинів. Вона має завдання, так би мовити, продовжити на деякий час соціально-виховний вплив на засудженого після від
Погашення судимості. Строки погашення судимості
Судимість має строковий характер. Закон визначає момент виникнення (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком) та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимост
Зняття судимості
Судимість є останнім структурним елементом кримінальної відповідальності і покликана закріпити результати соціально-виховного впливу на засудженого в ході виконання покарання, переконатися, що відб
Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише психічно повноцінна особа, яка може усвідомлювати фактичний характер вчинюваного і здатна керувати своєю поведінкою. В іншому випадку, коли з
Види примусових заходів медичного характеру
Залежно від психічного стану хворого стаття 94 КК України передбачає чотири види примусових заходів медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) гос
Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру
Частина 1 ст. 95 КК України визначає, що продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (ліка
Примусове лікування
Згідно зі ст. 96 КК, примусове лікування може бути застосовано судом, незалежно від призначеного покарання до осіб, які вчинили злочин та мають хворобу, яка становить небезпеку для здоров’я інших о
Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх
Рівень розвитку психіки неповнолітніх у достатньо повному ступені дозволяє їм усвідомлювати суспільну небезпеку і фактичний характер протиправної поведінки. Незважаючи на це, для неповнолітнього ві
Особливості звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх, які вчинили злочини
Згідно зі ст. 97 КК, неповнолітній, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнений вія кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У
Особливості покарання неповнолітніх за вчинені злочини
Найдієвішим кримінально-правовим засобом впливу на осіб, які вчинили злочини, є покарання. Його застосування ефективно впливає на засудженого, дозволяючи не лише виправити його, а й також запобігти
Звільнення від покарання та від його відбування
Законодавство України про кримінальну відповідальність встановлює вичерпний перелік підстав, за наявності яких неповнолітня особа, яка вчинила злочин, може бути (а в деяких випадках повинна бути) з
Погашення та зняття судимості
Для неповнолітніх, які відбули покарання, установлені пільгові порівняно з повнолітніми строки погашення судимості. У цьому також, як і у питаннях правового регулювання застосування всіх інших крим
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Навчальний посібник
Українською мовою
Коректор Т.О. Мінько
Підписано до друку 11.11
Новости и инфо для студентов