Ознаки співучасті у злочині - раздел Право, КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ Співучасть, Як Самостійний Кримінально-Правовий Інститут, Має Набір Об’Єктивн...
Співучасть, як самостійний кримінально-правовий інститут, має набір об’єктивних і суб’єктивних ознак, кожна з яких є обов’язковою. Відсутність будь-якої з них виключає можливість визнання діяння співучастю у злочині.
Так, до об’єктивних ознак співучасті відносяться: участь у злочині двох і більше суб’єктів; часова ознака, тобто можливість співучасті тільки на стадії незакінченого злочину; спільність дій співучасників, а також наявність причинного зв’язку між діями кожного із співучасників і наслідком, що наступив.
Першою з об’єктивних ознак, що випливає з законодавчого визначення співучасті, є участь у злочині двох чи більше суб’єктів, тобто законодавець свідомо вживає термін «суб’єкт злочину», вкладаючи в нього суворо фіксований зміст: це фізична осудна особа, що досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
Інтерпретація поняття «осіб», що вживається в статті 28 КК України при розкритті ознак групового способу вчинення злочинів, не в контексті поняття «суб’єкт злочину» призводить на практиці до висновків, що суперечать змісту співучасті у кримінальному праві. Так, у абз. 2 п. 14 постанови № 4 ПВСУ «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» від 27 березня 1992 р. було зафіксовано, що дії учасника групового зґвалтування підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 117 КК і у тому разі, коли інші учасники злочину через неосудність, недосягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність, або з інших передбачених законом підстав не були притягнуті до кримінальної відповідальності[279]. Виходячи з цього можна було визнати, що співучасниками можуть бути й неосудні особи, й ті, які не досягли необхідного для притягнення до кримінальної відповідальності віку. Такий підхід невірний, оскільки суперечить положенню ст. 26 КК України. Відсутність двох суб’єктів у вчиненні злочину виключає співучасть.
Категорично з цього питання висловився Ю. В. Солопанов, який вказав, що зазначені в законі ознаки кваліфікованого зґвалтування (вчиненого групою осіб), варто розуміти як вказівку на співучасть, причому у формі співвиконавства. А якщо ні, то не можна говорити про наявність цієї кваліфікуючої ознаки. Можна тільки шкодувати, що вищі судові інстанції в зазначених роз’ясненнях відступили від теорії кримінального права. Ніякі благі спонукання не можуть тут служити пробачливими обставинами”[280].
Саме тому ПВСУ у постанові «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» від 30 травня 2008 року № 5 виправив власну помилку, зазначивши, що «згідно зі статтею 26 КК співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Тому у разі, коли із групи осіб, які вчинили зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, лише одна особа є суб’єктом злочину, а решта осіб внаслідок неосудності або у зв’язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, чи з інших підстав не можуть бути суб’єктами злочину, дії винної особи, яка за таких обставин притягується до кримінальної відповідальності, не можна розглядати як вчинення злочину групою осіб»[281].
А.В. Наумов вважає, що такі уточнення справедливі, особливо з урахуванням необхідності посилення правової охорони потерпілих від цих злочинів[282].
Використання придатним (у змісті кримінальної відповідальності) суб’єктом неосудного чи неповнолітнього, який не досяг віку кримінальної відповідальності, (посереднє спричинення, посередня винність, посереднє виконання) не є співучастю. У цьому випадку кримінальна відповідальність може бути покладена тільки на осудного, дорослого злочинця, який є суб’єктом кримінальної відповідальності.
Таким чином, кількісна ознака, що характеризує інститут співучасті з об’єктивної сторони, припускає участь у одному й тому самому злочині двох або більше осудних осіб, які досягли віку кримінальної відповідальності. Умисне ж використання винним зі злочинною метою неосудних або осіб, які на вимогу ст. 18 КК України не досягли віку кримінальної відповідальності, не утворює співучасті у злочині і розглядається як різновид посереднього виконавства.
Також не утворить співучасті використання винним у процесі вчинення злочину тварин, механізмів чи агрегатів. Також як малолітні чи неосудні, зазначені предмети визнаються не співучасниками, а знаряддями посягання.
Наступнаоб’єктивна ознака співучасті – часова, характеризується тим, що дії спільників здійснюються на стадії незакінченого злочину, а саме готування або замаху, коли посягання почалося, але ще не закінчено. У тому разі, якщо злочин доведений до кінця, можливість співучасті в ньому виключається, тому що передбачений законом наслідок уже наступив, отже, злочинний результат, до якого прагнув винний, не може бути досягнутий спільними діями спільників. Так, Судова колегія Верховного Суду України не встановила ознак співучасті у вбивстві в діях О.Н. У справі було встановлено, що О.Н. вчинила разом з іншими особами на ґрунті неприязних стосунків умисне вбивство П. Після того як О.С. і Г. побили потерпілого, вона, побачивши, що П. ще живий, з метою вбивства вдарила його ножем у шию. Смерть потерпілого настала від сукупності заподіяних тілесних ушкоджень. Як на доказ участі О.Н. в умисному вбивстві суд послався у вироку на неприязні стосунки між засудженою і потерпілим, але це посилання не відповідає дійсності. Так, засуджена О.Н. показала, що з П. у неї не було ніякої сварки. Навпаки, потерпілий був уважний до неї, що не сподобалось О.С., який став бити П. Вона намагалась їх розборонити, але це їй не вдалося. Показання О.Н. підтвердили засуджені О.С. і К. За таких обставин не можна вважати, що О.Н. брала участь у вбивстві П. Разом з тим, як показала О.Н., вона була присутня під час вчинення вбивства потерпілого іншими засудженими, а потім брала участь у приховуванні слідів злочину: змила сліди крові в кімнаті, спалила покривало й одяг. Засуджені О.С. і К. підтвердили, що О.Н. приховувала сліди злочину. О.Н. не була обізнана про наміри Г., О.С. і К вчинити вбивство і заздалегідь не обіцяла приховати сліди злочину, її дії не утворять співучасті у вбивстві.
Розглядаючи досліджувану ознаку співучасті необхідно приймати до уваги ту обставину, що в ряді випадків момент фактичного і формального закінчення злочину може не збігатися. У таких ситуаціях співучасть можлива до моменту фактичного припинення винним злочинного діяння. Наприклад, катування (ст. 127 КК України) вважається закінченим з моменту здійснення насильницьких дій, що заподіюють сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання потерпілому. У тому разі, якщо винний, здійснивши зазначене діяння, продовжує заподіювати страждання потерпілому, формально цей злочин є закінченим, хоча реально воно ще здійснюється. Якщо в процесі зазначених дій до винного приєднається інший співучасник, вчинене буде визнано співучастю, тому що фактично злочин продовжує відбуватися.
Спільність дій співучасників. Для співучасті, крім кількісної ознаки, необхідно встановити, що винні брали саме спільну участь у вчиненні одного й того ж самого злочину, і виключити простий збіг діяльності декількох осіб, кожна з яких вчиняє злочин самостійно. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність, аналіз юридичної літератури, а також матеріалів постанов Пленумів Верховного Суду України дозволяють визначити, що спільність як об’єктивна ознака співучасті в матеріальних складах полягає в тому, що: а) органічний взаємозв’язок співучасників, тобто дії кожного є необхідною умовою для злочинних дій інших; б) злочинний результат їхніх дій (бездіяльності) є загальним для всіх співучасників. Спільні суспільно небезпечні діяння породжують спільний злочинний наслідок[283]; в) діяння кожного із співучасників знаходяться в причинному зв’язку з загальним злочинним результатом. Вона виражається в тому, що винні особи у взаємозв’язку вчиняють умисні злочини і спільно заподіюють злочинний результат. Отже, зусилля винних при спільній діяльності поєднуються. Кожний з них виконує свою частку єдиного злочину, чим сприяє здійсненню намірів співучасників[284].
У теорії кримінального права ця ознака віднесена до розряду об’єктивних на тій підставі, що спільність відноситься до діяння, яке розглядається в межах об’єктивної сторони злочину. Разом з тим і діяння, і спільність дій співучасників нерозривно пов’язані із суб’єктивною стороною. А. В. Наумов у цьому зв’язку зазначає, що в принципі можна говорити навіть про одну ознаку співучасті – про спільність дій співучасників, але ця ознака має специфіку як в об’єктивній, так і суб’єктивній площини, у зв’язку з чим ці сторони спільності злочинної діяльності розглядаються в теорії самостійно[285].
В. К. Грищук називає спільність участі суб’єктів у вчиненні злочину об’єктивно-суб’єктивною ознакою співучасті у злочині[286].
На думку П. Л. Фріса, спільна участь двох або більше осіб у вчиненні злочину має місце тоді, коли діяльність одного співучасника доповнює діяльність іншого, що дозволяє досягнути сумісного для них суспільно небезпечного наслідку. Однак, якщо така спільна діяльність має лише зовнішній (виключно об’єктивний) характер і позбавлена внутрішнього, усвідомленого зв’язку, то не можна говорити про співучасть в єдиному злочині. У цих випадках винні повинні нести самостійну кримінальну відповідальність, незважаючи на те, що об’єктивно їх діяльність стала причиною спільного, єдиного для них злочинного наслідку. Сумісність дій співучасників матеріалізується у спільному єдиному для них наслідку, наявності причинного зв’язку між діями кожного співучасника і наслідком, що настав, а також у створенні умов здійснення дій іншими співучасниками[287].
Як вірно вважає П.С. Матишевський, для наявності об’єктивної сторони співучасті необхідна також спільність дій осіб, які беруть участь у вчиненні одного й того самого злочину, що передбачає таку діяльність учасників, яка є взаємодоповнюючою і спрямована на досягнення єдиного злочинного результату[288].
Отже, при посяганні на охоронюваний законом про кримінальну відповідальність об’єкт дії співучасників завжди взаємозалежні, суспільно небезпечне протиправне діяння вчиняється їхніми загальними зусиллями, обумовленими досягненням конкретного злочинного наслідку.
Протилежної точки зору дотримується І. П. Малахов, який вважає, що розглядати співучасть як форму спільної злочинної діяльності це – марна фікція. «З точки зору кримінального права, – стверджує він, – злочинна діяльність суб’єкта незалежно від того, чи діє він один самостійно чи разом з іншими злочинцями, завжди індивідуальна, у якій формі б вона не виявлялася»[289]. Сам же інститут співучасті І. П. Малахов пропонує розглядати як особливий вид індивідуальної діяльності винних. Так, на його думку, співучасть є таке ставлення однієї особи до спрямованого на досягнення охоплюваного нею умислом злочину злочинному діянню іншої, за якого вона своїми діями (бездіяльністю) умисно обумовлює чи полегшує його вчинення[290].
На наш погляд, найчіткіше формулює спільність М. І. Бажанов, на думку якого вона виражається в тому, що: 1) злочин вчиняється загальними зусиллями всіх співучасників; 2) злочинний результат, який досягається внаслідок вчинення злочину, є єдиним, неподільним, загальним для всіх співучасників; 3) між діями співучасників і тим злочином, що вчинив виконавець, має місце причинний зв’язок[291].
Наступною об’єктивною ознакою співучасті є наявність причинного зв’язку між діями кожного співучасника і наслідком, що наступив. Це означає, що злочинна поведінка будь-якого співучасника знаходиться в закономірному зв’язку з наслідком, що наступив. Так, схиляючи іншу особу вчинити злочин, підбурювач збуджує в неї бажання здійснити це посягання, що обумовлює досягнення злочинного результату. Продаючи виконавцю зброю, пособник надає знаряддя вбивства і сприяє вчиненню цього злочину. Відсутність причинного зв’язку між діями особи і наслідком, що наступив, виключає правову оцінку вчиненого як співучасті у злочині. Наприклад, якщо до особи звертаються з проханням надати виконавцю отруту для вчинення вбивства, а вона, побоюючись настання кримінальної відповідальності дає свідомо непридатний засіб (нешкідливий порошок замість отрути), дії такого суб’єкта не визнаються співучастю, тому що вони не можуть обумовити настання смерті потерпілого, що виключає причинний зв’язок.
Розглядаючи об’єктивні ознаки досліджуваного інституту кримінального права необхідно також звернути увагу на ту обставину, що за винятком виконавця, діяння всіх інших співучасників можуть виражатися лише у формі активних дій. Організація злочину, підбурювання до його вчинення, а також сприяння в реалізації злочинного задуму, з яких складається злочинна поведінка організатора, підбурювача чи пособника за своєю суттю можуть виражатися тільки в діях. У той час злочинна поведінка виконавця може мати як активну, так і пасивну форму. Наприклад, підбурювач схиляє посадову особу до невиконання покладеного на неї обов’язку, у результаті чого настають суспільно небезпечні наслідки. Тут діяння підбурювача виражається в активній формі, у той час як безпосередній виконавець не діє, не виконуючи посадові обов’язки.
Суб’єктивні ознаки співучасті. Поряд із зовнішніми властивостями, співучасть має набір ознак, що характеризують внутрішню сторону спільної злочинної поведінки. До числа суб’єктивних ознак співучасті відносяться: навмисність вчиненого злочину, умисний характер дій співучасників, спрямованість дій співучасників на досягнення загального результату.
Першою з названих ознак є можливість співучасті в умисних злочинах. Це пояснюється природою співучасті, що є спільною діяльністю декількох суб’єктів, спрямованої на вчинення загального для них злочину. Така спрямованість свідомості властива тільки умисним злочинам, у яких винний усвідомлює як фактичний характер, так і суспільну небезпеку вчиненого діяння. При цьому умисел може бути як прямим (більш розповсюджений), так і непрямим. Виключається можливість вчинення у співучасті необережних злочинів. Зміст необережної форми провини визначається тим, що винний, заподіюючи шкоду не передбачає можливості її настання, або передбачає абстрактну, малоймовірну можливість заподіяння наслідків. Наприклад, спізнюючись в аеропорт, пасажир таксі просить водія їхати швидше, порушуючи при цьому правила дорожнього руху, обіцяючи за це подвійну винагороду. У результаті перевищення швидкості відбувається наїзд на пішохода, що спричинив його смерть. У такому разі пасажир схиляє водія лише до перевищення швидкості, що є адміністративним правопорушенням, не маючи намір при цьому заподіяти смерть людині. Завдяки цьому вести мову про співучасть у необережному злочині не можна.
На практиці зустрічаються випадки, коли декілька осіб спільно вчиняють необережний злочин. Наприклад, порушуючи правила виробництва, оператори, що керують діяльністю електростанції допускають аварію, в результаті якої через необережність заподіюється велика матеріальна шкода. Тут співучасть у злочині враховуючи його необережний характер виключається, і зазначені особи будуть нести відповідальність самостійно.
Умисність співучасті – друга суб’єктивна ознака співучасті випливає зі ст. 26 КК України. Вона означає, що кожний із співучасників усвідомлює факт вчинення злочину у співучасті і бажає здійснити його разом з іншими співучасниками. При цьому їхні дії повинні бути погодженими і цілеспрямованими.
Ця ознака відсутня, якщо один з учасників діяння не усвідомлює його суспільної небезпеки і, відповідно злочинності. Наприклад, вчиняючи викрадення мотоцикла, суб’єкт просить свого товариша допомогти перекотити його в гараж, стверджуючи, що цей предмет належить йому. Тут незважаючи на спільність дій, вчинене не утворює співучасті, тому що особа, яка допомагала котити мотоцикл не усвідомлює злочинності вчиненого діяння.
Умисність співучасті припускає взаємну поінформованість співучасників про спільне вчинення злочину. Якщо одна особа, вчиняючи злочин мимоволі допомагає іншому суб’єкту здійснити злочинне посягання (наприклад, відкривши квартиру і вчинивши розкрадання, вона залишає двері відкритими, чим користалася інша особа, викрадаючи речі, що залишилися,), це не може розцінюватися як співучасть.
Розглянута ознака співучасті припускає усвідомлення винними факту спільності вчинення злочину. Це, однак, не означає, що співучасники обов’язково повинні знати один одного в обличчя і поіменно. В окремих випадках вони можуть взагалі не зустрічатися ні до, ні після вчинення злочину. Наприклад, замовник по телефону зв’язується з виконавцем, домовляючись про вчинення вбивства, а після перераховує гроші на заздалегідь обговорений рахунок.
Наступною суб’єктивною ознакою співучасті є спрямованість дій співучасників на досягнення загального для всіх результату. Співучасть являє собою спільну злочинну діяльність, коли дії всіх співучасників об’єднані єдиним умислом, вони прагнуть до досягнення загальної для всіх мети. Наприклад, вчиняючи злочин у складі банди і маючи намір на вбивство за попередньою змовою групою осіб, Д., Б. та ін. спільно й одночасно стріляли по автомашині, у якій знаходилися потерпілі. Тут кожний зі співучасників, усвідомлюючи факт спільного вчинення злочину направляв свої дії на досягнення загального для всіх результату – заподіяння смерті потерпілим. Завдяки чому в даному випадку має місце співучасть у вбивстві.
Сказане не означає, що спрямовуючи намір на досягнення загального результату, співучасники у всіх випадках керуються однаковими для всіх мотивами. У деяких ситуаціях вони можуть бути різними. Наприклад, на ґрунті особистої ворожнечі винний підмовляє іншу особу спільно побити свого недруга, обіцяючи їй за це грошову винагороду. Тут, прагнучи до єдиного результату – нанести потерпілому побої, вони вчиняють спільне посягання, однак один з них керується почуттям особистої ворожнечі, у той час як інший діє з корисливих мотивів.
Досліджувана ознака відсутня у тому разі, якщо кілька осіб одночасно вчиняючи злочин, переслідують різну мету і не діють спільно. Так не є співучастю викрадення залишків згорілого магазина випадковими перехожими, тому що кожний переслідує власну мету, і їх дії не об’єднані єдиним умислом.
Все темы данного раздела:
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВТК
– Виправно-трудовий кодекс
ДДУПВП
– Державний департамент України з питань виконання покарань
ПЕРЕДМОВА
Кримінальне право України є однією з провідних галузей національного права. Вивчення його основних положень передбачено навчальними програми підготовки юристів незалежно від вищого навчального закл
Поняття кримінального права, його предмет і метод
Кримінальне право є однією з провідних та самостійних галузей українського права. Воно значно відокремлюється від інших галузей права, маючи при цьому свій власний предмет правового регулювання і м
Завдання кримінального права
Основним завданням закону про кримінальну відповідальність, а разом з тим й кримінального права є правове забезпечення охорони. Воно виконується завдяки притаманному лише кримінальному праву методу
Принципи кримінального права
Кримінальному праву України, як і будь-якій іншій галузі права, притаманні певні принципи – це основні, провідні засади, ідеї, які закріплені в нормах права і визначають побудову всієї галузі права
Зв’язок кримінального права з іншими галузями права
КПР нерозривно пов’язане з іншими галузями українського права (конституційним, цивільним, адміністративним), а також з міжнародним правом та використовує положення інших наук.
Найбільшою м
Наука кримінального права
Наука кримінального права розуміється як сукупність (система) пануючих у суспільстві на сучасному етапі його розвитку поглядів, ідей, концепцій і теорій щодо самого КПР, шляхів і засобів протидії з
Інститути кримінального права
Правовий інститут це відособлений комплекс правових норм, що є специфічною частиною галузі права і регулює різновид певного виду суспільних відносин. На відмінну від галузей права правовий інститут
Поняття та значення кримінально-правової політики України
В останні роки в Україні був здійснений перехід до принципово нових суспільних відносин, що викликав необхідність кардинальних перетворень у кримінально-правовій сфері. Зміст їх полягає в застосува
Форми реалізації кримінально-правової політики
Формами реалізації кримінально-правової політики є законодавча, інтерпретаційна, правозастосовча діяльність держави, а також діяльність державних органів, громадських, наукових, навчальних організа
Поняття та значення Закону України про кримінальну відповідальність
Закон займає основне місце в системі нормативно-правових актів[39]. Відомо, що закон – це нормативний акт, прийнятий в особливому порядку парламентом – Верховною Радою України або всеукраїнським ре
Структура Закону про кримінальну відповідальність
Закони про кримінальну відповідальність систематизовані і поділяються в КК України на Загальну та Особливу частини, що пов’язані між собою і утворюють нерозривну єдність. Так, не можна застосувати
Тлумачення Закону про кримінальну відповідальність
Одним із найважливіших моментів під час відправлення правосуддя в кримінальній справі є визначення судом кримінально-правових ознак вчиненого винним діяння, тобто кваліфікація злочинів. Як свідчить
Принципи чинності Закону України про кримінальну відповідальність у просторі
КК України передбачає просторову юрисдикцію ЗКВ. Чинність ЗКВ у просторі визначається на підставі таких принципів: 1) територіального; 2) громадянства (національного); 3) універсального (космополіт
Чинність Закону про кримінальну відповідальність у часі
Будь-який закон в державі приймається виходячи з економічних, політичних, соціальних та інших потреб суспільного життя, тобто закон приймається коли в цьому є потреба. Цей закон діє, з часом змінює
Загальне поняття злочину
Однієї з основних категорій кримінального права, що пронизує усі його діагоналі, є поняття злочину. Це поняття дозволяє визначити основні ознаки кримінального делікту[77], а також знайти чіткі крит
Ознаки злочину
Як правове явище злочин характеризується сукупністю певних ознак, що відображають його найважливіші сторони. Ознаки злочину прямо випливають з його законодавчого визначення і є обов’язковими. Відсу
Малозначне діяння, що не представляє суспільної небезпеки
Вище ми звертали увагу на соціальну природу злочину, що не просто передбачається Кримінальним кодексом, але представляє високий ступінь суспільної небезпеки, заподіюючи шкоду охоронюваним законом с
Поняття і види категорій злочинів
Палітра проявів і форм суспільно небезпечної діяльності людини дуже широка. У цьому зв’язку законодавство про кримінальну відповідальність передбачає широкий перелік злочинних діянь, що відрізняють
Злочини та інші правопорушення
Злочин є різновидом правопорушення, однак його слід відрізняти від цивільно-правових деліктів, адміністративних і дисциплінарних правопорушень.
Головною відмінністю злочину від інших право
Поняття і значення складу злочину
У попередній лекції нами були розглянуті питання поняття та ознак злочину, що визначають загальні властивості злочинної діяльності. Однак для того, щоб покласти на особу кримінальну відповідальніст
Ознаки та елементи складу злочину
Злочини відрізняються один від одного конкретними протиправними діями (бездіяльністю), наслідками, які від них настають, тощо. Наприклад, вбивство відрізняється від крадіжки. Але будь-який злочин м
Таблиця 1
Ідеальна (теоретична) структура складу злочину
Складові частини складу злочину (його елементи)
Ознаки складу злочину
Таблиця 3
Загальна конструкція та конкретний зміст складу грабежу
Елементи складу злочину
Загальна конструкції складу злочину (обов’язкові ознаки)
Види складів злочину
Усі конкретні склади злочинів, передбачені ОЧ КК, поділяються на певні групи за якоюсь істотною ознакою. Класифікація складів злочину має своїм завданням виявити загальні закономірності їх конструю
Склад злочину і кваліфікація
Необхідною передумовою правильного та ефективного застосування норм КК є кваліфікація[94] злочину, у процесі якої обставини вчиненого діяння співвідносяться з ознаками певного складу злочину. Для т
Поняття і значення об’єкта злочину
Будь-яке злочинне діяння має свій об’єкт посягання, якому у процесі його вчинення заподіюється істотна шкода. Вчиняючи кримінальний делікт, винний впливає на охоронювані ЗКВ суспільно значущі відно
Види об’єктів злочинів
Суспільні відносини, взяті під охорону ЗКВ, за своєю суттю неоднорідні. Ця обставина дає підставу поділити об’єкти злочинів на різні види, а також можливість спочатку необхідним чином описати об’єк
Предмет злочину. Потерпілий від злочину
Охоронювані законом про кримінальну відповідальність суспільні відносини, що утворюють зміст об’єкта злочинного посягання завжди виникають з приводу певного суспільно значущого інтересу чи блага. У
Поняття і значення об’єктивної сторони злочину
Будь-яке злочинне посягання, певним чином впливаючи на матеріальний світ, має свою зовнішню сторону. Як кримінальний делікт розглядається тільки діяння, що знаходить своє відображення в зовнішньому
Суспільно небезпечне діяння. Дія і бездіяльність
Діяння (дія або бездіяльність) є складовою об’єктивної сторони будь-якого складу злочину. Якщо немає діяння, то кримінальна відповідальність виключається. Тому сам по собі факт виявлення злочинного
Суспільно небезпечні наслідки: поняття та види
Наслідком (злочинним результатом) діяння прийнято вважати передбачену кримінально-правовою нормою матеріальну або іншу шкоду, заподіяну злочинним діянням об’єкту посягання. Важливість цієї ознаки п
Причинний зв’язок та його кримінально-правове значення
Злочинне діяння має певні форми зовнішнього вираження, що виявляються у вчиненні суспільно небезпечного діяння. При цьому, внаслідок вчинення злочину відбувається вплив на матеріальний світ, резуль
Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину
Поєднання таких ознак об’єктивної сторони злочину, якими є місце, час, обстановка вчинення суспільно небезпечного діяння в різних варіаціях утворює іншу ознаку – ситуацію вчинення злочину. Вони в р
Поняття та ознаки суб’єкта злочину
Будь-який злочин є різновидом антигромадської поведінки людини. У той же час, діяння може бути визнано злочинним лише в тому разі, якщо воно вчинено особою, яка характеризується сукупністю передбач
Вік кримінальної відповідальності
Здатність усвідомлювати фактичне значення і соціальний зміст своєї поведінки з’являється у людини з моменту досягнення нею певного рівня соціальної зрілості. Зазначені навички індивід набуває в про
Осудність і неосудність
Суб’єктом злочину може бути лише осудна особа. Осудність особи є однією з обов’язкових умов притягнення її до кримінальної відповідальності за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого
Ознаки спеціального суб’єкта злочину
Спеціальний суб’єкт – це особа, яка, крім загальних ознак суб’єкта, має ще й додаткові ознаки, вказані у диспозиції кримінально-правової норми, що відображають специфічні властивості суб’єкта. Вказ
Поняття та ознаки суб’єктивної сторони злочину
Злочинне діяння має не лише зовнішнє, а й внутрішнє вираження, що характеризується властивостями суб’єктивної сторони злочину. Поведінка індивіда є проявом психічних процесів, що відбуваються в йог
Поняття і форми вини
Питання про вину є одним з обговорюваних у науці кримінального права. Історія становлення і розвитку інституту вини показує складний і суперечливий шлях його становлення залежно від епохи, тобто су
Умисел і його види
Найнебезпечнішою формою вини є умисел, що характеризується свідомим вчиненням суб’єктом суспільно небезпечного діяння і передбаченням можливості чи неминучості настання злочинного наслідку. Підвище
Відмінність прямого умислу від непрямого
Підстави
Прямий умисел
Непрямий умисел
За інтелектуальним елементом
1. Винний передбачає як можливість, так
Необережність та її види
Необережна форма вини менш поширена, ніж умисна. Крім того, за інших рівних умов необережні злочини набагато менш небезпечні порівняно з посяганнями, вчинюваними умисно. Це пояснюється тим, що вчин
Відмінність непрямого умислу від злочинної самовпевненості
Непрямий умисел
Злочинна самовпевненість
1. Винний усвідомлює суспільну небезпеку вчинюваного діяння.
1. Винний не усвідо
Злочин із двома формами вини
Палітра психологічної діяльності людини має багатогранний зміст і проявляється у всіляких формах. На цій підставі суб’єктивне ставлення особи в деяких випадках не може бути зведено лише до умислу ч
Мотив і мета злочину. Емоційний стан
Будь-яка осмислена поведінка людини є мотивованою і спрямованою на досягнення певної мети. Завдяки цьому правильна юридична оцінка вчиненого неможлива без урахування мотивів і мети, якими керувався
Помилка та її значення
У ЗКВ відсутні норми щодо характеру помилки особи стосовно своєї поведінки. Це питання вирішується теорією кримінального права і судовою практикою щодо окремих категорій кримінальних справ на підст
Невинувате заподіяння шкоди
Відповідно до ст. 11 КК злочинним є лише вчинення суспільно небезпечного діяння за наявності вини. Невинне заподіяння суспільно небезпечних наслідків, у тому числі особливо тяжких, злочином визнано
Поняття та ознаки кримінальної відповідальності
Кримінальна відповідальність, виступаючи різновидом юридичної відповідальності, належить до фундаментальних понять кримінального права. У законі про кримінальну відповідальність неодноразово вживає
Підстава кримінальної відповідальності
Відповідно до ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом.
Скла
Мета кримінальної відповідальності
Вивчення проблеми сутності реалізації кримінальної відповідальності потребує чіткого визначення її мети. Нажаль, у правовій літературі питання про мету відповідальності не одержало належного висвіт
Поняття та складові механізму реалізації кримінальної відповідальності
Застосування заходів кримінальної відповідальності до особи, яка визнана обвинувальним вироком суду винною у вчиненні злочину, є надзвичайно важким та багатогранним процесом, що має особливий механ
Поняття та система кримінально-правових засобів впливу на осіб, які вчинили злочини
Аналіз навчальної та наукової літератури з проблем кримінального права надав можливості дійти висновку про відсутність у понятійному апараті науки кримінального права поняття засобів кримінально-пр
Форми реалізації кримінальної відповідальності
Реалізація кримінальної відповідальності означає, що після виникнення кримінально-правових відносин права та обов’язки суб’єктів цих відносин мають бути втілені у життя відповідно до приписів КК. Ц
Стадії реалізації кримінальної відповідальності
Реалізація кримінальної відповідальності є процесом впливу на злочинця. Це не одноактна дія, а єдиний процес, що розпадається на етапи, стадії, що характеризуються визначеними кримінально-правовими
Поняття стадій вчинення злочину та їх значення
Стаття 2 КК України пов’язує кримінальну відповідальність із вчиненням будь-якого злочину – незалежно від того, закінчений він чи ні. Особливості відповідальності за так звану «незакінчену злочинну
Готування до злочину
Стадія готування до злочину характеризується тим, що особа створює сприятливі умови для подальшого вчинення злочину. За своїм обсягом такі умови мають бути суттєвими, тому що незначне сприяння майб
Замах на злочин
Частина 1 ст. 15 КК визначає, що замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статт
Закінчений злочин
Поняття закінченого злочину дається у частині 1 статті 13 КК. Воно ґрунтується на узагальненні ознак норм Особливої частини КК, де всі склади злочинів описані як закінчені злочини. Закінченим злочи
Добровільна відмова від вчинення злочину
Добровільна відмова свідчить про повну або часткову втрату особою суспільної небезпечності і породжує три види альтернатив-них (сукупних) правових наслідків: а) особа не підлягає кримінальній відпо
Поняття та значення співучасті у злочині
Характерною рисою діяльності людини є колективізм. Виконання будь-яких завдань завжди стає реальнішим при участі декілька індивідів. Слід також зазначити, що певні види робіт можуть здійснюватися т
Види співучасників злочину
Особи, які беруть участь у вчиненні злочину можуть виконувати різні функції. Залежно від цього закон виділяє таких співучасників як виконавець, організатор, підбурювач і пособник (ч. 1 ст. 27 КК Ук
Відповідальність співучасників злочину
Згідно з ч. 1 ст. 29 КК України виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин. Пр
Форми співучасті за кримінальним правом
У законодавстві України про кримінальну відповідальність не було і поки що немає остаточного вирішення питання про форми (види) співучасті у злочині – воно не використовує понять «форма співучасті»
Причетність до злочину
Вчиняючи злочин у співучасті співучасники усвідомлено і цілеспрямовано поєднують свої зусилля для досягнення загального для всіх результату. Саме така спільна умисна діяльність, спрямована на вчине
Поняття та ознаки множинності злочинів
Злочинна діяльність має найрізноманітніші форми і прояви. У деяких випадках характерною рисою антигромадської поведінки є вчинення одним суб’єктом декількох діянь, що є самостійними злочинами. Ця о
Поняття та ознаки одиничного злочину
Як зазначалося вище, множинність утворює вчинення двох або більше самостійних злочинних діянь. У цьому зв’язку набуває особливого значення питання з’ясування поняття та ознак одиничного кримінально
Повторність злочинів
Повторність злочинів означає вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених однією або різними статтями Особливої частини КК, за жоден з яких вона не була засуджена. У кримінально-правовій
Сукупність злочинів
Одним із проявів множинності злочинів є вчинення суб’єктом декількох різнорідних злочинів, кожний з яких є самостійним і передбачений окремою статтею чи частиною статті Кримінального кодексу. Вчине
Поняття рецидиву злочинів
Найнебезпечнішою формою множинності злочинів є рецидив (від латинського слова recidivus – той, що відновлюється). Вчинення особою нового злочинного посягання під час чи після відбування покарання с
Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
Обов’язковою ознакою будь-якого злочину є суспільна небезпека, що полягає у його здатності заподіяти або створити загрозу заподіяння шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам. Будь-яке посяг
Необхідна оборона
Однією з обов’язкових умов ефективної діяльності з протидії злочинності є активна участь населення у попередженні і припиненні суспільно небезпечних діянь будь-якого виду. Необхідною передумовою ви
Уявна оборона
Уявна оборона (ч. 1 ст. 37 КК) – це дії, пов’язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального посягання не було і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково п
Затримання особи, яка вчинила злочин
Стаття 38 КК передбачає, що не визнаються злочинними дії потерпілого чи інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відпо
Крайня необхідність
Статтею 39 КК України передбачається, що не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи о
Фізичний або психічний примус
Згідно зі статтею 40 КК України не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особ
Виконання наказу або розпорядження
Частина 1 статті 41 КК України передбачає, що дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду право-охоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законно
Діяння, пов’язане з ризиком
Частина 1 ст. 42 КК містить положення, відповідно до якого не визнається злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умов
Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
Частина 1 статті 43 КК України передбачає, що не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в ор
Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності
Як відомо, для суб’єктів, які вчиняють злочинні посягання, основним стримуючим фактором є не стільки суворість передбаченого законом покарання, скільки неминучість його настання. Порушення цього пр
Загальні види звільнення від кримінальної відповідальності
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.Відповідно до ст. 45 КК, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середнь
Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності
Підстави спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності пов’язані з конкретними нормами Особливої частини КК або залежать від кримінально-правових ознак суб’єкта. Існування спеціаль
Поняття і сутність покарання
Одним з найважливіших завдань, що виконує сьогодні держава, є реалізація заходів, спрямованих на розв’язання проблем протидії злочинності. Для вирішення цього завдання держава використовує різні ек
Мета покарання
Застосування до особи, яка вчинила злочин, покарання є не самоціллю кримінального судочинства, а засобом досягнення певного результату. У зв’язку з цим важливого значення набуває питання визначення
Поняття та ознаки системи покарань
Досягнення зазначеної у ч. 2 ст. 50 КК мети безпосередньо пов’язано з ефективністю та всебічністю впливу на засудженого в процесі виконання призначеного за вироком суду покарання. У зв’язку з цим з
Покарання, що виконуються органами чи посадовими особами, які присвоїли звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас
Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу стосується особливих прав і переваг, якими наділений засуджений. Питання про позбавлення звання, рангу, чину або
Покарання, що виконуються кримінально-виконавчими інспекціями ДДУПВП
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як вид покарання передбачений у стат
Покарання, що виконуються МО України
Правову основу діяльності командування військових частин з виконання всіх видів покарань для військовослужбовців становить: Кримінально-виконавчий кодекс України[636]; Закони України: Про Статут га
Покарання, що виконуються УВП Державного департаменту України з питань виконання покарань
У разі, якщо позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний ст
Загальні засади призначення покарання
Після того, як під час судового розгляду кримінальної справи буде доведено, що в діянні підсудного є конкретний склад злочину, і правильно відповідно до закону кваліфікавано такий злочин, суд, за з
Обставини, що пом’якшують покарання
При призначенні покарання суд має враховувати зазначені в законі обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання, наявність яких має істотні правові наслідок, роблячи вплив на вид і розмір остаточ
Обставини, що обтяжують покарання
При вчиненні злочину можуть мати місце не лише обставини, що істотно знижують рівень його суспільної небезпеки, але й також умови, наявність яких значно підвищує небезпеку посягання чи особи, яка й
Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
Призначення покарання за незакінчений злочин. За загальним правилом злочин, припинений на стадії готування або замаху представляє менший ступінь небезпеки порівняно із закінченим з
Пом’якшення покарання при його призначенні
Однією з основних засад вітчизняного кримінального права є принцип гуманізму, найбільш яскравим проявом якого є економія кримінальної репресії. На цій підставі, у разі встановлення особливих обстав
Призначення покарання за сукупністю злочинів
Сукупність злочинів – це вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями чи частинами статті КК України, за жодний з яких особа не було засуджена вироком суду, що набрав зак
Призначення покарання за сукупністю вироків
Сукупність вироків – це винесення нового вироку за злочин, вчинений особою, щодо якої є вирок суду, що набрав законної сили, за яким невідбуто цілком основне і (чи) додаткове покарання, або
Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення
При частковому чи повному складанні покарань як за сукупністю злочинів (ст. 70 КК України), так і за сукупністю вироків (ст. 71 КК) виникає питання про складання різнорідних покарань. У ст. 71 КК в
Обчислення строків покарання
При складанні покарань, при заміні покарань, а також при зарахуванні покарань важливим є питання про обчислення строків покарання. Обчислення строків покарання має велике значення і для судової пра
Поняття та види звільнення від покарання та його відбування
Призначене покарання особі, яка визнана винною у вчиненні злочину, повинно бути обов’язково виконано. Однак, у деяких випадках, для досягнення мети покарання, зазначеної у ст. 50 КК, реалізовувати
Загальні види звільнення від покарання та його відбування
Звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності.Згідно з ч. 4 ст. 74 КК особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вирок
Спеціальні види звільнення від покарання та його відбування
Спеціальними видами звільнення від покарання та його відбування є: а) звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК) та
Поняття судимості
Судимість як правова інституція зумовлена потребою рішучішої протидії рецидиву злочинів. Вона має завдання, так би мовити, продовжити на деякий час соціально-виховний вплив на засудженого після від
Погашення судимості. Строки погашення судимості
Судимість має строковий характер. Закон визначає момент виникнення (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком) та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимост
Зняття судимості
Судимість є останнім структурним елементом кримінальної відповідальності і покликана закріпити результати соціально-виховного впливу на засудженого в ході виконання покарання, переконатися, що відб
Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише психічно повноцінна особа, яка може усвідомлювати фактичний характер вчинюваного і здатна керувати своєю поведінкою. В іншому випадку, коли з
Види примусових заходів медичного характеру
Залежно від психічного стану хворого стаття 94 КК України передбачає чотири види примусових заходів медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) гос
Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру
Частина 1 ст. 95 КК України визначає, що продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (ліка
Примусове лікування
Згідно зі ст. 96 КК, примусове лікування може бути застосовано судом, незалежно від призначеного покарання до осіб, які вчинили злочин та мають хворобу, яка становить небезпеку для здоров’я інших о
Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх
Рівень розвитку психіки неповнолітніх у достатньо повному ступені дозволяє їм усвідомлювати суспільну небезпеку і фактичний характер протиправної поведінки. Незважаючи на це, для неповнолітнього ві
Особливості звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх, які вчинили злочини
Згідно зі ст. 97 КК, неповнолітній, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнений вія кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У
Особливості покарання неповнолітніх за вчинені злочини
Найдієвішим кримінально-правовим засобом впливу на осіб, які вчинили злочини, є покарання. Його застосування ефективно впливає на засудженого, дозволяючи не лише виправити його, а й також запобігти
Звільнення від покарання та від його відбування
Законодавство України про кримінальну відповідальність встановлює вичерпний перелік підстав, за наявності яких неповнолітня особа, яка вчинила злочин, може бути (а в деяких випадках повинна бути) з
Погашення та зняття судимості
Для неповнолітніх, які відбули покарання, установлені пільгові порівняно з повнолітніми строки погашення судимості. У цьому також, як і у питаннях правового регулювання застосування всіх інших крим
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Навчальний посібник
Українською мовою
Коректор Т.О. Мінько
Підписано до друку 11.11
Новости и инфо для студентов