Мета покарання - раздел Право, КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ Застосування До Особи, Яка Вчинила Злочин, Покарання Є Не Самоціллю Криміналь...
Застосування до особи, яка вчинила злочин, покарання є не самоціллю кримінального судочинства, а засобом досягнення певного результату. У зв’язку з цим важливого значення набуває питання визначення і з’ясування мети покарання, реалізація якої є однією з неодмінних умов виконання завдань кримінального права, зазначених у ст. 1 КК України.
В теорії кримінального права мета покарання визначається як закріплений у законі соціальний результат, на досягнення якого спрямоване його застосування. Однак, слід зауважити, що проблема визначення мети покарання завжди була і залишається дотепер однією з найскладніших. Пов’язано це з тим, що покарання слід завжди розглядати лише як засіб досягнення певної мети, оскільки покарання без мети позбавлено правового і соціального сенсу. Утім, це питання й сьогодні залишається до кінця невирішеним[509].
Мета покарання – це те, чого прагне досягти держава, застосовуючи його до особи, яка вчинила злочин[510]. Правильне розуміння змісту мети покарання має істотне значення для інших кримінально-правових інститутів. Так, признаючи покарання суд, у першу чергу, повинен виходити з його максимальної доцільності для досягнення передбаченої законом про кримінальну відповідальність мети. Звільнення від покарання в більшості випадків можливе лише тоді, коли в суду є підстави вважати, що мета покарання вже досягнута чи може бути реалізована без повного його відбування.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК застосування покарання переслідує три самостійних мети: кара, виправлення засудженого і запобігання вчиненню нових злочинів.
Зазначені складові мети покарання значною мірою є взаємопов’язаними і взаємообумовленими. Тому в багатьох випадках застосування покарання його мета може бути досягнута одночасно. Так, засудження особи, яка вчинила розбій, до позбавлення волі на тривалий строк певним чином сприяє одночасному досягненню таких цілей, як кара (причому формулювання «не тільки кара» вказує на другорядність цієї мети)[511], виправлення засудженого, спеціальна, а можливо, і загальна превенція.
Найбільш дискусійним у теорії кримінального права є питання про співвідношення кари та покарання. Більшість науковців розглядає кару як основну властивість, необхідну ознаку покарання[512]. Деякі ж вчені вважають кару однією з цілей покарання[513].
Вирішення цього питання, як уявляється, залежить від визначення основного змісту поняття кари. За формулюванням юридичної енциклопедії, кара – це визначена законодавством міра відповідальності правопорушника за скоєні ним дії. Як реакція суспільства на дії правопорушника, кара полягає в застосуванні щодо нього певних правових обмежень, зміни його статусу (морального – позбавлення чи призупинення деяких прав; матеріального – здійснення штрафних санкцій; фізичного – обмеження особистої свободи)[514].
За сучасним тлумачним словником української мови, кара означає суворе покарання, відплату за щось; катування; страту[515].
Однак, таке розуміння кари взагалі нічого не має спільного з розглядуваним аспектом мети. Так, якщо розуміти кару як будь-яке позбавлення чи обмеження прав і свобод злочинця, абстрагуючись від можливих відмінностей за характером, змістом або обсягом такого позбавлення чи обмеження, то, очевидно, кара є властивістю будь-якого покарання. Із цієї точки зору кара як така притаманна і штрафу, і виправним роботам, і довічному позбавленню волі, а відтак – окремою метою покарання вона бути не може. Так, В. П. Козирєва зазначає, що основним за значенням каральним елементом у змісті покарань майнового характеру є майнове стягнення – чим вищий розмір штрафу чи відсоткових відрахувань, частка конфіскованого майна, тим більший буде каральний вплив. Від того, яка сума грошей стягується, яке майно конфіскується, яка його вартість, залежить і репресивна сила покарань майнового характеру[516].
Якщо ж розуміти кару як таке позбавлення чи обмеження прав і свобод злочинця, яке за своїм характером, змістом або обсягом має відповідати, перш за все, тяжкості вчиненого ним злочину, то тоді кара – це не властивість, а одна з цілей покарання.
Враховуючи основні принципи кримінального права, вихідні положення побудови санкцій за вчинення суспільно небезпечних діянь, зазначених у КК як злочини, та загальні засади призначення покарань, більш прийнятною видається точка зору, що визнає кару як одну з цілей покарання[517].
У російському законодавстві термін «кара» замінений на словосполучення «відновлення соціальної справедливості», яке носить оціночний характер, а його зміст виявляється опосередковано через інші поняття (відшкодування завданої злочином шкоди, співрозмірність вчиненого винною особою злочину та покарання від імені держави тощо)[518].
На сучасному етапі розвитку України мова йде про пропорційність покарання злочину, що обґрунтовується принципом справедливості. Висловлюються думки про неспроможність поглядів на справедливість покарання. Так В. О. Ніконов зазначає, що уявляється доцільним відмовитися від абстрактних міркувань про справедливість покарання і прямо, на законодавчому рівні заявити про його об’єктивно відплатний характер[519].
Безумовно, така думка може бути обумовлена реалізацією при призначенні покарання мети – принципу – відновлення соціальної справедливості, однак, законодавець у ч. 2 ст. 65 КК України закріпив положення, відповідно до якого особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
В умовах становлення правової держави і гуманізації політики у сфері протидії злочинності і політики у сфері виконання кримінальних покарань відмова від загальноправового і загальносоціального принципу справедливості уявляється помилковою.
У теорії кримінального права принцип справедливості (індивідуалізації) кримінальної відповідальності і покарання вимагає, щоб кримінальна відповідальність і призначення покарання були максимально конкретизовані, індивідуалізовані, виходячи із конкретних обставин вчиненого злочину з урахуванням особи винного. Чим тяжкіший злочин вчинено, тим більш суспільно небезпечним є винний, тим суворіша настає кримінальна відповідальність, наслідком якої є суворіше покарання. І навпаки, при вчиненні злочинів, що не є тяжкими, коли особа винного не вимагає суворого покарання, кримінальна відповідальність пом’якшується, призначається менш суворе покарання, а іноді на підставі принципу, що розглядається, особа звільнюється від кримінальної відповідальності або від покарання. У КК цей принцип закріплений у багатьох нормах. Так, у статтях Особливої частини КК, що передбачають відповідальність за окремі злочини, виділені злочини з обтяжуючими і пом’якшуючими ознаками, установлені досить широкі межі санкцій. Це дає можливість суду враховувати ступінь тяжкості вчиненого особою злочину, особу винного, пом’якшуючі та обтяжуючі обставини при призначенні покарання.
Стосовно кримінально-виконавчого права, на думку А. Х. Степанюка, принцип справедливості ґрунтується на тому, що залучення правових ідей, які містяться в Загальній декларації прав людини, у правові системи окремих держав також передбачають необхідність розбудови кримінально-виконавчої системи та кримінально-виконавчого законодавства України на засадах справедливості. Виступаючи фундаментальним критерієм оцінки діяльності правоохоронних органів, справедливість посідає центральне місце в забезпеченні прав людини при здійсненні правообмежень, властивих покаранням. Оскільки застосування таких правообмежень істотно обмежує конституційні й законні інтереси засудженого, справедливість реалізації кари, відбиваючи співвідношення діяння і відплати за нього, указує на відповідність між правами й обов’язками громадян, закріпленими в Конституції України, і обмеженням правового статусу осіб, які зазнали покарання[520].
Разом із тим, існують погляди, відповідно до яких кримінальна і виправна політика зобов’язана зберегти свої національні риси, що базуються не тільки на своєму багатовіковому досвіді, але й на суспільній свідомості стосовно тих, хто зневажає закон і норми суспільної моралі[521]. Безумовно, підхід до політики у сфері виконання кримінальних покарань як до політики «каральної», обґрунтовує таку позицію. Але, на погляд автора, такий погляд має глибокі методологічні передумови, визначені питаннями співвідношення мети і сутності покарання. Практично загальноприйнятою є позиція на сутність покарання, як на кару, чому, видимо, сприяло вживання терміна «кара» законодавцем. І. С. Ной у цьому зв’язку зазначав, що кара притаманна не лише покаранню, але й деяким іншим примусовим заходам[522].
Зазначені терміни взагалі використовуються як синоніми. Так, в юридичній енциклопедії вказується, що чинне українське законодавство не дає визначення поняття «покарання», вказуючи, що має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами (ч. 2 ст. 50 КК). Це поняття пройшло тривалий і складний шлях від примітивної помсти («око за око», «зуб за зуб») до суспільного розуміння його завдань як засобу виправлення, запобігання новим злочинам, але кара залишилася його суттю, якісною властивістю[523]. За формулюванням указаної енциклопедії карою є визначена законодавством міра відповідальності правопорушника за скоєні ним дії[524].
В. О. Ніконов зазначає, що всім ознакам покарання притаманний державний характер, тому покарання виступає карою державною, для позначення якої в російській мові існує слово «репресія», тобто покарання, каральна міра, що застосовується державними органами[525].
Міркуючи про покарання, як про примус чи кару, В. К. Дуюнов указує, що неправильно думати, що найістотнішою ознакою покарання є примус. Сутність кримінального покарання не може бути зведена до примуса[526]. Розділяючи більш устояну позицію на сутність покарання, він говорить про те, що покарання є за своєю суттю не примусом, а карою, воно виступає однією з форм реалізації кари – засудження особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і вчиненого нею злочину[527].
Слід взяти до уваги позицію В.О. Ніконова, який визначає кару сутністю покарання першого порядку (сутність покарання взагалі), а репресію – сутністю другого порядку, що визначає саме покарання[528].
Дослідження співвідношення понять кримінального та кримінально-виконавчого права дає підстави вважати про виникнення певного юридичного парадоксу. Так, на думку О. Г. Колба, якщо норми КК визнати загальними поняттями, то норми КВК слід вважати одиничними, які за законами формальної логіки не повинні суперечити першим. Проте на практиці вийшло по-іншому: кримінально-виконавче законодавство ніби «поглинуло» кримінальне, розширивши термін «кара» такими поняттями, як «виконання-відбування покарання»[529], «захист інтересів особи, суспільства і держави», «ре соціалізація», «запобігання тортурам та нелюдському поводженнюіз засудженими»[530].
Як показує проведений нами аналіз, ця проблема носить не тільки теоретичний (науково-дискусійний), а й практичний характер, оскільки на «...тлі виконання покарання мова йде про зовсім різні види діяльності»[531]. І якщо в науці спір щодо співвідношення між цілями кримінальної відповідальності, цілями покарання та завданнями органів і установ виконання покарань породжує різноманітні теоретичні підходи, позиції, концепції тощо, відносно організації виконання покарань, то для практичних працівників УВП обертається безліччю штучних проблем, а для системи виконання покарань у цілому – рухом у нікуди, з втратою величезної потенційної енергії, яка могла б бути використана для реалізації дійсно реальних і конкретних цілей[532].
Каральний вплив носить комплексний характер і реалізується шляхом застосування до засуджених осіб усієї сукупності обмежень, встановлених порядком і умовами відбування конкретного покарання, оскільки, як справедливо зазначає А. Х. Степанюк, «мета кари як реальна можливість, як тенденція відбиває необхідність переходу кримінальної відповідальності у стадію виконання покарання»[533]. Застосування цих правообмежень – не самоціль, їх призначення полягає в тому, щоб забезпечити належне виконання покарання відповідно до завдань, які поставлені перед законодавством про кримінальну відповідальність. Указані правообмеження застосовуються як психолого-педагогічний засіб впливу на засудженого з метою його виправлення і запобігання вчиненню ним нових злочинів. Реалізація кари властива виконанню всіх видів покарання, але її обсяг залежить від конкретного виду покарання. Позбавлення громадянина одного з основних суб’єктивних прав – свободи волі – веде до обмеження сукупності найбільш значимих для нього соціальних цінностей і благ – свободи пересування, спілкування, соціальних зв’язків, можливості розпоряджатися багатьма важливими суб’єктивними правами. Тому ізоляцію особи від суспільства, на думку багатьох вчених, варто розглядати як комплекс правообмежень, оскільки позбавлення чи звуження обсягу її прав обумовлене саме ізоляцією[534].
Отже, аналіз ст. ст. 50 та 65 КК і ст. 1 КВК України показує, що законодавець використав усі гуманістичні ідеї, які людство напрацювало на цей час. Проте потрібно зазначити, що, розглядаючи кару як мету покарання та реакцію держави на злочин, законодавець не повинен забувати й про відновлення таким чином соціальної справедливості в суспільстві. Тому очевидним є сьогодні питання продоповнення ст. 50 КК України частиною четвертою такого змісту: «Покарання застосовується з метою відновлення соціальної справедливості, що була порушена суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю) винної особи»[535].
При цьому соціальною справедливістю покарання визнається така діяльність держави та засудженого, що забезпечує в повному обсязі відновлення порушених законних прав та інтересів потерпілих від злочину осіб або створює реальні умови для досягнення вказаної мети[536].
Аналізуючи чинний КК України, зокрема мету покарання О. І. Шинальський зазначає, що у світлі сучасної теорії кримінального права стверджуються гуманістичні засади кари за вчинені злочини. Тобто йдеться про те, що в карі вбачається лише вимушений засіб примусу. Таке розуміння кари як мети покарання дає підстави для припущення, що в майбутньому її примусовий зміст буде активно трансформуватися в некаральний вплив покарання на засуджену особу. Це передбачає перебудову всієї системи кримінальної юстиції в систему некарального впливу, засновану виключно на принципах поновлення особи злочинця, і, якщо це не можливо то його ізоляції до тих пір, поки це необхідно, щоб позбавити його можливості заподіювати шкоду[537].
Наступна мета – виправлення засудженого. Відразу ж слід зауважити, що, наприклад, російські вчені, які спеціально досліджували проблему мети в новому КК Росії, зазначають, що в законі про кримінальну відповідальність повинні бути закріплені лише ті цілі, які є специфічними для кримінального права і можуть бути досягнуті його засобами[538]. Тому вони заперечують таку мету, як виправлення засудженого, оскільки реально вона може бути досягнута лише при виконанні покарань, а тому і повинна мати відображення в кримінально-виконавчому законі, і виділяють дві мети покарання – поновлення соціальної справедливості і запобігання вчиненню нових злочинів[539].
Однак з такою точкою зору погодитися неможливо, оскільки норми кримінального права є базовими щодо норм кримінально-виконавчого права, крім того, кримінальне право містить дефініції, які в подальшому використовуються не лише кримінально-виконавчим правом, але й усіма галузями права, так званого, кримінального блоку національної системи права. Саме тому, на наш погляд, у законі про кримінальну відповідальність слід ретельно виписати мету покарання, погодивши з його нормами приписи кримінально-виконавчого права, які регулюють питання реалізації мети покарання[540].
Мета – виправлення засудженого –припускає здійснення виховного впливу на особу, у результаті якого вона змінює свої антигромадські установки на соціально нейтральні або соціально позитивні і відмовляється від продовження подальшої злочинної діяльності. Той факт, що особа вчинює суспільно небезпечне діяння, порушуючи при цьому норми КК України і заподіюючи шкоду охоронюваним законом суспільним відносинам, свідчить про її глибоку моральну деформацію, зневагу інтересами суспільства заради задоволення власних потреб, а також про наявність стійких антисоціальних установок. У цьому зв’язку, у процесі відбування призначеного вироком суду покарання до засудженого застосовується комплекс заходів соціально-виховного впливу, що дозволяє йому усвідомити всю аморальність і протиправність своєї попередньої поведінки, усунути недоліки в його вихованні, розвинути в нього почуття поваги до суспільства, закону, загальноприйнятих норм моралі.
Під час здійснення виховного впливу мають змінюватися антигромадські погляди і звички в особи, яка відбула покарання, що знаходить своє відображення в прагненні активно брати участь у суспільно корисній діяльності та відмові від вчинення нових злочинів. Зміна антигромадських поглядів і звичок у засудженої особи на соціально корисні означає, що така особа не просто відмовляється від продовження злочинного способу життя, але обирає соціально схвалювані варіанти поведінки (надає допомогу в протидії злочинності, допомагає в охороні громадського порядку, відмовляється від вживання наркотичних засобів тощо).
Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що само по собі є важливим результатом застосування покарання, суттєвим показником його ефективності[541].
При цьому, на нашу думку, вихідним є твердження про те, що, спираючись лише на страх перед покаранням, неможливо сформувати систему моральних ціннісних орієнтацій особи, без чого поведінка та її вчинки є ситуаційними, непередбаченими, а часом аморальними і протиправними. Кримінальні психологи відносять таку систему цінностей до підструктури спрямованості особистості, указуючи на те, що вони формують мотив і мотивацію злочинів[542]. Разом з тим, автор вважає, що виконання покарання не повинно переслідувати нереальну мету перетворення злочинця в гармонійно розвинену особистість: необхідно обмежитися виробленням установки на виправлення вад, оволодіння нормами і навичками людського гуртожитку, основними людськими цінностями.
У зв’язку з цим слід звернути увагу на те, що в ст. 6 Кримінально-виконавчого кодексу України виправлення засудженого визначається як процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Поряд з цим терміном у кримінально-виконавчому законодавстві використовується таке поняття, як «ресоціалізація засудженого». Ресоціалізація засуджених – це діяльність, спрямована на поступове повернення в суспільство духовно і морально відродженої людини, яка не становить загрози для інших; процес відновлення втрачених (згаслих), а іноді й зовсім не прищеплених, соціально значущих позитивних зв’язків індивіда (засудженого) із суспільством[543].
При цьому слід зазначити, що в ст. 50 КК України така мета покарання не закріплена. З цього випливає, що похідне від кримінального кримінально-виконавче право всупереч установленій логіці речей розширило завдання останнього.
Така непослідовність законодавця не лише порушує принцип системного підходу до правового врегулювання кримінально-правових явищ, але й ставить перед органами та установами виконання покарань завдання, які виходять за межі їх реальних можливостей, оскільки відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства є неможливим без участі в цьому процесі всіх зацікавлених державних, насамперед, правоохоронних органів і суспільних інститутів (громадських організацій, релігійних конфесій, партій тощо)[544]. Заслуговує на увагу те, що мета-завдання кримінально-виконавчого права здобувають значення лише за наявності їхньої відповідності цілям покарання, що закріплені в законодавстві про кримінальну відповідальність[545].
Мета покарання – запобігання вчиненню нових злочинів – має два самостійних аспекти: загальне і спеціальне попередження злочинів. Загальний аспект досліджуваної мети виражається в попереджувальному впливі покарання на всіх членів нашого суспільства. Поза всяким сумнівом, більшість громадян не вчиняє злочинів завдяки своїм внутрішнім переконанням, повазі до закону та інтересів інших осіб, суспільства і держави. Однак певна, і досить велика категорія громадян утримується від вчинення злочинів саме завдяки страху бути викритими і піддатися згодом покаранню. У зв’язку з цим, можливість застосування покарання здійснює дійовий виховний і профілактичний вплив на всіх хитливих громадян, утримуючи їх від вчинення злочину. Якщо особа замишляє вчинити злочин, саме страх покарання може в багатьох випадках утримати її від реалізації злочинного наміру.
Спеціальний аспект досліджуваної мети спрямований безпосередньо на попередження злочинів з боку особи, яка відбуває покарання. Досягнення цього результату тісно пов’язано з раніше розглянутою метою виправлення винного. У тому разі, якщо засуджений виправився, змінюється його антисоціальна установка, у результаті чого він розуміє безперспективність і недоцільність злочинної діяльності. На цій підставі особа відмовляється від вчинення злочинів і не має наміру надалі продовжувати антисоціальний спосіб життя.
Слід також враховувати, що відповідно до принципу гуманізму покарання, яке застосовується до особи, яка вчинила злочин, не може мати своєю метою заподіяння фізичних страждань чи приниження людської гідності.
Все темы данного раздела:
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВТК
– Виправно-трудовий кодекс
ДДУПВП
– Державний департамент України з питань виконання покарань
ПЕРЕДМОВА
Кримінальне право України є однією з провідних галузей національного права. Вивчення його основних положень передбачено навчальними програми підготовки юристів незалежно від вищого навчального закл
Поняття кримінального права, його предмет і метод
Кримінальне право є однією з провідних та самостійних галузей українського права. Воно значно відокремлюється від інших галузей права, маючи при цьому свій власний предмет правового регулювання і м
Завдання кримінального права
Основним завданням закону про кримінальну відповідальність, а разом з тим й кримінального права є правове забезпечення охорони. Воно виконується завдяки притаманному лише кримінальному праву методу
Принципи кримінального права
Кримінальному праву України, як і будь-якій іншій галузі права, притаманні певні принципи – це основні, провідні засади, ідеї, які закріплені в нормах права і визначають побудову всієї галузі права
Зв’язок кримінального права з іншими галузями права
КПР нерозривно пов’язане з іншими галузями українського права (конституційним, цивільним, адміністративним), а також з міжнародним правом та використовує положення інших наук.
Найбільшою м
Наука кримінального права
Наука кримінального права розуміється як сукупність (система) пануючих у суспільстві на сучасному етапі його розвитку поглядів, ідей, концепцій і теорій щодо самого КПР, шляхів і засобів протидії з
Інститути кримінального права
Правовий інститут це відособлений комплекс правових норм, що є специфічною частиною галузі права і регулює різновид певного виду суспільних відносин. На відмінну від галузей права правовий інститут
Поняття та значення кримінально-правової політики України
В останні роки в Україні був здійснений перехід до принципово нових суспільних відносин, що викликав необхідність кардинальних перетворень у кримінально-правовій сфері. Зміст їх полягає в застосува
Форми реалізації кримінально-правової політики
Формами реалізації кримінально-правової політики є законодавча, інтерпретаційна, правозастосовча діяльність держави, а також діяльність державних органів, громадських, наукових, навчальних організа
Поняття та значення Закону України про кримінальну відповідальність
Закон займає основне місце в системі нормативно-правових актів[39]. Відомо, що закон – це нормативний акт, прийнятий в особливому порядку парламентом – Верховною Радою України або всеукраїнським ре
Структура Закону про кримінальну відповідальність
Закони про кримінальну відповідальність систематизовані і поділяються в КК України на Загальну та Особливу частини, що пов’язані між собою і утворюють нерозривну єдність. Так, не можна застосувати
Тлумачення Закону про кримінальну відповідальність
Одним із найважливіших моментів під час відправлення правосуддя в кримінальній справі є визначення судом кримінально-правових ознак вчиненого винним діяння, тобто кваліфікація злочинів. Як свідчить
Принципи чинності Закону України про кримінальну відповідальність у просторі
КК України передбачає просторову юрисдикцію ЗКВ. Чинність ЗКВ у просторі визначається на підставі таких принципів: 1) територіального; 2) громадянства (національного); 3) універсального (космополіт
Чинність Закону про кримінальну відповідальність у часі
Будь-який закон в державі приймається виходячи з економічних, політичних, соціальних та інших потреб суспільного життя, тобто закон приймається коли в цьому є потреба. Цей закон діє, з часом змінює
Загальне поняття злочину
Однієї з основних категорій кримінального права, що пронизує усі його діагоналі, є поняття злочину. Це поняття дозволяє визначити основні ознаки кримінального делікту[77], а також знайти чіткі крит
Ознаки злочину
Як правове явище злочин характеризується сукупністю певних ознак, що відображають його найважливіші сторони. Ознаки злочину прямо випливають з його законодавчого визначення і є обов’язковими. Відсу
Малозначне діяння, що не представляє суспільної небезпеки
Вище ми звертали увагу на соціальну природу злочину, що не просто передбачається Кримінальним кодексом, але представляє високий ступінь суспільної небезпеки, заподіюючи шкоду охоронюваним законом с
Поняття і види категорій злочинів
Палітра проявів і форм суспільно небезпечної діяльності людини дуже широка. У цьому зв’язку законодавство про кримінальну відповідальність передбачає широкий перелік злочинних діянь, що відрізняють
Злочини та інші правопорушення
Злочин є різновидом правопорушення, однак його слід відрізняти від цивільно-правових деліктів, адміністративних і дисциплінарних правопорушень.
Головною відмінністю злочину від інших право
Поняття і значення складу злочину
У попередній лекції нами були розглянуті питання поняття та ознак злочину, що визначають загальні властивості злочинної діяльності. Однак для того, щоб покласти на особу кримінальну відповідальніст
Ознаки та елементи складу злочину
Злочини відрізняються один від одного конкретними протиправними діями (бездіяльністю), наслідками, які від них настають, тощо. Наприклад, вбивство відрізняється від крадіжки. Але будь-який злочин м
Таблиця 1
Ідеальна (теоретична) структура складу злочину
Складові частини складу злочину (його елементи)
Ознаки складу злочину
Таблиця 3
Загальна конструкція та конкретний зміст складу грабежу
Елементи складу злочину
Загальна конструкції складу злочину (обов’язкові ознаки)
Види складів злочину
Усі конкретні склади злочинів, передбачені ОЧ КК, поділяються на певні групи за якоюсь істотною ознакою. Класифікація складів злочину має своїм завданням виявити загальні закономірності їх конструю
Склад злочину і кваліфікація
Необхідною передумовою правильного та ефективного застосування норм КК є кваліфікація[94] злочину, у процесі якої обставини вчиненого діяння співвідносяться з ознаками певного складу злочину. Для т
Поняття і значення об’єкта злочину
Будь-яке злочинне діяння має свій об’єкт посягання, якому у процесі його вчинення заподіюється істотна шкода. Вчиняючи кримінальний делікт, винний впливає на охоронювані ЗКВ суспільно значущі відно
Види об’єктів злочинів
Суспільні відносини, взяті під охорону ЗКВ, за своєю суттю неоднорідні. Ця обставина дає підставу поділити об’єкти злочинів на різні види, а також можливість спочатку необхідним чином описати об’єк
Предмет злочину. Потерпілий від злочину
Охоронювані законом про кримінальну відповідальність суспільні відносини, що утворюють зміст об’єкта злочинного посягання завжди виникають з приводу певного суспільно значущого інтересу чи блага. У
Поняття і значення об’єктивної сторони злочину
Будь-яке злочинне посягання, певним чином впливаючи на матеріальний світ, має свою зовнішню сторону. Як кримінальний делікт розглядається тільки діяння, що знаходить своє відображення в зовнішньому
Суспільно небезпечне діяння. Дія і бездіяльність
Діяння (дія або бездіяльність) є складовою об’єктивної сторони будь-якого складу злочину. Якщо немає діяння, то кримінальна відповідальність виключається. Тому сам по собі факт виявлення злочинного
Суспільно небезпечні наслідки: поняття та види
Наслідком (злочинним результатом) діяння прийнято вважати передбачену кримінально-правовою нормою матеріальну або іншу шкоду, заподіяну злочинним діянням об’єкту посягання. Важливість цієї ознаки п
Причинний зв’язок та його кримінально-правове значення
Злочинне діяння має певні форми зовнішнього вираження, що виявляються у вчиненні суспільно небезпечного діяння. При цьому, внаслідок вчинення злочину відбувається вплив на матеріальний світ, резуль
Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину
Поєднання таких ознак об’єктивної сторони злочину, якими є місце, час, обстановка вчинення суспільно небезпечного діяння в різних варіаціях утворює іншу ознаку – ситуацію вчинення злочину. Вони в р
Поняття та ознаки суб’єкта злочину
Будь-який злочин є різновидом антигромадської поведінки людини. У той же час, діяння може бути визнано злочинним лише в тому разі, якщо воно вчинено особою, яка характеризується сукупністю передбач
Вік кримінальної відповідальності
Здатність усвідомлювати фактичне значення і соціальний зміст своєї поведінки з’являється у людини з моменту досягнення нею певного рівня соціальної зрілості. Зазначені навички індивід набуває в про
Осудність і неосудність
Суб’єктом злочину може бути лише осудна особа. Осудність особи є однією з обов’язкових умов притягнення її до кримінальної відповідальності за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого
Ознаки спеціального суб’єкта злочину
Спеціальний суб’єкт – це особа, яка, крім загальних ознак суб’єкта, має ще й додаткові ознаки, вказані у диспозиції кримінально-правової норми, що відображають специфічні властивості суб’єкта. Вказ
Поняття та ознаки суб’єктивної сторони злочину
Злочинне діяння має не лише зовнішнє, а й внутрішнє вираження, що характеризується властивостями суб’єктивної сторони злочину. Поведінка індивіда є проявом психічних процесів, що відбуваються в йог
Поняття і форми вини
Питання про вину є одним з обговорюваних у науці кримінального права. Історія становлення і розвитку інституту вини показує складний і суперечливий шлях його становлення залежно від епохи, тобто су
Умисел і його види
Найнебезпечнішою формою вини є умисел, що характеризується свідомим вчиненням суб’єктом суспільно небезпечного діяння і передбаченням можливості чи неминучості настання злочинного наслідку. Підвище
Відмінність прямого умислу від непрямого
Підстави
Прямий умисел
Непрямий умисел
За інтелектуальним елементом
1. Винний передбачає як можливість, так
Необережність та її види
Необережна форма вини менш поширена, ніж умисна. Крім того, за інших рівних умов необережні злочини набагато менш небезпечні порівняно з посяганнями, вчинюваними умисно. Це пояснюється тим, що вчин
Відмінність непрямого умислу від злочинної самовпевненості
Непрямий умисел
Злочинна самовпевненість
1. Винний усвідомлює суспільну небезпеку вчинюваного діяння.
1. Винний не усвідо
Злочин із двома формами вини
Палітра психологічної діяльності людини має багатогранний зміст і проявляється у всіляких формах. На цій підставі суб’єктивне ставлення особи в деяких випадках не може бути зведено лише до умислу ч
Мотив і мета злочину. Емоційний стан
Будь-яка осмислена поведінка людини є мотивованою і спрямованою на досягнення певної мети. Завдяки цьому правильна юридична оцінка вчиненого неможлива без урахування мотивів і мети, якими керувався
Помилка та її значення
У ЗКВ відсутні норми щодо характеру помилки особи стосовно своєї поведінки. Це питання вирішується теорією кримінального права і судовою практикою щодо окремих категорій кримінальних справ на підст
Невинувате заподіяння шкоди
Відповідно до ст. 11 КК злочинним є лише вчинення суспільно небезпечного діяння за наявності вини. Невинне заподіяння суспільно небезпечних наслідків, у тому числі особливо тяжких, злочином визнано
Поняття та ознаки кримінальної відповідальності
Кримінальна відповідальність, виступаючи різновидом юридичної відповідальності, належить до фундаментальних понять кримінального права. У законі про кримінальну відповідальність неодноразово вживає
Підстава кримінальної відповідальності
Відповідно до ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом.
Скла
Мета кримінальної відповідальності
Вивчення проблеми сутності реалізації кримінальної відповідальності потребує чіткого визначення її мети. Нажаль, у правовій літературі питання про мету відповідальності не одержало належного висвіт
Поняття та складові механізму реалізації кримінальної відповідальності
Застосування заходів кримінальної відповідальності до особи, яка визнана обвинувальним вироком суду винною у вчиненні злочину, є надзвичайно важким та багатогранним процесом, що має особливий механ
Поняття та система кримінально-правових засобів впливу на осіб, які вчинили злочини
Аналіз навчальної та наукової літератури з проблем кримінального права надав можливості дійти висновку про відсутність у понятійному апараті науки кримінального права поняття засобів кримінально-пр
Форми реалізації кримінальної відповідальності
Реалізація кримінальної відповідальності означає, що після виникнення кримінально-правових відносин права та обов’язки суб’єктів цих відносин мають бути втілені у життя відповідно до приписів КК. Ц
Стадії реалізації кримінальної відповідальності
Реалізація кримінальної відповідальності є процесом впливу на злочинця. Це не одноактна дія, а єдиний процес, що розпадається на етапи, стадії, що характеризуються визначеними кримінально-правовими
Поняття стадій вчинення злочину та їх значення
Стаття 2 КК України пов’язує кримінальну відповідальність із вчиненням будь-якого злочину – незалежно від того, закінчений він чи ні. Особливості відповідальності за так звану «незакінчену злочинну
Готування до злочину
Стадія готування до злочину характеризується тим, що особа створює сприятливі умови для подальшого вчинення злочину. За своїм обсягом такі умови мають бути суттєвими, тому що незначне сприяння майб
Замах на злочин
Частина 1 ст. 15 КК визначає, що замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статт
Закінчений злочин
Поняття закінченого злочину дається у частині 1 статті 13 КК. Воно ґрунтується на узагальненні ознак норм Особливої частини КК, де всі склади злочинів описані як закінчені злочини. Закінченим злочи
Добровільна відмова від вчинення злочину
Добровільна відмова свідчить про повну або часткову втрату особою суспільної небезпечності і породжує три види альтернатив-них (сукупних) правових наслідків: а) особа не підлягає кримінальній відпо
Поняття та значення співучасті у злочині
Характерною рисою діяльності людини є колективізм. Виконання будь-яких завдань завжди стає реальнішим при участі декілька індивідів. Слід також зазначити, що певні види робіт можуть здійснюватися т
Ознаки співучасті у злочині
Співучасть, як самостійний кримінально-правовий інститут, має набір об’єктивних і суб’єктивних ознак, кожна з яких є обов’язковою. Відсутність будь-якої з них виключає можливість визнання діяння сп
Види співучасників злочину
Особи, які беруть участь у вчиненні злочину можуть виконувати різні функції. Залежно від цього закон виділяє таких співучасників як виконавець, організатор, підбурювач і пособник (ч. 1 ст. 27 КК Ук
Відповідальність співучасників злочину
Згідно з ч. 1 ст. 29 КК України виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин. Пр
Форми співучасті за кримінальним правом
У законодавстві України про кримінальну відповідальність не було і поки що немає остаточного вирішення питання про форми (види) співучасті у злочині – воно не використовує понять «форма співучасті»
Причетність до злочину
Вчиняючи злочин у співучасті співучасники усвідомлено і цілеспрямовано поєднують свої зусилля для досягнення загального для всіх результату. Саме така спільна умисна діяльність, спрямована на вчине
Поняття та ознаки множинності злочинів
Злочинна діяльність має найрізноманітніші форми і прояви. У деяких випадках характерною рисою антигромадської поведінки є вчинення одним суб’єктом декількох діянь, що є самостійними злочинами. Ця о
Поняття та ознаки одиничного злочину
Як зазначалося вище, множинність утворює вчинення двох або більше самостійних злочинних діянь. У цьому зв’язку набуває особливого значення питання з’ясування поняття та ознак одиничного кримінально
Повторність злочинів
Повторність злочинів означає вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених однією або різними статтями Особливої частини КК, за жоден з яких вона не була засуджена. У кримінально-правовій
Сукупність злочинів
Одним із проявів множинності злочинів є вчинення суб’єктом декількох різнорідних злочинів, кожний з яких є самостійним і передбачений окремою статтею чи частиною статті Кримінального кодексу. Вчине
Поняття рецидиву злочинів
Найнебезпечнішою формою множинності злочинів є рецидив (від латинського слова recidivus – той, що відновлюється). Вчинення особою нового злочинного посягання під час чи після відбування покарання с
Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
Обов’язковою ознакою будь-якого злочину є суспільна небезпека, що полягає у його здатності заподіяти або створити загрозу заподіяння шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам. Будь-яке посяг
Необхідна оборона
Однією з обов’язкових умов ефективної діяльності з протидії злочинності є активна участь населення у попередженні і припиненні суспільно небезпечних діянь будь-якого виду. Необхідною передумовою ви
Уявна оборона
Уявна оборона (ч. 1 ст. 37 КК) – це дії, пов’язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального посягання не було і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково п
Затримання особи, яка вчинила злочин
Стаття 38 КК передбачає, що не визнаються злочинними дії потерпілого чи інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відпо
Крайня необхідність
Статтею 39 КК України передбачається, що не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи о
Фізичний або психічний примус
Згідно зі статтею 40 КК України не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особ
Виконання наказу або розпорядження
Частина 1 статті 41 КК України передбачає, що дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду право-охоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законно
Діяння, пов’язане з ризиком
Частина 1 ст. 42 КК містить положення, відповідно до якого не визнається злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умов
Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
Частина 1 статті 43 КК України передбачає, що не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в ор
Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності
Як відомо, для суб’єктів, які вчиняють злочинні посягання, основним стримуючим фактором є не стільки суворість передбаченого законом покарання, скільки неминучість його настання. Порушення цього пр
Загальні види звільнення від кримінальної відповідальності
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.Відповідно до ст. 45 КК, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середнь
Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності
Підстави спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності пов’язані з конкретними нормами Особливої частини КК або залежать від кримінально-правових ознак суб’єкта. Існування спеціаль
Поняття і сутність покарання
Одним з найважливіших завдань, що виконує сьогодні держава, є реалізація заходів, спрямованих на розв’язання проблем протидії злочинності. Для вирішення цього завдання держава використовує різні ек
Поняття та ознаки системи покарань
Досягнення зазначеної у ч. 2 ст. 50 КК мети безпосередньо пов’язано з ефективністю та всебічністю впливу на засудженого в процесі виконання призначеного за вироком суду покарання. У зв’язку з цим з
Покарання, що виконуються органами чи посадовими особами, які присвоїли звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас
Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу стосується особливих прав і переваг, якими наділений засуджений. Питання про позбавлення звання, рангу, чину або
Покарання, що виконуються кримінально-виконавчими інспекціями ДДУПВП
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як вид покарання передбачений у стат
Покарання, що виконуються МО України
Правову основу діяльності командування військових частин з виконання всіх видів покарань для військовослужбовців становить: Кримінально-виконавчий кодекс України[636]; Закони України: Про Статут га
Покарання, що виконуються УВП Державного департаменту України з питань виконання покарань
У разі, якщо позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний ст
Загальні засади призначення покарання
Після того, як під час судового розгляду кримінальної справи буде доведено, що в діянні підсудного є конкретний склад злочину, і правильно відповідно до закону кваліфікавано такий злочин, суд, за з
Обставини, що пом’якшують покарання
При призначенні покарання суд має враховувати зазначені в законі обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання, наявність яких має істотні правові наслідок, роблячи вплив на вид і розмір остаточ
Обставини, що обтяжують покарання
При вчиненні злочину можуть мати місце не лише обставини, що істотно знижують рівень його суспільної небезпеки, але й також умови, наявність яких значно підвищує небезпеку посягання чи особи, яка й
Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
Призначення покарання за незакінчений злочин. За загальним правилом злочин, припинений на стадії готування або замаху представляє менший ступінь небезпеки порівняно із закінченим з
Пом’якшення покарання при його призначенні
Однією з основних засад вітчизняного кримінального права є принцип гуманізму, найбільш яскравим проявом якого є економія кримінальної репресії. На цій підставі, у разі встановлення особливих обстав
Призначення покарання за сукупністю злочинів
Сукупність злочинів – це вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями чи частинами статті КК України, за жодний з яких особа не було засуджена вироком суду, що набрав зак
Призначення покарання за сукупністю вироків
Сукупність вироків – це винесення нового вироку за злочин, вчинений особою, щодо якої є вирок суду, що набрав законної сили, за яким невідбуто цілком основне і (чи) додаткове покарання, або
Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення
При частковому чи повному складанні покарань як за сукупністю злочинів (ст. 70 КК України), так і за сукупністю вироків (ст. 71 КК) виникає питання про складання різнорідних покарань. У ст. 71 КК в
Обчислення строків покарання
При складанні покарань, при заміні покарань, а також при зарахуванні покарань важливим є питання про обчислення строків покарання. Обчислення строків покарання має велике значення і для судової пра
Поняття та види звільнення від покарання та його відбування
Призначене покарання особі, яка визнана винною у вчиненні злочину, повинно бути обов’язково виконано. Однак, у деяких випадках, для досягнення мети покарання, зазначеної у ст. 50 КК, реалізовувати
Загальні види звільнення від покарання та його відбування
Звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності.Згідно з ч. 4 ст. 74 КК особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вирок
Спеціальні види звільнення від покарання та його відбування
Спеціальними видами звільнення від покарання та його відбування є: а) звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК) та
Поняття судимості
Судимість як правова інституція зумовлена потребою рішучішої протидії рецидиву злочинів. Вона має завдання, так би мовити, продовжити на деякий час соціально-виховний вплив на засудженого після від
Погашення судимості. Строки погашення судимості
Судимість має строковий характер. Закон визначає момент виникнення (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком) та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимост
Зняття судимості
Судимість є останнім структурним елементом кримінальної відповідальності і покликана закріпити результати соціально-виховного впливу на засудженого в ході виконання покарання, переконатися, що відб
Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише психічно повноцінна особа, яка може усвідомлювати фактичний характер вчинюваного і здатна керувати своєю поведінкою. В іншому випадку, коли з
Види примусових заходів медичного характеру
Залежно від психічного стану хворого стаття 94 КК України передбачає чотири види примусових заходів медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) гос
Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру
Частина 1 ст. 95 КК України визначає, що продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (ліка
Примусове лікування
Згідно зі ст. 96 КК, примусове лікування може бути застосовано судом, незалежно від призначеного покарання до осіб, які вчинили злочин та мають хворобу, яка становить небезпеку для здоров’я інших о
Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх
Рівень розвитку психіки неповнолітніх у достатньо повному ступені дозволяє їм усвідомлювати суспільну небезпеку і фактичний характер протиправної поведінки. Незважаючи на це, для неповнолітнього ві
Особливості звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх, які вчинили злочини
Згідно зі ст. 97 КК, неповнолітній, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнений вія кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У
Особливості покарання неповнолітніх за вчинені злочини
Найдієвішим кримінально-правовим засобом впливу на осіб, які вчинили злочини, є покарання. Його застосування ефективно впливає на засудженого, дозволяючи не лише виправити його, а й також запобігти
Звільнення від покарання та від його відбування
Законодавство України про кримінальну відповідальність встановлює вичерпний перелік підстав, за наявності яких неповнолітня особа, яка вчинила злочин, може бути (а в деяких випадках повинна бути) з
Погашення та зняття судимості
Для неповнолітніх, які відбули покарання, установлені пільгові порівняно з повнолітніми строки погашення судимості. У цьому також, як і у питаннях правового регулювання застосування всіх інших крим
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Навчальний посібник
Українською мовою
Коректор Т.О. Мінько
Підписано до друку 11.11
Новости и инфо для студентов