Тема 15. Поняття та мета покарання - раздел Право, КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО Теорії Покарання У Науці Кримінального Права.
Поняття Та О...
Теорії покарання у науці кримінального права.
Поняття та ознаки покарання.
Загальна характеристика мети покарання.
При вивченні даної теми слід запам’ятати, що покарання є центральних інститутів кримінального права, однією із основних та найбільш суворих (має бути) форм кримінальної відповідальності, яке існує для охорони державою найважливіших суспільних відносин.
Кримінальне покарання являє собою реакцію держави на вчинений особою злочин. Для самого ж злочинця покарання – це кримінально-правовий наслідок виненого ним злочину.
Вперше законодавче визначення поняття покарання було дано в ст. 50 КК 2001 року.
Слід виділити специфічні ознаки покарання, з яких і складається поняття покарання:
1)покарання – це міра державного примусу. Поняття покарання як міри означає, що кожен вид покарання має кількісні межі і визначений зміст, тобто являє собою потенційно здійсненний спосіб впливу на засудженого, строго регламентований кримінальним законом. Ніхто не вправі виходити за межі кількісних і якісних характеристик покарання, встановлених законом. Тільки в рамках покарання як міри суд вправі на основі кримінального закону, визначаючи строк і режим покарання, встановити, в яких кількісних, а в ряді випадків і якісних межах застосовувати покарання до конкретної особи. Незаконним визнається позбавлення або обмеження прав і свобод засудженого, не передбачених кримінальним законом і які не є заходами примусового характеру;
2) державний характер примусового заходу. Під цим мається на увазі, що покарання може бути призначено тільки від імені держави, і є публічно-правовою, державною оцінкою діяння як злочинного, а особу, що вчинила цей злочин, як зобов’язаного перетерпіти покарання;
3) примусовий характер покарання як державної міри. Всі учасники публічно-правової сфери зобов’язані підкорятися рішенням, що вступили в законну силу, про покарання, а держава вправі застосовувати для їхньої реалізації відповідні заходи впливу, тобто передбачені законом необхідні способи, що забезпечують підпорядкування осіб і органів такого роду рішенням, включаючи необхідні заходи фізичного впливу. Примусовий характер покарання також означає обов’язок засудженого перетерпіти позбавлення й обмеження, пов’язані з застосуванням до нього покарання;
4) кримінальне покарання призначається за ті діяння, що є злочинами, тобто містять всі ознаки складу злочину і застосовується до конкретної особи. Тобто винність є однією з ознак злочину, зрозуміло, що покарання застосовується до особи, визнаною винною у вчиненні злочину. Безвинне призначення покарання неможливе, і якщо суд не встановить вину конкретної особи у вчинені конкретного злочину, то до такої особи не можуть бути застосовані заходи примусового впливу, тобто покарання. Це означає, що призначення кримінального покарання і його виконання можливі лише щодо самого винного. Воно не може бути направлено на інших осіб, навіть близьких родичів;
5) покарання призначається тільки за вироком суду і від імені держави. Так, відповідно до ст.62 Конституції України “Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.” Згідно ж зі ст.124 Конституції України “Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.” Тобто, жоден інший державний орган не може призначити особі такий примусовий захід, як покарання.;
6) покарання, на відміну від інших примусових заходів, спричиняє особливий правовий наслідок – судимість, що може бути знята чи погашена за певних умов, зазначених у кримінальному законі (ст.88 КК України). Саме судимість відрізняє кримінальне покарання від інших засобів державного примусу. За своїм змістом судимість – являє собою певний правовий статус засудженого, пов’язаний з різного роду правообмеженнями та іншими негативними наслідками протягом певного, визначеного в законі строку. Судимість як самостійна ознака покарання визначається тим, що вона визнається обставиною, яка обтяжує відповідальність у випадку вчинення нового злочину та зберігає певні обмеження прав засудженого і після відбуття ним. Кримінально-правові наслідки судимості можуть виявлятися в якості: обтяжуючої відповідальність обставини, що впливає на кваліфікацію злочину; обтяжуючої обставини при призначенні покарання; обставини, що виключає чи обмежує звільнення від кримінальної відповідальності і покарання;
7) покарання за своїм змістом є карою. Хоча сам термін «кара» відсутній у визначенні покарання, даному в КК. Каральний характер покарання передбачається в обмеженні прав і свобод особи, визнаної винною у вчиненні злочину. Кара є складовою ознакою будь-якого кримінального покарання. Вона визначається строками покарання, наявністю фізичних і моральних страждань та різного роду правообмеженнями. В одних покараннях вона виражена більшою мірою, наприклад, довічне ув’язнення, позбавлення волі, в інших — переважають обмеження інших прав; займатися професійною діяльністю, мати звання, нагороди тощо. В кожному покаранні, безумовно, присутні і моральні страждання — ганьба, сором перед суспільством і своїми близькими.
Мета покарання.Мета – категорія не кримінально-правова, а філософська. У філософії під метою розуміється передбачення у свідомості результату, на досягнення якого спрямовані дії. Вона завжди зв’язана зі здатністю людини передбачати майбутнє і результати своїх дій. З однієї сторони мета – модель майбутнього, те що потрібно ще досягти, майбутній результат діяльності, з іншого боку вже існуючий образ бажаного результату. Проблема мети покарання цікавили багатьох вчених і філософів протягом всієї історії. Багато запропонованих ними концепцій і теорій не призвели до однозначного розуміння цієї складної проблеми. Однак з цих численних теорій можна виділити дві основні групи: а) абсолютні теорії покарання (теорії відплати); б) відносні теорії покарання (теорії досягнення корисної мети).
Серед абсолютних теорій покарання виділяють теологічні теорії, теорії матеріальної та діалектичної відплати. Представники абсолютних теорій не вбачали у покаранні ніякого іншого змісту, крім єдиної абсолютної ідеї — мети відплати за вчинений злочин. Тобто покарання призначається тому, що злочин вчинено, як у відплату за нього. Теологічні теорії (божої відплати), виходячи з того, що злочин є гріх, вважали за мету покарання очищення від цього гріха. Теорію матеріальної відплати розвивав Кант, діалектичної відплати – Гегель, ідеї яких мали суттєвий вплив на розвиток філософських та правових поглядів на протязі всього ХІХ століття, а в поєднанні з іншими трактовками – і у ХХ столітті. Так, наприклад, Кант розглядав покарання як матеріальну (реальну) відплату за вчинених злочин і тому відстоював необхідність закріплення різних систем пропорційності злочину і покарання, відплати рівним злом за те зло, яке завдав винний. Наприклад, за вбивство — смертна кара, за статеві злочини — кастрація, за майнові — каторга на різні строки, за образу — застосування заходів, які ганьблять винного, тощо.
Прихильників відносних теорій об’єднувало те, що вони вбачали зміст і корисність покарання в досягненні будь-якої конкретної (корисної) мети, наприклад, для того, щоб утримати інших членів суспільства від злочину, або для виправлення засудженого тощо. Серед відносних теорій найбільше розповсюдження набула теорія залякування (Бентам та ін.). Її і зараз дотримуються багато криміналістів Англії та США. Модифікацією цієї теорії є теорія психологічного примусу, що була розвинута відомим криміналістом початку ХІХ століття Ансельмом Фейєрбахом. Як і теорія залякування – це теорія загального попередження, згідно якій покарання повинно впливати на громадян, утримуючи їх від вчинення злочинів. А. Фейєрбах вважав, що покарання повинно протиставляти особі, що вчинила злочин, більш незадоволення, ніж те задоволення, що вона отримала від злочину. Погрозою такого покарання треба утримати людину від злочину. Прихильники теорії спеціального запобігання відстоювали ідею застосування покарання виключно для того, щоб сам винний не вчинив нового злочину. Такі ж ідеї відстоювали і послідовники теорії виправлення, на думку котрих покарання повинно забезпечити виправлення винного, тобто не вчинення ним нових злочинів.
Теорії досягнення покаранням якоїсь однієї мети не могли задовольнити практику. Тому у середині XIX ст. з’являються так звані змішані теорії покарання. Загальним для них є поєднання ідей кількох абсолютних і відносних теорій про мету покарання. Прихильники їх в різних варіантах визнають метою покарання: залякування, відплату, відшкодування спричиненої злочином моральної шкоди, виправлення, загальну і спеціальну превенції. Ці теорії різняться не тільки поєднанням мети, а й їх значущістю. В одних превалює мета залякування, відплати, в других — мета запобігання або виправлення.
Визначення мети покарання – одне з найбільш принципових питань кримінального права. Від його вирішення залежить не тільки побудова багатьох інститутів цієї галузі права, але і цілеспрямоване застосування самого кримінального законодавства.
Частина 2 ст.50 КК України закріпила: “Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання чиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принижувати людську гідність”.
На підставі чого можна виділити такі цілі покарання: 1) кара; 2) виправлення засуджених; 2) запобігання вчиненню нових злочинів самим засудженим; 3) запобігання вчиненню злочинів з боку інших осіб.
Під кароюяк метою покарання розуміється не жорстока помста чи відплата особі з боку держави за вчинений злочин, а орієнтація законодавцем суду на застосування до засудженого такого комплексу обмежень його прав та свобод, який буде відчутним і водночас достатнім для досягнення основних цілей покарання – виправлення засудженої особи, а також спеціальної і загальної превенції.
Метавиправлення засудженого передбачає досягнення певних змін у його особистості, усунення суспільної небезпеки особи, тобто такий вплив покарання, внаслідок якого засуджений під час і після його відбування не вчиняє нового злочину. Виправлення полягає в тому, щоб шляхом активного примусового впливу на свідомість злочинця внести корективи в його соціально – психологічні властивості, нейтралізувати негативні, криміногенні настанови, змусити дотримуватися положень кримінального закону або, ще краще, прищепити, хай навіть під страхом покарання, законопослушність, повагу до закону. Тобто виправлення пов’язується з появою у засудженого таких рис, властивостей та установок, які б утримували його від вчинення нових, принаймні умисних, злочинів. Досягнення таких наслідків називають юридичним виправленням. Це досить важливий підсумок застосування покарання.
Метаспеціальної (приватної) превенції полягає в такому впливі покарання на засудженого, котрий виключає повторне вчинення злочинів. Відвернення вчинення нових злочинів з боку засудженого досягається самим фактом його засудження і тим більш — виконанням покарання, коли особу поставлено в такі умови, які значною мірою перешкоджають або повністю позбавляють можливості вчиняти нові злочини. Так, при відбуванні позбавлення волі режим виконання покарання, обмеження контактів, постійний контроль за поведінкою засудженого тощо, фізично позбавляють або значно обмежують його можливості вчинити нові злочини. Спеціальне запобігання злочинам досягається призначенням винному певного покарання, засудженням від імені держави та позбавленням істотних прав, благ; розривом злочинних зв’язків між співучасниками або навіть причетними до злочину особами, а також, з тими, хто мав злочинний вплив на засудженого; ізоляцією винного від суспільства.
Мета загального попередження (загальна превенція)передбачає такий вплив покарання, який забезпечує запобігання вчиненню злочинів з боку інших нестійких осіб. Покарання звертає цю мету саме на осіб, схильних до вчинення злочинів. Переважна частина громадян не потребує такого впливу покарання. Вони не належать до категорії осіб, схильних до вчинення злочинів, і не вчиняють їх не під погрозою покарання, а внаслідок своїх моральних властивостей, звичок, громадянських і релігійних настанов і переконань. Щодо таких громадян кримінальне покарання підвищує правову культуру, виховує нетерпиме ставлення до злочинців, формує відповідний рівень правосвідомості. Загальна превенція покарання досягається: невідверненістю виконання покарання; 2) наявністю в кримінальному законодавстві певних санкцій: погроза законом покарати будь-кого, хто порушить його заборони, а також самим опублікуванням таких законів; судовим розглядом справи про злочин відкрито, з викриттям всіх обставин та негативною оцінкою вчиненого з проголошенням покарання; 3) публічністю вироку — проголошення вироку від імені держави, в присутності значної кількості людей, переважно знайомих засудженому і т. ін; 4) правовою пропагандою.
Розглянуті цілі покарання значною мірою є взаємопов’язаними і взаємообумовленими. Тому в багатьох випадках застосування покарання більшість із його цілей може бути досягнута одночасно.
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ... КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Тема 15. Поняття та мета покарання
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Одеса – 2011
Колектив авторів:
Албул С.В.,канд. юрид. наук, доцент – теми 38, 41 Особливої частини;
Балобанова Д.О.,канд.юрид. наук,доце
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Тема 1. Поняття, завдання, функції, принципи кримінального права. Система кримінального права. Наука кримінального права.......................................................8
Тема 2. Кри
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Тема 22. Поняття Особливої частини кримінального права, її значення та система. Наукові основи кваліфікації злочинів............................................................57
Тема 23.
Тема 2. Кримінальний закон.
Поняття, ознаки та значення кримінального закону.
Структура та система кримінального закону.
Поняття та структура кримінально-правової норми.
П
Тема 3. Поняття злочину та його види.
Формування й розвиток визначення поняття злочину в історії кримінального права.
Поняття злочину за кримінальним правом України.
Ознаки злочину.
По
Тема 4. Кримінальна відповідальність та її підстави
Поняття кримінально-правових відносин. Об’єкт, суб’єкт, зміст кримінальних правовідносин.
Юридичні факти у кримінальному праві.
Поняття та форми реалізації кримін
Тема 5. Склад злочину та його види
Співвідношення понять злочину та складу злочину.
Поняття та значення складу злочину.
Функції складу злочину.
Елементи та ознаки складу злочину.
Тема 6. Об’єкт злочину
Поняття та значення об’єкту злочину.
Види об’єктів злочину.
Поняття та значення предмету злочину.
Співвідношення предмету та об’єкту злочину.
Тема 7. Об’єктивна сторона складу злочину
Поняття та значення об’єктивної сторони складу злочину.
Поняття та форми діяння (дії чи бездіяльності). Умови кримінальної відповідальності за бездіяльність.
Поня
Тема 8. Суб’єкт злочину
Поняття, ознаки та значення суб’єкта злочину.
Поняття осудності та обмеженої осудності.
Поняття та правові наслідки неосудності.
Поняття віку крим
Тема 9. Суб’єктивна сторона складу злочину
Поняття та значення суб’єктивної сторони складу злочину.
Поняття та форми вини.
Поняття та види умислу.
Поняття та види необережно
Тема 10. Стадії вчинення злочину
Поняття та види стадій вчинення злочину.
Готування до злочину, його ознаки.
Поняття та види замаху на злочин.
Закінчений злочин. О
Тема 12. Множинність злочинів
Поняття одиничного злочину, його види.
Складні одиничні злочини.
Поняття множинності злочинів.
Форми множинності злочинів: загальн
Тема 13. Обставини, що виключають злочинність діяння
Обставини, що виключають злочинність діяння: поняття, види, загальні ознаки.
Необхідна оборона: поняття, ознаки, умови правомірності.
Уявна оборона: поняття, особ
Тема 14. Звільнення від кримінальної відповідальності
Поняття та правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності.
Види звільнення від кримінальної відповідальності.
Звільнення від кримінальної відповіда
Тема 16. Види покарання
Визначення системи покарань.
Класифікація покарання за чинним законодавством.
Характеристика окремих видів покарань
При вивченні цієї теми слід пр
Тема 17. Призначення покарання
Загальні засади призначення покарання.
Обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Призначення покарання за незакінчений злочин та злочин, в
Тема 18. Звільнення від покарання та його відбування
Поняття звільнення від покарання та його відбування.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням та його правові наслідки.
Звільнення від відбування покар
Тема 23. Злочини проти основ національної безпеки України
Історія розвитку кримінального законодавства України щодо злочинів проти основ національної безпеки України.
Поняття злочинів проти основ національної безпеки України та їх ви
Тема 24. Злочини проти життя та здоров’я особи
Особа як об’єкт кримінально-правового захисту на різних етапах суспільного та державного розвитку.
Загальна характеристика, поняття та види злочинів проти життя особи.
Тема 25. Злочини проти волі, честі та гідності особи
Історія розвитку кримінального законодавства України щодо злочинів проти волі, честі та гідності особи.
Загальна характеристика і система злочинів проти волі, честі та гідност
Злочини проти політичних прав громадян
Видовим об’єктом злочинів проти політичних прав громадян є суспільні відносини, які забезпечують можливість людини брати участь у державному і громадському житті, впливати на діяльність різн
Злочини проти трудових прав людини
Видовим об’єктом злочинів проти трудових прав людини є суспільні відносини, що забезпечують право людини на працю, на оплату праці, на охорону праці, на відпочинок і дозвілля. У ст. 2 КЗпроП
Злочини проти особистих прав і свобод людини
Видовим об’єктом злочинів проти особистих прав і свобод людини є суспільні відносини, що забезпечують можливість збереження, розвитку і захисту морально-психологічної індивідуальності людини
Тема 28. Злочини проти власності
Історія розвитку кримінального законодавства України щодо злочинів проти власності.
Поняття та види злочинів проти власності.
Поняття, форми та види розкрадання.
Тема 29. Злочини у сфері господарської діяльності
Історичні, соціально-економічні та політичні умови виникнення кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності.
Загальна характеристика та система зло
Тема 30. Злочини проти довкілля
Історія криміналізації злочинів проти довкілля.
Поняття та види злочинів проти довкілля.
Під час вивчення історії злочинів проти довкілля особливу ув
Тема 31. Злочини проти громадської безпеки
Історія розвитку кримінального законодавства України щодо злочинів проти громадської безпеки.
Загальна характеристика та система злочинів проти громадської безпеки.
Тема 32. Злочини проти безпеки виробництва
Історія криміналізації діянь, пов’язаних із порушенням безпеки виробництва.
Загальна характеристика та види злочинів проти безпеки виробництва.
Під ч
Порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК).
Основним безпосереднім об'єктом злочину є конституційне право людини і громадянина на безпечні умови праці. Додатковим обов'язковим об'єктом виступає здоров'я особи. Визнання особи потерпіли
Тема 40. Злочини проти правосуддя
Історія розвитку кримінального законодавства України щодо злочинів проти правосуддя.
Поняття та система злочинів проти правосуддя, критерії їх відмежування від суміжних суспільно
Тема 43. Кримінальне право закордонних держав
Поняття та загальні ознаки кримінального права закордонних держав.
Кримінальне законодавство США.
Кримінальне законодавство Англії.
Кримінальне за
П Р О В Е Д Е Н Я П Р А К Т И Ч Н И Х З А Н Я Т Ь
Вивчення кримінального права України слід почати з уважного ознайомлення з програмою курсу „Кримінальне право” для студентів НУ «ОЮА» і цими методичними рекомендаціями, завданнями і планами практич
Тема 2. Кримінальний закон – 8 годин
Заняття № 1
1. Поняття, ознаки та значення кримінального закону.
2. Структура та система кримінального закону.
3. Загальна та Ос
Тема 20.
1. Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані:
а) слідчим;
б) прокурором;
в) судом.
2. Примусові заходи медичного хара
Тема 21.
1. Види покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх:
а) арешт;
б) виправні роботи;
в)конфіскація майна;
г) позбавлення волі на певний
Тема 28.
1. Що не може бути предметом злочинів проти власності:
а) наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори;
б) цінні папери;
в) нерухоме
Тема 29.
1. У випадку вчинення яких злочинів у сфері господарської діяльності можливе звільнення від кримінальної відповідальності при виконанні передбачених законом умов:
а) вигот
Тема 31.
1. Створення злочинної організації вчиняється:
а) з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб;
б) з метою вчинення тяжкого чи особлив
Тема 35.
1. Яке з наведених визначень характеризує зміст поняття “наркотичні засоби”
а) включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі – Перелік
Тема 37.
1. Предметом злочину, передбаченого ст. 338 КК (Наруга над державними символами) є:
а) Державний Прапор, Державний Герб та Державний Гімн будь-якої країни;
б) Дер
Тема 39.
1. Службовою особою є:
а) представник влади – особа, яка постійно або тимчасово перебуває на службі в органах державної влади або управління чи місцевого самоврядування і
Тема 40.
1. За ст. 385 КК (Вімова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків) не підлягають кримінальній відповідальності:
Тема 41.
1. Суб’єктами військових злочинів є:
а) військовослужбовці Збройних Сил України;
б) військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної При
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
1. Поняття та предмет кримінального права.
2. Наука кримінального права, її зміст та задачі.
3. Принципи кримінального права (загальні та спеціальні).
4. Поняття кримінал
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
1. Поняття, значення та система Особливої частини кримінального права.
2. Поняття та значення кваліфікації злочинів.
3. Кваліфікація незакінчених злочинів та злочинів, здійснених
Р Е К О М Е Н Д О В А Н А Л І Т Е Р А Т У Р А
Спеціальна література:
1. Акетова А.С. Незаконное предпринимательство. – СПб., 2002.
2. Акімов М. Кримінальна відповідальність за захоплення заручників // Право У
Розділу III
1. Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності: Постанова Пленуму Верховного Суду №12 від 23.12.2005р. [Електронний ресурс]. – Режи
Розділу VIII
1. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws
2. Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах
Розділу IX
1. Конвеція про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства від 25 січня 1974р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uazakon.com/time1990/period12.htm
Розділу X
1. Кримінально-виконавчий кодекс України Закон України від 11.07.2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws
2. Кримінально-процесуальний кодекс У
Розділу XII
1. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28.12.1960р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws
2. Про амністію: Закон України від
Розділу II
1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws
2. Основи законодавства України про охорону здоро
Розділу III
1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws
2. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948
Розділу V
1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws
2. Кодекс законів про працю України від 10.12.197
Розділу VI
1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws
2. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22.05.
Розділу VII
1. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. [Електронний р
Розділу VIII
1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws
2. Конвенция Организации Объединенных Наций по мо
Розділу IX
26. Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом 27.01.1977 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws
27. Про відходи: Закон України від 5.03.19
Розділу X
37. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України від 8.02.1995 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov. ua/cgi-bin/laws
38. Про дозвільну
Розділу XI
1. Конвенция Организации Объединенных Наций по морскому праву 1996р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/Depts /los/convention_agreements/texts/unclos/unclos_r.pdf
2.
Розділу XII
1. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws
2. Основи законодавство про культуру
Розділу XIII
1. Декларація міжнародної конференції з боротьби із зловживанням наркотичними речовинами та їх незаконним обігом. – Нью-Йорк, 1988. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uazakon.com/do
Розділу XIV
1. Про альтернативну (невійськову) службу: Закон України від 12.12.1991р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws
2. Про державний кордон Укра
Розділу XV
10. Про Державний герб України: постанова Верховної Ради України від 19.02.1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws
11. Про Державний прапор У
Розділу XVII
1. Про засади запобігання і протидії корупції: Закон України від 7.04.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws
2. Про внесення змін до деяких
Розділу XVIII
1. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28.12.1960р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws
2. Кодекс України про адміністрати
Розділу XIX
1. Конвенція про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uazakon.Com/big/text 418/pg1.htm
2. Конвенція про поводж
Розділу XX
1. Женевська „Конвенція про захист цивільного населення під час війни” від 12.08.1949 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua /l_doc2.nsf/link1/MU49007.html
2.
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов