Історія криміналізації злочинів проти довкілля.
Поняття та види злочинів проти довкілля.
Під час вивчення історії злочинів проти довкілля особливу увагу слід звернути на причини та умови криміналізації цих злочинів.
Основне завдання Розділу VIII Особливої частини КК «Злочини проти довкілля» - охорона суспільних відносин в сфері охорони довкілля і раціонального використання природних об'єктів, своєчасного їх відновлення.
Довкілля - це навколишнє природне середовище, яке оточує людину і створює природні умови для її життя.
Розділ складається з 19 статей (ст. ст. 236-254 КК), що передбачають відповідальність за діяння, які посягають на екологічну безпеку, на суспільні відносини в сфері її захисту.
Екологічна безпека - це такий стан навколишнього природного середовища, за якого забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей.
Ці злочини можуть проявлятися в таких діях: 1) порушення певних правил (ст. 236, ст. 240, ст. 242 КК); 2) невжиття заходів (ст. 237 КК); 3) приховування або перекручування відомостей (ст. 238 КК ); 4) забруднення або псування природних об'єктів, їх знищення чи пошкодження (ст. 239, ст. 241, ст. 243, ст. 245 КК) 5) певні незаконні дії (ст. 239-1, ст. 239-2, ст. 246, ст. 248, ст. 249 КК).
Ці діяння можуть мати тяжкі наслідки: призвести до загибелі людей чи спричинення інших тяжких наслідків, масове захворювання людей, загибель об'єктів тваринного і рослинного світу.
Відповідальність за ці діяння можуть нести особи, яким виповнилося 16 років і які під час вчинення цих дій здатні були усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
Однак, за злочини передбачені ст. ст. 236, 237, 238, 239, 241, 243, 253, 254 КК відповідальність несуть особи, на яких законом покладені певні обов'язки щодо охорони довкілля, виконання певних правил і норм. Це експерти державної екологічної експертизи, службові особи підприємств, установ, організацій (ст. 236 КК), особи, на яких покладено обов'язки дезактивації та інші відновлюванні заходи щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення (ст. 237 КК), капітани та інші службові особи морських і повітряних суден та інших перебуваючих у морі споруд (ст. .243 КК) та ін. Найбільш важливим є встановлення відповідальності для другої категорії осіб, тому, що законом встановлено їхній прямий обов'язок щодо охорони довкілля і усунення наслідків його забруднення.
Вказані особи несуть відповідальність за свої дії лише при наявності у них певного психічного ставлення до своїх дій і їх наслідків. Так, можливе пряме бажання вчинити певні дії, але при цьому ставлення до наслідків буде не прямим, тобто наслідки наступають через необережність. Але також вказані дії можуть вчинюватись через необережність (тобто коли особа не бажає вчинити дії, що призведуть до певних наслідків; може їх передбачати, але розраховує на їх ненастання; або взагалі їх не передбачає, хоча повинна їх передбачити).
1. Екологічні злочини (злочини проти довкілля) - суспільно небезпечні діяння, що становлять загрозу для суспільства та навколишнього природного середовища.
Навколишнє природне середовище – це не тільки не займана, але й природа, створена людиною.
2. Довкілля - навколишнє природне середовище, яке оточує людину і створює природні умови для її життя.
3. Законодавством передбачено встановленні ліміти на використання водних, лісових, рибних ресурсів та надр, атмосферного повітря.
4. Екологічна експертиза - один із найефективніших засобів запобігання шкоди, яка завдається навколишньому природному середовищу, а також здоров'ю людини.
5.Більшість злочинів проти довкілля передбачають тяжкі наслідки, наприклад, загибель людей або створення небезпеки для їхнього життя і здоров'я, масову загибель тварин, знищення і пошкодження рослин, екологічне забруднення значних територій, виснаження природних ресурсів.
6.Під виснаженням природних ресурсів слід розуміти їх неправильне використання, що призвело до зниження продуктивності запасів ресурсів і безпечних умов їх використання, до зменшення стоку поверхневих вод чи скорочення запасів підземних вод.
7.Масове знищення тваринного або рослинного світу означає:
- приведення у непридатний стан рослин на великих площах, у великому розмірі або на значну суму;
- знищення або приведення у непридатний або в частково непридатний стан врожаю сільськогосподарських рослин у великій кількості або на значну суму;
- знищення тварин;
- знищення посівного матеріалу, земель, насаджень;
- знищення та отруєння риби.
8.За своїм видовим об’єктом всі злочини проти довкілля можуть бути поділені на: 1) злочини проти екологічної безпеки (ст. ст. 236, 237, 238 і 253 КК); 2) злочини у сфері земле використання, охорони надр та атмосферного повітря (ст. ст. 239, 240, 241 і 254 КК); 3) злочинів у сфері водних ресурсів (ст. ст. 242, 243 і 244 КК); 4) злочини у сфері лісокористування, захисту рослинного та тваринного світу (ст. ст. 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251 і 252 КК).