рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Тема 43. Кримінальне право закордонних держав

Тема 43. Кримінальне право закордонних держав - раздел Право, КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО Поняття Та Загальні Ознаки Кримінального Права Закордонних Держав....

Поняття та загальні ознаки кримінального права закордонних держав.

Кримінальне законодавство США.

Кримінальне законодавство Англії.

Кримінальне законодавство Франції.

Кримінальне законодавство Японії.

Досвід іноземних держав може та має бути застосований з метою вдосконалення як кримінально-правової доктрини, так й законодавства України. Тому вивчення та дослідження кримінального законодавства закордонних держав є надзвичайно актуальним та важливим.

Загальна характеристика кримінального права закордонних держав.Кожна країна у світі має своє власне законодавство, в тому числі й кримінальне. У деяких федеративних державах навіть співіснують декілька або більше систем законодавства суб’єктів федерації. Таким чином, кількість систем законодавства у Світі є чималою. Проте ці системи у своєї більшості не є унікальними і можуть бути віднесені до визначених груп за спільними ознаками. Найбільш простою класифікацією таких систем є загальний розподіл правових систем Світу на окремі групи – правові родини. Існує чимала кількість поглядів на кількість та якість правових систем та на засади їхнього віднесення до тих чи інших правових родин. Відповідно до найбільш поширеної класифікації можуть бути виділені наступні правові родини: Романо-Германська (Континентальна), Англо-американська, системи релігійного та традиційного права. Проте ряд провідних дослідників, зокрема Р.Давід, Х. Бехруз наводять більш розвинену класифікацію. Відповідно до наведеної дослідниками типології правових систем слід виділяти родини законодавчого права, прецедентного, традиційного, релігійного, та змішаного права.

Основою для віднесення системи права до тієї чи іншої правової родини є особливості генезису визначеної системи, джерела законодавства, способи його тлумачення. Проте більшість правових систем мають деякі ознаки інших систем, тобто фактично є змішаними.

Загалом географія правових систем за ознакою віднесення до правових сімей є наступною:

1. Прецедентного права: Англія, США, Австралія;

2. Законодавчого права: Європейські континентальні держави, східноєвропейські та деякі азіатські держави;

3. Традиційного права: Японія, Китай, афріканськи держави;

4. Релігійного права: Індія, Іран, інші ісламські держави;

5. Змішаного права: латиноамеріканськи, скандинавські та інші країни.

Правові системи, засновані на прецедентному праві, є одними з найпоширеніших у світі. Загальне право, яке виникло в Англії в ХІ столітті, розповсюдилося на всі колоніальні землі, що у свій час входили до складу Британської імперії.

Поняття “загальне право” зв’язано зі створенням законодавства, яке було єдиним для усіх англійських земель. Проте створення відбувалося не традиційним шляхом кодифікації норм, а навпроти – завдяки судовим вирокам та рішенням. Вирішення судом конкретної проблеми правозастосування створювало прецедент – правило аналогічного застосування закону. Прийняття судом таких рішень постійно видаляло прогалини у праві, складаючи багатотомні довідкові видання з застосування кримінального законодавства. Зрозумілим є те, що прецедентне право мало ієрархічну структуру, бо створювалося судами різних ланок судової системи. Суд мав право створити прецедент лише тоді, коли не існувало відповідного рішення вищого судового органу, а суди нижчої судової ланки свої прецеденти ніколи не створювали.

Розповсюдження прецедентної системи кримінального права історично пов’язано з початком колонізації Англією нових земель, суспільство яких ще знаходилося на етапі розпаду первісно-суспільного строю. Таким чином, принципи права та основи законодавства, які були розроблені в Англії, досить швидко були поширені на велику частину країн по всьому світу.

Кожна з колишніх колоній сучасної Великої Британії мала подальшу історію незалежного розвитку. Так, США проголосили незалежність ще у 1776 році, а Індія – лише півсторіччя назад. Також і інші колишні колонії стали незалежними відносно недавно. Є цілком логічним, що термін незалежного розвитку права країни визначає ступінь його відмінності від попереднього колоніального законодавства.

Проте не лише термін незалежності країни впливає на характеристики правової системи. Іншим чинником є особливості територіального устрою держави. Наприклад, США є федеративною державою, що складається з багатьох суб’єктів, кожний з яких має свою систему окрему систему законодавства. Крім того, законодавство США є дворівневим: паралельно з законодавчими системами штатів співіснує система федерального законодавства – загальна для усієї держави. Характерної рисою законодавства є його колізійність: дуже частими є випадки, коли одні й ті ж самі відносини водночас врегульовуються як законодавством окремого штату, так і федеральним законодавством.

Загальна характеристика кримінального права США. Як вже було зазначено, система законодавства, у тому числі й кримінального, складається з двох ланок: локального законодавства штатів, та загальнодержавного – федерального. Було б великою помилкою вважати, що зведене кримінальне законодавство США засновується на нормах, створених судовими прецедентами. Кожна з локальних систем законодавства має свої характерні риси: у деяких штатів взагалі немає кримінального кодексу як окремого комплексного нормативного акту, у інших кримінальне законодавство встановлює лише загальні принципи, протиправність та караність певних діянь, деякі штати створили повноцінне кодифіковане законодавство, яке всебічно врегульовує усі відносини, яки пов’язані з притягненням особи до кримінальної відповідальності, призначення їй покарання, звільнення від покарання тощо. Зокрема, таким є Кримінальний кодекс штату Луїзіана, більш того, правова система цього штату взагалі відноситься до континентального типу.

Таким чином, локальні системи законодавства штатів є дуже різноманітними, тому будь-які висновки щодо їхніх рис не можуть бути узагальнені. Що стосується федерального кримінального законодавства: воно головним чином міститься у Титулі 18 – “Злочини та кримінальний процес” Зводу законів США. У даному Титулі виділяється 5 частин: так перша встановлює караність злочинних діянь, друга врегульовує кримінально-процесуальні відносини, третя присвячена порядку та умовам відбування засудженими покарань у пенітенціарних установах, четверта встановлює особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх, а п’ята передбачає гарантії для свідків злочинів та осіб, що погодилися на співпрацю з правоохоронними органами.

Федеральне законодавство встановлює виключний перелік видів поведінки, що створюють так звані федеральні злочини. Зокрема до них відносяться державна зрада, шпигунство та інші. Проте ця ланка законодавства також передбачає караність вбивства, розбою, крадіжки та інших видів злочинів, які також підпадають під юрисдикцію штату, де злочин був вчинений. У такому разі виникає конкуренція кримінально-правових норм, та вирішення спірної ситуації залежить від багатьох факторів, які не отримали належного відображення у законодавстві. Існує ціла низка правил, вироблених практикою законодавства, зокрема підсудність злочину залежить від того, чи був злочин розслідуваний поліцією штату або ж Федеральним бюро розслідувань.

Законодавству США притаманні також й інші риси, нетипові для вітчизняного кримінального законодавства. По-перше, це розуміння вини, яке є суб’єктивно-об’єктивним, також підходи до визначення причинного зв’язку між діянням та наслідками. Але таке розуміння наведених категорій не є типовим лише для США, а також відноситься й до законодавства інших країн загального права.

Досить складною та деталізованою є класифікація злочинів в законодавстві США. Загалом усі злочини за ступнем тяжкості поділяються на три категорії: фелонії (felony, тяжкі злочини, зазвичай насильники), місдемінори (misdemeanor, менш тяжкі злочини), та кримінальні проступки. Кожна з цих категорій має кількісну градацію за допомогою літер абетки, наприклад: фелонії класів A, B, C, D та ін.

Система кримінальних покарань у США також є досить розвинутою. Загалом застосовується чимала кількість різноманітних покарань, та їхні системи у законодавстві штатів відрізняються. Проте, типовими є позбавлення волі, як строкове, так й довічне, громадські роботи, штраф та навіть смертна кара. У майже половині штатів цей вид покарання застосовується, та його призначення навіть вважається не виключенням із правил, а нормальною практикою боротьби зі злочинністю. Найбільш типовими видами смертної кари є смертельна ін’єкція, електричній стілець, газова камера.

В законодавстві більшості штатів законодавчо не встановлений вік кримінальної відповідальності, що зумовлювало навіть приклади застосування смертної кари до підлітків 12-14 років. Інакше розуміється інститут незакінченого злочину, в якому окремо виділяється домовленість про вчинення злочину, яка створює самостійний усічений склад.

Інститути звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання федеральним кримінальним законодавством не передбачені. Навпроти, незастосування до особи покарання можливо в випадках, коли особа надає свідчення, які здатні викрити діяльність злочинної організації чи розслідувати вчинені іншими особами тяжкі злочини.

Досить нетиповим є інститут призначення покарання на рівні федерального законодавства. Історія його розвитку характеризується постійною зміною розуміння меж судової влади при вирішенні питань про визначення особі виду та розміру покарання. Обмеження чи розширення повноважень суду безпосередньо визначає й кримінально-правову характеристику інституту призначення покарання. Так на початку 80 років пришлого століття була проведена глобальна реформа кримінального законодавства, результатом якої було створення Федеральної комісії з призначення покарань та наступне видання нею Керівництв з призначення покарань. Так звані Керівництва за своєю сутністю є аналогом підзаконного акту, проте навіть містять і ознаки закону: практично мають вищу юридичну силу, ніж статті Зводу законів США. Висновок про співвідношення юридичної сили відповідних норм може бути зроблений із пріоритетності застосування судами положень Керівництв у порівнянні із вказівками законодавства. Кожного року Комісія з призначення покарань аналізує судову практику та оновлює Керівництва таким чином, щоб вони найбільш повно регулювали усі складні питання призначення покарання. Результатом такого постійного звуження кола судових повноважень є формалізовані правила, які конкретно вказують, яке покарання, у якому розмірі має бути застосоване в конкретному випадку. Що стосується законодавчих систем штатів, то питання призначення покарання вирішуються у них традиційно по-різному.

Таким чином, єдиного поняття «кримінально-правова доктрина США» практично не існує. Кількість автономних правових систем обумовлює відповідну кількість як систем кримінального законодавства, так й систем їхнього теоретичного обґрунтування. Загалом система кримінального права США не може бути об’єднана в єдине ціле та представляє собою єдність та взаємодію окремих автономних правових систем, за відсутності єдиних загальних засад.

Основними джерелами кримінального права сучасної Англії являються судові прецеденти та статути (парламентське законодавство). У цій країні історично склалося право судових прецедентів, або загальне право, що діє поряд із парламентськими статутами (законами) – статутним правом. Судова практика є найбільш давнім джерелом англійського права. Задовго до прийняття законодавчих актів, починаючи з XII ст., королівські судді, що засідали в судах Вестмінстера і роз’їзних судах графств розглядаючи справи та виносячи вироки, створювали правила, що були покладені в основу кримінального права Англії. Так, суді Суду Королівської лави (скамьи) в XI1-XIII ст. напрацювали правила відповідальності за найбільш тяжкі злочини – фелоніі, а в XIV ст. за менш тяжкі злочини – місдімінори (поділ злочинів на фелоніі і місдімінори в 1967р. Законом був відмінений). Таким чином, загальне право ґрунтується на обов’язковості раніше прийнятого судом вищого рівня рішення для наступного розгляду аналогічних судових справ. Зазначимо, що вищестоящий суд може анулювати рішення нижчестоящого суду, а в деяких випадках і свої попередні рішення. Окрім цього, будь-яка правова норма в тому числі й прецедент може бути змінена парламентським актом.

При цьому слід пам’ятати, що суди не вправі встановлювати кримінальну відповідальність за нові злочинні дії чи розширяти вже існуючі склади злочинів. Дане правило було підтверджене в 1972 р. рішенням по справі Нуллера, що винесла палата лордів, відмовившись підтвердити наявність таких повноважень у судів.

Статутне право виступає другим основним джерелом сучасного кримінального права Англії. На початку XIX ст., воно набрало вагомого впливу, а ряд вчених акцентували увагу на тому, що Закони повинні декларувати або виправляти норми загального права, не вступаючи в протиріччя з основними принципами загального права, а тим більше не відміняючи їх. Часто в статутах дається лише законодавче закріплення (вираження) норм, що напрацюванні загальним правом. Основні принципи кримінальної відповідальності, як і раніше, встановлюються нормами загального права, хоч деякі з них і отримали законодавче закріплення в актах парламенту (наприклад, принципи відносно змови та замаху).

Англійське кримінальне право – єдине з усіх правових систем розвинутих країн, що не знає законодавчої констатації злочину. Стіфен, працюючи над «Коментарями до законів Англії», запропонував визнавати злочином всяке порушення права, розглядуване з точки зору шкідливої направленості (evil tendency) такого порушення проти суспільства в цілому. Загальне право потребує для кримінальної відповідальності не тільки фізичної дії (бездіяльності), а й суб’єктивного до них ставлення – винуватості, яку, відповідно, позначають такими термінами: «actus rea» і «mens rea».

Своєрідною є і класифікація злочинів в англійському праві.

Зокрема, за процесуальною ознакою всі злочини поділено на: ті, що переслідуються за обвинувальним актом і розглядаються в суді присяжних, та злочини, які розглядаються шляхом сумарної юрисдикції, тобто одноосібно діючим магістратом (суддею). Є й діяння «змішаної юрисдикції», що можуть розглядатися в будь-якому із зазначених порядків.

Крім того, встановлено класифікацію злочинів на «арештні» та «неарештні». Перші – це ті, що тягнуть за собою покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п’яти років. Щодо цих злочинів встановлено особливі правила арешту (наприклад обмеження на звільнення заарештованого під заставу й ін.). Всі інші злочини вважаються «неарештними».

Кримінальному праву Англії також відомі обставини, які виключають кримінальну відповідальність, мова йде про випадки коли воля обвинуваченого пригнічується (подавляється) примусом.

Видами покарання в Англії є позбавлення волі, пробація, штраф. Додатково можуть призначатися позбавлення прав водія, заборона на заняття певною діяльністю, а також надання безкоштовних послуг суспільству на строк не менше сорока і не більше двохсот сорока годин. Смертну кару після призупинення її в 1965 р. на п’ять років остаточно скасовано в 1970 р, за винятком випадків зради суверену або державі та піратства, поєднаного з насильством.

Широко застосовується пробація як вид умовного засудження на строк від шести до тридцяти місяців, що здійснюється під наглядом спеціального чиновника. Пробація пов’язана з покладанням на засудженого певних обов’язків і обмежень. У разі їх порушення до винного можуть бути застосовані штраф або безоплатні роботи на користь суспільства. Застосовується також відстрочка виконання вироку щодо осіб, засуджених до позбавлення волі або штрафу. Що стосується позбавлення волі, то його строки передбачено в окремих статутах, але якщо в статуті такий строк не визначений, він не може перевищувати двох років. За загальним правом строк позбавлення волі визначається судом. Позбавлення волі може бути призначено і на невизначений строк, а також довічно (наприклад, за умисне вбивство).

Франція є родиною континентальної правової сім’ї та країною «писаного права», де закон являється основним джерелом кримінального права.

Вперше після Великої Французької революції у Франції з’явився перший буржуазний кримінальний кодекс (1791 р). Пізніше цей кримінальний кодекс було замінено кримінальним кодексом Наполеона 1810 р., що діяв понад 180 років, поки Президент Франції Ф Мітерант 22.07.1992р. не затвердив чотири закони, кожний із котрих відповідав чотирьом частинам кодексу – «книгам». Книга I присвячена загальним положенням КК і по суті представляла собою його Загальну частину. Книга II відкриває Особливу частину кодексу та встановлює кримінальну відповідальність за злочини та проступки проти людини, Книга III включає положення про кримінальну відповідальність за злочини і проступки проти власності, Книга IV встановлює відповідальність за злочини і проступки проти нації, держави і суспільного спокою (на теперішній час КК Франції включає сім книг, у перших п’яти та сьомій містяться законодавчі та регламентаційні положення, а шоста є повністю регламентаційною ).

В діючому КК Франції, як і в двох попередніх французьких кодексах 1791 и 1810 рр., визначення злочину не міститься. Хоча окремі його ознаки можуть бути виведені із змісту норм Загальної та Особливої частин КК. Також поняття та ознаки злочинного діяння традиційно досліджуються в кримінально-правовій доктрині. Першочергово класичне кримінальне право ґрунтувалось на розумінні злочину як юридичної абстракції, моделі, що не пов’язана з особистістю. Вперше проти такого підходу виступили позитивісти, які наполягали на необхідності враховувати ту обставину, що злочин – це в першу чергу є діяльність людини, а значить – соціальна абстракція. «Соціологи», що розробили комплекс заходів із захисту суспільства (суспільного захисту) від злочинності, запропонували взагалі відмовитися від визначення злочину та використовувати такі категорії, як «антисоціальність», «небезпечний стан». Представники нової соціальної школи, виступаючи проти формального визначення злочину, з однієї сторони, і проти введення нових категорій замість поняття такого - з другої, не запропонували власного визначення.

Французькому кримінальному праву відомі самі різноманітні класифікації злочинних діянь. Наприклад, поділ на загально кримінальні, політичні і воєнні, миттєві і триваючі, прості та складні, матеріальні і формальні, очевидні і неочевидні, умисні і неумисні. Самим вагомим поділом є поділ злочинів на три категорії: злочини, проступки і порушення.

Французький законодавець робить акцент на такій меті покарання, як ресоціалізація злочинця. Саме з цією метою до кримінального права Франції були введенні такі види позбавлення волі, як інститут пробації та інші міри кримінально-правового характеру .

Передбачається відповідальність юридичних осіб у вигляді штрафу, ліквідації або тимчасового припинення їх діяльності. Смертну кару у Франції скасовано. Позбавлення волі існує у вигляді довічного ув’язнення або на певні строки – до 30 років, широко передбачено застосування штрафів, додаткові покарання у вигляді позбавлення або заборони певних прав (наприклад, прав водія, володіння зброєю й ін.). При рецидиві покарання збільшуються, а в ряді випадків можуть подвоюватися. При призначенні покарання суд має широкі права з пом’якшення покарань, їх застосування нижче нижчої межі або переходу до іншого більш м’якого покарання.

Також кримінальне право Франції містить заходи безпеки, сутність яких в превентивній меті, яка спрямована на усунення «небезпечного стану» особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння. Переслідувана заходами безпеки мета превенції досягається шляхом усунення/локалізації або шляхом ресоціалізації індивіду.

Основним джерелом кримінального права Японії є Загальна частина КК про, що безпосередньо йде мова у ст. 8 КК, а саме «Загальне положення цього закону застосовується до злочинів, покарання за яких передбачено іншим законодавством; однак це не відноситься до випадків коли в цьому законодавстві є наявними спеціальні норми».

Поєднання ієрогліфів «кэйхо», в перекладі не відображає слова «кодекс», хоч буквально означає «Кримінальний закон». Також, поєднанням «кэйхо», передаються поняття «кримінальне право» і «кримінальне законодавство», що ускладнює розуміння зазначених визначень.

Також за своїм положенням серед інших джерел кримінального права КК виконує роль галузевого «основного закону». На відміну від інших основних законів КК відрізняється не тільки тим, що має в своїй назві словосполучення «основний закон» (на відміну від назв інших законів де він відсутній: ЦК, ЦПК, КПК), скільки за своїм змістом та природою.

Важлива особливість Загальної частини кримінального права Японії полягає у доктринальному поясненні та характеристиці ряду кримінально-правових інститутів. Визначення злочину, яке відсутнє в кримінальному праві, будується в доктрині шляхом «реконструкції». Японські вченні дають поняття злочину (відповідно до японської доктрини «ознаки злочину») як діяння, що позбавлене обставин, які виключають відповідальність та підпадає під ознаки складу злочину і тягне відповідальність за іншими критеріями, що містять елементи такого підходу в тексті КК.

Доктринальна класифікація злочинів визначається за наступними критеріями: за зв’язком кримінального діяння з суб’єктом злочину; за формою і змістом дій (фактичне, формальне, що наносить шкоду, представляє небезпеку та ін.); за взаємозв’язком основних і скорегованих типів злочинних дій (завершене, незавершене, скоєне однією особою чи при співучасті); за формою вини (умисне та необережне); за ступенем тяжкості (тяжке, не тяжке, поліцейський делікт); за генезисом криміналізації («природне», «встановлене законом»); за характером посягань на правове благо, коли застосовується поділ на злочини проти правових благ державного, суспільного і особистого характеру.

Під об’єктом злочину розуміють охоронювані кримінальним законом суспільні відносини на які посягає суспільно небезпечне і кримінально каране діяння, під предметом злочину – фізичний предмет матеріального світу або інтелектуальну цінність, які зазнають безпосереднього впливу при вчиненні злочину, під потерпілим – фізичну особа (людина), котрій злочином завдається фізична, майнова та моральна шкода.

Японським кримінальним кодексом встановлено такі види покарання: смертна кара (сикэй), позбавлення волі з примусовою працею (тёзки), позбавлення волі без примусової праці (кинко), кримінальний штраф (баккин), кримінальний арест (корю), малий кримінальний штраф (каре), конфіскація (боссю).

Кримінальному праву Японії також відомі міри безпеки (хоан сёбун) зміст яких полягає в тому щоб злочинців або носіїв небезпечних властивостей (якостей) ізолювати від суспільства з метою виправлення їх негативних якостей та отримання професійної освіти. Японські вчені розуміють, що для усунення (зменшення) злочинності недостатньо застосовувати жорсткі кримінальні покарання. А міри безпеки, які в літературі характеризуються як захистні, виховні, виправні, лікувальні, котрі доповнюють чи заміняють кримінальні санкції з метою попередження суспільної небезпеки, є соціально підтримуваними та дієвими в напрямку зменшення злочинності. Міри безпеки можуть і повинні застосовуватися до наступних об’єктів: визначених категорій делінквентних неповнолітніх, жінок (окремим категоріям), умовно засуджених, осіб, звільнених із місць позбавлення волі.


– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ... КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Тема 43. Кримінальне право закордонних держав

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Одеса – 2011
Колектив авторів: Албул С.В.,канд. юрид. наук, доцент – теми 38, 41 Особливої частини; Балобанова Д.О.,канд.юрид. наук,доце

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Тема 1. Поняття, завдання, функції, принципи кримінального права. Система кримінального права. Наука кримінального права.......................................................8 Тема 2. Кри

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Тема 22. Поняття Особливої частини кримінального права, її значення та система. Наукові основи кваліфікації злочинів............................................................57 Тема 23.

Тема 1. Поняття, завдання, функції, принципи кримінального права. Система кримінального права. Наука кримінального права.
Поняття та предмет кримінального права. Завдання та функції кримінального права. Принципи кримінального права. Система кримінального права.

Тема 2. Кримінальний закон.
Поняття, ознаки та значення кримінального закону. Структура та система кримінального закону. Поняття та структура кримінально-правової норми. П

Тема 3. Поняття злочину та його види.
Формування й розвиток визначення поняття злочину в історії кримінального права. Поняття злочину за кримінальним правом України. Ознаки злочину. По

Тема 4. Кримінальна відповідальність та її підстави
Поняття кримінально-правових відносин. Об’єкт, суб’єкт, зміст кримінальних правовідносин. Юридичні факти у кримінальному праві. Поняття та форми реалізації кримін

Тема 5. Склад злочину та його види
Співвідношення понять злочину та складу злочину. Поняття та значення складу злочину. Функції складу злочину. Елементи та ознаки складу злочину.

Тема 6. Об’єкт злочину
Поняття та значення об’єкту злочину. Види об’єктів злочину. Поняття та значення предмету злочину. Співвідношення предмету та об’єкту злочину.

Тема 7. Об’єктивна сторона складу злочину
Поняття та значення об’єктивної сторони складу злочину. Поняття та форми діяння (дії чи бездіяльності). Умови кримінальної відповідальності за бездіяльність. Поня

Тема 8. Суб’єкт злочину
Поняття, ознаки та значення суб’єкта злочину. Поняття осудності та обмеженої осудності. Поняття та правові наслідки неосудності. Поняття віку крим

Тема 9. Суб’єктивна сторона складу злочину
  Поняття та значення суб’єктивної сторони складу злочину. Поняття та форми вини. Поняття та види умислу. Поняття та види необережно

Тема 10. Стадії вчинення злочину
  Поняття та види стадій вчинення злочину. Готування до злочину, його ознаки. Поняття та види замаху на злочин. Закінчений злочин. О

Тема 12. Множинність злочинів
  Поняття одиничного злочину, його види. Складні одиничні злочини. Поняття множинності злочинів. Форми множинності злочинів: загальн

Тема 13. Обставини, що виключають злочинність діяння
Обставини, що виключають злочинність діяння: поняття, види, загальні ознаки. Необхідна оборона: поняття, ознаки, умови правомірності. Уявна оборона: поняття, особ

Тема 14. Звільнення від кримінальної відповідальності
Поняття та правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності. Види звільнення від кримінальної відповідальності. Звільнення від кримінальної відповіда

Тема 15. Поняття та мета покарання
Теорії покарання у науці кримінального права. Поняття та ознаки покарання. Загальна характеристика мети покарання. При вивченні даної теми слід за

Тема 16. Види покарання
Визначення системи покарань. Класифікація покарання за чинним законодавством. Характеристика окремих видів покарань При вивченні цієї теми слід пр

Тема 17. Призначення покарання
  Загальні засади призначення покарання. Обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Призначення покарання за незакінчений злочин та злочин, в

Тема 18. Звільнення від покарання та його відбування
Поняття звільнення від покарання та його відбування. Звільнення від відбування покарання з випробуванням та його правові наслідки. Звільнення від відбування покар

Тема 20. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
Поняття примусових заходів медичного характеру Види примусових заходів медичного характеру Особливості продовження, зміни або припинення примусових заходів медичн

Тема 21. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
Кримінально-правова характеристика неповнолітнього як суб’єкта злочину. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності за КК України Види

Тема 22. Поняття Особливої частини кримінального права, її значення та система. Наукові основи кваліфікації злочинів
Поняття і система Особливої частини кримінального права. Співвідношення Особливої та Загальної частин кримінального права. Поняття та стадії кваліфікації злочинів

Тема 23. Злочини проти основ національної безпеки України
Історія розвитку кримінального законодавства України щодо злочинів проти основ національної безпеки України. Поняття злочинів проти основ національної безпеки України та їх ви

Тема 24. Злочини проти життя та здоров’я особи
Особа як об’єкт кримінально-правового захисту на різних етапах суспільного та державного розвитку. Загальна характеристика, поняття та види злочинів проти життя особи.

Тема 25. Злочини проти волі, честі та гідності особи
Історія розвитку кримінального законодавства України щодо злочинів проти волі, честі та гідності особи. Загальна характеристика і система злочинів проти волі, честі та гідност

Тема 26. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи
Історія розвитку кримінального законодавства України щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності особи. Загальна характеристика і система злочинів проти стат

Тема 27. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина
Історичні, соціально-економічні та політичні умови виникнення кримінальної відповідальності за злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

Злочини проти політичних прав громадян
Видовим об’єктом злочинів проти політичних прав громадян є суспільні відносини, які забезпечують можливість людини брати участь у державному і громадському житті, впливати на діяльність різн

Злочини проти трудових прав людини
Видовим об’єктом злочинів проти трудових прав людини є суспільні відносини, що забезпечують право людини на працю, на оплату праці, на охорону праці, на відпочинок і дозвілля. У ст. 2 КЗпроП

Злочини проти особистих прав і свобод людини
Видовим об’єктом злочинів проти особистих прав і свобод людини є суспільні відносини, що забезпечують можливість збереження, розвитку і захисту морально-психологічної індивідуальності людини

Злочини проти деяких культурних та фізичних прав людини і громадянина
Видовим об’єктом злочинів проти культурних та фізичних прав людини і громадянина є суспільні відносини, що забезпечують право людини і громадянина на освіту, наукову техніку і художню творчі

Тема 28. Злочини проти власності
Історія розвитку кримінального законодавства України щодо злочинів проти власності. Поняття та види злочинів проти власності. Поняття, форми та види розкрадання.

Тема 29. Злочини у сфері господарської діяльності
Історичні, соціально-економічні та політичні умови виникнення кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності. Загальна характеристика та система зло

Тема 30. Злочини проти довкілля
Історія криміналізації злочинів проти довкілля. Поняття та види злочинів проти довкілля.   Під час вивчення історії злочинів проти довкілля особливу ув

Тема 31. Злочини проти громадської безпеки
Історія розвитку кримінального законодавства України щодо злочинів проти громадської безпеки. Загальна характеристика та система злочинів проти громадської безпеки.

Тема 32. Злочини проти безпеки виробництва
Історія криміналізації діянь, пов’язаних із порушенням безпеки виробництва. Загальна характеристика та види злочинів проти безпеки виробництва.   Під ч

Порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК).
Основним безпосереднім об'єктом злочину є конституційне право людини і громадянина на безпечні умови праці. Додатковим обов'язковим об'єктом виступає здоров'я особи. Визнання особи потерпіли

Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (ст. 272 КК).
Основним безпосереднім об'єктом злочину є безпека виконання робіт з підвищеною небезпекою, а додатковим обов'язковим об'єктом - життя та здоров'я особи. Потерпілими від цього з

Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. 273 КК).
Основним безпосереднім об'єктом злочину є безпека на вибухонебезпечних підприємствах чи у вибухонебезпечних цехах, а додатковим обов'язковим об'єктом - життя та здоров'я особи.

Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки (ст. 274 КК).
Основним безпосереднім об'єктом злочину є безпека виробництва, на якому застосовуються радіоактивні матеріали, а додатковим обов'язковим об'єктом - життя та здоров'я особи. Об'єк

Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд (ст. 275 КК).
Основним безпосереднім об'єктом злочину є безпека використання промислової продукції та безпечне використання будівель і споруд, а додатковим обов'язковим його об'єктом - життя та здоров'я о

Тема 33. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту
Загальна характеристика та види злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту за законодавством України. Характеристика злочинів, що посягають на безпеку руху та експлуа

Тема 34. Злочини проти громадського порядку та моральності
Загальна характеристика та види злочинів проти громадського порядку та моральності. Характеристика злочинів проти громадського порядку. Характеристика злочинів пр

Тема 35. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення
Поняття наркоманії і наркотизму. Предмет наркотизму і його правове значення. Характеристика злочинів проти встановленого порядку надходження наркотичних засобів,

Злочини, які посягають на відносини у сфері охорони інформаційної безпеки України
Видовим об’єктом цих злочинів є суспільні відносини у сфері охорони інформаційної безпеки України. Під інформаційною безпекою України слід розуміти стан захищеності інформації, яка становить

Злочини, які посягають на недоторканність державного кордону України
Видовим об’єктом цих злочинів є суспільні відносини, що забезпечують недоторканність державного кордону України. Згідно із ст. 1 Закону України „Про державний кордон України” держав

Злочини, які посягають на відносини щодо забезпечення комплектування Збройних Сил України
Видовим об’єктом цих злочинів є суспільні відносини щодо забезпечення комплектування Збройних Сил України. Об’єктивна сторона злочинів, які посягають на відносини щодо забезп

Тема 39. Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг
Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, за законодавством України. Визначення понять „слу

Тема 40. Злочини проти правосуддя
Історія розвитку кримінального законодавства України щодо злочинів проти правосуддя. Поняття та система злочинів проти правосуддя, критерії їх відмежування від суміжних суспільно

Тема 42. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку
Історія розвитку міжнародного та національного кримінального законодавства щодо злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Загальна характеристика та види

П Р О В Е Д Е Н Я П Р А К Т И Ч Н И Х З А Н Я Т Ь
Вивчення кримінального права України слід почати з уважного ознайомлення з програмою курсу „Кримінальне право” для студентів НУ «ОЮА» і цими методичними рекомендаціями, завданнями і планами практич

Тема 2. Кримінальний закон – 8 годин
Заняття № 1 1. Поняття, ознаки та значення кримінального закону. 2. Структура та система кримінального закону. 3. Загальна та Ос

Тема 33. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту – 6 годин
Заняття № 1 1. Загальна характеристика та види злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту за законодавством України. 2. Характеристика злочинів

Тема 41. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) – 4 години
Заняття № 1 1. Поняття та система злочинів проти встановленого порядку несення військової служби, критерії їх відмежування від дисциплінарних проступків. 2

Тема 42. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку – 2 години
Заняття № 1 1. Історія розвитку міжнародного та національного кримінального законодавства щодо злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Тема 20.
1. Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані: а) слідчим; б) прокурором; в) судом. 2. Примусові заходи медичного хара

Тема 21.
1. Види покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх: а) арешт; б) виправні роботи; в)конфіскація майна; г) позбавлення волі на певний

Тема 28.
1. Що не може бути предметом злочинів проти власності: а) наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори; б) цінні папери; в) нерухоме

Тема 29.
1. У випадку вчинення яких злочинів у сфері господарської діяльності можливе звільнення від кримінальної відповідальності при виконанні передбачених законом умов: а) вигот

Тема 31.
1. Створення злочинної організації вчиняється: а) з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб; б) з метою вчинення тяжкого чи особлив

Тема 35.
1. Яке з наведених визначень характеризує зміст поняття “наркотичні засоби” а) включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі – Перелік

Тема 37.
1. Предметом злочину, передбаченого ст. 338 КК (Наруга над державними символами) є: а) Державний Прапор, Державний Герб та Державний Гімн будь-якої країни; б) Дер

Тема 39.
1. Службовою особою є: а) представник влади – особа, яка постійно або тимчасово перебуває на службі в органах державної влади або управління чи місцевого самоврядування і

Тема 40.
1. За ст. 385 КК (Вімова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків) не підлягають кримінальній відповідальності:

Тема 41.
1. Суб’єктами військових злочинів є: а) військовослужбовці Збройних Сил України; б) військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної При

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
1. Поняття та предмет кримінального права. 2. Наука кримінального права, її зміст та задачі. 3. Принципи кримінального права (загальні та спеціальні). 4. Поняття кримінал

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
1. Поняття, значення та система Особливої частини кримінального права. 2. Поняття та значення кваліфікації злочинів. 3. Кваліфікація незакінчених злочинів та злочинів, здійснених

Р Е К О М Е Н Д О В А Н А Л І Т Е Р А Т У Р А
Спеціальна література: 1. Акетова А.С. Незаконное предпринимательство. – СПб., 2002. 2. Акімов М. Кримінальна відповідальність за захоплення заручників // Право У

Розділу III
1. Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності: Постанова Пленуму Верховного Суду №12 від 23.12.2005р. [Електронний ресурс]. – Режи

Розділу VIII
1. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws 2. Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах

Розділу IX
1. Конвеція про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства від 25 січня 1974р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uazakon.com/time1990/period12.htm

Розділу X
1. Кримінально-виконавчий кодекс України Закон України від 11.07.2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws 2. Кримінально-процесуальний кодекс У

Розділу XII
1. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28.12.1960р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws 2. Про амністію: Закон України від

Розділу II
1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws 2. Основи законодавства України про охорону здоро

Розділу III
1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws 2. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948

Розділу V
1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws 2. Кодекс законів про працю України від 10.12.197

Розділу VI
1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws 2. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22.05.

Розділу VII
1. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws 2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. [Електронний р

Розділу VIII
1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws 2. Конвенция Организации Объединенных Наций по мо

Розділу IX
26. Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом 27.01.1977 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws 27. Про відходи: Закон України від 5.03.19

Розділу X
37. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України від 8.02.1995 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov. ua/cgi-bin/laws 38. Про дозвільну

Розділу XI
1. Конвенция Организации Объединенных Наций по морскому праву 1996р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/Depts /los/convention_agreements/texts/unclos/unclos_r.pdf 2.

Розділу XII
1. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws 2. Основи законодавство про культуру

Розділу XIII
1. Декларація міжнародної конференції з боротьби із зловживанням наркотичними речовинами та їх незаконним обігом. – Нью-Йорк, 1988. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uazakon.com/do

Розділу XIV
1. Про альтернативну (невійськову) службу: Закон України від 12.12.1991р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws 2. Про державний кордон Укра

Розділу XV
10. Про Державний герб України: постанова Верховної Ради України від 19.02.1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws 11. Про Державний прапор У

Розділу XVII
1. Про засади запобігання і протидії корупції: Закон України від 7.04.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws 2. Про внесення змін до деяких

Розділу XVIII
1. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28.12.1960р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws 2. Кодекс України про адміністрати

Розділу XIX
1. Конвенція про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uazakon.Com/big/text 418/pg1.htm 2. Конвенція про поводж

Розділу XX
1. Женевська „Конвенція про захист цивільного населення під час війни” від 12.08.1949 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua /l_doc2.nsf/link1/MU49007.html 2.

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги