Кримінально-виконавче право

Міністерство освіти і науки України

Інститут права імені Володимира Сташиса

Класичного приватного університету

Кримінально-виконавче право

Навчальний посібник

Видання друге, змінене і доповнене

За редакцією кандидата юридичних наук, професора Т. А. Денисової

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів

Київ

Видавництво «Істина»

ББК 67.304.2

К66 Кримінально-виконавче право: Навчальний посібник/Вид. 2-ге, зм. і доп./ За ред. Т. А. Денисової. — К.: Істина, 2010. — 400 с

ISBN 978-966-8909-18-4

Навчальний посібник підготовлено згідно з вимогами Міністерства освіти і науки України.

Розроблений відповідно до навчальної програми курсу «Кримі­нально-виконавче право» навчальний посібник включає основні положення, що містяться у Загальній та Особливій частинах, нор­мативну базу курсу з урахуванням змін кримінально-виконавчого законодавства, тести, глосарій, а також запитання, що необхідні для практичної роботи працівників кримінально-виконавчої служби.

Книга розрахована на студентів, курсантів та слухачів вищих навчальних закладів, аспірантів, ад'юнктів, викладачів, працівників кримінально-виконавчої служби України, а також юристів, які ви­вчають кримінально-виконавче право.

КОЛЕКТИВ АВТОРІВ:

Бадира В.А. — навчальні завдання до тем курсу;

Денисов С.Ф. — тема 15; глосарій, тестові завдання, список реко­мендованих джерел (у співавторстві з Хашевим В. Г.);

Денисова Т.А. — передмова, теми 1 —14;

Мінаєв М.М. — схеми до тем курсу;

Хашев В.Г. — глосарій, тестові завдання, список рекомендованих джерел (у співавторстві з Денисовым С.Ф.).

РЕЦЕНЗЕНТИ:

Джужа О.М. — доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, проректор з наукової роботи Київського національ­ного університету внутрішніх справ;

Лукашевич В.Г. — доктор юридичних наук, професор, заслуже­ний юрист України, перший проректор Класичного приватного університету;

Фесенко Є.В. — доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри кримінального та адміністративного права Академії адво­катури України

Гриф надано Міністерством освіти і науки України Лист від 21.06.2007 р. № 1.4/18-Г-987

ISBN 978-966-8909-18-4

ББК 67.304.2

© Колектив авторів, 2010

© Видавництво «Істина», 2010

«

ПЕРЕДМОВА

Правосуддя, милосердя, професіоналізм

Найбільш небезпечним негативним соціальним явищем се­ред тих, які вирізняються агресією, жорстокістю, спричиняють такі тяжкі наслідки, як смерть, розруха, знищення моральних та матеріальних цінностей, є вчинення злочинів. Щоб запобіг­ти злочинності, суспільство має докладати зусиль, утримувати своїх членів від вчинення протиправних дій та стимулювати їх законослухняну поведінку.

Захистом суспільства від протиправних дій особи, яка вчи­нила злочин, є застосування покарання. Проте, караючи зло­чинця, суспільство не повинно переходити певні межі, щоб не стати заручником криміналізації окремого регіону чи держави. Визначаючи розмір та вид покарання, необхідно враховувати не тільки санкцію відповідної статті, а й інші загальні засади призначення покарання: ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, тощо. Але головною повинна бути теза, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене таке покарання, яке було б необхідним та достатнім для її виправлення та запобі­гання новим злочинам.

Кримінальне покарання як специфічна форма державного примусу традиційно здійснює психологічний та виховний вплив на конкретного засудженого, а також є одним із засобів управління процесом соціальної реадаптації злочинця до умов життя суспільства. Кримінальне покарання передбачає позбавлення чи обмеження засудженого у певних духовних, матеріальних та фізичних благах. Штраф, громадські чи вип­равні роботи, аредіт, позбавлення волі та інші види покаран­ня є заходами примусу, які мають певний каральний зміст. Переживання, викликані кримінальним покаранням, мають спонукати засудженого усвідомити свою провину та відпові­дальність перед суспільством і державою. Засуджений не має права порушувати кримінально-правові та кримінально-ви­конавчі заборони, йому необхідно дотримуватись обов'язків, встановлених нормативними актами кримінально-виконавчої служби. Правослухняна поведінка засудженого, осуд ним

З

вчиненого злочину, соціальна адаптація і життя без правопо­рушень — все це є головним результатом карально-виховного впливу і ознакою виправлення особи.

Після проголошення незалежності Україна досягла певного поступу в розвитку демократичного суспільства, заснованого на принципах верховенства права та поваги до прав людини. Незалежність створила умови для розширення в країні прав і свобод людини та наповнення їх новим змістом. Так, Кон­ституція України визнає людину, її життя, честь та гідність, недоторканність і безпеку як найвищу соціальну цінність. Задекларовані Конституцією права і свободи людини повинна забезпечити держава, яка знаходиться на перехідному етапі свого розвитку і здійснює пошук шляхів самовдосконалення, насамперед політичної, економічної та соціальної сфер. Вод­ночас починається реформування законодавства: його зміна, внесення доповнень, уточнень, розробка нових концепцій та моделей тощо. Дуже важливо, щоб ці реформи відбувалися у правильному напрямі, були враховані найсучасніші наукові дослідження та набутий практичний досвід, особливості, при­таманні нашій державі, та міжнародні розробки, багатовіковий досвід минулого та прогнози майбутнього.

Історія пам'ятає, шо функціонування з 50-х років XX ст. таборів для засуджених до позбавлення волі, а також системи умовного засудження та умовного звільнення з обов'язковим залученням до праці мали основне призначення — організа­цію переміщення численних засуджених з одного регіону в інший для вирішення первинного економічного завдання. Не процес виховання, не режим відбування покарання, а саме виробничий план став на довгі десятиліття основним завдан­ням і дав основний прибуток не лише системі Міністерства внутрішніх справ України, а й державі загалом. З початком реформ у кримінально-виконавчій системі України склалася досить складна ситуація, що передбачала подолання наслідків радянської виправно-трудової системи. На шляху реального реформування необхідно було долати кризові явища, які суп­роводжувались значною реконструкцією існуючих структур і насамперед відокремленням кримінально-виконавчої системи від Міністерства внутрішніх справ України та створенням Державного департаменту України з питань виконання пока­рань (далі — ДДУПВП). Засновані на кримінальних репресіях установи примусової праці вже з перших кроків переходу до ринкової економіки зламали стійкість економіки виправно-трудового комплексу. Буквально за кілька років вона втратила свою ефективність і почала швидко руйнуватись.

Орієнтація реформ незалежної України на розбудову де­мократичного суспільства і правової держави дала можливість змінити уявлення про «свободу» та «покарання». Це зумовило проведення принципово нової, самостійної політики у сфері застосування кримінальних покарань, а саме їх призначення, виконання та відбування. За останній час прийнято низку законів, інших нормативних актів, а саме: 11 липня 2003 р. — Кримінально-виконавчий кодекс України, 23 червня 2005 р. — Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», кілька відомчих актів, що регламентують діяльність ДДУПВП та його структурних підрозділів тощо.

Нещодавно у Київській області відкрито установу виконан­ня покарань нового типу, яка обладнана на зразок зарубіжних аналогічних установ. Проте вона стала прикладом того, що жодні прийнятні умови існування не змінюють тюремних тра­дицій та взаємовідносин засуджених і персоналу, якщо вони не зазнають докорінних внутрішніх змін.

Сучасна система відбування покарань залишилась однією з самих жорстких та неефективних у світі. Той, хто хоча б одного разу відбував покарання в місцях позбавлення волі, не відчуває страху перед майбутнім засудженням, бо йому знайомі і оточення, і традиції, і загальна система відбування покаран­ня. Специфічна субкультура, тісне спілкування в мікрогрупах сприяє розвитку агресії, культу насильства та жорстокості щодо влади, суспільства, підвищує злочинний професіоналізм та інтенсивність криміналізації. Це істотно впливає на живучість тюремних традицій, згуртованість злочинного середовища, поширення відповідних негативних відносин через осіб, звільнених з місць позбавлення волі. На жаль, ця система не спроможна змінити душу людини, повернути її у суспільство відновленою, з позитивними змінами і установками не про­довжувати злочинну діяльність.

Проте цього можна досягти за умови вирішення проблеми кадрового забезпечення кримінально-виконавчої системи. У зв'язку з цим виникає нагальна потреба у підвищенні рівня правової підготовки працівників органів і установ системи виконання кримінальних покарань.

Слід констатувати, що в період навчання у вищих нав­чальних закладах при розподілі навчальних годин пріоритет віддається, і це цілком виправдано, таким дисциплінам, як кримінальне право та кримінальний процес. Але проблеми виконання/відбування покарання є не менш важливими, адже кожен хибний крок співробітника кримінально-вико­навчої системи може назавжди скалічити життя людини, яка відбуває кримінальне покарання. Сьогодні кримінально-вико-

навча система України знаходиться на шляху кардинального реформування. Саме тому оновленій системі необхідні висо­кокваліфіковані співробітники.

Автори навчального посібника розраховують, що він стане у пригоді студентам, курсантам та слухачам вищих навчаль­них закладів України, аспірантам, ад'юнктам, викладачам, працівникам кримінально-виконавчої служби, а також всім небайдужим до проблем кримінально-виконавчого права. Ми сподіваємось на дискусію не тільки професіоналів, а й широких верств населення, у тому числі представників громадськості та засуджених, які відбувають чи відбули покарання.

Гаслом цього видання ми обрали: «Правосуддя, милосердя, професіоналізм», бо вважаємо, що майбутній слідчий, який складає обвинувальний вирок, суддя, який розглядає справу по суті, співробітник кримінально-виконавчої установи, який виконує вирок суду, — всі вони повинні мати саме такі якості, які необхідні для роботи із засудженими.

Стимулювання засуджених до правомірної поведінки і нек-римінального життя в суспільстві після звільнення від кримі­нального покарання має бути основою під час застосування виправного впливу на засуджених. Засуджений не повинен відчувати себе ізгоєм. Саме за його безпосередньої участі суспільство і ДДУПВП повинні будувати відновні програми, які давно використовуються в країнах Західної Європи, але для нашого суспільства видаються непридатними.

Свого часу видатний вчений Н. Крісті описав зустрічі та збори в горах Норвегії, де предметом обговорення є питання кримінально-виконавчої політики, життя засуджених, пробле­ми їх соціальної адаптації тощо. На ці збори приїздять видатні політики, представники преси, духовенства, посадові особи установ виконання покарань, науковці, колишні ув'язнені та засуджені, які отримали відпустку¹, і всі разом вирішують про­блеми кримінально-виконавчої системи. Зараз навіть неможли­во собі уявити таку ситуацію в нашій країні. Але саме тоді, коли щось подібне буде проходити в Україні, ми фактично, а не на папері, зможемо змінити політику держави при призначенні і виконанні покарань і отримаємо право називатися цивілізованим суспільством. Слід підтримати позитивні ініціативи, що

¹ Кристи Н. Борьба с преступностью как индустрия. Вперед, к Гулагу западного образца / Пер. с англ. А. Петрова, В. Пророковой; Предисл. Я. Гилинского. — 2-е изд. — М.: РОО «Центр содействия реформе уго­ловного правосудия», 2001. — С. 38—40.

постійно висловлювались Л.В. Багрієм-Шахматовим, І.Г. Бо-гатирьовим, О.П. Букаловим, В.В. Голіною, І.М. Даньшиним, О.М. Джужею, В.М. Дрьоміним, О.Г. Колбом, А.П. Закалю-ком, О.М. Костенком, М.П. Мелентьєвим, В.О. Меркуловою, В.П. Пєтковим, Г.О. Радовим, В.В. Сташисом, А.Х. Степа-нюком, В.М. Трубніковим, О.Г. Фроловою, В.І. Шакуном та іншими щодо пошуків шляхів реформування не лише системи виконання покарань, а й суспільства.

Слід змінювати традиції суспільства, вчитися виявляти тер­пимість, підвищувати рівень правової культури і моральності. Тоді заходи держави щодо скорочення та лібералізації кримі­нально-правового примусу будуть сприйняті суспільством як такі, що мають відбуватися. Це не означає, що за вчинений злочин суспільство не повинно покарати злочинця. Принцип невідворотності покарання є обов'язковим, і за вчинення будь-якого злочину винний має бути покараний. Але кримінальне покарання — це найсуворіший захід, і в установах виконання покарань слід утримувати осіб, небезпечних для суспільства, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Автори висловлюють щиру подяку рецензентам цього навчального посібника: Джужі Олександру Миколайовичу — доктору юридичних наук, професору, заслуженому юристу України, проректору з наукової роботи Національного універ­ситету' внутрішніх справ, Лукашевичу Віталію Григоровичу — доктору юридичних наук, професору, заслуженому юри­сту України, першому проректору Класичного приватного університету та Фесенку Євгену Володимировичу — доктору юридичних наук, професору, завідувачу кафедри кримінального та адміністративного права Академії адвокатури України за їхні слушні поради та зауваження.

Сподіваємося, що найближчим часом кожен з нас і всі разом ми зможемо змінити на краще та реформувати систему виконання покарань задля запобігання поширенню кримі­нальних звичаїв, традицій і злочинності в Україні.

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА

ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ

«КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ

ПРАВО»

Курс кримінально-виконавчого права складається з За­гальної та Особливої частин і включає в себе 2 комплекси взаємопов'язаних проблем: теорію кримінально-виконавчого права та сучасну практику виконання і відбування покарань.

Робоча навчальна програма включає в себе: тематичний план дисципліни, зміст навчального матеріалу за темами, основну літературу до всього курсу та додаткову до окремих тем, питання до іспиту.

Мета дисципліни:

— оволодіння студентами знаннями відповідно до зазна­чених нижче завдань і вимог програми курсу;

— формування навичок мислення, оцінки ситуацій, що виникають у процесі виконання і відбування покарань;

— напрацювання вмінь складати аналіз оперативної об­становки в установі виконання покарань, проводити заходи забезпечення охорони та нагляду за засудженими, здійснюва­ти планування роботи щодо здійснення карально-виховного впливу на засуджених.

Завдання дисципліниполягає в тому, щоб забезпечити:

— вивчення нормативно-правових актів щодо застосування різних видів покарань у практичній діяльності;

— опанування необхідною науково-методологічною ба­зою, що забезпечує знання існуючих проблем кримінально-виконавчого права, шляхів розв'язання спірних положень, самовдосконалення фахового рівня;

— формування досконалих навичок щодо прийняття об­грунтованих і законних рішень щодо дотримання законності при виконанні покарань;

— розвиток правової свідомості як передумови для опану­вання національного законодавства;

— формування навичок організації самостійної роботи в установах виконання покарань.

Вивчення кримінально-виконавчого права дозволить сту­дентам: 1) знати:

— систему та джерела кримінально-виконавчого права,

загальну характеристику міжнародно-правових стандартів по­водження із засудженими;

— систему органів та установ виконання покарань та пра­вовий статус засуджених;

— особливості виконання покарань, пов'язаних та не пов'язаних із позбавленням волі, а також порядок виконання і відбування покарань окремими категоріями засуджених;

— комплекс загальносуспільних та відомчих заходів запобі­гання рецидивній злочинності і набір спеціальних заходів щодо соціальної адаптації звільнених від відбування покарання.

2) вміти:

— аналізувати комплекс карально-виховних заходів, шо застосовуються до засуджених в процесі виконання та від­бування ними покарань;

— виявляти причини і умови, які сприяють погіршенню умов режиму виконання покарань, нагляду та охорони за­суджених;

 

— організовувати і проводити дослідження заходів ви­правного впливу на окремому об'єкті, території установи виконання покарань;

— розробляти і реалізовувати різноманітні запобіжні за­ходи;

— співпрацювати з громадськими організаціями з питань виправлення та ресоціалізації засуджених.

Викладання дисципліни «Кримінально-виконавче право» здійснюється на основі курсу лекцій, шляхом проведення семінарських і практичних занять, залучення перспективних форм, таких як тренінги, «круглий стіл», дискусія з актуаль­них проблем тощо. Під час проведення аудиторних занять і самостійної роботи мають бути використані навчальні й контролюючі програми.

Проведення поточного та підсумкового контролю

Рубіжний контроль знань є показником якості вивчення окремих модулів, тем. Він здійснюється після вивчення від­повідної теми або блоку тем програми… тестів. Кожне питання супроводжується альтернативними варіантами відповідей,… Результати тестування оцінюються за такою схемою:

Критерії оцінки знань, вмінь та практичних навичків

— знання основних положень кримінології; — знання основних нормативно-правових актів в галузі кримінально-виконавчого… — вміння самостійно аналізувати сучасний стан виконання покарань на окремій території або в окремій установі;

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

З дисципліни «Кримінально-виконавче право» на VII— VIII

Семестри навчального року для студентів 4 курсу денної форми

навчання (спеціальність 6.060101 — Правознавство)

 

 

 

 

 

Назва розділів і теми навчальної	Кількість годин за видами занять	Модуль
всього	ь		О w	п "0
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Тема 1. Поняття кримінально-виконавчого права
Тема 2. Міжнародно-правові стандарти поводження із засудженими
Тема 3. Правовий статус засуджених

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 4. Органи та установи виконання покарань
Тема 5. Контроль за діяльністю органів та установ виконання покарань
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Тема 6. Виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі
Тема 7. Виконання покарань, що пов'язані з проходженням військової служби
Проміжна атестація
Тема 8. Система виконання покарань у виді позбавлення волі
Тема 9. Режим виконання покарань та за­соби його забезпечення
Тема 10. Умови відбування покарання та засоби їх забезпечення
Тема 11. Праця засуджених до позбавлення волі
Тема 12. Виховний вплив на засуджених в період відбування покарання
Тема 13. Особливості відбування покаран­ня окремими категоріями засуджених
Тема 14. Звільнення засуджених від від­бування покарання
Тема 15. Основні положення кримінально-виконавчих систем іноземних держав
Всього тем: 15 180 годин

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Курс лекцій з кримінально-виконавчого права розрахова­ний на 40 годин. Практичні та семінарські заняття проводяться відповідно до тематичного… Самостійна та індивідуальна робота студента обов'язково контролюється… Лекції.На початку лекції подається її актуальність, ак­центується увага на проблемних та дискусійних питаннях. У…

Білет А

Кримінально-виконавчі відносини, їх зміст та особливості.

У сфері виконання покарання утворюються кримінально-виконавчі правовідносини, які, зокрема, становлять частину відносин між людьми, які існують у цьому суспільстві. Без­посередньо правовідносини виникають тоді, коли до того є підстава — юридичний факт. Норми кримінально-виконавчого права, встановлюючи порядок і умови відбування конкретних покарань, регулюють в інтересах держави суспільні відносини в процесі і у зв'язку з виконанням (відбуванням) покарання і, таким чином, надають їм характер правовідносин.

Суб'єкти правовідносин— це сторони, власники певних прав і обов'язків, встановлених нормами права. У кримінально-виконавчих правовідносинах однією із сторін є кримінально-виконавчі установи та інші органи держави, які виконують покарання. Іншою стороною є особа, яка вчинила злочин і яка стає суб'єктом правовідносин з часу набрання вироком законної сили про його засудження і покарання, пов'язане з виправно-трудовим впливом.

Змісткримінально-виконавчих правовідносин створюють фактична поведінка суб'єктів та сукупність їх прав і обов'язків. Права і обов'язки належать обом суб'єктам. Однак, якщо один із них має якийсь обов'язок, то другий — права, що йому кореспондують. Характер і обсяг належних суб'єктам кримінально-виконавчих відносин прав і обов'язків залежить від виду кримінального покарання і розкривається в процесі його відбування (виконання) і здійснення заходів кримінально-виконавчого впливу.

Об'єктправовідносин становлять явища і предмети, з при­воду яких виникають правовідносини. Ними можуть бути певні блага, інтереси. Об'єктами кримінально-виконавчих правовідносин є різні сторони порядку та умов виконання (відбування) покарань і здійснювані при цьому діяння.

Особливості кримінально-виконавчих правовідносин:

1) суб'єктами кримінально-виконавчих правовідносин можуть бути лише відповідні органи держави, які виконують покарання, і особи, засуджені до відбування кримінальних покарань;

2) правове становище суб'єктів цих правовідносин нерів­нозначне;

3) кримінально-виконавчі правовідносини є своєрідними
довготривалими правовідносинами, оскільки мають реальний
строк дії, встановлений вироком суду;

4) у процесі виконання (відбування) покарання виникають
не лише прості, але й складні (комплексні) правовідносини,
в яких можуть міститися елементи правовідносин кількох
галузей права.

На правовідносини впливають юридичні факти, тобто ті конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують певні юридичні наслідки — виникнення, зміна або припи­нення правовідносин. Юридичними фактами визнаються дії і події. Початковим юридичним фактом, який обумовлює виникнення кримінально-виконавчих відносин, є складна дія (дія з ускладненим фактичним складом): приведення об­винувального вироку до виконання. Кримінально-виконавчі правовідносини припиняються у зв'язку з таким юридичним фактом, як дія і подія. Дією може бути рішення суду про умовно-дострокове звільнення, а подією — закінчення строку покарання, смерть тощо.

Таким чином, кримінально-виконавчі правовідносини — це урегульовані нормами кримінально-виконавчого права відносини між представниками адміністрації кримінально-виконавчих установ та іншими органами держави, які виконують кримі­нальні покарання, з одного боку, і засудженими, які відбувають покарання, з іншого, що виникають з приводу виконання (від­бування) покарання.

Кримінально-виконавчі відносини тісно пов'язані з іншими видами правових відносин: кримінальними, кримінально-процесуальними, трудовими, цивільними, сімейними та іншими. Цей взаємозв'язок дістає вияв у виникненні кримінально-виконавчих відносин на основі інших правовід­носин, їх спільного впливу на одного і того самого суб'єкта, або в перетворенні кримінально-виконавчих відносин на інші види правовідносин: кримінальні, кримінально-процесуальні,

І

цивільні тощо. Юридичними фактами, що обумовлюють виникнення кримінально-виконавчих правовідносин, є складна дія (дія зі складним фактичним складом), винесення обвинувального вироку, набрання ним чинності і звернення до виконан­ня. Юридичними фактами, що обумовлюють виникнення конкретних, або зміну існуючих кримінально-виконавчих правовідносин, бувають окремі діяння, наприклад, надання побачення, накладення дисциплінарного стягнення або пере­ведення в приміщення камерного типу, надання поліпшених

умов утримання. Закінчуютьсякримінально-виконавчі право­відносини в результаті таких юридичних фактів, як діяння і подія. Діянням може бути, наприклад, рішення суду про звільнення, а подією — закінчення строку покарання, при­значеного вироком.

Не всі відносини, шо виникають з приводу виконання покарання, слід вважати кримінально-виконавчими і, навіть, правовідносинами взагалі. Так, фактичні відносини між за­судженими членами самодіяльних організацій, засуджених в установах, що виконують покарання, будуються на моральній основі і не будуть правовими. Також неправовими будуть фактичні відносини між засудженими і самодіяльними орга­нізаціями, коли рішенню останніх юридична сила надається правовим актом відповідної посадової особи.

Порядок і умови виконання покарання у виді штрафу

Загальні засади призначення кримінального покарання у вигляді штрафу визначаються кримінальним законодавством України, зокрема, ст. 53 Кримінального… Штраф призначається як основне покарання у випадках, коли це покарання… Порядок і умовивиконання покарання у вигляді штрафу визначаються в Главі 5 Кримінально-виконавчого кодексу України.За…

Завдання.

Як повинна бути розглянута заява засудженого ? Відповідь: Відповідно до ч. 2 ст. IllKBK України заява засудженого про терміновий виїзд у зв'язку з винятковими обставинами має…

ПАСПОРТ СПЕЦІАЛЬНОСТІ

Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

I. Формула спеціальності: Галузі юридичних наук, які досліджують кримінально-правові та… II. Напрями досліджень:

III. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені: юридичні науки.

Таким чином, кожен викладач вказаної дисципліни у ході творчого пошуку зможе сформувати власне уявлення про те, як слід готуватися до лекції та… Одночасно студент повинен правильно готуватися до за­своєння лекції і… Високий рівень загальної підготовки студентів-правознавців і, зокрема, з кримінально-виконавчого права, в подальшому…

Тема 1 ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА

Поняття, предмет, методи та принципи

Кримінально-виконавчою права

Кримінально-виконавче право слід розуміти в трьох зна­ченнях: — як галузь права; — як науку;

Мета, завдання та функції

Кримінально-виконавчого права

З огляду на сутність, зміст та функції покарання законода­вець у ч. 2 ст. 50 КК встановив мету кримінального покаран­ня, а саме: не тільки кару за… У ст. 5 Загальної декларації прав людини від 10 грудня ]948 р. та в інших… Мета кримінального покарання зумовила визначення мети кримінально-виконавчого законодавства (ч. 1 ст. 1 КВК)та…

Система та джерела

Кримінально-виконавчого права

Кримінально-виконавче право поділяється на 2 частини — Загальну та Особливу. Відповідний розподіл на Загальну та Особливу частини мають… Загальна частина містить загальні положення, а саме: • кримінально-виконавче законодавство України, його мета та завдання; структура кримінально-виконавчого…

Наука кримінально-виконавчого права

правових, економічних, соціальних, психолого-педагогічнихта інших проблем, що виникають в ході та з приводу виконання кримінальних покарань. Завданнями науки кримінально-виконавчого права є: — виявлення позитивного впливу та тенденцій у сфері виконання кримінальних покарань;

Особлива частина

Схема 1.2. ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ,

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Кримінально-виконавче законодавство України складаєтьсяз: Кримінально-виконавчого кодексу України; інших актів законодавства:

Навчальні завдання до теми

Завдання 1 Які вам відомі періоди розвитку кримінально-виконавчого права України з 1917… II. Розв'яжіть практичні завдання:

Завдання 7

Знайдіть і випишіть з КВК по 3 приклади:

— зобов'язувальних, заборонних, уповноважуючих та за­охочувальних норм кримінально-виконавчого права;

— матеріальних та процесуальних норм кримінально-виконавчого права;

— регулятивних, правоохоронних та спеціальних норм кримінально-виконавчого права.

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте кримінально-виконавче право як галузь
права та як науку.

2. Що передбачає політика держави у сфері виконання покарань?

3. Що є предметом кримінально-виконавчого права?

4. Назвіть систему принципів кримінально-виконавчого права.

5. Розкрийте зміст принципу диференціації та індивідуалі­зації виконання покарання.

6. Визначте мету і завдання кримінально-виконавчого права і законодавства.

7. Дайте стислу характеристику Кримінально-виконавчого кодексу України.

8. Розкрийте зміст кримінально-виконавчих відносин.

 

9. Кого з видатних вчених, які займаються проблемами кримінально-виконавчого права, ви знаєте?

10. Визначте поняття процесу виконання/відбування покаран­ня та вкажіть, в чому виражається його комплексний характер.

Рекомендована література

1.Багрий-Шахматов Л В. Об уголовной политике в Украине / Правова система України: Теорія і практика: Тези доповідей і наук, повідомлень наук.-практ. конф., Київ, 7—8 жовтня 1993 р. — К., 1993. — С 363.

2. Галай А.О. Концепція пенітенціарної діяльності в Укра­їні: Правовий аспект // Захист соціальних прав людини і

громадянина в Україні: Проблеми юридичного забезпечення: Матеріали наук.-практ. конф., Київ, ЗО січня 2003 р. / За ред. Н.Б. Болотіної. - К.: МП «Леся», 2003. - С. 148-155.

3. Денисова Т.А. Кримінальне покарання та функції його призначення і виконання за законодавством України: Навч. посібн. - Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2004. - 152 с

4. Калюжний Р.А., Горобець Г.Т. Пенітенціарна доктрина як головний постулат пенітенціарної політики України / Ідео­логія державотворення в Україні історія і сучасність: Матеріали наук.-практ. конф., 22—23 листопада 1996 р. — К.: Генеза, 1997. - С 238-240.

5. Колб О. Реформування кримінально-виконавчої системи// Вісник прокуратури. — 2003. — № 9. — С 65—70.

6. Кримінально-виконавча система України: Теорія, прак­тика, законодавство: Матеріали наук.-практ. конф., Київ, 21—22 квітня 1994 р. / За заг. ред. В.О. Глушкова. — К.: РВВ КІВС, 1994. - 127 с

7. Кримінально-виконавче право України: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / За ред. А.Х. Степа-нюка. — X.: Право, 2005. — 256 с

8. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-
практичний коментар / А.Х. Степанюк, І.С. Яковець; За заг.
ред. А.Х. Степанюка. — X.: Одіссей, 2005. — 560 с.

9. Пташинський О.Б. Пенітенціарна система України. — К.:
ІДП, 2004. - 204 с

10. Романенко О.В. Пенітенціарна функція демократичної правової держави та роль громадянського суспільства в ме­ханізмі її реалізації: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К.: НАВСУ, 2004. — 20 с

11. Тер-Акопов А.А. Уголовная политика РФ: Учеб. пособ. — М.: МНЄПУ, 1999. - 60 с.

12. Фріс П.Л. Кримінально-правова політика України: Ав­тореф. дис. ... д-ра юрид. наук. — К., 2005. — 36 с.

Тема 2

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ

ПОВОДЖЕННЯ ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ

Загальна характеристика

Міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими

Європейський вибір України, приєднання її до європейсь­кого правового поля зумовили необхідність реформування за­конодавства України згідно з… Практика засвідчує, що Україна має значні проблеми у сфері дотримання основних… У зв'язку з цим є нагальна потреба у підвищенні рівня правової підготовки працівників органів і установ системи ви- …

Мінімальні стандартні правила поводженняз в'язнями та Токійські правила

Основні положення Мінімальних стандартних правил мож­на розподілити на такі групи: — класифікація осіб, які позбавляються волі; — організація умов відбування покарання в місцях поз­бавлення волі;

Європейські стандарти поводження із засудженими

Проте за майже два десятиліття застосування цих Правил відбулися певні зміни у практиці тримання засуджених, розви­вались стандарти поводження з… оновити їх, врахувати нові підходи до практики виконання покарання у вигляді… Новий варіант Європейських пенітенціарних правил був ухвалений у січні 2006 р. Рекомендацією К2006(2) Кабінету…

МІНІМАЛЬНІ СТАНДАРТНІ ПРАВИЛА ПОВОДЖЕННЯ З В'ЯЗНЯМИ

Ілея розробки універсальних норм, які стосуються поводження з в'язнями, вперше була висунута Міжнародною кримінальною і пенітенціарною комісісю, що… Після додаткового обговорення Радаї схвалила Мінімальні стандартні правила… Схваливши Правила, Рада рекомендувала урядам прихильно поставитись до їх прийняття і застосування в пенітенціарних і…

Ц

І \ ^и

О о ч

X —

.= в: н і 5

X S S 5

і , і s 5 й ^ш Я 5 5

11-2 8 І

 

 

	Ііі!
______ ^	|і]і
^
	'. і- S
	>

ЧА

о >,

Пі

Ти

 

Основоположні цілі

2. Сфера застосування заходів, не пов'язаних з тюремним ув'язненням

3. Правові і арап пі

7. Доповіді про соці­альне обстеження

8. Положення про ви-
несення вироку______

10. Нагляд

1 і. Строк дії

| 12. Умови

| 13- Режим поводження

17. Участь громадськості

18. Суспільна свідомість
та співробітництво___

19. Добровольчі

 

4. Застереження

14. Дисципліна і пору­
шення умов _______

20. Дослідження та планування |

 

 

5. Положення про попереднє слідство

6. Попередження попередньої о
ув'язнення під парту_________

9. Положення, що діють після
винесення вироку ______

15. Набір персоналу 1 | 16. Підготовка кадрів

21. Розробка політики та програм

22. Зв'язок з відповідними уста­новами і закладами

23. Міжнародне співробітництво

Схема 2.4.

ЄВРОПЕЙСЬКІ МІНІМАЛЬНІ СТАНДАРТНІ ПРАВИЛА ПОВОДЖЕННЯ ІЗ В'ЯЗНЯМИ

  Частина 1

Навчальні завдання до теми

Завдання 1 Які положення Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 р.… Завдання 2

Завдання 8

Петров Г.І засуджений Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 122 КК України до 4 років позбавлення волі, Іваненко С.С. Новозаводським… До кримінальної відповідальності притягуються вперше. Постійно проживали та… У м. Чернігові проживають і їхні родини.

Контрольні запитання

2. Класифікуйте міжнародні стандарти поводження із за­судженими. 3. Розкрийте зміст Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. … 4. Визначте мету Європейських пенітенціарних правил та дайте їх стислу характеристику.

Рекомендована література

1.Права людини (основні міжнародно-правові документи): Збірник документів. — К., 1989.

2. Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. — Амстердам-К., 1996. — 228 с

3. Положення Конвенції проти катувань, жорстоких, не­людських або принижуючих гідність людини видів поводження та покарання щодо захисту прав і свобод громадян в сфері правосуддя: Аналіз міжнародно-правових стандартів у галузі поводження із звинуваченими, підсудними, засудженими: Навч. посіб. / Уклад. В.О. Сушко. — Одеса: Астропринт; ОИУМ; ОИПП, 1998. - 148 с

4. Кримінально-виконавче право України: Підручник для студентів юрид. спец- виш. навч. закл. / За ред. А.Х. Степа-нюка. - X.: Право, 2005. - 256 с

5. Международная защита прав и свобод человека: Сборник документов. — М., 1990.

6. Минимальные стандартные правила обращения с заклю­ченными // Воспитание и правопорядок. — 1990. — № 6. — С. 28-32; № 7. - С 46-49.

7. Яцина І.П. Система вивчення Європейських пенітенціарних правил // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. — 1997. -№ 1. -С. 117.

Тема З ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАСУДЖЕНИХ

Правовий статус засуджених — це сукупність юридично закріплених конституційних, громадянських та інших прав, свобод, законних інтересів та… Засуджені в період відбування ними тих чи інших видів покарань залишаються… Зміст правового статусу, виходячи з теорії права, становлять суб'єктивні права, законні інтереси та обов'язки1.

Основні права засуджених

Засуджені мають також право на гуманне ставлення до себе і на повагу гідності, властивої людській особистості. Вони не мо­жуть зазнавати жорстокого… Заходи примусу можуть застосовуватись до засуджених лише у крайньому випадку і… Слід зазначати, що ввічливе ставлення мало б бути взаємним як з боку засуджених, так і з боку адміністрації. Правила…

Основні обов'язки засуджених

Засуджені повинні виконувати вимоги законів, що визна­чають порядок та умови відбування покарання, а також прий­нятих на їх основі відповідних… Засуджені повинні ввічливо ставитися до персоналу, інших сіб які відвідують… На підставі міжнародних правил (наприклад, Мінімальні стандартні правила поводження із в'язнями та інші докумен­ти)…

Невиконання засудженими своїх обов'язків і законних вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне встановлену законом відповідальність

Навчальні завдання до теми

Завдання 1

Засуджений Іваненко З.Д. лист, адресований на ім'я Упов­новаженого Верховної Ради України з прав людини, 22 січня 2007 р. опустив до поштової скриньки в запечатаному вигляді. 24 січня 2007 р. о 9.00 год ранку інспектор з перевірки та до­ставки кореспонденції викликав засудженого Іваненка З.Д. та повернув йому запечатаний лист, пояснивши, що листи Упов­новаженому Верховної Ради України з прав людини засуджений зобов'язаний був запечатувати в присутності інспектора.

Іваненко З.Д. про порушення свого права на листування з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, перед­баченого ст. 113 КВК та параграфом 43 Правил внутрішнього розпорядку, звернувся з позовом до адміністративного суду.

1. Чи має право засуджений безпосередньо звернутися з позовом до адміністративного суду на дії або бездіяльність адміністрації колонії?

2. Дайте оцінку діям інспектора з перевірки та доставки кореспонденції.

Завдання 2

Перший заступник начальника колонії наказав написати письмові пояснення з цього приводу. Засуджені Кіцюра В.Л. та Симонець П.О. відмовилися писати… Перший заступник начальника колонії пояснив їм, що це є порушенням… 1. Чи були порушені права засуджених?

Контрольні запитання

1. Дайте визначення правового статусу засуджених.

2. В чому полягає зміст правового статусу?

3. Які права засуджених гарантує держава?

4. Що таке законні інтереси засуджених, в чому полягає їх зміст?

5. Яким документом регламентовані основні обов'язки засуджених?

6. Яку відповідальність тягне невиконання засудженими своїх обов'язків?

7. Що слід розуміти під суб'єктивним правом засудженого?

8. Розкрийте зміст правового статусу іноземця та особи без громадянства.

9. Назвіть види правового статусу і дайте їх стислу харак­теристику.

Рекомендована література

1.Защита прав человека в местах лишения свободы: Сб. нор-мат. актов и офиц. док. — М.: Юриспруденция, 2003. — 480 с.

2. Колодій A.M., Олійник А.Ю. Права людини і громадя­нина в Україні. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 336 с

3. Кримінально-виконавче право України. Підручник для студентів юрид. спец. виш. навч. закл. / За ред. А.Х. Степа-нюка. — X.: Право, 2005. — 256 с

4 Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-
практичний _КОМентар / А.Х. Степанюк, І.С. Яковець; За заг.
оед. А.Х. Степанюка —X.: Одіссей, 2005. - 560 с

5 Осауленко О. Підзаконне регулювання прав та свобод
сіб які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі /

Кримінально-виконавча система України: Теорія, практика, законодавство. — К., 1994.

6. Правове положення неповнолітніх в Україні. — X.: Ес­пада, 2002. - 576 с

7. Радов Г. В'язні — наш біль і совість (Бесіда з президен­том Українського Фонду сприяння пенітенціарним реформам їм. Дж. Говарда Г. Радовим) // Іменем закону. — 1995. — № 5. — С. 3.

8. Селиверстов В.И. Теоретические проблемы правового положения лиц, отбывающих наказания. — М.: Академия МВД РФ, 1992. - 150 с.

9. Степанюк А.Ф. Всеобщая декларация прав человека и принципы деятельности органов и учереждений исполнения наказаний / Проблемы законности: Респ. межвед. науч. сб. / Отв. ред. В.Я. Таций. — X.: Нац. юрид. акад. Украины, 1998. — Вып. 35. - С. 181-190.

Тема 4

ОРГАНИ ТА УСТАНОВИ ВИКОНАННЯ

ПОКАРАНЬ

Органи та установи, що виконують кримінальне покарання, та їх місце в системі державної влади України

Покарання— це історично сформований захід примусу, що застосовується судом від імені держави до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і здатної… Лише закон встановлює види покарань, які складаються у відповідну систему,… Відповідно до ст. 51 КК до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види…

Державний департамент України з питань виконання покарань

ДДУПВП створено Указом Президента України 22 квітня J 998 p. № 344 на базі Головного управління виконання пока­рань (ГУВП) Міністерства внутрішніх справ України як відо­кремлену структуру. Його створення стало етапом у виконанні взятих Україною у 1995 р. зобов'язань: при вступі до Ради

Європи Україна здійснює перехід кримінально-виконавчої системи до структури Міністерства юстиції України.

Незважаючи на прийняті рішення та неодноразові дору­чення Президента України, ДДУПВП з 1998 р. до теперіш­нього часу залишається окремим самостійним відомством, шо входить до структури Кабінету Міністрів України. Керівник ДДУПВП призначається та звільняється Указом Президента України за поданням Кабінету Міністрів України.

ДДУПВП є центральним органом виконавчої влади зі спе­ціальним статусом, який безпосередньо реалізовує єдину дер­жавну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Правовою основою діяльності ДДУПВП є Конституція Ук­раїни, Закон «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти централь­ного органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Завдання та функції ДДУПВП визначені у Положенні про Дер­жавний департамент України з питань виконання покарань, за­твердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10 черв­ня 2009 р. № 587. У червні 2005 р. був прийнятий Закон «Про Дер­жавну кримінально-виконавчу службу України», який визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження. З 1 січня 2004 р. набув чинності новий КВК, який є основним документом, що регламентує виконання покарань і структуру ДДУПВП в Україні.

Основними принципами діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є:

1) законність;

2) повага та дотримання прав і свобод людини та грома­дянина;

3) гуманізм;

4) позапартійність;

5) єдиноначальність;

6) колегіальність при прийнятті важливих рішень;

7) взаємодія з органами державної влади, органами місце­вого самоврядування, об'єднаннями громадян, благодійними і релігійними організаціями;

8) відкритість для демократичного громадського контролю.
Виходячи з основних положень документів кримінально-
виконавчої системи, завданнями ДДУПВП є:

— здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;

— розроблення рекомендацій щодо організації тримання осіб, взятих під варту, забезпечення виконання вироків суду і застосування передбачених законом засобів виправлення і перевиховання засуджених;

— здійснення контролю за виконанням вироків суду за окремими видами додаткових покарань;

— забезпечення примусового лікування засуджених, хворих на алкоголізм та наркоманію;

— забезпечення додержання вимог законодавства в органах і установах виконання покарань, запобігання злочинам, дис­циплінарним проступкам з боку засуджених до позбавлення волі та щодо них, їх припинення та виявлення і розкриття злочинів, вчинених в органах і установах виконання покарань, проведення дізнання у справах про ці злочини, здійснення оперативно-розшукової діяльності;

— керівництво органами і установами виконання покарань, організація виробничо-господарської діяльності з наданням засудженим роботи, забезпечення їх професійної підготовки та загальноосвітнього навчання;

— правовий і соціальний захист осіб рядового і начальни­цького складу, працівників кримінально-виконавчої системи та членів їх сімей;

— удосконалення роботи з кадрами, їх професійної під­готовки.

Нагляд за дотриманням законності в діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється в по­рядку, визначеному Конституцією та законами України.

Як зазначалося, до складу кримінально-виконавчої системи входять арештні доми, виправні центри, кримінально-вико­навчі інспекції, слідчі ізолятори, а також виправні та виховні колонії.

У структурі ДДУПВП функціонує 26 територіальних органів управління, у тому числі управління в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Київській області, два відділи у Закарпатській та Чернівецькій областях, а також відділ кримі­нально-виконавчої інспекції у м. Севастополі, на який також покладені відповідні управлінські функції.

Арештні доми виконують покарання у виді арешту. В них тримаються повнолітні особи чоловічої або жіночої статі. За вчинення злочинів невеликої тяжкості до арештних домів мо­жуть направлятися і засуджені неповнолітні, яким на момент постановления вироку виповнилося 16 років.

Виправні центри (кримінально-виконавчі установи відкритого типу) виконують покарання у виді обмеження волі стосовно

осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених, яким цей вид покарання призначено від­повідно до статей 82, 389 КК. На території України функціонує 22 виправних центри, де тримається майже 5 000 засуджених до обмеження волі.

Кримінально-виконавчі інспекції виконують покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, у виді громадських та виправних робіт. Виконання покарань здійснюється на основі участі засуд­жених у суспільно корисній праці відповідно до вимог КВК. Контрольні функції за виконанням покарань покладено на кримінально-виконавчі інспекції, а проведення індивідуальної профілактичної роботи — на територіальні органи внутрішніх справ. На обліку 700 підрозділів кримінально-виконавчих інспекцій перебуває більш ніж 191 000 осіб.

Слідчі ізолятори виконують функцію попереднього ув'яз­нення осіб. В них також утримуються особи, які після на­брання вироком законної сили направляються для подаль­шого відбування покарання у виховні або виправні колонії, а також засуджені за вчинення злочинів невеликої та середньої тяжкості — для господарського обслуговування. На території України функціонує 33 слідчих ізолятори.

Виховні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно неповнолітніх чоловічої та жіночої статі. У структуру ДДУПВП входить 11 виховних колоній.

Виправні колонії (кримінально-виконавчі установи закритого типу) виконують покарання у виді позбавлення волі на пев­ний строк та довічного позбавлення волі. Вони поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівнів безпеки.

Залежно від кримінально-правової та кримінально-виконав­чої характеристики засуджених і відповідно до ст. 18 КВК за­суджені відбувають покарання у таких виправних колоніях:

— мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання — засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяж­кості, а також особи, переведені з колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому КВК;

— мінімального рівня безпеки із загальними умовами три­мання — чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої та середньої тяжкості; жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особ-

лиізо тяжкі злочини. У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому ст. 147 КВК;

— середнього рівня безпеки — жінки, засуджені до покаран­ня у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії; чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини; чоловіки, які раніше від­бували покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного злочину середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення волі; засуджені, переведені з колоній максимального рівня безпеки в порядку, передбаченому КВК;

— максимального рівня безпеки — чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбав­ленням волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини; чоловіки, за­суджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, переведені з колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому КВК.

Кількість установ за останні 5 років коливається в межах 138—136 (із тенденцією до скорочення). Щорічно в них від­буває покарання близько 188 000 засуджених. 1 223 особи, засуджені до довічного позбавлення волі, утримуються у двох спеціально обладнаних в'язницях у Житомирі та Вінниці. Крім того, частина таких засуджених тримається в окремих секторах виправних колоній максимального рівня безпеки.

Територіальні органи управління, кримінально-виконавчі інспекції, арештні доми, виправні центри, виховні та виправ­ні колонії організовуються і ліквідуються ДДУПВП. Штатна чисельність персоналу ДДУПВП повинна відповідати певній пропорції, встановленій законодавством, щодо кількості осіб, шо утримуються в установах кримінально-виконавчої систе­ми. Так, на початку 1999 р. вона становила 54 787 осіб, а на початок 2006 р. — знизилась до 48 664.

Одним з головних завдань для персоналу установ і органів, що виконують покарання, є не тільки забезпечення виконання вироку суду, а й організація процесу виправлення засуджених, створення умов для переоцінки ними життєвих орієнтирів,

мотивації подальшої постпенальної поведінки, що досягаєть­ся шляхом неухильного, точного виконання призначеного покарання. Виконання покарання передбачає об'єднання комплексу каральних заходів із заходами виховного впливу, які і створюють єдиний карально-виховний процес.

Під карально-виховним процесом ми розуміємо діяль­ність співробітників кримінально-виконавчих установ, які керуються вимогами відповідних законів, знаннями правових положень, основ кримінології, педагогіки та психології щодо здійснення карально-виховного впливу на засуджених та ко­рекції їх поведінки.

Відповідна робота має будуватися на основі принципів законності, диференціації та індивідуалізації покарання, сти­мулювання законослухняної поведінки засуджених і застосу­вання заходів примусу та інших правообмежень до осіб, які порушують дисципліну.

Отже, найважливішим елементом професійних якостей спів­робітника кримінально-виконавчої установи є глибокі знання кримінального, кримінально-виконавчого та кримінально-про­цесуального законодавства. Працівники кримінально-виконав­чих установ мають бути морально і психологічно готові до дотри­мання законів, мати навички та вміння застосовувати їх у своїй практичній діяльності. Ці якості вкрай необхідні для успішної реалізації заходів державного примусу, встановлених правовими нормами, та проведення заходів виправного характеру.

Не менш важливим є серйозна кримінологічна підготовка працівників кримінально-виконавчих установ, оскільки, як зазначено в ст. 50 КК та ст. 6 КВК, метою покарання є не тільки кара, а й виправлення злочинця (загальна та спеціальна превенція). Саме тому діяльність кримінально-виконавчих установ має бути спрямована на досягнення мети покарання, а значить впливати на негативні якості злочинця з метою ко­рекції поведінки на позитивну. Це не можливо здійснити без глибокого вивчення особистості засуджених, причин, умов та механізму їх злочинної поведінки, знання індивідуальних та кримінологічних особливостей особи.

Працівник кримінально-виконавчої установи повинен мати достатню педагогічну та психологічну підготовку, а для цього ретельно вивчати як загальні основи цих дисциплін, так і кримінально-виконавчу педагогіку, юридичну та кримінально-виконавчу психологію.

Відповідно до закону структура та чисельність Державної кримінально-виконавчої служби України складається з цен­трального органу виконавчої влади з питань виконання по-

ь _зі спеціальним статусом, його територіальних органів

правління, кримінально-ізиконавчої інспекції, установ вико-

.ння покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань,

авчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств

Установ виконання покарань, інших підприємств, установ і

організацій, створених для забезпечення виконання завдань

Державної кримінально-виконавчої служби України.

Загальна чисельність персоналу Державної кримінально-виконавчої служби У країн и, що утримується за рахунок Дер­жавного бюджету України, визначається відповідно до зако­ну. Гранична чисельність працівників центрального апарату центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань та його територіальних органів управління виз­начається Кабінетом Міністрів України. Структура, штати територіальних органів управління, підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, за­кладів охорони здоров'я та положення про них затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань. Штатна чисельність персоналу установ виконання покарань, слідчих ізоляторів і кримінально-виконавчої інс­пекції, встановлена на рік, залишається незмінною протягом року незалежно від зміни чисельності осіб, які тримаються в цих установах, слідчих ізоляторах або перебувають на обліку в інспекції.

Центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, його територіальні органи управління, установи ви­конання покарань, слідчі ізолятори, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, підприємства установ виконання покарань, інші підприємства, установи та організації, створені для забез­печення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, є юридичними особами, мають печатку із зоб­раженням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в установах банків.

Для забезпечення виконання завдань Державної кримі­нально-виконавчої служби України центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань утворюються територіальні органи управління — управління (відділи) в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київсь­кій області, місті Севастополі. Вони здійснюють керівництво оперативно-службовою та фінансово-господарською діяль­ністю підпорядкованих їм органів і установ та виконують Функції, передбачені положеннями про територіальні органи управління. Положення про територіальні органи управління

затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.

Служба в Державній кримінально-виконавчій службі Украї­ни є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Держав­ній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Співробітники кримінально-виконавчої служби в процесі своєї діяльності взаємодіють з органами державної влади та місцевого самоврядування, судовими, правоохоронними ор­ганами та іншими інститутами держави і суспільства.

Схема 4.1.

ВИДИ ОРГАНІВ І УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

(cm. 11 КВК)

ОРГАНИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

УСТАНОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

 

арештні доми

спеціальні виховні установи (виховні колонії)

кримінально-виконавчі установи закритого типу (виправні колонії)

виправні колонії середнього рівня безпеки

виправні колонії мінімального рівня безпеки

ДЛУПВІ1

територіальні органи управління ДДУПВП

кримінально-виконавча інспекція

кримінально-виконавчі установи

кримінально-виконавчі

установи відкритого типу

(виправні центри)

виправні колонії максимального рівня безпеки

О

И и

S

М

Fa

О

Н

—

 

з полегшеними умовами тримання

із загальними умовами тримання

У межах, визначених КВК та зако­нами України, виконання кримінальних покарань також здійснюють:

 

Територіальні органи управління, кримінально-виконав­ча інспекція, арештні доми, виправні центри, виправні та виховні колонії організовуються і ліквідуються ДДУПВП, а військові частини, гауптвахти і дисциплінарний ба­тальйон — Міністерством оборони України

державна виконавча служба

військові частини, гауптвахти

дисциплінарний батальйон

Схема 4.2.

ДАТА СТВОРЕННЯ

22 квітня 1998 p.

Указом Президента України

від 22 квітня 1998 р. № 344/98)

Голова— Галінський

Олександр Іуліанович

Ротпорядження Кабінету Мийстрів

ЗМІНИ У ПРАВОВОМУ СТАТУСІ: був створений на базі Головного управління виконання покарань МВС України як… Діє на підставі Поло­ження про Державний департамент України з питань виконання по­карань, затв. постано­вою Кабінету…

І

У межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Про­екти нормативно-правових актів Департаменту підлягають погодженню з Міністром юстиції, а нормативно-правові акти Департаменту — державній реєстрації в установленому зако­нодавством порядку. Рішення Департаменту, прийняті в межах його повноважень, обов'язкові для виконання центральними і місцевими ор­ганами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та Організаціями незалежно від форми алас-носгі, а також громадянами. За погодженням з Міністром юстиції Департамент у разі потреби видає разом з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади спільні акти

Територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція, ареш­ті доми, виправні центри, виправні та виховні колонії організовуються і ліквіду­ються Державним департаментом України і пи гань виконання покарань

— 4 відділи: правового забезпечен-ня та судового супроводу діяльності Департаменту; внутрішньої безпеки; організаційно-штатний; закупівель та підготовки тендерних процедур;

сектор цивільної оборони та мобіліза­
ційної роботи____________________________ і

Схема 4.3.

ДЕРЖАВНА ВИКОНАВЧА СЛУЖБА

(ст. 12 KB К)

Державна виконавча служ­ба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів та інших органів від­повідно до законів України

Виконує покарання у виді штрафу і конфіскації майна у випадках та в порядку, пе­редбачених КВК та законами України, а також виконує вироки суду у частині інших майнових стягнень

 

Органи державної виконавчої служби

Органами державної виконав­чої служби є:

Департамент державної ви­конавчої служби Міністерства юстиції України;

відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських уп­равлінь юстиції;

районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відді­ли державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, пок­ладається на державних вико­навців районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної вико­навчої служби.

Районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відді­ли державної виконавчої служби є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків, гер­бову печатку

Виконання покарання у виді штрафу та конфіскації майна регулюється КВК, Законом України «Про ви­конавче провадження», Інс­трукцією про проведення виконавчих дій, іншими нор­мативно-правовими актами

Схема 4.4.

КРИМШАЛЬНО-ВИКОНАВЧА ІНСПЕКЦІЯ

(ст. 13 КВК)

є одним з органів виконання покарань, правонаступником ін­спекції виправних робіт

організовується і ліквідується ДДУПВП

здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, а також звільнених від відбування по­карання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років

виконує покарання у виді:

— позбавлення права обійма­ти певні посади або займатися певною діяльністю;

— громадських робіт;

— виправних робіт

встановлює періодичність та дні проведення реєстрації за­суджених до покарань у виді громадських і виправних ро­біт, а також осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням

::..

Схема 4.5.

ВІЙСЬКОВІ ЧАСТИНИ, ГАУПТВАХТИ

  організовуються і лікві­дуються Міністерством оборони України Військова частина — це окреме Військове формування, що органі­заційно входить до складу Збройних Сил України

ВИПРАВНІ ЦЕНТРИ

організовуються і ліквідують­ ся ДДУПВП_____________ виконують покарання у виді обмеження волі стосовно осіб, засуджених за злочини…  

ВИПРАВНІ ТА ВИХОВНІ КОЛОНІЇ

  Виправні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк,… Виховні колонії виконують покарання > виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх …

Навчальні завдання до теми

Завдання 1

Громадянин Сергієнко І.Д. протягом 2008-2009 pp. зби-відомості про приватне життя Петренка С.П. (стан його здоров'я, факти звернення за медичною допомогою, діагнози тошо) і поширив зібрану інформацію за допомогою локальної комп'ютерної мережі серед співробітників фірми, де працював Петренко С.П.

20 травня 2009 р. Новозаводським судом м. Чернігова Сергі­єнко І.Д- був засуджений за ст. 182 КК України до обмеження волі строком на 2 роки.

Під час провадження досудового слідства, розгляду справи по суті та прийняття рішення судом як запобіжний захід була обрана підписка про невиїзд.

Сергієнко І.Д. в апеляційному порядку рішення Новозавод-ського апеляційного суду не оскаржував.

1. Якого виду установа буде виконувати рішення суду сто­совно Сергієнка І.Д.?

2. Порядок направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання.

3. На які види поділяються кримінально-виконавчі уста­нови?

Завдання 2

1. Виправні колонії якого рівня безпеки виконують пока­рання у вигляді довічного позбавлення волі? 2. Яка категорія засуджених утримується в цих колоніях? 3. Яким нормативно-правовим актом визначається вид виправної колонії та передбачається порядок розподілу, на­правлення…

Завдання 4

1. Визначте, до якого виду колонії буде розподілений та направ­ лений для відбування покарання засуджений Самойленко О.П. 2. Який орган визначає рівень безпеки виправної коло­ нії, та на підставі… 3. Який документ є підставою для направлення засудженого до виправної колонії відповідного рівня безпеки?

Завдання 7

Черкашин Г.В. 20 листопада 2009 р. був засуджений Бро­варським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі.

3 моменту вчинення злочину знаходився під вартою в
слідчому ізоляторі м. Києва, під час утримання в слідчому
ізоляторі порушував установлені правила поведінки, за що на­
казом начальника слідчого ізолятора був попереджений, йому
оголошувалась догана, позачергово залучався до прибирання
камери, постановою начальника СІЗО Черкашин Г.В. був по­
міщений у карцер на 5 діб.

1. На які види поділяються виправні колонії?

2. Визначити рівень безпеки виправної колонії, до якої буде розподілено і направлено засудженого Черкашина. Мотивуйте рішення.

3. Порядок створення та компетенція Регіональної комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання особами, засудженими до позбавлення волі.

Контрольні запитання

2. Які органи входять до системи органів та установ вико­нання покарань України? 3. Які ключові ознаки органів та установ виконання покарань? 4. На яких принципах організовують свою діяльність органи Та установи виконання покарань?

Тема 5

КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ

ОРГАНІВ ТА УСТАНОВ

ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

Прокурорський нагляд за дотриманням законів при виконанні покарань та відомчий контроль

Кримінальне покарання є формою обмеження прав і свобод особи, яка посягнула на охоронювані законом суспільні від­носини. Тому необхідне встановлення… Проблема контролю за виконанням покарань є комплек­сною. Існують такі форми… 1) міжнародний контроль за встановленням кримінальних покарань, практикою їх призначення і виконання: аналіз…

Система громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання покарань

Відповідно до ч. 1 ст. 25 КВК участь у виправленні і ресо-ціалізації засуджених та проведенні соціально-виховної роботи з ними можуть брати: — об'єднання громадян; — релігійні організації;

І

В

О

Н

U\

народні депутати України,

а також депутати,

уповноважені на те

Верховною Радою

Автономної Республіки

Крим, місцевими радами

Генеральний прокурор

України, а також

уповноважені ним

прокурори і прокурори,

які здійснюють нагляд

за виконанням покарань

на відповідній території

сільський, селищний,

міський голова — на

території відповідної

місцевої ради

Схема 5.2.

УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТІ У ВИПРАВЛЕННІ І РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ЗАСУДЖЕНИХ. ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ПРАВ ЗАСУДЖЕНИХ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ (cm. 25 КВК)

Об'єднання громадян, релігійні і благодійні організації та окремі особи можуть брати участь у вип­равленні і ресоціалізації засудже­них та проведенні соціально-ви­ховної роботи з ними, надавати допомогу органам і установам виконання покарань у порядку, встановленому КВК та іншими законами України

Для забезпечення громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань створю­ються спостережні комісії, які діють на підставі КВК та Поло­ження про спостережні комісії

 

Схема 5.3.

ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД ЗА ВИКОНАННЯМ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ

Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримі­нальних справах, а також при застосуванні інших заходів… Прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань в органах і установах виконання…

ВІДОМЧИЙ КОНТРОЛЬ

За діяльністю органів і установ виконання покарань здійснюється відомчий контроль вищестоящими органами управління і посадовими особами ДДУПВП ДЦУПВПвідповідно до покладенихна ньогозавдань: контролює виконання актів зако­нодавства з питань, що належать до його компетенції, вироків, постанов і ухвал судів,…

Навчальні завдання до теми

Заступником Генерального прокурора України було вне­сено протест на наказ ДДУПВП № 99 про усунення порушень вимог законодавства при виконанні та… 1. Вимогам яких статей КВК суперечив наказ № 99? 2. Яких заходів повинен вжити ДДУПВП?

Завдання 4

Калашник І.П. був засуджений Дніпровським районним судом м. Києва 20 січня 2004 р. за ч. 2 ст. 185 КК до 5 років позбавлення волі. При розгляді подання щодо заміни невідбутої частини по­карання у виді… 1. Чи є рішення спостережної комісії таким, що відповідає чинному законодавству?

Контрольні запитання

2. За яких підстав проводяться перевірки про порушення законності? 3. Які права має прокурор при здійсненні прокурорського нагляду за дотриманням… 4. Який порядок виконання постанов і вказівок прокурора?

Рекомендована література

1. Зубенко В.М. Общественный контроль в пенитенциарных учреждениях для несовершеннолетних и институт омбудсмена // Российский следователь. — 2003. — № 2. — С. 35—37.

2. Концепція соціального партнерства громадських орга­нізації! та органів і установ виконання покарань // Закон і обов'язок. - 2004. - № 23.

3. Кримінально-виконавче право України: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / За ред. А.Х. Степа-нюка. — X.: Право, 2005. — 256 с

 

4. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-практичний коментар / А.Х. Степанюк, І.С. Яковець; За заг. ред. А.Х. Степанюка — X.: Одіссей, 2005. — 560 с

5. Скоков С. Здійснення громадського контролю за до­триманням прав засуджених при виконанні кримінальних покарань — основна функція спостережних комісій // Закон і обов'язок. — 2004. — № 23.

6. Марьяновский Г. Роль общественных организаций в реформировании тюремной системы / Тюремная реформа: Поиски и достижения. — X.: Фолио, 1999. — С. 72—76.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Тема 6 ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ,

НЕ ПОВ'ЯЗАНИХ З ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛІ

Порядок та умови виконання покарання у виді штрафу

Ця стаття дає сформульоване правове визначення штра­фу як виду кримінального покарання, яке може бути ос­новним і додатковим. Особливості виконання… Штраф займає перше місце у переліку видів покарань (ст. 51 КК), 3 цього… Соціальна функція штрафу може бути успішно реалізована лише з урахуванням правової природи цього виду покарання. Він…

Порядок та умови виконання покарання У виді громадських робіт

Цей вид покарання є новим для кримінального закону Ук­раїни. Він з'явився в чинному кримінальному законодавстві у зв'язку з реалізацією положень ст.… Умови відбування покарання, обчислення строку покарання, обов'язки власника… Громадські роботи вперше були запроваджені в Англії та Уельсі у 1971 р. Першою державою, де вони були визнані як…

Порядок та умови виконання покарання у виді виправних робіт

Цей вид покарання є одним з основних, що виконуються без ізоляції від суспільства. Виправні роботи застосовуються до осіб, які вчинили зло­чин, проте виправлення… Виправні роботи — одне з найбільш широко застосовуваних видів покарань альтернативно до позбавлення волі (статті 122,…

Порядок та умови виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

екваліфікації засудженого, спричинити перерву спеціального двдового стажу, необхідність здобувати нову спеціальність, м самим завдає винній особі не… різниця між позбавленням права обіймати певні посади і поз­бавленням права… Якшо суд вважає необхідним призначити позбавлення прав, передбачених коментованою статтею, як додаткове покарання, він…

Порядок та умови виконання покарання у виді конфіскації майна

Конфіскація майна як вид покарання застосовується за розсудом суду тільки у випадках, передбачених відповідними статтями Особливої частини КК, і… Конфіскація як додаткове покарання має серйозний майновий вплив на засудженого… Об'єктом конфіскації може бути все те, що відповідно до закону про власність може бути об'єктом приватної власності.…

Порядок та умови виконання покарання у виді арешту

Порядок виконання покарання у виді арешту передбачене главою 12 (статті 50—55) КВК. Арешт як вид покарання застосовується у разі вчинення злочину невеликої… Засуджені до арешту перебувають в умовах суворої ізоляції з роздільним триманням: засуджені чоловіки, засуджені жінки,…

Порядок та умови виконання покарання у виді обмеження волі

Покарання у виді обмеження воліполягає у триманні осо­би в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах… Цей вид покарання не може бути призначений неповноліт­нім, вагітним жінкам і… Засуджені до обмеження волі відбувають покарання у спе­ціальних виправних установах відкритого типу (виправних…

ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ШТРАФУ

Порядок виконання покарання у виді штрафу Засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком… У разі несплати засудженим штрафу у передбачений строк його стягнення провадиться примусово державною вико­навчою…

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ

У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ

АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяль­ністю, призначеного як основне покарання, а також як… проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання… Після відбуття засудженим в цих установах ос­новного покарання або в разі умовно-дострокового звільнення чи заміни…

УМОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ

(cm. 37 К В К)

Засудженідо покарання у виді громадських робіт зобов'язані

І

Р.

 

І

додержуватися встановлених відповідно до законодавства порядку і умов відбування покарання

сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для них об'єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк гро­мадських робіт

>

Надання засудженому щорічної відпустки за ос­новним місцем роботи не зу­пиняє виконання покарання у виді громадських робіт

 

з являтися за викликом до кримінально-виконавчої інс­пекції

повідомляти інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися на реєстрацію до кримі­нально-виконавчої інспекції

Засудженому забороняється без дозволу кримінально-ви­конавчої інспекції виїжджати за межі України

 

Поважними причинами неявки засудже­ного до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоє­часне одержання виклику, хвороба та інші обставини, шо фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені

Стосовно особи, яка після постановления вироку визнана інвалідом першої або другої групи або досягла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною, кримінально-викопавча інспекція направляє до суду подання про звільнення її від подальшого відбування покарання

 

ОБОВ'ЯЗКИ ВЛАСНИКА ПІДПРИЄМСТВА, УСТАНОВИ, ОРГАНІЗАЦІЇ АБО УПОВНОВАЖЕНОГО НИМ ОРГАНУ ЗА МІСЦЕМ ВІДБУВАННЯ ЗАСУДЖЕНИМИ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ

(cm. 39 КВК)

І

Сі Р⁴*

На власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним
орган за місцем відбування засудженим покарання у виді громадських робіт
покладається:__________________

У разі систематичного не­своєчасного подання інфор­мації про виконання громад­ських робіт або нездійснення контролю відповідальною особою за роботою та пове­дінкою засудженого, а також невиконання інших вимог цієї статті кримінально-ви­конавча інспекція надсилає матеріали прокуророві для вирішення питання про при­тягнення винних осіб до відповідальності згідно із законом

погодження з криміналь­но-виконавчою інспекцією переліку об'єктів, на яких за­суджені відбувають громадські роботи, та видів цих робіт

своєчасне повідомлення кри­мінально-виконавчої інспек­ції про ухилення засудженого від відбування покарання та переведення його на інше місце роботи, появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсич­ного сп'яніння, порушення громадського порядку

контроль за виконанням засудженими визначених для них робіт та дотриманням правил техніки безпеки

ведення обліку та щомісячне
інформування кримінально-
виконавчої інспекції про
кількість відпрацьованих
засудженим годин і його
ставлення до праці_________

У разі ушкодження здоро­
в'я під час виконання гро­
мадських робіт відшкоду­
вання шкоди засудженому
здійснюється відповідно
до законодавства про стра­
хування від нещасного
випадку_______ ^^^^^

 

Сю

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОКАРАННЯ У ВИДІ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ

(cm. 40 KBK)

І

N

 

За порушення порядку та умов відбу­вання покарання у виді громадських робіт, а також порушення громад­ського порядку, за яке засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності, до нього криміналь­но-виконавчою інспекцією може бути застосоване застереження у виді пись­мового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності

Стосовно особи, яка ухиляється від відбування по­карання у виді громадських робіт, кримінально-вико­навча інспекція надсилає матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 389 КК

Ухиленням від відбування покарання у виді громадських робітє:

Засуджений до громадських робіт, роз­шук якого оголошено у зв'язку з ухи­ленням від покарання, затримується і конвоюється органом внутрішніх справ у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством

невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження

невихід більше 2 разів протягом місяця па громадські роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протя­гом місяця, поява на роботі в нетвере­зому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння

 

 

 

 

 

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ВИПРАВНИХ РОБІТ 1 (cm. 41 К В К)
				Схема 6.8.
		Покарання у виді виправних робіт відбувається на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми апасності за місцем роботи засудженого. Виконання покарання у виді виправних робіт здійснюється на основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю за їхньою поведінкою відповідно до вимог КВК
		Вирок суду приводиться до вико­нання не пізніше 10-денного строку з дня набрання вироком законної сили або звернення його до виконання		Контроль за виконанням покарання у виді виправних робіт покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого — на органи внутрішніх справ
Кримінально-виконавча інспекція: веде облік засуджених; роз'яснює порядок та умови відбування покарання; здійснює контроль за додержанням порядку та умов відбування по­карання засудженими і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженого; бере участь у виховній роботі із засудженим; контролює поведінку засуджених; вносить подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених, які не з'явилися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції без поважних причин; організовує початковий розшук засуджених, місцезнаходження яких невідоме, та надсилає матеріали до органу внутрішніх справ для ого­лошення розшуку таких засуджених; застосовує заходи заохочення і стягнення; дає дозвіл на звільнення з роботи засуджених за власним бажанням протягом строку відбування ними покарання		Засуджені зобов'язані: додержуватися встаноаіених порядку та умов відбування покарання; сумлінно ставитися до праці; з'являтися за викликом до кримінально-вико­навчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися на реєстрацію до кримі­нально-виконавчої інспекції. Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначе­ний строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фак­тично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально під­тверджені

1-М

О

УМОВИ ВИКОНАННЯ ТА ОБЧИСЛЕННЯ СТРОКУ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ВИПРАВНИХ РОБІТ

_________ (статті 42, 43 КВК)

І

 

Умови відбування покарання у виді виправних робіт

Обчислення строку покарання у виді виправних робіт

 

Протягом строку відбування покарання засудженим забороняється звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу кримінально-виконавчої інспекції. Дозвіл на звільнення може бути наданий після перевірки обгрунтованості заяви засудженого та за наявності довідки з нового місця роботи про можливість його працевлаштування

Особам, засудженим до покарання у виді виправних робіт, надається щорічна відпустка, час якої не зараховується до строку відбування покарання

Строк покарання у виді виправних робіт обчислюється ро­ками, місяцями і днями, протягом яких засуджений працював і з його заробітку провадилося відрахування.

Число днів, відпрацьованих засудженим, має бути не мен­ше числа робочих днів, які припадають на кожний місяць встаноатеного судом строку покарання. Якщо засуджений не відпрацював зазначену кількість днів і відсутні підстави, встановлені КВК дня заліку невідпрацьованих днів у строк покарання, відбування покарання триває до повного відпра­цювання засудженим призначеної кількості робочих днів.

Початком строку відбування і юкарання вважається леї іь, з якого фактично розпочато відрахування із заробітку засудженого

 

Час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зара­ховується в загальний стаж роботи

Засудженим забороняється без дозволу кримінально-виконавчої інспекції виїжджати за межі України

У сірок відбування покарання зараховується час, протягом якого засуджений не працював з поважних причин і за ним відповідно до закону зберігалася заробітна плата, а також час, коли засудженому не надавалася робота на підприємстві, в установі, органі­зації, та час, протягом якого засуджений перебував на обліку в державній службі зайнятості і йому було надано статус безробітного

 

Стосовно особи, яка стача непрацездатною після постановления вироку суду, кримінально-виконавча інспекція вносить подання до суду про заміну виправних робіт штрафом

Стосовно особи, яка після постановления вироку суду досягла пенсій­ного віку, а також жінки, яка стала вагітною, кримінально-виконавча інспекція вносить подання до суду про звільнення такої особи від відбування покарання

У строк відбування покарання не зараховується час хворо­би, викликаної алкогольним, наркотичним або токсичним сп'янінням або діями, пов'язаними з ним, грубим порушенням правил техніки безпеки, умисним заподіянням собі тілесних ушкоджень; час відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту або виправних робіт, а також три­мання під вартою як запобіжного заходу з іншої кримінальної справи у період відбування покарання у випадках, коли вина у вчиненні злочину доведена у встаноаіеному законом порядку

 

ОБОВ'ЯЗКИ ВЛАСНИКА ПІДПРИЄМСТВА, УСТАНОВИ, ОРГАНІЗАЦІЇ АБО УПОВНОВАЖЕНОГО НИМ ОРГАНУ ОБОВ ЯЗКИ г^ІАСНИКА ШД^ ЗАСУДЖЕНИМИ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ВИПРАВНИХ РОБГГ ПОРЯДОК ПРОВАДЖЕННЯ ВЩРАХУВАНЬ ІЗ ЗАРОБІТКУ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ВИПРАВНИХ РОБІТ

(статті 44, 45 КВК) ___________________

Р

Сі

С5

 

На власника підприємства, установи, організації або
уповноважений ним орган за місцем відбування засудженим
покарання у виді виправних робіт покладається:_____________

Порядок провадження відрахувань із заробітку засуджених до виправних робіт

 

щомісячне відрахування визначеної вироком суду час­
тини заробітної плати і перерахування утриманої суми
в доход держави______________________________________

_ додержання порядку та умов відбування покарання,
передбачених КВК__________________________________

своєчасне інформування кримінально-виконавчої інспек­
ції про ухилення засудженого від відбування покарання,
переведення засудженого на іншу роботу чи посаду, а
також його звільнення_____________________________ ^^_

щомісячне інформування кримінально-виконавчої
інспекції про кількість робочих днів за графіком на
підприємстві, в установі, організації, кількість фактично
відпрацьованих засудженим робочих днів, розмір заробіт­
ної плани і утримань з неї за вироком суду, кількість
прогулів, кількість днів тимчасової непрацездатності за
листком непрацездатності та з інших причин_______________

Відрахування провадяться з усієї суми заробітку, без виключення з цієї суми податків та інших платежів і незалежно від наявності претензій до засудженого за виконавчими документами, за кожний відпрацьова­ний місяць при виплаті заробітної плати.

В осіб, які працюють за сумісництвом, відрахування провадяться із заробітку за кожним місцем роботи.

Відрахування відповідно до вироку суду починаються з наступного дня після надходження вироку та повідомлення на підприємство, в установу чи організацію, але не раніше ніж вирок набрав чинності

Відрахування не провадяться з: .

грошових допомог, які одержуються в порядку загальнообов язкового державного соціального страхування і соціального забезпеченні, виплат одноразового характеру, не передбачених системою оплати

праці; , . ,

сум, які виплачуються як компенсація за витрати, пов язані з від­рядженням;

інших компенсаційних виплат

 

(VI

У разі систематичного неправильного або несвоєчасного
відрахування сум із заробітку засудженого, а також неви­
конання інших вимог цієї статті кримінально-виконавча
інспекція надсилає матеріали прокуророві для вирішення
питания про притягнення винних осіб до відповідальності
згідно із законом____________________ _р________________

Кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за правильністю і
своєчасністю відрахувань із заробітку засуджених до виправних робіт і пере­
рахуванням відрахованих сум у дохід держави__________________________ ____

ЗАХОДИ ЗАОХОЧЕННЯ І СТЯГНЕННЯ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО ОСІБ, ЗАСУДЖЕНИХ

ДО ВИПРАВНИХ РОБІТ

(cm. 46 КВК)

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган щодо засуджених до покарання у виді виправних робіт може застосову­вати заходи заохочення і стягнення, передбачені законодавством про працю

Кримінально-виконавча інспекція за зразкову поведінку і сумлінне ставлення до праці щодо засуджених може засто­совувати такі заходи заохочення:

За порушення порядку та умов відбування покарання у виді виправних робіт до засуд­женого може застосовуватися застереження у виді письмового попередження про притяг­нення до кримінальної відповідальності

 

 

подання до суду матеріалів на засудженого щодо умовно-дострокового звільнення або заміни не-відбутої частини покарання штрафом

зарахування часу щорічної відпуст­ки у строк відбування покарання

Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді виправних робіт, кримінально-ви­конавча інспекція надсилає прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 К.К

 

невиконання встанов­лених обов'язків

Подання про умовно-дострокове звільнення засудженого від покарання або заміну невідбутої частини покарання штрафом надсилається до суду кримінально-виконавчою інспекцією з урахуван­ням характеристики на нього власника підприємс­тва, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засудженого

Ухиленням засудженого від відбування покарання у виді виправних робіт є:

порушення порядку та умов відбування поки]).ший

 

Засуджений до виправних робіт, розигук якого оголошено у зв'язку з ухиленням від покарання, затримується і конвоюється органом внутрішніх справ у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством

вчинення проступку, за який його було притягнуто до адміністра­тивної відповідальності

допущення більше 2 разів протягом місяця прогулів, а також більше 2 порушень
трудової дисципліни протягом місяця або поява на роботі в нетверезому сі ані. у
стані наркотичного або токсичного сп'яніння_____________________________________

 

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ КОНФІСКАЦІЇ МАЙНА

(статті 48, 49 КВК)

І

У

Суд, який постановив вирок, що передбачає як до­даткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання державній виконавчій службі, про шо сповіщає відповідну фінан­сову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, шо опису майна не проводилося

Конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі:

частка у спільній апасності, статутному фонді суб'єктів гос­подарської діяльності;

гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, шо знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фі­нансових установах;

майно, передане засудженим у довірче управління______________________

 

Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється державною виконав­чою службою за місцезнаходженням майна відповідно до Закону «Про виконавче про­вадження»

Не підлягає конфіскації майно, шо належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній влас­ності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом

Спори, пов'язані з конфіскацією майна, вирішуються в
порядку, встановленому законом___________________________ ^^^^^^

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ АРЕШТУ

(статті 50-54 КВК)

Місця відбування покарання у виді арешту

Особи, засуджені до арешту, відбува­ють покарання, як правило, за місцем засудження в арештних домах, а війсь­ковослужбовці — на гауптвахтах.

Засуджений відбуває весь строк пока­рання в одному арештному домі.

Переведення засудженого до арешту з одного арештного дому до іншого допускається в разі його хвороби або для забезпечення його безпеки, а також з інших поважних причин, що переш­коджають дальшому перебуванню засуд-женого в даному арештному домі

і— Порядок і умови виконання покарання у виді арешту

Засуджені до покарання у виді арешту тримаються в умовах ізоляції з роздільним триманням чоловіків, жі­нок, неповнолітніх та засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі

На засуджених до арешту поширюються обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством дія осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі

Сі

За сумлінну поведінку до осіб, засуджених до ареш­ту, можуть застосовуватися заходи заохочення у виді подяки або дострокового зняття раніше накладеного стягнення

 

Засуджені можуть залучатися без оплати прані до робіт з благоустрою арештних домів, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення арештних домів продовольством.

До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черговості і не більш як на 2 години на день

Матеріальпо-побутовс забезпечення і медичне обслуговування засуджених до арешту здійснюються відповідно до норм, встановлених для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.

Матсріачьно-побутове забезпечення і медичне обслуговуваним в арештних домах здійснюються органами виконан­ня покарань у порядку, передбаченому за конодаветиом

Засудженим до арешту забороняється:

побачення з родичами та іншими особами, за ВИНЯТКОМ адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;

одержання посилок (передач) і бандеролей, за винятком посилок (передач), шо містять предмети одягу за сезоном

Засуджені мають право витрачати на місяць для придбан­ня продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до 70% мінімального розміру заробітної плати

Засудженим до арешту надається прогулянка тривалістю до 1 години, а неповнолітнім — до 2 годин

За виняткових обставин засудженим до арешту може бути надано право на телефонну розмову з близькими родичами

За порушення порядку відбування покарання у виді арешту до осіб, «суд­жених до арешту, можуть застосовуватися заходи СТЯГНвННЯ у виді догани

або ПОМІШеННЯ В карцер

строком до 10 діб.

Порядок застосування заходів заохочення та стяг­нення щодо осіб, засудже­них до арешту, регулюється КВК і здійснюється на­чальником арештного дому чи його заступником.

Стягнення у виді по­міщення в карцер застосо­вується за постановою на­чальника арештного дому І

 

МІСЦЯ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ. НАПРАВЛЕННЯ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ ДЛЯ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

(cm.cm. 56, 57 КВК)

Р

Сі

З урахуванням особи та інших об­ставин справи суд може направити за­судженого до обмеження волі до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. У цьому випадку засуджений звільняється з-під варти при прибутті до місця відбування покарання Засуджені, яким обмеження волі при­значено відповідно до ст.ст. 82 і 389 КК, направляються виправною колонією чи кримінально-виконавчою інспекцією до місця відбування покарання у порядку, пе­редбаченому частинами 1 і 2 ст. 57 КВК У разі неприбуття засудженого до місця відбування покарання органом внутрішніх справ за поданням кримінально-виконавчої інспекції оголошується його розшук. Після затримання засуджений направляється до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбаазення волі

Особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держа­ ви до місця відбування покарання самостійно. Кримінально-виконавча інспекція згідно з вироком суду вручає засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. Не пізніше 3 діб з дня одержання припи­ су засуджений зобов'язаний виїхати до місця відбування покарання і при- | бути туди відповідно до вказаного в приписі строку____________________

Місця відбування покарання у виді об­меження во.іі

Особи, засуджені до обмеження волі, від­бувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх місця проживання до засудження.

Місцеві органи виконавчої влади та ор­гани місцевого самоврядування зобов'язані сприяти адміністрації виправних центрів у трудовому і побутовому влаштуванні за­суджених.

Управління (відділи) ДДУПВП в Авто­номній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області за погодженням з органами місцевого самоврядування ви­значають межі виправних центрів

Засуджений, який ухиляється від одержання припису про виїзд або не виїхав у встановлений строк до місця від­бування покарання, за поданням кримінально-виконавчої інспекції затримується органом внутрішніх справ для вста­новлення причин порушення порядку слідування до місця відбування покарання.

У разі невиїзду без поважних причин суд за поданням
кримінально-виконавчої інспекції направляє засудженого
до місця відбування покарання в порядку, встановленому
для засуджених до позбавлення волі_____________________

Порядок і умови виконання пока-ранкя у виді обмеження волі і нагляду

за засудженими визначаються норма-тивно-лравовими актами ДДУПВП

ПОРЯДОК І УМОВИ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ. ОБЧИСЛЕННЯ СТРОКУ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ

(статті 58, 59 КВК)

I

 

_

Засуджені до обмеження волі мають право:

носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмежень;

відправляти листи, отримувати посилки
(передачі» і бандеролі, одержувати коротко­
строкові побачення без обмежень, а тривалі
побачення — до 3 діб 1 раз на місяць_____

Засудженим може бути дозволено корот­кочасні виїзди за межі виправного центру за обставин, передбачених законом для осіб, засуджених до позбавлення волі, а також з інших поважних причин у таких випадках:

за необхідності звернутися в медичний заклад з приводу захворювання чи ліку­вання за наявності відповідного медичного висновку;

для складання іспитів у навчальному іакладі; за викликом судових і слідчих органів — на період провадження слідства чи дізнання;

для попереднього вирішення питань трудового і побутового влаштування після звільнення — строком до 7 діб, без ураху­вання часу на дорогу;

у разі виникнення інших життєво необхід­них обставин, які пспребують присутності засудженого

Стосовно особи, яка після постановіения
вироку низпана Інвалідом першої або другої
групи або досягла пенсійного віку, а також
жінки, яка стала вагітною, кримінально-ви-
конавча інспекція вносить до суду подання
про ЗВІЛЬНеннЯ такої особи ВІД ВІДбу
покарання____________ _^^_ ________

Особи, засуджені до обмеження волі, зобо­в'язані:

виконувати законні вимоги адміністрації виправного центру, які стосуються порядку відбування призначеного покарання;

сумлінно працювати у місці, визначеному a iviuiicTpauieio виправного центру;

постійно знаходитися в межах виправного центру під наглядом, залишати його межі лише за спеціальним дозволом адміністрації цього центру, проживати за особистим пос­відченням, яке видається взамін паспорту;

проживати, як правило, у спеціально при­значених гуртожитках.

Перебування засудженого у вільний від роботи час поза гуртожитком допускається J дозволу адміністрації виправного центру, яка з цього питання виносить вмотивовану постанову

Засудженим до обмеження волі заборо­няється:

доставляти і зберігати на території, де вони проживають, предмети, вироби і речовини, пе­релік яких визначений нормативно-правовими актами ДДУПВП. У разі виявлення таких предметів, виробів і речовин у засудженого вони підлягають вилученню і зберіганню, речі, вилучені з обігу, знищуються, гроші, цінності та інші речі за рішенням суду можуть бути передані в дохід держави. Про вилучення пред­метів, виробів і речовин посадовою особою виправного центру складається протокол;

вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги ЧИ ІНШІ одурманюючі засоби

Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі, а також приміщення, в яких вони проживають, можуть піддаватися обшуку, а їхні речі, посилки, передачі і бандеролі, шо надійшли, — огляду. Огляди і обшуки при­міщень, де проживають засуджені з сім'ями, провадяться за наявності встановлених законом підстав, за вмотивованим рішенням суду.

Жиле приміщення, де проживає засуджений, може відвідуватися, як правило, в денний час уповноваженими працівниками виправного центру

Засуджені, які не допускають порушень встановленого порядку виконання покаран­ня у виді обмеження волі і мають сім'ї, після відбуття шести місяців строку покарання мо­жуть за постановою начальника виправного центру проживати за межами гуртожитку із своїми сім'ями.

Ці особи зобов'язані від одного до 4 разів на тиждень з'являтися у виправний центр для реєстрації.

Ці особи можуть проживати із своїми сім'ями в орендованих квартирах або прид-бавати житло в межах території виправного центру

Обчислення строку покарання у виді обме­ження волі

Строк покарання обчислюється з дня при­буття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

У строк покарання за правилами, передба­ченими у ст. 72 КК. зараховується час попе­реднього ув'язнення під партою, а також час j І слідування під вартою до ми;іраппош центру j

 

ОБОВ'ЯЗКИ ОСІБ, НА ЯКИХ ПОКЛАДЕНО ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ. УМОВИ ПРАЦІ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ

(статті 60-62 КВК)

Р

С5

9n

 

Обов'язки адміністрації виправногоцентру

Обов'язки власішка підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи

засуджених до обмеження волі __________

Умови прані засуджених до обмеження волі

 

веде облік засуджених

роз'яснює порядок і умови
відбування покарання_________

організовує трудове і побутове влаштування засуджених

забезпечує додержання умов прані засуджених, порядку та умов відбування покарання

здійснює нагляд і заходи попе­редження порушень порядку відбування покарання

провішить із засудженими соша-льновихювиу роботу

проводить із засудженими со-ціальновиховну роботу

застосовує встановлені законом заходи заохочення і стягнення

Зобов'язаний забезпечити залучення засуджених до суспільно корисної праці з урахуванням стану здоров'я та, за можливістю, спеціальності, організовувати первинігу професійну підготовку і створити необхідні побутові умови

Про запізнення засудженого на роботу та його від­сутність на роботі з невідомих причин власник підпри­ємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно повідомити адміністрацію виправного центру

Власнику підприємства, установи, організації або уповно­важеному ним органу, де працюють засуджені, заборонят, ся звільняти їх з роботи, крім таких випадків:

звільнення від відбування покарання на підставах, пере­дбачених КК;

переведення засудженого на роботу на інше підприсмеї во, в установу чи організацію або для дальшого відбування покарання до іншого виправного центру;

набрання законної сили вироком суду, за яким особа, шо відбуває покарання у виді обмеження волі, засуджена до позбавлення волі;

неможливості виконання даної роботи за станом
здоров'я____________________ ^______________________

Залучаються до праці, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на під­приємствах, в установах чи органі­заціях усіх форм власності за умиш забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою

Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, пере­ведення на іншу роботу

Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу місцевість, може здійснюватися власником під­приємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за погодженням з адміністрашєю вип­равного центру

Засудженим незалежно від усіх відраху­вань належить виплачувати не менш як 75% загальної суми заробітку

N1

МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ. СОЦІАЛЬНО-ВИХОВНА РОБОТА З НИМИ

(статті 63-66 КВК)

Медичне обслуговування засуджених до обмеження волі

Лікувально-профілактична і проти­епідемічна робота у виправних центрах організовується і проводиться на загальних підставах відповідно до законодавства про охорону здоров'я органами і закладами охорони здоров'я.

Напраазсння засуджених до лікувальних закладів визначається згідно з порядком обслуговування населення органами охо­рони здоров'я

Матеріально-побутове забезпечення засуд­жених до обмеження волі

Засуджені, які тримаються у виправних центрах, забезпечуються індивідуальним спальним місцем, інвентарем і постільними речами, а продукти харчування і речове майно придбавають за власні кошти.

Норма жилої площі на одного засуджено­го не може бути меншою 4 кв. м.

Комунально-побутові та інші послуги оплачуються засудженими на загальних підставах

Соиіально-виховпа робота із засудженими до обмеження волі

Адміністрацією виправного центру, а та­кож власником підприємства, установи, ор-і аі іі і-1 ції або уповноваженим ним органом, де працюють засуджені, і громадськими організаціями проводиться соціально-ви­ховна робота.

Активна участь засуджених у виховних заходах заохочується і враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення

 

Засудженим, які не працюють у зв'язку із захворюванням, а також з причин, вії них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги начаються за встановленими нормами за рахунок виправного центру

У необхідних випадках адміністрація виправної.) центру або підприємства, уста­нови чи оріанізації, де праце влаштований засуджений, може видавати йому аванс із наступним відшкодуванням

Засуджені можуть створювати самодіяльні оріанізації засуджених і брати участь в їх роботі

 

Засуджені, які направлені на лікування до лікувальних закладів охорони здоров'я, забезпечуються цими лікувальними закла­дами всіма видами довольства на загальних підставах

Із засуджених, які тримаються в дисциплі­нарних ізоляторах, стягується повна вартість харчування, наданого їм за встановленими нормами

У виправних центрах забороняється діяльність політичних партій та профспілок

 

І

Ш

ЗАХОДИ ЗАОХОЧЕННЯ ТА СТЯГНЕННЯ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО ОСІБ, ЗАСУДЖЕНИХ ДО ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ

(статті 67, 68 КВК)

За сумлінну поведінку і ставлен­ня до праці до засуджених можуть застосовуватися такі заходи за­охочення:

Засуджені, які стали на шлях виправлення
або сумлінною поведінкою і ставленням до
праці довели своє виправлення, можуть бути
у встановленому законом порядку представ­
лені до заміни невідбутої частини покарання
більш м'яким або до умовно-дострокового
звільнення від відбування покарання_________

О

Заходи стягнення, що за­стосовуються до осіб, засуд­жених до обмеження волі

попередження

 

подяка

нагородження пох-вальною грамотою

грошова премія

нагородження пода­
рунком____________

дострокове зняття раніше накладеного стягнення

дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного цен­тру на святкові, неро­бочі та вихідні дні

Стосовно особи, яка самовільно залишила місце
обмеження волі або злісно ухиляється від робіт, або
систематично порушує громадський порядок чи вста­
новлені правила проживання, адміністрація виправного
центру надсилає прокуророві матеріали для вирішення
питання про притягнення засудженого до кримінальної
відповідальності відповідно до ст. 390 К К_____________

Засудженим, яким заборонений вихід за межі гурто­житку у вільний від роботи час, протягом строку дії заборони вихід із гуртожитку може бути дозволений у виняткових випадках і на встановлений час для:

одержання медичної допомоги;

придбання продуктів харчування і предметів першої потреби;

відвідання лазні, пральні або перукарні;

одержання поштових відправлень;

відвідання установ і організацій, навчальних закладів
(ч. 8 ст. 69 КВК) _____

&

догана

сувора догана

призначення на поза­
чергове чергування з
прибирання гуртожит­
ку і прилеглої до нього
території_______ _____

заборона прожива­ти поза гуртожитком строком до 3 місяців

заборона виходу за межі гуртожитку у вільний від роботи час на строк до 3 місяців

поміщення в дис­циплінарний ізолятор строком до 10 діб

ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ЗАОХОЧЕННЯ ТА СТЯГНЕННЯ ДО ОСІБ, ЗАСУДЖЕНИХ ДО ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ

(статті 69, 70КВК)

Порядок застосування заходів заохочення

Посадовіособи, якізастосовують заходи заохочення і стягнення

                    … Накладаються письмово і усно та відображаються в осо­бовій справі засудженого

Навчальні завдання до теми

Завдання 1

робіт. Органами місцевого самоврядування місцем виконання цього виду покарання була визначена психіатрична лікарня і за погодженням головного лікаря лікарні з…

Завдання 2

4 січня 2006 р. Петренко С.П. подав апеляційну скаргу на рішення Дарницького районного суду. 6 березня 2006 р. Апеляційний суд м. Києва залишив… Відрахування із заробітку засудженого в доход держави розпочалося з 1 квітня… У вересні 2006 р. подання про умовно-дострокове звільнення для погодження було направлено до спостережної комісії. Це…

Завдання З

Засуджений до 1 року виправних робіт Радчовський Є.Г1. звільнився з роботи без дозволу кримінально-виконавчої інспекції за власним бажанням.

1. Чи є вчинок Радчовського Є.П. ухиленням від виконання виправних робіт?

2. Які заходи реагування може бути вжито до Радчовсь­кого Є. П.?

Завдання 4

1. Чи є законним рішення адміністрації арештного дому? 2. Як здійснюється матеріально-побутове забезпечення за­суджених до арешту? … 3. В яких випадках засуджені до обмеження волі направля­ються до місць відбування покарання під вартою?

Контрольні запитання

1.Які види покарання включені до системи кримінальних покарань відповідно до КК?

2. Назвіть критерії класифікації кримінальних покарань.

3. Дайте загальну характеристику основних видів покарання.

4. Назвіть і дайте характеристику додаткових покарань.

5. Чим характеризується штраф як вид покарання?

6. В чому полягає сутність громадських робіт?

7. Що є змістом виправних робіт?

8. Дайте поняття арешту та розкрийте його основні риси.

9. Що означає конфіскація майна?

 

10. В чому полягає виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк?

11. Які особливості виконання покарання у виді довічного позбавлення волі?

12. Які функції виконують зазначені у законодавстві
України види кримінальних покарань?

Рекомендована література

1.Богатирьов І. Методологія впровадження кримінальних по­карань, альтернативних позбавленню волі // Право України. — 2004. - № 7. - С 25.

2. Богатирьов І.Г. Кримінальні покарання, не пов'язані з по­збавленням волі (теорія і практика їх виконання кримінально-виконавчою інспекцією): Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. - К., 2006. - 32 с

3. Богатирьов І.Г. Умови відбування покарання у вигляді виправних робіт за законодавством України // Науковий вісник НАВСУ. — 2003. - Вип. 1. - С 100-105.

4. Вартилецька І.А. Виправні роботи без позбавлення волі в Україні: Теоретичні аспекти та практика застосування на сучасному етапі: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 1997. - 19 с

5. Карпенко Д.А. Правовые вопросы трудоиспользования лиц, осужденных к исправительным работам без лишения свободы: Учеб. пособие. - К.: НИИ РИО КВШ МВД СССР, 1983. -40 с.

6. Кримінально-виконавче право України. Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / За ред. А.Х. Степа-нюка. — X.: Право, 2005. — 256 с.

7. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-практичний коментар / А.Х. Степанюк, І.С. Яковець; За заг. ред. А.Х. Степанюка. — X.: Одіссей, 2005. — 560 с.

8. Павленко В. Громадські роботи в системі покарань, не пов'язаних з позбавленням волі: загальна характеристика та шляхи вдосконалення // Право України. — 2003. — № 11. — С 97-101.

Тема 7

ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ,

ЩО ПОВ'ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ

ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ

Загальні положення та порядок

Виконання покарань, що застосовуються до військовослужбовців

Громадяни України відбувають військову службу відповідно до закону. Військовослужбовці й військовозобов'язані поділяють­ся на рядовий склад,… Крім військовозобов'язаних і військовослужбовців Зброй­них Сил України, військові звання мають також…

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу

Позбавлення військового чи спеціального звання, що пе­редбачено ст. 54 КК, суд має право застосувати до осіб, які вчинили тяжкий або особливо тяжкий… Не належить до компетенції суду позбавлення державної нагороди (ордена,… Військовослужбовці строкової служби (крім тих, які мають звання рядового і матроса) можуть бути позбавлені військового…

Службові обмеження

Для військовослужбовців

Порядок і умови виконання покарання у виді службового обмеження регламентуються кримінально-виконавчим законо­давством, а саме: виконання цього виду… Службові обмеження для військовослужбовців можуть бути призначені, якщо… службового обмеження на строк до 2 років або тримання в дисциплінарному батальйоні на строк до 2 років, або…

Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців

Стаття 62 КК передбачає покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, яке призначається військово­службовцям строкової служби на строк від 6 місяців до 2 років у випадках, передбачених КК, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше 2 років триман­ням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.

Цей вид покарання призначається у випадках, прямо передбачених санкціями статей Особливої частини КК, які встановлюють відповідальність за злочини проти встановле­ного порядку несення військової служби. Також тримання у дисциплінарному батальйоні може бути призначено, якщо суд, з огляду на обставини справи і особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років цим видом покарання на той самий строк.

Віднесення осіб до військовослужбовців, які проходять вій­ськову службу за призовом, рядового і сержантського складу, а також визначення початкового моменту і моменту припинення служби здійснюється на основі спеціального законодавства.

Строк покарання визначається в межах санкції статті Особливої частини КК або при заміні нею позбавлення волі на строк не більше 2 років у межах, встановлених даною статтею, тобто від 6 місяців до 2 років. Підставою тримання засудженого у дисциплінарному батальйоні є вирок суду, що набрав законної сили.

Заміна позбавлення волі триманням у дисциплінарному ба­тальйоні здійснюється судом з розрахунку 1 день позбавлення волі за 1 день тримання в дисциплінарному батальйоні.

Цей вид покарання передбачає можливість психологічного впливу на засудженого шляхом формулювання кримінально-правового докору, а також покладанням додаткового тягаря, пов'язаного із проходженням служби у військовій частині з більш жорстким режимом.

Виконання цього виду покарання регулюється кримі­нально-виконавчим законодавством, згідно з яким засуджені відбувають покарання в окремих дисциплінарних батальйонах або окремих дисциплінарних ротах з відповідним режимом, властивим місцям позбавлення волі.

Порядок направлення та прийому засуджених, умови відбу­вання покарання, основний напрям діяльності дисциплінарних частин, механізм застосування заходів впливу на засуджених, форми їх працевлаштування та інші питання, детально рег­ламентуються главою 14 КВК «Виконання покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців» та Положенням про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України, що затверджено Указом Президента Украї­ни від 5 квітня 1994 р. № 139/94. Крім того, на засуджених поширюється дія загальновійськових статутів Збройних Сил України та інших відомчих нормативних актів.

У дисциплінарному батальйоні встановлюється відповідний порядок, який спроможний забезпечити виправлення засуд­жених військовослужбовців.

Командир батальйону повідомляє командира військової частини, у якій військовослужбовець проходив службу до засудження, про прибуття засудженого та зараховує його до списків перемінного складу дисциплінарного батальйону. На весь період тримання в батальйоні засуджені військовослуж­бовці, незалежно від їх попереднього військового звання та посади, знаходяться на положенні рядових солдатів і повинні носити встановлену форму одягу.

Військовослужбовці повинні дотримуватись режиму, вста­новленого в дисциплінарній частині. Оскільки засудженим, які утримуються в дисциплінарному батальйоні, заборонено режимними вимогами зберігати при собі особисті речі, в тому числі гроші, військові нагороди, документи тощо, вони збері­гаються у визначеному місті.

В період відбування покарання засуджені військовослуж­бовці мають право на короткострокові та довгострокові поба­чення з близькими родичами. Порядок їх надання визначено у ст. 73 КВК. Крім цього, засуджені мають право на листування, отримання посилок, передач, подання скарг, участь у прове­денні релігійних заходів тощо.

Стаття 77 КВК регламентує питання організації праці за­суджених військовослужбовців, а саме:

— засуджений обов'язково залучається до праці на підпри­ємствах та будівництвах Міністерства оборони України;

— отримані кошти зараховуються на особистий рахунок засудженого;

— праця засудженого організується з обов'язковим дотри­манням вимог охорони праці та техніки безпеки;

— засуджений не має права на чергову відпустку.

Виховна робота із засудженими організовується та про­водиться командуванням дисциплінарного батальйону, що передбачено ст. 79 КВК та п. 40 Положення. У здійсненні соціально-виховної роботи також беруть участь представни­ки тих військових частин, з яких прибули засуджені, органи місцевого самоврядування та громадські організації за місцем дислокації дисциплінарного батальйону.

Основними формами виховної роботи є:

— проведення заходив з правового виховання;

— індивідуальна робота;

— проведення лекцій, бесід, тематичних вечорів та інших загальних заходів виховного характеру;

— залучення засуджених до участі у спортивно-масовій роботі, художній самодіяльності;

— участь у роботі самодіяльної ради.

За сумлінне ставлення до праці, хорошу поведінку, від­повідно до ст. 81 КВК до засуджених військовослужбовців застосовуються заходи заохочення.

Звільнені з дисциплінарного батальйону особи визнаються такими, що не мають судимості, а умовно-достроково звільнені визнаються раніше не судимими після відбуття умовного тер­міну. Подальший контроль за умовно-достроково звільненими військовослужбовцями здійснюється командуванням військо­вої частини за місцем подальшого проходження служби.

ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО, СПЕЦІАЛЬНОГО ЗВАННЯ, РАНГУ, ЧИНУ АБО КВАЛІФІКАЦІЙНОГО КЛАСУ

(cm. 29 КВК)

Р

Стосовно військовослуж­бовця запасу копія вироку надсилається до військо­вого комісаріату за місцем його проживання

Суд, який постановив вирок про позбавлення засудженого військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, після набрання ним законної сили направляє копію вироку органові чи посадовій особі, які присвоїли це звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас

Після одержання копії вироку, яким засуджено­го позбавлено військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, орган чи посадова особа, які присвоїли це звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, вносить до відповідних документів запис про позбав­лення засудженого цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу і вживає заходів до позбавлення його всіх прав і пільг, пов'язаних з цим званням, рангом, чином або кваліфікацій­ним класом

В о

Орган або посадова особа протягом місяця з дня одержання копії вироку сповіщає суд, який постановив вирок, про його виконання

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ СЛУЖБОВИХ ОБМЕЖЕНЬ ДЛЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

(cm. 47 КВК)

І

Суд, який постановив вирок про службове обме­ження для військовослужбовця, після набрання ним законної сили направляє копію вироку ко­мандиру військової частини, де проходить службу засуджений військовослужбовець

 

Засуджені, які відбувають покарання у виді службових обмежень для військовослуж­бовців і визнані військово-лікарською комісією непри­датними за станом здоров'я до військової служби із зняттям з військового обліку або не­придатними до військової служби у мирний час, звіль­няються судом від покарання за поданням командира вій­ськової частини і висновком військово-лікарської комісії

Після одержання копії вироку командир військової частини видає відповідний наказ, у якому зазначається:

— розмір відрахувань в доход держави з грошового утримання засудженого військовослужбовця;

— строк, протягом якого він не може бути підвищений за посадою, у військовому званні;

— який строк не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Наказ оголошується по військовій частині і доводиться до
відома засудженого військовослужбовця__________________

Про прийняття вироку до виконання ко­мандир військової частини протягом 3 днів сповіщає суд, який постановив вирок

Ж

За 3 дні до закінчення встановленого виро­ком суду строку службового обмеження для військовослужбовця командир військової частини видає наказ про припинення його виконання із зазначенням дати припинення

5 *?

ON <Ъ

ОСОБЛИВОСТІ ВІДБУВАННЯ АРЕШТУ ЗАСУДЖЕНИМИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ

  Правом застосування заходу заохочення у виді зарахування часу відбування арешту до загального строку військової служби… N Ці

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ТРИМАННЯ В ДИСЦИПЛІНАРНОМУ БАТАЛЬЙОНІ

(ст. 71 КВК) Покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні вій­ськовослужбовців… Загальне керівництво дисциплі­ нарним батальйоном здійснює Міністр оборони України_________

Р

 

 

Праця засуджених вій­
ськовослужбовців ор­
ганізовується з додер­
жанням правил охорони
праці, техніки безпеки
і виробничої санітарії,
встановленими законо­
давством ^________

Праця засуджених вій­ськовослужбовців оп­лачується відповідно до законодавства про працю. Нараховані суми заробітку засудженим військовослужбовцям зараховуються в уста­новленому порядку на їх особові рахунки

засудженими військовослужбовцями______________________ ------------------------- ,-----------

З метою розвитку навичок -_Моо_Рган,зашї злених £*%%%&%»%SSSS корисної ініціативи та використання Ч»«£^-"™Ш"JZrfS, засуджених вій-iSXSSSSSES —ті 2тЗ^Гпр="пГлГки і сутінно ставляться до "с^іяльнГради с2р2ться на зборах рот дисциплінарно™ батальйону. Склад ради затвер-

джус командир дисциплінарного батальйону___________________ _------------------------- —------

паТаГкоГиГру дисциплінарного батальйону допомогу в орган.зашї виховних заходів і

Я£2£ f ES2£Em£%S^ *£ -же були застосовано
°"".нп-яострокове звільнення від відбування покарання---------------------------------------------------

Oo о

ЗАХОДИ ЗАОХОЧЕННЯ І СТЯГНЕННЯ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО ЗАСУДЖЕНИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

(статті 81-83 КВК)

 

За сумлінну поведінку і ставлення до праці та вій­ськової служби до засуджених військовослужбовців

можуть бути застосовані такі заходи заохочення:

—і----------------- 1-------------------------------------------------------------

подяка

За порушення встановленого порядку відбування покарання до засуджених військовослужбовців мо­жуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

зауваження

Р

 

 

зняття раніше накладеного дис­циплінарного стягнення

надання одного додаткового ко­роткострокового побачення чи телефонної розмови на місяць

нагородження цінним подарун­ком або премією в розмірі місяч­ного грошового забезпечення

зарахування до числа тих, хто виправляється

Засуджені військовослужбовці, які сумлінною поведінкою і ставленням до праці та військової служби довели своє виправлення, можуть бути представлені командиром дисциплінарного ба­тальйону в установленому законом порядку до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання

догана

сувора догана

призначення в наряд на роботу — до 5 днів у вільний від роботи і навчання час

арешт з триманням на гауптвах­ті — до 10 діб;

виключення з числа тих, хто виправляється

Засуджені військовослужбовці, заарештовані в дисциплінарному порядку, відбувають арешт на гауптвахті в одиночних камерах дисциплінарного батальйону згідно з вимогами Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України

Права коман­дира дисциплі­нарного ба­тальйону шодо застосування заходів заохо­чення і стяг­нення, перед­бачених КВК, а також поря­док їх застосу­вання і обліку визначаються Міністерством оборони Ук-ра її і н

 

МАТЕРІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ТА МЕДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАСУДЖЕНИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

(статті 84-85 КВК)

Ч

N1

Створення житлово-побутових умов для засуджених війсь­
ковослужбовців та їхнє медичне забезпечення здійснюються
відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних
Сил України________________

Засуджені військовослужбовці забезпечуються речовим май­ном та продовольством за нормами, встановленими для вій­ськовослужбовців строкової служби

Щомісячне грошове забезпечення засуджених військовослуж­бовців у розмірі окладу, встановленого за першим тарифним розрядом для солдатів, матросів першого року строкової служ­би, зараховують на їхні особові рахунки

Хворих засуджених військовослужбовців у разі потреби на­правляють на лікування до госпіт&ію під вартою. Охорона за­суджених військовослужбовців у межах госпіталю здійснюється начальником гарнізону за місцем дислокації госпіталю

Засуджені військовослужбовці, які відбувають покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні і визнані війсь­ково-лікарською комісією непридатними за станом здоров'я до військової служби зі зняттям з військового обліку або неп­ридатними до військової служби у мирний час, звільняються судом від покарання за поданням командира дисциплінарного батальйону і висновком військово-лікарської комісії

Навчальні завдання до теми

Завдання 1

Старший лейтенант Сидоренко П.Л. військовим судом був засуджений за ч. 1 ст. 412 КК до 1 року службових обмежень з від­рахуванням в дохід держави 10 % суми грошового забезпечення.

1. Дії командира військової частини, де проходить службу Сидоренко П.Л., після одержання копії вироку суду?

2. Правові наслідки засудження Сидоренка П.Л. до служ­бового обмеження?

Завдання 2

Старшина строкової служби Кириленко СВ. був засудже­ний за ч. 1 ст. 414 КК до покарання у виді тримання в дис­циплінарному батальйоні строком на 1 рік і 6 місяців.

Кириленко С.В. звернувся до командира дисциплінарного батальйону з проханням дозволити йому короткостроковий виїзд за межі дисциплінарного батальйону для складання вступних іспитів у навчальному закладі.

Командир дисциплінарного батальйону в наданні коротко­строкового виїзду Кириленко С. В. відмовив.

1. Обґрунтуйте рішення командира дисциплінарного ба­тальйону.

Завдання З

Сержант Петренко О.Г., який був засуджений відповідно до ч. 2 ст. 406 КК до 2 років тримання в дисциплінарному батальйоні, звернувся до командира дисциплінарного баталь­йону із заявою про надання йому побачення з адвокатом для одержання правової допомоги.

Короткострокове побачення з адвокатом йому було надано тривалістю 2 години: з 10.00 до 12.00. О 12.00 представник дис­циплінарного батальйону попередив про закінчення побачення і попросив адвоката залишити приміщення для проведення короткострокового побачення.

1. Дайте оцінку діям командира дисциплінарного батальйону.

2. Чи є вимога представника дисциплінарного батальйону законною?

3. Який порядок надання тривалих побачень та телефонних розмов?

Завдання 4

Капітан Іваненко С.Л. був притягнутий до кримінальної відповідальності за самовільне присвоєння звання службової особи і був засуджений за ч. 1 ст. 353 КК до 2 місяців арешту з відбуванням покарання на гауптвахті.

Командир військової частини, де проходив службу Іванен-_Ко С.Л., отримав розпорядження суду про виконання вироку 10 грудня 2006 р. і 10 січня 2007 р. направив капітана Іванен-_Ка С.Л. на гауптвахту.

Після прибуття на гауптвахту Іваненко С.Л. був розміщений в камері, де утримувались військовослужбовці-прапорщики.

Іваненко С.Л. звернувся до начальника гауптвахти зі скар­гою про порушення його прав.

1. Дайте оцінку діям командира частини.

2. Обгрунтованість скарги Іваненка С.Л.

3. Які правові наслідки засудження військовослужбовців до арешту?

Завдання 5

27 листопада 2009 р. до дисциплінарного батальйону кон­воєм було направлено 10 засуджених до покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбов­ців. Конвой в розташування батальйону прибув 29 листопада 2009 р.

При прийомі засуджених в особовій справі одного з них був відсутній військовий квиток, в іншого — продовольчий та грошовий атестати.

1. Дії командира дисциплінарного батальйону. '

2. Підстави тримання засуджених військовослужбовців в дисциплінарному батальйоні.

3. Порядок прийому та розміщення засуджених військо­вослужбовців до дисциплінарного батальйону.

Завдання 6

Розглянувши заяву рядового Віденка І.С, командир відмо­вив засудженому в наданні короткострокової відпустки. Своє рішення командир мотивував тим, що… 1. Чи є рішення командира дисциплінарного батальйону таким, що відповідає… 2. Порядок і умови надання короткострокових виїздів засудженим військовослужбовцям за межі дисциплінарного…

Рекомендована література

1. Безнасюк А.С., Толкаченко АА. Уголовные наказания воен­
нослужащих: Теория, законодательство, практика. — М., 1999.

2. Бондарев В.В., Василишин В.О. Щодо призначення кримінального покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 11. -С. 39—41.

3. Кримінально-виконавче право України: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / За ред. А.Х. Степа-нюка. — X.: Право, 2005. — 256 с

4. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-практичний коментар / А.Х. Степанюк, І.С. Яковець; За заг. ред. А.Х. Степанюка. —X.: Одіссей, 2005. — 560 с

5. Толкаченко А., Лобов Я. Исполнение наказаний в отноше­нии военнослужащих // Российская юстиция. — 1998. — № 10.

6. Шилов А.И. Военное уголовно-исполнительное право// Государство и право. — 1999. — № 6. — С. 94—96.

Тема 8

СИСТЕМА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

Характеристика та виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк

Статтею 63 КК позбавлення волі встановлюється на строк від 1 до 15 років. Позбавлення волі є основним покаранням, що призначається лише у випадках,… Позбавлення волі на певний строк засуджений відбуває у кримінально-виконавчих… Повнолітні, засуджені до цього виду покарання, відбувають його у виправних, а неповнолітні — у виховних колоніях.

Класифікація засуджених

Мінімальними стандартними правилами поводження в'язнями (н. 1 ст. 63) передбачена необхідність наявнос, гнучкої системи класифікації засуджених за… Під класифікацією в загальному плані розуміється розподі явиш, об'єктів,… Отже, класифікація засуджених— це система груп засу. жених, яка має на меті створення оптимальних умов д; досягнення…

Розподіл та прийом засуджених до установ виконання покарань

Розподіл засуджених і направлення їх для подальшого відбу­вання покарання у виді позбавлення волі у кримінально-вико- навчі установи здійснюється у слідчих ізоляторах спеціально створеними… Засуджені відбувають покарання у виді позбавлення волі в межах території України, де вони мешкали та були засуджені і,…

ЗАЛИШЕННЯ ОСІБ, ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ, У СЛІДЧОМУ ІЗОЛЯТОРІ

(статті 89-90 КВК)

І

Ро

 

Осіб, вперше засуджених до позба&іення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини, може бути за їхньою згодою залишено у слідчому ізоляторі чи направлено у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з госпо­дарського обслуговування

Залишення засуджених для виконання роботи з господарського обслуговування проводиться наказом начальника слідчого ізолятора, а направлення їх у виправну колонію максимального рівня безпеки — ДДУПВП за наявності письмової згоди засуджених

У порядку, встановленому КПК, засуджений за необхідності про­вадження слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою або нією ж особою, за який вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді може бути тимчасово залишений в слідчому ізоляторі або переведений з ареш-тного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора

Засуджені, які залишені в слідчому ізоляторі чи направлені у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговуван­ня, тримаються ізольовано від інших осіб на умовах, передбачених КВК для виправних колоній мінімаль­ного рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки

РОЗДІЛЬНЕ ТРИМАННЯ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ У ВИПРАВНИХ І ВИХОВНИХ КОЛОНІЯХ

(cm. 92 КВК)

І

Сі

Ро

 

У колоніях встановлюється роздільне тримання:

чоловіків і жінок; неповнолітніх і дорослих

Ізольовано від інших засуджених, а також роздільно тримаються:

 

Вперше засуджені до позбавлення волі тримаються окремо від тих, які раніше відбували покарання у виді позбаатення волі

засуджені до довічного позбавлення волі

засуджені, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі

 

Окремо тримаються чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності

Окремо тримаються засуджені, які раніше працю­вали в суді, органах прокуратури, юстиції та право­охоронних органах

засуджені, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії

 

 

Устано&тені ст. 92 КВК вимоги роздільного тримання засуджених не поширюються на лікувальні заклади місць позбавлення волі і колонії, призначені для тримання і лікування інфекційних хворих засуджених. Порядок три­мання засуджених у лікувальних закладах і цих колоніях визначається нормативно-правовими актами ДДУПВП

 

СТРУКТУРНІ ДІЛЬНИЦІ ВИПРАВНИХ І ВИХОВНИХ КОЛОНІЙ

  Всі лільниці ізолюються одна від одної Організація роботи дільниць вип­равних і виховних колоній регла­ментується КВК і нормативно-пра­вовими актами ДДУПВП …

ЗМІНА УМОВ ТРИМАННЯ І ПЕРЕВЕДЕННЯ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

  Залежно від поведінки засудженого і ставлення до праці та навчання умови… Зміна умов тримання в межах однієї колонії здійснюється за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної…

Навчальні завдання до теми

Завдання 1

волі. .. ... . _ \ Визначте вид виправної колони, де відбуватиме міру покарання Петрова М.В., рівень безпеки колонії.

Завдання З

Під час її перебування у слідчому ізоляторі м. Луганська проти неї була порушена кримінальна справа, і 15 березня 004 р. Артемівським районним судом м. Луганська вона була

Завдання 4

Раніше Іваненко В.П. притягався до кримінальної відпові­дальності і відбував покарання двічі: — у 1996 р. за ч. З ст. 140 КК — до 4 років позбавлення волі, звільнився… — у 2001 р. за ч. З ст. 140 КК — до 4 років позбавлення волі; звільнився після відбуття покарання, призначеного…

Завдання 7

23 лютого 2002 р. він був помилуваний Указом Президента України. Регіональною комісією з питань розподілу і направлення для відбування… Батьки потерпілої звернулися зі скаргою до голови Апе­ляційної комісії державної виконавчої служби України нарішення…

Контрольні запитання

1.Поняття та загальна характеристика покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

2. Види установ виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

3. Визначте поняття класифікації та класифікації засуд­жених.

4. Визначення засудженим виду установи за рівнем безпеки.

5. Порядок прийому засуджених у виправну колонію.

6. Розкрийте основні етапи вивчення особистості засуд­женого.

Рекомендована література

1. Антонян Ю.М., Михлин А.С. Гуманизация и диффе­ренциация условий содержания осужденных // Государство и право. - 1995. — № 8. - С. 57-64.

2. Кримінально-виконавче право України: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / За ред. А.Х. Степа-нюка. — X.: Право, 2005. — 256 с.

3. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-практичний коментар / А.Х. Степанюк, І.С. Яковець; За заг. ред. А.Х. Степанюка. — X.: Одіссей, 2005. — 560 с

4. Соцький Ю. Позбавлення волі в системі кримінальних покарань України (історичний, правовий та соціальний аспек­ти) // Право України. - 2003. - № 9. — С 118-121.

5. Яковець І.С. Первинна класифікація засуджених до поз­бавлення волі та їх розподіл в установи виконання покарань: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — X., 2006. — 20 с

Тема 9 РЕЖИМ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ ТА ЗАСОБИ ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

О 1. Поняття, основні функції

Та засоби режиму відбування покарання

У спеціальній літературі трапляються різноманітні тлума­чення цього терміна. Переважна більшість авторів дає таке визначення: режим виконання… У КВК вперше на законодавчому рівні сформульовано поняття «режим», а саме:… Як слушно зазначає А.Х. Степанюк, це визначення режиму дає змогу виділити такі 2 важливі його аспекти, як режим…

Засоби забезпечення режиму

В установах виконання покарань

Загальні засоби забезпечення режиму в першу чергу поляга­ють у дотриманні його вимог співробітниками установ кримі­нально-виконавчої системи. Своєю… Слід акцентувати увагу на тому, що держава поважає і охо­роняє права, свободи… Водночас співробітники установ виконання покарань по­винні здійснювати контроль за дотриманням режиму, вимагати від…

І

О X

М

А

О н

W

В

SO

Режим особливих умов у колоніях

У випадках стихійного лиха, епідемій, аварій важливих для життєзабезпечення систем, масових заворушень, проявів групової непокори засуджених або в разі виникнення реальної загрози збройного нападу на колонію чи у зв'язку з введенням надзвичайного чи воєнного стану в районі розташування колонії посилюється охорона, нагляд за засудженими, здійснюються інші додаткові режимні заходи.

Для припинення групових протиправних дій засуджених та ліквідації їх наслідків за рішенням Голови ДДУПВП, начальника управління
(відділу) ДДУПВП в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області використовуються сили і засоби колонії,
органів і установ виконання покарань, а в разі потреби з дозволу Міністра внутрішніх справ України, начальника Головного управління
Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, начальника управління Мініс-і
терства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі — органів та підрозділів Міністерства внутрішніх' справ України /

ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕЖИМУ У КОЛОНІЯХ

(статті 103, 104, 106 КВК)

І

 

Технічні засоби нагляду і контролю

Адміністрація колонії мас право використовувати аудіовізуальні, електронні й інші технічні засоби для попередження втеч та інших ЗЛОЧИНІВ, порушень встановленого законодавс­твом порядку відбування покарання, отримання необхідної інформації про поведінку засуджених.

Адміністрація колонії зобов'язана повідомити засуджених про застосу-вання технічних засобів нагляду і контролю.

Перелік технічних за­собів нагляду і контролю та порядок їх використан­ня визначаються норма­тивно-правовими актами ДДУПВП

Операти ві іо - ро зшукова діяльність здійснюється оперативними підроз­ділами органів і установ виконання покарань

Оперативно -розшуком і)ілгьність в колоніях

Відповідно до закону в колоніях здійснюється оперативно-розшуко-ва діяльність, основним завданням якої є пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп з метою:

забезпечення безпеки засуд­жених, персоналу колоній та інших осіб

виявлення, попередження і розкриття злочинів, вчинених у колоніях, а також порушень встановленого порядку відбу­вання покарання

вивчення причин і умов, що
сприяють вчиненню хточиків
та інших правопорушень_______

надання правоохоронним органам, які здійснюють опе-ративно-розшукову діяль­ність, допомоги в розкритті, припиненні та попередженні злочинів

Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і

До осіб, позбавлених ваті, якщо вони чинять фізичний опір персоналу колонії, злісно не виконують його законні вимоги, проявляють буйство, беруть участь у косових заворушеннях, захопленні заручників або чинять інші насильницькі дії, а також у разі втечі з-під варти з метою припинен­ня вказаних протиправних дій, а також запобігання заподіянню цими особами шкоди оточенню або самим собі застосовуються:

фізична сила;

спеціальні засоби;

гамівна сорочка;

зброя

Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї має передувати попередження про намір використання вказаних заходів і засобів, якщо дозволяють обставини. Без попередження вказані заходи, засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю персоналу колонії чи інших осіб

Якщо застосування заходів фізичного впливу уникнути неможли­во, вони не повинні перевищувати міру, необхідну для виконання покладених на адміністрацію колонії обов'язків, і мають зводитися до завдання найменшої шкоди здоров'ю правопорушників. У разі необхідності адміністрація колонії зобов'язана негайно надати до­помогу потерпілим

Про застосування фізично:' сиди, спеціальних засобів та гамівної
сорочки доповідається в рапорті начальникові колонії. Про кожний
випадок застосування зброї складається рапорт і негайно повідом­
ляється прокурор

 

 

До засуджених неповнолітніх і жінок гамівна сорочка не застосовується. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків вчинення ними фупового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров'ю персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору

4^

ОСОБЛИВОСТІ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИПРАВНИХ КОЛОНІЯХ МІНІМАЛЬНОГО РІВНЯ БЕЗПЕКИ

(cm. 138 КВК)

Засуджені у виправних колоніях мінімального

Рівня безпеки із загальними умовами тримання

При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття не менше однієї третини строку покарання засуджені, які тримаються в дільниці…   витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені у ви­правній…

Завдання 7

25 листопада 2009 р. разом із засудженими Петров-ською Т.І. та Пстран: В.А. вчинили дрібне хуліганство. На законні вимоги молодшого інспектора з… Після доставляння до чергової частини виправної колонії Іванець проявила… За вказівкою чергового помічника начальника виправної колонії до засудженої Іванець С.Г. було застосовано гамівну…

Контрольні запитання

2. В чому особливості застосування спеціальних заходів забезпечення режиму в установах виконання покарань?   4. Назвіть підстави застосування спеціальних заходів забез­печення режиму в установах виконання покарань.

Рекомендована література

1. Барабанов Н.П. Организация деятельности исправительных
учереждений по предупреждению и пресечению массовых бес­
порядков, захватов заложников, побегов. — Рязань, 2003.

2. Кримінально-виконавче право України: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / За ред. А.Х. Степа-нюка. — X.: Право, 2005. — 256 с.

3. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-практичний коментар / А.Х. Степанюк, І.С. Яковемь; За заг. ред. А.Х. Степанюка. — X.: Одіссей, 2005. — 560 с.

4. Линенко Н.А. Предупредительные средства режима в НТК: Организационно-правовой аспект: Учеб. пособ. — К., 1991.

5. Михлин А.С. Внутренний распорядок исправительных
Учреждений // Российская юстиция. — 1999. — № 1.

6. Монахов В. И. Режим как средство воспитания
заключенных // Проблемы развития советского исправительно-
трудового законодательства. — Саратов: Сарат. гос. ун-т, 1981.

__ 98 с.

7. Плужнік О.І. Кримінально-правова характеристика зло­чинів про порушення режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2003. — 18 с.

8. Побеги из тюрем и лагерей. — М.: Литература, 1998. — 608 с.

Тема 10

УМОВИ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

ТА ЗАСОБИ ЇХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Матеріально-побутове забезпечення засуджених

Створення засудженим нормальних побутових та житлових умов, забезпечення їх належним харчуванням, предметами першої потреби, взуттям та одягом,… Загальновідомо, що більшість осіб до засудження (особливо ті, хто засуджується… Кпимінально-виконавче законодавство та відомчі акти

Медико-санітарне обслуговування засуджених

Медико-санітарне забезпечення засуджених включає: — амбулаторне, стаціонарне і спеціалізоване лікування; — санітарний нагляд;

ON

ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

  придбавати, користува­тися і зберігати пред- 1_ І мети першої потреби, періодичні видання, літературу, продукти … ЗасудЮТІ, які in.ібуванлі. покарання у вилі шззбавлсн- ня волі, маніть право в морилку, встановленому KB K і

О

X

И

Е

U О

Н м

 

'ПРИДБАННЯ ЗАСУДЖЕНИМИ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ, ПРЕДМЕТІВ ПЕРШОЇ JA ПОТРЕБИ, ЛІТЕРАТУРИ І ПИСЬМОВОГО ПРИЛАДДЯ (статті 108, W9KBK)______________________

Засудженим, які перевиконують норми виробітку або сумлінно виконують встановлені завданим, може бути додатково дозволено витрачати на місяць гроші в сумі 30% мінімального розміру заробітної плати________ '

Засуджені мають право придбавати за без­готівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби на гроші, зароблені в колоніях

Засуджені чоловіки віком понад 60 років,
жінки — віком понад 55 років, інваліди пер­
шої та другої груп, вагітні жінки, жінки, які
мають дітей у будинках дитини при виправних
колоніях, неповнолітні, а також засуджені, які
перебувають у лікувально-профілактичних
закладах місць позбавлення волі, — також
ті гроші, одержані ш переказами, за рахунок
пенсій та іншого доходу_________

Засудженим, які з неза­лежних від них причин не працюють чи завантажені роботою лише частково, доз­воляється придбавати про­дукти харчування і предмети першої потреби на гроші, одержані за переказами

сі

Ь

Перелік і кількість продуктів
харчування і предметів першої
потреби, що дозволяються до
продажу засудженим, визна­
чається нормативно-прашжи-
ми актами ДДУПВП___________

Сума грошей, що дозволена до витрачання, встановлюється КВК

 

Засуджені мають право одержувати в бандеролях, посилках і передачах,
а також без обмеження придбавати за рахунок коштів, які є на їхніх
особових рахунках, літературу через книготорговельну мережу, письмове
приладдя, передплачувані газети і журнали_____________________________

Засудженим, які перевиконують норми виробітку або
сумлінно виконують встановлені завдання на важких
роботах чи роботах із шкідливими умовами праці, — 50%
мінімального розміру заробітної плати незалежно від від-
бутого строку покарання_________________________ _і______

 

To -J

Література, придбана через книготорговельну мережу і отримана через
"пошту, не включається в число посилок (передач) і бандеролей_____________

Засудженому дозволяється мати при собі не більше 10 примірників
книг і журналів___________________________________________________

Література в кількості, шо перевищує вказану в ч. З ст. 109 КВК, може
передаватися на зберігання або за згодою засудженого до бібліотеки
колонії, або пересилатися за його рахунок родичам _____________________

Інвалідам першої ірупи, вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозво­ляється придбавати продукти харчування і предмети першої потреби на суму мінімального розміру заробітної тати

Інвалідам другої групи і засудженим, які перебувають у
лікувально-профілактичних закладах місць позбавлення
волі, дозволяється придбавати продукти харчування і
предмети першої потреби на суму, що становить 60%
мінімального розміру заробітної плати________________ __

to

К)

ОС

ПОБАЧЕННЯ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ З РОДИЧАМИ, АДВОКАТАМИ ТА ІНШИМИ ОСОБАМИ. ТЕЛЕФОННІ РОЗМОВИ

Кількість і види побачень вста­новлюються КВК   Засуджені мають право на побачення

КОРОТКОЧАСНІ ВИЇЗДИ ЗА МЕЖІ ВИПРАВНИХ І ВИХОВНИХ КОЛОНІЙ

                              … Засудженим, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки,… смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого

О

ОДЕРЖАННЯ ЗАСУДЖЕНИМИ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ПОСИЛОК (ПЕРЕДАЧ) І БАНДЕРОЛЕЙ.

ОДЕРЖАННЯ І ВІДПРАВЛЕННЯ ЗАСУДЖЕНИМИ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ГРОШОВИХ ПЕРЕКАЗІВ.

ЛИСТУВАННЯ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

                    … Максимальна вага однієї посилки або бандеролі визначається чинними поштовими правилами

М VI ЕРІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

(cm. 115 КВК)

С

 

Особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створю­ються необхідні житлово-побутові умови, що відпові­дають правилам санітарії та гігієни

Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі. Вони забез­печуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з ураху­ванням статі і кліматичних умов, а в лікувальних закла­дах — спеціальним одягом і взуттям

 

 

 

 

Норма жилої площі на одного засуд­женого:
		у виправних колоніях не менш ніж 3 м кв.
		у виховних колоніях і у виправ­них колоніях, призначених для тримання жінок, — не менше 4 м кв.
		у лакувальних закладах при виправних колоніях, у виправ­них колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі — не менше 5 м кв.

Норми харчування осіб, поз­бавлених волі, встановлюються Кабінетом Міністрів України

Вагітним жінкам і матерям-годувальницям створюються поліпшені житлово-побутові умови та встановлюються підви­щені норми харчування

 

 

Засуджені з дозволу адміністрації можуть з коштів, які знаходяться на особових рахунках, додатково придбава-ти взуття і одяг, у тому числі спортивний, оплачувати лікувально-профілактичні послуги, що надаються додат­ково за призначенням лікаря, отримувати необхідне за медичними показаннями дієтичне харчування

Засудженим неповнолітнім, інвалідам першої та другої груп,
жінкам з вагітністю понад 4 місяці, непрацюючим жінкам, які
мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, неп­
рацюючим чоловікам віком понад 60 років і жінкам - понад
55 років (якшо вони не одержують пенсії), а також особам,
звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на
активну форму туберкульозу, харчування, одяг, взуття, білизна
ікомунально-побутові послуги надаються безоплатно_________

МЕДИКО-САІІІТАРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ. ВИКОНАННЯ ПРИМУСОВОГО ЛІКУВАННЯ

(статті 116-117 КВК)

І?

 

У місцях позбавлення волі організовуються необхідні лікувально-профілактичні заклади, а для лікування засуджених, які хворіють на активну форму туберкульозу, — заклади на правах лікувальних. Для спостереження та лікування хворих на інфекційні захворювання в медичних частинах колоній створюються інфекційні ізолятори

Лікуваїьно-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота в міс­цях позбааіення волі організовується і проводиться відповідно до за­конодавства про охорону здоров'я. Адміністрація колоній зобов'язана виконувати необхідні медичні вимоги, шо забезпечують охорону здоров'я засуджених. Засуджені до позбавлення волі зобов'язані ви­конувати правила особистої і загальної гігієни, вимоги санітарії

У разі заявленої засудженим відмови від прийняття їжі, якщо це загрожує його життю, допускається примусове годування за медич­ним висновком

Порядок надання особам, які позбавлені волі, медичної допо­моги, організації і проведення санітарного нагляду, використання лікувально-профілактичних і санітарно-профілактичних установ органів охорони здоров'я і залучення з цією метою їхнього медичного персоналу визначається нормативно-правовими актами ДДУПВП і Міністерства охорони здоров'я України

Засуджений має право звертатися за консультацією і лікуванням до
установ, що надають платні медичні послуги. Оплата таких послуг і
придбання необхідних ліків здійснюються засудженими або їхніми
родичами за рахунок власних коштів. Консультування і лікування в
гаких випадках здійснюються в медичних частинах колоній за місцем
відбування покарання під наглядом персоналу медичної частини____

До засуджених до позбавлення волі осіб, які мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб, та тих, які не пройшли повного курсу лікування і відмовляються від нього, адміністрацією колонії застосовуються призначені судом примусові заходи медич­ного характеру або примусове лікування

Якшо під час відбування пока­рання буде встановлено, що за­суджений має хворобу, яка ста­новить небезпеку для здоров'я інших осіб, та відмовляється від лікування, адміністрація колонії вносить до суду подання про застосування до такої особи примусового лікування

Навчальні завдання до теми

оеднього рівня безпеки 5 січня 2007 р. Обидва до засудження пооживали в м. Дніпропетровську на вул. Героїв Дніпра, 10. Після медичного обстеження та первинного психолого-педагогічного вивчення були розподілені: Петрик В.А. — в дільницю…

Завдання З

На адресу засудженого Ільченка В.А. 20 січня 2007 р. надійшла посилка вагою 9 кг.

Після відкриття і огляду вмісту посилки в присутності засудженого молодшим інспектором було виявлено, що, крім продуктів харчування, у посилці знаходилися 5 примірників видань художньої літератури та 2 журнали.

1. Дії молодшого інспектора з нагляду та безпеки.

2. Порядок одержання засудженими до позбавлення волі посилок (передач).

3. Порядок придбання засудженими до позбавлення літератури.

Завдання 4

Засуджений Ляшенко І.П., який відбуває міру покарання v виправній колонії максимального рівня безпеки, захворів на активну форму туберкульозу.

Для спостереження та лікування захворювання він був по­мішений в інфекційний ізолятор медичної частини виправної колонії. Після проведення курсу лікування був переведений до приміщення камерного типу на загальних підставах для продовження лікування.

Прийняте рішення адміністрація мотивувала тим, що вобласті немає протитуберкульозної лікарні для засуджених за особливо тяжкі злочини.

1. Чи є дії адміністрації законними?

2. Дайте загальну характеристику правил внутрішнього роз­порядку для хворих засуджених, які перебувають у лікарнях.

Завдання 5

Засуджений Іванов П.К. звернувся з письмовою заявою до начальника виправної колонії про те, що він відмовляється від прийняття їжі, тому що Верховний Суд України, розглянув­ши його касаційне звернення на рішення апеляційного суду Луганської області, залишив його без зміни.

1. Дії адміністрації виправної колонії.

2. Умови і порядок примусового харчування.

Завдання 6

1. Чи є скарга обгрунтованою, а дії начальника правомірними? Завдання7 Під час перевірки якості продуктів харчування, що надійшли на склад виправної колонії, начальник медичної частини…

Контрольні запитання

1. За якими напрямами здійснюється матеріально-побутове забезпечення засуджених?

2. Знайдіть у Правилах внутрішнього розпорядку відмінність матеріально-побутового забезпечення засуджених залежно від умов утримання засуджених.

3. Чи можуть засуджені додатково придбавати предмети пер­шої потреби та продукти харчування?

4. Де встановлено перелік предметів та продуктів харчуван­ня, що заборонені засудженим у виправних установах?

5. Дайте загальну характеристику організації медико-сані-тарної роботи у виправних установах.

 

6. Чи можливо до засудженого застосовувати примусове лікування? Якщо так, то у яких випадках?

7. Порядок надання засудженим медичних послуг лікуваль­ними установами Міністерства охорони здоров'я України.

Рекомендована література

1.Датий А. В. Характеристика условий отбывания наказаний в уголовно-исполнительной системе Минюста России. — М., 2001.

2. Защита прав человека в местах лишения свободы: Сб. нормат. актов и офиц. докум. — М.: Юриспруденция, 2003. — 480 с.

3. Краснощок I. Закон стає гуманним, закон стає жорсто­ким: Умови відбування покарання засудженими: Бесіда з пол­ковником вн. служби І.О. Краснощеком // Іменем закону. — 1995. - № 16. - С 6.

4. Кримінально-виконавче право України: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / За ред. А.Х. Степа-нюка. - X.: Право, 2005. - 256 с

5. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-прак­тичний коментар / А.Х. Степанюк, І.С. Яковеиь; За заг. ред. А.Х. Степанюка. — X.: Отіссей, 2005. — 560 с

6. Радов Г.А. Тюрьма как вид социальной клиники / Тюрем­ная реформа: Поиски и достижения. — X., 1999. — С. 50—54.

7. Ув'язнення — є, умов для них — нема // Юридичний
вісник України. — 1997. — № 15.

Тема 11

ПРАЦЯ ЗАСУДЖЕНИХ

ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

Л. Залучення засуджених до праці як засіб виправлення особи

Праця — це основна умова людського існування і, безу­мовно, серед заходів виправного впливу на засуджених вона займає особливе місце. Це зумовлене… Система використання трудових ресурсів і трудового ви­ховання засуджених… Звичайно, в умовах праці засуджених була і зараз є ціла низка обмежень, що мають каральний і виховний характер і…

Умови праці засуджених та 11 оплата

Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з ураху­ванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність,… Така праця виконує певні функції: — економічну, оскільки засуджені своєю працею створюють певні матеріальні бгала і отримують відповідну платню;

Матеріальна відповідальність засуджених до позбавлення волі

У випадках заподіяння збитків у процесі виконання трудо­вих обов'язків засуджені несуть матеріальну відповідальність у розмірі і на підставах,… У разі заподіяння матеріальних збитків злочином, вчиненим засудженим лід час… карання, стяіуються з їхнього заробітку за постановою на-1 льника виправної установи, яка оголошується засудженому під…

Професійно-технічне навчання засуджених до позбавлення волі

Статтями 125, 126 КВК передбачено для засуджених, які не мають робітничої професії, за якою вони можуть бути працевлаштовані у колонії, підготовку… навчання робітників на виробництві. Організація професійно-технічного навчання… Професійно-технічне навчання засуджених заохочується і враховується при визначенні ступеня їх виправлення.

X

И

К

Fa о

Н

М

S

Перелік робіт і посад, на яких забороняється використовувати засуджених до позбавлення волі, визначається нормативно-правовими актами ДДУПВП

 

УМОВИ І ОПЛАТА ПРАЩ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ. ВІДРАХУВАННЯ ІЗ ЗАРОБІТКУ АБО ІНШОГО ДОХОДУ

Схема 11.2.   Умови праці

ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

С5   Засуджені мають право на загальних підставах на державне пенешне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з…

Завдання 1

Прибулі до виправної колонії Сидорів А.Г. та Михайлів K.J1 після перебування в дільниці карантину та діагностики бу_Ли розподілені на дільницю ресоціалізації і залучені до праці на виробництві учнями столяра.

Підприємство колонії спеціалізується на виробництві кор­пусних меблів.

Засуджені Сидорів А.Г. та Михайлів КЛ. відмовилися виходи­ти на роботу в столярний цех, мотивуючи це тим, що Сидорів А.Г. за спеціальністю зварювальник, а Михайлів К.Л. — водій вантаж­ного автомобіля і вимагали працевлаштувати їх із врахуванням спеціальності. У задоволенні вимог їм було відмовлено.

1. Чи відповідає рішення адміністрації чинному законодавству?

2. Порядок залучення засуджених до суспільно корисної праці, умови праці засуджених до позбавлення волі.

Завдання 2

У ході перевірки прокуратури дотримання законності під час відбування покарань у виправній колонії було виявлено, що Іваненко С.А. і Петрик О.І., будучи засудженими за п. 6 ч. 2 ст. 115із застосуванням ст. 69 КК до 8 років позбавлення волі, працюють в колонії: перший — завідувачем речового складу, другий — кухарем в їдальні для засуджених.

Прокурором, на території якого розташована виправна колонія, було внесено подання з вимогою усунути порушен­ня закону при залученні засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної праці.

1. Яких порушень закону припустилася адміністрація?

2. Якими нормативно-правовими актами встановлені об­меження щодо використання праці засуджених?

3. Дії адміністрації щодо подання прокурора.

Завдання З

1. Дії адміністрації. 2. Якими нормативно-нравовими актами регулюється праця вагітних та жінок, які… Завдання4

Завдання 5

Для проведення аварійно-відновлюваних робіт для нормаль­ного функціонування водопостачання та каналізації бригада сантехніків та слюсарів із числа засуджених працювала на­дурочно протягом 5 днів по 4 години, в тому числі в суботу та неділю (режим роботи на виробництві колонії 5-денний). Тривалість надурочних робіт в табелях не відображалася.

Заступник начальника колонії з працевлаштування пообіцяв компенсувати надурочні роботи шляхом надання відгулів.

Засуджені з таким рішенням заступника начальника колонії не погодилися і звернулися зі скаргою на дії заступника до начальника виправної колонії.

1. Яке рішення повинен прийняти начальник колонії?

2. Порядок залучення засуджених до роботи в надурочний час і оплата такої роботи.

Завдання 6

1. В якому розмірі Осокін В.Д. та Петров Г.Р. повинні від­шкодувати завдані збитки? 2. Підстави і розмір відшкодування матеріальних збитків заподіяних діями… Завдання 7

Контрольні запитання

1.Право засудженого на працю та його обов'язок працю­вати: дискусійні питання.

2. Назвіть перелік посад, на яких забороняється викорис­товувати засуджених до позбавлення волі.

3. До яких робіт можуть залучатися засуджені на безоплат­ній основі?

4. Вкажіть форми і системи оплати праці засуджених.

5. Який порядок відрахування із заробітку або іншого до­ходу засуджених до позбавлення волі?

6. Чи мають право засуджені на державне пенсійне забез­печення?

7. Як і для чого організується професійно-технічне навчання в місцях позбавлення волі?

Рекомендована література

1. Бирюков Е. Трудовое время исправительно-трудовой системы // Социалистическая законность. — 1990. — № 9. — С. 48—50.

7 кримінально-виконавче право України: Підручник для _в«тів юрид. спец. виш. навч. закл. / За ред. А.Х. Степа-^Сюка - X.: Право, 2005. - 256 с

■х кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-

актичний коментар / А.Х. Степанюк, 1.С. Яковець; За заг. ^П?я А.Х- Степанюка. — X.: Одіссей, 2005. — 560 с ^ 4 Полянська Л. Загальноосвітнє навчання засуджених // Аспект. - 2002. - № 3. - С 5-6.

5 Раськевич А.А. Общественно полезный труд как средство управления осужденных в исправительных учереждениях. — СПб: СПб академия МВД России, 1998. — 154 с.

Тема 12 ВИХОВНИЙ ВПЛИВ НА ЗАСУДЖЕНИХ У ПЕРІОД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

Виправлення засуджених як мета покарання

Прийняття нового КВК визначило, що особливою ме­тою покарання є виправлення засуджених, що відповідає загальному гуманістичному спрямуванню нового… Як свідчить аналіз кримінального та кримінально-виконав­чого законодавства,… Виправлення та перевиховання — чи це не утопія в наш час? І чи можемо ми досягти завдяки таким цілям тих результатів,…

Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до засуджених

Стаття 130 КВК визначає заходи заохочення засудже сумлінну поведінку і ставлення до праці, навчання та af участь у роботі самодіяльних… — подяка; — нагородження похвальною грамотою;

Сю

СОЦІАЛЬНО-ВИХОВНА РОБОТА ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ

ФОРМИ 1 МЕТОДИ її ПРОВЕДЕННЯ

(статті 123-124 КВК)

І

 

Соціально-виховна робота — цілеспрямована діяльність персоналу ор­ганів і установ виконання покарань та інших соціальних інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених

Соціально-виховна робота спрямована на формування та закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх загальноос­вітнього і культурного рівнів

Участь засуджених у виховних заходах, які проводяться в колоніях, враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення, а також при застосуванні заходів заохочення і стягнення

Розпорядком дня колоній можуть бути передбачені виховні заходи, участь в яких для засуджених є обов'язковою

У колоніях проводиться таке вихо­вання засуджених:

— моральне;

— правове;

— трудове;

— естетичне;

— фізичне;

— санітарно-гігієнічне виховання,

— інші його види, що сприяють становленню їх на життєву позицію, яка відповідає правовим нормам і ви­могам суспільно корисної діяльності

X

М

S

О

Н

 

Стимулювання правослухняної поведінки засуджених здійснюється за допомогою програм диференційованого виховного впливу з урахуванням їхньої поведінки, психічного стану і ступеня соціальної занедбаності

Програми диференційованого виховного впливу на засуджених повинні враховувати можливості виховної функції режиму відбування покарання, загальноосвітнього і професійно-технічного навчання, заходів заохочення і стягнення, які застосовуються до осіб, позбавлених волі, самодіяльних організацій засуджених, громадських, благодійних і релігійних організа­цій, а також залучення засуджених до самовиховання

Соціально-виховна робота із засуд­женими організовується в індивіду­альних, групових і масових формах на основі психолого-педагогічних принципів і методів

Ы

 

ЗАГАЛЬНООСВІТНЄ І ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНЕ НАВЧАННЯ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

(статті 125-126 КВК)

 

 

У колоніях відповідно до законів України «Про освіту» і «Про загальну середню освіту» для засуджених забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти

Засудженим, які бажають підвищувати свій загаль­
но-освітній рівень, незалежно від віку створюються
умови для самоосвіти, надається можливість навчання
в загальноосвітніх навчальних закладах колоній, які
створюються місцевими органами виконавчої влади
та органами місцевого самоврядування відповідно до
потреб у них і за наявності необхідної матеріально-
технічної та науково-методичної бази, педагогічних
кадрів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України ^^^^^^^

У виховних колоніях утворюються середні загально­
освітні школи 3 ступенів. Засуджені, які навчаються в
них, підручниками, зошитами та письмовим приладдям
забезпечуються безоплатно_______________________

Організація загальноосвітнього і професійно-технічного
навчання засуджених, у тому числі професійно-технічного
навчання на виробництві, здійснюється відповідно до законів
України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» і «Про
професійно-технічну освіту» в порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України

На період проходження державної підсумкової атестаті
засуджені, які навчаються, звільняються від роботи на строк,
передбачений законодавством. Заробітна плата їм за цей період
не нараховується, харчування надається безоплатно___________

 

Засудженим, які займаються самоосвітою, адміністрація колонії створює необхідні умови для занять у вільний від роботи час
Загальноосвітнє і професійно-технічне навчання засуджених заохочується і враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення

 

 

Для засуджених, які не мають робітничої професії, за якою вони можуть бути працевлаштовані в даній колонії, обов'язковою є підготовка на курсах професій­ного навчання робітників на виробництві

Педагогічні працівники загальноосвітніх і професійно-тех­
нічних навчальних закладів надають допомогу адміністрації
колонії в соціально-виховній роботі із засудженими___________

самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі, богослужіння і релігійні обряди В КОЛОНІЯХ. ВІЛЬНИЙ ЧАС ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ (статті 127-129 KBК)

О

Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі

Богослужіння і релігійні обряди в колоніях

Вільний час засуджених до позбавлення волі

Q

S 5-і

 

Створюються в колоніях з метою роз­витку в засуджених корисної ініціативи, соці&іьної активності, здорових міжосо-бових взаємовідносин, участі у вирішенні питань організації прані, навчання, від­починку, побуту, впливу на виправлення засуджених, розвитку корисних соціаль­них зв'язків

Участь у самодіяльних організаціях є добровільною справою кожного засудже­ного, його соціально корисна активність заохочується адміністрацією колонії і враховується при визначенні ступеня його виправлений

У колоніях із числа засуджених, які
зарекомендували себе позитивно, ство­
рюються ради колективів колоній і від­
ділень соціально-психологічпої служби.
У колоніях можуть створюватися й інші
самодіяльні організації засуджених, якщо
їхня діяльність не суперечить порядку і
умовам відбування покарання______________

Засуджені, які входять до складу само­
діяльних організацій, не користуються
додатковими пільгами і не звільняються
від основної роботи ___

У колоніях здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для забезпечен-ня ізоляції, іромадської безпеки і встановлені КВК

Богослужіння і релігійні обряди в колоніях проводяться за проханням засуджених або за зверненням релігійної органі­зації в неробочий час

Адміністрація колонії сприяє у запрошенні священнослу­жителів, бере участь у визначенні місця, часу та інших умов проведення богослужіння, обряду або церемонії

Засуджені мають право на придбання і користування релігійною літературою, іншими предметами і матеріалами релігійного призначення, використання яких не суперечить інтересам забезпечення ізоляції засуджених, а також іншим умовам виконання покарання

Засуджені не мають права, посилаючись на свої релігійні переконання, ухилятися від виконання своїх обов'язків, а також установлених вимог режиму відбування покарання

Відправлення релігійних обрядів не повинно порушувати розпорядок дня в колоніях, а також утискати права інших осіб,

які відбувають покарання

У колонії для відправлення релігійних обрядів можуть допускатися тільки представники релігійних організацій, які офіційно зареєстровані у встановленому законом порядку

Час, вільний від основної трудової діяль­не іс і і і виконання обов'язкових за­ходів, передбаче­них розпорядком дня для засудже­них у колонії, є їх вільним часом

Засуджені ма­ють право роз­поряджатися вільним часом на власний розсуд, виключаючи ви­конання тих видів діяльності, які за­боронені КВК

Вільний час за­суджених пови­нен тривати не менш як 2 го­дини на добу і передбачається розпорядком дня колони

 

і Сі '—

ЗАХОДИ ЗАОХОЧЕННЯ ОСІБ, ПОЗБАВЛЕНИХ ВОЛІ,ТА ПОРЯДОКЇХ ЗАСТОСУВАННЯ (статті 130, 131 КВК)

За сумлінну поведінку і ставлення до праці, навчання, активну
участь у роботі самодіяльних організацій до засуджених мо­
жуть застосовуватися такі заходи заохочення:__________________

нагородження похвальною гра­мотою

І

нагородження подарунком

грошова премія

Порядок застосування

Застосування заходів заохочення має на меті здійснення ви­ховного впливу як на тих осіб, до яких ці заходи застосовуються на основі об'єктивної оцінки поведінки засуджених, їхнього ставлення до праці і навчання, так і на інших засуджених

При заохоченні до засудженого застосовується один захід заохо­чення

 

дозвіл на одержання додатково посилки аоо передачі

надання додаткового короткострокового або тривалого побачення

Грошова премія приєднується до заробітку і зараховується на осо­бовий рахунок засудженого, подарунок передається на зберігання до звільнення засудженого або за його проханням надсилається родичам

 

 

— дозвіл на додаткову телефонну розмову

— дострокове зняття раніше накладеного стягнення

дозвіл додатково витрачати гроші для придбання про­
дуктів харчування і предметів першої потреби в сумі до
15 % мінімального розміру заробітної плати__________________

збільшення тривалості прогулянки засудженим, які
тримаються в дільницях посиленого контролю колоній
і приміщеннях камерного типу виправних колоній мак­
симального рівня безпеки, до 2 годин____________ ^___________

Засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведін­кою і ставленням до праці та навчання довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законам порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м 'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання

У порядку заохочення засудженим протягом року може бути доз­волено одержувати додатково одну посилку чи передачу і надано додатково одне короткострокове чи тривале побачення і одна теле­фонна розмова

До засуджених, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній макси­мального рівня безпеки, заохочення у виді збільшення тривалості прогулянки застосовується на строк до одного місяця

із засудженого може бути достроково знято, як правило, лише одне раніше накладене стягнення

Заохочення у виді подяки і дострокового зняття раніше накладеного стягнення застосовуються усно або письмово, інші заохочення — тіль­ки письмово

OS

ЗАХОДИ СТЯГНЕННЯ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО ОСІБ, ПОЗБАВЛЕНИХ ВОЛІ

Схема 12.5.                               …

І

>4

 

Заступник начальника колонії користується таким же, як і начальник цієї колонії, правом застосовувати заходи заохочення і стягнення, за винятком:

— накладення дисциплінарного штрафу;

— скасування поліпшених умов тримання;

— поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або карцер, переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери)

Начальник відділення соціально-психологічноі служби колонії має право застосовувати в усній формі такі заходи заохочення і стягнення:

— подяка, дострокове зняття раніше накла-дено-го ним стягнення;

— попередження, догана, призначення на позачергове чергування по прибиранню при­міщень і території колонії

 

ПІДСТАВ»! І РОЗМІР МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ, ПОРЯДОК СТЯГНЕННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ ЗБИТКІВ, ЗАПОДІЯНИХ НИМИ

(статті 136-137 КВК)

 

У разі заподіяння ма­теріальних збитків злочи­ном, вчиненим засудже­ним під час відбування покарання, стягнення збитків провадиться на загальних підставах

Засуджені до позбавлення волі несуть матеріаль­ну відповідальність за заподіяні під час відбування покарання матеріальні збитки державі згідно із законодавством

Засуджені повинні від­шкодувати збитки, за­подіяні колонії, і додат­кові витрати, пов'язані з припиненням втечі засудженого, лікуван­ням засудженого, який навмисно заподіяв собі тілесні ушкодження

Матеріальні збитки, заподіяні державі засудженими під час відбування покарання, стягуються з їхнього заробітку за поста­новою начальника колонії

До винесення постанови має бути встановлений розмір
збитків, обставини, за яких їх було завдано, і ступінь вини
засудженого в заподіянні збитків. У процесі перевірки у нього
береться письмове пояснення_____________________ _^^____

Постанова начальника колонії про стягнення збитків оголо­
шується засудженому під розписку________________________

Засуджений може оскаржити постанову начальника колонії
вищій посадовій особі. Подача скарги не зупиняє виконання
постанови про стягнення збитків___________________________

 

 

Якщо збитки заподіяні у процесі виконання
трудових обов'язків, засуджені несуть матеріальну
відпо-відальність у розмірі і на підставах, встанов­
лених законодавством про працю______ _^_^_^__

Вища посадова особа може скасувати постанову про стя­гнення збитків або зменшити розмір суми, що підлягає стягненню

Неправильно відраховані суми за заподіяні матеріальні збитки
підлягають поверненню засудженому і зараховуються на його
особовий рахунок ___________________________________

 

 

В інших випадках збитки відшкодовуються в розмірі і на підставах, встановлених цивільним законодавством

Після звільнення засудженого від покарання збитки, не відшкодовані ним під час відбування покарання, можуть бути стягнені за рішенням суду у встановленому законом порядку

Навчальні завдання до теми

Завдання 1

Петрущенков І.С., який був засуджений 27 січня 2007 _р Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 286 К.К. j₃ застосуванням ст. 69 КК до 2 років позбавлення волі, звернувся із заявою до начальника виправної колонії, в якій просив надати йому можливість закінчити навчання на економічному факультеті Державного інституту управління та економіки. До засудження був студентом 4-го курсу економічного факультету.

Початок відбування строку покарання — 27 червня 2006 р.

1. Чи має законні підстави начальник виправної колонії задовольнити заяву засудженого?

2. Порядок організації загальноосвітнього навчання засуд­жених до позбавлення волі.

Завдання 2

Після оголошення наказу начальник відділення повідомив, що годинник засуджений Самусь І.П. повинен передати на зберігання до звільнення в касу… Засуджений Самусь І.П. не погодився з рішенням началь­ника відділення і… 1. Яке рішення повинен прийняти начальник колонії?

Завдання 5

II листопада 2006 р. о 22 годині 30 хв. засуджений Іванов Є.Л. був поміщений в дисциплінарний ізолятор до приходу начальника колонії за нанесення… 13 листопада 2006 р. постановою начальника колонії засуд­жений Іванов Є.Л. був… 1. Дайте оцінку діям чергового помічника начальника колонії.

Контрольні запитання

2. Яка категорія засуджених може залучатися до роботи в самодіяльних організаціях? 3. Розкрийте, в чому полягає виховний вплив на засуджених 4. Визначте поняття «виправлення». Чи можливе вилраці лення засуджених в місцях позбавлення волі?

Рекомендована література

1.Андрушко І. Досвід організації соціально-психологіч­
ної роботи із засудженими в установах виконання покарань
Київської області // Соціальна політика і соціальна робота. —

2002. -№ 1. -С. 64-71.

2. Близнюк И.Л. Гуманизация исполнения наказания в виде лишения свободы и проблемы дозволений, запретов в исправительно-трудовом праве Украины: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. — К., 1992.

3. Кримінально-виконавче право України: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / За ред. А.Х. Степа-нюка. — X.: Право, 2005. — 256 с.

4. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-прак­тичний коментар / А.Х. Степанюк, І.С. Яковець; За заг. ред. А.Х. Степанюка. — X.: Одіссей, 2005. — 560 с.

5. Романов М. Дисциплінарна відповідальність засуджених до позбавлення волі. — X.: Фоліо, 2004. — 160 с.

6. Скаков А.Б. Понятие и правовая природа прогрессивной системы исполнения наказания // Российский следователь. —

2003. -№5.-С. 31-35.

7. Тогочинський О.М. Феноменологічна сутність процесу
виховання моральних цінностей // Проблеми пенітенціарної
теорії і практики: Щорічний бюлетень Київського інституту
внутрішніх справ / Редкол.: О.Ф. Штанько (голов, ред.) та ін. —

2004. — № 9. — С 458-464.

8. Шамриленко І.Г. Соціально-психологічна робота з непов­нолітніми засудженими в період підготовки до звільнення // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень Київського інституту внутрішніх справ/ Редкол.: О.Ф. Штанько (голов, ред.) та ін. — 2004. — № 9. — С 411-418.

9. Шулежко Т.А. Особливості карально-виховного впливу на неодноразово судимих до позбавлення волі жінок, які від­бувають покарання у виправно-трудових установах: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 1996. — 26 с

Тема 13

ОСОБЛИВОСТІ ВІДБУВАННЯ

ПОКАРАННЯ ОКРЕМИМИ КАТЕГОРІЯМИ

ЗАСУДЖЕНИХ

Визнання впливу соціальних умов, суперечностей у розвитку суспільства на характер морального формування особистості є вирішальним у поясненні причин… Саме це спонукає законодавця створювати окремі вип­равні установи для… Закон передбачає, що неповнолітні засуджені віком від 14 До 18 років відбувають покарання в одній виховній установі, …

Особливості відбування покарання засудженими жінками

Обрання такого виду покарання, як позбавлення волі на певний строк задля досягнення мети виправлення засуджених жінок може обернутися невідворотними… >ітних жінок, жінок-годувальниць та жінок, які мають дітей в ком до 3… Матері-годувальниці і вагітні жінки можуть одержувати продуктові посилки (передачі) у кількості й асортименті, які…

Особливості відбування покарання у виді довічного позбавлення волі

особливо тяжкого злочину в альтернативній санкції статті Особливої частини КК передбачалася смертна кара, вона була замінена довічним позбавленням… Довічне позбавлення волі є безстроковим покаранням, від­повідно до якого… Порядок і умови відбування покарання у виді довічного позбавлення волі регулюються статтями 150, 151 КВК. Визна­чено,…

^1

_v Незважаючи на позитивний зміст самодіяльних органі­чній, серед засуджених до довічного позбавлення волі вони не створюються. Засудженим надається щоденна прогулянка тривалістю 1 година.

Для тих, хто не має загальної середньої освіти, у виправних колоніях утворюються консультаційні пункти.

Засуджені до довічного позбавлення волі мають право:

— витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені в колонії в сумі до 50 % мінімального розміру заробітної плати;

— одержувати 1 раз на 6 місяців короткострокове поба­чення;

— одержувати протягом року 2 посилки (передачі) і 2 бан­деролі.

При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття 10 років строку покарання засудженому може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі 20 % мінімального розміру заробітної плати.

Засуджені до довічного позбавлення волі не підлягають ні умовно-достроковому, ні достроковому звільненню від цього покарання. Але законодавець зберігає для осіб, яким призначе­но цей вид покарання, шанси на звільнення, стимулюючи їх до виправлення. Це є можливим на підставі ч. 2 ст. 87 КК, коли актом про помилування може бути здійснена заміна довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк — не менше 25 років. Однак клопотання про помилування може бути подане засудженим після відбуття ним не менше 20 років призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі.

 

ОСОБЛИВОСТІ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ ОКРЕМИМИ КАТЕГОРІЯМИ ЖІНОК

(cm. 141 КВК)

І

 

Якщо у матері дитини, яка досягла 3-річного віку, невідбута частина строку покарання не перевищує 1 року і вона сумлін­но виконує свої материнські обов'язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері. У разі злісного порушення матір'ю вимог режиму відбування покарання рішення про продовження перебування дитини в будинку дитини може бути скасовано

При виправних колоніях, в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки, у разі необхідності організовуються бу­динки дитини.

Засуджені жінки, крім засудже­них до позбавлення волі на строк більше 5 років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, можуть помішати в будинки дитини своїх дітей віком до 3 років.

У будинках дитини забезпе­чуються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку дитини.

Засуджені жінки можуть спілку­ватися із своїми дітьми у вільний від роботи час без обмежень

Матері-годувальниці і вагітні жінки можуть одержувати продуктові по­силки (передачі) у кількості й асор­тименті, які визначаються медичним висновком

Засуджені жінки з вагітністю понад 4 місяці або які мають при собі дітей віком до 3 років у випадках, коли до них не застосовується звільнення від відбування покарання відповідно до ст. 83 КК, направляються адміністра­цією виправної колонії для дальшого відбування покарання у виправну колонію, при якій є будинок дитини

О X

Н 2

В

Fa о

Н и

Ы

Діти засуджених жінок за згодою ма­тері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклування — іншим особам або після досягнення 3-річно-го віку направляються до відповідних дитячих закладів

 

 

 

 

 

ПРОЖИВАННЯ ЖІНОК, ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ, ЗА МЕЖАМИ ВИПРАВНОЇ КОЛОШІ (cm. 142 КВК)
Харчуванням, одягом, а також комунально-побутовими пос­лугами вони забезпечуються за нормами, встановленими для засуджених, які відбувають по­карання у виправній колонії		Засудженим жінкам, які сумлінно став­ляться до праці і додержують вимог режиму, постановою начальника виправної колонії за погодженням із спостережною комісією може бути дозволено проживання за межами вип­равної колонії на час звільнення від роботи		У разі систематичного або злісного порушення встановлених правил по­ведінки право на проживання за межа­ми колонії скасовується за постановою начальника виправної колонії, погодже­ною із спостережною комісією, і засуд­жені жінки повертаються в колонію для подальшого відбування покарання
		досягнення дитиною	3-річного віку

Засуджені жінки, якимдозволено прожи­вання за межами виправної колонії:

оселяються поблизу виправної колонії і перебува­
ють під наглядом адміністрації колонії ________

можуть носити одяг, прийнятий у цивільному вжитку, мати при собі гроші та цінні речі

після закінчення періоду звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю та пологами виконують роботу за вказівкою адміністрації виправної колонії, їм нараховується заробіток на загальних підставах з іншими засудженими, які відбувають покарання у виправній колонії даного виду

 

 

можуть без обмеження листуватися, одержувати грошові перекази, посилки (передачі) і бандеролі, витрачати іроші, мати побачення з родичами та іншими особами

у разі пологів, хвороби засуджених
або їхніх дітей вони можуть поміща­
тися в місцеві лікувальні заклади
охорони здоров'я__________________

користуються правом вільного пе­ресування по території, межі якої визначаються начальником виправної колонії

 

 

OO О

ОСОБЛИВОСТІ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИХОВНИХ КОЛОНІЯХ. УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТІ У ВИПРАВЛЕННІ І РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ЗАСУДЖЕНИХ НЕПОВНОЛІТНІХ

  У виховних колоніях засуджені мають право: При сумлінній поведінці іі-1 антенні до праціта навчання після відбуття не менше однієї четвертої частини строку…

Участь громадськостіу виправленні і ресоціалізації засуджених неповнолітніх

Для надання допомоги адміністрації виховної колонії в орга­нізації навчально-ииховного процесу і зміцненні матеріально-технічної бази колонії, вирішення питань соціального захисту засуджених, трудового і побутового влаштування осіб, які звільняються, при виховних колоніях створюється піклувальна рада з представників органів державної влади, органів місце­вого самоврядування, громадських організацій.

Організація і діяльність піклувальної ради визначаються по­ложенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України

З метою підвищення ефективності виховного впливу на засуджених і на­дання допомоги адміністрації виховної колонії при відділеннях соціально-психологічної служби можуть створю­ватися батьківські комітети. Діяльність батьківського комітету визначається положенням, яке затверджує началь­ник виховної колонії

 

 

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ДО ЗАСУДЖЕНИХ НЕПОВНОЛІТНІХ ЗАХОДІВ ЗАОХОЧЕННЯ І СТЯГНЕННЯ

S с»   За сумлінну поведінку і ставлення до праці та навчання, активну участь у роботі самодіяльних організацій і виховних…

І

 

Переведення засуджених h виховної колонії до виправної колонії

Залишення у виховних колоніях засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку

И.

^

 

Засуджені, які досягли вісімнадцяти­річного віку, переводяться із виховної колонії для дальшого відбування покарання до виправної колонії міні­мального рівня безпеки із загальними умовами тримання

З метою закріплення результатів виправ­лення, завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання засудже­ні, які досягли вісімнадцятирічного віку, можуть бути залишені у виховній колонії до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ними 22 років

 

Питання про переведення засудже­ного, який досяг вісімнадцятирічного віку, з виховної колонії до виправної колонії вирішується ДДУПВП за рі­шенням педагогічної ради і поданням начальника виховної колонії, пого-дженим із службою у справах дітей

Залишення засуджених, які досягли ві­сімнадцятирічного віку, у виховній колонії проводиться за рішенням педагогічної ради постановою начальника колонії, погодже­ною із службою у справах дітей

На засуджених, які досягли вісімнадцяти­річного віку і зачищені у вихонній колонії, поширюються умови відбування покарання, норми харчування і матеріаіьно-побутового забезпечення, встаї ювлені для неповнолітніх засуджених. Умови праці осіб, які досягли вісімнадцятирічного віку, встановлюються відповідно до законодавства про працю

ПОРЯДОК І УМОВИ ВИКОНАННЯ ТА ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ДОВІЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

(ст.ст. 150, 151 КВК)

Сі

 

Засуджені до довічного позбавлення волі відбувають покарання у виправних коло­ніях максимального рівня безпеки і три­маються окремо від інших засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях даного виду

Засуджені, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, розмішуються в приміщеннях камерного типу, як прави­ло, по 2 особи і носять одяг спеціального зразка. За заяною засудженого та в інших необхідних випадках з мстою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним злочину або за наявності медичного висновку за по­становою начальника колонії його можуть тримати в одиночній камері

На осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені ст. 107 КВК

Засуджені до довічного позбавлення волі мають право:

витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені в колонії, в сумі до 50% мінімального розміру заробітної плати

одержувати 1 раз на 6 місяців корот­кострокове побачення

Самодіяльні органі­зації серед засудже­них до довічного позбавлення волі не створюються. Для засуджених, які не мають загальної середньої освіти, у виправних колоніях утворюються кон­сультаційні пункти

Засудженим нада­ється щоденна про­гулянка тривалістю 1 година

S» <>

 

Засуджені до довічного позбавлення волі залучаються до праці тільки на території колонії з урахуванням вимог тримання їх у приміщеннях камерного типу

одержувати посилки (передачі) і бандеролі

 

Ос

Засудженим до довічного позбавлення волі може бути по­
дано клопотання про його помилування після відбуття ним
не менше 20 років призначеного покарання____________

При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття
10 років строку покарання засудженому може бути дозволено
додатково витрачати на місяць гроші в сумі 20% мінімального
розміру заробітної плати______________________________ __

Навчальні завдання до теми

Завдання 1

Неповнолітній Сидоров П.О., який засуджений до 4 років позбавлення волі, у виправній колонії утримується з 10 травня 2006 p., сумлінно ставиться до навчання у загальноосвітній школі та до праці, дотримується встановленого порядку і умов відбування покарання. 20 січня 2007 р. він звернувся із заявою до начальника виховної колонії про надання йому додаткового побачення і просив дозволити його провести за межами колонії.

1. Рішення начальника виховної колонії?

Завдання 2

Відповідно до медичного висновку вагітність становить 160—170 днів. 1. Яке рішення може прийняти начальник виправної ко­лонії? 2. Порядок і умови проживання вагітних жінок за межами виправної колонії.

Завдання 5

Засудженому Сидоренку П.Г. за ч. 1 ст. 115 із застосуван­ням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі, 20 грудня 2009 р. виповнюється 18 років, початок строку відбування покарання — 5 травня 2007 р.

Засуджений є учнем 10 класу загальноосвітньої школи, середня успішність становить 9-11 балів, він також набуває робітничої професії на курсах професійного навчання робіт­ників на виробництві.

Встановлений порядок виконання покарань не порушує.

1. Чи може бути засуджений Сидоренко залишений у ви­ховній колонії після досягнення 18-річного віку?

2. Порядок залишення у виховній колонії засуджених, які досягли 18 років.

3. Особливості умовно-достроково звільнення від відбуван­ня покарання за злочини, вчинені у віці до 18 років.

Завдання 6

бачення з громадянкою Січкар Г.П., 1990 р.н., з якою він до арешту і засудження проживав в цивільному шлюбі. У них є спільна дитина, в свідоцтві про народження якої (за його заявою)… Начальник виховної колонії відмовив Кизим І.П. у наданні тривалого побачення, посилаючись на те, що шлюб з…

Рекомендована література

1.Бадира В.А. Виправлення жінок, засуджених до позбав­лення волі, як мета покарання: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — Львів, 2006. — 17 с

2. Беца О.В. Довічне ув'язнення: яким йому бути / Актуальні проблеми забезпечення тримання та соціально-психологічної роботи з особами, засудженими до тривалих строків та дові­чного позбавлення волі. — К., 2002. — С. 7—17.

3. Калашник Н.Г., Янчук О.Б. Ресоціалізація засуджених неповнолітніх, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі в Україні // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень / За заг. ред. д-ра юрид. наук, про­фесора Л.А. Музики. - К.: КЮІ КНУВС, 2005. - № 10. -С 283-290.

4. Кримінально-виконавче право України: Підручник для студентів юрид. спец. виш. навч. закл. / За ред. А.Х. Степа-нюка. — X.: Право, 2005. — 256 с

 

5. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-практичний коментар / А.Х. Степанюк, І.С. Яковець; За заг. ред. А.Х. Степанюка. — X.: Одіссей, 2005. — 560 с

6. Кушнірова Т. Соціально-психологічні аспекти роботи з жінками, яких притягнуто до кримінальної відповідальності // Соціальна політика і соціальна робота. — 2002. — № 1. — С 64-75.

7. Ніколенко Д.О. Психолого-педагогічні основи забезпе­чення прав неповнолітніх засуджених, що мають інтелектуальні вади, в умовах позбавлення волі // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень / За заг. ред. д-ра юрид. наук, професора А.А. Музики. — К.: КЮІ КНУВС, 2005. — № 10. - С 577-584.

8. Скоков СІ. Виконання покарань у виді довічного по­збавлення волі: правові та соціальні аспекти // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень / За

заг. ред. д-ра юрид. наук, професора А.А. Музики. — К.: КЮІ КНУВС, 2005. - № 10. - С. 344-351.

9. Стаднік В.В. До питання виконання покарання у виді
позбавлення волі щодо неповнолітніх у зарубіжних країнах //
Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюле­
тень Київського інституту внутрішніх справ / Редкол.: О.Ф.
Штанько (голов, ред.) та ін. — К.: КІВС, 2004. — № 9. — С
235-240.

10. Шамриленко І.Г. Соціально-психологічна робота з не­
повнолітніми засудженими в період підготовки до звільнення
// Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний
бюлетень Київського інституту внутрішніх справ / Редкол.:
О.Ф. Штанько (голов, ред.) та ін. — К: КІВС, 2004. — №
9. - С 411-418.

Тема 14

ЗВІЛЬНЕННЯ ЗАСУДЖЕНИХ

ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

Підстави звільнення засуджених від відбування покарання

Кримінальний закон передбачає 4 основні форми звільнення від покарання у широкому значенні цього поняття, а саме: 1) звільнення засудженого від покарання; 2) звільнення засудженого від подальшого відбування по­карання, яке він почав відбувати;

Порядок звільнення засуджених

практично є єдиними і відрізняються лише залежно від виду покарання, яке відбував засуджений. Відповідно до ч. 1 ст. 153 KB К строком закінчення відбуван­ня покарання у… Як правило, адміністрація органу або установи, що виконує покарання, і сам засуджений завчасно знають дату звільнення.…

Контроль за звільненими від відбування покарання

Адміністративний наглядвстановлюється відповідно до Зако­ну України від 1 грудня 1994 р. «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з… Зокрема, адміністративний нагляд встановлюється судом щодо засуджених до… — засуджених за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуд­жених 2 і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини,…

Соціальна адаптація звільнених від відбування покарання

Як зазначалося, найсуворішим видом покарання є поз­бавлення волі, яке призначається за вчинення злочинів, що становлять підвищену суспільну… Ізоляція від суспільства, примусове поміщення осіб в замкнене середовище інших… Негативним наслідком перебування в установах виконання покарань є наявність психічних розладів і масових захворювань…

О

гО

Відбування покарання у виді позбав­лення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, арешту, обмеження волі, тримання у дисциплі­нарному батальйоні військовослужбов­ців, позбавлення волі припиняється в першій половині дня останнього дня строку покарання з урахуванням тих змін, які можуть бути внесені у строк покарання відповідно до закону

Засуджені до арешту, обмеження волі або поз­бавлення волі після відбуття строку покарання, призначеного вироком суду, звільняються в першій половині останнього дня строку пока­рання. Якщо строк покарання закінчується у вихідний або святковий день, засуджений звіль­няється у передвихідний або передсвятковий день. При обчисленні строків місяцями строк закінчується відповідного числа останнього місяця, а коли цей місяць не має відповідного числа — в останній день цього місяця

 

Кримінально-виконавча інс­пекція вдень закінчення стро­ку покарання у виді громадсь­ких чи виправних робіт, а при звільненні за іншими підста­вами — не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідних документів на­правляє повідомлення влас­нику підприємства, установи, організації або уповноваже­ному ним органу, де засуд­жений відбував покарання, про припинення виконання громадських робіт чи відраху­вань з його заробітної плати. Засудженому за його вимогою може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього

 

Паспорт особі, яка звільняється від відбування покарання у виді арешту, обмеження або позбавлення волі, видається при звільненні. За відсутності паспорта в особовій справі засудженого адміністрація установи виконання покарань завчасно вживає заходів щодо його одержання

Дострокове звільнення від відбування покарання проводиться у день надходження відповідних документів, а якщо документи одержані після закінчення робочого лня — у першій половині наступного дня

 

ПОРЯДОК ДОСТРОКОВОГО ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

(cm. 154 КВК)

Схемо 14.3.

 

Амністія застосовується законом до громадян,
засуджених судами України, незалежно від місця
відбування ними покарання___________________

Стосовно засудженого, представленого до
помилування органом або установою виконання
покарань, відповідне клопотання подається у
порядку, встановленому законодавством_________

У разі визнання інвалідом першої або другої групи особи, засудженої до громадських робіт або обмеження волі, орган чи установа виконання покарань вносить подання до суду про його дострокове звільнення від відбування покарання. Разом з поданням до суду надсилається висновок лікарсько-трудової експертної комісії

У разі встановлення вагітності у жінки, засудженої до громадських ЧИ виправних робіт, кримімадьно-виконавча інспекція вносить до суду подання про її дострокове звільнення від відбування пока­рання з часу звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами

 

Подання про звільнення від відбування покарання внаслідок іншої тяжкої хвороби натсилається до суду начальником органу або устано­ ви виконання покарань. Одночасно з поданням до суду надсилаються висновок медичної або лікарсько-трудової експертної комісії й особо­ ва справа засудженого. У поданні вказуються дані, які характеризують поведінку засудженого під час відбування покарання

О

Стосовно засудженого, шодо якого відповідно до статей 81, 82 КК може бути застосоване умови о -лострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установ;! виконання покарань надсилає подання до суду у порядку, встановлено­му кримінаїьно-происсуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим устаноаленої КК частини строку покарання зобов'язана в мі­сячний термін розглянути питання щодо можли­вості представлення його до умовіт-дострокового звільнення від відбування покарання або до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким

Подання про звільнення від відбування пока­рання внаслідок психічної хвороби надсилається до суду начальником органу або установи виконання покарань. Разом з поданням до суду надсилаються висновок спеціальної психіатричної експертної комісії й особова справа засудженого

У разі відмови суду шодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни непідбутої частини покарання більш м'яким повторне подання в цьому питанні шодо осіб, засуджених за тяжкі і особливо тяжкі хточини до позбаалення волі на строк не менше 5 років, може бути внесено не раніше як через 1 рік з дня винесення постанови про вимову, а шодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених — не раніше як через 6 місяців

Особи, звільнені від відбування покарання з вип­робуванням або в порядку заміни невідбутої час пі ні і покарання більш м'яким, якщо вони були направ­лені у місця обмеження ваті або позбавлення волі у вішалках, передбачених законом, можуть бути знову представлені до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким не раніше як через 1 рік з дня винесення ухвати про напраалення у місця обмеження волі або позбаалення волі

Засуджені до обмеження волі або поз­баалення волі жінки, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбав­лення молі на сгрок більше 5 років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, які мають сім'ю або родичів, шо дали згоду на спільне з ними проживання, або які мають можливість самостійно забезпечити належні умови дія вихо­вання дитини, можуть бути за поданням адміністрації установи виконання по­карань і спостережної комісії звільнені судом від відбування покарання в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною 3-річного віку

Залежно від поведінки засудженої після досягнення дитиною 3-річного віку або в разі смерті дитини кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про звільнення її від відбуван­ня покарання або заміну його більш м'яким покаранням чи направлення засудженої для відбування покарання. призначеного за вироком

О

ДОПОМОГА ОСОБАМ, ЯКІ ЗВІЛЬНЕНІ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

(ст.ст. 156-157 КВК)

Ї

 

Не пізніше ніж за З місяці ло закінчен­ня строку покарання адміністрація установи виконання покарань через територіальні органи внутрішніх справ і центри зайнятості населення вживає заходів до трудового і побу­тового влаштування засудженого за обраним ним місцем проживання

В установах виконання покарань організовуються курси підготовки засуджених до звільнення

Інваліди І та II груп, а також чо­ловіки віком понад 60 років і жін­ки — понад 55 років у разі потреби за їхньою згодою направляються у будинки інвалідів і престарілих. Неповнолітні, які позбавлені бать­ківського піклування, у необхідних випадках направляються службами у справах дітей до шкіл-інтернатів, або над ними встановлюється опіка чи піклування

^ ^

 

Особи, які звільнені від відбування покарання, забезпечуються безплат­ним проїздом до місця проживання або роботи в межах України

У разі відсутності необхідного за сезо­ном одягу, взуття і коштів на їх при­дбання особи, звільнені від відбування покарання, забезпечуються одягом і взуттям безоплатно. їм може бути ви­дана одноразова грошова допомога за рахунок коштів державного бюджету України, передбачених на фінансуван­ня державної кримінально-виконавчої служби. Умови і порядок надання допомоги визначаються нормативно-правовими актами ДДУПВП

Особи, які звільнені від відбування покарання і потребують за станом здоров'я постійного догляду, а також неповнолітні направляються до місця проживання в супроводі родичів або працівника колонії

 

ВСТАНОВЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО НАГЛЯДУ ЗА ОСОБАМИ, ЗВІЛЬНЕНИМИ З МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

(статті 158-159 КВК)

В

S

Адміністративний нагляд встановлюється щодо осіб, зазначених у ст. З Закону «Про адміністра­тивний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», за постановою судді в порядку, передбаченому ст. 5 вищезазначеного Закону

Постанова судді про встановлення або припинення
адміністративного нагляду у випадках, передба­
чених пунктами «а», «б» і «г» ст. З Закону «Про
адміністративний нагляд за особами, звільненими
з місць позбавлення волі», надсилається судом
начальнику колонії ____

Адміністрація колонії надсилає для виконання постанову судді органу внутрішніх справ за об­раним піднаглядним місцем проживання в день його звільнення

1^>

О

Постанова судді оголошується піднаглядному під розписку. При цьому особі, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, роз'яснюються обов'язки піднаглядного, сповіщається про відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду та про встановлені щодо неї обмеження, передбачені стаття­ми 9, 10 і 11 Закону «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі»

О

ON

ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ОСОБАМИ, УМОВНО-ДОСТРОКОВО ЗВІЛЬНЕНИМИ ВІД ВВДБУВАІІІІ5ҐПОКАРАІІНЯ

                    … За особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання…

КОНТРОЛЬ ЗА ПОВЕДІНКОЮ ОСІБ, ЗВІЛЬНЕНИХ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ З ВИПРОБУВАННЯМ

(статті 163-165 КВК)

І

 

Органи, що здійснюють контроль за поведін­кою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням

Кримінально-виконавча інспекція:

Звільнені віл відбування покарання з випробуван­ням зобов'язані:

>4

 

О

Контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється крим'шально-вико-навчою інспекцією за місцем проживання засуджено­го, а стосовно військовоаіужбовців — командирами військових частин

Проведення індивідуально-профілактичної роботи із засудженими, звільненими від відбу­вання покарання з випробуванням, за місцем приживання покладається на органи внутрішніх справ. До цієї роботи можуть залучатися праців­ники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також: об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації

Обчислення іспитового строку

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголо­шення вироку суду.

Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, за поданням кримінально-виконавчої інспекції звільняється судом від призначеного йому покарання, контроль за його поведінкою припиняється і засуджений знімається з обліку в кримінально-вико­навчій інспекції

веде персональний облік засудже­них протягом іспитового строку

спільно з органами внутрішніх справ та відповідними громадсь­кими формуваннями проводить індивідуально-профілактичну ро­боту із засудженими та контролює додержання ними громадського порядку і виконання обов'язків, покладених на них судом

вносить подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених, які не з'явилися за викликом до кримінально-вико навчої інспекції

організовує початковий розшук за­
суджених, місцезнаходження яких
невідоме, та надсилає матеріали
до органів внутрішніх справ дня
оголошення розшуку таких за­
суджених

виконувати обов'язки, які покладені на них судом

повідомляти інспекцію про зміну місця проживан­ня; з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції. У разі неприбуття до кримінально-виконавчої інспекції без поважних причин до засудженого може бути застосовано привід, який здійснюється органом внутрішніх справ

Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоє­часне одержання запро­шення, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можли­вості своєчасно прибути за викликом і які докумен­тально підтверджені

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОСІБ, ЗВІЛЬНЕНИХ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ З ВИПРОБУВАННЯМ

  У разі ухилення засудженого, звільненого від від­бування покарання з… Якшо засуджений не виконує покладених на нього обов'язків або систематично вчинює правопорушення, що потягли за со­бою…

Навчальні завдання до теми

Завдання 1

Засуджений Іваненко СП. написав скаргу начальнику облас­ного управління кримінально-виконавчої служби про порушення його прана на умовно-дострокове звільнення. В скарзі зазначалося, шо Іваненко СП. засуджений за ч. 2 ст. 185 КК до 5 років по­збавлення волі. Початок строку покарання 10 червня 2004 р.

На 20 січня 2007 р. комісією колонії не було розглянуто питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

1. Чи є скарга засудженого обгрунтованою?

2. Який строк призначеного судом покарання фактично має відбути Іваненко СП. для розгляду комісією можливості представлення до умовно-дострокового звільнення?

3. Які підстави для умовно-дострокового звільнення?

Завдання 2

22 січня 2007 р. після відбуття строку покарання, призна­ченого судом, підлягали звільненню 7 засуджених. О 14.00 їм було оголошено, що в касі колонії немає готівкових коштів і немає можливості провести з ними повний розрахунок.

їм були вручені довідки встановленого зразка про звіль­нення, і вони були поміщені в кімнати тривалого побачення до наступного дня. 23 січня 2007 р. їм були вручені гроші і квитки на проїзд до місця проживання.

1. Чи правомірне таке рішення адміністрації?

2. Яке право людини було порушено?

3. Порядок звільнення засуджених після відбуття строку покарання, призначеного судом.

Завдання З

Під час розгляду питання про можливість представлення засудженого Коваленко С В. до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, останній… 1. Яке рішення повинна прийняти комісія? 2. Що ви розумієте під прогресивною системою відбування покарань?

Завдання 4

Засуджений Приходько В.П. утримується у виправній колонії з 10 серпня 1998 р. (засуджений апеляційним судом Донецької області 1 лютого 1998 р. за ст. 94 КК до 12 років позбавлення волі. Початок строку покарання з 10 грудня 1997

Р-).

В період відбування покарання засуджений допускав по­рушення встановленого порядку відбування покарання, за що до нього неодноразово застосовувалися заходи стягнення: двічі оголошувались догани, тричі позбавлявся права купува­ти продукти харчування на місяць, кілька разів поміщався в штрафний та дисциплінарний ізолятор. Крім того, 5 разів за різні порушення встановленого порядку відбуття покарання заходи стягнення застосовував начальник відділення. Почина­ючи з 2005 p., засуджений встановленого порядку відбування покарання не порушує, до суспільно корисної праці ставиться задовільно, вину у вчиненому злочині не визнає, звинувачує в усьому обставини та потерпілого.

5 січня 2007 р. комісією колонії було розглянуто питання про його умовно-дострокове звільнення і засудженому було відмовлено в можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення.

1. Чи є рішення комісії таким, що відповідає чинному за­конодавству?

2. Від чого залежать формально-юридичні підстави умовно-дострокового звільнення?

 

3. В чому виражаються оцінювальні підстави умовно-дострокове звільнення?

4. Який обов'язок покладається на особу при умовно-достроковому звільненні?

Завдання5

10січня 2002 р. Кузьменко Т.Б. був засуджений Деснян­ським райсудом м. Києва за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК до 15 років позбавлення волі. Раніше він був двічі засуджений: в 1986 р. — за ч. З ст. 206 КК до 5 років позбавлення волі, звільнився в 1991 p.; 1992 p. — за ч. З ст. 101 КК до 7 років позбавлення волі, звільнився в 1999 р.

20 вересня 2003 р. Кузьменко Т.Б. звернувся до Президента України з клопотанням про помилування.

у грудні 2003 р. клопотання було розглянуто і відхилене.

у квітні 2004 р. адвокат засудженого звернувся до Прези­дента України з клопотанням про помилування. Клопотання було повернуто заявникові без розгляду комісією при Пре­зидентові України.

У січні 2007 р. засуджений повторно звертається до Пре­зидента України з клопотанням про помилування.

1. Якими нормативно-правовими актами регулюється по­милування засуджених?

2. Чому клопотання адвоката було повернуто без розгля­ду?

Завдання 6

Батьки засудженого Іващенка І.С звернулися до Пре­зидента України з клопотанням про помилуванням їх сина, засудженого за ч. 1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, який відбуває покарання в колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання. Президент України видав указ про помилування засудженого Іващенка І.С., який був надісланий для виконання до ДДУПВП.

Начальник виправної колонії одержав розпорядження про виконання указу Президента України про помилування 31 грудня 2009 р. о 18 год. ЗО хв.

1. Якого числа повинен бути звільнений засуджений Іва-щенко І.С.?

2. Порядок організації виконання указів Президента Укра­їни про помилування.

Завдання 7

В травні 2009 р. прокурором Чернігівської області було ви­несене подання до апеляційного суду про перегляд рішення Деснянського суду м. Чернігова щодо засудженої Самойлен­ко В.А.

За висновком прокурора до засудженої Самойленко В.А. мало місце неправильне застосування кримінального за­кону.

Апеляційний суд Чернігівської області скасував вирок Деснянського суду м. Чернігова від 10 січня 2009 p., відпо­відно до якого Самойленко В.А. була засуджена до 2 років позбавлення волі.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області простою поштою було переслане для виконання до виправної колонії,

де відбувала покарання засуджена. Воно надійшло до канце­лярії виправної колонії о 18 год. 10 хв. 26 червня 2009 р.

При перегляді рішення суду, яке складалося з 7 аркушів і було надруковане на офіційному бланку апеляційного суду було виявлено, що на двох аркушах були відсутні гербові печатки, рішення суду не було прошите, пронумероване і скріплене відповідно до вимог діловодства.

1. Які дії повинна вчинити адміністрація виправної коло­нії?

2. Якого числа повинна бути звільнена з виправної колонії засуджена Самойленко В.А.?

3. Яким нормативно-правовим документом передбачений порядок звільнення засуджених з виправної колонії за рішен­ням суду?

Контрольні запитання

1.Назвіть підстави звільнення засуджених від відбування покарання.

2. Дайте характеристику звільнення засуджених у зв'язку з відбуттям ними строку покарання.

3. Назвіть порядок звільнення засуджених від відбування покарання внаслідок хвороби.

4. Умовно-дострокове звільнення засуджених від відбування покарання та контроль за ними.

5. Дайте визначення адміністративного нагляду і розкрийте підстави його застосування.

6. Хто і як здійснює громадський контроль за звільненими від відбування покарання?

7. Розкрийте основні положення соціальної адаптації
звільнених від відбування покарання і своє бачення цієї про­
блеми.

Рекомендована література

1. Зельдов СИ. Освобождение от наказания и от его отбытия. — М., 1982.

2. Кримінально-виконавче право України: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / За ред. А.Х. Степа-нюка. — X.: Право, 2005. — 256 с

3. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-практичний коментар / А.Х. Степанюк, І.С. Яковець; За заг. ред. А.Х. Степанюка. — X.: Одіссей, 2005. — 560 с

4 Кропачев А. Когда возникает право осужденного на условно-досрочное освобождение // Законность. — 2003. — Jsjo 9. - С. 22-24.

5. Любченко В.М. Шляхи вирішення проблеми соціальної адаптації звільнених з місць позбавлення волі // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. — 1997. — № 1. — С. 133.

6. Музика А.А., Школа С.М. Актуальні проблеми практики застосування амністії і здійснення помилування в Україні // Вісник Запорізького державного університету. — 2003. — Mb 1. - С. 114-118.

 

7. Музика А.А., Школа С.М. Амністія і помилування в системі сучасного українського права // Кримінальне право України. - 2006. - № 1. - С10-23.

8. Неживець О.М. Забезпечення соціальної та трудової ре­абілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2005. — 20 с.

9. Школа С.М. Кримінально-правові проблеми застосування амністії та здійснення помилування в Україні: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — К.: НАВСУ, 2004. — 20 с

Тема 15

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИХ

СИСТЕМ

ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ

Історія розвитку

Кримінально-виконавчих систем світу

Це — система механічного роз'єднання арештантів, що прова­дила ідею створення для кожного засудженого окремої тюрми. Одиночне ув'язнення є… При загальному ув'язненні тюремна адміністрація змушена враховувати не тільки… Келійна система мала на меті повну ізоляцію засудженого від навколишнього світу. Арештант поміщався в келію, звідки не…

ЗЦ

У Філадельфії в 1786 р. була відкрита перша тюрма з ЗО ке­ліями на Валькун-Стріт. Внаслідок напливу в'язнів незабаром змушені були запровадити загальні роботи з розподілом на ніч в окремі келії. В 1790 р. Філадельфійському тюремному товариству вдалося запровадити закон, згідно з яким в кожній тюрмі повинна була відводитись визначена кількість келій для утримання в них найбільш небезпечних злочинців. Останні мали розподілятися на розряди за статтю, віком та видом злочину для того, щоб кожен розряд утримувався окремо (це було початком класифікації злочинців).

Повну перемогу пенсильванська система здобула в XIX ст., коли законодавчі збори штату доручили квакерам та Філадель­фійському товариству влаштування 2 великих пенітенціаріїв — в Пітсбурзі та Черрі-Гіллі. Перший з них був відкритий в 1826 p., але він виявився незручним і його довелося переробляти. А другий, відкритий в 1829 р., став взірцем для інших пені­тенціаріїв, мав 582 камери одиночного ув'язнення. З перших же років існування визначилась перевага системи. Втеч стало менше, змови і спільні протести, а також розбещення ареш­тантів виявилося неможливим. Але повне роз'єднання з усім суспільством, заборона листування, навіть з рідними, дово­дили багатьох до божевілля. Захворюваність досягла високих показників, психічний стан в'язнів був постійно пригніченим, в них з'явилося байдуже ставлення до всього навколишнього середовища. Надалі філадельфійську систему одиночного ув'язнення використовували лише для найбільш запеклих злочинців з метою залякування, бо вже тоді сумнівалися у ви­ховному значенні повного відокремлення арештантів. Пізніше система повного роз'єднання з суспільством зазнала критики і була значно пом'якшена.

Оборнська система (система мовчання) відповідала меті «приборкання злочинної волі». Вона заснована на особливому режимі відбуття покарання, головні риси якого — обов'язкове мовчання і роз'єднання на ніч. В деяких штатах США, особ­ливо в Нью-Йорку та Массачусетсі, вчення пенсильванських квакерів викликало сильну опозицію. Нью-Йоркське тюремне товариство (Society for prison disciplin) винайшло іншу пенітен­ціарну систему, відому під назвою «система мовчання». Суп­ротивники пенсільванської пенітенціарної системи вважали злочин наслідком ліні, відсутністю звички до праці та порядку, нахилу до чуттєвих спокус. Виправлення злочинців намагались досягти шляхом залучення їх до праці та дисципліни, а тому вимагали, щоб тюрма була робочим будинком. Вдень арештан­ти працювали в загальних майстернях, а щоб нейтралізувати

шкідливий вплив одних в'язнів на інших, їм під загрозою тілесного покарання суворо заборонялися будь-які розмови. На _ніч арештанти розташовувалися в окремих одиночних келіях. Роботи стали загальнообов'язковими, їх припиняли лише під час прогулянки та відпочинку. Була встановлена певна кількість годин на тиждень, присвячених шкільній освіті.

Прихильникам цієї пенітенціарної системи вдалося запро­вадити її втілення на практиці в 1820 р. під час побудови тюрми м- Оборні, завдяки чому ця пенітенціарна система одержала назву оборнської. За цією системою були збудовані тюрми в Сінг-Сінзі (штат Нью-Йорк) та в Чарльстоуні (штат Массачу­сетс). Тюрма в Оборні збудована в 1820 р. мала 550 окремих камер на стількох же в'язнів. Зранку арештантів випускали з камер і проводили до загальних майстерень. Там вони працю­вали під суворим наглядом в суцільному мовчанні, яке продов­жувалося і під час вечері за столом. Для зменшення спокуси розмовляти з сусідами всіх їдоків розсаджували обличчям в один бік. За будь-яку провину (промовлене слово, неуважність під час роботи) призначали покарання — наглядачі лупцювали батогом. Ввечері арештантів знов усамітнювали в камерах, де вони слухали молитву, яку читав священик в коридорі, та ля­гали спати. Витримувати подібний режим могли лише одиниці, через що дисциплінарні покарання за порушення мовчання були величезні. За всієї суворості цього режиму його вплив на мораль та психіку злочинців виявився настільки суттєвим, що найближчим часом в США було збудовано 13 тюрем такого типу, поміж них відома тюрма Сінг-Сінг біля Нью-Йорку в 1825 р. на 1 000 камер.

Загалом режим мовчання застосовувався для рецидивістів і тяжких злочинців. Його відбування на практиці завжди викликало ускладнення. Все обмежувалось формальним на­глядом нижчих служників, які користувались своїм правом покарання дуже широко і зазвичай намагалися виявляти свою владу за будь-якої найнезначнішої нагоди. Здійснення режи­му мовчання у такий спосіб призводить лише до озлоблення арештантів, наділених від народження стійкою силою волі, та до повного психічного каліцтва слабохарактерних. Оборнська система мовчання перестала бути виправним засобом, бо вона вимагала від тюремного персоналу розуміння змісту і мети свого впровадження і не могла обмежуватись лише зовнішнім, формальним її виконанням.

Діставшись Європи, оборнська система зазнала значних змін. Було скасовано режим мовчання. її почали застосовува­ти для довгострокового ув'язнення, а пенсильванську — для

короткострокового. Слід зазначити, що система одиночного ув'язнення сьогодні в світовій практиці трансформувалась у систему індивідуального утримання кожного в'язня. За сис­теми індивідуального утримання зносини із зовнішнім світом визнаються за необхідні, і відокремлення арештанта потрібне тільки стосовно інших ув'язнених. Роз'єднання ж його з усім зовнішнім світом суперечить меті тюремного покарання — со­ціалізації злочинця. А для цього потрібен вільний допуск до ув'язненого всього того, що може викликати появу і зміцнення в нього моральних якостей, гідних цивілізованої людини, а не homo criminologicus (лат. — природженого злочинця).

Принципове значення одиночного ув'язнення як засобу виправлення з часом під впливом практичного досвіду було спростовано, оскільки воно справляє руйнівний вплив на фі­зичний і психологічний стан засуджених, а також потребує від держави величезних витрат на побудову дорогих одиночних пенітенціарних закладів — витрат, які навряд чи відповідають отриманим наслідкам. Одиночне ув'язнення робить в'язня па­сивною істотою, відокремлюючи від суспільства (а людина, як відомо, істота суспільна), і при звільненні стан крайньої неволі перетворюється на повну свободу, з якою він не знатиме, що робити. Через це одиночне ув'язнення ще наприкінці XIX ст. викликало різку критику в Європі та Росії. На зміну ригористич­ному одиночному ув'язненню прийшло ліберальне пом'якшене індивідуальне утримання, що передбачалось пенітенціарним режимом — загальні роботи, загальні прогулянки, спілкування із зовнішнім світом без обмежень і, звичайно, роз'єднання вночі.

Пенітенціарний режим— це уся сукупність заходів, шляхом застосування яких пенітенціарні установи реалізують свої цілі відбування кримінального покарання.

Система цих заходів поділяється на 2 складові:

1) зовнішня — всі пенітенціарні установи та засоби роз­міщення і розподілу засуджених з метою здійснення карально-виховного впливу на них;

2) внутрішня — весь розклад життя засуджених, що вста­новлюється в пенітенціарних установах, та всі заходи впливу на них.

Об'єднання цих складових (зовнішньої та внутрішньої) пенітенціарного режиму становить кримінально-виконавчу систему.

В основу побудови прогресивної кримінально-виконавчої системи було покладено ідею перетворення місць позбавлення волі на «соціальні клініки» у боротьбі зі злочинністю. Вона повинна сприяти тому, щоб злочинці, які пройшли крізь про-

гресивну систему, вийшли з неї, налаштованими до чесного життя у суспільстві.

Прогресивні кримінально-виконавчі системи світу мають традиційний розподіл на 2 види:

1) для неповнолітніх злочинців — система американських реформаторов та англійська борстальська система;

2) для повнолітніх злочинців — англо-ірландська прогре­сивна кримінально-виконавча система.

Перша реформаторія була відкрита в 1876 р. у місті Ельмай-ра у штаті Нью-Йорк. За її зразком незабаром почали виникати подібні ж в'язниці в різних містах Америки. Туди приймали в'язнів від 16 до 21 року, а згодом — до 25 років. Наприкінці 1884 р. в штаті Массачусетс була відкрита реформаторія Кон­корд, У 1889 р. — Huntingdon (у Пенсільванії), у 1889 р. — Pontiac в Іллінойсі, а в 1901 р. — у Нью-Джерсі Rahway.

Термін перебування в реформаторіях становив не менше 12 місяців, але він міг бути скорочений залежно від сумлін­ної поведінки засуджених, які поділялися на кілька класів, і залежно від свого виправлення переходили з нижчих класів у вищі. Досягши вищого класу і пробувши там відповідний міні­мальний термін, засуджений міг одержати умовне звільнення. У реформатори велися заняття: шкільні, ремісничі, гімнастичні і військові. Серед предметів викладання: соціологія, етика, політична економія, англійська література, філософія.

Англійська тюремна система в основних своїх рисах поля­гала в такому: існує 2 розряди в'язниць — пенітенціарії, у яких арештанти утримуються мінімум 3 роки, і місцеві в'язниці для відбування менш тривалого ув'язнення. Ув'язнені поділяються на три класи:

1) клас «зірки». Сюди зараховуються ув'язнені, що раніш не піддавалися засудженню і визнані нерозбещеними. Ув'язнені цієї категорії носять на одязі особливу зірку, чим і пояснюється назва цього класу;

2) перехідний клас. У цей клас зараховуються ті, хто під­дався раніше засудженню за нетяжкі злочини і не можуть вважатися професійними злочинцями, а також ті з засуджених уперше, які не заслуговують носити зірку через свої моральні якості. В'язні цього класу, що виправилися, можуть бути пе­реведені в клас «зірки»;

3) клас рецидивістів. Сюди зараховуються:

а) раніше засуджені за тяжкі злочини чи ті, які за кількістю
попередніх судимостей виявились професійними злочинцями;

б) умовно звільнені, які за порушення поставлених їм умов
повернуті у в'язницю.

Розподіл арештантів на класи залежить від центральної тюремної ради, якій належить управління усіма в'язницями.

Кримінальне покарання складне і поділяється на кілька ступенів:

1) одиночне ув'язнення, що відбувається в особливих
одиночних в'язницях. Арештанти класу «зірки» й усі жінки
утримуються в одиночному ув'язненні 3 місяці, арештанти
перехідного класу — 6 місяців, арештанти класу рецидивістів —
9 місяців. За правилами 1911 р. одиночне ув'язнення не мало
продовжуватися більше 1, іноді 3 місяців і перестало бути
обов'язковою початковою сходинкою;

2) загальне ув'язнення зі спільними роботами і нічним роз'єд­
нанням. Ті, хто знаходиться на цьому етапі відбуття покарання,
поділяються на 5 класів чи дисциплінарних розрядів залежно від
поведінки і старанності в роботі. Ці класи не треба плутати із
зазначеним вище розподілом на 3 класи. Старанність арештантів
відзначається марками. Кожен арештант одержує протягом дня
за гарну поведінку і роботу 6 марок, жінки — 4. За недбальство,
а також за погану поведінку марки втрачаються. За особливу
старанність у роботі арештант чи арештантка може одержати
ще 2 додаткові марки. Для переходу з класу в клас потрібно
пробути мінімальний термін у попередньому класі і накопичити
визначену кількість марок для переходу у вищий клас.

Під час початкової стадії покарання — одиночного ув'яз­нення — арештант марок не одержує. Переведений у загальне ув'язнення (у public works prison) в'язень потрапляє спочатку в іспитовий клас (probation class), у якому залишається при­наймні 3 місяці. У разі поганої поведінки, незважаючи на старанність у роботі, арештант може бути затриманий у цьому класі ще якийсь час. У кожному з наступних 3 класів арештант залишається мінімум рік.

У 5 «спеціальний» клас (special class) арештант може бути переведений лише у разі зразкової поведінки за 12 місяців до звільнення.

Ірландська прогресивна кримінально-виконавча система виникла в 50-х роках XIX століття в Ірландії з ініціативи капітана Вальтера Крофтона. Вона вигідно відрізнялася від англійської системи тим, що покарання має не 3, а 4 етапи. Перший становить одиночне ув'язнення; на другому арештант допускався до спільних робіт з іншими арештантами. Ті, хто знаходяться в загальному ув'язненні, поділяються на 5 класів і переходять з нижчого класу у вищий, але третій етап — пе­рехідні в'язниці (intermediate prisons). Ця своєрідна установа мала подвійну мету: по-перше, намагалася знищити пришеп-

лену арештанту в'язницею певну пасивність і привчити його самого керувати своїми діями, а по-друге, намагалася зблизити злочинця із суспільством, у яке він має повернутися, зверта­ючись до суспільства з проханням прийняти і надати роботу тим, хто виправився.

Загальна характеристика виконання кримінальних покарань в іноземних країнах

Обираючи держави для розгляду пенітенціарних систем, ми враховували: — великий історичний досвід в розвитку та реформуванні пенітенціарних систем… — близькість кордонів та схожість національних особли­востей (Польща);

Ю

ФОРМУВАННЯ ПЕНІТЕНЦІАРНИХ СИСТЕМ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

І

 

Перші в історії тюрми зявились в Англії та Гол­ландії наприкін­ці XVI ст.

ПЕНСИЛЬВАНСЬКА ПЕНІТЕНЦІАРНА СИСТЕМА

(1786 р.)

Повна ізоляція засуджених

Створення обстановки мовчання й тиші

Залишення засуджених наодинці з собою й Богом

Вивчення релігійної літератури й мо­литви Богу

ОБОРНСЬКА ПЕНІТЕНЦІАРНА СИСТЕМА

(1816 р.)

Була кроком на шляху удосконалення пенсіль­ванської системи.

Зводилась до того, що засуджені залучались до праці, однак не могли спілкуватись та ізолюва­лись один від одного на ніч

 

 

 

 

 

ПРОГРЕСИВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СИСТЕМА (друга половина XIX ст.)
		Створення різних режимів відбуван­ня покарання залежно від тяжкості вчиненого злочину та поведінки засудженого після поміщення до пенітенціарної установи
		Використання як засобів виправного впливу на засуджених праці, загальної освіти, професійної освіти, військової підготовки тощо
		Можливість зміни режиму відбування покарання залежно від поведінки засудженого протягом перебування у пенітенціарній установі
		Формування інституту умовно-до­строкового звільнення від відбування покарання

О

X

И

К

Fa о

Н

И

S

и*С/1

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ

Система виконання покарань має свої особливості у кожному штаті, залежно від його законодавства

ПОКАРАННЯ, ЩО НАЙБІЛЬШ ШИРОКО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ:

 

ПРОБАЦІЯ

Покладання обов'язку не вчиняти нового злочину протягом встанов­леного судом строку, з одночасним дотриманням додаткових обов'язків:

ШТРАФ

ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

Тюрми штатів

 

-■О

— сумлінна робота, проходження курсу професійної підго­
товки з метою наступного виконання підходящої роботи;

— матеріальна підтримка осіб, що перебувають на ут­
риманні засудженого, а також виконання інших сімейних
обов'язків;

— здійснення реституції відносно потерпілого;

— утримання від надмірного споживання алкоголю або не­санкціонованого спеціальним медичним працівником нарко­тичних або інших речовин, що перебувають під контролем;

— утримання від відвідування певних місць і спілкування з певними особами;

— утримання від володіння руйнуючим пристроєм, вогне­пальною або іншою небезпечною зброєю;

— проживання або утримання від проживання в зазначе­ному судом місці або районі;

— проходження доступного медичного, психіатричного
або психологічного лікування (у тому числі від алкоголізму,
наркоманії) з перебуванням, якщо це необхідно, у зазначеній
судом установі тощо ________________________

Федеральні тюрми

Мінімальної безпеки

Середньої безпеки

—[ Максимальної безпеки

Надзвичайної безпеки

Місцеві (окружні та муніципальні) тюрми

Виховні школи для неповнолітніх

Реформатора' для не­повнолітніх

 

ПЕНІТЕНЦІАРНА СИСТЕМА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

ЦЕНТРАЛЬНІ ТЮРМИ

МІСЦЕВІ ТЮРМИ

 

ВІДКРИТОГО ТИПУ

ЗАКРИТОГО ТИПУ

V

ТЮРМИ ГРАФСТВ

"

МІСЬКІ ТЮРМИ

 

для відбування коротких строків позбавлення волі

для відбування середніх строків позбавлення волі

 

для відбування тривалих строків позбавлення волі

Р

Навчальні завдання до теми

Завдання 1

Складіть порівняльну таблицю кримінально-виконавчих систем України, Німеччини та США:

 

Назва держави	Органи, шо виконують покарання	Установи, що виконують по­карання	Види покарання
Україна
Німеччина
США

Завдання 2

  Назва держави Якими законами та нор­мативно-правовими актами держав регламен­тується визначен­ня виду виправної колонії для… Завдання З Складіть порівняльну таблицю статей кримінально-виконавчих кодексів Республіки Білорусь, Російської Федера­ції та…

Завдання 5

Застосування яких видів покарань, на ваш погляд, є най­більш ефективним у країнах СНД? Складіть таблицю:

 

Назва держави	Вид покарання	Орган чи установа, яка виконує	В чому полягає ефективність	Чи є аналог покарання в Україні

Завдання 6

  Назва держави Вид покарання Орган чи установа, яка виконує В чому полягає ефективність Чи є… Контрольні запитання 1.Що слід розуміти під реформуванням кримінально-ви­конавчої системи?

Рекомендована література

1.Ананиан Л.Л. Некоторые проблемы уголовной политики в странах Северной Европы / Сб. обзоров: Актуальные про­блемы правоведения за рубежом. — М., 1992.

2. Бриллиантов А. В. Пенитенциарная система Швейцарии // Государство и право. — 1997. — № 9. — С. 99.

3. В пошуках альтернатив тюремному покаранню: Матеріа­ли міжнародного сімпозіуму 15-16 січня 1997 p. — К.: Freedom house, 1997. - 138 с.

4. Зубков A.M., Калинин Ю.И., Сысоев В.Д. Пенитенци­арные учреждения в системе Министерства юстиции России: История и современность. — М.: НОРМА, 1998. — 176 с.

5. Иванов В.Д. Уголовно-исполнительное законодательство РФ.— М.: Приор, 1999. - 128 с.

 

6. Концепція розвитку тюремної системи у Чеській рес­публіці. — Прага, 1991.

7. Концепция федеральной целевой программы «Развитие уголовно-исполнительной системы (2007—2016 годы)»: утв. распоряжением Правительства Российской Федерации 7 июня 2006 г. № 839-р // www.garant.ru

8. Мелентьев М.П., Гуржий В.И. Пенитенциарные системы зарубежных стран. —- К.: УАВД, 1993.

 

9. Михлин А.С. и др. Уголовно-исполнительное право: Вопросы и ответы.— М.: Новый юрист, 1999. — 160 с.

10. Оксамытный В.В. Система уголовных наказаний в Ан­глии. - К., 1977.

11. Панов В.П. Сотрудничество государств в борьбе с меж­
дународными уголовными преступлениями. — М., 1993.

12 Пенитенциарная система ФРГ // Студия права. — 1986. — №3/4. -С. 403-431.

13. Перевоспитание женщин, заключенных в американских тюрьмах // Информационный бюллетень: Борьба с преступ­ностью за рубежом. - 1994. — № 8. — С. 26.

14. Уголовно-исполнительная система Финляндии // Со­циалистическая законность. — 1991. — № 12. — С. 60.

15. Уголовно-исполнительное право России: Теория, за­конодательство, международные стандарты, отечественная практика конца XX — начала XXI: Учебник для вузов / Под ред. А.И. Зубкова. — М.: НОРМА, 2002. - 720 с.

16. Уголовно-исполнительное право: Курс лекций / Отв. ред. А.А. Толкаченко. — СПб: ЮрЦП, 2004. — 377 с.

17. Уголовно-исполнительное право: Учебник для вузов / Отв. ред. А.С. Михлин. — М.: Высшее образование, 2006. — 431 с.

18. Фролова Е.Г. Системы уголовного наказания зарубеж­ных стран. — Донецк, 1992.

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ

Тема 1. Поняття кримінально-виконавчого права

1.Концептуальні основи сучасної пенітенціарної політики України.

2. Першочергові проблеми пенітенціарної політики України на сучасному етапі.

3. Сутність та соціальна правова природа пенітенціарної функції демократичної правової держави.

4. Формування та розвиток пенітенціарного законодавства та права у XVIII — на початку XX століть.

 

5. Кримінально-виконавче законодавство та право в ра­дянський період.

6. Реформування кримінально-виконавчої політики держа­ви в сфері виконання покарань в 90-х роках XX століття.

7. Проблеми теорії і практики удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України.

8. Принципи кримінально-виконавчої політики: поняття, класифікація, зміст.

9. Співвідношення мети покарання та завдань кримінально-виконавчого законодавства.

Тема 2. Міжнародно-правові стандарти поводження із засудженими

1. Міжнародно-правові принципи побудови пенітенціарної системи.

2. Європейські стандарти утримання в'язнів та сучасні кримінально-виконавчі установи України.

3. Європейські стандарти утримання в'язнів як гарантія дотримання прав людини.

4. Міжнародні принципи кримінально-виконавчого права.

5. Загальна характеристика та класифікація міжнародно-правових стандартів поводження з ув'язненими.

6. Міжнародно-правові норми про права людини та їх вті­лення у кримінально-виконавчому законодавстві України.

7. Характеристика міжнародно-правових норм щодо прав та свобод осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.

Тема 3. Правовий статус засуджених

1. Конституція України як гарант дотримання прав і свобод засуджених.

2. Соціально-правові основи реалізації пенітенціарної фун­кції в Україні.

3. Проблеми підвищення ефективності виконання кримі­нальних покарань.

4. Права людини і проблема позбавлення волі.

Тема 4. Органи та установи виконання покарань

1. Сучасні місця позбавлення волі: якими їм бути?

2. Принципи реформування системи виконання покарань в Україні.

3. Система покарань за чинним кримінальним законодавс­твом України та проблеми її удосконалення.

4. Основні напрями поліпшення діяльності установ щодо виконання покарань.

5. Критерії оцінки ефективності діяльності установ та ор­ганів, що виконують покарання.

Тема 5. Контроль за діяльністю органів та установ виконання покарань

1.Роль громадськості і суспільства у формуванні пенітен­ціарної політики держави.

2. Соціально-правові основи участі громадськості в діяль­ності установ кримінально-виконавчої системи.

3. Особливості участі спостережних комісій в діяльності установ виконання покарань.

Тема 6. Виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі

1.Права людини і проблема альтернативних санкцій.

2. Альтернативи тюремного ув'язнення в контексті перс­пектив зміни кримінальних санкцій в Кримінальному кодексі України.

3. Вплив соціально-політичних обставин на забезпечення застосування альтернативних санкцій в Україні.

4. Особливості правового регулювання виконання та
відбування покарання у виді обмеження волі.

Тема 7. Виконання покарань, що пов'язані з проходженням військової служби

1.Правове регулювання виконання покарання у виді служ­бових обмежень для військовослужбовців.

2. Особливості виконання покарання у виді арешту для військовослужбовців.

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ

Тема 1. Поняття кримінально-виконавчого права

1.Концептуальні основи сучасної пенітенціарної політики України.

2. Першочергові проблеми пенітенціарної політики України на сучасному етапі.

3. Сутність та соціальна правова природа пенітенціарної функції демократичної правової держави.

4. Формування та розвиток пенітенціарного законодавства та права у XVIII — на початку XX століть.

 

5. Кримінально-виконавче законодавство та право в ра­дянський період.

6. Реформування кримінально-виконавчої політики держа­ви в сфері виконання покарань в 90-х роках XX століття.

7. Проблеми теорії і практики удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України.

8. Принципи кримінально-виконавчої політики: поняття, класифікація, зміст.

9. Співвідношення мети покарання та завдань кримінально-виконавчого законодавства.

Тема 2. Міжнародно-правові стандарти поводження із засудженими

1.Міжнародно-правові принципи побудови пенітенціарної
системи.

2. Європейські стандарти утримання в'язнів та сучасні кримінально-виконавчі установи України.

3. Європейські стандарти утримання в'язнів як гарантія дотримання прав людини.

4. Міжнародні принципи кримінально-виконавчого права.

5. Загальна характеристика та класифікація міжнародно-правових стандартів поводження з ув'язненими.

6. Міжнародно-правові норми про права людини та їх вті­лення у кримінально-виконавчому законодавстві України.

7. Характеристика міжнародно-правових норм щодо прав та свобод осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.

Тема 3. Правовий статус засуджених

1. Конституція України як гарант дотримання прав і свобод засуджених.

2. Соціально-правові основи реалізації пенітенціарної фун­кції в Україні.

3. Проблеми підвищення ефективності виконання кримі­нальних покарань.

4. Права людини і проблема позбавлення волі.

Тема 4. Органи та установи виконання покарань

1.Сучасні місця позбавлення волі: якими їм бути?

2. Принципи реформування системи виконання покарань в Україні.

3. Система покарань за чинним кримінальним законодавс­твом України та проблеми її удосконалення.

4. Основні напрями поліпшення діяльності установ щодо виконання покарань.

5. Критерії оцінки ефективності діяльності установ та ор­ганів, що виконують покарання.

Тема 5. Контроль за діяльністю органів та установ виконання покарань

1.Роль громадськості і суспільства у формуванні пенітен­ціарної політики держави.

2. Соціально-правові основи участі громадськості в діяль­ності установ кримінально-виконавчої системи.

3. Особливості участі спостережних комісій в діяльності установ виконання покарань.

Тема 6. Виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі

1.Права людини і проблема альтернативних санкцій.

2. Альтернативи тюремного ув'язнення в контексті перс­пектив зміни кримінальних санкцій в Кримінальному кодексі України.

3. Вплив соціально-політичних обставин на забезпечення застосування альтернативних санкцій в Україні.

4. Особливості правового регулювання виконання та
відбування покарання у виді обмеження волі.

Тема 7. Виконання покарань, що пов'язані з проходженням військової служби

1.Правове регулювання виконання покарання у виді служ­бових обмежень для військовослужбовців.

2. Особливості виконання покарання у виді арешту для військовослужбовців.

3. Правове регулювання виконання покарання у виді три­мання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.

Тема 8. Система виконання покарання у виді позбавлення волі

1.Проблеми розподілу засуджених до позбавлення волі за різними видами виправних колоній.

2. Поняття, види, підстави та значення класифікації засуд­жених до позбавлення волі.

3. Порядок прийому засуджених до установ виконання по­карань.

Тема 9. Режим відбування покарання та засоби його забезпечення

1.Проблеми ефективності впливу правообмежень, що передба­чені режимом відбування покарання в місцях позбавлення волі.

2. Поняття, правові підстави та значення режиму особливих умов у виправних колоніях.

3. Засоби забезпечення режиму виконання і відбування по­карань.

Тема 10. Умови відбування покарання та засоби їх забезпечення

1.Позбавлення волі: негативні соціальні та психологічні
наслідки.

2. Реалізація принципу рівноправності засуджених до позбав­лення волі в кримінально-виконавчому законодавстві України.

3. Проблеми та перспективи поліпшення матеріально-по­бутового забезпечення засуджених.

Тема 11. Праця засуджених до позбавлення волі та їх професійно-технічна підготовка

1.Проблеми та перспективи поліпшення умов праці засуд­жених до позбавлення волі.

2. Правова основа та шляхи вдосконалення професійно-технічної підготовки засуджених до позбавлення волі.

3. Місце матеріальної відповідальності засуджених до поз­бавлення волі у процесі їх виправлення і ресоціалізації.

Тема 12. Виховний вплив на засуджених в період відбування покарання

1.Особливості організації індивідуальної виховної роботи з різними категоріями засуджених.

2. Система методів переорієнтації злочинної поведінки
засуджених в соціально корисну поведінку.

3. Форми організації роботи щодо ресоціалізації засуджених.

4. Рецидивна злочинність та ефективність покарання у виді позбавлення волі.

Тема 13. Особливості відбування покарання окремими категоріями засуджених

1. Позбавлення волі неповнолітніх: негативні і позитивні соціальні та психологічні наслідки.

2. Порівняльний правовий аналіз особливостей відбування покарання між засудженими чоловіками та жінками.

3. Організаційні, правові та інші проблеми виконання і відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.

Тема 14. Звільнення засуджених від відбування покарання

1.Проблеми соціальної адаптації осіб, що умовно-достро­ково звільняються з місць позбавлення волі.

2. Організація працевлаштування засуджених в умовах ринкових відносин.

3. Правова природа умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та його порівняльний аналіз з іншими видами звільнення від відбування покарання.

4. Правова природа амністії та її порівняльний аналіз з іншими видами звільнення відбування покарання.

Тема 15. Основні положення

Кримінально-виконавчого права іноземних держав

2. Альтернативні покарання в зарубіжних країнах. 3. Досвід застосування позбавлення волі в країнах Західної Європи. 4. Досвід застосування позбавлення волі в США.

Тема 1. Поняття кримінально-виконавчого права

1) самостійна галузь права; 2) комплексна галузь права; 3) складова кримінального права;

Тема 2. Міжнародно-правові стандарти поводження із засудженими

/. На сьогодні кількість конгресів ООН з профілактики зло­чинності і поводження з в'язнями становить:

1)5; 2)7; 3)9;4)11;

5) 12.

2. Місцем проведення першого Конгресу ООН з профілактики
злочинності і поводження з в'язнями у 1955р. є:

1) Женева;

2) Бангкок;

3) Каракас;

4) Лондон;

5) Нью-Йорк.

3. Міжнародно-правовим документом спеціалізованого ха­
рактеру є:

1) Загальна декларація прав людини;

2) Міжнародний пакт про громадянські та політичні права;

3) Кодекс поведінки посадових осіб щодо підтримки пра­вопорядку;

4) Європейська конвенція про екстрадицію;

5) Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах.

4. Міжнародним універсальним актом загального характеру є:

1) Мінімальні стандартні правила ООН щодо мір, які не пов'язані з ув'язненням (Токійські правила);

2) Міжнародний пакт про громадянські та політичні права;

3) Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються від­правлення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила);

4) Кодекс поведінки посадових осіб щодо підтримки пра­вопорядку;

5) Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах.

5. Місцем проведення останнього конгресу ООН з профілак­
тики злочинності і поводження з в'язнями у 2005р. є:

1) Женева;

2) Бангкок;

3) Каракас;

4) Лондон;

5) Нью-Йорк.

6. Конгреси ООН з профілактики злочинності і поводження
з в'язнями скликаються один раз на:

1) рік;

2) 3 роки;

3) 5 років;

4) 10 років;

5) 15 років.

7. Правову основу конгресів ООН з профілактики злочинності
та поводження з в'язнями визначають:

1) інструкції;

2) закони;

3) резолюції;

4) укази;

5) розпорядження.

8. Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями
прийнято на Конгресі ООН з профілактики злочинності та по­
водження з в'язнями у Женеві в:

1) 1955 p.;

2) 1970 p.;

3) 1975 p.;

4) 1980 p.;

5) 1990 p.

9. Одним з питань, що розглядались на XI Конгресі ООН з
профілактики злочинності і поводження з в'язнями у 2005р. у
Бангкоці було:

1) розробка та застосування стандартів ООН в галузі кри­мінального правосуддя;

2) стандартизація поводження з неповнолітніми;

3) забезпечення дієвості стандартів: 50 років діяльності щодо встановлення стандартів у сфері запобігання злочинності та кримінального правосуддя;

4) жінки як правопорушники та засуджені;

5) жінки в системі кримінального правосуддя.

10. Підґрунтям міжнародних стандартів поводження із за­
судженими є:

1) Мінімальні стандартні правила ООН щодо мір, які не пов'язані з ув'язненням (Токійські правила);

2) Міжнародний пакт про громадянські та політичні права;

3) Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила);

4) Кодекс поведінки посадових осіб щодо підтримки пра­вопорядку;

5) Загальна декларація прав людини.

Тема 3. Правовий статус засуджених

1. Засудженим до позбавлення волі забороняється:

1) листуватися з особами, які знаходяться за межами коло­ній, вести з ними телефонні розмови;

2) брати участь у роботі самодіяльних організацій;

3) дарувати предмети, вироби і речі, які перебувають в осо­бистому користуванні;

4) одержувати освіту відповідно до законодавства про освіту;

5) зберігати літературу і періодичні видання.

2. Засудженим до позбавлення волі дозволяється:

1) дарувати предмети, вироби і речі, які перебувають в осо­бистому користуванні;

2) грати в настільні та інші ігри з метою здобуття матері­альної чи іншої вигоди;

3) вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і при­
своювати прізвиська;

4) придбавати і зберігати продукти харчування;

5) зберігати і використовувати гроші.

3. Ресоціалізація засудженого — це:

1) свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі по­вноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві;

2) процес позитивних змін, які відбуваються в його осо­бистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки;

3) процес позитивного перетворення особи злочинця під впливом кримінального покарання на законослухняного гро­мадянина;

4) відшкодування збитків потерпілим;

5) примирення засудженого з потерпілим.

4. Не є підставою виконання і відбування покарання:

1) вирок суду, який набрав законної сили;

2) інші рішення суду;

3) закон України про амністію;

4) акт про помилування;

5) рішення комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі.

5. Виправлення засудженого — це:

1) свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до само­стійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві;

2) процес позитивних змін, які відбуваються в його осо­бистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки;

3) процес позитивного перетворення особи злочинця під впливом кримінального покарання на законослухняного гро­мадянина;

4) відшкодування збитків потерпілим;

5) примирення засудженого з потерпілим.

6. До основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених
не належить:

1) відшкодування засудженим збитків від вчиненого ним злочину;

2) встановлений порядок виконання та відбування по­карання;

3) суспільно корисна праця;

4) соціально-виховна робота;

5) громадський вплив.

7. До основних прав засуджених не належить право на:

1) отримання інформації про свої права і обов'язки;

2) вибір місця відбування покарання;

3) гуманне ставлення до себе і на повагу до гідності, властивої людській особистості;

4) охорону здоров'я;

5) соціальне забезпечення.

8. До основних обов'язків засуджених не належить:

1) залучення без оплати праці до роботи щодо благоустрою
колоній;

2) виконання встановлених законодавством обов'язків
громадян України;

3) виконання законних вимог адміністрації органів і установ виконання покарань;

4) ввічливе ставлення до інших засуджених;

5) з'явлення за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань.

9. Розпорядком дня засуджених у виправних колоніях має бути
передбачено безперервний сон протягом:

1) 6 годин;

2) 7 годин;

3) 8 годин;

4) 9 годин;

5) 10 годин.

10. Перевірки-огляди зовнішнього вигляду та стану одягу і
взуття засуджених до позбавлення волі мають проводитись з
періодичністю не менш як:

1) 1 раз на тиждень;

2) 1 раз на 2 тижні;

3) 1 раз на місяць;

4) 1 раз на 3 місяці;

5) 1 раз на 6 місяців.

11. Уразі наявності небезпеки життю та здоров 'ю засудже­
ного, він може бути переведений у безпечне місце на підставі
мотивованої постанови начальника установи на строк до:

1) 7 діб;

2) 10 діб;

3) 14 діб;

4) 30 діб;

5) 60 діб.

12. Правовий статус засуджених становить різновид:

1) загального або конституційного статусу людини і гро­мадянина;

2) спеціального або родового статусу окремих категорій громадян;

3) індивідуального статусу громадянина;

4) статусу іноземців, осіб без громадянства, осіб із подвій­ним громадянством;

5) галузевого правового статусу особи.

13. Зміст правового статусу засуджених становлять:

1) законні інтереси та обов'язки засудженого;

2) суб'єктивні права, законні інтереси та обов'язки засу­дженого;

3) суб'єктивні права та обов'язки засудженого;

4) суб'єктивні права та законні інтереси засудженого;

5) обов'язки засудженого.

14. Письмова скарга засудженого після відповідної реєстрації
направляється зазначеному адресату у строк не пізніше:

1)12 годин;

2) 1 доби;

3) Здіб;

4) 5 діб;

5) 7 діб.

15. Відповідь на письмову скаргу засудженого повинна бути
оголошена йому в строк не пізніше:

1) 12 годин;

2) 1 доби;

3) Здіб;

4) 5 діб;

5) 7 діб.

Тема 4. Органи та установи виконання покарань

1) Державний департамент України з питань виконання покарань, його територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція; 2) арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеці­альні виховні… 3) органи внутрішніх справ, органи прокуратури, судові ор­гани, кримінально-виконавча інспекція;

Тема5. Контрольза діяльністю органів та установ виконання покарань

1) застосування до засуджених гамівної сорочки, наруч­ників; 2) поміщення до дисциплінарного ізолятора; 3) подання до умовно-дострокового звільнення;

Тема 6. Виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі

1) 2 години на день; 2) 3 години на день; 3) 4 години на день;

Тема 7. Виконання покарань, що пов'язаніз проходженням військової служби

1) 2 рази на місяць; 2) 1 раз на місяць; 3) 1 раз на 2 тижні;

Тема 8. Система виконання покарання у виді позбавлення волі

1) особи, засуджені за злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів; 2) засуджені до довічного позбавлення волі; 3) засуджені за особливо злісне хуліганство;

Тема 10. Умови відбування покарання та засоби їх забезпечення

1) 70 % мінімального розміру заробітної плати; 2) 80 % мінімального розміру заробітної плати; 3) 90 % мінімального розміру заробітної плати;

Тема 11. Праця засуджених до позбавлення волі та їх професійно-технічна підготовка

/. Для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень:

1) може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю, на 10 годин;

2) може вдвічі перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю;

3) не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю;

4) не може перевищувати 30 годин на тиждень;

5) не має жодних обмежень взагалі.

2. Засуджені до позбавлення волі у вихідні, святкові та не­робочі дні, визначені законодавством про працю:

1) не звільняються від роботи;

2) звільняються від роботи;

3) працюють не більше 4 годин на день;

4) працюють не більше 6 годин на день;

5) працюють не більше 2 годин на день.

3. Засуджені не можуть залучатися без оплати праці до:

1) благоустрою колоній;

2) благоустрою прилеглих до колонії територій;

3) поліпшення житлово-побутових умов засуджених;

4) допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством;

5) роботи у майстернях колонії (крім благоустрою).

4. До переліку робіт і посад, на яких забороняється викорис­
товувати засуджених до позбавлення волі, не належать:

і) роботи, пов'язані з устаткуванням для множення докумен­тів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації);

2) посади продавців, бухгалтерів-операціоністів, касирів, завідувачів продовольчих та речових складів;

3) роботи, пов'язані з обліком, зберіганням та видачею медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;

4) роботи, пов'язані із виходом за межі виправної колонії;

5) посади з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників.

5. До засуджених, яким дозволяється працювати за їхнім
бажанням, не належать:

1) чоловіки віком понад 60 років;

2) жінки віком понад 55 років;

3) хворі на активну форму туберкульозу;

4) інваліди третьої групи;

5) жінки з вагітністю понад 4 місяці.

6. У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які
виконують норми виробітку або встановлені завдання і не до­
пускають порушень режиму, зараховується незалежно від усіх
відрахувань:

1) 5 % нарахованого їм місячного заробітку;

2) 10 % нарахованого їм місячного заробітку;

3) 15 % нарахованого їм місячного заробітку;

4) 20 % нарахованого їм місячного заробітку;

5) 25 % нарахованого їм місячного заробітку.

7. У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених
чоловіків віком понад 60 років зараховується незалежно від усіх
відрахувань не менш як:

1) 20 % нарахованого їм місячного заробітку;

2) 25 % нарахованого їм місячного заробітку;

3) 40 % нарахованого їм місячного заробітку;

4) 50 % нарахованого їм місячного заробітку;

5) 75 % нарахованого їм місячного заробітку.

8. Засудженим, які відбувають покарання у виховних коло­
ніях, на особовий рахунок зараховується незалежно від усіх від­
рахувань не менш як:

1) 20 % нарахованого їм місячного заробітку;

2) 25 % нарахованого їм місячного заробітку;

3) 40 % нарахованого їм місячного заробітку;

4) 50 % нарахованого їм місячного заробітку;

5) 75 % нарахованого їм місячного заробітку.

9. Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із
нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу не відшко­
довують вартість:

1) харчування;

2) одягу, взуття, білизни;

3) комунально-побутових послуг;

4) спецодягу і спецхарчування;

5) варіанти 1—4.

10. У виховних колоніях щодо засуджених віком від 16 до 18
років тривалість робочого часу за тиждень встановлено у:

1) 24 голини;

2) 36 годин;

3) 40 годин;

4) 42 години;

5) не обмежено.

//. Перевірка засуджених, які залучаються до роботи із за­безпечення пожежної безпеки виправних колоній в розрахунках пожежних команд, відбувається:

1) 2 рази на 1 годину;

2) 1 раз на 1 годину;

3) 1 раз на 2 години;

4) 1 раз на 3 години;

5) 1 раз на 4 години.

12. Залучати засуджених до безоплатних робіт з благоустрою
житлових і виробничих зон можна за 1 день не більше:

1) 1 години;

2) 2 годин;

3) 3 годин;

4) 4 годин;

5) не обмежено.

13. У виняткових випадках адміністрація виховної колонії
може надати одноразову грошову допомогу неповнолітнім за-

судженим, які не мають близьких родичів і раніше перебували в дитячих будинках, у розмірі:

1) 10 % мінімального розміру заробітної плати;

2) 25 % мінімального розміру заробітної плати;

3) 50 % мінімального розміру заробітної плати;

4) 75 % мінімального розміру заробітної плати;

5) 100 % мінімального розміру заробітної плати.

14. У разі відсутності коштів на придбання предметів пер­
шої потреби і продуктів харчування, засудженим, які прибули
до установ виконання покарань, може бути нарахований аванс
в рахунок майбутнього заробітку у розмірі:

1) 10 % дозволеної для цих витрат суми;

2) 25 % дозволеної для цих витрат суми;

3) 50 % дозволеної для цих витрат суми;

4) 75 % дозволеної для цих витрат суми;

5) 100 % дозволеної для цих витрат суми.

15. У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених
пенсіонерів після всіх відрахувань на їх утримання зараховується
не менш як:

1) 10 % пенсії;

2) 15 % пенсії;

3) 20 % пенсії;

4) 25 % пенсії;

5) 50 % пенсії.

Тема 12. Виховний вплив на засуджених у період відбування покарання

1) короткострокова відпустка додому; 2) видача подвійної норми харчування; 3) підйом на годину пізніше від інших засуджених;

Тема 13. Особливості відбування покарання окремими категоріями засуджених

1) щомісяця 2 короткострокових і 1 раз на місяць тривале побачення; 2) щомісяця короткострокове і 1 раз на 3 місяці тривале побачення; 3) щотижня короткострокове і 1 раз на 2 місяці тривале побачення;

Тема 14. Звільнення засуджених від відбування покарання

1) неповнолітніх; 2) визнаних судом особливо небезпечними рецидивістами; 3) засуджених за злочини, пов'язані з наркотиками;

Тема 15. Основні положення кримінально-виконавчого права іноземних держав

1) США; 2) Великій Британії; 3) Франції;

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. Нормативні акти

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № ЗО. — Ст. 141. 2. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 р. // Відомості… 3. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відо­мості Верховної Ради України. — 2001. — № 25. — Ст. 131. …

Підзаконні нормативні акти

22. Програма подальшого реформування та державної під­тримки кримінально-виконавчої системи на 2002-2005 роки, затв. постановою Кабінету Міністрів… 23. Положення про Державний департамент України з пи­тань виконання покарань,… 24. Державна програма соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, на 2004—2006 роки, затв.…

Слідчо-судова практика

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 лис­топада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» /… 3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2 «Про… 4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 трав­ ня 2006 р. № 2 «Про практику розгляду судами справ про за­…

Нормативні акти міжнародного характеру

27. Европейские пенитенциарные правила от 11 января 2006 г. Рекомендация R(2006)2 Комитета министров Совета Европы. Комментарий к тексту. — Донецк:… 28. Євопейська конвенція про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 р.… 29. Європейська конвенція про нагляд за умовно засудже­ними або умовно звільненими правопорушниками // Адво­кат. —…

Підручники, посібники, коментарі

44. Александров Ю.К. Очерки криминальной субкультуры. — М.: Права человека, 2001. — 148 с. 45. Алферов А., Юрист А. Наркомания в ИТУ: опыт работы с осужденными…  

Монографії, автореферати дисертацій

156. Агаев И.Б. Уголовно-исполнительное право Азер­байджанской Республики: Учебник. — М.: Юристь, 2008. — 463 с.

157. Анденес И. Наказание и предупреждение преступлений / Под ред. Б.С. Никифорова. — М.: Прогресс, 1978. — 264 с.

158. Анисимков В.М. Россия в зеркале уголовных традиций. — СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. — 204 с.

159. Багри й-Шахматов Л.В. Система уголовных наказаний и исправительно-трудовое право. — М., 1969.

 

160. Багрій-Шахматов Л.В. Соціально-правові проблеми кримінальної відповідальності та форм її реалізації. Загальна частина: Курс лекцій. — Одеса: АО БАХВА, 1998. — 192 с.

161. Бадира В.А. Виправлення жінок, засуджених до по­збавлення волі, як мета покарання: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — Львів, 2006. — 17 с

 

162. Бадира В.А., Денисова Т.А. Правові основи виправлен­ня та ресоціалізації жінок, засуджених до позбавлення волі: Монографія. — Запоріжжя: КПУ, 2009. — 168 с

163. Бандурка A.M., Денисова ТА., Трубников В.М. Общая те­ория социальной адаптации освобожденных от отбывания нака­зания (правовой и социально-психологический анализ уголовно-исполнительной политики по реабилитации осужденных). — Харьков-Запорожье: НУВД, ЗГУ, 2002. — 440 с.

164. Бандурка О.М., Трубников В.М., Яровий А.О. Пробле­ми соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених з виховно-трудових колоній. — Харків: НУВС, 2003. — 260 с

 

165. Барабанов Н.П. Организация деятельности испра­вительных учереждении по предупреждению и пресечению массовых беспорядков, захватов заложников, побегов. — Ря­зань, 2003.

166. Баранов Ю.В. Стадии ресоциализации осужденных в свете новых социально-антропологических воззрений социаль­ной философии. — СПб.: Юрид. центр Пресс, 2006. — 275 с.

167. Безнасюк А.С, Толкаченко А.А. Уголовные наказания
военнослужащих: теория, законодательство, практика. —
М., 1999.

168. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях. — М.: Стеле, 1995. — 304 с.

169. Близнюк И.Л. Гуманизация исполнения наказания в виде лишения свободы и проблемы дозволений, запретов в исправительно-трудовом праве Украины: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 1992.

170. Богатирьов І.Г. Кримінальні покарання, не пов'язані з позбавленням волі (теорія і практика їх виконання кримінально-виконавчою інспекцією): Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. — К., 2006. — 32 с

171. Богатирьов І.Г. Виправні роботи як вид покараннь: кримінальні, кримінологічні та кримінально-виконавчі про­блеми: Монографія. — К.: НП Леся, 2002. — 139с.

172. Богатирьов І.Г. Теорія і практика виконання
кримінально-виконавчою інспекцією покарань, не пов'язаних з
позбавленням волі: Монографія. — К.: Атіка, 2005. — 312 с

173. Богатирьов І.Г. Українська пенітенціарна наука: Моно­
графія. — Харків: Харків юридичний, 2008. — 294 с.

174. Бодюл Є.М. Правові та організаційні засади ви­
конання покарання в кримінально-виконавчих установах
відкритого типу: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. —
К., 2005. - 18 с

175. Букалов А., Букалова О. Уголовные наказания в Укра­ине. Статистический обзор. — М.: PRI, 2004. — 40 с.

176. Бушуев И.А. Исправительные работы. — М., 1968.

177. Вартилецька І.А. Виправні роботи без позбавлення волі в Україні: теоретичні аспекти та практика застосування на сучасному етапі: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 1997. - 19 с

178. Впровадження альтернативних видів кримінальних
покарань в Україні: Посібник / За ред. О.В. Беци. — К.: МП
Леся, 2003. - 116 с.

179. ГельА.П. Криміналістичний аспект дослідження особи засудженого до позбавлення волі: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - К.: КНУ, 2002.

180. Гура P.M. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — Харків, 2003. — 21 с

181. Датий А.В. Характеристика условий отбывания на­казаний в уголовно-исполнительной системе Минюста Рос­сии. — М., 2001.

182. Денисов С.Ф., Хашев В.Г. Короткий словник основних термінів з курсу Кримінально-виконавчого права. — Запоріж­жя: Юридичний інститут МВС України, 2005. — 51 с

183. Денисова Т.А. Кримінальне покарання та функції його призначення і виконання за законодавством України. Навч. посібник. — Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2004. — 152 с

184. Денисова Т.А. Покарання: кримінально-правові, кри­мінологічні та кримінально-виконавчий аналіз: Монографія. — Запоріжжя: КПУ, 2007. - 288 с

 

185. Денисова Т.А. Функции уголовного наказания: Мо­нография. — Харьков: Изд-во нац. ун-та внутр. дел, 2004. — 324 с.

186. Захаров В.П. Проблеми діяльності оперативних під­розділів кримінально-виконавчих систем щодо боротьби зі злочинністю (за матеріалами ДДУ з ПВП): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — Харків, 2001. — 17 с

187. Захаров В.П., Колб О.Г., Мирончук СМ., Міліщук А.І. Організація індивідуального запобігання злочинам у кримінально-виконавчій установі: Монографія. — 2-е вид. перероб. і доп. — Луцьк: ФОП Іванюк В.П., 2007. — 442 с.

188. Зелинский А.Ф. Рецидив преступлений (структура, связи,
прогнозирование). — Харьков: Вища школа, 1980. — 152 с.

189. Зельдов СИ. Освобождение от наказания и от его отбытия. — М., 1982.

190. Зер X. Восстановительное правосудие: новый взгляд на преступления и наказания: Пер. с англ. / Общ. ред. Л.М. Карнозовой. — М.: Центр и Судебно-правовая реформа, 1998. - 354 с.

191. Зубков А.И., Калинин Ю.И., Сысоев В.Д. Пенитенци­арные учреждения в системе Министерства юстиции России. История и современность. — М.: НОРМА, 1998. — 176 с.

192. Зубкова В.И Уголовное наказание и его социальная роль: теория и практика. — М.: Норма, 2002. — 304 с.

193. Иванов В.Д. Уголовно-исполнительное законодатель­ство РФ. — М.: Приор, 1999. — 128 с.

194. Игнатьев А.А. Уголовно-исполнительное право: Учеб­ник. — М.: Новый юрист, 1997. — 304 с.

 

195. Исаев М.М. Основы пенитенциарной политики. — М.-Л., 1927. — 267 с.

196. Исполнительное производство. — М., 1983.

197. Карпенко Д.А. Правовые вопросы трудоиспользования лиц, осужденных к исправительным работам без лишения свободы: Учеб. пособие. - К.: НИИ РИО КВШ МВД СССР, 1983. - 40 с.

198. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и кри­
минологические проблемы. — М.: Юрид.лит, 1973. — 228 с.

199. Карпов Н.С. Злочинна діяльність: Монографія. —
К.: Вид-во Семенка Сергія, 2004. — 310 с.

200. Кирилюк А.В., Джужа О.М. Пенітенціарна криміноло­гія та спеціально-попереджувальна діяльність. Загальна части­на: Навч. посібник. — К.: Правник-НАВСУ, 1997. — 115 с

201. Колб О.Г. Профілактика правопорушень серед непо­внолітніх у слідчих ізоляторах МВС України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 1997. — 24 с

202. Колб О.Г. Установи виконання покарань як суб'єкт профілактики злочинів: Монографія. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волинь, держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. — 464 с

203. Колб О.Г., Копетюк М.І. Прокурорський нагляд
за додержанням кримінально-виконавчого законодавство:
Монографія. — Луцьк: Волин, нац. ун-т ім. Лесі Українки,
2009. - 232 с

204. Колодій A.M., Олійник А.Ю. Права людини і грома­дянина в Україні. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 336 с

205. Комментарий к Уголовно-исполнительному кодексу Российской Федерации / Отв.ред. А.И. Зубков. — М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1997. - 408 с.

206. Комментарий к уголовно-исполнительному кодексу РФ / Науч. ред. А.С. Михлин, В.И. Селиверстов. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Юрис, 2009. — 586 с.

207. Крахмальник Л.Г. Кодификация исполнительно-
трудового законодательства. — М., 1977.

208. Криминологические исследования в мире. — М.: НИИ
Проблемы укрепления законности и правопорядка, 1995. —
196 с.

209. Кристи Н. Борьба с преступностью как индустрия. Вперед, к Гулагу западного образца / Пер. с англ. А. Петрова, В. Пророковой. Предисл. Я. Гилинского. — М.: РОО «Центр содействия реформе уголовного правосудия», 2001. — 224 с.

210. Курило М.П. Прокурорський нагляд за додержанням прав та законих інтересів засуджених до позбавлення волі: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — Харків., 1998. — 18 с.

211. Леленталь С, Вежбицкий П. Исполнение наказания в виде лишения свободы в европейских социалистических госу­дарствах (пер.с польск.). — М.: Юрид. лит., 1978. — 160 с.

212. Линенко Н.А. Предупредительные средства режима в ИТК. Организационно-правовой аспект: Учеб. пособие. — К., 1991.

213. Литвак О. Злочинність, її причини та профілактика. — К.: Україна, 1997. — 167 с.

214. Лукашевич СЮ. Попередження злочинності в місцях позбавлення волі: Монографія. — Харків: ФОП Вапнярчук Н.М., 2006. - 103 с.

215. Лукашевич СЮ. Попередження злочинності засудже­них в місцях позбавлення волі: Монографія. — Харків: ФОП Вапнярчук Н.М., 2006. — 104 с

216. Лунеев В.В. Преступность XX века. Мировые,
региональные и российские тенденции. — М.: Волтерс Клувер,
2005. - 912 с.

217. Льовочкін В.А. Нормативно-правові та організаційні засади забезпечення в Україні міжнародних стандартів з прав і свобод засуджених до позбавлення волі: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2002. — 18 с

218. Мелентьев М.П. Функции советского исправительно-трудового права. — Рязань, 1984. — 59 с.

219. Мелентьев М.П., Гуржий В.И. Пенитенциарные
системы зарубежных стран. — К.: УАВД, 1993.

220. Меркулова В.О. Кримінальна відповідальність: окремі теоретичні та соціально-правові аспекти: Монографія. — Оде­са: ОЮІ ХНУВС, 2007. - 225 с

221. МинязеваТ.Ф. Правовой статус личности осужденных в Российской Федерации. — М.: Норма, 2001. — 320 с.

222. Михлин А.С. и др. Уголовно-исполнительное право: Вопросы и ответы. — М.: Новый юрист, 1999. — 160 с.

223. Михлин А.С. Проблемы досрочного освобождения от отбытия наказания. — М., 1982.

224. Монахов В.И. Режим как средство воспитания
заключенных // Проблемы развития советского исправительно-
трудового законодательства. — Саратов: Сарат. гос. ун-т,
1981. - 98 с.

225. Морозов О.М., Морозова Т.Р. Агресивні засуджені:
Монографія. — К.: МП Леся, 2000. — 204 с.

226. Наказание и исправление преступников: Пособие / Под ред. Ю.М. Антоняна. - М.: НИИ МВД РФЮ 1992. - 392 с.

227. Наказания, не связанные с лишением свободы / Под ред. И.М. Гальперина. — М., 1972.

228. Наливайко B.C. Кримінологічні проблеми ресоціалі-зації осіб, звільнених з місць позбавлення волі: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2000. — 18 с.

229. Наташев А.В., Стручков НА. Основы теории исправительно-трудового права. — М.: Юрид.лит., 1967. — 190 с

230. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. — 5-е вид., перероб. та доповн. / За ред. М.І. Мель­ника, М.І. Хавронюка. — К.: Юрид. думка, 2008. — 1216 с

231. Неживсць О.М. Забезпечення соціальної та трудової реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2005. — 20 с

232. Ной И.С. Вопросы теории наказания в советском уголов­ном праве. — Саратов: Изд-во Сарат. гос. ун-та, 1962. — 156 с.

 

233. Оксамытный В.В. Система уголовных наказаний в Англии. — К.: Наук, думка, 1977. — 144 с.

234. Панов В.П. Сотрудничество государств в борьбе с международными уголовными преступлениями. — М., 1993.

235. Перминов О.Г. Уголовно-исполнительное право: Учеб. пособие для вузов. — М.: Былина, 1999. — 240 с.

236. Петков В.П. Рецидивисты старших возрастов: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — М., 1992. — 21 с.

237. Петков В.П. Карально-виховний вплив на рецидивістів, та його роль у зміцненні дисципліни в установах виконання пока­рань: Монографія. — Харків: Ун-т внутр. справ, 1996. — 98 с

238. Пєтков В.П. Управління виховно-виправним проце­сом. - Запоріжжя, 1998. — У 2 ч. — Ч. І. - 280 с

239. Пєтков В.П. Управління виховно-виправним проце­сом. - Запоріжжя, 1998. — У 2 ч. — Ч. II. — 260 с

240. Плужнік О.І. Кримінальна відповідальність за пору­шення режиму відбування покарань у виправних установах та тримання під вартою: Монографія. — Одеса: ОЮІ МВС України, 2004. — 140 с

 

241. Плужнік О.І. Кримінально-правова характеристика злочинів про порушення режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2003. - 18 с

242. Познышев СВ. Основы пенитенциарной науки. — М.: Госуд. изд-во, 1924. — 343 с.

 

243. Положення про спостережні комісії: Науково-практичний коментар / За заг. ред. Н.Г. Калашник, О.Г. Кол­ба. — Луцьк: РВВ «Вежа, 2005. — 220 с

244. Полубинская СВ. Цели уголовного наказания. — М.: Наука, 1990. - 142 с.

 

245. Правова система України: історія, стан та перспективи: У 5 т. — Т. 5: Кримінально-правові науки. Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю в Україні / За заг. ред В.В. Сташи-са. — Харків: Право, 2008. — 840 с

246. Правове положення неповнолітніх в Україні. — Харків: Еспада, 2002. — 576 с

247. Практикум по уголовно-исполнительному праву
и учебно-методические рекомендации: Учеб. пособие. —
М.: Дело, 2006. - 192 с.

248. Пробація та служби пробації в країн ах-кандидатах у члени ЄС / За ред. А. Кальмтоута, Дж. Роберте, С. Віндінг. — К.: Атіка, 2005. — 448 с.

249. Прусс В.М., Ягунов Д.В. Пенітенціарна система Укра­їни: Монографія. — Одеса: Фенікс, 2006. — 252 с

250. Пташинський О.Б. Пенітенціарна система України. — К.: ІДП, 2004. - 204 с

251. Пташинський О.Б. Правові проблеми реформування пенітенціарної системи в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - К., 2002. — 18 с

252. Радов Г. Пенітенціарна ідея: Думки на тему. — К.: Леся, 1997. -288 с.

253. Раськевич А.А. Общественно полезный труд как сред­ство исправления осужденных в исправительных учереждени-ях. — СПб.: СПб академия МВД России, 1998. — 154 с.

254. Резніченко Г.С. Особливості виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі щодо засуджених жінок: Монографія. — Одеса: ОДУВС, 2009. — 173 с

255. Романенко О.В. Пенітенціарна функція демократич­ної правової держави та роль громадянського суспільства в механізмі її реалізації: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К.: НАВСУ, 2004. - 20 с

256. Романов М. Дисциплінарна відповідальність засудже­них до позбавлення волі. — Харків: Фоліо, 2004. — 160 с

257. Романов М.В. Правове регулювання заходів стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — Харків, 2003. — 21 с

 

258. Рыбак М.С. Уголовно-исполнительное право: Мо­нография. — Саратов: Саратов, гос. акад. права, 1997. — 368 с.

259. Рябинин А.А. Основы исправительно-трудового (уголовно-исполнительного) права Российской Федерации. — М.: Юристь, 1995. - 208 с.

 

260. Сас В.А. Організація і тактика слідчих дій при розслі­дуванні злочинів, вчинених засудженими до позвавлення волі: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2004. — 16 с

261. Сас В.А. Організація і тактика слідчих дій при роз­слідуванні злочинів, вчинених засудженими до позбавлення волі. Монографія. — К., 2004. — 240 с

262. Селиверстов В.И. Теоретические проблемы правового положения лиц, отбывающих наказания. — М.: Академия МВД РФ, 1992. - 150 с.

263. Селиверстов В.И. Уголовно-исполнительное право:
вопросы и ответы.— М.: Юриспруденция, 1998. — 160 с.

264. Сергеев І.С. Теоретичні та практичні питання діяльнос­
ті відділів спеціального обліку установ виконання покарання:
Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2000. — 17 с

265. Скибицкий В. В. Освобождение от уголовной ответ­ственности и отбывания наказания. — К.: Наук, думка, 1987.

266. Смирнова Н.Н. Уголовно-исполнительное право. Час­ти Общая и Особенная: Конспект лекций. — М.: Михайлова В.А., 1999. - 79 с.

267. Советское исправительно-трудовое право / Под ред. Н.А.Беляева, В.С.Прохорова. — Л., 1989.

268. Соціальна адаптація осіб, звільнених від покарання: проблеми та шляхи вирішення / За заг. ред. О.В.Беци. — К.: Сфера, 2003. - 114 с.

269. Степанюк А.Ф. Порядок та умови виконання покарань, не пов'язаних із заходами виправно-трудового впливу. — К., 1991. -52 с.

 

270. Степанюк А.Ф. Сущность исполнения наказания / Худож.-оформитель Д.Е. Гапчинский. — Харьков: Фолио, 1999. - 256 с.

271. Степанюк А.Ф., Трубников В.М. Исполнение наказа­ния в виде лишения свободы и особенности постпенитенци­арной адаптации освобожденных. — К.: УМ КО ВО, 1992.

272. Степанюк А.Ф., Трубников В.М. Режим отбывания лишения свободы в учреждениях, исполняющих наказание. Конспект лекций. — Харьков: Укр. юрид. акад., 1994.

273. Степанюк А.Х. Актуальні проблеми виконання по­карань (сутність та принципи кримінально-виконавчої діяль­ності: теоретико-правове дослідження): Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. — Харків, 2002. — 34 с

274. Стручков Н.А. Курс исправительно-трудового права. Проблемы Общей части. — М.: Юрид. лит., 1984. — 240 с.

275. Стручков Н.А. Советская исправительно-трудовая по­литика и ее роль в борьбе с преступностью. — Саратов: Изд-во Саратов, ун-та, 1970. — 272 с.

276. Стручков Н.А. Уголовная ответсвенность и ее реализа­ция в борьбе с преступностью. — Саратов, 1978. — 288 с.

277. Стручков Н.А., Баженов О.И., Ускова И.Б. Обсуждение пенитенциарных проблем на международном уровне. — Ря­зань, 1977.

278. Телефанко Б.М. Проблеми соціальної адаптації осіб, звільнених з кримінально-виконавчих установ на підставі За­кону України про амністію або акта помилування: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — Львів, 2005. — 16 с

279. Тер-Акопов А.А. Уголовная политика РФ: Учебное пособие.- М.: МНЕПУ, 1999. - 60 с.

280. Ткачевский Ю.М. Прогрессивная система исполнения уголовных наказаний.— М.: Зерцало, 1997. — 144 с.

281. Трубников В.М. Социальная адаптация осужденных от отбывания наказания. — Харьков: Изд-во «Основа» при ХГУ, 1990. - 173 с.

 

282. Трубников В.М. Уголовно-исполнительное право Украины. Общая часть: Учеб. пособие. — Харьков: Рубикон, 1998.

283. Трубников В.М. Шинкарьов Ю.В. Арешт як вид кримінального покарання та особливості його застосування: Монографія. — Харків: Харків юридичний, 2007. — 288 с

284. Трубников В.М., Филонов В.П., Фролов А.И. Уголовно-исполнительное право Украины: Учебник. — До­нецк, 1999. - 640 с.

285. Трубников В.М., Харченко В.Н. Поняття исправительно-
трудового права. Предмет и система курса. Конспект лек­
ций. — Харьков, 1994.

286. Трубников В.М., Чеботарьова Ю.А. Правовий статус
засуджених до позбавлення волі: Монографія. — Харків: ХНУ
ім. В.Н. Каразіна, 2006. - 372 с

287. Федореев П.Р. Отрицательно характеризующиеся
осужденные в местах лишения свободы / Отв. ред. А.С. Мих-
лин. — М.: Юристъ, 2006. — 123 с.

288. Федосеева Г.Ю. Международно-правовые акты защиты осужденных: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — М.: МГЮА, 1994.

289. Филонов В.П., Фролов А.И. Уголовно-исполнительное законодательство Украины. — Донецк: Изд-во МВД Украины, ДИВД, 1998. - 654 с.

290. Фріс П.Л. Кримінально-правова політика України:
Автореф. дис. ... д.ю.н. — К., 2005. — 36 с.

291. Фріс П.Л. Кримінально-правова політика Української
держави: теоретичні, історичні та правові проблеми. — К.:
Атіка, 2005. — 332 с

292. Фролова Е.Г. Системы уголовного наказания
зарубежных стран. — Донецк: Дон ГУ, 1992.

293. Фуко М. Наглядати й карати: народження в'язниці / Пер. з фр. П. Таращук. — К.: Основи, 1998. — 392 с

294. Хохряков Г.Ф. Парадоксы тюрьмы. — М.: Юрид. лит., 1991. - 224 с.

295. Цой О.Р. Самоубийство в местах лишения свободы: криминологические проблемы. — М.: Норма, 2007. — 208 с.

296. Чеботарьова Ю.А. Правовий статус засуджених до по­збавлення волі: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. —Харків, 2005. - 22 с

297. Черенок М.П. Проблеми теорії і практики виконання майнових покарань: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — Харків, 2003. - 20 с

298. Школа С.М. Кримінально-правові проблеми застосу­вання амністії та здійснення помилування в Україні: Автореф. дис. ... канд..юрид.наук. — К.: НАВСУ, 2004. — 20с.

299. Шулежко Т.А. Особливості карально-виховного впливу на неодноразово судимих до позбавлення волі жінок, які від­бувають покарання у виправно-трудових установах: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук — К., 1996. — 26 с

300. Ягунов Д.В. Державне управління пенітенціарною
системою України: історія, сучасність, перспективи: Моно­
графія. — Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. - 252 с

301. Яковець І.С. Первинна класифікація засуджених до по­
збавлення волі та їх розподіл в установи виконання покарань:
Монографія. — Харків: Вид-во «Кроссроуд», 2006. — 208 с

Статті у періодичних виданнях, тези доповідей

303. Ананиан Л.Л. Некоторые проблемы уголовной поли­тики в странах Северной Европы // Сб. обзоров: Актуальные проблемы правоведения за рубежом. —… 304. Андрушко І. Досвід організації соціально-психологічної роботи із… 305. Антонян Ю.М., Верещагин В.А., Калманов Г.Б. Тюрем­ная субкультура и нейтрализация ее негативных проявлений //…

Тема 1. Поняття кримінально-виконавчого права

визначення меж чинності (дії), тобто тих умов, за яких повинна діяти норма, і тих суб'єктів правовідносин, яких диспозиція наділяє певними правами і… Головні критерії оцінки формування та реалізації пенітен­ціарної політики: а) відповідність її змісту природі людини, нормам права і моралі цивілізованого суспільства;

Тема 2. Міжнародно-правові стандарти поводження із засудженими

Злочини міжнародного характеру — це передбачені між­народними угодами суспільно небезпечні умисні діяння, що посягають на міжнародний правопорядок,… Імплементація міжнародних стандартів з прав і свобод за­суджених до… Іноземці — це особи, які знаходяться на території певної держави і які не є її громадянами та мають громадянство іншої…

Тема 3. Правовий статус засуджених

1) штраф; 2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або… 3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

Тема 5. Контроль за діяльністю органівта установ виконання покарань

Громадськість — це соціально активна частина суспільства, яка на добровільних засадах бере участь у суспільно-політич­ному житті країни. Громадське об'єднання — це добровільне громадське фор­мування, створене на… діяльність якого полягає в задоволенні суспільно корисних інтересів та захисті прав і свобод.

Тема 6. Виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі

Виконавче провадження (ст. 1 Закону України від 21 квітня 1999 р. «Про виконавче провадження») — це сукупність дій органів і посадових осіб… Виправні роботи (ст. 57 КК) — один із видів основних по­карань, яке обмежує… Громадські роботи (ст. 56 КК) — вид основного покарання, який полягає у виконанні засудженим у вільний від роботи чи…

Тема 7. Виконання покарань, що пов'язані з проходженням військової служби

— подяка; — зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення; — надання одного додаткового короткострокового поба­чення чи телефонної розмови на місяць;

Тема 8. Система виконання покарання у виді позбавлення волі

— мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами три­мання; — мінімального рівня безпеки із загальними умовами три­мання; — середнього рівня безпеки;

Тема 9. Режим відбування покарання та засоби його забезпечення

Інженерно-технічні засоби охорони — споруди і конструкції, призначені для посилення надійності охорони об'єктів, ізоляції засуджених та нагляду за… Завдання оперативно-розшукової діяльності у колоніях (ст. 104 КВК) — пошук і… Засоби забезпечення режиму в місцях позбавлення волі — охо­рона, нагляд, технічні засоби нагляду й контролю,…

Тема 11. Працязасуджених до позбавлення волі та їх професійно-технічна підготовка

Засуджені, яким дозволяешься працювати за їхнім бажанням (ч. 2 ст. 118 КВК): чоловіки віком понад 60 років, жінки — по­над 55 років, інваліди першої та другої груп, хворі на активну форму туберкульозу, жінки з вагітністю понад 4 місяці, жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях.

Місця залучення засуджених до позбавлення волі до праці (ч. 1 ст. 118 КВК) — як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підпри­ємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Навчальний центр при установі виконання покарань — дер­жавний професійно-технічний навчальний заклад першого або другого атестаційного рівня, що здійснює первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робіт­ників з числа осіб, засуджених до позбавлення волі, головним завданням якого є забезпечення реалізації права засуджених на здобуття професії відповідно до їх покликань, інтересів і здіб­ностей з метою поліпшення їх адаптації після звільнення з місць позбавлення волі та задоволення потреб установи виконання покарань і ринку праці у кваліфікованих робітничих кадрах.

Обставини, що враховуються при залученні засуджених до позбавлення волі до праці (ч. 1 ст. 118 КВК) — наявні вироб­ничі потужності, стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність.

Оплата праці засуджених до позбавлення волі (ч. 1 ст. 120 КВК) — здійснюється відповідно до її кількості і якості, а також форм, систем оплати, норм праці і розцінок, що вста­новлюються нормативно-правовими актами ДДУПВП.

Перелік робіт, до яких можуть залучатись засуджені без оплати праці (ч. 5 ст. 118 КВК): благоустрій колоній і прилеглих до них територій, поліпшення житлово-побутових умов засуджених, допоміжні роботи із забезпечення колоній продовольством.

Перелік робіт і посад, на яких забороняється використовува­ти засуджених до позбавлення волі (п. 64 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань):

а) у приміщеннях, де розміщена зброя, спецзасоби та служ­бова документація;

б) на роботах, пов'язаних з устаткуванням для множення доку­
ментів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком
лінійних монтерів у присутності представників адміністрації);

в) на посадах продавців, бухгалтерів-операціоністів, касирів,
завідувачів продовольчих та речових складів;

г) на роботах, пов'язаних з обліком, зберіганням та видачею
медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;

ґ) як фотографів (крім засуджених до обмеження волі), зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів і мотоциклів;

д) на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих пра­
цівників.

Підприємства установ виконання покарань (ст. 13 Закону «Про Державну кримінально-виконавчу службу України») — казенні підприємства, які здійснюють некомерційну гос­подарську діяльність без мети одержання прибутку для за­безпечення професійно-технічного навчання засуджених та залучення їх до праці.

Правила, яких додержуються при організації праці засуджених (ч. З ст. 119 КВК): охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, встановлені законодавством про працю.

Тривалість робочого тижня засудженого (ч. 1 ст. 119 КВК.) — не перевищує норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю.

Тема 12. Виховний вплив на засуджених в період відбування покарання

Дисциплінарна відповідальність — заснований на нормах кримінально-виконавчого законодавства обов'язок засудже­ного зазнати певних обмежень… Засуджені, які стали на шлях виправлення — це засуджені, які додержуються… Заходи заохочення, що застосовуються до засуджених де позбавлення волі неповнолітніх (ст. 144 КВК):

Тема 14. Звільнення засуджених від відбування покарання

Довідка про звільнення — документ встановленого зразка, який видається засудженим, що звільняються з установ ви­конання покарань. Має такі форми:… виконавчими листами на утримання аліментів на виховання дітей). Усім іншим… Документи — підстави для звільнення від відбування покарання:

Тема 15. Основні положення

Арештні доми — це місцеві тюрми у Франції, які утворюють­ся в департаментах і в яких утримуються ув'язнені під варту до винесення вироку, засуджені… Беккаріа Чезаре Бонесана (15 березня 1738 р. — 28 листопада 1794 р.) —… Бентам Ісремія (15 лютого 1748 р. — 6 червня 1832 р.) — англійський юрист, філософ. Написав твори «Захист лихви» і…

ПЕРЕДМОВА.................................................................. З

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ «КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО»................ 8

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Тема 1. ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА

1.1.Поняття, предмет, методи та принципи кримінально-виконавчого права 33

1.2. Мета, завдання та функції кримінально-виконавчого права 39

1.3. Система та джерела кримінально-виконавчого права 42

1.4. Наука кримінально-виконавчого права................ 44

Тема 2. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ ПОВОДЖЕННЯ ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ

2.1. Загальна характеристика міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими 58

2.2. Мінімальні стандартні правила поводження

з в'язнями та Токійські правила............................ 60

2.3. Європейські стандарти поводження

із засудженими...................................................... 63

Тема 3. ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАСУДЖЕНИХ

3.1. Поняття правового статусу засуджених.............. 75

3.2. Основні права засуджених................................... 77

3.3. Основні обов'язки засуджених............................. 80

Тема 4. ОРГАНИ ТА УСТАНОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

4.1. Органи та установи, що виконують
кримінальне покарання, та їх місце

в системі державної влади України...................... 90

4.2. Державний департамент України

з питань виконання покарань................................ 93

Тема 5. КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ ТА УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

5.1. Прокурорський нагляд за дотриманням
законів при виконанні покарань

та відомчий контроль............................................ 115

5.2. Система громадського контролю
за дотриманням прав засуджених

під час виконання покарань.................................. 119

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Тема 6. ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ, НЕ ПОВ'ЯЗАНИХ З ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛІ

у виді штрафу........................................................ 132 6.2. Порядок та умови виконання покарання у виді громадських робіт...................................... 133

ЩО ПОВ'ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ

7.1. Загальні положення та порядок
виконання покарань, що застосовуються

до військовослужбовців........................................ 165

7.2. Позбавлення військового, спеціального
звання, рангу, чину

або кваліфікаційного класу................................... 166

7.3. Службові обмеження

для військовослужбовців...................................... 169

7.4. Тримання в дисциплінарному батальйоні
військовослужбовців............................................. 171

Тема 8. СИСТЕМА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

8.1. Характеристика та виконання покарання

у виді позбавлення волі на певний строк............. 185

8.2. Класифікація засуджених...................................... 188

8.3. Розподіл та прийом засуджених

до установ виконання покарань............................ 191

Тема 9. РЕЖИМ ВІДБУВАННЯ

ПОКАРАННЯ ТА ЗАСОБИ ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

9.1. Поняття, основні функції та засоби режиму відбування покарання 205

9.2. Засоби забезпечення режиму

в установах виконання покарань......................... 207

Тема 10. УМОВИ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ ТА ЗАСОБИ ЇХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

222 224

10Л. Матеріально- побутове забезпечення

засуджених..................................................

10.2. Медико-санітарне обслуговування

засуджених..................................................

Тема11. ПРАЦЯ ЗАСУДЖЕНИХ

ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

240 241

11.1. Залучення засуджених до праці як засіб виправлення особи

11.2. Умови праці засуджених та її оплата.........

11.3. Матеріальна відповідальність засуджених до позбавлення волі

11.4. Професійно-технічне навчання засуджених до позбавлення волі

Тема 12. ВИХОВНИЙ ВПЛИВ

НА ЗАСУДЖЕНИХ У ПЕРІОД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

12.1.Виправлення засуджених як мета покарання...... 250

12.2. Організація соціально-виховної роботи із засудженими до покарання

у виді позбавлення волі ........................................ 252

12.3. Заходи заохочення та стягнення,

що застосовуються до засуджених ..................... 255

Тема 13. ОСОБЛИВОСТІ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ ОКРЕМИМИ КАТЕГОРІЯМИ ЗАСУДЖЕНИХ

13.1. Особливості відбування покарання неповнолітніми

13.2. Особливості відбування покарання засудженими жінками

13.3. Особливості відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.

Тема 14. ЗВІЛЬНЕННЯ ЗАСУДЖЕНИХ

ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

14.1. Підстави звільнення засуджених від відбування покарання

14.2. Порядок звільнення засуджених....

14.3. Контроль за звільненими

від відбування покарання ...............

14.4. Соціальна адаптація звільнених

від відбування покарання ...............

Тема 15. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИХ СИСТЕМ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ

15.1.Історія розвитку кримінально-виконавчих систем світу

15.2. Загальна характеристика виконання кримінальних покарань

в іноземних країнах.............................................

ТЕМАТИКА РЕФЕРЕТІВ..........................................

ТЕСТИ ДЛЯ КОНТРОЛЬНОЇ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ.. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ............

ГЛОСАРІЙ....................................................................

Кримінально-виконавче право

Навчальний посібник Видання друге, змінене і доповнене

За редакцією Т. А. Денисової

Редактор — Яковенко Т. В. Комп'ютерна верстка — Любчеико С. С.

Підписано до друку 24.12.2009. Формат 84 х 108 1/32. Папір офсетний. Друк офсетний. Обл.-вид. арк. 22,3

Тираж 1000 прим. Зам. № 772

Віддруковано з оригінал-макета видавництва "Істина"

(свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи

до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів

видавничої продукції серія ДК № 521 від 05.07.2001 р.)

в друкарні Мошака М.1.

(свідоцтво ДК jNo 867 від 22.03.2002 p.).

32300, м. Кам'янець-Подільський, вул. П'ятницька, 9а.

Тел./факс: (03849) 2-72-01, 2-20-79.

Видавництво "Істина" пропонує:

Конституційне право зарубіжних країн

Р.Ф. Гринюк, М.А. Захарченко

Конституційне право зарубіжних країн

Навчальний посібник Видання друге

(тверда обкл., 2009, 376 с.)

Запропонований навчальний посібник складається з двох частин — загальної та особливої. У загальній частині дається характеристика основних інститутів конституційного права. В особливій частині характеризуються конституції, форми прав­ління, державний устрій, муніципальні системи Великобританії, США, ФРН, Франції, Італії, Іспанії, Російської Федерації і Японії. Також посібник включає програму навчального курсу, методичні вказівки з організації самостійної роботи студентів, теми курсових робіт і рефератів, питання до іспиту та іншу корисну інформацію.

Навчальний посібник призначений для студентів, аспіран­тів, викладачів юридичних вузів і факультетів.

Книгу можна замовити у видавництві "Істина":

<SD 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 38

»(044) 468-3131, 468-0999, 468-5973

E-mail: istina book@ukr.net