рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Цивільне право в Україні за радянських часів

Цивільне право в Україні за радянських часів - раздел Право, ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ Значною Мірою Радянська Цивільно-Правова Доктрина В Україні Виявилась У Відмо...

Значною мірою радянська цивільно-правова доктрина в Україні виявилась у відмові від визнання поділу права на приватне і публічне, а відтак — у відмові від приватного права як такого.

Це знайшло помітне відображення і в історії розроблення та прийняття цивільних кодексів. Боротьба різних підходів, стара І нова цивілістичні концепції, зокрема, позначилися на принципах і змісті ЦК УСРР 1922 р. і розвитку цивілістичної думки в подальші роки.

3.1. Цивільний кодекс УСРР 1922 р.

Підготовка проекту ЦК УСРР 1922 р. відбувалася в умовах і на засадах, загальних для більшості тодішніх радянських республік. Тому природно, що вказівки і зауваження В.І. Леніна стосовно ЦК РРФСР слугували орієнтиром для розробників проекту ЦК УСРР-

Принципово важливим було положення про зосередження в руках Радянської держави основних знарядь і засобів виробництва, встановлення жорсткого державного контролю над торговим обігом тощо, зрештою, відмова від основних принципів приватного права. Характерними з цього приводу є зауваження В.І. Леніна на адресу Народного комісаріату юстиції РРФСР. Зокрема він підкреслював: "Ми нічого "приватного" не визнаємо, для нас все у галузі господарства є публічно-правовим, а не приватним. Ми допус-52

0 капіталізм тільки державний. Звідси — розширити застосування державного втручання у "приватно-правові відносини", роз-В ирити право держави скасовувати "приватні" договори, застосову-"ати не "цивільні правовідносини", а нашу революційну правосвідомість"1.

Автори проекту ЦК до цих вказівок прислухалися, однак часи одностайного схвалення ще не настали. Г Раднарком, усупереч пропозиціям В.І. Леніна, виключив з проекту ЦК згадку про право держави втручатися у приватно-правові відносини. Проте врешті-решт вказівку було виконано. ЦК РРФСР, прийнятий 31 жовтня 1922 р-, набрав чинності 1 січня 1923 р. Він слугував зразком для ЦК УСРР, який обговорювався і був прийнятий приблизно на місяць пізніше (затверджений 16 грудня 1922 p., набрав чинності 1 лютого 1923 p.).

ЦК УСРР 1922 р. був схожий на ЦК РРФСР не тільки за ідеологічною й методологічною основою, а й за структурою і змістом. Як той, так і інший складаються з однакових розділів; Загальна частина; Речове право; Зобов'язальне право; Спадкове право. Кількість статей також практично однакова: 435 статей у ЦК УСРР, 436 — у ЦК РРФСР. Не відрізнялася структура розділів та їх найменування. Загальна частина містила норми, присвячені суб'єктам, об'єктам права, угодам як основному засобу встановлення, зміни або припинення цивільних правовідносин, позовній давності.

Суб'єктами цивільного права визнавалися як фізичні особи, так і організації (юридичні особи). Цивільну правоздатність могли мати начебто всі фізичні особи, однак ст.ст.І, 4 містили положення про можливість обмеження "по суду в правах". У інтерпретації одного з редакторів ЦК РРФСР А.Г. Гойхбарга це означало, що правоздатність є лише умовно наданою здатністю, обмеження якої можливе не тільки в загальній формі законодавцем, айв окремих випадках цивільним судом — згідно зі ст.1 ЦК. П.І. Стучка зазначав: "Можна сказати, що вся наша радянська наука цивільного права грунтується на цій статті 1 та ще статті 4"2.

Об'єктом цивільних прав могло бути лише майно, не вилучене з цивільного обігу (ст.20). При цьому перелік вилученого з обігу майна був досить значним. До нього, зокрема, належали: промислові, транспортні та інші підприємства в цілому; обладнання промислових підприємств, рухомий склад залізниць, морські та річкові судна і літальні апарати; комунальні споруди; будівлі тощо (ст.22).

Значну увагу приділено регламентації угод, які визначалися як ДІЯ, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних правовідносин (ст.26). Угоди могли бути односторонніми або взаємними (договори).

ц

.: Ленін В.И. Повне зібрання творів. - Т.44. - С.412. ' Стучка П.И. Курс советского гражданского права. - Ч.Н. - M.t J929. -

Кодекс детально регламентував умови укладення, форму угод j наслідки визнання їх недійсними.

Правила, встановлені щодо позовної давності, були досить типовими, однак для державних, кооперативних і громадських підприємств та організацій передбачався ряд винятків (ст.44 та інші). Розділ "Речове право" містив норми, присвячені праву власності, праву забудови і заставі.

У ст.52 йшлося про власність: державну (націоналізовану та муніципалізовану), кооперативну, приватну. Відповідно до ст.54 предметом приватної власності могло бути будь-яке майно, не вилучене з приватного обігу. Положення загалом досить демократичне. Проте обмеження, встановлені ст.ст.22, 24 ЦК разом з нормами ст.55, 56 позбавляють підприємця можливості здійснювати будь-яку помітну діяльність, засновану на його ініціативі, заповзятливості і власній волі. Іншими словами, право приватної власності настільки звужене, що, врешті-решт, його можна вважати існуючим лише як виняток.

Для захисту права власності передбачався віндикаційний позов (ст.ст.59-60). Можливо, існувала також вимога щодо усунення будь-яких порушень права власності, навіть не пов'язаних із позбавленням володіння. При цьому передбачався Істотний виняток із загального правила: колишні власники, майно яких експропрійоване на підставі революційного права або взагалі перейшло у володіння трудящих до 24 серпня 1922 p., не мали права вимагати його повернення (примітка до ст.59). Таким чином, незалежно від наявності "правових" підстав позбавлення майна у перші роки радянської влади колишні власники не мали шансів його повернути. Натомість, для захисту права державної власності застосовувалася нічим не обмежена віндикація (ст.60). Цікаво, що така віндикація {для обмеженого кола суб'єктів) обґрунтовувалася сентенцією знехтуваного римського права — "де я (власник) знаходжу свою річ, там я її віндикую (відбираю)" {С.Н. Ландкоф).

Крім права власності, ЦК передбачав право забудови і заставу майна, що були за своєю суттю правами на чужі речі.

Право забудови визначалося як право зведення на державній землі будівлі і користування нею разом із земельною ділянкою протягом обумовленого терміну (ст.ст.71-84). Пізніше ці статті скасовані, а замість них введено низку норм, що закріплювали право безстрокового користування земельними ділянками для зведення на них будівель на праві власності житлово-будівельного кооперативу.

Застава майна не могла не бути обмеженою у зв'язку зі звуженням кола об'єктів приватних прав. Тому іпотека не передбачалася-Існував також ряд обмежень щодо предмета застави (ст.87). Поза цими обмеженнями право застави було досить типове: допускалася застава внаслідок договору або спеціальної вказівки закону, можливою була перезастава, окремо обумовлювалась застава боргових вимог, будівель, морських торговельних суден, товару в обі-

тошо. Зазвичай закладене майно передавалося заставодержате-Винятки із загального правила зроблено для будівель, а також чшіих випадків, передбачених угодою сторін (ст.92). Слід зазначити що застава будівель дещо нагадувала (за зовнішніми ознаками) потеку, однак остання, як зазначалося више, принципово не допускалася у радянському цивільному обігу.

Розділ "Зобов'язальне право" складався з 13 глав, однак фактично його норми були згруповані в чотири нерівноцінних за обсягом блоки: загальні положення {гл.1); зобов'язання, що виникають з договорів (гл.2-11); зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення (гл.12); зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди іншій особі (гл.13).

У свою чергу, договірні зобов'язання мали "загальну" і "спеціальну" частини.

Слід зазначити, що структура і методологія цього розділу ЦК УСРР (як І інших радянських цивільних кодексів) дуже нагадували книгу II Німецького цивільного кодексу. Багато спільного було також у їх змісті.

Зобов'язання визначалося як відношення, внаслідок якого одна особа (кредитор) має право вимагати від іншої особи (боржника) певної дії, зокрема, передачі речей, сплати грошей або утримання від дій (ст. 107).

Особлива увага приділялася договірним зобов'язанням. Відповідно до ст.іЗО договір визнавався укладеним, якщо сторони дійшли згоди щодо всіх істотних його пунктів. У зв'язку з цим пропонувався такий їх перелік: предмет договору, ціна, термін, а також усі ті пункти, щодо яких за попередньою заявою однієї зі сторін має бути досягнута згода. Детально визначався порядок укладення договорів і момент виникнення договірних зобов'язань.

Як засоби забезпечення договірних зобов'язань у гл. 2 цього розділу Кодексу названі неустойка (ст.ст.141-142) і завдаток (ст.143). Привертає увагу подібність цього рішення до того, що мало місце У Німецькому цивільному кодексі: норми про заставу — це "Речове право", завдаток І неустойка — "Зобов'язальне право" (загальні положення зобов'язального права), порука вважалась окремим видом договорів. Аналогічним є також зміст відповідних норм (з поправкою на "конспективність" ЦК УСРР).

Серед окремих видів договорів названі: майновий найом, купів--продаж, міна, позика, підряд, порука, доручення (до них відне-сені норми про довіреність), комісія (норми про неї включені до *К спеціальним законом від 16 жовтня 1925 p.), товариства, страхування.

Вельми оригінальним був підхід до регулювання товариства.

Лекс передбачав існування кількох їх видів: простого товариства; овного товариства; товариства на вірі; товариства з обмеженою иповідальністю; акціонерного товариства (пайового товариства) — Тст.276-366. Просте товариство являло собою звичайний договір 0ВаРиства, відомий ще римській і пізнішим системам права (див.:

наприклад, §§ 705-740 Німецького цивільного кодексу). Інші його види, зазначені в ЦК, є юридичними особами ("господарськими товариствами" — якщо користуватися сучасною термінологією). Слід звернути увагу на деякі відмінності тодішньої класифікації товариств від сьогоднішньої. Так, товариство на вірі тепер називається "командитне товариство", товариство з обмеженою відповідальністю — "товариство з додатковою відповідальністю", категорія "акціонерне товариство" охоплювала поняття власне акціонерного товариства і товариства з обмеженою відповідальністю в теперішньому їх трактуванні за українським законодавством. Проте досить швидко потреба радянської держави в господарських товариствах узагалі відпала; норми, їм присвячені, вже становили навіть не теоретичний, а швидше — історичний інтерес. Деяке значення зберегли лише акціонерні товариства. Діяли вони на підставі не норм ЦК, а відповідно до Положення про акціонерні товариства від 17 серпня 1927 р. Вони могли створюватися лише державними організаціями, установами або підприємствами і застосовувалися здебільшого для діяльності за кордоном, "у країнах народної демократії"1.

Останній розділ Цивільного кодексу був присвячений питанням спадкового права.

Тут слід мати на увазі, що Декретом від 11 березня 1919 р. спадкування було скасоване взагалі, а потім, Декретом від 21 березня того ж року, поновлено, але з істотними обмеженнями розміру (суми) спадщини, кола спадкоємців і обсягу прав на майно, яке передається у спадок (спадкове майно переходило до спадкоємців у користування, а не на праві власності).

ЦК ліберальніше підходив до розв'язання цих питань, передбачивши, шо майно переходить (може перейти) до спадкоємців на праві власності за наявності двох умов: І) сума спадку не перевищує 10 тис. крб.; 2) спадкоємцями є дружина (чоловік), діти, онуки, правнуки, всиновлені та інші особи, які є непрацездатними і знаходилися на утриманні того, хто помер, не менше одного року до дня смерті. Поступово можливості спадкування були дещо розширені: скасовано граничний розмір спадку, розширено коло спадкоємців за законом і можливість розпоряджатися майном у разі смерті шляхом заповіту.

Врешті-решт, спадкове право виглядало таким чином: спадкування було можливе як за законом, так і за заповітом; діяло правило про певну свободу заповідальних розпоряджень (але з обмеженням кола спадкоємців за заповітом вимогою дотримання умов їх вибору, а також обов'язковою часткою).

Спадкоємцями за законом могли бути три черги родичів померлого:

1) діти (в тому числі всиновлені), дружина, непрацездатні батьки,

2) працездатні батьки;

1 Див.: Советское гражданское право. - Т.1. - М., 1950. - С.169.

3) брати і сестри.

Кожна попередня черга усувала від успадкування наступну. Онуки і правнуки спадкували за правом представлення (ст.418).

Заповіт мав бути підписаний заповідачем, а коли він був негра-отний — рукоприкладчиком. Недотримання нотаріальної форми "причиняло недійсність заповіту.

Для прийняття спадку надавався термін у шість місяців. Якщо за цей час спадщина не прийнята або всі спадкоємці відмовилися від неї, то спадкове майно переходило у власність держави (ві-думерла спадщина) (ст.433). При цьому держава, як і будь-який інший спадкоємець, відповідала за боргами спадкодавця лише в межах дійсної вартості спадкового майна (ст.434).

3.2. Цивільний кодекс УРСР 1963 р.

Цивільний кодекс УРСР прийнятий 18 липня 1963 р. і набув чинності 1 січня 1964 р.

Перед тим, як дати загальну характеристику цього Кодексу, необхідно зробити застереження. Справа в тому, що він зберігав чинність до 1 січня 2004 р. Оскільки його положення детально викладені у будь-якому підручнику з цивільного права України, виданому до останнього часу і доступному пересічному читачеві, зупинімося лише на загальній характеристиці змісту і структури, а також динаміці окремих принципових рішень на момент прийняття цього Кодексу.

ЦК 1963 р. складався з преамбули і восьми розділів, що містили 572 статті. Найменування розділів: І — Загальні положення; II — Право власності; III~ Зобов'язальне право; I — Авторське право; — Право на відкриття; I — Право на винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг, раціоналізаторську пропозицію; II— Спадкове право; III— Правоздатність Іноземних громадян та осіб без громадянства. Застосування цивільних законів іноземних держав, міжнародних Договорів.

Якщо вести мову про найхарактерніші ознаки, що відрізняють Цей Кодекс від ЦК УСРР 1922 p., то насамперед слід назвати такі:

1) за своєю структурою ЦК 1963 р. помітно відійшов від пан-Дектної системи. У ньому немає норм, що регулюють сімейні відносини, але передбачені розділи, присвячені авторському і винахід-ницькому праву;

2) розділ II називається "Право власності", а не "Речове право",Як було раніше. Це відображає тенденцію до скорочення числа речових прав. Серед видів власності не згадується приватна власність;

3) значно розширений перелік зобов'язань. Зокрема з'явилисяР°здіди про постачання, контрактацію, позику, підряд на капіталь-Не будівництво, розрахункові і кредитні відносини, довічне утри-

ання, рятування соціалістичного майна тощо; . 4) відбувся перерозподіл матеріалу всередині розділів і між розлами. Так, норми про довіреність із зобов'язального права пере-

           
   
   
 
 


несені в розділ "Загальні положення", порука з договірних зобов'язань потрапила у гл.16, присвячену забезпеченню виконання зобов'язань. Туди ж перенесені норми про заставу, що містилися серед речових прав;

5) оновлені, відредаговані і взаємоузгоджені положення низки статей ЦК. Крім того, вони, очевидно, за прикладом Німецького цивільного кодексу отримали найменування, які треба враховувати при тлумаченні відповідної норми.

Однак найістотніші зміни сталися у змісті і спрямованості норм. Розгляньмо основні з них за структурою Кодексу.

Розділ І містить загальні положення про підстави виникнення цивільних прав і обов'язків, здійснення цивільних прав та їх захист, про суб'єктів права, представництво, довіреність, позовну давність. У цьому розділі нарівні з лібералізацією деяких норм (наприклад, частковим закріпленням у ст.4 принципу, відомого ще римському праву, — "дозволено все, шо не заборонено законом" — посилені засоби обмеження Ініціативи і самостійності учасників цивільних правовідносин. Так, ст.5 ЦК 1963 р. жорсткіше визначала наслідки зловживання правом, передбачаючи, що цивільні права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони "здійснюються в суперечності з призначенням цих прав у соціалістичному суспільстві в період будівництва комунізму". При цьому від фізичних осіб і організацій вимагалося не лише дотримання законів, а й повага до "правил соціалістичного співжиття І моральних принципів суспільства, шо будує комунізм".

Істотною новелою у сфері захисту цивільних прав була ст.7, що передбачала можливість цивільно-правового захисту честі й гідності фізичних осіб та організацій.

Суб'єктами цивільних правовідносин Кодекс визнає фізичних осіб і організації (юридичні особи). Держава спеціально не згадується як суб'єкт цивільно-правових відносин, але такий її статус випливає зі змісту окремих норм (наприклад, про право власності, про спадкування тощо).

ЦК 1963 р. повніше й точніше, ніж попередній Кодекс, визначив поняття юридичної особи. Водночас у ньому залишилося досить багато незрозумілого. Зокрема не визначене співвідношення понять "організація", "підприємство", "установа", якими оперує законодавець. Немає також визначення цих категорій.

Кодекс не містить норм, спеціально присвячених визначенню об'єктів права. Вони частково містяться в окремих главах розділу "Право власності". Проте в "Загальних положеннях" значна увага приділена угодам (правочинам). Детальніше регламентована форма правочинів, а також підстави й наслідки визнання угод недійсними. Крім того, розділ І доповнений положеннями про представництво і довіреність.

Розділ "Право власності" характерний для "законодавства краї' ни, що побудувала соціалізм і перейшла до поступового будівний' тва комуністичного суспільства".

По-перше, право власності закріплене як єдине офіційно виз-ане речове право. Хоча в юридичній літературі була висловлена

ка ЗОру (А. В. Венедиктов) про те, що до речових прав належить також право оперативного управління, помітного поширення вона

набула. Можливо, тому, що співвідношення власності і "оперативного управління" має швидше адміністративний, ніж цивільно-правовий характер.

По-друге, у зв'язку з ліквідацією приватної власності, зміною економічного ладу, прийняттям нової Конституції СРСР змінилася класифікація форм власності. ЦК виходив із існування соціалістичної власності і особистої власності фізичних осіб на майно, призначене для задоволення їх матеріальних і культурних потреб (ст.ст.87, 88).

Детальніше, ніж раніше, врегульовані питання, пов'язані зі здійсненням права спільної власності. Передбачено, що спільна власність може бути частковою (із заздалегідь визначеними частками) І сумісною (без попереднього визначення часток, котрі, однак, припускаються однаковими).

Спеціальна глава 12 присвячена регулюванню виникнення і припинення права власності, моменту його виникнення, розподілу ризику випадкової загибелі тощо.

Для захисту права власності передбачено насамперед віндика-цІйний позов. Привілеї держави з віндикації її майна доповнені аналогічними привілеями для колгоспів, Інших кооперативних і громадських організацій (ст.146).

. Норми зобов'язального права складають більшу частину змісту цивільних кодексів колишніх союзних республік, в тому числі ЦК 1963 p., де зобов'язанням із 572 статей присвячена 321.

Розділ "Зобов'язальне право" складається з двох частин. У першій з них регулюються загальні положення про зобов'язання — дано їх визначення, зазначені (у не дуже вдалій — відсилочній нормі (на ст.4) — ст.151 ЦК) підстави виникнення, вимоги до виконання зобов'язань тощо.

Загалом положення зобов'язального права досить традиційні. Найбільш істотними є новели щодо засобів забезпечення виконання зобов'язань (виділених і об'єднаних в окрему главу), а також визначення умов відповідальності за порушення зобов'язань.

Якщо вести мову про загальні тенденції, то потрібно вказати на особливу увагу законодавця до такого засобу забезпечення виконання зобов'язань, як штраф (неустойка). Нині цей засіб може бути не тільки договірним, а й випливати безпосередньо із закону (причому сфера застосування штрафу (неустойки) неухильно розширилась). Регулювання застави, навпаки, не дуже детальне. Зок-Рема не згадуються деякі її" види, шо існували раніше (застава пра-Ва забудови, застава права вимоги тощо), не йдеться про перезаставу тощо. З'явився також новий засіб забезпечення виконання зобов'язань — гарантія, що є, власне, порукою, але у відносинах між с°Ціалістичними організаціями (ст.196).

На відміну від ЦК УСРР 1922 p., де вина не фігурувала як умова відповідальності за порушення зобов'язань, ст.209 ЦК 1963 р, встановила: особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише за наявності вини (умислу або необережності), крім випадків, передбачених законом чи договором.

Таким чином, закріплений принцип відповідальності "за вину з винятками".

Окремим видам зобов'язань присвячена друга частина розділу Ш. З багатьох можливих варіантів побудови системи зобов'язань законодавець обрав структуру, що нагадує Цивільний кодекс Франції 1804 р.:

1) договірні зобов'язання (купівля-продаж, дарування, постачання, контрактація, майновий найм, найм жилого приміщення,безоплатне користування майном, підряд, підряд на капітальне будівництво, перевезення, державне страхування, позика, розрахункові і кредитні відносини, доручення, комісія, зберігання, довічнеутримання, сумісна діяльність);

2) начебто договірні зобов'язання, тобто зобов'язання, що виникають з односторонніх дій (оголошення конкурсу);

3) зобов'язання з правопорушень (внаслідок заподіяння шкоди);

4) зобов'язання з начебто правопорушень (внаслідок придбанняабо зберігання майна без достатніх підстав.

Розділ I — "Авторське право", як і два наступних — "Право на відкриття" І "Право на винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг, раціоналізаторську пропозицію", є новелами ЦК. У ЦК УСРР 1922 р. зазначені види відносин взагалі не згадувалися. Вони належали до сфери правового регулювання спеціального законодавства — Закону УРСР від 6 лютого 1929 р. "Про авторське право", створеного на базі "Основ авторського права" — Закону СРСР від 11 травня 1928 р. Таке рішення було не дуже вдалим. І при другій кодифікації цивільного законодавства становище виправили. При цьому принципові положення зазначених актів значною мірою перенесені у ЦК 1963 р. Це стосується визначення авторського права, його суб'єктів, обсягу їх прав, змісту авторських договорів тощо.

Внаслідок неодноразових змін і доповнень (особливо після приєднання СРСР у 1973 р. до Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 р.) багато положень цього розділу стали істотно відрізнятися від початкової редакції, а в процесі подальшого оновлення законодавства втратили силу.

Останнє стосується і права на відкриття та винахідницького права.

Серед новел спадкового права (розділ II) варто згадати: встановлення черг спадкування за законом з рівністю часток спадкоємців однієї черги (ст.ст.529, 530); визначення порядку спадкування непрацездатними утриманцями, усиновленими і усиновителями (ст.ст.531, 532); розширення права розпоряджання майном шляхом

повіту з обмеженням Його лише правом на обов'язкову частку / т 535). Передбачено, що заповіт має бути посвідчений нотаріальні однак при цьому значно розширене коло випадків, коли прос-' письмові заповіти можуть бути прирівняні до нотаріально пос-ідчених (ст.542). Серед заповідальних розпоряджень названі запо-ідальний відказ (легат) — ст.538, підпризначення спадкоємця ("спадкова субституція) — ст.536, покладення на спадкоємця виконання дій для загальнокорисної мети — ст.540, покладення на спадкоємця обов'язку надання іншій особі права довічного користування будинком — ст.539.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ... Підручник Київ...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Цивільне право в Україні за радянських часів

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Джерела приватного права
Термін "джерела права" може вживатися в кількох значеннях. Найпопулярнішими з них є розуміння джерела права як чинника, що породжує право, і як форми правотворення (форми норми права). У

Значення римського приватного права
Торкаючись питання про значення римського приватного права як еталона сучасних європейських систем приватного права, слід зазначити, що, звичайно, не йдеться про те, що норми цієї давньої правової

Значення порівняльної цивілістики
Завданням порівняльної цивілістики є вивчення різних систем приватного права як елементів відповідної культури, а також національних систем цивільного права і цивілістичних інститутів у їх розвитку

Критерії класифікації приватного (цивільного) права
У процесі формування й розвитку права склалися певні правові системи, які відрізняються підходом до розв'язання принципових питань правового становища особи, відносин її з державою, методами правов

Європейські родини приватного (цивільного) права
Вище вже згадувалося, що європейські системи приватного права на підґрунті подібності визначальних ознак можуть бути згруповані у певні сукупності, які тут іменуються "родини приватного (цивіл

Предмет цивільного права
Предметом цивільного права в радянському цивільному праві традиційно визнавалися: майнові відносини; особисті немайнові відносини, пов'язані з майновими; інші особисті немайнові відносини. Зокрема,

Засади цивільного права
Характерні риси цивільно-правового методу правового регулювання знайшли відображення в засадах цивільного права (у ст.З ЦК вони іменуються засадами цивільного законодавства), під якими маються на у

Функції цивільного права
Характеристику цивільного права як галузі національного права Доповнюють перелік його функцій і внутрішня система побудови. Функ

Структура цивільного права
У літературі з цивільного права при характеристиці внутрішньої побудови (розміщення норм) цієї галузі найчастіше йдеться про систему або структуру цивільного права. Відомо, що може бути ви

Дія актів цивільного законодавства
Практичне значення має визначення дії цивільних законів у ча-с* У просторі, за колом осіб. 1) Дія актів цивільного законодавства у часі.Дія актів цивільного зак

Міжнародні договори
Специфічною формою цивільного законодавства є міжнародні договори. Міжнародний договір — це угода двох або кількох держав, що містить норми права про встановлення, зміну або припинення пра

Аналогія
Цивільне законодавство не здатне (та й не призначене) встановлювати норми на всі випадки життя. Його характерною рисою є диспозитивність у врегулюванні цивільних відносин. У зв'язку з цим

Поняття і предмет науки цивільного права
На відміну від галузі цивільного права, що регулює особисті та майнові відносини юридично рівних суб'єктів, і цивільного законодавства, яке є зовнішньою формою цивільно-правових норм, наука цивільн

Методологія цивілістики
Дослідження предмета цивілістики проводиться за допомогою спеціальних наукових прийомів, засобів, що забезпечують досягнення мети — пізнання і отримання наукового результату. Ці прийоми і засоби на

Система науки цивільного права
З урахуванням зазначеного вище наука цивільного права може бути умовно поділена на три головних частини: 1. Догма цивільного (приватного) права. 2. Історія цивільного (приватного)

Особливості формування цивільного права в Україні
Відповідь на запитання, до якого типу належить цивільне право України, має важливе практичне значення, оскільки від цього залежить визначення тенденцій його розвитку, можливість передбачення зусиль

Цивільного кодексу України
На момент проголошення незалежності України цивільні відносини у нашій державі регулювалися значною кількістю законодавчих актів, виданих за часів Існування СРСР та УРСР. Після проголошення незалеж

Поняття цивільного правовідношення
Характерними ознакамиправовідносин є такі: 1) Правові відношення виникають, змінюються та припиняють*ся лише на підставі правових норм, які безпосередньо породжуютьправові

Поняття цивільного правовідношення
Характерними ознакамиправовідносин є такі: 1) Правові відношення виникають, змінюються та припиняють*ся лише на підставі правових норм, які безпосередньо породжуютьправові

Загальні положення про фізичну особу
У радянському цивільному праві термін "фізична особа" не використовувався, оскільки ця категорія вважалася суто буржуазною і піддавалася відповідній критиці. Натомість, у цивільному закон

Правоздатність фізичних осіб
Правоздатність фізичної особи може бути визначена як здатність людини мати цивільні права і обов'язки. Цивільна правоздатність є необхідною передумовою виникнення цивільних прав та обов'яз

Поняття та елементи дієздатності фізичної особи
Для того, щоб мати можливість самостійно створювати для себе цивільні права і обов'язки, фізична особа має бути не тільки правоздатною, а й дієздатною. У найпростішому вигляді дієздатність

Диференціація дієздатності фізичної особи
На відміну від правоздатності дієздатність пов'язана зі здійсненням громадянином вольових дій, що припускає досягнення певно го рівня психічної зрілості. Критеріями дієздатності є вік, а такс» стан

Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання її недієздатною
За наявності достатніх підстав за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування згідно з ч.5 ст.32 ЦК суд може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджат

Фізична особа як підприємець
Як згадувалося вище, важливим елементом дієздатності фізичної особи є бізнеедієздатність — можливість займатися підприємницького (комерційною) діяльністю. Підприємництво — це безпосередня

Поняття і ознаки юридичної особи
ЦК не дає визначення поняття "юридична особа". Натомість, ст.80 ЦК, яка має назву "Поняття юридичної особи", містить вказівку на деякі характерні ознаки цього поняття, зазначаюч

Сутність юридичної особи
Тривалий час сутність юридичної особи у радянській цивілісти-ці з'ясовувалася лише стосовно державних юридичних осіб, насамперед підприємств. Основу цього становили потреби повністю одержа

Виникнення та припинення діяльності юридичних осіб
Традиційно в радянському та пострадянському цивільному праві розрізняли три способи виникнення юридичних осіб: розпорядчий, нормативно-явочний і дозвільний. Розпорядчий порядок виникнення

Республіки Крим, територіальних громад
у цивільних відносинах Якзазначено в ч.2 ст.2 ЦК, учасниками цивільних відносин можуть бути суб'єкти як приватного, так і публічного права. До су

У цивільних відносинах
Основні засади участі держави та українського народу у правовідносинах визначені у Конституції України — Основному Законі держави. Держава може мати особисті немайнові права, але лише ті.

Республіки Крим, територіальних громад
у цивільних відносинах Держава, Автономна Республіка Крим і територіальні громади здійснюють цивільну дієздатність через свої органи та представників. Найчастіше

Республіки Крим, територіальних громад
у цивільних відносинах Держава, Автономна Республіка Крим і територіальні громади здійснюють цивільну дієздатність через свої органи та представників. Найчастіше

Республіки Крим, територіальних громад
у цивільних відносинах Держава, Автономна Республіка Крим і територіальні громади здійснюють цивільну дієздатність через свої органи та представників. Найчастіше

Республіки Крим, територіальних громад
у цивільних відносинах Держава, Автономна Республіка Крим і територіальні громади здійснюють цивільну дієздатність через свої органи та представників. Найчастіше

Республіки Крим, територіальних громад
у цивільних відносинах Держава, Автономна Республіка Крим і територіальні громади здійснюють цивільну дієздатність через свої органи та представників. Найчастіше

Республіки Крим, територіальних громад
у цивільних відносинах Держава, Автономна Республіка Крим і територіальні громади здійснюють цивільну дієздатність через свої органи та представників. Найчастіше

Захист цивільних прав та інтересів у адміністративному порядку
Захист цивільних прав в адміністративному порядку здійснюється насамперед Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування

Самозахист цивільних прав та інтересів
Для самозахисту як способу захисту цивільних прав характерним є те, що особа захищає свої цивільні права та інтереси своїми власними діями. Іншими словами, це — захист без звернення до суду або інш

Строки і терміни реалізації та захисту цивільних прав
Виникнення, здійснення та захист цивільних прав цивільне за] конодавство пов'язує з перебігом певних відрізків часу (строків)] настанням зазначених у договорі чи у законі дат (термінів), певні поді

Строки захисту цивільних прав. Позовна давність
Можливість захисту цивільних прав у багатьох випадках залежить В1Д дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.    

Поняттяі ознаки правочину
І Законодавче визначення правочину міститься в ст.202 ЦК, яка передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Однак

Правові наслідки недійсності правочину
За загальним правилом, встановленим ст.216 ЦК, основним наслідком укладення правочину, що не відповідає вимогам закону (ст.203 ЦК та інші) і визнається недійсним, є двостороння реституція.

Окремі види недійсних правочинів
я І. Правочини з дефектами суб'єктного складу цивільна дієздатність (правочиноздатність) осіб, які не досягли 14 років, обмежується правом самостійно здійснювати дрібні побутові пра

Підстави виникнення та види представництва
Право на вчинення дій від імені іншої особи може грунтуватися на різних юридичних фактах, з якими закон (ч.З ст.237 ЦК) Пов'язує виникнення повноваження. Такими юридичними фактами (підстав

Передоручення
Представник зобов'язаний особисто вчинити дію, передбачену наданим йому повноваженням. Але він може також передоручити її здійснення іншій особі, якщо таке передоручення передбачене договором або д

Представництво за довіреністю
Представництво, яке Грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреність — це письмовий документ, що видається представнику особою, яку представляють, для представництва

Право повного господарського відання і право оперативного управління як засоби здійснення права власності
У деяких випадках здійснення права власності безпосередньо власником неможливе. В такому разі у праві використовуються так звані речові права вторинного характеру. Вони не можуть існувати самостійн

Первинні способи набуття права власності
Первинними способами виникнення права власності є: 1) Виробництво — такий спосіб виникнення права власності, коли воно виникає у зв'язку з виготовленням або створенням якоїсь речі, шо не і

Похідні (вторинні) способи набуття права власності
При похідних способах набуття права власності право набувача грунтується на праві відчужувача. Такими способами є: придбання майна за договором і в порядку спадкування. 1) Договір

Похідні (вторинні) способи набуття права власності
При похідних способах набуття права власності право набувача грунтується на праві відчужувача. Такими способами є: придбання майна за договором і в порядку спадкування. 1) Договір

Види права власності залежно від числа власників. Особливості права спільної власності
3.1. Поняття івиди права спільної власності Майно може належати на праві власності не одній, а кільком особам одночасно. В такому разі виникають відносини спільної

Види права власності залежно від правового режиму
4.1. Право власності на землю (земельну ділянку) Особливості права власності на землю полягають у тому, що згЩно зі ст. 14 Конституції земля є основним націон

Загальна характеристика захисту права власності
Приступаючи до розгляду питань захисту права власності, насамперед слід звернути увагу, що у літературі йдеться як про захист права власності1, так і про його охорону2.

Віндикаційний позов
Основним речово-правовим засобом захисту права власності є віндикаційний позов, сутність якого полягає у витребуванні власником свого майна з чужого володіння. Зокрема ст.387 ЦК встановлює, що влас

Віндикаційний позов
Основним речово-правовим засобом захисту права власності є віндикаційний позов, сутність якого полягає у витребуванні власником свого майна з чужого володіння. Зокрема ст.387 ЦК встановлює, що влас

Права на чужі речі. Загальна характеристика
Важливим речовим правом є право на чужі речі. У цьому випадку право власності належить одній особі, в той час як інша має на те ж майно таке саме (безпосереднє) речове право, тільки вужче за змісто

Володіння (посідання) і право володіння чужим майном
6.1. Володіння (посідання) Ведучи мову про володіння як правову категорію необхідно розрізняти "право володіння" як елемент права власності та як вид права на чужі речі (в

Поняттята види інтелектуальної власності
Однією з найбільш важливих і характерних рис людини як частини живого світу є її здатність до осмисленої (цілеспрямованої) творчості. Творчість визначається як цілеспрямована інтелектуальн

Право інтелектуальної власності як вид речового права
Визначаючи поняття "право інтелектуальної власності", слід враховувати, що воно може вживатися у суб'єктивному та об'єктивному розумінні, а також нерідко вживається, у тому чис

Право інтелектуальної власності як вид речового права
Визначаючи поняття "право інтелектуальної власності", слід враховувати, що воно може вживатися у суб'єктивному та об'єктивному розумінні, а також нерідко вживається, у тому чис

Здійснення права інтелектуальної власності
. Характер та спрямованість можливої поведінки суб'єкта права електуальної власності, а отже, і напрямів здійснення цього пра- а в загальному вигляді визнача

Захист права інтелектуальної власності
Захист права інтелектуальної власності в Україні в останні роки набуває усе більшої гостроти, оскільки масштаби порушення цих прав стрімко зростають. Варто хоча б пригадати проблему виробництва та

Захист права інтелектуальної власності
Захист права інтелектуальної власності в Україні в останні роки набуває усе більшої гостроти, оскільки масштаби порушення цих прав стрімко зростають. Варто хоча б пригадати проблему виробництва та

Захист права інтелектуальної власності
Захист права інтелектуальної власності в Україні в останні роки набуває усе більшої гостроти, оскільки масштаби порушення цих прав стрімко зростають. Варто хоча б пригадати проблему виробництва та

Захист права інтелектуальної власності
Захист права інтелектуальної власності в Україні в останні роки набуває усе більшої гостроти, оскільки масштаби порушення цих прав стрімко зростають. Варто хоча б пригадати проблему виробництва та

Захист права інтелектуальної власності
Захист права інтелектуальної власності в Україні в останні роки набуває усе більшої гостроти, оскільки масштаби порушення цих прав стрімко зростають. Варто хоча б пригадати проблему виробництва та

Захист права інтелектуальної власності
Захист права інтелектуальної власності в Україні в останні роки набуває усе більшої гостроти, оскільки масштаби порушення цих прав стрімко зростають. Варто хоча б пригадати проблему виробництва та

Класифікація засобів забезпечення виконання зобов
Засоби забезпечення виконання зобов'язань можуть бути класифіковані за різними підставами. Так, залежно від часу і способу встановлення (виникнення) вони можуть бути поділені на спеціальні

Застава
Основним нормативним актом, що регулює заставні правовідносини в Україні, тривалий час залишався Закон "Про заставу". Тепер у ЦК заставі присвячені ст.ст.572-593, де визначені основні пол

Застава без передачі майна заставодержателю.
Згідно зі ст.1 Закону України від 5 червня 2003 р. "Про іпотеку" іпотекою вважається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іп

Застава з передачею заставленого майна заставодержателю.
Заклад — це застава з передачею заставленого майна заставодержателю або за його наказом — третій особі (ч.2 ст.575 ЦК, ст.44 Закону "Про заставу"). За домовленістю заставодержателя із зас

Застава з передачею заставленого майна заставодержателю.
Заклад — це застава з передачею заставленого майна заставодержателю або за його наказом — третій особі (ч.2 ст.575 ЦК, ст.44 Закону "Про заставу"). За домовленістю заставодержателя із зас

Поняття цивільно-правової відповідальності
Приступаючи до аналізу цієї складної правової категорії, насамперед слід нагадати про існування двох різних підходів до розуміння відповідальності. Сутність цих відмінностей полягає в тому, що юрид

Підстава цивільно-правової відповідальності
Як випливає із визначення, характерних ознак і самої суті цього правового Інституту, цивільно-правова відповідальність застосовується до осіб, винних у скоєнні цивільного правопорушення. Тому згідн

Підстава цивільно-правової відповідальності
Як випливає із визначення, характерних ознак і самої суті цього правового Інституту, цивільно-правова відповідальність застосовується до осіб, винних у скоєнні цивільного правопорушення. Тому згідн

Підстава цивільно-правової відповідальності
Як випливає із визначення, характерних ознак і самої суті цього правового Інституту, цивільно-правова відповідальність застосовується до осіб, винних у скоєнні цивільного правопорушення. Тому згідн

Підстави звільнення від відповідальності
Як зазначалося вище, цивільно-правова відповідальність настає за наявності підстав (умов), передбачених чинним законодавством. Отже, відсутність цих умов означає, що немає і відповідальності.

Категорія господарського (підприємницького) договору
Свого часу була поширена теорія господарського договору як особливого виду договору. Зараз цей вид угод набув дещо інших ознак, він активно використовується у сфері підприємницької діяльності, що п

Укладення, зміна та розірвання договорів
Оскільки цивільно-правовий договір є однією з основних підстав виникнення зобов'язань, його характеристика не може бути повною без висвітлення порядку укладення договорів. Розгляньмо споча

Загальні положення про купівлю-продаж
1.1. Поняття договору купівлі-продажу Договір купівлі-продажу— це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати

Загальні положення про купівлю-продаж
1.1. Поняття договору купівлі-продажу Договір купівлі-продажу— це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати

Роздрібна купівля-продаж
Договір роздрібної купівлі-продажу— це договір, за яким продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно пр

Поняття договору поставки.
Договір поставки збережений у новому ЦК (§3 гл.54), однак не як самостійний цивільно-правовий договір, а як один з різновидів договору купівлі-продажу, що регулює відносини з реалізації товарів, як

Контрактація сільськогосподарської продукції
Державна закупівля сільськогосподарської продукції у її виробників здійснюється за договорами контрактації, що укладаються на основі державних замовлень. Контрактація сільськогосподарської

Договір оренди державного та комунального майна
Цей договір, що є різновидом договору найму, характеризується Істотними особливостями. Нормативна база.Основні нормативно-правові акти, що регулюють цей договір:

Поняття житлового законодавства та договору найма житла
Житлове законодавство— це сукупність нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини щодо реалізації конституційного права на житло та пов'язані з ними відносини щодо

Поняття житлового законодавства та договору найма житла
Житлове законодавство— це сукупність нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини щодо реалізації конституційного права на житло та пов'язані з ними відносини щодо

Право на збереження житла за тимчасово відсутніми особами.
Згідно зі ст-71 ЖК у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї у будинках державного або громадського житлового фонду за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Од

Змінаі розірвання договору найму житла
Зміни договору найму жилого приміщення можуть вимагати обидві сторони — наймодавець та наймач. За загальним правилом, зміна договору допускається лише за згодою наймача, членів його сім'ї та наймод

Договір підряду
Глава 61 ЦК регулює підряд. Договір підряду— це договір, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (з

Будівельний підряд
Відповідно до нового ЦК договір, який раніше мав назву "договір підряду на капітальне будівництво", іменується договором будівельного підряду. Договір будівельного підряд

Підряд на проектні та пошукові роботи
Договір підряду на виконання проектних та пошукових робіт регулює відносини, що виникають під час проектування і проведення дослідницьких робіт для капітального будівництва. Він регу- д

Зовнішньоекономічні підрядні операції з давальницькою сировиною
Суть операцій із давальницькою сировиною (толлінг) у тому, що власник сировини, який не має потужностей з її переробки, передає її переробному підприємству в обсязі, що забезпечує одержання необхід

Виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт
Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт— це договір, за яким підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовни

Перевезення
Перевезення, а також інші відносини у сфері транспортної діяльності опосередковують транспортні договори, різні за правовою природою та змістом. Загальні положення про перевезення

Договір перевезення вантажу
Договір перевезення вантажу— це договір, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та вида

Договори перевезення пасажира, багажу та пошти
Договір перевезення пасажира та багажу— це договір, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а у разі здавання баг

Пасажирів та морського буксирування
Ці договори мають значну специфіку. Згідно зі ст.133 КТМ договір морського перевезення вантажу— це договір, за яким перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йом

Транспортне експедирування
На відміну від раніше чинного ЦК, який не передбачав регулювання договору експедиції, ЦК 2003 р. містить спеціальну главу 65 "Транспортне експедирування". Договір транспо

Зберігання
Зберігання урегульоване у гл.66 ЦК. Договір зберігання— це договір, за яким одна сторона (збері-гач) зобов'язана зберігати річ, передану їй другою стороною (пок-лажодавцем

Поняття страхування
Глава 31 ЦК 1963 p., що регулювала страхування, мала назву "Державне страхування". Однак нині здійснення страхування — не монополія держави. Тому страхування в Україні не є винятково держ

Поняття страхування
Глава 31 ЦК 1963 p., що регулювала страхування, мала назву "Державне страхування". Однак нині здійснення страхування — не монополія держави. Тому страхування в Україні не є винятково держ

Доручення
Договір доручення— це договір, за яким одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений по

Комісія
Договір комісії— це договір, за яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені,

Управління майном
Одним з нових договорів про надання послуг, передбачених у ЦК (гл.70), є договір управління майном. . .*..:-**- ,-.

Поняття кредиту
Правові основи надання, використання і повернення кредитів та регулювання взаємовідносин між суб'єктами, що виникають у процесі кредитування, докладно регулює Положення Національного банку України

Банківський вклад
Договір банківськоговкладу (депозиту) — це договір, за яким одна сторона (банк), що прийняла від другої (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), яка надійшла, зобов'язується в

Факторинг
Згідно з ч.і ст. 1077 ЦК договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги)— це договір, за яким одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати гро

Розрахунки
Розрахунки регулює гл.74 ЦК. Стосовно форм розрахунківст. 1087 ЦК передбачає, що розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності,

Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
Договори, що опосередковують розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, регулює гл.75 ЦК, Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власно

Спільна діяльність
Глава 77 ЦК регулює спільну діяльність. Договір про спільну діяльність— це договір, за яким сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягн

Публічна обіцянка винагороди
Публічна обіцянка винагороди регулюється гл.78 ЦК. Вона по-. діляється на два різновиди: 1) публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу; 2) публічна обіцянка винагороди з

Публічна обіцянка винагороди
Публічна обіцянка винагороди регулюється гл.78 ЦК. Вона по-. діляється на два різновиди: 1) публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу; 2) публічна обіцянка винагороди з

Загальні положення про відшкодування шкоди
Відшкодування шкоди регулює гл.82 ЦК. Стаття 1166 ЦК визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіял

Відшкодування шкоди, завданої малолітньою, неповнолітньою або недієздатною особою
Оскільки часткову дієздатність ЦК 2003 р. пов'язує з досягненням віку не 15, як це було передбачено ЦК 1963 p., a 14 років, тому розмежовані правила відповідальності за шкоду, заподіяну малолітньою

Відшкодування шкоди, завданої недієздатною фізичною особою.
Шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, якщо вони не доведуть, що шкода була завдана не з їх вини. Обов'язок

Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
Особливості відшкодування цієї шкоди: а) шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки; б) обов'язок відшкодування шкоди покладається на володільцяджерела підвище

Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
Особливості відшкодування цієї шкоди: а) шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки; б) обов'язок відшкодування шкоди покладається на володільцяджерела підвище

Загальні положення про спадкування
Спадкове право— це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають узв'язку зі смертю фізичної особи та переходом її прав і обов'язків до

Спадкування за законом
Спадкування за законом регулюється гл.86 ЦК. Закон визначає черговість спадкування за законом— спадкоємці за законом одержу- ють право на спадкування почергово. Кожна н

Здійснення права на спадкування
Глава 87 ЦК регулює здійснення права на спадкування. Прийняття спадщини.Згідно зі ст.І268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прий-

Виконання заповіту. Оформлення права на спадщину. Спадковий договір
Виконання заповіту.Виконання заповіту — це здійснентія останньої волі спадкодавця, вираженої у заповіті. Зазвичай суб'єктами виконання є спадкоємці, які прийняли спадщину. її прийн

Розділ II ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 7 Цивільне право від ношення § 1. Поняття цивільного правовідношення .......................................... 66 § 2. Загальна характеристика суб'єктів

Підрозділ 1. Право власності
Глава 15 Загальні положення права власності § 1. Право власності в системі речових прав .................................. 250 § 2. Поняття власності і права власн

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги