рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Право
/
Види права власності залежно від числа власників. Особливості права спільної власності

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

Види права власності залежно від числа власників. Особливості права спільної власності

Види права власності залежно від числа власників. Особливості права спільної власності - раздел Право, ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ 3.1. Поняття ІВиди Права Спільної Власності ...

3.1. Поняття івиди права спільної власності

Майно може належати на праві власності не одній, а кільком особам одночасно. В такому разі виникають відносини спільної власності.

Право спільної власності — це право двох і більше осіб на один ітой же об'єкт, який може складатися з однієї речі або з їх сукупності. Ці речі можуть бути подільними або неподільними, однак як об'єкт права власності вони створюють єдине ціле. Тому прав⁰власності кожного учасника спільної власності поширюється на весь об'єкт, а не на його частину.

З поняттям права спільної власності пов'язані категорії "ідеальна частка" і "реальна частка".

Ідеальна частка — цс частка у праві на річ. Наприклад, якШ° дві особи мають у рівних частках право спільної власності на Р'⁴'

то кожній з них належить не половина речі, а половина права на

цю рі^ч-

Реальна частка визначається при припиненні права спільної

власності і поділі речі. У цьому випадку йдеться саме про право на частину речі.

Слід мати на увазі, що співвласники можуть визначити порядок користування спільною річчю без визначення реальних часток. У цьому разі право спільної власності не припиняється, кожний зберігає свою частку в праві на річ.

Проілюструємо це таким прикладом.

Двом братам на праві спільної власності належить будинок, перший поверх якого кам'яний, а другий — дерев'яний. За угодою між ними один з братів користується першим, а інший — другим поверхом. Якщо за невідомих обставин другий поверх згорить, ризик випадкової загибелі речі ляже на обох власників: загальний розмір будинку поменшає, але обидва зберігають частку у праві на вцілілу частину будинку. Отже, той з братів, який користувався дерев'яною частиною будинку, зберігає право користування першим поверхом. Якщо ж верхня частина будови з випадкової причини буде знищена після того, як будуть визначені реальні частки і відбудеться поділ будинку, то власник другого поверху не зможе претендувати на вцілілу частину будинку. Як власник він несе ризик випадкової загибелі речі.

Стаття 3 Закону "Про власність" зняла обмеження, що існували раніше в законодавстві щодо суб'єктного складу учасників спільної власності. Тепер можливе виникнення відносин спільної власності за участю громадян, юридичних осіб і держави, тобто незалежно від форми власності.

Види спільної власності. Спільне майно може належати сторонам на праві спільної часткової власності чи на праві спільної сумісної власності.

Спільна часткова власність має місце тоді, коли частка співвласників у праві власності на спільне майно (ідеальну частку) чітко визначена наперед. Якщо законом або угодою учасників спільної власності не передбачене інше, то до спільного майна застосовується правовий режим саме спільної часткової власності (ст.355 ЦК). Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути Фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (ст.356 ЦК).

При спільній сумісній власності розміри часток заздалегідь не визначені, хоча і припускається, що вони рівні. Спільна сумісна власність виникає у випадках, безпосередньо передбачених у зако-^н} (наприклад, спільна сумісна власність подружжя), а також на ^ПіДставі угоди учасників спільної часткової власності.

Особливістю суб'єктного складу правовідносин спільної влас-^н°сті є велика кількість її учасників. У зв'язку з цим правовідносини виникають не тільки між власником і невласником, а й між власниками. У літературі розрізняють зовнішні правовідносини

спільної власності (між співвласниками з однієї сторони І невлас-никами — з іншої) та внутрішні правовідносини спільної власності (між самими власниками)¹.

Змістом внутрішніх правовідносин спільної власності є право кожного із співвласників щодо володіння, користування і розпорядження спільною річчю й обов'язок кожного Із співвласників погоджувати свою поведінку щодо володіння, користування і розпорядження спільною річчю з іншими співвласниками², тобто кожен із співвласників при здійсненні права спільної власності зобов'язаний не тільки не перешкоджати один одному в здійсненні повноважень права спільної власності, а й погоджувати свою поведінку щодо володіння, користування і розпорядження спільним майном з іншими співвласниками.

3.2. Право спільної часткової власності

Спільна часткова власність може виникати в силу будь-яких підстав, не заборонених законом.

Зокрема підставами виникнення права спільної часткової власності можуть бути:

1) спільне створення двома або більше особами спільної речіабо її переробка, крім випадків, передбачених законом (ст.ст.331,332 ЦК, ч-2 ст.17 Закону "Про власність");

2) одержання плодів, продукції або доходів від спільного майна,якщо ці плоди, продукція або доходи не розділені між учасникамиспільної часткової власності (ст.359 ЦК);

3) придбання декількома особами неподільної речі;

4) угода подружжя (колишнього подружжя) про визначеннярозміру часток у спільній сумісній власності або рішення суду провизначення розміру часток неподільної речі, що належать подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності;

5) шлюбний договір, яким встановлено режим спільної сумісноївласності для того чи іншого майна;

6) відчуження власником частки у праві власності на річ;

7) спадкування двома або більше особами за умови, що успадковане майно не розділене між спадкоємцями.

Цей перелік не є вичерпним. Тому можливі й інші підстави виникнення права спільної часткової власності, наприклад, у разі приватизації квартири (будинку), коли члени сім'ї домовляються, що приватизована квартира (будинок) належатиме їм на праві спільної часткової власності (ст.8 Закону від 19 червня 1992 р-"Про приватизацію державного житлового фонду"); виконання договору про спільну діяльність (ст.ПЗО ЦК).

¹ Див.: Червоньтй Ю.С. Понятие и види обшей собствснности по советскому праву/ Вопросьі госудзретва и права развитого социалистического обшества. - Харьков, 1975. -С. 102-103.

^: Див.: Гражланский кодекс Украиньї: Научно-практичсский комментарий. - Хар^ь~ ков, 2000. - СІ89

Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівпи-_и якшо інше не встановлено домовленістю співвласників або за-

коном.

Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені його коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Співвласник жилого будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того із співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників (ст.357 ЦК).

Здійснення права спільної власності грунтується на простому принципі: реалізація права одним із співвласників не повинна ущемлювати інтереси інших співвласників. Іншими словами, воля і права кожного учасника спільної власності обмежені правами інших її учасників. Тому право спільної власності ще називають "утисненим" правом власності.

На цьому загальному принципі грунтується вирішення всіх конкретних питань щодо здійснення права спільної власності, передбачених ст.ст.357-364 ЦК.

Отже, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.

Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язко-^вим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно (ст.358 ЦК).

. Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у

. пільній частковій власності, надходять до складу спільного майна

Розподіляються між співвласниками відповідно до їх часток у пра-

ві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (ст.360 ЦК). Якщо хто-небудь з учасників права спільної часткової власності ухиляється від участі в спільних витратах, інші співвласники, що внесли за нього платежі щодо спільного майна, можуть стягнути з нього відповідну частку витрат як безпідставно збережене майно (ст.1212 ЦК).

Важливою правомочністю співвласника є його право розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності (ст.361 ЦК).

При цьому гарантією захисту прав та інтересів інших співвласників є передбачене ст.362 ЦК їх переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності. Суть його полягає у тому, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Для реалізації цього права передбачено, що продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна — впродовж десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Якщо бажання придбати частку в праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Водночас позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором має сплатити покупець.

Проте пред'явлення такого позову не має наслідком визнання недійсним договору купівлі-продажу (п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними"). Натомість, у цьому разі співвласник у межах установленого законом терміну може вимагати переведення на нього прав І обов'язків покупця за укладеною угодою.

До таких вимог застосовується позовна давність у один рік.

Право переважної купівлі застосовується лише у разі продажу одним із співвласників своєї частки стороннім особам. Тобто воно

застосовується у разі продажу співвласником його частки іншо-^н _сПіввласнику, а також у випадку відчуження частки іншим спо-обом (зокрема при безоплатному переданні). У цьому разі дотримання викладеної вище процедури не потрібне. ВІдчужувач може передати безоплатно свого частку в праві спільної власності будь-якій особі, не повідомляючи про це інших співвласників, не запитуючи на це їх згоди тощо.

Передання співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.

При відчуженні частки у праві спільної' часткової власності вона переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін. Момент укладення договору визначається згідно з правилами ст.640 ЦК. Хоча 4.2 ст.363 ЦК стосовно відчуження частки у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, відсилає до ст.334 ЦК, але, очевидно, у цьому випадку слід керуватися не стільки положеннями цієї статті, скільки ст.640 ЦК.

Співвласник має право па виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (йдеться про неподільну річ), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч.З ст.364 ЦК). Вважаємо, що в такій самій формі має вчинятися договір про виплату компенсації замість виділу частки.

Право вимагати виділу частки у спільному майні має не тільки сам учасник, а й його кредитор (у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення). Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.

У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення Інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу.

У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів чи переведення на нього прав та обов'яз-^К співвласника-боржника, з проведенням відповідного перера- (ст.366 ЦК).

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене^а Рішенням суду на підставі позову інших співвласників. Але дляЗД такого позову судом необхідне існування таких умов:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї;

5) позивач попередньо вніс вартість цієї частки на депозитнийрахунок суду.

Якщо виділ частки із спільного майна відбувається із збереженням спільної власності (вона припиняється лише для особи, частка якої виділена), то у разі поділу майна в натурі між співвласниками за домовленістю між ними право спільної часткової власності на нього припиняється.

Договір про поділ нерухомого майна, шо є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Підставами припинення права спільної часткової власності може бути:

1) відчуження частки одним з двох співвласників іншому;

2) відчуження часток всіма співвласниками одному з них:

3) перехід до одного здвох співвласників частки іншого у спадщину;

4) реалізація майна, що знаходиться у спільній частковій власності. Отримана грошова сума розподіляється між співвласникамипропорційно розміру належних їм часток у праві спільної часткової власності.

3.3. Право спільної сумісної власності

Спільна сумісна власність — це спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом (ст.368 ЦК).

Підставами виникнення права спільної сумісної власності є:

• набуття майна подружжям під час шлюбу, якщо інше не передбачено законом або шлюбним договором (ч.З ст.368 ЦК, ч.іст.60 СК);

• набуття майна внаслідок спільної праці членів сім'ї, якшо Інше не встановлено письмовою угодою між ними (ч.і ст.17 Закону"Про власність", ч.4 ст.368 ЦК);

• набуття майна внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, якщо письмовою угодою між ними встановлений режим спільної сумісної власності на набутевнаслідок такої діяльності майно (ч.2 ст.17 Закону "Про власність");

• набуття майна особами, що ведуть селянське (фермерське)господарство, якщо інше не встановлено письмовою угодою мі*ними (ч,2 ст.18 Закону "Про власність");

пєредання квартири або будинку з державного житлового /ЬондУ шляхом приватизації за письмовою згодою всіх членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність (ч,2 ст.8 Закону "Про приватизацію державного житлового фонду");

• домовленість суб'єктів щодо встановлення правового режиму сумісної власності стосовно майна, яке перебуває у їх спільній власності.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюють право такої власності спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який піддягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово І нотаріально посвідчена.

Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Право-чин щодо розпорядження спільним майном, вчинений такою особою без повноважень або з перевищенням повноважень, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника (ст-369 ЦК).

Співвласники мають право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній сумісній власності у тому ж порядку, що встановлений для виділу частки Із спільної часткової власності (ст.ст.370, 364 ЦК). У цьому разі вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Так само, як і при спільній частковій власності, провадиться виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї за вимогою кредитора (ст.ст.371, 366 ЦК), а також поділ майна, яке є у спільній сумісній власності. При цьому вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Проте за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення (ст.372 ЦК).

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ... Підручник Київ...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Види права власності залежно від числа власників. Особливості права спільної власності

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Джерела приватного права
Термін "джерела права" може вживатися в кількох значеннях. Найпопулярнішими з них є розуміння джерела права як чинника, що породжує право, і як форми правотворення (форми норми права). У

Значення римського приватного права
Торкаючись питання про значення римського приватного права як еталона сучасних європейських систем приватного права, слід зазначити, що, звичайно, не йдеться про те, що норми цієї давньої правової

Значення порівняльної цивілістики
Завданням порівняльної цивілістики є вивчення різних систем приватного права як елементів відповідної культури, а також національних систем цивільного права і цивілістичних інститутів у їх розвитку

Критерії класифікації приватного (цивільного) права
У процесі формування й розвитку права склалися певні правові системи, які відрізняються підходом до розв'язання принципових питань правового становища особи, відносин її з державою, методами правов

Європейські родини приватного (цивільного) права
Вище вже згадувалося, що європейські системи приватного права на підґрунті подібності визначальних ознак можуть бути згруповані у певні сукупності, які тут іменуються "родини приватного (цивіл

Предмет цивільного права
Предметом цивільного права в радянському цивільному праві традиційно визнавалися: майнові відносини; особисті немайнові відносини, пов'язані з майновими; інші особисті немайнові відносини. Зокрема,

Засади цивільного права
Характерні риси цивільно-правового методу правового регулювання знайшли відображення в засадах цивільного права (у ст.З ЦК вони іменуються засадами цивільного законодавства), під якими маються на у

Функції цивільного права
Характеристику цивільного права як галузі національного права Доповнюють перелік його функцій і внутрішня система побудови. Функ

Структура цивільного права
У літературі з цивільного права при характеристиці внутрішньої побудови (розміщення норм) цієї галузі найчастіше йдеться про систему або структуру цивільного права. Відомо, що може бути ви

Дія актів цивільного законодавства
Практичне значення має визначення дії цивільних законів у ча-с* У просторі, за колом осіб. 1) Дія актів цивільного законодавства у часі.Дія актів цивільного зак

Міжнародні договори
Специфічною формою цивільного законодавства є міжнародні договори. Міжнародний договір — це угода двох або кількох держав, що містить норми права про встановлення, зміну або припинення пра

Аналогія
Цивільне законодавство не здатне (та й не призначене) встановлювати норми на всі випадки життя. Його характерною рисою є диспозитивність у врегулюванні цивільних відносин. У зв'язку з цим

Поняття і предмет науки цивільного права
На відміну від галузі цивільного права, що регулює особисті та майнові відносини юридично рівних суб'єктів, і цивільного законодавства, яке є зовнішньою формою цивільно-правових норм, наука цивільн

Методологія цивілістики
Дослідження предмета цивілістики проводиться за допомогою спеціальних наукових прийомів, засобів, що забезпечують досягнення мети — пізнання і отримання наукового результату. Ці прийоми і засоби на

Система науки цивільного права
З урахуванням зазначеного вище наука цивільного права може бути умовно поділена на три головних частини: 1. Догма цивільного (приватного) права. 2. Історія цивільного (приватного)

Особливості формування цивільного права в Україні
Відповідь на запитання, до якого типу належить цивільне право України, має важливе практичне значення, оскільки від цього залежить визначення тенденцій його розвитку, можливість передбачення зусиль

Цивільне право в Україні за радянських часів
Значною мірою радянська цивільно-правова доктрина в Україні виявилась у відмові від визнання поділу права на приватне і публічне, а відтак — у відмові від приватного права як такого. Це зн

Цивільного кодексу України
На момент проголошення незалежності України цивільні відносини у нашій державі регулювалися значною кількістю законодавчих актів, виданих за часів Існування СРСР та УРСР. Після проголошення незалеж

Поняття цивільного правовідношення
Характерними ознакамиправовідносин є такі: 1) Правові відношення виникають, змінюються та припиняють*ся лише на підставі правових норм, які безпосередньо породжуютьправові

Загальні положення про фізичну особу
У радянському цивільному праві термін "фізична особа" не використовувався, оскільки ця категорія вважалася суто буржуазною і піддавалася відповідній критиці. Натомість, у цивільному закон

Правоздатність фізичних осіб
Правоздатність фізичної особи може бути визначена як здатність людини мати цивільні права і обов'язки. Цивільна правоздатність є необхідною передумовою виникнення цивільних прав та обов'яз

Поняття та елементи дієздатності фізичної особи
Для того, щоб мати можливість самостійно створювати для себе цивільні права і обов'язки, фізична особа має бути не тільки правоздатною, а й дієздатною. У найпростішому вигляді дієздатність

Диференціація дієздатності фізичної особи
На відміну від правоздатності дієздатність пов'язана зі здійсненням громадянином вольових дій, що припускає досягнення певно го рівня психічної зрілості. Критеріями дієздатності є вік, а такс» стан

Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання її недієздатною
За наявності достатніх підстав за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування згідно з ч.5 ст.32 ЦК суд може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджат

Фізична особа як підприємець
Як згадувалося вище, важливим елементом дієздатності фізичної особи є бізнеедієздатність — можливість займатися підприємницького (комерційною) діяльністю. Підприємництво — це безпосередня

Поняття і ознаки юридичної особи
ЦК не дає визначення поняття "юридична особа". Натомість, ст.80 ЦК, яка має назву "Поняття юридичної особи", містить вказівку на деякі характерні ознаки цього поняття, зазначаюч

Сутність юридичної особи
Тривалий час сутність юридичної особи у радянській цивілісти-ці з'ясовувалася лише стосовно державних юридичних осіб, насамперед підприємств. Основу цього становили потреби повністю одержа

Виникнення та припинення діяльності юридичних осіб
Традиційно в радянському та пострадянському цивільному праві розрізняли три способи виникнення юридичних осіб: розпорядчий, нормативно-явочний і дозвільний. Розпорядчий порядок виникнення

Республіки Крим, територіальних громад
у цивільних відносинах Якзазначено в ч.2 ст.2 ЦК, учасниками цивільних відносин можуть бути суб'єкти як приватного, так і публічного права. До су

У цивільних відносинах
Основні засади участі держави та українського народу у правовідносинах визначені у Конституції України — Основному Законі держави. Держава може мати особисті немайнові права, але лише ті.

Республіки Крим, територіальних громад
у цивільних відносинах Держава, Автономна Республіка Крим і територіальні громади здійснюють цивільну дієздатність через свої органи та представників. Найчастіше

Захист цивільних прав та інтересів у адміністративному порядку
Захист цивільних прав в адміністративному порядку здійснюється насамперед Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування

Самозахист цивільних прав та інтересів
Для самозахисту як способу захисту цивільних прав характерним є те, що особа захищає свої цивільні права та інтереси своїми власними діями. Іншими словами, це — захист без звернення до суду або інш

Строки і терміни реалізації та захисту цивільних прав
Виникнення, здійснення та захист цивільних прав цивільне за] конодавство пов'язує з перебігом певних відрізків часу (строків)] настанням зазначених у договорі чи у законі дат (термінів), певні поді

Строки захисту цивільних прав. Позовна давність
Можливість захисту цивільних прав у багатьох випадках залежить В1Д дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Поняттяі ознаки правочину
І Законодавче визначення правочину міститься в ст.202 ЦК, яка передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Однак

Правові наслідки недійсності правочину
За загальним правилом, встановленим ст.216 ЦК, основним наслідком укладення правочину, що не відповідає вимогам закону (ст.203 ЦК та інші) і визнається недійсним, є двостороння реституція.

Окремі види недійсних правочинів
я І. Правочини з дефектами суб'єктного складу цивільна дієздатність (правочиноздатність) осіб, які не досягли 14 років, обмежується правом самостійно здійснювати дрібні побутові пра

Підстави виникнення та види представництва
Право на вчинення дій від імені іншої особи може грунтуватися на різних юридичних фактах, з якими закон (ч.З ст.237 ЦК) Пов'язує виникнення повноваження. Такими юридичними фактами (підстав

Передоручення
Представник зобов'язаний особисто вчинити дію, передбачену наданим йому повноваженням. Але він може також передоручити її здійснення іншій особі, якщо таке передоручення передбачене договором або д

Представництво за довіреністю
Представництво, яке Грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреність — це письмовий документ, що видається представнику особою, яку представляють, для представництва

Право повного господарського відання і право оперативного управління як засоби здійснення права власності
У деяких випадках здійснення права власності безпосередньо власником неможливе. В такому разі у праві використовуються так звані речові права вторинного характеру. Вони не можуть існувати самостійн

Первинні способи набуття права власності
Первинними способами виникнення права власності є: 1) Виробництво — такий спосіб виникнення права власності, коли воно виникає у зв'язку з виготовленням або створенням якоїсь речі, шо не і

Похідні (вторинні) способи набуття права власності
При похідних способах набуття права власності право набувача грунтується на праві відчужувача. Такими способами є: придбання майна за договором і в порядку спадкування. 1) Договір

Види права власності залежно від правового режиму
4.1. Право власності на землю (земельну ділянку) Особливості права власності на землю полягають у тому, що згЩно зі ст. 14 Конституції земля є основним націон

Загальна характеристика захисту права власності
Приступаючи до розгляду питань захисту права власності, насамперед слід звернути увагу, що у літературі йдеться як про захист права власності1, так і про його охорону2.

Віндикаційний позов
Основним речово-правовим засобом захисту права власності є віндикаційний позов, сутність якого полягає у витребуванні власником свого майна з чужого володіння. Зокрема ст.387 ЦК встановлює, що влас

Права на чужі речі. Загальна характеристика
Важливим речовим правом є право на чужі речі. У цьому випадку право власності належить одній особі, в той час як інша має на те ж майно таке саме (безпосереднє) речове право, тільки вужче за змісто

Володіння (посідання) і право володіння чужим майном
6.1. Володіння (посідання) Ведучи мову про володіння як правову категорію необхідно розрізняти "право володіння" як елемент права власності та як вид права на чужі речі (в

Поняттята види інтелектуальної власності
Однією з найбільш важливих і характерних рис людини як частини живого світу є її здатність до осмисленої (цілеспрямованої) творчості. Творчість визначається як цілеспрямована інтелектуальн

Право інтелектуальної власності як вид речового права
Визначаючи поняття "право інтелектуальної власності", слід враховувати, що воно може вживатися у суб'єктивному та об'єктивному розумінні, а також нерідко вживається, у тому чис

Здійснення права інтелектуальної власності
. Характер та спрямованість можливої поведінки суб'єкта права електуальної власності, а отже, і напрямів здійснення цього пра- а в загальному вигляді визнача

Захист права інтелектуальної власності
Захист права інтелектуальної власності в Україні в останні роки набуває усе більшої гостроти, оскільки масштаби порушення цих прав стрімко зростають. Варто хоча б пригадати проблему виробництва та

Класифікація засобів забезпечення виконання зобов
Засоби забезпечення виконання зобов'язань можуть бути класифіковані за різними підставами. Так, залежно від часу і способу встановлення (виникнення) вони можуть бути поділені на спеціальні

Застава
Основним нормативним актом, що регулює заставні правовідносини в Україні, тривалий час залишався Закон "Про заставу". Тепер у ЦК заставі присвячені ст.ст.572-593, де визначені основні пол

Застава без передачі майна заставодержателю.
Згідно зі ст.1 Закону України від 5 червня 2003 р. "Про іпотеку" іпотекою вважається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іп

Застава з передачею заставленого майна заставодержателю.
Заклад — це застава з передачею заставленого майна заставодержателю або за його наказом — третій особі (ч.2 ст.575 ЦК, ст.44 Закону "Про заставу"). За домовленістю заставодержателя із зас

Поняття цивільно-правової відповідальності
Приступаючи до аналізу цієї складної правової категорії, насамперед слід нагадати про існування двох різних підходів до розуміння відповідальності. Сутність цих відмінностей полягає в тому, що юрид

Підстава цивільно-правової відповідальності
Як випливає із визначення, характерних ознак і самої суті цього правового Інституту, цивільно-правова відповідальність застосовується до осіб, винних у скоєнні цивільного правопорушення. Тому згідн

Підстави звільнення від відповідальності
Як зазначалося вище, цивільно-правова відповідальність настає за наявності підстав (умов), передбачених чинним законодавством. Отже, відсутність цих умов означає, що немає і відповідальності.

Категорія господарського (підприємницького) договору
Свого часу була поширена теорія господарського договору як особливого виду договору. Зараз цей вид угод набув дещо інших ознак, він активно використовується у сфері підприємницької діяльності, що п

Укладення, зміна та розірвання договорів
Оскільки цивільно-правовий договір є однією з основних підстав виникнення зобов'язань, його характеристика не може бути повною без висвітлення порядку укладення договорів. Розгляньмо споча

Загальні положення про купівлю-продаж
1.1. Поняття договору купівлі-продажу Договір купівлі-продажу— це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати

Роздрібна купівля-продаж
Договір роздрібної купівлі-продажу— це договір, за яким продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно пр

Поняття договору поставки.
Договір поставки збережений у новому ЦК (§3 гл.54), однак не як самостійний цивільно-правовий договір, а як один з різновидів договору купівлі-продажу, що регулює відносини з реалізації товарів, як

Контрактація сільськогосподарської продукції
Державна закупівля сільськогосподарської продукції у її виробників здійснюється за договорами контрактації, що укладаються на основі державних замовлень. Контрактація сільськогосподарської

Договір оренди державного та комунального майна
Цей договір, що є різновидом договору найму, характеризується Істотними особливостями. Нормативна база.Основні нормативно-правові акти, що регулюють цей договір:

Поняття житлового законодавства та договору найма житла
Житлове законодавство— це сукупність нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини щодо реалізації конституційного права на житло та пов'язані з ними відносини щодо

Право на збереження житла за тимчасово відсутніми особами.
Згідно зі ст-71 ЖК у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї у будинках державного або громадського житлового фонду за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Од

Змінаі розірвання договору найму житла
Зміни договору найму жилого приміщення можуть вимагати обидві сторони — наймодавець та наймач. За загальним правилом, зміна договору допускається лише за згодою наймача, членів його сім'ї та наймод

Договір підряду
Глава 61 ЦК регулює підряд. Договір підряду— це договір, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (з

Будівельний підряд
Відповідно до нового ЦК договір, який раніше мав назву "договір підряду на капітальне будівництво", іменується договором будівельного підряду. Договір будівельного підряд

Підряд на проектні та пошукові роботи
Договір підряду на виконання проектних та пошукових робіт регулює відносини, що виникають під час проектування і проведення дослідницьких робіт для капітального будівництва. Він регу- д

Зовнішньоекономічні підрядні операції з давальницькою сировиною
Суть операцій із давальницькою сировиною (толлінг) у тому, що власник сировини, який не має потужностей з її переробки, передає її переробному підприємству в обсязі, що забезпечує одержання необхід

Виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт
Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт— це договір, за яким підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовни

Перевезення
Перевезення, а також інші відносини у сфері транспортної діяльності опосередковують транспортні договори, різні за правовою природою та змістом. Загальні положення про перевезення

Договір перевезення вантажу
Договір перевезення вантажу— це договір, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та вида

Договори перевезення пасажира, багажу та пошти
Договір перевезення пасажира та багажу— це договір, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а у разі здавання баг

Пасажирів та морського буксирування
Ці договори мають значну специфіку. Згідно зі ст.133 КТМ договір морського перевезення вантажу— це договір, за яким перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йом

Транспортне експедирування
На відміну від раніше чинного ЦК, який не передбачав регулювання договору експедиції, ЦК 2003 р. містить спеціальну главу 65 "Транспортне експедирування". Договір транспо

Зберігання
Зберігання урегульоване у гл.66 ЦК. Договір зберігання— це договір, за яким одна сторона (збері-гач) зобов'язана зберігати річ, передану їй другою стороною (пок-лажодавцем

Поняття страхування
Глава 31 ЦК 1963 p., що регулювала страхування, мала назву "Державне страхування". Однак нині здійснення страхування — не монополія держави. Тому страхування в Україні не є винятково держ

Доручення
Договір доручення— це договір, за яким одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений по

Комісія
Договір комісії— це договір, за яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені,

Управління майном
Одним з нових договорів про надання послуг, передбачених у ЦК (гл.70), є договір управління майном. . .*..:-**- ,-.

Поняття кредиту
Правові основи надання, використання і повернення кредитів та регулювання взаємовідносин між суб'єктами, що виникають у процесі кредитування, докладно регулює Положення Національного банку України

Банківський вклад
Договір банківськоговкладу (депозиту) — це договір, за яким одна сторона (банк), що прийняла від другої (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), яка надійшла, зобов'язується в

Факторинг
Згідно з ч.і ст. 1077 ЦК договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги)— це договір, за яким одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати гро

Розрахунки
Розрахунки регулює гл.74 ЦК. Стосовно форм розрахунківст. 1087 ЦК передбачає, що розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності,

Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
Договори, що опосередковують розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, регулює гл.75 ЦК, Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власно

Спільна діяльність
Глава 77 ЦК регулює спільну діяльність. Договір про спільну діяльність— це договір, за яким сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягн

Публічна обіцянка винагороди
Публічна обіцянка винагороди регулюється гл.78 ЦК. Вона по-. діляється на два різновиди: 1) публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу; 2) публічна обіцянка винагороди з

Загальні положення про відшкодування шкоди
Відшкодування шкоди регулює гл.82 ЦК. Стаття 1166 ЦК визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіял

Відшкодування шкоди, завданої малолітньою, неповнолітньою або недієздатною особою
Оскільки часткову дієздатність ЦК 2003 р. пов'язує з досягненням віку не 15, як це було передбачено ЦК 1963 p., a 14 років, тому розмежовані правила відповідальності за шкоду, заподіяну малолітньою

Відшкодування шкоди, завданої недієздатною фізичною особою.
Шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, якщо вони не доведуть, що шкода була завдана не з їх вини. Обов'язок

Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
Особливості відшкодування цієї шкоди: а) шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки; б) обов'язок відшкодування шкоди покладається на володільцяджерела підвище

Загальні положення про спадкування
Спадкове право— це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають узв'язку зі смертю фізичної особи та переходом її прав і обов'язків до

Спадкування за законом
Спадкування за законом регулюється гл.86 ЦК. Закон визначає черговість спадкування за законом— спадкоємці за законом одержу- ють право на спадкування почергово. Кожна н

Здійснення права на спадкування
Глава 87 ЦК регулює здійснення права на спадкування. Прийняття спадщини.Згідно зі ст.І268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прий-

Виконання заповіту. Оформлення права на спадщину. Спадковий договір
Виконання заповіту.Виконання заповіту — це здійснентія останньої волі спадкодавця, вираженої у заповіті. Зазвичай суб'єктами виконання є спадкоємці, які прийняли спадщину. її прийн

Розділ II ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 7 Цивільне право від ношення § 1. Поняття цивільного правовідношення .......................................... 66 § 2. Загальна характеристика суб'єктів

Підрозділ 1. Право власності
Глава 15 Загальні положення права власності § 1. Право власності в системі речових прав .................................. 250 § 2. Поняття власності і права власн