рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Право
/
Підстави звільнення від відповідальності

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

Підстави звільнення від відповідальності

Підстави звільнення від відповідальності - раздел Право, ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ Як Зазначалося Вище, Цивільно-Правова Відповідальність Настає За Наявності Пі...

Як зазначалося вище, цивільно-правова відповідальність настає за наявності підстав (умов), передбачених чинним законодавством. Отже, відсутність цих умов означає, що немає і відповідальності.

Однак можливі ситуації, коли за наявності формальних підстав (фактичного складу) для виникнення правовідносин відповідальності законодавець не вважає доцільним настання таких наслідків. У таких випадках йдеться про звільнення від відповідальності внаслідок неможливості виконання зобов'язання. При цьому неможливість виконання виникає не з вини боржника.

Підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності внаслідок неможливості виконання зобов'язання, зокрема, є:

1) вина кредитора;

2) непереборна сила;

3) випадок;

4) інші обставини, що спричиняють неможливість виконаннязобов'язання, якщо вони виникли не з вини боржника.

Вина кредитора як підстава звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання передбачена відповідними нормами ЦК, за змістом яких невиконання або неналежне виконання зобов'язання, зумовлене наміром або необережністю кредитора, звільняє боржника від відповідальності, якщо інше не встановлене законом.

Звідси випливають умови звільнення боржника від відповідальності. Це:

1) протиправність дій кредитора даного зобов'язання;

2) наявність його вини в будь-якій формі;

3) причинний зв'язок між винними діями кредитора і неможливістю належного виконання даного зобов'язання.

Непереборна сила тлумачиться як надзвичайна, невідворотна за даних умов подія, яка внаслідок своїх властивостей унеможливлює виконання зобов'язання.

Непереборна сила може бути подією як природного (ураган, повінь, обвал тощо), так і соціального (страйк, бойові дії тощо) характеру.

її властивостями є:

— надзвичайність (вона виходить за межі звичайних повсякденних явищ — схід, захід сонця, дощ, вітер тощо);

— невідворотність (її неможливо попередити і подолати на сучасному рівні розвитку науки І техніки).

Для того, щоб дія непереборної сили спричинила звільнення боржника від відповідальності, необхідна не просто її наявність, а щоб вона перешкоджала виконанню даного зобов'язання (наприк-

повінь у Закарпатті є непереборною силою, але не перешкод-' виконанню зобов'язання з постачання цукру з Вінницької в Одеську область). Непереборна сила звільняє боржника від відповідальності у всіх випадках, крім таких, що прямо зумовлені в за-

Випадок тлумачиться як обставина, яку не можна передбачити, _а _тоМу _ запобігти в певній ситуації.

Якщо непереборна сила є невідворотною внаслідок своєї надзвичайності, непідконтрольності, то випадок є невідворотним тому, що його не можна передбачити. Якби особа знала заздалегідь про ию обставину, її наслідків можна було б уникнути. Прикладом випадку може бути вихід з ладу стернового управління внаслідок "втоми металу", відмова двигуна літака через попадання в сопло

птаха тощо.

Нерідко випадок визначають як антипод вини, використовуючи дихотомію: винність — випадковість¹. У зв'язку з цим можна дійти висновку, що йдеться не про звільнення від відповідальності, а про ЇЇ ненастання у зв'язку з відсутністю складу правопорушення і, зокрема, такого його елементу, як вина.

Однак уявляється, що таке фактичне ототожнення цих понять є невиправданим. У цивільному праві можливою є і відповідальність при неповному складі правопорушення, в тому числі за відсутності вини. Можливе також покладання відповідальності на третіх осіб (батьків, опікунів, поручителів, гарантів тощо). Для таких випадків безвинної відповідальності може мати значення врахування випадку як самостійної правової категорії. Наприклад, поручитель може бути звільнений від відповідальності за невиконання зобов'язання боржником за наявності випадкової неможливості виконання цього зобов'язання.

Неможливість виконання зобов'язання може виникнути і внаслідок інших обставин (наприклад, урядом встановлено мораторій на виконання певного виду договорів, в якомусь регіоні оголошений карантин тощо). На відміну від ненастання відповідальності через відсутність складу правопорушення, тут насамперед має бути встановлене не те, чи відсутня вина боржника, а те, чи доведена наявність обставини, що перешкоджає виконанню зобов'язання.

Додаткова література:

1. Алексеев С.С. О составе гражданского правонарушения //Правоведение. — 1958. — №1.

2. Варкалло В. Об ответственности по гражданскому праву. —М., 1978.

3. Васькин В.В., Овчинников Н.И., Рогович Л.Н. Гражданско-^пРавовая ответственность. — Владивосток, 1988.

¹ Див.: Цивільне право Україні. - Кн.І. - К., 1999. - С.841.

4. Завидов Б.Д., Гусєв О.Б. Гражданско-правовая ответствец-ность: Справочник практикующего юриста. — М, 2000.

5. Матвеев М.К. Основания гражданско-правовои ответственности. - М, 1970.

6. Матвссв М.К. Вина в советском гражданском праве. — {(1955.

7. Повьішение роли гражданско-правовои ответствен ности в ох-ране интересов граждан и организаций. — К., 1988.

8. Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскомуправу. — Саратов, 1973.

9. Ткачук А.Л. Значення вини у відносинах відповідальності за порушення договірних зобов'язань: Автореф. дис. канд. юрид. наук. —К., 2002.

Глава 24 Категорія договору в цивільному праві

1. Поняття договору.

2. Види договорів.

3. Категорія господарського (підприємницького) договору.

4. Зміст (умови) договору.

5. Укладення, зміна та розірвання договорів.

§ 1. Поняття договору

Незважаючи на те значення, яке має цивільно-правовий договір в економічній сфері, ні ЦК УСРР 1922 p., ні ЦК 1963 p., ні навіть ЦК 2003 р. не дають його визначення та достатньо детальної характеристики. Законодавець обмежився лише вказівкою на деякі характерні ознаки договору. Так, ст.626 ЦК 2003 р. визначає договір як домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Проте слід враховувати, шо договір може розглядатися як багатозначне явище: як підстава виникнення правовідношення; як саме правовідношення, що виникло з цієї підстави; як форма, в якій відповідне правовідношення втілюється.

При цьому найважливішим значенням терміна "договір" є якраз розуміння його як підстави виникнення правовідношення (цивільних прав і обов'язків). Саме такий підхід дозволяє визначити сутність, значення і характерні ознаки договору. Тому найбільш вдалим видається визначення договору як домовленості двох або кількох суб'єктів, спрямованої на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних правовідносин.

Звідси випливає, що характерними ознаками договору як юридичного факту є те, що в ньому виражається взаємна воля сторін, а також те, шо він є узгодженими діями суб'єктів, спрямованими на досягнення певних цивільно-правових наслідків: встановлення, зміну, припинення цивільних правовідносин.

За своєю правовою природою будь-який цивільно-правовий договір є правочином. Категорії "правочин" і "договір" співвідносяться між собою як загальне і окреме: кожний договір є правочином, але не кожний правочин є договором. Договорами є лише дво- чи багатосторонні правочини, тоді як правочином можуть бути також ДП однієї особи, спрямовані на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків (односторонні правочини). Отже, на договори поширюються загальні положення щодо правочинів, встановлені гл.16 ЦК.

Слід зазначити, що поняття "договір" використовується також в !Нщих галузях законодавства (наприклад, трудовий договір, адміністративний договір тошо). Проте там договір виступає як категорія відповідної галузі права з відповідними особливостями визна-

чення та правового регулювання. До деяких з таких договірних відносин цивільно-правові норми можуть застосовуватися за умови що цс прямо передбачено законодавством.

Сутність, а також значення цивільно-правового договору найбільш яскраво виявляються в функціях, що ним виконуються. До функцій цивільно-правового договору належать: регулятивна, ініціативна, програмно-координаційна, інформаційна, гарантійна, захисна.

Регулятивна функція договору зумовлена зростанням його значення як джерела (форми) регулювання цивільних відносин. Вона означає, що договір розцінюється як форма цивільного законодавства. Він може встановлювати права й обов'язки не тільки для учасників конкретних відносин, а й для Інших осіб, які вступають у відносини з учасниками цього договору.

Ініціативна функція договору полягає в тому, шо він є актом вияву ініціативи і реалізації диспозитивності сторін.

Програмно-координаційна функція означає, що договір є своєрідною програмою поведінки його учасників і засобом координації цієї поведінки.

Інформаційна функція виявляється в тому, що договір містить певну інформацію про права і обов'язки сторін.

Гарантійна функція зводиться до залучення з метою стимулювання належного виконання договору системи забезпечувальних засобів, які також отримують договірну форму.

Захисна функція полягає в застосуванні механізму захисту порушених прав шляхом примусу до виконання зобов'язання в натурі, відшкодування збитків тощо.

Називають також інші функції договору. Наприклад, відзначається роль договору як засобу, шо дисциплінує цивільний обіг. При цьому підкреслюється, що договірна дисципліна, тобто найсуворі-ше виконання договірних зобов'язань, є найважливішим елементом правового механізму, що покликаний забезпечити стабільність ринкової економіки, захист законних прав І Інтересів учасників торгового обігу та інших цивільно-правових відносин.

Однією із засад договірних зобов'язань, як і засад приватного права взагалі, є свобода договору, яка є неодмінною ознакою, передумовою і умовою існування ринкової економіки.

Стаття 627 ЦК визначає свободу договору таким чином: "Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості". Звідси випливає, що свобода договору означає; і) неприпустимість примусу вступу в договірні відносини. Учасники цивільного обігу мають право вільно, виходячи з власних інтересів, вирішувати, вступати їм у договірні відносини чи не вступати. Як виняток з загального правила, обов'язок вступу в договірні відносини може бути прямо встановлений актом цивільного за-426

онодавства (публічний договір — ст.633 ЦК) або передбачений одою сторін (ст.635 ЦК);

2) можливість вільного вибору майбутнього контрагента. Винят-з цього правила можуть встановлюватися лише законом. На-

иклад, підприємець за публічним договором бере на себе обов'язок продати майно, надати послуги тощо кожному, хто до нього звернеться (ст.633 ЦК);

3) можливість сторін вільно визначати характер (вид, тип) договору, який вони укладають. Це означає, що сторони за своїм вибором вправі укладати як договори, передбачені цивільним законодавством, так і договори, що не передбачені цивільним законодавством, але не суперечать його загальним засадам (так звані "безіменні" або ж "непойменовані" договори);

4) можливість учасників договору вільно визначати його зміст.

Водночас принцип свободи договору логічно доповнюється вимогою обов'язковості його виконання сторонами (ст.629 ЦК). Такий принцип має тисячолітню історію, спираючись у його сучасному вигляді на сентенцію римського приватного права "Pacta sunt seranda". Такий підхід пояснюється тим, що сторони договору, вільно взявши на себе певні права та обов'язки, стають учасниками зобов'язання, а відтак перебувають у становищі "юридичної пов'язаності" своїм же рішенням про укладення договору на певних умовах.

Загальні вимоги щодо виконання зобов'язань встановлені гл.48 ЦК. Відмова від виконання договору можлива лише у випадках і з підстав, передбачених самим договором або законом (ст.65І ЦК). Невиконання або неналежне виконання сторонами договору спричиняє наслідки, встановлені гл.51 ЦК.

§ 2. Види договорів

Класифікація договорів має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення. Так, виявлення спільних типових рис договорів і відмінностей між ними полегшує для суб'єктів правильний вибір виду договору, забезпечує його відповідність змісту регульованої діяльності. Крім того, класифікація сприяє подальшому вдосконаленню і систематизації законодавства, слугує меті кращого Дослідження договорів. Класифікація договорів здійснюється за різними підставами, що обираються залежно від поставлених цілей.

Залежно від моменту виникнення прав і обов'язків у сторін договору розрізняють договори консенсуальні і реальні.

Консенсуальмі договори — це договори, які вважаються укладеними з моменту досягнення угоди з усіх істотних умов у формі, що вимагається законом. До них, зокрема належать: купівля-продаж, найм, доручення, комісія, спільна діяльність та Інші.

Реальними є договори, в яких для виникнення прав і обов"язків недостатньо угоди, а необхідна ще й передача речі (речей). Наприклад, договір позики вважається укладеним не з моменту, коли

сторони домовилися про те, що гроші будуть передані в борг, а з моменту передачі їх позичальнику.

Практичне значення такого поділу полягає в тому, шо при кон-сенсуальних договорах спір про виконання обов'язків і відповідальність за їх невиконання може вирішуватися судовими органами вже після досягнення сторонами угоди, навіть якщо передання майна ще не відбулося. Наприклад, можлива вимога про передачу купленої речі, про відповідальність за невиконання такого обов'язку тощо,

Однак, як зазначалося вище, для деяких договорів потрібно не тільки досягнення угоди, а ще й оформлення належним чином, без чого договір не вважається укладеним. Наприклад, згідно зі ст.657 ЦК договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, жилого будинку, іншої нерухомості, має бути обов'язково нотаріально посвідчений та підлягає державній реєстрації під загрозою недійсності такого договору.

Залежно від характеру розподілу прав і обов'язків між учасниками угоди договори поділяються на односторонні та взаємні (сина-лагматичні) — у ст.626 ЦК вони іменуються двосторонніми та багатосторонніми.

У односторонньому договорі одна із сторін має лише права, а інша — лише обов'язки. Таким, наприклад, є договір позики, де у позикодавця є лише право вимагати повернення боргу, а у позичальника — лише обов'язок виконати вказану вимогу.

Взаємні (синалагматичні) договори завжди породжують права і обов'язки для кожного з учасників. Наприклад, за договором купів-лі-продажу продавець зобов'язується передати продану річ, але має право вимагати сплати її ціни; у свою чергу покупець зобов'язаний сплатити вартість речі, але має право вимагати передачі йому купленої речі.

З урахуванням наявності або відсутності еквівалентності відносин договори поділяються на оплатні і безвідплатні.

Якщо обов'язку однієї особи щось зробити або передати, або виконати відповідає обов'язок контрагента надати зустрічне задоволення у грошовій або іншій матеріальній формі, то це відплат-ний договір. Таких договорів, де дії виконуються на відплатних засадах, у цивільному праві більшість. Вони встановлюються у вигляді загального правила {4.5 ст.626 ЦК). Це договори купівлі-прода-жу, найму, підряду тощо.

Якщо ж передача майна, надання послуг тощо не супроводжується відповідною компенсацією з боку іншої сторони, то це договір безвідплатний. Таким є, наприклад, договір дарування, де дару-вальник безвідплатно передає іншій особі у власність майно.

За ступенем юридичної завершеності можна виокремити договори остаточні та попередні. '

Остаточні договори безпосередньо породжують права та обов'язки сторін щодо виконання робіт, надання послуг, передачі майна тощо. Переважна кількість договорів має саме такий характер.

Попередній договір таких прав та обов'язків безпосередньо не оджує- Він лише створює інший, досить своєрідний обов'язок: ^П° ля закінчення певного строку (чи з настанням певного терміну) !™ласти передбачений ним новий договір (ст.635 ЦК). Іншими сло- попереднім договором є угода про укладення договору в май-

бутньому. . . .

ЦК розрізняє попередній договір і договір про наміри. Договір дро наміри (протокол про наміри), якщо в ньому прямо не виражена воля сторін надати йому силу попереднього договору, не породжує цивільно-правових наслідків.

ЦК прямо не закріплює якихось конкретних видів попередніх договорів. Як приклад попереднього договору можна назвати відомий практиці минулих років договір запродажу жилого будинку.

За змістом діяльності, що регулюється договорами, їх поділяють на майнові і організаційні.

Майновими є договори, спрямовані на регулювання діяльності осіб з приводу певного майнового блага. їх відмінною рисою є спрямованість на отримання майна або блага, шо досягається виконанням зобов'язання.

Специфікою організаційних договорів є те, що вони призначені створити передумови, передбачити можливості для подальшої підприємницької або іншої діяльності.

Залежно від значення договору для задоволення певних (приватних або суспільних) інтересів розрізняють звичайні (приватноправові) договори і договори публічні.

До публічних договорів належать договори, укладені комерційною організацією з метою встановити ЇЇ обов'язки щодо продажу товарів, виконання робіт і надання послуг, шо їх такі організації за характером своєї діяльності мають здійснювати стосовно кожного, хто до них звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, енергопостачання, медичне, готельне обслуговування тощо).

Режим публічних договорів є винятком із загального правила, яке грунтується на принципі свободи договорів. Вказаний виняток є одним із випадків дії публічних засад у цивільному праві. Режим публічних договорів є прямо протилежним режиму свободи договорів, який найповніше виражає приватно-правові засади, що становлять основу цивільного права.

З урахуванням значення договору для визначення кола повноправних учасників розрізняють основні договори і договори приєднання.

Основний договір є первісною і головною підставою визначення прав і обов'язків учасників зобов'язання.

Значення договору приєднання полягає в тому, що його умови визначені однією із сторін у формулярах або в інших стандартних формах і можуть бути прийняті другою стороною не інакше, як Шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому (ст.634 UK). Це означає: "або погоджуєшся з усім, що я пропоную, або до-

говору не буде". Тому, можливо, більш точним, ніж "приєднання" може вважатися термін "продиктований договір". Він дозволяє підкреслити обидві ознаки вказаних договорів: і те, що особа приєдналася до основного договору, не маючи можливості обговорювати його умови, і те, що вона змушена була внаслідок якихось причин вчинити саме так.

Юридична практика, особливо у сфері господарської діяльності, досить широко використовує договори приєднання, що й зумовило введення такого виду договорів у новий ЦК.

Залежно від цілей укладення розрізняють такі групи цивільно-правових договорів:

— договори про передачу майна у власність, повне господарське відання або оперативне управління (купІвля-продаж, постачання, контрактація, позика, міна, дарування, постачання енергоресурсів);

— договори про передачу майна у тимчасове користування(майновий найм, оренда, житловий найм, побутовий прокат, безоплатне користування майном, лізинг);

— договори про виконання робіт (побутовий підряд, підряд накапітальне будівництво, договір на виконання проектних і розвідувальних робіт, договір на виконання аудиторських робіт);

— договори про передачу результатів творчої діяльності (авторські, ліцензійні договори, договори про передачу науково-технічноїпродукції);

— договори про надання послуг (перевезення, страхування, доручення, комісія, зберігання, договір про посередницькі послуги,довічне утримання, кредитний договір);

— договори про спільну діяльність (установчий договір, угодипро науково-технічну співпрацю).

Своєрідною є класифікація цивільно-правових договорів із врахуванням належності їх до певного типу або різновиду.

Так, договори купівлі-продажу та міни розрізняються як певні договірні типи; роздрібна купівля-продаж — це різновид того договірного типу, який іменується купівлею-продажем; договір, за яким одна річ обмінюється на іншу з певною грошовою доплатою, є вже змішаним договором, що поєднує в собі елементи двох договірних типів — міни і купівлі-продажу.

Для такої класифікації договірний тип виокремлюється або за специфікою опосередкованого ним матеріального відношення, або залежно від юридичних умов, необхідних для утворення даного договірного зобов'язання.

У випадках коли договори схожі як за матеріальними відносинами, так і за істотними умовами, необхідними для виникнення зобов'язання, вони співвідносяться один з одним не як типи, а як різновиди одного і того ж договірного типу.

Якщо ж укладений договір опосередкує два або кілька різнорідних відносин і об'єднує умови, об'єктивно необхідні для формування зобов'язань різних типів, він стає змішаним договором.

Залежно від суб'єкта, що набуває права за договором, розрІзня-поговори на користь кредитора І договори на користь третьої

особи. „ „ .

Договір на користь кредитора — це звичайний, типовий цивільно-правовий договір, що грунтується на врахуванні інтересів учасників майбутнього зобов'язання.

Договір на користь третьої особи означає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Причому ця третя особа так само як і кредитор, також має право вимагати від боржника'виконання договору (ст.636 ЦК). Таким, наприклад, є договір страхування життя.

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ... Підручник Київ...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Підстави звільнення від відповідальності

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Джерела приватного права
Термін "джерела права" може вживатися в кількох значеннях. Найпопулярнішими з них є розуміння джерела права як чинника, що породжує право, і як форми правотворення (форми норми права). У

Значення римського приватного права
Торкаючись питання про значення римського приватного права як еталона сучасних європейських систем приватного права, слід зазначити, що, звичайно, не йдеться про те, що норми цієї давньої правової

Значення порівняльної цивілістики
Завданням порівняльної цивілістики є вивчення різних систем приватного права як елементів відповідної культури, а також національних систем цивільного права і цивілістичних інститутів у їх розвитку

Критерії класифікації приватного (цивільного) права
У процесі формування й розвитку права склалися певні правові системи, які відрізняються підходом до розв'язання принципових питань правового становища особи, відносин її з державою, методами правов

Європейські родини приватного (цивільного) права
Вище вже згадувалося, що європейські системи приватного права на підґрунті подібності визначальних ознак можуть бути згруповані у певні сукупності, які тут іменуються "родини приватного (цивіл

Предмет цивільного права
Предметом цивільного права в радянському цивільному праві традиційно визнавалися: майнові відносини; особисті немайнові відносини, пов'язані з майновими; інші особисті немайнові відносини. Зокрема,

Засади цивільного права
Характерні риси цивільно-правового методу правового регулювання знайшли відображення в засадах цивільного права (у ст.З ЦК вони іменуються засадами цивільного законодавства), під якими маються на у

Функції цивільного права
Характеристику цивільного права як галузі національного права Доповнюють перелік його функцій і внутрішня система побудови. Функ

Структура цивільного права
У літературі з цивільного права при характеристиці внутрішньої побудови (розміщення норм) цієї галузі найчастіше йдеться про систему або структуру цивільного права. Відомо, що може бути ви

Дія актів цивільного законодавства
Практичне значення має визначення дії цивільних законів у ча-с* У просторі, за колом осіб. 1) Дія актів цивільного законодавства у часі.Дія актів цивільного зак

Міжнародні договори
Специфічною формою цивільного законодавства є міжнародні договори. Міжнародний договір — це угода двох або кількох держав, що містить норми права про встановлення, зміну або припинення пра

Аналогія
Цивільне законодавство не здатне (та й не призначене) встановлювати норми на всі випадки життя. Його характерною рисою є диспозитивність у врегулюванні цивільних відносин. У зв'язку з цим

Поняття і предмет науки цивільного права
На відміну від галузі цивільного права, що регулює особисті та майнові відносини юридично рівних суб'єктів, і цивільного законодавства, яке є зовнішньою формою цивільно-правових норм, наука цивільн

Методологія цивілістики
Дослідження предмета цивілістики проводиться за допомогою спеціальних наукових прийомів, засобів, що забезпечують досягнення мети — пізнання і отримання наукового результату. Ці прийоми і засоби на

Система науки цивільного права
З урахуванням зазначеного вище наука цивільного права може бути умовно поділена на три головних частини: 1. Догма цивільного (приватного) права. 2. Історія цивільного (приватного)

Особливості формування цивільного права в Україні
Відповідь на запитання, до якого типу належить цивільне право України, має важливе практичне значення, оскільки від цього залежить визначення тенденцій його розвитку, можливість передбачення зусиль

Цивільне право в Україні за радянських часів
Значною мірою радянська цивільно-правова доктрина в Україні виявилась у відмові від визнання поділу права на приватне і публічне, а відтак — у відмові від приватного права як такого. Це зн

Цивільного кодексу України
На момент проголошення незалежності України цивільні відносини у нашій державі регулювалися значною кількістю законодавчих актів, виданих за часів Існування СРСР та УРСР. Після проголошення незалеж

Поняття цивільного правовідношення
Характерними ознакамиправовідносин є такі: 1) Правові відношення виникають, змінюються та припиняють*ся лише на підставі правових норм, які безпосередньо породжуютьправові

Загальні положення про фізичну особу
У радянському цивільному праві термін "фізична особа" не використовувався, оскільки ця категорія вважалася суто буржуазною і піддавалася відповідній критиці. Натомість, у цивільному закон

Правоздатність фізичних осіб
Правоздатність фізичної особи може бути визначена як здатність людини мати цивільні права і обов'язки. Цивільна правоздатність є необхідною передумовою виникнення цивільних прав та обов'яз

Поняття та елементи дієздатності фізичної особи
Для того, щоб мати можливість самостійно створювати для себе цивільні права і обов'язки, фізична особа має бути не тільки правоздатною, а й дієздатною. У найпростішому вигляді дієздатність

Диференціація дієздатності фізичної особи
На відміну від правоздатності дієздатність пов'язана зі здійсненням громадянином вольових дій, що припускає досягнення певно го рівня психічної зрілості. Критеріями дієздатності є вік, а такс» стан

Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання її недієздатною
За наявності достатніх підстав за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування згідно з ч.5 ст.32 ЦК суд може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджат

Фізична особа як підприємець
Як згадувалося вище, важливим елементом дієздатності фізичної особи є бізнеедієздатність — можливість займатися підприємницького (комерційною) діяльністю. Підприємництво — це безпосередня

Поняття і ознаки юридичної особи
ЦК не дає визначення поняття "юридична особа". Натомість, ст.80 ЦК, яка має назву "Поняття юридичної особи", містить вказівку на деякі характерні ознаки цього поняття, зазначаюч

Сутність юридичної особи
Тривалий час сутність юридичної особи у радянській цивілісти-ці з'ясовувалася лише стосовно державних юридичних осіб, насамперед підприємств. Основу цього становили потреби повністю одержа

Виникнення та припинення діяльності юридичних осіб
Традиційно в радянському та пострадянському цивільному праві розрізняли три способи виникнення юридичних осіб: розпорядчий, нормативно-явочний і дозвільний. Розпорядчий порядок виникнення

Республіки Крим, територіальних громад
у цивільних відносинах Якзазначено в ч.2 ст.2 ЦК, учасниками цивільних відносин можуть бути суб'єкти як приватного, так і публічного права. До су

У цивільних відносинах
Основні засади участі держави та українського народу у правовідносинах визначені у Конституції України — Основному Законі держави. Держава може мати особисті немайнові права, але лише ті.

Республіки Крим, територіальних громад
у цивільних відносинах Держава, Автономна Республіка Крим і територіальні громади здійснюють цивільну дієздатність через свої органи та представників. Найчастіше

Захист цивільних прав та інтересів у адміністративному порядку
Захист цивільних прав в адміністративному порядку здійснюється насамперед Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування

Самозахист цивільних прав та інтересів
Для самозахисту як способу захисту цивільних прав характерним є те, що особа захищає свої цивільні права та інтереси своїми власними діями. Іншими словами, це — захист без звернення до суду або інш

Строки і терміни реалізації та захисту цивільних прав
Виникнення, здійснення та захист цивільних прав цивільне за] конодавство пов'язує з перебігом певних відрізків часу (строків)] настанням зазначених у договорі чи у законі дат (термінів), певні поді

Строки захисту цивільних прав. Позовна давність
Можливість захисту цивільних прав у багатьох випадках залежить В1Д дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Поняттяі ознаки правочину
І Законодавче визначення правочину міститься в ст.202 ЦК, яка передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Однак

Правові наслідки недійсності правочину
За загальним правилом, встановленим ст.216 ЦК, основним наслідком укладення правочину, що не відповідає вимогам закону (ст.203 ЦК та інші) і визнається недійсним, є двостороння реституція.

Окремі види недійсних правочинів
я І. Правочини з дефектами суб'єктного складу цивільна дієздатність (правочиноздатність) осіб, які не досягли 14 років, обмежується правом самостійно здійснювати дрібні побутові пра

Підстави виникнення та види представництва
Право на вчинення дій від імені іншої особи може грунтуватися на різних юридичних фактах, з якими закон (ч.З ст.237 ЦК) Пов'язує виникнення повноваження. Такими юридичними фактами (підстав

Передоручення
Представник зобов'язаний особисто вчинити дію, передбачену наданим йому повноваженням. Але він може також передоручити її здійснення іншій особі, якщо таке передоручення передбачене договором або д

Представництво за довіреністю
Представництво, яке Грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреність — це письмовий документ, що видається представнику особою, яку представляють, для представництва

Право повного господарського відання і право оперативного управління як засоби здійснення права власності
У деяких випадках здійснення права власності безпосередньо власником неможливе. В такому разі у праві використовуються так звані речові права вторинного характеру. Вони не можуть існувати самостійн

Первинні способи набуття права власності
Первинними способами виникнення права власності є: 1) Виробництво — такий спосіб виникнення права власності, коли воно виникає у зв'язку з виготовленням або створенням якоїсь речі, шо не і

Похідні (вторинні) способи набуття права власності
При похідних способах набуття права власності право набувача грунтується на праві відчужувача. Такими способами є: придбання майна за договором і в порядку спадкування. 1) Договір

Види права власності залежно від числа власників. Особливості права спільної власності
3.1. Поняття івиди права спільної власності Майно може належати на праві власності не одній, а кільком особам одночасно. В такому разі виникають відносини спільної

Види права власності залежно від правового режиму
4.1. Право власності на землю (земельну ділянку) Особливості права власності на землю полягають у тому, що згЩно зі ст. 14 Конституції земля є основним націон

Загальна характеристика захисту права власності
Приступаючи до розгляду питань захисту права власності, насамперед слід звернути увагу, що у літературі йдеться як про захист права власності1, так і про його охорону2.

Віндикаційний позов
Основним речово-правовим засобом захисту права власності є віндикаційний позов, сутність якого полягає у витребуванні власником свого майна з чужого володіння. Зокрема ст.387 ЦК встановлює, що влас

Права на чужі речі. Загальна характеристика
Важливим речовим правом є право на чужі речі. У цьому випадку право власності належить одній особі, в той час як інша має на те ж майно таке саме (безпосереднє) речове право, тільки вужче за змісто

Володіння (посідання) і право володіння чужим майном
6.1. Володіння (посідання) Ведучи мову про володіння як правову категорію необхідно розрізняти "право володіння" як елемент права власності та як вид права на чужі речі (в

Поняттята види інтелектуальної власності
Однією з найбільш важливих і характерних рис людини як частини живого світу є її здатність до осмисленої (цілеспрямованої) творчості. Творчість визначається як цілеспрямована інтелектуальн

Право інтелектуальної власності як вид речового права
Визначаючи поняття "право інтелектуальної власності", слід враховувати, що воно може вживатися у суб'єктивному та об'єктивному розумінні, а також нерідко вживається, у тому чис

Здійснення права інтелектуальної власності
. Характер та спрямованість можливої поведінки суб'єкта права електуальної власності, а отже, і напрямів здійснення цього пра- а в загальному вигляді визнача

Захист права інтелектуальної власності
Захист права інтелектуальної власності в Україні в останні роки набуває усе більшої гостроти, оскільки масштаби порушення цих прав стрімко зростають. Варто хоча б пригадати проблему виробництва та

Класифікація засобів забезпечення виконання зобов
Засоби забезпечення виконання зобов'язань можуть бути класифіковані за різними підставами. Так, залежно від часу і способу встановлення (виникнення) вони можуть бути поділені на спеціальні

Застава
Основним нормативним актом, що регулює заставні правовідносини в Україні, тривалий час залишався Закон "Про заставу". Тепер у ЦК заставі присвячені ст.ст.572-593, де визначені основні пол

Застава без передачі майна заставодержателю.
Згідно зі ст.1 Закону України від 5 червня 2003 р. "Про іпотеку" іпотекою вважається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іп

Застава з передачею заставленого майна заставодержателю.
Заклад — це застава з передачею заставленого майна заставодержателю або за його наказом — третій особі (ч.2 ст.575 ЦК, ст.44 Закону "Про заставу"). За домовленістю заставодержателя із зас

Поняття цивільно-правової відповідальності
Приступаючи до аналізу цієї складної правової категорії, насамперед слід нагадати про існування двох різних підходів до розуміння відповідальності. Сутність цих відмінностей полягає в тому, що юрид

Підстава цивільно-правової відповідальності
Як випливає із визначення, характерних ознак і самої суті цього правового Інституту, цивільно-правова відповідальність застосовується до осіб, винних у скоєнні цивільного правопорушення. Тому згідн

Категорія господарського (підприємницького) договору
Свого часу була поширена теорія господарського договору як особливого виду договору. Зараз цей вид угод набув дещо інших ознак, він активно використовується у сфері підприємницької діяльності, що п

Укладення, зміна та розірвання договорів
Оскільки цивільно-правовий договір є однією з основних підстав виникнення зобов'язань, його характеристика не може бути повною без висвітлення порядку укладення договорів. Розгляньмо споча

Загальні положення про купівлю-продаж
1.1. Поняття договору купівлі-продажу Договір купівлі-продажу— це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати

Роздрібна купівля-продаж
Договір роздрібної купівлі-продажу— це договір, за яким продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно пр

Поняття договору поставки.
Договір поставки збережений у новому ЦК (§3 гл.54), однак не як самостійний цивільно-правовий договір, а як один з різновидів договору купівлі-продажу, що регулює відносини з реалізації товарів, як

Контрактація сільськогосподарської продукції
Державна закупівля сільськогосподарської продукції у її виробників здійснюється за договорами контрактації, що укладаються на основі державних замовлень. Контрактація сільськогосподарської

Договір оренди державного та комунального майна
Цей договір, що є різновидом договору найму, характеризується Істотними особливостями. Нормативна база.Основні нормативно-правові акти, що регулюють цей договір:

Поняття житлового законодавства та договору найма житла
Житлове законодавство— це сукупність нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини щодо реалізації конституційного права на житло та пов'язані з ними відносини щодо

Право на збереження житла за тимчасово відсутніми особами.
Згідно зі ст-71 ЖК у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї у будинках державного або громадського житлового фонду за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Од

Змінаі розірвання договору найму житла
Зміни договору найму жилого приміщення можуть вимагати обидві сторони — наймодавець та наймач. За загальним правилом, зміна договору допускається лише за згодою наймача, членів його сім'ї та наймод

Договір підряду
Глава 61 ЦК регулює підряд. Договір підряду— це договір, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (з

Будівельний підряд
Відповідно до нового ЦК договір, який раніше мав назву "договір підряду на капітальне будівництво", іменується договором будівельного підряду. Договір будівельного підряд

Підряд на проектні та пошукові роботи
Договір підряду на виконання проектних та пошукових робіт регулює відносини, що виникають під час проектування і проведення дослідницьких робіт для капітального будівництва. Він регу- д

Зовнішньоекономічні підрядні операції з давальницькою сировиною
Суть операцій із давальницькою сировиною (толлінг) у тому, що власник сировини, який не має потужностей з її переробки, передає її переробному підприємству в обсязі, що забезпечує одержання необхід

Виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт
Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт— це договір, за яким підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовни

Перевезення
Перевезення, а також інші відносини у сфері транспортної діяльності опосередковують транспортні договори, різні за правовою природою та змістом. Загальні положення про перевезення

Договір перевезення вантажу
Договір перевезення вантажу— це договір, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та вида

Договори перевезення пасажира, багажу та пошти
Договір перевезення пасажира та багажу— це договір, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а у разі здавання баг

Пасажирів та морського буксирування
Ці договори мають значну специфіку. Згідно зі ст.133 КТМ договір морського перевезення вантажу— це договір, за яким перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йом

Транспортне експедирування
На відміну від раніше чинного ЦК, який не передбачав регулювання договору експедиції, ЦК 2003 р. містить спеціальну главу 65 "Транспортне експедирування". Договір транспо

Зберігання
Зберігання урегульоване у гл.66 ЦК. Договір зберігання— це договір, за яким одна сторона (збері-гач) зобов'язана зберігати річ, передану їй другою стороною (пок-лажодавцем

Поняття страхування
Глава 31 ЦК 1963 p., що регулювала страхування, мала назву "Державне страхування". Однак нині здійснення страхування — не монополія держави. Тому страхування в Україні не є винятково держ

Доручення
Договір доручення— це договір, за яким одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений по

Комісія
Договір комісії— це договір, за яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені,

Управління майном
Одним з нових договорів про надання послуг, передбачених у ЦК (гл.70), є договір управління майном. . .*..:-**- ,-.

Поняття кредиту
Правові основи надання, використання і повернення кредитів та регулювання взаємовідносин між суб'єктами, що виникають у процесі кредитування, докладно регулює Положення Національного банку України

Банківський вклад
Договір банківськоговкладу (депозиту) — це договір, за яким одна сторона (банк), що прийняла від другої (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), яка надійшла, зобов'язується в

Факторинг
Згідно з ч.і ст. 1077 ЦК договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги)— це договір, за яким одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати гро

Розрахунки
Розрахунки регулює гл.74 ЦК. Стосовно форм розрахунківст. 1087 ЦК передбачає, що розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності,

Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
Договори, що опосередковують розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, регулює гл.75 ЦК, Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власно

Спільна діяльність
Глава 77 ЦК регулює спільну діяльність. Договір про спільну діяльність— це договір, за яким сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягн

Публічна обіцянка винагороди
Публічна обіцянка винагороди регулюється гл.78 ЦК. Вона по-. діляється на два різновиди: 1) публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу; 2) публічна обіцянка винагороди з

Загальні положення про відшкодування шкоди
Відшкодування шкоди регулює гл.82 ЦК. Стаття 1166 ЦК визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіял

Відшкодування шкоди, завданої малолітньою, неповнолітньою або недієздатною особою
Оскільки часткову дієздатність ЦК 2003 р. пов'язує з досягненням віку не 15, як це було передбачено ЦК 1963 p., a 14 років, тому розмежовані правила відповідальності за шкоду, заподіяну малолітньою

Відшкодування шкоди, завданої недієздатною фізичною особою.
Шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, якщо вони не доведуть, що шкода була завдана не з їх вини. Обов'язок

Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
Особливості відшкодування цієї шкоди: а) шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки; б) обов'язок відшкодування шкоди покладається на володільцяджерела підвище

Загальні положення про спадкування
Спадкове право— це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають узв'язку зі смертю фізичної особи та переходом її прав і обов'язків до

Спадкування за законом
Спадкування за законом регулюється гл.86 ЦК. Закон визначає черговість спадкування за законом— спадкоємці за законом одержу- ють право на спадкування почергово. Кожна н

Здійснення права на спадкування
Глава 87 ЦК регулює здійснення права на спадкування. Прийняття спадщини.Згідно зі ст.І268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прий-

Виконання заповіту. Оформлення права на спадщину. Спадковий договір
Виконання заповіту.Виконання заповіту — це здійснентія останньої волі спадкодавця, вираженої у заповіті. Зазвичай суб'єктами виконання є спадкоємці, які прийняли спадщину. її прийн

Розділ II ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 7 Цивільне право від ношення § 1. Поняття цивільного правовідношення .......................................... 66 § 2. Загальна характеристика суб'єктів

Підрозділ 1. Право власності
Глава 15 Загальні положення права власності § 1. Право власності в системі речових прав .................................. 250 § 2. Поняття власності і права власн