рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Право
/
Договір перевезення вантажу

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

Договір перевезення вантажу

Договір перевезення вантажу - раздел Право, ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ Договір Перевезення Вантажу— Це Договір, За Яким Одна Сторон...

Договір перевезення вантажу— це договір, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст.909 ЦК).

Характеристики договору.На відміну від договорів на організацію перевезення договір перевезення вантажу є реальним. Для його укладення недостатньо угоди сторін, а необхідне передання зазначеного в договорі вантажу перевізнику і прийняття останнім вантажу до перевезення. Договір перевезення вантажу автомобільним транспортом належить до категорії консенсуальних, оскільки він укладається попередньо, до прийняття вантажу перевізником.

Договір перевезення вантажу — двосторонній і оплатний договір: відправник зобов'язаний сплатити за перевезення встановлену провізну плату. Договір укладається перевізником і вантажовідправником. Вантажоодержувач не є стороною в договорі перевезення вантажу, однак у нього виникають за договором певні права та обов'язки: прийняття і вивезення вантажу, внесення провізних та Інших зборів у ряді випадків.

Згідно зі ст,909 ЦК договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Детально форма і порядок укладення договору перевезення вантажів визначені транспортним законодавством, яке для усіх видів транспорту встановлює письмову форму договору. Перевезення вантажів оформлюється різними видами документів: вантажними накладними, вантажними квитанціями, дорожніми відомостями і коносаментами.

При укладенні договору перевезення залізничним транспортом вантажовідправник повинен подати станції відпрашіення на кожне відправлення вантажу накладну, що є основним перевізним документом. Накладна складається на Ім'я певного вантажоодержувача, підписується вантажовідправником. Вона супроводжує вантаж на всьому шляху його проходження і на станції призначення видається вантажоодержувачу разом із вантажем. На посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція відправлення видає вантажовідправнику вантажну квитанцію.

У разі перевезення морським транспортом наявність та зміст договору можуть бути підтверджені чартером, коносаментом або іншими письмовими документами. Після прийняття вантажу до перевезення перевізник зобов'язаний видати відправнику коносамент, що є доказом прийняття перевізником зазначеного в ньому вантажу. Коносамент є не тільки підтвердженням прийняття вантажу перевізником, а й товаророзпорядницьким документом. Ця функція коносамента передбачає зобов'язання перевізника видати вантаж юридичній особі, зазначеній у коносаменті.

Предмет договору перевезення вантажу — транспортні послуги, тобто послуги щодо переміщення (транспортування) матеріальних цінностей.

Обов'язки перевізника:

— надати транспортні засоби під завантаження у строк, визначений договором;

— своєчасно відправити прийняті до перевезення вантажі;

— вживати заходів до забезпечення збереження вантажу на шляху проходження;

— доставити вантаж найкоротшим шляхом;

— видати вантаж одержувачу, зазначеному в перевізних документах.

Обов'язки вантажовідправника:

— пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та упаковці, а також замаркірувати йоговідповідно до встановлених вимог;

— своєчасно вносити провізну плату. За перевезення вантажустягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу,що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами,затвердженими у встановленому порядку;

— дотримуватися норм часу на вантажно-розвантажувальні роботи, коли вони проводяться вантажовідправником.

Відповідальністьза договором перевезення вантажу.Відповідно до загального правила, закріпленого у ст.920 ЦК, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено ЦК, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Окремо урегульована відповідальність перевізника за ненадання транспортного засобу і відповідальність відправника за невикористання наданого транспортного засобу. Перевізник за ненадання транспортного засобу для перевезення, а відправник за ненадання вантажу або невикористання наданого транспортного засобу з інших причин несуть відповідальність, встановлену договором. Перевізник і відправник вантажу звільняються від відповідальності, якщо ненадання транспортного засобу або невикористання наданого транспортного засобу сталося не з їх вини, зокрема у разі припинення (обмеження) перевезення вантажу у певних напрямах, встановленого у випадках і порядку, передбачених транспортними кодексами (статутами) — ст.921 ЦК.

Крім того, у ЦК передбачена відповідальність перевізника за наступні порушення:

1) за прострочення доставки вантажу — у разі простроченнядоставки вантажу перевізник зобов"язаний відшкодувати другійстороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами);

2) за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу — перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, щовтрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких віднього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу в розміріфактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Таким чином, за загальним правилом перевізник відповідає за втрату, нестачу і пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження сталися не з його вини. Транспортні статути І кодекси закріплюють принцип відповідальності за вину. Перевізник несе майнову відповідальність за незбереження вантажу не тільки в процесі його транспортування, а й у період перебування вантажу у віданні перевізника на станції відправлення.

Відповідно до транспортного законодавства відповідальність настає, якщо перевізник не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало, тобто з незалежних від нього причин.

- Такими обставинами можуть бути:

— вина вантажовідправника або вантажоодержувача;

— особливі природні властивості перевезеного вантажу;

— нестача тари або упаковки, що зовні не могли бути поміченіпри прийманні вантажу до перевезення;

— застосування тари, що не відповідає властивостям вантажуабо встановленим стандартам, за відсутності слідів ушкодження тари в шляху;

— здавання вантажу до перевезення без зазначення у накладніййого особливих властивостей, що вимагають особливих умов і запобіжних заходів для зберігання вантажу під час перевезення абозбереження;

— здавання до перевезення вантажу, вологість якого перевищуєвстановлену норму тощо.

За цими обставинами діє презумпція винності перевізника. Відсутність вини (тобто наявність однієї з названих обставин) має доводити перевізник.

Наприклад, парфумерно-косметичка фабрика звернулася до арбітражного суду з позовом про стягнення з об'єднання вантажного автомобільного транспорту вартості відсутньої композиції, отриманої за товарно-транспортного накладною.

; АТП прийняло до перевезення парфумерну композицію в кіль-

кості 52 місця "вагою 14 тонн. При здачі вантажу фабриці було встановлене пошкодження одного товарного місця, з якого витекла композиція, що засвідчено актом, складеним за участю водія-ек-спедитора. Про порушення одного товарного місця була відмітка у товарно-транспортній накладній.

Спочатку рішенням арбітражного суду в позові було відмовлено на тій підставі, що недостача композиції відбулася з вини вантажо-

*' відправника, який завантажив її в нестандартні бочки. Однак дока-

. зів, які свідчать про те, що вантаж був поміщений відправником у неякісні бочки, що при транспортуванні не забезпечували його цілість, автотранспортним підприємством не було подано. Оскільки авто перевізник не довів відсутності своєї вини в нестачі, суд вирішив, що відповідальність за незбереження вантажу має нести автот-

³' ранспортне підприємство¹.

Транспортне законодавство передбачає не тільки підстави відповідальності перевізника, а обставини, що звільняють його від відповідальності за порушення договірних зобов'язань.

ЦІ обставини однотипні при перевезеннях усіма видами транспорту. Наприклад, обставинами, що звільняють залізничного перевізника від відповідальності за незбереження вантажу за договором, якщо не буде доведена Його вина, є:

1) прибуття вантажу в не пошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами вантажовідправника або без пломб, якщо таке перевезення дозволене Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затвердженими Міністерством транспорту України від 28

Хазяйство и право. - 1989. - №12. - С. 144.

липня 1998 p. №297, а також прибуття вантажу в не пошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування, пошкодження вантажу під час перевезення;

2) якщо незбереження вантажу відбулося внаслідок природнихпричин, пов'язаних із перевезенням вантажу на відкритому рухливому составі;

3) якщо вантаж перевозився в супроводі провідника вантажовідправника або вантажоодержувача;

4) якщо недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничної розбіжності визначення маси;

5) зіпсований швидкопсувний вантаж, виявлений у вагоні, прибув без порушення встановленого режиму перевезень (охолодження, опалення, вентиляція), і термін перебування вантажу в шляхуне перевищив граничного терміну перевезень, встановленого Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України;

6) втрата, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок:

а) таких нестач тари та упаковки, які неможливо було виявитипід час приймання вантажу до перевезення;

б) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, нсо-чищений або несправний вагон (контейнер), шо перед цим буврозвантажений цим же відправником (здвоєна операція);

в) здачі вантажу до перевезення без вказівки в накладній особливих його властивостей, що вимагають особливих умов або попереджуючих засобів для забезпечення його цілості під час перевезення;

г) стихійного лиха та інших обставин, що залізниця не моглапередбачити й усунення яких від неї не залежало (п.111 Статуту залізниць України).

Це вичерпний перелік обставин, що звільняють перевізника від відповідальності, якщо пред'явник претензії не доведе, що незбереження вантажу сталося з вини перевізника. За цих обставин діє презумпція невинуватості перевізника, коли передбачається відсутність вини перевізника, а наявність його вини доводиться клієнтурою перевізника. У цьому її відмінність від презумпції винності перевізника, за якої тягар доведення відсутності вини перевізника покладається на нього самого.

Наприклад, торговельна база звернулася до арбітражного суду з позовом до управління залізниці і моторного заводу про стягнення вартості 9 відсутніх насосів. Рішенням суду позов був задоволений за рахунок вантажовідправника. Перевізник був звільнений від відповідальності в зв'язку з відсутністю його вини в нестачі вантажу.

Постачальник звернувся з заявою у вищестоящий арбітражний суд про перегляд рішення і просив його скасувати, посилаючись на те, шо мотонасоси були відвантажені в кількості, шо відповідає даним залізничної накладної. Оскільки вантаж був доставлений у вагоні з відкритим верхнім люком, вину за нестачу насосів, на думку заводу, слід віднести на перевізника.

При вивченні матеріалів справи було встановлено, що вантаждійсно був доставлений одержувачеві з відкритим верхнім люком, у' зв'язку з чим вантаж видавався станцією призначення з перевіркою

кількості насосів, шо надійшли, однак пломби порушені не були.

У комерційному акті були зазначені відомості про розміри отво-_т. ру верхнього люка і габарити мононасоса. Аналіз цих даних дозво-

лив дійти висновку про неможливість вилучення мононасосів через верхній люк.

З огляду на це, а також враховуючи ту обставину, шо пломби відправника на дверях вагону були справні, суд визнав, що нестача не могла утворитися на шляху проходження. Тому рішення про звільнення перевізника від відповідальності за нестачу продукції і стягнення вартості насосів із постачальника судом було залишено -; без змін¹.

Претензії та позови, що випливають із договору перевезення.Відповідно до ст.925 ЦК до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, є обов'язковим пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).

Це означає встановлення претензійного порядку врегулювання спорів, що випливають з порушення перевізником договору перевезення. У разі недотримання цього порядку позови відповідних осіб до перевізника не підлягають розгляду в судовому порядку.

Згідно з транспортним законодавством претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій — протягом 45 днів. Перевізник зобов'язаний розглянути заявлену претензію і повідомити заявника про задоволення або відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення, здійснюваного перевізниками різних видів транспорту за одним документом, — протягом шести місяців і претензії щодо сплати штрафу або премії — протягом 45 днів.

Транспортні статути і кодекси передбачають імперативне правило, відповідно до якого передача права на пред'явлення претензії іншим юридичним особам або громадянам не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником одержувачу, вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником і вантажоодержувачем своїм вищестоящим організаціям (ст.133 Статуту залізниць України, ст.ст.160, 163 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, ст.380 КТМ).

Спеціальні нормативно-правові акти, що регулюють перевезення на окремих видах транспорту, визначають момент початку перебігу претензійних строків, а також особу, яка має право пред'являти претензію до перевізника і порядок пред'явлення претензій.

Так, згідно Із ст.130 Сатуту залізниць України право на пред'явлення претензій і позовів до залізничного перевізника мають: у разі втрати вантажу — відправник (за умови пред'явлення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість ван-

Хозяйство и право. - 1992. - №1.

тажу) і одержувач (за умови пред'явлення вантажної квитанції з відміткою станції про неприбуття вантажу і документів, що свідчать про кількість і вартість вантажу); у разі нестачі, псування або пошкодження вантажу — одержувач (за умови подання накладної, комерційного акта і документа, що посвідчує кількість і вартість вантажу); у разі прострочення доставки вантажу — одержувач (за умови подання накладної).

У разі прострочення доставки вантажу право на пред'явлення до залізниці претензій і позовів має зазначений у накладній одержувач вантажу.

Президія Вищого арбітражного суду України, розглянувши протест Генеральної прокуратури України па постанову судової колегії з перегляду рішень, ухвал, постанов Вишого арбітражного суду України у справі за позовом закритого акціонерного товариства (далі — Позивач) про стягнення із залізниці (далі — Відповідач) штрафу за порушення строку доставки вантажу, встановила наступне.

Позивач звернувся до арбітражного суду області з позовом про стягнення з Відповідача штрафу за прострочення доставки вантажу. Рішенням арбітражного суду області позов був задоволений у зв'язку з доведеністю факту порушення. Постановою голови арбітражного суду області рішення залишене в силі за тим же мотивом. Судова колегія Вищого арбітражного суду України також не знайшла підстав для зміни рішень, шо були прийняті у справі.

У своєму протесті Генеральна прокуратура України просила скасувати рішення, що були винесені за позовом, та відмовити, вважаючи, що він пред'явлений неналежним позивачем, оскільки відповідно ло чинного законодавства договір перевезення є договором між вантажовідправником і перевізником на користь третьої особи — вантажоодержувача. Із доданих до справи накладних видно, що вантажоодержувачем зазначено морський порт, тому відповідно ло п."у" ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій і позовів у зв'язку з порушенням строку доставки вантажів має вантажоодержувач, тобто морський порт, а не Позивач.

Розглянувши матеріали справи і протест Генеральної прокуратури України, президія Вищого арбітражного суду України дійшла наступних висновків.

Згідно зі ст.6 Статуту залізниць України терміни, зазначені в ньому, вживаються в наступному значенні: "вантажовідправник (відправник вантажу, власник вантажу), вантажоодержувач (одержувач вантажу, власник вантажу) — це юридична або фізична особа, зазначена в документі на перевезення вантажу (накладній).

Згідно зі ст.130 Статуту залізниць України у разі простроченнядоставки вантажу право на пред'явлення претензії до залізниці має\ одержувач за умови пред'явлення накладної. У цьому разі в наклад-

,- них на перевезення вантажу одержувачами зазначаються як мор-

ський порт, так і Позивач, який є власником вантажу і має наклад-^ілні, необхідні для пред'явлення претензії і позову. Наявні у справі

митні декларації також свідчать, що вантажоодержувач і власник вантажу — одна і та ж особа, тобто Позивач.

Виходячи з викладеного, Президія Вищого арбітражного суду України визнала за Позивачем право звертатися до Відповідача з позовом про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу. Правила перевезення вантажів не регламентують порядку розгляду претензій з приводу прострочення доставки вантажів, а нині супере-, мать Статуту залізниць України (ст.6).

Факт порушення строку доставки вантажу підтверджений матеріалами справи, Відповідачем не заперечувався. У зв'язку з цим Президія Вишого арбітражного суду України відхилила протест Генеральної прокуратури України, залишивши без змін рішення і постанови, що були прийняті у справі¹.

Згідно з ч.2 ст.925 ЦК позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від останнього відповіді у місячний строк.

Це правило деталізоване у транспортних статутах і кодексах. Зокрема ст.136 Статуту залізниць України передбачає, що позови до залізниць можуть бути пред'явлені лише у разі повної або часткової її відмови задовольнити претензію, або у разі неотримання від залізниці відповіді у встановлений строк — у двомісячний термін з дня одержання відповіді залізниці або з дня закінчення строку, встановленого для відповіді.

До вимог, що випливають з договору перевезення вантажу, застосовується позовна давність в один рік з моменту, який визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів) — ч.З

ст.925 UK.

Позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних зперевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ... Підручник Київ...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Договір перевезення вантажу

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Джерела приватного права
Термін "джерела права" може вживатися в кількох значеннях. Найпопулярнішими з них є розуміння джерела права як чинника, що породжує право, і як форми правотворення (форми норми права). У

Значення римського приватного права
Торкаючись питання про значення римського приватного права як еталона сучасних європейських систем приватного права, слід зазначити, що, звичайно, не йдеться про те, що норми цієї давньої правової

Значення порівняльної цивілістики
Завданням порівняльної цивілістики є вивчення різних систем приватного права як елементів відповідної культури, а також національних систем цивільного права і цивілістичних інститутів у їх розвитку

Критерії класифікації приватного (цивільного) права
У процесі формування й розвитку права склалися певні правові системи, які відрізняються підходом до розв'язання принципових питань правового становища особи, відносин її з державою, методами правов

Європейські родини приватного (цивільного) права
Вище вже згадувалося, що європейські системи приватного права на підґрунті подібності визначальних ознак можуть бути згруповані у певні сукупності, які тут іменуються "родини приватного (цивіл

Предмет цивільного права
Предметом цивільного права в радянському цивільному праві традиційно визнавалися: майнові відносини; особисті немайнові відносини, пов'язані з майновими; інші особисті немайнові відносини. Зокрема,

Засади цивільного права
Характерні риси цивільно-правового методу правового регулювання знайшли відображення в засадах цивільного права (у ст.З ЦК вони іменуються засадами цивільного законодавства), під якими маються на у

Функції цивільного права
Характеристику цивільного права як галузі національного права Доповнюють перелік його функцій і внутрішня система побудови. Функ

Структура цивільного права
У літературі з цивільного права при характеристиці внутрішньої побудови (розміщення норм) цієї галузі найчастіше йдеться про систему або структуру цивільного права. Відомо, що може бути ви

Дія актів цивільного законодавства
Практичне значення має визначення дії цивільних законів у ча-с* У просторі, за колом осіб. 1) Дія актів цивільного законодавства у часі.Дія актів цивільного зак

Міжнародні договори
Специфічною формою цивільного законодавства є міжнародні договори. Міжнародний договір — це угода двох або кількох держав, що містить норми права про встановлення, зміну або припинення пра

Аналогія
Цивільне законодавство не здатне (та й не призначене) встановлювати норми на всі випадки життя. Його характерною рисою є диспозитивність у врегулюванні цивільних відносин. У зв'язку з цим

Поняття і предмет науки цивільного права
На відміну від галузі цивільного права, що регулює особисті та майнові відносини юридично рівних суб'єктів, і цивільного законодавства, яке є зовнішньою формою цивільно-правових норм, наука цивільн

Методологія цивілістики
Дослідження предмета цивілістики проводиться за допомогою спеціальних наукових прийомів, засобів, що забезпечують досягнення мети — пізнання і отримання наукового результату. Ці прийоми і засоби на

Система науки цивільного права
З урахуванням зазначеного вище наука цивільного права може бути умовно поділена на три головних частини: 1. Догма цивільного (приватного) права. 2. Історія цивільного (приватного)

Особливості формування цивільного права в Україні
Відповідь на запитання, до якого типу належить цивільне право України, має важливе практичне значення, оскільки від цього залежить визначення тенденцій його розвитку, можливість передбачення зусиль

Цивільне право в Україні за радянських часів
Значною мірою радянська цивільно-правова доктрина в Україні виявилась у відмові від визнання поділу права на приватне і публічне, а відтак — у відмові від приватного права як такого. Це зн

Цивільного кодексу України
На момент проголошення незалежності України цивільні відносини у нашій державі регулювалися значною кількістю законодавчих актів, виданих за часів Існування СРСР та УРСР. Після проголошення незалеж

Поняття цивільного правовідношення
Характерними ознакамиправовідносин є такі: 1) Правові відношення виникають, змінюються та припиняють*ся лише на підставі правових норм, які безпосередньо породжуютьправові

Загальні положення про фізичну особу
У радянському цивільному праві термін "фізична особа" не використовувався, оскільки ця категорія вважалася суто буржуазною і піддавалася відповідній критиці. Натомість, у цивільному закон

Правоздатність фізичних осіб
Правоздатність фізичної особи може бути визначена як здатність людини мати цивільні права і обов'язки. Цивільна правоздатність є необхідною передумовою виникнення цивільних прав та обов'яз

Поняття та елементи дієздатності фізичної особи
Для того, щоб мати можливість самостійно створювати для себе цивільні права і обов'язки, фізична особа має бути не тільки правоздатною, а й дієздатною. У найпростішому вигляді дієздатність

Диференціація дієздатності фізичної особи
На відміну від правоздатності дієздатність пов'язана зі здійсненням громадянином вольових дій, що припускає досягнення певно го рівня психічної зрілості. Критеріями дієздатності є вік, а такс» стан

Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання її недієздатною
За наявності достатніх підстав за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування згідно з ч.5 ст.32 ЦК суд може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджат

Фізична особа як підприємець
Як згадувалося вище, важливим елементом дієздатності фізичної особи є бізнеедієздатність — можливість займатися підприємницького (комерційною) діяльністю. Підприємництво — це безпосередня

Поняття і ознаки юридичної особи
ЦК не дає визначення поняття "юридична особа". Натомість, ст.80 ЦК, яка має назву "Поняття юридичної особи", містить вказівку на деякі характерні ознаки цього поняття, зазначаюч

Сутність юридичної особи
Тривалий час сутність юридичної особи у радянській цивілісти-ці з'ясовувалася лише стосовно державних юридичних осіб, насамперед підприємств. Основу цього становили потреби повністю одержа

Виникнення та припинення діяльності юридичних осіб
Традиційно в радянському та пострадянському цивільному праві розрізняли три способи виникнення юридичних осіб: розпорядчий, нормативно-явочний і дозвільний. Розпорядчий порядок виникнення

Республіки Крим, територіальних громад
у цивільних відносинах Якзазначено в ч.2 ст.2 ЦК, учасниками цивільних відносин можуть бути суб'єкти як приватного, так і публічного права. До су

У цивільних відносинах
Основні засади участі держави та українського народу у правовідносинах визначені у Конституції України — Основному Законі держави. Держава може мати особисті немайнові права, але лише ті.

Республіки Крим, територіальних громад
у цивільних відносинах Держава, Автономна Республіка Крим і територіальні громади здійснюють цивільну дієздатність через свої органи та представників. Найчастіше

Захист цивільних прав та інтересів у адміністративному порядку
Захист цивільних прав в адміністративному порядку здійснюється насамперед Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування

Самозахист цивільних прав та інтересів
Для самозахисту як способу захисту цивільних прав характерним є те, що особа захищає свої цивільні права та інтереси своїми власними діями. Іншими словами, це — захист без звернення до суду або інш

Строки і терміни реалізації та захисту цивільних прав
Виникнення, здійснення та захист цивільних прав цивільне за] конодавство пов'язує з перебігом певних відрізків часу (строків)] настанням зазначених у договорі чи у законі дат (термінів), певні поді

Строки захисту цивільних прав. Позовна давність
Можливість захисту цивільних прав у багатьох випадках залежить В1Д дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Поняттяі ознаки правочину
І Законодавче визначення правочину міститься в ст.202 ЦК, яка передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Однак

Правові наслідки недійсності правочину
За загальним правилом, встановленим ст.216 ЦК, основним наслідком укладення правочину, що не відповідає вимогам закону (ст.203 ЦК та інші) і визнається недійсним, є двостороння реституція.

Окремі види недійсних правочинів
я І. Правочини з дефектами суб'єктного складу цивільна дієздатність (правочиноздатність) осіб, які не досягли 14 років, обмежується правом самостійно здійснювати дрібні побутові пра

Підстави виникнення та види представництва
Право на вчинення дій від імені іншої особи може грунтуватися на різних юридичних фактах, з якими закон (ч.З ст.237 ЦК) Пов'язує виникнення повноваження. Такими юридичними фактами (підстав

Передоручення
Представник зобов'язаний особисто вчинити дію, передбачену наданим йому повноваженням. Але він може також передоручити її здійснення іншій особі, якщо таке передоручення передбачене договором або д

Представництво за довіреністю
Представництво, яке Грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреність — це письмовий документ, що видається представнику особою, яку представляють, для представництва

Право повного господарського відання і право оперативного управління як засоби здійснення права власності
У деяких випадках здійснення права власності безпосередньо власником неможливе. В такому разі у праві використовуються так звані речові права вторинного характеру. Вони не можуть існувати самостійн

Первинні способи набуття права власності
Первинними способами виникнення права власності є: 1) Виробництво — такий спосіб виникнення права власності, коли воно виникає у зв'язку з виготовленням або створенням якоїсь речі, шо не і

Похідні (вторинні) способи набуття права власності
При похідних способах набуття права власності право набувача грунтується на праві відчужувача. Такими способами є: придбання майна за договором і в порядку спадкування. 1) Договір

Види права власності залежно від числа власників. Особливості права спільної власності
3.1. Поняття івиди права спільної власності Майно може належати на праві власності не одній, а кільком особам одночасно. В такому разі виникають відносини спільної

Види права власності залежно від правового режиму
4.1. Право власності на землю (земельну ділянку) Особливості права власності на землю полягають у тому, що згЩно зі ст. 14 Конституції земля є основним націон

Загальна характеристика захисту права власності
Приступаючи до розгляду питань захисту права власності, насамперед слід звернути увагу, що у літературі йдеться як про захист права власності1, так і про його охорону2.

Віндикаційний позов
Основним речово-правовим засобом захисту права власності є віндикаційний позов, сутність якого полягає у витребуванні власником свого майна з чужого володіння. Зокрема ст.387 ЦК встановлює, що влас

Права на чужі речі. Загальна характеристика
Важливим речовим правом є право на чужі речі. У цьому випадку право власності належить одній особі, в той час як інша має на те ж майно таке саме (безпосереднє) речове право, тільки вужче за змісто

Володіння (посідання) і право володіння чужим майном
6.1. Володіння (посідання) Ведучи мову про володіння як правову категорію необхідно розрізняти "право володіння" як елемент права власності та як вид права на чужі речі (в

Поняттята види інтелектуальної власності
Однією з найбільш важливих і характерних рис людини як частини живого світу є її здатність до осмисленої (цілеспрямованої) творчості. Творчість визначається як цілеспрямована інтелектуальн

Право інтелектуальної власності як вид речового права
Визначаючи поняття "право інтелектуальної власності", слід враховувати, що воно може вживатися у суб'єктивному та об'єктивному розумінні, а також нерідко вживається, у тому чис

Здійснення права інтелектуальної власності
. Характер та спрямованість можливої поведінки суб'єкта права електуальної власності, а отже, і напрямів здійснення цього пра- а в загальному вигляді визнача

Захист права інтелектуальної власності
Захист права інтелектуальної власності в Україні в останні роки набуває усе більшої гостроти, оскільки масштаби порушення цих прав стрімко зростають. Варто хоча б пригадати проблему виробництва та

Класифікація засобів забезпечення виконання зобов
Засоби забезпечення виконання зобов'язань можуть бути класифіковані за різними підставами. Так, залежно від часу і способу встановлення (виникнення) вони можуть бути поділені на спеціальні

Застава
Основним нормативним актом, що регулює заставні правовідносини в Україні, тривалий час залишався Закон "Про заставу". Тепер у ЦК заставі присвячені ст.ст.572-593, де визначені основні пол

Застава без передачі майна заставодержателю.
Згідно зі ст.1 Закону України від 5 червня 2003 р. "Про іпотеку" іпотекою вважається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іп

Застава з передачею заставленого майна заставодержателю.
Заклад — це застава з передачею заставленого майна заставодержателю або за його наказом — третій особі (ч.2 ст.575 ЦК, ст.44 Закону "Про заставу"). За домовленістю заставодержателя із зас

Поняття цивільно-правової відповідальності
Приступаючи до аналізу цієї складної правової категорії, насамперед слід нагадати про існування двох різних підходів до розуміння відповідальності. Сутність цих відмінностей полягає в тому, що юрид

Підстава цивільно-правової відповідальності
Як випливає із визначення, характерних ознак і самої суті цього правового Інституту, цивільно-правова відповідальність застосовується до осіб, винних у скоєнні цивільного правопорушення. Тому згідн

Підстави звільнення від відповідальності
Як зазначалося вище, цивільно-правова відповідальність настає за наявності підстав (умов), передбачених чинним законодавством. Отже, відсутність цих умов означає, що немає і відповідальності.

Категорія господарського (підприємницького) договору
Свого часу була поширена теорія господарського договору як особливого виду договору. Зараз цей вид угод набув дещо інших ознак, він активно використовується у сфері підприємницької діяльності, що п

Укладення, зміна та розірвання договорів
Оскільки цивільно-правовий договір є однією з основних підстав виникнення зобов'язань, його характеристика не може бути повною без висвітлення порядку укладення договорів. Розгляньмо споча

Загальні положення про купівлю-продаж
1.1. Поняття договору купівлі-продажу Договір купівлі-продажу— це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати

Роздрібна купівля-продаж
Договір роздрібної купівлі-продажу— це договір, за яким продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно пр

Поняття договору поставки.
Договір поставки збережений у новому ЦК (§3 гл.54), однак не як самостійний цивільно-правовий договір, а як один з різновидів договору купівлі-продажу, що регулює відносини з реалізації товарів, як

Контрактація сільськогосподарської продукції
Державна закупівля сільськогосподарської продукції у її виробників здійснюється за договорами контрактації, що укладаються на основі державних замовлень. Контрактація сільськогосподарської

Договір оренди державного та комунального майна
Цей договір, що є різновидом договору найму, характеризується Істотними особливостями. Нормативна база.Основні нормативно-правові акти, що регулюють цей договір:

Поняття житлового законодавства та договору найма житла
Житлове законодавство— це сукупність нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини щодо реалізації конституційного права на житло та пов'язані з ними відносини щодо

Право на збереження житла за тимчасово відсутніми особами.
Згідно зі ст-71 ЖК у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї у будинках державного або громадського житлового фонду за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Од

Змінаі розірвання договору найму житла
Зміни договору найму жилого приміщення можуть вимагати обидві сторони — наймодавець та наймач. За загальним правилом, зміна договору допускається лише за згодою наймача, членів його сім'ї та наймод

Договір підряду
Глава 61 ЦК регулює підряд. Договір підряду— це договір, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (з

Будівельний підряд
Відповідно до нового ЦК договір, який раніше мав назву "договір підряду на капітальне будівництво", іменується договором будівельного підряду. Договір будівельного підряд

Підряд на проектні та пошукові роботи
Договір підряду на виконання проектних та пошукових робіт регулює відносини, що виникають під час проектування і проведення дослідницьких робіт для капітального будівництва. Він регу- д

Зовнішньоекономічні підрядні операції з давальницькою сировиною
Суть операцій із давальницькою сировиною (толлінг) у тому, що власник сировини, який не має потужностей з її переробки, передає її переробному підприємству в обсязі, що забезпечує одержання необхід

Виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт
Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт— це договір, за яким підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовни

Перевезення
Перевезення, а також інші відносини у сфері транспортної діяльності опосередковують транспортні договори, різні за правовою природою та змістом. Загальні положення про перевезення

Договори перевезення пасажира, багажу та пошти
Договір перевезення пасажира та багажу— це договір, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а у разі здавання баг

Пасажирів та морського буксирування
Ці договори мають значну специфіку. Згідно зі ст.133 КТМ договір морського перевезення вантажу— це договір, за яким перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йом

Транспортне експедирування
На відміну від раніше чинного ЦК, який не передбачав регулювання договору експедиції, ЦК 2003 р. містить спеціальну главу 65 "Транспортне експедирування". Договір транспо

Зберігання
Зберігання урегульоване у гл.66 ЦК. Договір зберігання— це договір, за яким одна сторона (збері-гач) зобов'язана зберігати річ, передану їй другою стороною (пок-лажодавцем

Поняття страхування
Глава 31 ЦК 1963 p., що регулювала страхування, мала назву "Державне страхування". Однак нині здійснення страхування — не монополія держави. Тому страхування в Україні не є винятково держ

Доручення
Договір доручення— це договір, за яким одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений по

Комісія
Договір комісії— це договір, за яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені,

Управління майном
Одним з нових договорів про надання послуг, передбачених у ЦК (гл.70), є договір управління майном. . .*..:-**- ,-.

Поняття кредиту
Правові основи надання, використання і повернення кредитів та регулювання взаємовідносин між суб'єктами, що виникають у процесі кредитування, докладно регулює Положення Національного банку України

Банківський вклад
Договір банківськоговкладу (депозиту) — це договір, за яким одна сторона (банк), що прийняла від другої (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), яка надійшла, зобов'язується в

Факторинг
Згідно з ч.і ст. 1077 ЦК договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги)— це договір, за яким одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати гро

Розрахунки
Розрахунки регулює гл.74 ЦК. Стосовно форм розрахунківст. 1087 ЦК передбачає, що розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності,

Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
Договори, що опосередковують розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, регулює гл.75 ЦК, Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власно

Спільна діяльність
Глава 77 ЦК регулює спільну діяльність. Договір про спільну діяльність— це договір, за яким сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягн

Публічна обіцянка винагороди
Публічна обіцянка винагороди регулюється гл.78 ЦК. Вона по-. діляється на два різновиди: 1) публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу; 2) публічна обіцянка винагороди з

Загальні положення про відшкодування шкоди
Відшкодування шкоди регулює гл.82 ЦК. Стаття 1166 ЦК визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіял

Відшкодування шкоди, завданої малолітньою, неповнолітньою або недієздатною особою
Оскільки часткову дієздатність ЦК 2003 р. пов'язує з досягненням віку не 15, як це було передбачено ЦК 1963 p., a 14 років, тому розмежовані правила відповідальності за шкоду, заподіяну малолітньою

Відшкодування шкоди, завданої недієздатною фізичною особою.
Шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, якщо вони не доведуть, що шкода була завдана не з їх вини. Обов'язок

Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
Особливості відшкодування цієї шкоди: а) шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки; б) обов'язок відшкодування шкоди покладається на володільцяджерела підвище

Загальні положення про спадкування
Спадкове право— це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають узв'язку зі смертю фізичної особи та переходом її прав і обов'язків до

Спадкування за законом
Спадкування за законом регулюється гл.86 ЦК. Закон визначає черговість спадкування за законом— спадкоємці за законом одержу- ють право на спадкування почергово. Кожна н

Здійснення права на спадкування
Глава 87 ЦК регулює здійснення права на спадкування. Прийняття спадщини.Згідно зі ст.І268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прий-

Виконання заповіту. Оформлення права на спадщину. Спадковий договір
Виконання заповіту.Виконання заповіту — це здійснентія останньої волі спадкодавця, вираженої у заповіті. Зазвичай суб'єктами виконання є спадкоємці, які прийняли спадщину. її прийн

Розділ II ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 7 Цивільне право від ношення § 1. Поняття цивільного правовідношення .......................................... 66 § 2. Загальна характеристика суб'єктів

Підрозділ 1. Право власності
Глава 15 Загальні положення права власності § 1. Право власності в системі речових прав .................................. 250 § 2. Поняття власності і права власн