Поняття і види господарських товариств

Така організаційно-правова форма підприємництва, як господарське товариство, має істотні особливості щодо створення, діяльності та юридичного статусу. Його правовий статус визначається як відповідно до ГК, так і Законом України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. із змінами і доповненнями (надалі – Закон). Зокрема, поняття, види, порядок створення і діяльності товариств, а також права та обов'язки їхніх засновників та учасників.

Згідно з цими Законами господарські товариства - це визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна для участі в підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку. Тобто істотною відмінністю господарських товариств від інших підприємств є те, що вони створюються на договірних засадах двома і більше фізичними та/або юридичними особами.

Відповідно до ч.2 ст.113 ЦК, ч.1 ст.80 ГК; ч.3 ст.1 Закону до господарських товариств належать: акціонерні товариства; товариства з обмеженою відповідальністю; товариства з додатковою відповідальністю; повні товариства; командитні товариства.

Господарські товариства можуть займатися будь – якою підприємницькою діяльністю, які не суперечать законодавству. Вони є юридичними особами, діють на підставі установчих документів, затверджених учасниками, мають власні назви із зазначенням організаційно-правової форми товариства.

Вибір конкретного виду господарського товариства залежить від цілей і намірів його засновників, а також у ряді випадків передбачений законодавством. Наприклад, фондова біржа та інвестиційний фонд можуть бути створені тільки в формі приватного акціонерного товариства, довірче товариство - в формі товариства з додатковою відповідальністю, ломбард - повного товариства.

Щодо визначення правового статусу господарських товариств особливо актуальним є питання визначення пріоритету у застосуванні актів рівної юридичної сили — ЦК, ГК, а також Закону оскільки вони регулюють суміжні питання. Так, якщо положення ЦК, ГК суперечать положенням Закону, застосуванню підлягають положення Закон, який є спеціальним нормативним актом.

Особливостями господарського товариства є наступне.

Господарське товариство є підприємство або іншим суб'єктом господарювання. Належність господарських товариств до підприємств підтверджується ч.5 ст.63 ГК, яка прямо відносить господарські товариства до видів корпоративних підприємств. Це, в свою чергу, означає, що на господарські товариства повною мірою поширюються загальні положення ГК та інших актів законодавства, що регулюють діяльність підприємств. Якщо загальні положення щодо підприємств суперечать спеціальним положенням, що безпосередньо визначають правовий статус господарських товариств, застосовуються спеціальні положення відповідних нормативних актів.

Згідно з ч.2 ст.79 ГК засновниками і учасниками господарського товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання. Тобто господарське товариство може бути засноване як юридичними, так і громадянами, а також спільно громадянами і юридичними особами, причому для заснування господарського товариства громадянину не обов'язково мати статус суб'єкта підприємницької діяльності. Крім того, незважаючи на наявність у назві терміна «товариство», ЦК (ч. 2 ст. 114) та ГК (ч.1 ст.79) передбачають можливість господарського товариства діяти у складі одного учасника.

Згідно з ч.4 ст.79 ГК суб'єкти господарювання — юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарського товариства, зберігають статус юридичної особи.

Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України. Так, згідно зі ст.13 Закону України від 21.12.1993 р. «Про телебачення і радіомовлення» в Україні забороняється створення телерадіоорганізацій іноземними юридичними і фізичними особами та особами без громадянства. Також забороняється створення і діяльність телерадіоорганізацій з іноземними інвестиціями, у статутному фонді яких більш як 30% іноземних інвестицій.

Обмеження щодо заснування та участі в господарських товариствах суб'єктів господарювання або інших осіб встановлюються законодавством. Наприклад, за положеннями ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 р. «Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств», державні підприємства не мають права бути засновниками господарських товариств.

Деякі нормативні акти встановлюють кваліфікаційні (спеціальні) вимоги щодо засновників (учасників) господарських товариств. Так, згідно зі ст.33 Закону України від 23.02.2006 р. «Про цінні папери і фондовий ринок України» акціонерне товариство може бути створено не менш як 20 засновниками — торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності по цінних паперах за умови внесення ними до статутного фонду не менш як 10 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Компетенцію учасників господарських товариств незалежно від їх виду визначено статтями 116, 117 ЦК, ст. 88 ГК та статтями 10, 11 Закону. Так, учасники товариства мають право:

­ брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених законодавством;

­ брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Вони визначаються пропорційно частці кожного з учасників, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

­ одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо;

­ вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

Учасники товариства зобов'язані:

­ додержуватись вимог установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;

­ виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами;

­ не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

Учасники можуть мати також інші права і нести інші обов'язки, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Господарські товариства створюються шляхом об'єднання майна та участі в підприємницькій діяльності їх засновників (учасників). Внески (вклади) засновників (учасників) об'єднуються у статутний фонд (статутний, складений капітал товариства, що, власне, є характерним для будь-якої юридичної особи.

Згідно зі ст.87 ГК статутний капітал товариства становить сума вкладів засновників та учасників господарського товариства. Вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (в тому числі майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Забороняється використовувати для формування статутного капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу. Проте чинним законодавством не передбачено оформлення та подання в орган державної реєстрації документа про підтвердження факту, що кошти, які вносяться до статутного капіталу товариства, не є бюджетними коштами, коштами, одержаними в кредит та під заставу.

Фінансовий стан засновників — юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного капіталу господарського товариства у випадках, передбачених законом, повинен бути перевірений належним аудитором (аудиторською організацією) у встановленому порядку, а майновий стан засновників — громадян має бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, засвідченою відповідним податковим органом.

Вклад, оцінений у гривнях, відповідно до ч. 2 ст.86 ГК (ч. 2 ст. 115 ЦК) становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці. Вона прпводиться згідно Законами України від 12.07.2001 р. «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 11.12.2003 р. «Про оцінку земель». Методика проведення оцінки майна визначається національними стандартами за видами майна, які затверджує Кабінет Міністрів України. Наприклад, Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.02.2004 р. і т.п.

Метою створення і діяльності господарського товариства є отримання прибутку. Для цього, згідно з ч. 5 ст. 79 ГК, господарські товариства можуть займатися будь якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.

Проте, ознака отримання прибутку зберігається не в усіх господарських товариствах. Наприклад, згідно зі Законом України «Про цінні папери і фондовий ринок» фондова біржа, є акціонерним товариством, проте вона має статус організації, яка створюється без мети отримання прибутку та займається виключно організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів та їх похідних.

Прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів товариства.

Управління товариством здійснюють його органи і посадові особи.

Склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках — учасники товариства. При цьому відповідно до ст.89 ГК і ст.23 Закону посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена рада товариства (спостережна рада), — голова та члени ради товариства (спостережної ради). Вони відповідають за заподіяну ними товариству шкоду відповідно до чинного законодавства України.

Посадовими особами органів управління товариства не можуть бути члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та інших органів виконавчої влади, військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, нотаріуси, а також посадові особи органів державної влади, крім випадків, коли державні службовці здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляють інтереси держави в раді товариства (спостережній раді) або ревізійній комісії товариства. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути посадовими особами тих товариств, які здійснюють цей вид діяльності. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини.

Найбільш поширеною організаційно – правовою формою господарювання у світі і в Україні є акціонерні товариства. У них зосереджено близько 60% національного промислового виробництва. Акціонерами за різними даними, в Україні вважаються від 14 до 16 млн. громадян.

У зв’язку з необхідністю правового забезпеченя їх інтересів, а також, що Закон «Про господарські товариства» 1991 р. їх різноманітності, реальності, корпоративних прав, Верховна Рада прийняла 17.09.2008 р. Закон України «Про акціонерні товариства» (надалі – Закон).

Серед новацій цього Закону можна визначити наступні.

Насамперед вводить своє поняття акціонерного товариства (надалі – АТ). Таким чином, у відповідності зі ст.3 цього Зкону AT – це господарське товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими засвідчені акціями. Аналогічні визначення в ГК (ч.2 ст.80) і Законі «Про господарські товариства» (ст.24). Крмі того закон вводить нові типи акціонерних товариств – публічні, приватні та державні. Проведений аналіз Закону показує, що публічні та приватні AT співвідносяться з відкритими та закритими АТ.

Відповівдно до ч.2 ст.5 Закону характерною особливістю приватного акціонерного товариства є те, що воно може здійснювати тільки приватне розміщення акцій (приватне розміщення акцій є аналогом закритого розміщення акцій). Також для приватного акціонерного товариства відсутня необхідність проведення процедури лістингу та присутнє обумовлене законом переважне право акціонера на придбання акцій AT, які продаються третім особам (ст.7 Закону). Крім того кількісний склад приватного АТ не може перевищувати 100 акціонерів.

Акціонери приватного АТ мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, за ціною та на умовах, запропонованих акціонером, третій особі, пропорційно кількості акцій, що належать кожному з них. Переважне право акціонерів на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, діє протягом двох місяців з дня отримання товариством повідомлення акціонера про намір продати акції, якщо коротший строк не передбачено статутом товариства.

Статутом приватного акціонерного товариства може бути передбачено переважне право придбання товариством акцій, що продаються його акціонерами, якщо акціонери не використали своє переважне право на придбання акцій.

Переважне право товариства на придбання акцій, що продаються акціонерами цього товариства, може бути реалізовано протягом 10 днів після закінчення строку дії переважного права на придбання цих акцій акціонерами товариства, якщо коротший строк не передбачено статутом товариства.

Строк переважного права, передбачений статутом товарисгва, не може бути меншим ніж 20 днів з дня отримання товариством відповідного повідомлення. Строк переважного права припиняється у разі, якщо до його спливу від усіх акціонерів товариства та самого товариства отримані письмові заяви про використання або про відмову від використання пе-рєважного права на купівлю акцій.

Акціонер приватного АТ, який має намір продати свої акції третій особі, зобов'язаний письмово повідомити про це решту акціонерів товариства та саме товариство із зазначенням ціни та інших умов продажу акцій. Повідомлення акціонерів тооариства здійснюється через товариство. Після отримання письмового повідомлення від акціонера, який має намір продати свої акції третій особі, товаристтво зобов'язане протягом двох робочих днів направити копіїповідомлення всім іншим акціонерам товариства. Якщо інше не передбачено статутом товариства, повідомлення акціонерів товариства здійснюється за рахунок акціонера, який має намір продати свої акції.

Якщо акціонери приватного АТ та/або товариство не скористаються переважним правом на придбання всіх акцій, що пропонуються для продажу, протягом встановленого цим законом або статутом строку, акції можуть бути продані третій особі за ціною та на умовах, що повідомлені товариству та його акціонерам.

У разі порушення зазначеного у цій статті переважного права на придбання акцій будь-який акціонер товариства та/або саме товариство, якщо статутом товариства передбачено переважне право на придбання акцій товариством, має право протягом трьох місяців з моменту, коли акціонер чи товариство дізналися або повинні були дізнатися про таке порушення, вимагати у судовому порядку переведення на них прав та обов'язків покупця акцій.

Уступка зазначеного переважного права іншим особам не допускається.

Зазначене переважне право акціонерів приватного АТ не поширюється на випадки переходу права власності на цінні папери цього товариства в результаті їх спадкування чи правонаступництва.

Приватне AT може бути перетворено на публічне. Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Щодо публічного акціонерного товариства, то Законом передбачена можливість здійснення публічного і приватного розміщення акцій, обов'язковість проходження процедури лістингу (ст.24 Закону). Оскільки акції публічного АТ можуть продаватися і купуватися на фондовій біржі.

Для закритих і відкритих AT не встановлюється спеціального режиму регулювання їх перетворення, крім Прикінцевих та перехідних положень Закону. Вони передбачають, що статути та інші внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом, підлягають приведенню у відповідність до норм Закону не пізніше ніж два роки з дня набрання чинності цим Законом. Зміна типу товариства з приватного АТ на публічне АТ або з публічного на приватне не є його перетворенням. Невнесення таких змін до статуту та інших внутрішніх документів акціонерного товариства є підставою для відмови в державній реєстрації випуску цінних паперів цього товариства.

З наведеного вище визначення випливають такі загальні собливості акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку його юридичного статусу.

По-перше, статутний капітал AT має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та/або юридичним особам. Мінімальний розмір його статутного капіталу встановлено у розмірі, не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення товариства.

Оплата вартості акцій, що розміщуються під час заснування акціонерного товариства, може здійснюватися грошовими коштами, цінними паперами (крім боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є засновник, та векселів), майном і майновими правами, нематеріальними активами, що мають грошову оцінку. При цьому, вона не може здійснюватися за ціною, нижчою від їх номінальної вартості, а також не може здійснюватися шляхом прийняття на себе зобов'язань з виконання для товариства робіт або надання послуг.

Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.

По-друге, АТ має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій). Інші товариства не мають статусу емітента акцій. Воно є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов'язується своєчасно виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Шляхом випуску і продажу акцій акціонерні товариства і формують свої статутні капітали, і збільшують їх, якщо це необхідно. Акції публічних акціонерних товариств допускаються до вільного продажу на умовах, визначених закономи «Про акціонерне товариство» та від 23.02.2006 р. «Про цінні папери і фондовий ринок», іншими актами про фондовий ринок. Опата акцій може відбуватися грошовими коштами, майном, майновими і немайновими правами, які мають оцінку (ст.23 Закону).

По-третє, фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств, фіксуються у реєстрі власників іменних цінних паперів і набувають статусу акціонерів. Права та обов'язки акціонерів визначені статтями 25 і 29 Закону і ст.4, 5, 8 і 9 Закону «Про цінні папери і фондовий ринок». Цими законами також передбачено, що всі акції АТ з 2011 р. можуть існувати виключно у бездокументарній формі.

По-четверте, особливою ознакою АТ є обмежена відповідальність акціонерів. Акціонери відповідають (точніше - несуть ризик відповідальності) за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. За ознакою відповідальності акціонерів акціонерне товариство належить до товариств з обмеженою відповідальністю.

Акціонери, які зв’язані з АТ перш за все установчими документами, мають передбачені Законом, певні права та обов'язки.

Обов’язки акціонерів. Насамперед, вони повинні сплатити повну вартість акцій, отриманих від товариства. Цей обов'язок потребує пояснення. Безумовно, якщо цінні папери купуються відразу, то й розрахунок з товариством не відкладається.

Водночас існує практика підписки на цінні папери, коли інвестори отримують акції під письмове зобов'язання у зазначені строки внести у капітал товариства їхню вартість у грошовій формі. Цінні папери або сертифікати на їх одержання передаються їм у кредит. Та якщо акціонер не повертає зазначену у договорі суму, то АТ може анулювати ці акції і продати їх іншій особі.

Крім цього обов'язку, є й інші. Так, відповідно до статуту, АТ власник акцій може бути позбавлений (повністю або частково) права передачі їх іншим особам. Закон (ст.29) передбачає такі обов'язки акціонерів-власників як простих, так і привілейованих акцій:

­ дотримуватись статуту, інших внутрішніх документів товариства;

­ виконувати рішення загальних зборів та інших органів товариства;

­ виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю,;

­ оплачувати акції у ромірі, в порядку та засобами, що передбачені статутом акціонерного товариства;

­ не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

Статутом тавориства може бути передбачена можливість укладання договору між акціонерами, за яким на акціонерівв покладаються додаткові обов’язки, у тому числі обов’язок участі у загальних зборах, і передбачається відповідальність за його недотримання. Акціонери можуть також мати інші обов’язки, встановлені цим, та іншими законами.

Права акціонерів. Вони залежать від виду акцій яких вони є власниками.

Зокрема, відповідно до ст.25 Закону, власник акціонерів простих акцій має такі права:

­ брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

­ брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з акціонерів, які такими стали на початок строку виплати дивідендів;

­ вийти в установленому порядку з товариства;

­ отримувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу акціонера товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Треба розрізняти також загальні права, які надаються власником цінних паперів і додатком, обумовлені статутом товариства. До загальних прав належить право голосу на загальних зборах товариства. Треба враховувати, що насправді воно реалізується не завжди однаково. Нерідко випускаються акції, які відрізняються за правом голосу: прості дають право голосу, а привілейовані — не завжди. Акція дає право на отримання частки прибутку підприємства у формі дивідендів, які нараховують щорічно за кінцевими результатами роботи товариства.

Юридичний статус АТ характеризується і деякими іншими рисами. Так, товариство має засновницькі права щодо створення господарських об'єднань (участі в існуючих об’єднаннях).

До загальних прав акціонерів належить такі права: вимагати скликання позачергових загальних зборів; брати участь у загальних зборах особисто або через представника, бути повідомленим про проведення загальних зборів, вности пропозиції до порядку денного, бути повідомленим про зміни в порядку денному, ознайомитися з документами, що стосуються порядку денного, обирати і бути обраним в органи управління АТ, в тому числі висунувши свою кандидатуру для виборів.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону кожний акціонер має право внести пропозиції щодо питань, включених до порядку денного загальних зборів акціонерного товариства, а також щодо нових кандидатів до складу органів товариства, кількість яких не може перевищувати кількісного складу кожного з органів. Пропозиції вносяться не пізніше ніж за-20 днів до дати проведення загальних зборів, а щодо кандидатів до складу органів товариства — не пізніше ніж за сім днів до дати проведення за­гальних зборів. Пропозиції акціонерів, які у сукупності є власниками 5 або більше відсотків простих акцій, підлягають обов’язковому включенню до порядку денного загальних зборів.

В Законі окремо (ст.26) визначені права акціонерів-власників привілейованих акцій. Зокрема, право на дивіденди за привілейованими акціями, ліквідаційну вартість у разі ліквідації товариства, конвертацію акцій, на інформацію. Акціонери-власники таких акцій у випадках передбачених ч.5 ст.26 Закону і статутом товариства мають право голосу під час вирішення загальними зборами питань:

­ припинення товариства, що передбачає конвертацію привілейованих акцій цього класу у привілейовані акції іншого класу, прості акції або інші цінні папери; внесення змін до статуту товариства, що передбачають обмеження прав акціонерів — власників цього класу привілейованих акцій; внесення змін до статуту товариства, що передбачають розміщення нового класу• привілейованих акцій, власники яких матимуть перевагу щодо черговості отримання дивіден­дів чи виплат у разі ліквідації товариства, або збільшення обсягу прав акціонерів — власників розміщених класів привілейованих акцій, які мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства.

Статутом приватного товариства акціонеру — власнику привілейованих акцій може бути надано право голосу також з інших питань.

Рішення загальних зборів акціонерного товариства, що приймається за участю акціонерів — власників привілейованих акцій, мають право голосу, вважається прийнятим у разі, якщо за нього віддано три чверті голосів акціонерів — власників привілейованих акцій, які брали участь у голосуванні з цього питання, якщо статутом товариства з кількістю акціонерів 25 осіб і менше не встановлюється вимога стосовно більшої кількості голосів власників привілейованих акцій, необхідної для прийняття рішення.

У відносинах акціонерів інколи виникає питання про успадкування права власності на акції приватного АТ та співвідношення цього права із обов'язком одержувати його згоду у випадку відчуження акцій третім особам. Відповідно до принципу законодавчого захисту права власності, у такому випадку згода АТ на успадкування акцій і прав, пов'язаних з ними не вимагає, оскільки успадкування не вважається відчуженням. Використання акцій приватного АТ як предметів застави також має бути врегульоване установчими документами емітента.

Вищим органом АТ є загальні збори товариства. Відповідно до ч.2 ст.32 Закону акціонерне товариство зобов’язане щороку скликати загальні збори (річні загальна збори) не пізніше 30 квітня наступного за звітним року. Усі інші загальні збори, крім річних, вважаються позачерговими.У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери, незалежно від кількості і класу акцій, власниками яких вони є за принципом: одна акція – один голос. З правом дорадчого голосу брати участь у загальних зборах можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів. До виключної компетенції, загальних згідно зі ст.33 Закону зборів належить: визначення основних напрямів діяльності акціонерною товариства; прийняття рішення про анулювання викуплених акцій; прийняття рішення про зміну типу товариства; прийняття рішення про розміщення акцій; прийняття рішення про збільшення статутного капіталу товариства; прийняття рішення про зменшення статутного капіталу товариства;прийняття рішення про дроблення або консолідацію акцій; затвердження положень про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган та ревізійну комісію (ревізора) товариства, а також внесення змін до них; затвердження інших внутрішніх документів товариства, якщо інше не передбачено статутом товариства; затвердження річного звіту товариства; розподіл прибутку і збитків товариства; прийняття рішення про викуп товариством розміщених ним акцій; прийняття рішення про форму існування акцій; затвердження розміру річних дивідендів; прийняття рішень з питань порядку проведення загальних зборів; обрання членів наглядової ради, затвердження умов цивільно-правових або трудових договорів, що укладатимуться з ними, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання цивільно-правових договорів з членами наглядової ради; прийняття рішення про припинення повноважень членів наглядової ради; обрання голови та членів ревізійної комісії (ревізора), прийняття рішення про дострокове припинення їх повноважень; затвердження висновків ревізійної комісії (ревізора), прийняття рішення про дострокове припинення їх повноважень; прийняття рішення про виділ та припинення товариства, крім випадку, передбаченого частиною четвертою ст.84 цього Закону, про ліквідацію товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку та строків ліквідації, порядку розподілу між акціонерами майна, що запишається після задоволення вимог кредиторів, і затвердження ліквідаційного балансу; прийняття рішення за наслідками розгляду звіту наглядової ради, звіту виконавчого органу, звіту ревізійної комісії (ревізора); затвердження принципів (кодексу) корпоративного управління товариства; обрання комісії з припинення акціонерного товариства; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із статутом або положенням про загальні збори товариства.

Повноваження з вирішення питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів, не можуть бути передані іншим органам товариства.

Про проведення загальних зборів та їх порядок денний надсилається письмове повідомлення акціонерам персонально (з урахуванням ч.2 цієї статті) особою, яка скликає загальні збори, у спосіб, передбачений статутом акціонерного товариства, у строк не пізніше ніж за 30 днів до дати їх проведення. Повідомлення розсилає особа, яка скликає загальні збори, або особа, яка веде облік прав власності на акції товариства у разі скликання загальних зборів акціонерами. Товариство з кількістю акціонерів — власників простих акцій понад 1000 осіб не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів також публікує в офіційному друкованому органі повідомлення про проведення загальних зборів. Публічне акціонерне товариство додатково надсилає повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний фондовій біржі, на якій це товариство пройшло процедуру лістингу.

До скликання загальних зборів акціонерам повинна бути надана можливість ознайомитись з документами, пов'язаних з порядком денним зборів. Відповідно до ст.32 Закону загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік, не пізніше 30 квітня наступного за звітним роком.

Позачергові загальні збори акціонерного скликаються відповідно до ст.47 Закону наглядовою радою з власної ініціативи; на вимогу виконавчого органу в разі порушення провадження про визнання товариства банкрутом або необхідності вчинення значного правочину; на вимогу ревізійної комісії (ревізора); на вимогу акціонерів (акціонера), які на день подання вимоги сукупно є власниками 10 і більше відсотків простих акцій товариства; в інших випадках, встановлених законом або статутом товариства.

Вимога про скликання позачергових загальних зборів подається в письмовій формі виконавчому органу на адресу за місцезнаходженням акціонерного товариства із зазначенням органу або прізвищ (найменувань) акціонерів, які вимагають скликання позачергових загальних зборів, підстав для скликання та порядку денного. У разі скликання позачергових загальних зборів з ініціативи акціонерів вимога повинна також містити інформацію про кількість, тип і клас належних акціонерам акцій та бути підписаною всіма акціонерами, які и подають.

Наглядова рада приймає рішення про скликання позачергових загальних зборів акціонерного товариства або про відмову в такому скликанні протягом 10 днів з моменту отримання вимоги про їх скликання.

Новим Законом (ст.48) передбачене можливість проведення загальних зборів акціонерів у формі заочного голосування за таких умов. Можливість їх проведення методом опитування передбачена статутом акціонерного товариства з кількістю акціонерів не більше 25 осіб. У такому разі проект рішення або питання для голосування надсилається акціонерам — власникам голосуючих акцій, які повинні в письмовій формі сповістити щодо нього свою думку. Протягом 10 днів з дати одержання повідомлення від останнього акціонера — власника голосуючих акцій всі акціонери — власники голосуючих акцій повинні бути в письмовій формі проінформовані головою зборів про прийняте рішення. Рішення вважається прийнятим у разі, якщо за нього проголосували всі акціонери — власники голосуючих акцій.

Крім загальних зхборів, вищим органом акціонерного товариства є його наглядова рада. Відповідно до ч.2 ст.51 Закону в акціонерних товариствах з кількістю акціонерів — власників простих акцій 10 осіб і більше створення наглядо­вої ради є обов'язковим. У товаристві з кількістю акціонерів — власників простих акцій 9 осіб і менше у разі відсутності наглядової ради її повноваження здійснюються загальними зборами.

До складу наглядової ради в товариствах з кількістю акціонерів власників простих акцій від 100 до 1000 осіб повинні входити не менше ніж п'ять осіб, з кількістю понад 1000 — не менше ніж сім осіб, а в товариствах з кількістю акціонерів — власників простих акцій понад 10 000 осіб — не менше ніж дев’ять осіб. Якщо кількість членів наглядової ради становить менше половини її кількісного складу, товариство протягом трьох місяців має скликати позачергові загальні збори для обрання решти членів наглядової ради, а в разі обрання членів наглядової ради шляхом кумулятивного голосування — для обрання всього складу наглядової ради.

Нововеденням щодо наглядової ради АТ є також те, що відповідно до ч.4 ст.51 Закону, член наглядової ради може бути не акціонером товариства, а його представник, який є фізичною особою. При цьому член наглядової ради, який є представником акціонера-юридичної особи або держави, не може передавати свої повноваження іншій особі.

Члени наглядової ради мають право на оплату своєї діяльності за рахунок товариства. Порядок роботи івишіати винагороди та відповідальність членів наглядової ради визначається Законом, Статутом товариства, положенням про наглядову раду товариства, а також договором, що укладається з членом наглядової ради. Такий договір (нетрудовий, а цивільно-правовий) від імені товариства підписується головою виконавчого органу чи іншою уповноваженою загальними зборами особою на умовах, затверджених рішенням загальних зборів. Такий цивільно-правовий договір може бути або оплатним, або безоплатним.

У роботі наглядової ради можуть брати участь з правом дорадчого голосу представники профспілкового органу або будь-якого іншого органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу.

Виконавчим органом АТ, який здійснює керівництво його поточною діяльністю може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноособовим (генеральний директор, директор). Обирається на загальних зборах, підзвітний їм і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Для цього, діє від імені АТ у межах встановлених статутом акціонерного товариства.

Членом виконавчого органу акціонерного товариства може бути будь-яка фізична особа, яка має повну дієздатність і не є членом наглядової ради чи ревізійної комісії.

Відповідно до ст.59 Закону кількісний склад виконавчого органу, порядок призначення його членів, порядок скликання та проведення засідань колегіального виконавчого органу встановлюється статутом або положенням про виконавчий орган акціонерного товариства. Кожний член колегіального виконавчого органу має право вимагати проведення засідання колегіального виконавчого органу та вносити питання до порядку денного засідання. Голова колегіального виконавчого органу обирається оглядовою радою товариства, загальними зборами в порядку передбаченому статутом або положенням про виконавчий орган акціонерного товариства.

У разі, якщо відповідно до статуту товариства обрання та припинення повноважень голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) віднесено до компетенції загальних зборів, наглядова рада має право відсторонити від виконання повноважень голову колегіального виконавчого органу (особу, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу), дії або бездіяльність якого порушують права акціонерів чи самого товариства, до вирішення загальними зборами питання про припинення його повноважень.

Голова колегіального виконавчого органу організовує роботу колегіального виконавчого органу, скликає засідання забезпечує ведення протоколів засідань. Він має право без довіреності діяти від імені товариства відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства. Інший член колегіального виконавчого органу в порядку, визначеному законодавством України, також може бути наділений цими повноваженнями, якщо це передбачено статутом товариства.

Особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, вправі без довіреності діяти від імені акціонерного товариства, в тому числі представляти його інтереси, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства.

Відповідно до ст. 62 Закону посадовими особами органів управління товариства не можуть бути народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади, військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, служби безпеки, внутрішніх справ, нотаріуси, а також посадові особи органів державної влади, крім випадків, коли вони виконують функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляють інтереси держави або територіальної громади в наглядовій раді або ревізійній комісії товариства.

Колегіальний виконавчий орган (правління дирекція) в процесі роботи поєднує принцип колегіальності і єдиноначальності. Воно приймає рішення на основі принципу: один голос з солідарною відповідальністю кожного за правильність рішення.

До відання правління дирекції належить затвердження поточних планів діяльності товариства та відповідний заходів, необхідних для вирішення його питань: щорічного кошторису, штатного розкладу та посадових окладів співробітників, встановлення показників, розмірів та строків їх преміювання, внутрішніх нормативних актів, що визначають відносини між підрозділами товариства, які утворюються для виконання цілей і завдань товариства.

Вони приймають рішення про отримання довгострокових кредитів, визначає розміри, джерела утворення та порядок використання фонді АТ. товариства. Будь-який член виконавчого органу може бути звільнений з посади наглядовою радою або загальними зборами у разі його некомпетентності, зловживання посадовим становищем, розголошення комерційної чи іншої таємниці або у разі вчинення дій або бездіяльності, що заподіюють шкоду товариству або окремим акціонерам.

Окрім того, правління (дирекція) приймає на роботу та звільняє з неї співробітників товариства, застосовує до них заходи заохочення та накладає стягнення, приймає рішення про відрядження, включаючи закордонні ділові поїздки. Ним організується ведення бухгалтерського обліку та звітності, приймаються рішення про дату скликання та порядок денний загальних зборів акціонерів. Надає на затвердження загальним зборам акціонерів річний звіт та баланс. Може приймати й інші рішення, пов'язані з поточною діяльністю товариства.

Повноваження особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу (генеральний директор, директор) мають бути відображені у статуті. Члени дирекції, президент можуть бути як засновниками товариства, так і найматися на підставі трудового договору чи контракту або призначатися на конкурсній основі, якщо того вимагає статут.

Для забезпечення контролю за виконанням рішень, встановлених за загальними зборами та правлінням (дирекцією) АТ з питань фінансово-господарської діяльності, за основними напрямами діяльності товариства. За результатами фінансового року, за відповідністю рішень вимогам чинного законодавства та статуту товариства, рішень, що стосуються усунення хиб,виявлених попередньою ревізією загальні збори, відповідно до ст.73 Закону, обирають ревізійну комісію (ревізора). Зокрема, в акціонерних товариствах з чисельністю акціонерів-власинків простих акцій товариства більш як 100 осіб обов’язково обирається ревізійна комісія, а до 100 осіб обирається або ревізор або ревізійна комісія. Голова ревізійної комісії обирається членом ревізійної комісії з їх числа простою більшістю голосів від кількісного складу ревізійної комісії, якщо інше не передбачено статутом або положенням про ревізійну комісію акціонерного товариства.

Додаткові вимоги щодо обрання ревізійної комісії (ревізора), кількісного складу комісії, порядку її діяльності та компетенція з питань, визна чаються статутом, положенням про ревізійну комісію або рішенням загальних зборів акціонерного товариства.

Ревізійна комісія (ревізор) може обиратися для проведення спеціальної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства або на визначений період. Строк повноважень членів ревізійної комісії (ревізора) встановлюється на період до дати проведення чергових річних загальних зборів, якщо статутом товариства, або положенням про ревізійну комісію, або рішенням загальних зборів акціонерного товариства не передбачено інший строк повноважень, але не більше ніж на п'ять років.

Не можуть бути членами ревізійної комісії (ревізором):член наглядової ради; член виконавчого органу; корпоративний секретар; соба, яка не має повної цивільної дієздатності; члени інших органів товариства.

Члени ревізійної комісії (ревізор) не можуть j входити до складу лічильної комісії товариства.

Основне функціональне завдання ревізійної комісії (ревізора) – це контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу АТ. Для цього вона може перевіряти стан розрахунків за акціями з акціонерами, дотримання прав власників щодо правил розподілу прибутку, переваг і пільг у придбанні акцій нових емісій. Вони мають право отримувати винагороду в розмірах і порядку, встановленому загальними зборами товариства.

Ревізійна комісія (ревізор) також повинна слідкувати за станом каси і майна товариства, за дотримання порядку, що передбачається статутом і положенням щодо оплати акцій акціонерами, за вжиттям органами правління заходів стосовно недопущення непродуктивних витрат. А у разі їх наявності – вживати відповідні заходи до винних. Вона зобов’язана перевіряти правильність рахунків і дотримання термінів рахувань податків до бюджету, а також правильність розрахунків з банківськими установами тощо.

Акціонери повинні мати право звертатися до ревізійної комісії (ревізора) комісії з проханням оперативного вирішення питань у випадку порушення їх прав. Особливою сферою її діяльності комісії бути аналіз фінансового стану товариства на підставі бухгалтерського балансу, кредиторської та дебіторської заборгованості, виробничих та комерційних результатів діяльності. Зазначений аналіз можуть виконувати і фінансові служби товариства, а ревізійна комісія (ревізор) повинна їх аналізувати і доповідати акціонерам показники, що визначають загальноекономічний характер, платоспроможність., фінансову стійкість, кошти товариства тощо.

За підсумками перевірки фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства за результатами фінансового року ревізійна комісія (ревізор) готує висновок, в якому міститься інформація про: підтвердження достовірності та повноти даних фінансової звітності за відповідний період; факти порушення законодавства під час провадження фінансово господарської діяльності, а також встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку та подання звітності.

Крім внутрішньої перевірки фінансово-економічної діяльності АТ ревізійною комісією (ревізором), відповідно до ст.75 Закону, річна фінансова звітність публічного акціонерного товариства підлягає обов’язковій перевірці незалежним аудитором.

Аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства також має бути проведена на вимогу акціонера (акціонерів), який є власником (власниками) більше ніж 10 відсотків акцій товариства не частіше двох разів на календарний рік. У такому разі акціонер (акціонери) самостійно укладає з визначеним ним аудитором (аудиторською фірмою) договір про проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності товариства, в якому зазначається обсяг перевірки. Витрати, псгв'язані з проведенням перевірки, покладаються на акціонера (акціонерів), на вимогу якого проводилася перевірка. Загальні збори акціонерів можуть ухвалити рішення про відшкодування витрат акціонера (акціонерів) на таку перевірку.

За ініціативою ревізійної комісії (ревізора) за рішенням загальних зборів, за рішенням наглядової ради, виконавчого органу або на вимогу акціонерів (акціонера), які на момент її подання сукупно є власниками не менше ніж 10% простих акцій товариства, відповідно до ст.76 Закону проводиться спеціальна перевірка фінансово-господарської діяльності.

Третім різновидом АТ є державні акціонерні товариства у якості державних акціонерних компаній (ДАКи) та національні акціонерні компанії (НАКи). У загальному, державні акціонерні товариства – це господарські товариства основою господарювання яких є державна власність.

В Україні, зокрема, їх налічується 175 господарських товариств зі 100 – відсотковою державною часткою в статутному капіталі і 185 – від 50 до 10 відсотків з відповідними частками державних акцій. Правовою підставою їх створення є індивідуальні постанови Кабінету Міністрів України або Укази Президента України. Наприклад, ДАК «Хліб України» утворена постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 р.

Особливістю виникнення НАКів (ДАКів) є те, що вони створювались на базі підприємств цілої галузі. Їх статутний капітал формувався шляхом передачі до нього майна державних підприємств (організацій) та акцій корпоратизованих підприємств цілої галузі (підгалузі) економіки. У подальшому на базі державних підприємств, майно яких було передано до статутного капіталу НАКів (ДАКів), були створені їх дочірні підприємства. Ці підприємства втратили статус суб'єктів державного сектора економіки.

Наглядова рада таких товариств, як орган управління формується не тільки з представників засновників підприємства та інших акціонерів, але й з уповноважених представників банківської установи, яка обслуговує товариство, трудового колективу та органу приватизації. Крім того, до її складу можуть входити у підприємствах-монополістах і представники Антимонопольного комітету та інших державних органів і організацій. Для затвердження персонального складу таких наглядових рад Мінекономіки, економічного розвитку торгівлі, Мінфінансів і Фонд державного майна створюють спеціальну спільну постійно діючу комісію. Засновник повинен у тижневий термін з початку корпоратизації повідомити про формування спостережної ради органи та організації, представники яких повинні увійти до її складу. Подавати пропозиції щодо персонального складу спостережної ради на затвердження комісії має право засновник товариства. Персональний склад та голову наглядової ради товариства комісія повинна затвердити у двотижневий термін. Наглядова рада акціонерного товариства, в якому 75 % статутного фонду знаходяться у державній власності, може виступати, в разі необхідності, ініціатором позачергових ревізій та аудиторських перевірок, розробляти та подавати засновнику проект плану розміщення акцій. Вона також може залучати експертів до аналізу окремих питань діяльності товариства та припиняти повноваження членів правління, яких було затверджено. Незважаючи на те, що рада має таку широку компетенцію, в будь-якому випадку вона не може втручатися в оперативну діяльність товариства.

Засідання спостережної ради акціонерного товариства, в статутному фонді якого 75 % належить державі, проходять, як правило, не рідше одного разу на квартал і вважаються правомочними, якщо присутні 2/3 її членів. Позачергові засідання скликаються на вимогу голови спостережної ради, правління товариства або 1/3 частини членів ради. Спостережна рада приймає рішення більшістю голосів, а у разі виникнення розбіжностей при голосуванні голос голови є вирішальним.

Члени такої наглядової ради є посадовими особами товариства, за виконання обов'язків яких передбачено винагороду. Зокрема, голові спостережної ради виплачується 6 мінімальних заробітних плат кожного місяця, а іншим членам — 4 мінімальні зарплати. При цьому передбачено також виплату одноразової винагороди у розмірі 10% від винагороди, яку отримує голова правління товариства. За членами спостережної ради зберігаються місце роботи та середньомісячний заробіток. В межах своїх повноважень члени спостережної ради несуть відповідальність за дотримання інтересів держави та акціонерів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 р. «Про затвердження Положення про постійного представника Кабінету Міністрів України на загальних зборах акціонерного товариства» центральним органом виконавчої влади відповідної галузі в якій функції АТ, якщо частка держави у статутному капіталі становить понад 50% призначає постійоног представника на загальних зборах АТ. Його основним завданням є захист держави як акціонера товариства.

Контролюючим органом державного АТ є також ревізійна комісія, яка безпосередньо здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства. Ревізійна комісія обирається з числа акціонерів. Загальні збори або рада акціонерів (наглядова рада) можуть доручити ревізійній комісії здійснити перевірку фінансово-господарської діяльності виконавчого органу товариства. Такі перевірки також можуть бути проведені за власною ініціативою комісії або ж на вимогу акціонерів, які володіють в сукупності більш ніж 10% голосів. Для здійснення таких перевірок ревізійній комісії повинні бути надані необхідні матеріали, бухгалтерські та інші документи і особисті пояснення посадових осіб.

Крім перевірок фінансово-господарської діяльності АТ, ревізійна комісія має також інші зобов'язання. Зокрема, комісія повинна доповідати про результати проведених нею перевірок загальним зборам AT або наглядові раді та зобов'язана вимагати позачергового скликання загальних зборів акціонерів у разі виникнення загрози суттєвим інтересам AT або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами. Склад комісії та порядок її діяльності затверджується загальними зборами акціонерів згідно із статутом товариства.

Одним з найпоширеніших видів господарських товариств у сфері господарювання є товариства з обмеженою відповідальністю, яких сьогодні в Україні налічується понад 430 тисяч.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГК товариством з обмеженою відповідальністю – це господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.

Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю (надалі – ТОВ) може досяти 10 осіб. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Слід зазначити, що цей вид товариства як товариство з обмеженою відповідальністю, не означає обмеження відповідальності товариства як суб'єкта господарського права особи якимись певними розмірами майна або грошових коштів, наприклад лише розміром статутного капіталу. Фактично йдеться про обмеження відповідальності учасників товариства, які несуть ризик збитків у межах своїх вкладів до статутного фонду. Так, у разі банкрутства товариства і ліквідаційної процедури його учасники відшкодовуватимуть збитки понесуть лише у розмірі їх вкладів до статутного фонду товариства). Установчими документами ТОВ може бути передбачено, що учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної одній мінімальний заробітній платі, діючої на момент його створення.

До моменту реєстрації ТОВ його учасники зобов'язані сплатити не менше ніж 50% суми своїх вкладів, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства (абз. 1 ч. 3 ст. 144 ЦК).

Відчуження учасником ТОВ своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 147 ЦК, учасник ТОВ має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному фонді одному або кільком учасникам цього товариства.

Учасники ТОВ користуються переважним правом купівлі частки учасника, який її відступив, пропорційно їхнім часткам у статутному фонді товариства, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі (ч. 2 ст. 147 ЦК). У разі передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.

Частка учасника ТОВ може бути придбана самим товариством, яке протягом одного року зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам у порядку, встановленому статутом і законом, або зменшити свій статутний капітал відповідно до ст. 144 ЦК.

Будь-який з учасників ТОВ має право вийти з товариства із сплатою йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі (ч. 2 ст. 148 ЦК).

Органами управління та контролю ТОВ, як і в інших господарських товариствах такого типу є: вищий орган – збори учасників; виконавчий орган – дирекція, як правило, на чолі з генеральним директором або одноособовий керівник (формується з учасників ТОВ та/або найманих працівників); контрольний орган – ревізійна комісія чи ревізор.

Правовий статус, аналогічний статусу ТОВ, має товариство додатковою відповідальністю.

Товариством з додатковою відповідальністю – це господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності цих сум, учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами у кратному розмірі до вкладу кожного з учасників (ч.4 ст.80 ГК).

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах пропорційно їх розміру частки у статутному фонді.

В інших випадках до товариства з додатковою відповідальністю (надалі – ТДВ) застосовуються положення ЦК і ГК про товариства з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом.

Повне товариство – це господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (ч.5 ст.80 ГК).

Отже, повним визначається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язанням товариства усім своїь майном.

Повне товариство (надалі – ПТ) створюється і діє на підставі засновницького договору учасників, що має статус установчого документа зареєстрованого суб’єкта господарювання. Засновницький договір ПТ, крім відомостей, загальних для всіх видів товариств, має визначати розмір частки кожного з учасників, форму їх участі у справах , товариства, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Законодавчих вимог щодо статуту і розміру статутного капіталу для цього виду товариств не передбачено. Такі вимоги випливають з особливого характеру ПТ, зокрема, з ведення його справ, яке здійснюється в порядку, встановленому ст. 122 ЦК, а саме: кожний його учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам.

У разі спільного ведення учасниками справ ПТ для вчинення кожного правочину є необхідною згода всіх учасників товариства. Якщо ведення справ доручено окремим учасникам ПТ, інші учасники можуть вчиняти правочини від імені товариства за наявності у них довіреності, виданої учасниками, яким доручено ведення справ товариства.

У відносинах з третіми особами ПТ не може посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників повного товариства щодо права діяти від імені товариства, крім випадків, коли буде доведено, що третя особа у момент вчинення правочину знала чи могла знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.

Учасник ПТ, що діяв у спільних інтересах, але не мав на це повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, вимагати від товариства відшкодування здійснених ним витрат, якщо він доведе, що у зв'язку з його діями товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.

Зміни у складі учасників ПТ, відповідно до ст.125 ЦК, можуть бути у зв'язку з: виходом учасника повного товариства з його складу з власної ініціативи; виключенням зі складу учасників; вибуттям зі складу учасників з причин, що не залежать від учасника.

Порядок і особливості виходу, виключення та вибуття учасників зі складу ПТ визначаються відповідно статтями 126, 128 та 129 ЦК, іншим законом та засновницьким договором.

Як уже зазначалося, учасники ПТ несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Механізм такої відповідальності конкретизовано у ст. 124 ЦК. Важливим є те, що учасник товариства відповідає за борги останнього незалежно від того, чи виникли вони після або до його вступу до товариства. Якщо борги ПТ повністю сплатить один з учасників, він має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у складеному капіталі товариства.

Командитним товариством, відповідно до п.6 ст.80 ГК є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

Із приведеного бачимо, що на відміну від ПТ, у складі КТ є дві категорії учасників – повні учасники і вкладники.

Якщо у КТ беруть участь два або більше повних учасників, вони несуть солідарну відповідальність щодо боргів товариства. КТ створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується усіма повними учасниками. Тому, в разі виходу, виключення чи вибуття у КТ залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється на одноособову особу, підписану повним учасником. Якщо КТ створюється одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені законом для командитного товариства (ч. 3 ст. 134 ЦК). У такому випадку управління справами здійснюється ним самостійно.

Оскільки правовий статус повних учасників було розглянуто раніше, стосовно ПТ, зупинимося на особливостях участі вкладників у командитному товаристві. Участь вкладників у КТ обмежується шляхом внесенням грошових або матеріальних вкладів без обов’язків персонального характеру і додаткової відповідальності.

Згідно зі ст. 137 ЦК вкладник КТ має право: одержувати частину прибутку товариства відповідно до його частки у складеному капіталі товариства в порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом); діяти від імені товариства у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї; переважно перед третіми особами набувати відчужувану частку (її частину) в складеному капіталі товариства відповідно до положень ст. 147 ЦК.

Якщо бажання викупити частку (її частину) виявили декілька вкладників, зазначена частка роз поділяється між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталі товариства: вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства; ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства; після закінчення фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом); передати свою частку (її частину) у складеному капіталі іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство.

Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у КТ.

Вкладники КТ повинні вносити вклади й додаткові внески у розмірі, способами й порядком, передбаченими засновницьким договором, проте сукупний розмір їхніх часток не повинен перевищувати 50 відсотків майна товариства, зазначеного в засновницькому договорі. На момент його реєстрації КТ кожний з вкладників повинен внести не менше 25 відсотків свого внеску.

Таким чином, вкладники беруть участь у діяльності КТ лише своїми вкладами, розмір яких визначає суму отримуваного ними прибутку. Будь-якої участі в управлінні товариством вони не беруть.

Управління справами КТ здійснюється тільки повними учасниками. Вкладники не мають права перешкоджати діям повних учасників з управління справами товариства.

Незважаючи на те, що за загальним правилом відповідальність вкладника обмежується вкладом у майні товариства, в окремих випадках, передбачених законом, він також несе повну відповідальність. Приміром, якщо вкладник вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, і схвалення його дій командитним товариством не буде отримано, він відповідає перед третіми особами за вчиненим ним правочином усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення (ч. 1 ст. 138 ЦК). Крім загальних підстав припинення діяльності господарських товариств, КТ припиняється також у разі вибуття усіх вкладників. Повні учасники командитного товариства мають право у разі вибуття всіх вкладників замість ліквідації КТ перетворити його у повне товариство..