Діяльність суб’єкта господарювання, як правило, не обмежується певним часом. За загальним правилом вона є безстроковою. Випадки можливого припинення суб’єкта господарювання та його наслідки передбачені виключно законом, зокрема статтями 104 – 109 ЦК і 59 – 61 ГК. Слід підкреслити, що названими статтями передбачені лише випадки припинення, а ст. 104 ЦК також її наслідки. Зокрема, що юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав і обов’язків іншим юридичним особам – правонаступником (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Як бачимо, поняття припинення в цих статтях, а також у законодавстві не визначене. В юридичній літературі припинення – це передбачені законодавством юридичні підстави за якими суб’єкт господарювання втрачає право проводити господарську діяльність та втрачає правосуб’єктність з моменту внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру. Простіше, припинення суб’єкта господарювання – це завершення його діяльності як самостійного суб’єкта господарського права.
Як випливає ст. 104 ЦК і в ч. 1 ст. 59 ГК є дві форми припинення діяльності суб’єктів господарювання – реорганізація і ліквідація. Суть реорганізації полягає в припиненні діяльності одних і виникненні нових суб’єктів господарювання відповідних організаційно – правових форм. Внаслідок реорганізації виникають нові суб’єкти господарювання, які є правонаступниками реорганізованих. Тобто до новоутворених суб’єктів господарювання переходять права і обов’язки, у даному випадку, в першу чергу майнові реорганізованих.
Відповідно до ч. 4 ст. 104 і ст. 109 ЦК і ч. 1 ст. 59 ГК реорганізація відбувається такими способами:
1) перетворення один суб’єкт господарювання перетворюється в інший і до новоутвореного суб’єкта господарювання переходять усі майнові права і обов’язки попереднього. Відбувається зміна організаційно – правової форми суб’єкта господарювання;
2) злиття – на базі двох і більше суб’єктів господарювання утворюється один і усі майнові права і обов’язки переходять до суб’єкта господарювання, що виник в результаті злиття;
3) приєднання – до одного основного, потужнішого суб’єкта господарювання переходять усі майнові права і обов’язки приєднаного суб’єкта господарювання. Новий суб’єкт господарювання внаслідок такої реорганізації не виникає;
4) поділ – на базі одного суб’єкта господарювання утворюється два і більше нових до кожного з яких за роздільним балансом (актом) у відповідних частках переходять майнові права і обов’язки реорганізованого суб’єкта господарювання;
5) виділення – від суб’єкта господарювання виділяється частина майна, на базі якого створюється один або декілька суб’єктів господарювання. До кожного з них переходять за роздільним балансом (актом) і відповідних частинах майнові права і обов’язки реорганізованого суб’єкта господарювання.
В економіці і в іноземній літературі прийняти такі засоби як поглинання та консолідація. Під «поглинанням» розуміть таке явище, коли одна компанія стає власником чи встановлює контроль над іншою компанією чи її окремими активами. В результаті чого поглинена компанія припиняє існування або стає підпорядкованою структурною одиницею. Консолідація, в свою чергу, передбачає утворення нової компанії за рахунок добровільного або залежного відчуження акцій іншої. В українській юридичній літературі такі операції іменуються рейдерським захопленнями.
Другим способом припинення діяльності суб’єкта господарювання є ліквідація. Ліквідація – це регламентована законодавством процедура, результатом якої є припинення діяльності суб’єкта господарювання без переходу майнових прав і обов’язків у порядку правонаступництва до інших.
Підстави ліквідації можуть бути передбачені законодавством, установчими документами, погіршення фінансово – економічного стану тощо. Так, відповідно до ст.110 ЦК і ч.6 ст.59 ГК ліквідація суб’єкта господарювання можлива як у добровільному, так і примусовому порядку.
У добровільному порядку суб’єкт господарювання ліквідується за таких підстав:
за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів;
у зв’язку із закінченням строку, на який він створювався;
у разі досягнення мети, заради якої його було створено.
Підставами для промусової ліквідації суб’єкта господарювання можуть бути:
рішення суду про визнання недійсною державної реєстрації через допущенні при його створену порушення, які не можна усунути;
у разі здійснення діяльності. що суперечить закону чи установчим документам на підставі рішення суду за таких підстав: провадження діяльності, що суперечить установчим документам або такої заборонена законом( систематичне та грубе порушення законодавства);
ст.55-1 ГК також визначені ознаки фіктивності діяльності субєктв господарювання, які дають підстави дляь звернення до суду про припинення його діяльності і визнання реєстраційних документів не дійсними за таких причин:
колм зареєстровано (перереєстровано) на недісні (втрачені, загублені) та підроблені документи;
незареєстровано у державних органах, якщо обвязок реєстрації передбачено законодавством;
зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру проводити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;
зареєстровано (переєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.
якщо розмір статутного фонду господарського товариства стає меншим від мінімального визначеного законом;
при перевищені числа (більше 300) акціонерів, якщо протягом року АТ не буде реоргановане або ліквідоване;
при перевищенні максимального числа(більше 10) кількості учасників товариства з обмеженою відповідальністю якщо воно протягом року не перетворене на інше, наприклад, акціонерне товариство;
у разі вибуття членів повного і командитного товариства, коли в них залишається один учасник, який протягом шести місяців не перетворив його в інше або вибуття з командитного товариства всіх власників;
у разі визнання його в установленому порядку банкрутом (про що буде розглянуто окремо).
На підставі рішення суду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про це судове рішення та повідомити органи статистики, державної податкової служби та інших в яких був на обліку ліквідований суб’єкт господарювання що до якого прийнято судове рішення і про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису. Процедура ліквідації, як спосіб припинення суб’єкта господарювання , що не пов’язана з банкрутством проводиться відповідно до ст. 60 ГК, особливості для господарських товариств – ст.91 ГК у ЦК, відповідно, статтями 111, 150.
Загальний порядок ліквідації суб’єкта господарювання відповідно до ст. 60 ГК відбувається у такому порядку:
1. Ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений ГК. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.
2. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.
3. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, публікує офіційних в друкованих органах, повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.
4. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.
5. Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Для виплати грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується статтею 112 ЦК встановлена спеціальна черговість. Вони проводяться відповідно до проміжного ліквідаційного балансу починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.
Згідно із цією статтею вимоги кредиторів юридичної особи задовольняються у такій черговості:
у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;
у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;
у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);
у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.
Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.
6. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом. Достовірність і повнота цього балансу повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською формою).
Перелічена ст.112 ЦК черговість задоволення вимог кредиторів є загальною. Щод окремих видів суб’єкта господарювання вони передбачені спеціальним законодавством. Наприклад, ч.2 ст.89 Закону «Про акціонерні товариства» передбачено, що в разі ліквідації платоспроможного АТ вимоги його кредиторів та акціонерів задовольняються у такій черговості:
у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою;
у другу чергу — вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора- про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;
у третю чергу — вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);
у четверту чергу — всі інші вимоги кредиторів;
у п'яту чергу — виплати нарахованих, але не виплачених дивідендів за привілейованими акціями;
у шосту чергу — виплати за привілейованими акціями, які підлягають викупу;
у сьомучергу — виплати ліквідаційної вартості привілейованих акцій;
у восьму чергу — виплати за простими акціями, які підлягають викупу;
у дев'яту чергу — розподіл майна між акціонерами — власниками простих акцій товариства пропорційно до кількості належних їм акцій.
Вимоги кожної черги задовольняються після повного задоволення вимог кредиторів (акціонерів) попередньої черги.
У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитоpa або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
Слід також зауважити, що умови реорганізації та припинення окремих видів суб’єктів господарювання регулюються окремим законами. Наприклад, що до акціонерного товариства, такі питання за дорученням загальних зборів акціонерів вирішує наглядова рада. Відповідно до Зкону «Про акціонерні товариства» (ст. ст.79-81). Беручи участь у злитті, поділі, виділенні або перетворенні, наглядова рада розробляє умови договору про злиття (приєднання)або план поділу (виділу, лерегварення), які повинні містити:
1)повне найменування та реквізити кожного товариства, що бере участь у злитті, приєднанні, поділі, виділі або перетворенні;
2)порядок і коефіцієнти конвертації акцій та інших цінних паперів, а також суми можливих грошових виплат акціонерам;
3)відомості про права, які надаватимуться підприємницьким товариством-правонаступником власникам інших, крім простих акцій, цінних паперів АТ, діяльність якого припиняється внаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення або з якого здійснюється виділ, та/або перелік заходів, які пропонується вжити стосовно таких цінних паперів;
4)інформацію щодо запропонованих осіб, які стануть посадовими особами товариства у підприємницькому товаристві - правонаступнику після завершення злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення, та запропоновані до виплати таким особам винагороди чи компенсації.
Наглядова рада АТ, що бере участь у злитті, приєднанні, поділі, виділі або перетворенні, повинна підготувати для акціонерів пояснення до умов договору про злиття (приєднання) або пла-j ну поділу (виділу, перетворення).
Таке пояснення повинне містити економічне обґрунтування доцільності злиття, приєднання,; поділу, виділу або перетворення, перелік методів, що застосовувалися для оцінки вартості майна Товариства та обчислення коефіцієнта конвертації акцій та інших цінних паперів акціонерного товариства.
Наглядова рада АТ з кількістю акціонерів - власників простих акцій більше 100 осіб, що бере участь у злитті, приєднанні, поділі або виділі, повинна отримати висновок незалежного експерта (аудитора, оцінювача) щодо умов злиття, приєднання, поділу або виділу. Такий висновок має містити оцінку щодо обґрунтованості та адекватності методів, застосованих для оцінки вартості майна кожного з акціонерних товариств і обчислення коефіцієнтів конвертації акцій та інших цінних паперів.
Матеріали, що надсилаються акціонерам товариства, які беруть участь у злитті (приєднанні), поділі (виділі, перетворенні), при підготовці загальних зборів, на які виноситься питання про затвердження умов договору про злиття (приєднання), плану поділу (виділу, перетворення), передавального акта повинні включати: проект договору про злиття (приєднання), плану поділу (виділу, перетворення); пояснення до умов договору про злиття (приєднання) або плану поділу (виділу, перетворення); висновок незалежного експерта щодо умов злиття, приєднання, поділу або виділу у випадках; у разі злиття (приєднання) - річну фінансову звітність інших товариств, що беруть участь у злитті (приєднанні), за три останні роки.
За поданням наглядової ради загальні збори кожноного АТД, що бере участь у злитті, приєднанні, поділі, виділі або перетворенні, вирішують питання про припинення (злиття, приєднання, поділ, виділ або перетворення), а також про затвердження умов договору про злиття (приєднання) або плану поділу (виділу, перетворення), передавального акта (у разі злиття, приєднання та перетворення) або розподільного балансу (у разі поділу та виділу).
Істотні умови договору про злиття (приєднання), затвердження загальними зборами кожного із зазначених товариств, повинні бути ідентичними.
Кількість голосів, необхідних для затвердження загальними зборами проміжних документів реорганізації (передавального (розподільного) акта, проекта статуту, порядку конвертації тощо), необхідно передбачити в статуті Товариства.
Публічне зобов'язане повідомити про прийняття рішення щодо припинення кожної фондової біржи, на якій воно пройшло процедуру лістингу.
Відповідно до ч.1-3 ст.84 приєднання АТ визнається припинення акціонерного товариства (кількох товариств) з передачею ним (ними) згідно з передавальним актом усього свого майна, прав та обов'язків іншому акціонерному товариству — правонаступнику.
Наглядова рада кожного акціонерного товариства, що бере участь у приєднанні, виносить на затвердження загальними зборами питання про приєднання і про затвердження договору про приєднання. Наглядова рада товариства, що приєднується, також виносить на затвердження загальних зборів акціонерів питання про затвердження передавального, акта. Спільні загальні збори АТ, що беруть участь у приєднанні, ухвалюють рішення про внесення змін до статуту товариства, до якого здійснюється приєднання, та у разі потреби з інших питань.
Поділом АТ визнається припинення акціонерного товариства з передачею всього його майна, прав та обов'язків двом чи більше новим акціонерним товариствам — правонаступникам згідно з розподільним балансом.
У разі виділу з АТ іншого суб’єкта господарювання, відповідно до ст..86 закону «Про акціонерні товариства», наглядова рада акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, виносить на затвердження загальних зборів акціонерів питання про виділ, порядок і умови виділу, створення нового товариства (товариств), конвертацію частини акцій товариства, з якого здійснюється виділ, в акції створюваного товариства (розподіл акцій створюваного товариства серед акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, та/або придбання акцій створюваного товариства самим товариством, з якого здійснюється виділ) і порядок такої конвертацїі (розподілу та/або придбання), затвердження розподільного балансу. Загальні збори акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, ухвалюють рішення про виділ, порядок і умови виділу, створення нового товариства (товариств), конвертацію частини акцій товариства, з якого здійснюється виділ, в акції створюваного товариства (розподіл акцій створюваного товариства серед акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, та/або придбання акцій створюваного товариства товариством, з якого здійснюється виділ) і пат рядок такої конвертації (розподілу та/або придбання), затвердження розподільного балансу.
Загальні збори акціонерів кожного створюваного АТ ухвалюють рішення про затвердження статуту і утворення органів товариства.
Перетворенням АТ, відповідно ч.1 і 4 ст.87 Закону визнається зміна організацій-но-правової форми акціонерного товариства його припиненням та передачею всього майна, прав і обов'язків підприємницькому товариству — правонаступнику згідно з передавальним актом. Розподіл часток (паїв) підприємницького товариства —правонаступника відбувається із збереженням співвідношення кількості акцій, що було між акціонерами у статутному капіталі акціонерного товариства, що перетворилося.
Не підлягають обміну акції товариства, що перетворюється, викуплені цим товариством, які на дату прийняття рішення про припинення товариства шляхом перетворення не продані та/або не анульовані відповідно до цього Закону. Такі акції підлягають анулюванню в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.