Правовий режим майна господарських товариств

Насамперед зазначимо, що основною особливістю за якою товариство відрізняється від інших суб’єктів господарювання є можливість добровільного об’єднання майна та зусиль засновників (учасників) для формування ними спільною власності. При цьому (учасники) засновники господарського товариства, які передали майно до статутного капіталу не є власниками майна товариства у правовому розумінні. Такий висновок випливає із змісту ст.12 Закону «Про господарські товариства» та ст.115 ЦК, які встановлюються, що власником майна господарського товариства є саме товариство. Зокрема,

Як суб'єкт права власності, господарське товариство є власником:

­ майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу;

­ продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

­ одержаних доходів;

­ будь-якого іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

З моменту передачі майна у власність товариства учасники втрачають на це майно речові права, а набувають лише право вимоги - зобов'язального права (тобто у разі виходу з товариства особа може вимагати лише компенсацію, а не повернення речі в натуральній формі, а у разі ліквідації товариства - вимагати частки в майні, що залишилося після ліквідації). Між тим, майно, що передано товариству у користування, у разі виходу з товариства повертається учаснику у натуральній формі без винагороди.

Відповідно до вкладами засновників та учасників до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші речі або майнові чи інші відчужувані права (включаючи майнові права на об’єкти інтелектуальної власності), що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному (складеному) капіталі. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою і на вимогу учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці. Така оцінка проводиться відповідно до ст.7 Закону України від 12.07.2001 р. «Про оцінку майна, манових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У випадках, коли майно передається учасником товариства тільки у користування, розмір вкладу і, відповідно, частка учасника може визначатися виходячи з орендної плати за користування цим майном, нарахованої за строк, встановлений рішенням загальних зборів. Ст. 12 Закону «Про господарські товариства» передбачає, що ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому у користування, несе товариство, якщо інше не передбачається установчими документами.

Крім вкладів, товариство виступає власником іншого майна Це виготовлена у процесі господарювання продукція, доходи від продажу цінних паперів, кредити банків, пожертвування тощо.

Юридичними підставами виникнення права власності господарських товариств є також відповідні договори, згідно з якими утворюється статутний капітал товариства.

В акціонерному товаристві (надалі – AT) засновники вносять свої вклади згідно з договором про створення AT, інші акціонери - на умовах договору купівлі-продажу акцій. Але майно товариства виникає не тільки внаслідок об'єднання майна засновників і учасників, а ще й в результаті власної господарської діяльності, інших дій, не заборонених законом (наприклад, на підставі цивільно-правових договорів).

Майно, що перебуває у власності товариства, поділені на фонди. В обов’язковому порядку створюється статутний капітал і резервний капітал.

Статутний капітал – сукупна вартість (у грошовому виразі) вкладів учасників (засновників) у майно при створенні господарського. для забезпечення його діяльності у розмірах, визначених установчими документами.

Основними функціями статутного капіталу є стабілізаційна (забезпечення діяльності самого товариства) і гарантійна (забезпечення відповідальності перед кредиторами).

Для виконання гарантійної функції встановлюється мінімальний розмір статутного капіталу, який не може бути меншим від розміру, визначеного законом. Він визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.

Мінімальний розмір статутного капіталу, як вже зазначалося:

­ акціонерного товариства – не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, що були передбачені законодавством на момент його створення;

­ товариства з обмеженою відповідальністю – не мнше суми, еквівалентної одній мнімальній заробітній платі, діючої на момент його створення;

­ товариства з додатковою відповідальністю не менше суми, еквівалентної одній мнімальній заробітній платі, діючої на момент його створення.

За наслідками успішного господарювання статутний капітал може бути збільшений з ініціативи вищого органу товариства.

Для деяких юридичних осіб, які функціонують у формі господарських товариств, законом встановлені спеціальні вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу, зокрема, для комерційних банків, страхових та інвестиційних компаній, інвестиційних фондів та фондових бірж.

Крім мінімального розміру статутного капіталу, ч.3 ст.86 ГК встановлюються певні обмеження щодо коштів, за рахунок яких може формуватися статутний капітал. Зокрема, забороняється використовувати для цього бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу. Фінансовий стан засновників – юридичних осіб щодо їх спроможності і здійснити відповідні внески до статутного капіталу господарського товариства у випадках, передбачених законом, повинен бути перевірений належним аудитором (аудиторською оганзацією) у встановленому порядку, а майновий стан засновників-громадян має бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом.

Крім того, ст.14 та ч.4 ст.87 у господарському товаристві створюються резервний (страховий) у розмірі, встановленому установчими документами, але не менш як двадцять п’ять відсотків статутного капіталу, атакож інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства.

Згідно зі ст.13, 19 Закону пор акціонерніі товариства мінімальний розмір резервного капіталу складає 15% від статутного, якщо інше не передбачено статусом товариства.

Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим п’яти відсотків суми прибутку товариства.

Товариством створюються і інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами. Наприклад, Законом «Про акціонерні товариства» фон сплат дивідендів не формується. Відповідно до ч.2 ст.30 цього Закону виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в обсязі встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного фінансово-господарського року. У разі відсутності або недостатності чистого прибугку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється зарахунок резервного капіталу товариства.

Статутний капітал формується при створенні товариства, його учасники зобов'язані вносити вклади в порядку і розмірах, способами і в строки, передбачені установчими документами. Наприклад, при формуванні статутного капіталу ч.3 ст.11 Закону «Про акціонерні товариства» передбачено, що кожний засновник акціонерного товариства повинен оплатити повну вартість придбаних акцій до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій. У разі неоплате (неповної оплати) вартості придбаних акцій до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій акціонерне товариство вважається не заснованим. До оплати 50 відсотків статутного капіталу товариство не має права здійснювати операції, не пов'язані з його заснуванням. До реєстрації звіту про результати розміщення акцій засновник має всі права, що засвідчуються акціями, крім права їх відчужувати та обтяжувати зобов'язаннями.

Документ, що засвідчує право власності засновника акціонерного товариства на акції, видається йому після повної оплати вартості таких акцій протягом 10 робочих днів з дати отримання товариством свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій.

Засновники акціонерного товариства несуть солідарну відповідальність за пов’язаними з його заснуванням зобовязаннми, що виникли до його державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.20 цього Закону, акції товариства повинні бути виключно в бездокументарній формі.

Звільнення учасника ТОВ від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства у відповідності до п. 2 ст. 144 ЦК не допускається. Якщо він протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

Статутний капітал поділяється на частки учасників, відповідно до яких визначаються прибутки та збитки товариства.

У відповідності до ст. 118 ЦК господарське товариство (товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) є залежним, якщо іншому (головному) господарському товариству належать двадцять або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю чи двадцять або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства.

Господарське товариство, яке придбало або іншим чином набуло двадцять або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю чи двадцять або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства, зобов'язане оприлюднити цю інформацію в порядку, встановленому законом.

Будь-які, навіть передбачені установчими документами товариства, зміни статутного фонду, не зареєстровані в установленому порядку, є порушенням і тягнуть за собою покарання у вигляді адміністративних штрафів за порушення обліку і звітності. Державна реєстрація такого товариства може бути скасована, а саме товариство – ліквідоване.

Зміни статутного капіталу ТОВ можливі за таких умов:

­ якщо після закінчення другого чи коленого наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про його зменшення і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації;

­ зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення в порядку, встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків;

­ збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі.

Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства. Рішення товариства про зміну розміру статутного капіталу набуває чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Учасник повного товариства має право за згодою інших його учасників передати свою частку у складеному капіталі чи її частину іншому учасникові товариства або третій особі. У разі передання частки (її частини) новому учасникові до нього переходять повністю чи у відповідній частині права, що належали учасникові, який передав частку (її частину). Особа, якій передано частку (її частину), відповідає за зобов'язаннями товариства відповідно до ч. 2 ст.124 ЦК У разі передання учасником товариства усієї частки іншій особі участь цього учасника в повному товаристві припиняється.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інше. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.

У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, встановлених статутом і законом, або зменшити свій статутний капітал.

Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень ст.148 ЦК.

Окрім того, право власності на частку учасника у товаристві може переходити також у разі виключення учасника із товариства. За систематичне невиконання або виконання обов'язків неналежним чином, або перешкоджання діями учасника досягненню цілей товариства. Тоді виключеному учаснику виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі; або вона передається іншій особі (особам), або відбувається зменшення статутного капіталу.

За загальним правилом звернення стягнення на частку учасника у товаристві по його власних зобов'язаннях не допускається. Але при недостатності майна учасника для покриття його боргів кредитори вправі вимагати виділення частки учасника-боржника. Порядок виплати аналогічний до випадків правонаступництва.

При виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування і тому повертається в натуральній формі без винагороди.

Статутний капітал товариства, відповідно до ст.15 Закону «Про акціонерні товариства» збільшується шляхом підвищення номінальної вартості акцій або розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного капіталу акціонерного товариства, затвердженого її рішенням від 22.02.2007 р.

Насамперед слід зазначити, що АТ має право збільшувати статутний капітал після реєстрації звітів про результати розміщення всіх попередніх випусків акцій.

По-перше, збільшення статутного капіталу АТ із залученням додаткових внесків здійснюється шляхом розміщення додаткових акцій, наявної номінальної акції.

Переважне право акціонерів на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством, діє лише в процесі приватного розміщення акцій та встановлюється законодавством.

По-друге збільшення статутного капіталу АТ без залучення додаткових внесків здійснюється шляхом підвищення номінальної вартості акцій. При цьому АТ не має права приймати рішення про збільшення статутного капіталу шляхом публічного розміщення акцій, якщо розмір власного капіталу є меншим, ніж розмір його статутного капіталу. Збільшення статутного капіталу АТ у разі наявності викуплених товариством акцій та для покриття збитків не допускається.

Обов'язковою умовою збільшення статутного капіталу АТ є відповідність розміру статутного капіталу після його збільшення вимогам, на дату реєстрації змін до статуту товариства.

­ зменшення статутного капіталу АТ може бути у таких випадках:

­ зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом купівлі товариством частини випущених акцій та їх анулювання;

­ зменшення номінальної вартості акцій.

При цьому слід мати на увазі, що зменшення АТ статутного капіталу нижче встановленого законом розміру (1250 мінімальних заробітніх плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент його створення) має наслідком ліквідацію товариства.