Розгляд питання «приватизації», на нашу думку, доцільно починати зі з’ясування його взаємозв’язку з поняттям «роздержавлення». Роздержавлення уособлює комплекс заходів, спрямованих на усунення монополії держави на власність, збереження оптимального сектора економіки, її ефективності та збільшення частки недержавних форм власності. Це процес при якому принципово змінюється місце і призначення суб’єктів господарювання в системі державного регулювання у зв’язку посиленням їх економічної самостійності реалізацією комерційних інтересів. Отже, роздержавлення не зводиться лише до зміни форм власності, воно охоплює розподільчі трудові відносини, способи і форми господарських зв’язків, сприяє розвиткові ринкових відносин і, відповідно, демократизації суспільства.
Роздержавлення як процес пов'язаний з:
демонополізацією (зниження монополії державного ринку);
децентралізацією управління і перехід на державне регулювання економіки;
комерціалізацією перетворення державних структур у комерційні;
корпоратизацією (зменшення державних часток у статутних фондах господарських товариств;
власна приватизація.
З приведеного бачимо, що приватизація становить лише один, хоча дуже важливий напрямок роздержавлення, спрямований на реформування загальнородної, соціалістичної, фактично державної власності.
Приватизація розглядається в економічному і юридичних значеннях. В економічному значенні приватизація – це трансформація державної власності у приватну або колективну, державних засобів виробництва, у збільшення не державних форм власності й господарювання. У кінцевому рахунку це зменшення ролі держави у прямому безпосередньому управлінні виробництвом, яке поязане із зниженням монополії державоног ринку децентралізацією управлінн економікою, комерціалізацією, корпоратизацією і т.п.
Приватизація в юридичному розумінні – це відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути його покупцями. Приведене відповідає ст. 1 Закону України «Про приватизацію державоног майна» в редакції від 19.02.1997 р. (надалі – Закон), яка передбачає, що приватизація - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Закон також встановив економіко-правові та організаційні засади приватизації загальнодержавної, республіканської Автономної Республіки Криму та комунальної власносі з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої економіки України.
Приватизація, що не менше важливо, піднімає на новий рівень охорону прав та інтересів громадян, є умовою їх свободи, за принципом: «Власність робить людину вільною». В кінцевому рахунку, вона одним із засобів соціально-економічного прогресу.
Роздержавлення і приватизацію можна визначити як соціальну революцію, тому що відбулися ломка, зміна базису існуючої соціально-економічної системи в такий короткий проміжок часу.Незважаючи на різні точки зору вчених і практиків на процес приватизації в нашій країні, можна констатувати, що приватизація в Україні відбувається, хоча не завжди результативно. Наприклад, план надходження від приватизації до Державоного бюджету в 2009 р. виконано на 9,5%. Це при умові, що державній власності перебувало 4179 підприємців і господарських товариств¹.
Початком реформування державної власності в Україні слід вважати затвердження Верховною Радою України Постанови від 31.10.1991 р. «Про концепцію роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду» Вона передбачила широкомасштабну трансформацію державного сектору в ринкову економічну систему через приватизацію і створення підприємств різних форм власності. Для реалізації цієї концепції було видано Укази Президента України від з 01.01.1992 р. «Про комерціалізацію державної торгівлі та громадського харчування», від 18.041992 р. «Про комерціалізацію діяльності підприємств і організацій сфери послуг», а також Декрет Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 р. «Про заходи щодо завершення комерціалізації підприємств і організацій державної торгівлі, громадського харчування та сфери послуг» Відповідно до чинного законодавства було створено сотні самостійних підприємств.
Правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу, а також Закон України від 03.1992 р. «Про приватизаційні папери», який визначав поняття і види приватизаційних паперів, умови та порядок їх випуску, розміщення серед громадян України, обліку, використання та погашення. Було прийнято ряд законів про особливості приватизації в окремих галузях виробництва (агропромисловому комплексі, оборони) підгалузях (незавершеного виробництва) і об’єктів (підприємств акціонерної компанії «Укррудпрому», підприємств нафтопереробної промисловості тощо).
В силу різноманітності об’єктів приватизації та динамічності цього процесу вона відбувається відповідно до державних програм приватизації,
___________
Рубан Н. Держбюджет не отримав від приватизації очікуваних 20 млрд грн./ Урядовий кур’єр. – 2011. – 25 лютого. – С.6.
які розробляє Фонд державного майна України і подає на розгляд Верховної Ради України перед затвердженням Державного бюджету. В ньому вона відображена як надходження від приватизації. Законом України від 18.05.2000 р. «Про Державну програму приватизації була розрахована на 2000 – 2002 роки», надалі, протягом 2003 – 2010 років було представлено на розгляд ще 8 редакцій Державної програми приватизації. При цьому заважимо, що законодавство України про приватизацію складається не тільки з законів, але й інших нормативних актів (Указів Президента, постанов Кабінету Міністрів, відомчих нормативних актів, ФІонду державного майна (надалі – ФДМУ), антимонопольного комітету України (надалі – АМКУ), Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку та локальних нормативних актів комісій з приватизації окремих об’єктів тощо.
В цілому законодавство України про приватизацію з точки зору його змісту становить сукупність законів та інших нормативних актів, які визначають мету, принципи, об’єкти, суб’єкти, способи приватизації та угоди про відчуження державної і комунальної власності. Конкретно воно виражається у Державній програмі приватизації щодо кількості об'єктів, які підлягають приватизації та уточнення завдань про надходження коштів до Державного бюджету України. У Державній програмі приватизації визначаються: завдання щодо приватизації майна, яке перебуває в державній власності та державного майна, що належить Автономній Республіці Крим; відповідні способи приватизації для різних груп об'єктів; завдання відповідним органам виконавчої влади щодо забезпечення проведення приватизації; заходи щодо залучення в процесі приватизації інвесторів; особливості участі в процесі приватизації громадян України, іноземних інвесторів та інших покупців; розрахунок витрат на виконання програми приватизації, порядок їх відшкодування та джерела фінансування; прогноз надходження коштів від приватизації до Державного бюджету та напрями їх використання.
Соціально – економічна значимість приватизації відображена у таких принципах її проведення:
законності (дотримання законів України «Про приватизацію державного майна», «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» і т. д.);
державного регулювання та контролю за проведенням приватизації і післяприватизаційною діяльністю (зокрема, завдяки створенню відповідних державних органів, наприклад, ФДМУ, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та інших);
платності відчуження державного майна (згідно з чинним законодавством безоплатне відчуження державного майна вже відбулося і приватизація здійснюється виключно за грошові кошти);
пріоритетного права трудових колективів на придбання майна своїх підприємств (продаж акцій працівникам підприємства за власні кошти до 20% вартості підприємства зі знижкою на 30% до номіналу; для заохочення адміністрації таких підприємств в їх приватизації практикується придбання за номінальною вартістю до 5% акцій з розстрочкою платежу і т. д.);
створення сприятливих умов для залучення інвестицій;
додержання антимонопольного конкурентного законодавства (демонополізація підприємств);
відкритості та прозорості, повного, своєчасного і достовірного інформування потенційних інвесторів про порядок та об’єкти приватизації (здійснюється через засоби масової інформації, в тому числі через «Державний інформаційний бюлетень про приватизацію», «Урядовий кур'єр», газету «Відомості приватизації», за допомогою розповсюдження буклетів, брошур і т. п.);
врахування особливостей приватизації об'єктів АПК, гірничодобувної промисловості, незавершеного будівництва, невеликих державних підприємств, підприємств із змішаною формою власності та об'єктів науково-технічної сфери;
використання переважно конкурентних способів (через викуп на аукціоні, за конкурсом).
Принципи, що визначали пріоритетне право громадян і трудових колективів на придбання об’єктів малої приватизації, в тому числі за приватизаційні майнові сертифікати не чинні, тому що з 1 травня 1999 р. вони були виведені з обігу.