Державна підтримка підприємництва в Україні здійснюється як на державному, так і територіальному рівнях також у вигляді: фінансової підтримки (фінансової допомоги); кредитної підтримки; податкових пільг; реалізації комплексної програми розвитку підприємництва. Фінансова і кредитна підтримка підприємництва здійснюється на загальнодержавному рівні через Український фонд підтримки підприємництва, на регіональному - регіональними фондами підтримки підприємництва. Може бути прямою і непрямою. Пряма підтримка підприємництва здійснюється за рахунок Державного і місцевих бюджетів у формі фінансування або фінансової допомоги. Непряма підтримка у формах: пільгового кредитування; пільгового оподаткування; (єдиний податок, спрощена система оподаткування); прискореної амортизації; сприяння розвиткові лізингових відносин тощо.
Перед тим, як детальніше перейти до висвітлення питання фінансування заходів державної підтримки підприємництва, слід дати визначення поняття фінансів, фінансової діяльності. Фінансами з фінансового права називають систему економічних відносин, за допомогою яких нагромаджуються і розподіляються державні кошти. Фінансова діяльність держави зумовлена об'єктивною необхідністю розподілу та перерозподілу національного доходу, а також задоволення потреб кожного громадянина і суспільства в цілому. Фінанси виражають грошові відносини, що виникають: між суб'єктами господарювання; суб’єктами господарювання і вищими організаціями; державою і суб’єктами господарювання; державою і громадянами; суб’єктами господарювання, громадянами, позабюджетними фондами, окремими ланками бюджетної системи; органами страхування і субєктами господарювання, населенням та ін.
Фінансова і кредитна підтримка підприємництва здійснюється па загальнодержавному рівні через Держбюджет та Український фонд підтримки підприємництва, на регіональному - регіональними фондами підтримки підприємництва, як правило, на поворотній основі.
Фінансова підтримка на безповоротній основі надається:
якщо збитки завдання підприємству стихійним лихом, перевищують суми відшкодувань, передбачених чинним законодавством про обов’язкове страхування;
для відшкодування збитків окремим підприємствам, які через умови господарювання, встановлені чинним законодавством, не відшкодовують витрат на виробництво товарів. Що може призвести до їхнього банкрутства;
для фінансування витрат на відновлення платоспроможності підприємств, діяльності яких пов’язана з надзвичайними суспільними інтересами.
Ще одним засобом регулювального впливу держави на діяльність господарюючих суб'єктів є дотації та інші засоби державної підтримки суб'єктів господарювання (ст. 16 ГК).
Дотація – це особливий вид асигнувань з Державного бюджету. Розрізняють два види дотацій:
для збалансування доходів і видатків окремих установ, підприємств;
бюджетну - надають у разі перевищення видатків над доходами ( як метод бюджетного регулювання) у вигляді бюджетної позики, переважно суб’єктам господарювання з державною формою власності.
Держава також може надавати дотації суб'єктам господарювання на підтримку виробництва життєво важливих продуктів харчування, лікарських препаратів та засобів реабілітації інвалідів, на імпортні закупівлі окремих виліг, товарів, послуги транспорту, що забезпечують соціально важливі перевезення, а також суб'єктам господарювання, що опинились у критичній соціально - економічній або екологічній ситуації. Основна мета надання дотацій полягає у фінансуванні капітальних вкладені, на рівні, необхідному для підтримання діяльності суб'єктів господарювання, з метою технічною розвитку, що дасть значний економічний ефект, а також в інших передбачених законом випадках.
Функцію підтримки підприємництва держава виконує також шляхом надання субсидій та інших форм фінансової допомоги, що призначені для сприяння окремих галузей промисловості, регіонам країни, а інколи – окремим підприємцям. Деякі з цих форм підтримки, такі ж різноманітні, як їх кількість, та спрямовані на стабілізацію економіки, підтримку їх збалансованості, стимулювання інновацій. Державні субсидії, що надаються окремим галузям економіки підтримують підприємництво шляхом надання фінансових коштів чи послуг. Крім прямих субсидій, держава бере на себе і значні витрати на науково – дослідні роботи в окремих галузях, що є важливими для забезпечення національного добробуту і володіють комплексною технологією.
Субвенція на відмінну від дотацій або субсидій – вид грошової допомоги, що надається державою місцевими органами влади для цільового фінансування реалізації певного заходу (програми, проекту), який розроблений цим місцевим органом влади і схвалений Урядом України. уразі порушення цільового призначення субвенції вона підлягає поверненню.
Держава також здійснює компенсації або доплати сільськогосподарським товаровиробникам за вироблену сільськогосподарську продукцію, що реалізується суб’єктами господарювання державі (ст. 16 ГК). Підстави і порядок застосування засобів державної підтримки суб’єктів господарювання визначаються законом.
Окреме місце в механізмі держанного регулювання господарської діяльності посідають податки. Система оподаткування в Україні, податки і збори регулюються Податковим кодексом і законами України та будується за такими принципами: економічної доцільності; соціальної справедливості; поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян.
З метою розв'язання найважливіших економічних і соціальних завдань держави закони, що регулюють оподаткування суб'єктів господарювання, повинні, відповідно до ч. 2 ст. 17 ГК повинні передбачати: оптимальне поєднання фіскальної та стимулюючої функцій оподаткування; стабільність (незмінність) протягом кількох років загальних правил оподаткування; усунення подвійного оподаткування; узгодженість з податковими системами інших країн.
Важливою обов'язковою нормою (ч. 3 ст. 17 ГК) передбачається, що ставки податків мають нормативний характер і не можуть встановлюватись індивідуально для окремого суб'єкта господарювання.
Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятися із суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються в ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться та їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.
Більше того у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу змінилася система оподаткування. Майже удвічі зменшилася кількість податків.
Так, ст.9 розділу 1 цього кодексу передбачено 18 загальнодержавних податків і зборів (замість раніше існуючих 26). Що стосується місцевих податків та зборів, то з 1 січня 2011 року їх залишилося тільки 5 замість існуючих раніше 16.
Передбачено поступове зменшення ставок податків. Так, ставка податку на додану вартість, відповідно до Перехідних положень Податкового кодексу:
з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року — 20 відсотків;
з 1 січня 2014 року — 17 відсотків.
Щодо ставки податку на прибуток підприємств, то вона зазнаватиме поступових змін. І становитеме, зокрема:
з 1 квітня 2011 року — 23 відсотки;
з 1 січня 2012 року — 21 відсоток;
з 1 січня 2013 року — 19 відсотків;
з 1 січня 2014 року — 16 відсотків.
В перехідних подоженнях кодексу також передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
З метою фінансової підтримки підприємництва можуть надаватися наступні види фінансової підтримки.
Фінансовий кредит через уповноважений банк. Загальними засадами у сфері падання фінансової підтримки у формі фінансового кредиту суб'єктам підприємницької діяльності є: конкурсний (тендерний) відбір проектів; строковість; платність; забезпеченість; цільове призначення кредитних коштів. Суб'єктам підприємницької діяльності такого роду підтримка надається строком до 3 років. Розмір фінансової підтримки, відсоткової ставки від неї, строки, на які вона надасться, визначаються банком.
Передача уповноваженому банку документів для кредитування здійснюється тільки після надання йому суб'єктом підприємницької діяльності забезпечення за фінансовими зобов'язаннями (застава власного майна суб'єкта підприємницької діяльності, гарантія (порука) інших осіб).
Гарантії (поруки) банкам та небанківським фінансовим установам (розташованих на території України) для одержання кредитів суб'єктами підприємницької діяльності. Загальними засадами їх діяльності у сфері надання гарантій (порук) є: конкурсний (тендерний) відбір суб'єкта гарантування, забезпеченість, строковість.
Гарантійні відносини між суб'єктами гарантування і кредиторами здійснюється на договірних засадах. При цьому обсяг гарантійних зобов'язань (поруки) не повинен перевищувати 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень.
Протягом дії гарантії (поруки) гарант (поручитель) здійснює контроль за виконанням суб'єктом гарантування умов відповідного договору (терміном до 1 року), цільовим використанням отриманих кредитних коштів, своєчасним і повним їх поверненням. Засобами забезпечення гарантії (поруки) суб'єктом гарантування можуть бути всі види застави відповідно до чинного законодавства.
Часткова компенсація відсоткової ставки за надані кредити суб'єктам підприємницької діяльності в банках небанківських фінансових установах. Метою державної підтримки є створення умов для розвитку приватної ініціативи та розширення економічних можливостей суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема суб'єктів малого підприємництва, забезпечення для них доступу до кредитних ресурсів.
Фінансова підтримки здійснюється на підставі рішення конкурсної комісії (тендерного комітету) і надасться на строк, що не перевищує строку дії кредитної угоди, але не більше ніж на один бюджетний рік.
Загальний розмір такої підтримки не може перевищувати 70% від ставки банку або небанківської фінансової установи, визначаться умовами конкурсу (тендера) і залишається незмінним протягом усього строку дії договору, якщо інше не передбачене договором. Також укладається тристоронній фінансовий договір між Фондом, суб'єктом підприємницької діяльності та банком або небанківською фінансовою установою.
Фінансова допомога на безповоротній основі на фінансування цільових програм може бути надана суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні. Метою державної підтримки є забезпечення для суб'єктів підприємницької діяльності доступу до фінансових ресурсів на фінансування цільових програм та проектів у рамках Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні. Дана форма фінансової допомоги здійснюється на підставі рішення конкурсної комісії (тендерного комітету), є підставою для укладання договору між ним та Фондом. Фонд здійснює контроль за виконанням умов договору, цільовим та ефективним використанням коштів.
Активізація підприємницької діяльності також залежить від функціонування і розвитку малого підприємництва. В розвинених країнах воно створює в середньому 50 - 70 % валового внутрішнього продукту (надалі – ВВП), забезпечують близько 70 % зайнятості населення. В Україні 316 тис. малих підприємств та 2,5 млн. громадян підприємців, які забезпечують близько 10 % ВВП і 8 % зайнятості. У сфері малого бізнесу зайнято 1,8 млн. осіб. Підтримка і розвиток малого підприємництва є самостійним предметом правового регулювання. Воно спрямоване на реалізацію встановленого, як вже згадувалося, Конституцією України (ст.42) права громадян на підприємницьку діяльність за допомогою різноманітних форм і методів стимулювання, і розвитку суб'єктів малого підприємництва всіх організаційно - правових форм форм власності незалежно від предмета та мети діяльності, що сприяє їх щорічному збільшенню. Зазначені об’єктивні обставини обумовили прийняття Верховною Радою 19.10.2010 р. Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» (надалі – Закон). У цьому Законі насамперед визначено коло суб’єктів права на державну підтримку малого підприємництва.
Зокрема, ст.1 Закону встановлено, що суб'єктами малого підприємництва є: фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності; юридичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн гривень.
Середньооблікова чисельність працюючих визначається з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів.
Дія цього Закону поширюється на суб'єктів малого підприємництва незалежно від форми власності, у тому числі тих, що здійснюють діяльність у галузі сільського господарства. На довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи, суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти, які є виробниками та імпортерами підакцизних товарів, а також суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка вкладів, що належить юридичним особам - засновникам та учасникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25 відсотків.
Метою державної підтримки малого підприємництва, відповідно до ст.4 Закону, є:
створення умов для позитивних структурних змін в економіці України; сприяння формуванню і розвитку малого підприємництва, становлення малого підприємництва як провідної сили в подоланні негативних процесів в економіці та забезпечення сталого позитивного розвитку суспільства; підтримка вітчизняних виробників; формування умов для забезпечення зайнятості населення України, запобігання безробіттю, створення нових робочих місць.Підтримка малого підприємництва здійснюється відповідно до Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, програми підтримки малого підприємництва в Автономній Республіці Крим, регіональних та місцевих програм підтримки малого підприємництва, які затверджуються відповідно до законодавства, передбаченої ст.7 Закону.Програми підтримки малого підприємництва включають положення про: фінансово-кредитну та інвестиційну підтримку суб'єктів малого підприємництва; забезпечення участі суб'єктів малого підприємництва у виконанні поставок для державних, регіональних та місцевих потреб; вдосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької діяльності; сприяння створенню інфраструктури розвитку малого підприємництва; пропозиції щодо встановлення системи пільг для суб'єктів малого підприємництва, у тому числі пом'якшення податкової політики; допомогу в матеріально-технічному та інформаційному забезпеченні.Обсяг щорічних асигнувань на державну підтримку малого підприємництва визначається у видатковій частині Державного бюджету України та Державній програмі приватизації. Розпорядником цих коштів є центральний орган виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва. Контроль за цільовим використанням цих коштів здійснюється Рахунковою палатою та органами Державної фінансової інспекції.Програма підтримки малого підприємництва в Автономінй Республіці Крим, регіональні та місцеві програми підтримки малого підприємництва затверджується відповідно Верховною Радою Автономінй Республіці Крим та радами місцевого самоврядування.Формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва.Державна підтримка малого підприємництва також передбачає формування його інфраструктури шляхом створення та забезпечення діяльності мережі бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів тощо. Основними її завданнямиє: консультування з питань законодавства України; надання інформації щодо здійснення державної підтримки суб'єктів малого підприємництва; надання інформації щодо наявності в регіоні необхідності використання товарів (послуг), що виготовляються суб'єктами малого підприємництва, які розташовані на території регіону; підвищення рівня кваліфікації управлінського персоналу суб'єктів малого підприємництва тощо.Для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому Податкововим кодексом, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає: заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку; застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.Щодо спрощеної системи оподаткування малого підприємництва, слід зазначити, що вона залишилася в умовах дії нового Податкового кодексу. Зокрема, вона передбачена у Перехідних положеннях Підрозділом 8 «Особливості справлення єдиного податку та фінансового податку». В ньому передбачено, що продовжує діяти Указ Президента України від 03.07.1998 р. №227 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності на сьогодні для суб'єктів малого підприємництва має такий механізм застосування:
1. Для суб'єкта малого підприємництва - громадянина, який має право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку, ставка єдиного податку для нього встановлюється місцевими радами за місце його державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
2. Для суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, який перейшов на спрощену систему оподаткування обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:
6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України від 03.04.1997 р. «Про податок на додану вартість»;
10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Як для першого, так і для другого суб'єктів малого підприємництва оплата єдиного податку здійснюється, що місяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Разом з цим, 01.01.2011 р. крім єдиного податку, суб’єкта малого підприємництва, що працюють на спрощеній системі оподаткування, крім єдиного податку, доведеться сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у порядку визначеному Законм України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
З метою забезпечення гарантованого ринку збуту для суб’єктів малого підприємництва, розширення виробничих потужносте ст.12 Закону передбачається такі форми підтримки малого підприємництва:
забезпечення участі суб’єктів малого підприємництва в державних та регіональних соціально-економічних, інвестиційних, екологічних та інших програм;
залучення суб’єктів малого підприємництва до формування, розміщення і виконання, на договірній основі державних та регіональних замовлень на виконання робіт, надання послуг для задоволення державних та регіональних потреб;
участь суб’єктів малого підприємництва в державних та регіональних прогмах, залучення їх до виконання державних та регіональних замовлень здійснюються на конкурсних засадах. Для сприяння і координації передбачених форм підприємництва постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 р. створене і затверджене «Положення про Координаційну раду з питань розвитку малого і середнього підприємництва» Кабінетом Міністрів шляхом прийняття відповідних рішень.
Рівень розвитку малого підприємництва повинно сприяти створенню позитивного іміджу;. України, забезпеченню ефективної ринкової економіки з метою її інтеграції в європейську та світову економічні системи. Створення сприятливого підприємницькою клімату в Україні повинно стати запорукою консолідації зусиль щодо удосконалення рівня відносин і співпраці з донорськими організаціями та участі у міжнародних проектах. Державна політика в цій сфері спрямована на приєднання України до міжнародних програм підписання двосторонніх та багатосторонніх міждержавних і міжвідомчих угод щодо підтримки малого підприємництва.
Отже, фінансова державна підтримка підприємництва здійснюється у вигляді прямої (у формі фінансування або фінансової допомоги) та непрямої (пільгове кредитування, пільгове оподаткування, прискорена амортизація, сприяння розвиткові лізингових відносин тощо) підтримки за допомогою засобів, які чітко передбачені в нормативно - правових актах України.