IV. Про неперервність правового порядку - раздел Право, Розмежування із законодавчим позитивізмом. Значення як примусове правило («гарантоване право»). ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І НЕДОТОРКАНОСТІ ГРОМАДЯН Потреба Виробити Рішення Про Те, Які Норми Повинні Відповідати Належній Пове...
Потреба виробити рішення про те, які норми повинні відповідати належній поведінці, а також вимога ясності та транспарентності пов'язані з потребою у неперервності, спадковості, тяглості права. Саме вона створює впевненість в орієнтирах на майбутнє й відповідно підґрунтя для планування та намірів.
З цього випливають заборона на зворотну дію кримінального права [§ 37, II], заборона на зворотну дію закону про податки та заборона тих законів, які мають зворотну силу. Але якщо вони здійснюють та приписують таке втручання, яке особа, створюючи теоретичний прогноз своєї поведінки, просто неспроможна передбачити, це, в свою чергу, підриває довіру до неперервної тяглості права.
Вимога максимально можливої стабільності нормативного порядку та послідовності в розвитку законів зумовлена, проте, не тільки цим: вона слугує не тільки впевненості в орієнтирах. Гарантованим «захистом від некон-трольованої глибини афектів, що несподівано зринають» [Міттайс, 1917, 105], є також самоконтроль. Останнє стосується не лише самоконтролю, якому ми підпорядковуємо себе як індивіди, намагаючись звести перепони
17F.Nietzsche, Der Wille rur Macht, KrOner-Ausgabe, Bd.IX., 1964, S.745.
проти своєї нестійкої людської природи. Йдеться також про самоконтроль усього правового суспільства за допомоги ним же самим установленого права, наприклад базових правових гарантій, які є обов'язковими й для самих законодавців. З цим пов'язана ще одна функція неперервної тяглості права: застарілі норми є висновками історичного досвіду, які були вже апробованими стосовно своїх функціональних можливостей.
Враховуючи зазначене, право не може «занадто легко підлягати модифікації, піддаватися законодавчим випадковостям, які негайно надають форми закону будь-якій новій ідеї. У зв'язку з цим навіть громіздкість законодавчих методів не буде просто недоліком: «checks and balances» (з англ. —«спрямування та рівновага») рекомендацій гілок влади, неквапливість парламентського апарату є з цієї точки зору гарантом правової безпеки» [Радбрух, VS, 1946, § 9].
Потреба у неперервній тяглості права, у надійності головних соціальних приписів, у стабільності структур соціального порядку все ж таки суперечить іншому, протилежному інтересові, який полягає у відповідності права мінливим суспільним відносинам та пануючим уявленням про оптимальні суспільні структури [§ 10, III]; у протилежному випадку «право та закон будуть успадковані як постійна хвороба». У цьому конфлікті виявляється, з одного боку, потреба в чітких орієнтирах та стабільності, а з іншого — потреба в прогресові та відповідності. Таким чином, будь-які зміни нормативного порядку передбачають необхідність підстав для таких змін, які б доводили, що у цьому випадку потреба пристосувати право до обставин є більш актуальною, ніж вимога його неперервної тяглості.
Потреба у неперервній тяглості прийнятих державною владою правових орієнтирів не лише стосується законодавчих приписів, а й поширюється на обґрунтування та загальні правові принципи, які розробляються судом та іншими державними органами. Вже завдяки одного разу прийнятому рішенню виникає певний обов'язок і у наступних випадках діяти, виходячи з тих самих принципів та підстав. Такий обов'язок стає ще більше нагальним внаслідок повторного застосування того самого правила: правова безпека потребує, щоб право без поважних причин не полишало шлях, який вже обрала державна влада. З принципом рівності було б також несумісним розв'язання аналогічних проблем різними спосібами. Якщо обставини (наприклад, очевидна для всіх несправедливість попереднього рішення або ж зміна соціальної моралі) примушують відмовитися від застосовуваної до цього практики інтерпретації, то навіть у цьому випадку потрібно зважити, чи насправді ця підстава є вагомішою, ніж потреба у неперервній тяглості.
Обстоювана довіра до того, що державна влада, зокрема, при ухваленні судових рішень залишається вірною сама собі, має свої підстави також у тому, що знання про право та справедливість є обмеженим. Якби правові рішення завжди грунтувалися на абсолютному знанні, то вони не потребували б ніякої довіри. Для математичних результатів, як і для природничо-наукового пізнання, така довіра не потрібна. У цих науках, які працюють лише з доведеними ідеями, немає нічого такого, що було б схоже на принцип правової впевненості. Проте оскільки в праві надійність результатів не може весь час гарантуватися за допомоги безсумнівного знання, то в дію вступають принципи аналогії та правової впевненості, відповідно до яких питання справедливості, які вже були колись так чи так розв'язані державною владою, будуть розв'язуватися так само і в майбутньому, якщо проти цього не виникне ніяких вагомих заперечень.
За допомоги таких рішень державна влада не тільки зв'язує саму себе, але й створює відповідну етико-правову атмосферу. Якщо законодавець або верховний суд ухвалює певні рішення, релевантні з етико-правової точки зору, то вони впливають також і на пануючі в суспільстві уявлення про справедливість. Не в останню чергу цей вплив позначається й на існуючому в суспільстві почутті порядку та пов'язаному з ним принципі правової надійності [§ 6, VII; § 21, III].
V. Впевненість в орієнтирах, що досягаються за допомоги окремих рішень
Окремі державні рішення можуть виконувати не лише функцію підтримки впевненості у праві, але й функцію створення такої впевненості там, де рішення не можуть бути прийнятими, виходячи із строгого та однозначного правового знання. Людина повинна бути переконаною в тому, що у надзвичайних ситуаціях, які вона навіть не спроможна спрогнозувати, все одно буде ухвалене судове рішення; а там, де правова ситуація є очевидною, розумна людина завжди може уникнути судового процесу.
Надійність кожного окремого судового рішення гарантується по-різному: за допомоги незмінності рішень, які ухвалює суд, а за відсутності ще яких-небудь правових засобів — за допомоги законної сили, у вигляді або формальної (безперечність рішення для всіх, хто бере участь у судовому процесі), або ж матеріальної сили закону (скасування рішення, яке відхиляється від правил, у ході іншого процесу з такої самої або аналогічної справи). Й тут виникає запитання — за яких умов та за яких обставин,
незважаючи на дію сили закону, виникають матеріально хибні й у зв'язку з цим часто несправедливі рішення? У таких випадках виникає суперечність між правовою безпекою та матеріальною справедливістю, яка може бути розв'язана різними шляхами; при цьому законодавець залишається у межах лише певної свободи дій. За максимально всеохопного розв'язання правових проблем перевага принципово віддається надійності правових рішень порівняно з їхньою вимогою матеріальної справедливості; винятки мають місце лише за певних, дуже серйозних процесуальних помилок або за умови недостатньої обґрунтованості рішень, що веде до скасування рішення або до можливості відновлення процесу.
Вимога надійності державних рішень слугує також на користь принципу, який передбачає дотримання навіть помилкових державних актів — доки вони не будуть скасовані взагалі; останні стають недійсними й втрачають свою правову силу лише тоді, коли мають певні, дуже серйозні недоліки. Найбільш явно ставлення до надійності правового захисту втілене в «теорії очевидного»: згідно з нею, помилковий адміністративний акт є недійсним лише тоді, коли людина психологічно не може довіряти його змістові, а точніше, коли він має особливо серйозні хиби, які стають очевидними за розумної оцінки всіх тих ситуацій, що розглядаються [§ 44, І законів адміністративних дій].
Все має бути зроблене настільки просто, наскільки це можливо, але не простіше....
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
IV. Про неперервність правового порядку
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Доцільність понять
Поняття є комбінацією ознак, спільних для багатьох предметів. Проте які з наявних спільностей ми виокремлюємо і схоплюємо в нашому понятті, — це залежить від того, що саме нас у певний момент ціка
Критика
1. Поведінка приписана таймовірна. Біхевіористське зведення права до простої регулярності зовнішніх дій не враховує різниці між належним і сущим, між дійсністю і ймовірністю. Водно
Нормативний та фактичний компоненти права
Таким чином, право є не абстракцією, а здійснюваним та ефективним нормативним порядком, «законом у дії». Воно зберігає зв'язок з реальним життям, має певний фактичний компонент, оскільки його викон
IV. Реалізація права через, дії
Таким чином, дійсне право є не просто нормативним смисловим змістом, який може знайти свій вияв, наприклад, у якомусь законопроекті, а певним
6 Цей останній аспект виокре
Моральне значення
«Значення» норми може означати, що сама по собі норма в совісті індивіда діє як спонукальний мотивуючий чинник його вчинків. Той, хто знаходить уночі на безлюдній вулиці гаманець з грошима й відн
VII. Впровадження права замість позаправових норм
Поза сумнівом, право перебуває також під впливом панівних духовних течій свого часу та змін у соціальній моралі. З іншого боку, право справляє на «правово-етичне середовище» зворотний вплив, оскіль
Задані чинники
Монтеск'є (1689—1755) у своїй праці «Про дух законів» створює виразну картину різнобічної зумовленості законів природними, господарськими
49
та культурними даностями, «при
Зумовленість дієвості права обставинами
Отже, реалії установлюють й обмежують можливість дії правових норм. Існує висловлювання, що англійський парламент може все, проте не може зробити з жінки чоловіка, а з чоловіка — жінку. Законодавец
Культурна зумовленість способу життя людей
Таким чином, є всі підстави твердити, що деякі базові зразки поведінки людей — передусім ті, які повторюються у багатьох культурах, відокремлених одна від одної, а також ті, які пробиваються всупе
Трансформація інтересів у праві
Прозору модель того, як у боротьбі інтересів знаходять прийнятний компроміс, пропонує плюралістична демократія. Тут створюються групи представників спільних інтересів, які намагаються об'єднаними
Вплив на право суспільних факторів
Уже інтереси та владні відносини, які впливають на право, значною мірою суспільно зумовлені, принаймні їх конкретне оформлення відбувається за участі суспільства. Для права навряд чи можуть набуват
Вплив на право суспільних факторів
Уже інтереси та владні відносини, які впливають на право, значною мірою суспільно зумовлені, принаймні їх конкретне оформлення відбувається за участі суспільства. Для права навряд чи можуть набуват
Божий світовий порядок
Християнство надало ідеям всеохопного світового розуму теологічне обгрунтування. Світ упорядкований Божим Духом. Так навчав ще Августин (354—430). Якщо у центрі уваги августинівської картини світу
IV. Природа людини
Антропологічні теорії природного права грунтуються на природі людини й вбачають у ній не тільки фактичну даність [§ 8], але й критерії права.
Ідея про те, що природа людини є мірою права,
V. Природа речей
Вчення про природу речей лише частково підпорядковані природному праву у вузькому його розумінні. Про «природу речей» ми можемо вести мову в різних значеннях.
Про власне природно-правове з
Незалежність ціннісного досвіду від здійснення цінностей
Ціннісний досвід «існує окремо» від чуттєвого досвіду й має свою царину. Очевидно, що це пов'язано з тим, що цей досвід не залежить від «фактичної реалізації цінностей».
Ці особливі влас
IV. «Внутрішня проблематичність» відчуття цінностей
Чи повинні ми вважати наш ціннісний досвід — наскільки це нам дозволяє відчуття цінностей — остаточною підвалиною наших уявлень про цінності? Чи нам необхідно зрозуміти внутрішній вимір цих цінніс
Вихідний пункт пануючих уявлень про справедливість
Пропозиція орієнтуватися на пануючі, тобто визнані більшістю, уявлення про справедливість приводить до питання про те, в який спосіб можна прийти до створення таких уявлень поняттєвим, «операційни
IV. Хибні шляхи соціальної моралі
Серед пануючих ціннісних уявлень в «обігу» можуть також перебувати й «фальшиві монети». «Фальшиві» уявлення про цінності можуть виникати різним чином.
Вони з'являються у тому випадку, коли
Недостатність природжених механізмів управління поведінкою.
Антропологічно людина є «не цілком усталеною (строго визначеною) твариною», соціальна поведінка якої лише певною мірою регулюється за допомоги природжених механізмів поведінки [§ 8, II; § 19, IV,
Головні функції та компоненти правової безпеки
Головним завданням кожного правового суспільства є забезпечення правового миру, порядку, надійності, стабільності. Гоббс, який під час громадянської війни в Англії міг спостерігати тіньові боки з
Про чіткість та прозорість права
Право здатне встановлювати чіткі орієнтири лише у тому випадку, коли воно саме є ясним та зрозумілим. Звідси — вимога семантичної однозначності правових норм: вони повинні чітко визначати, які осо
Питання мотиваційного детермінізму
Водночас питання детермінізму можна розглядати і у зв'язку із змістом свідомості, залишаючи при цьому відкритим питання про ті фундаментальні фізико-хімічні процеси, які відбуваються в мозку: для т
Позитивна екзистенція свободи
Якщо існування такої «третьої детермінанти» не заперечується й немає доведення її неможливості, то тим самим ще не доводиться реальне існування свободи.
Методи, які експериментально довод
Поняття та функції державної спільноти
Щоб забезпечити правову надійність та правову злагоду [§ 23, II], право повинне гарантувати несуперечливо [II, 2] й надійно [III] впорядковане сум-
195
Розділ 7. Сусп
Засоби та межі уніфікування права
1. Поділ правових функцій.Єдності права можна досягнути у такий спосіб, щоб усі зобов'язувальні директиви поведінки виходили з однієї й тієї самої інстанції. Але така централістичн
IV. Протилежний приклад з міжнародних правових відносин
Всередині однієї держави конфлікти інтересів регулюються правопорядком, гомогенність якого надійно забезпечується, зокрема, розподілом компе-тенцій, а втілення їх у життя гарантується законно впор
Про головні права
1. До історії виникнення та обгрунтування.Мінливий історичний процес актуалізував потребу покласти межу повноваженням регулювання та втручання політичної влади й гарантувати не л
Приклад представницької демократії
Згідно з демократичним розумінням, державні функціонери діють як представники народу й виводять свою владу від народу, чи то вони обрані народом, чи отримали свою посаду від представницьких орган
Компенсація збитків у публічному праві
Публічне право визнає вимогу компенсації навіть за законне заподіювання шкоди. Найближчим прикладом є відшкодування експропріації або відчуження [пор.: § 35, II, 1]. Питання вирівнювальної справе
IV. Компенсація несправедливих вигод
У взаємозв'язку з компенсацією збитків перебувають також вирівнювання вигод, які хто-небудь здобув на противагу іншим. Тут порівняно з правом на відшкодування збитків йдеться не про компенсацію шк
IV. Компенсація несправедливих вигод
У взаємозв'язку з компенсацією збитків перебувають також вирівнювання вигод, які хто-небудь здобув на противагу іншим. Тут порівняно з правом на відшкодування збитків йдеться не про компенсацію шк
Правова визначеність покарання
Правова надійність вимагає, щоб кожний міг передбачити наслідки своїх дій. Тому визнано за правовий принцип, що будь-кого можна карати за проступок лише тоді, коли караність цієї дії на час її зді
Понятійно-системне мислення
/. Програма понятійної юриспруденції
Довіра до демократично прийнятих законів [§ 11, II, 4] та принцип поділу пади [§ 31, II] привели до висновку: бажано підпорядкувати суддю строгі
Нездійсненність цієї програми
Програма суто догматичної юриспруденції та правочинства, яка визнає лише заданий сенс з'1 ^інів, виявилася чездійсненною. Знову й знову в повсякденному тлумаченні та заповненні . рогали
Нездійсненність цієї програми
Програма суто догматичної юриспруденції та правочинства, яка визнає лише заданий сенс з'1 ^інів, виявилася чездійсненною. Знову й знову в повсякденному тлумаченні та заповненні . рогали
Функціональна єдність права
1. Настанова.Право повинне розв'язувати питання правильного вибору дій та керування діями, а також пов'язаних з ними конфліктів інтересів. Щоб
V. Правила мистецтва
Йоахім Леге виділив найважливіші принципи юридичного мислення і обгрунтування, серед яких і ті, що вже тут розглянуті, розрізнивши при цьому заборони, вимоги і правила стилю.
Забороненим
Новости и инфо для студентов