Кримінальне право. Загальна частина - раздел Право, ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА § 1. Кримінальне право як галузь законодавства Час Вчинення Нею Злочину. У Свою Чергу, Він Характеризується Двома Ознаками: ...
час вчинення нею злочину. У свою чергу, він характеризується двома ознаками: 1) можливістю повною мірою усвідомлювати характер своїх дій (бездіяльності), тобто усвідомлювати як фактичну сторону, так і суспільну небезпеку свого діяння; і 2) керувати своїми діями.
З визнанням особи осудною пов'язана і реалізація мети кримінального покарання. Тільки осудні особи здатні правильно усвідомлювати не тільки сутність вчиненого злочину, але й характер покарання, його вид, соціальне призначення. За таких умов покарання, що призначене винній особі, багато в чому визначає подальшу її поведінку, пов'язану з невчиненням нових злочинів.
У цілому, осудність - це не тільки фактична передумова, але й юридична підстава вини і відповідальності. Сукупність таких ознак, як вік кримінальної відповідальності й осудність, є підставою для визнання особи суб'єктом злочину.
§ 4. Обмежена осудність
Обмежена осудність як кримінально-правова категорія є різновидом осудності. КК 2001 р. уперше законодавчо закріпив поняття обмеженої осудності. До цього часу проблема обмеженої осудності мала переважно теоретичний характер. Відповідно до закону (ст. 20 КК) обмежено осудною визнається така особа, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.
Наведену в законі сукупність ознак, що характеризують обмежену осудність, можна називати формулою обмеженої осудності. Закріплені в законі ознаки є однаково обов'язковими як для експертів, так і для юристів при вирішенні питання про обмежену осудність. Обмежена осудність визначається тільки на момент вчинення злочину і тільки у зв'язку з ним. Отже, недопустимо за межами такого діяння ставити питання про обмежену осудність. Поняття обмеженої осудності визначається за допомогою трьох критеріїв: медичного, психологічного та юридичного.
Медичним критерієм є психічний розлад. На жаль, у законі не конкретизовані хоча б загальні ознаки медичного критерію. Тому розкривати зміст цього критерію можна по-різному. До медичного критерію треба відносити хронічні або тимчасові хворобливі розлади психічної діяльності непсихотичного рівня (так звані межові психічні розлади або психічні аномалії), суттєвою ознакою яких
Глава IX. Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину)
є кількісне обмеження здатності усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними при якісному збереженні критичної функції свідомості (наприклад, епілепсія, олігофренія, психопатія, неврози).
Психологічний критерій виражається в нездатності особи повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. У законі не передбачено ступінь обмеження здатності усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними. Цим, по-перше, ігнорується факт існування розбіжностей за тяжкістю проявів психічних розладів, які передбачають обмеження здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними; по-друге, унеможливлюється визнання обмежено осудною будь-яку особу, яка має хоча б незначні розлади психіки. Тому психологічний критерій потребує певного уточнення. Він повинен передбачати суттєве обмеження (кількісне) у суб'єкта протиправного діяння здатності усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.
За обмеженої осудності відбувається кількісна зміна свідомості, при збереженні її якості. Усвідомлення фактичних обставин вчиненого обмежено осудною особою суттєво знижується, стає неповним внаслідок значних кількісних змін свідомості, які викликані хворобливими розладами психічної діяльності. Це суттєве обмеження свідомості вказує на глибину психічного розладу і виражається у формулі обмеженої осудності через психологічний критерій. Психологічний критерій може виражатися двома ознаками: 1) інтелектуальною - особа нездатна повною мірою усвідомлювати свої дії (нездатна у повному обсязі розуміти фактичну сторону та суспільну небезпечність своєї поведінки); 2) вольовою -особа нездатна повною мірою керувати своїми діями.
При цьому в особи може бути суттєво обмежена здатність усвідомлювати свої дії та просто обмежена або збережена здатність керувати ними, і навпаки. А також може бути суттєво обмежена і здатність усвідомлювати свої дії, і здатність керувати ними.
Зазначені особливості інтелектуальної та вольової ознак й обумовили те, що у кримінальному законі між ними стоїть і єднальний («та»), і розділовий («або») сполучники.
Юридичним критерієм обмеженої осудності є факт вчинення особою передбаченого КК суспільно небезпечного діяння (злочину), ознаки якого відбивають психічний розлад суб'єкта злочину і значне обмеження здатності усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними, за наявності доказів вчинення його особою, відносно якої вирішується питання про обмежену осудність.
Це означає, що питання про обмежену осудність виникає тоді, коли: а) є факт вчинення суспільно небезпечного діяння (злочину),
Кримінальне право. Загальна частина
б) вказане діяння передбачене законом про кримінальну відповідальність як злочин, в) діяння вчинене особою, в якої суттєво обмежена здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними внаслідок хронічного або тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності (непсихотичного рівня); г) є докази вчинення діяння особою, відносно якої вирішується питання про обмежену осудність; г) у судді (слідчого) виник сумнів щодо психічної здатності особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними (думка про психічне відхилення від норми).
Лише за наявності усіх трьох критеріїв особа може бути визнана обмежено осудною.
Важливе значення має те, що будь-який психічний розлад межового характеру, який не позбавляє особу здатності усвідомлювати та керувати своїми діями, певною мірою обмежує цю здатність, але не будь-який психічний розлад свідчить про обмежену осудність. Тобто, обмежена здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними при певних хворобливих розладах психіки (непсихотичного рівня), як правило, не повинна ідентифікуватися з обмеженою осудністю. Для визнання особи обмежено осудною недостатньо встановити в неї хворобливий розлад психічної діяльності непсихотичного рівня, необхідно, щоб хворобливі вияви істотно вплинули на поведінку особи й зумовили злочинний характер діяння.
Визнання особи обмежено осудною є прерогативою суду, однак із змісту ч. 2 ст. 20 КК це чітко не випливає, оскільки в ній йдеться про те, що визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання.
Вчинення злочину обмежено осудною особою треба визнавати скоєним при пом'якшуючих покарання обставинах, хоча з тексту закону це також не випливає. Правова природа обмеженої осудності полягає у тому, що вона є пом'якшуючою покарання обставиною, яка передбачена самостійною нормою Загальної частини КК України.
До обмежено осудної особи за необхідності суд може застосувати примусові заходи медичного характеру.
§ 5. Неосудність
Поняття неосудності є протилежним поняттю осудності. Кримінально-правове поняття «неосудність» вказує на неможливість покладання на неосудного вини і, отже, притягнення його до кримінальної відповідальності.
Глава IX. Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину)
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КК не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Із законодавчого визначення неосудності випливає, що питання про неосудність особи виникає лише у зв'язку із вчиненням нею суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК.
Законодавча формула неосудності складається з трьох критеріїв: юридичного, психологічного і медичного.
Юридичним критерієм неосудності є факт вчинення особою суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК, за наявності доказів скоєння його особою, стосовно якої вирішується питання про неосудність.
Психологічний критерій неосудності, на відміну від такого ж критерію осудності та обмеженої осудності, полягає у негативному змісті його інтелектуальної і вольової ознак.
Інтелектуальна ознака психологічного критерію неосудності означає, що особа не могла (нездатна була) усвідомлювати свої дії (бездіяльність), тобто усвідомлювати фактичний характер своїх діянь та їх суспільну небезпеку.
Вольова ознака неосудності полягає у неможливості (нездатності) особи керувати своїми діями (бездіяльністю). Для наявності психологічного критерію неосудності достатньо однієї із зазначених ознак. Підставою для такого твердження є сполучник «або», який стоїть між інтелектуальною і вольовою ознаками розглядуваного критерію неосудності у ст. 19 КК.
Причиною нездатності особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними є наявність хоча б однієї з ознак медичного критерію неосудності.
Медичний критерій неосудності характеризується наявністю в особи, що вчинила передбачене КК суспільно небезпечне діяння, одного з різновидів розладу психічної діяльності. Роль медичного критерію неосудності - передбачити всі можливі клінічні форми хворобливих розладів психічної діяльності (психотичного рівня), Що виключають можливість особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.
Такими розладами (ознаками) закон (ч. 2 ст. 19 КК) називає:
Все темы данного раздела:
Кримінальне право. Загальна частина
Тобто, метод правового регулювання кримінального права має дві складові: а) визначення того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, і б) які покарання застосовуються до осіб, що вчинили злочи
ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЙОГО ТЛУМАЧЕННЯ
§ 1. Поняття закону про кримінальну відповідальність
Згідно з ч. 1 ст. З КК законодавство про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Консти
ЧИННІСТЬ ЗАКОНУ ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ЧАСІ І ПРОСТОРІ
------------♦------------
§ 1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі припускає усв
Кримінальне право. Загальна частина
які не є територією України. До них належать: а) континентальний шельф, під яким розуміється поверхня й надра морського дна підводних районів, що прилягають до узбережжя чи до островів України, за
Кримінальне право. Загальна частина
або інші рухи тіла, які не є результатом вольової поведінки особи; б) рухи тіла або відсутність таких рухів, що є результатом тільки чужої волі чи впливу непереборної сили; в) діяння, можливість на
Кримінальне право. Загальна частина
§ 4. Відмінність злочинів
від інших правопорушень та від правомірної поведінки. Сукупність злочинів та інших правопорушень
Злочин, як вид правопорушення, слід відрізняти не лише в
Кримінальне право. Загальна частина
лого, який має особливий статус та потребує особливого захисту, наявність предмета злочину, що є особливо важливим, тощо.
Із ч. 2 ст. 11 КК випливає, що діяння, яке не заподіяло і не могло
Кримінальне право. Загальна частина
підготовки матеріалів, при визначенні підслідності, підсудності кримінальних справ тощо. У кримінальній політиці держави вона може мати значення для розробки програм боротьби із злочинністю, кримін
Кримінальне право. Загальна частина
ознаки), та г) обов'язком особи, яка вчинила діяння, передбачене КК, що містить склад злочину, піддатися заходам кримінально-правового характеру (суб'єктивна ознака).
Реалізується ретроспе
Реалізація негативної кримінальної відповідальності
Етап вчинення злочину
Реалізується в рамках кримшально-правових відносин
Етап процесуальних дій щодо суб'єкта злочину
Реа
Кримінальне право. Загальна частина
Факультативними (необов'язковими) є ознаки, що притаманні не усім, а тільки окремим складам злочину. До таких ознак віднесені: а) предмет злочину; б) злочинні наслідки, причино
Кримінальне право. Загальна частина
частинах 3, 4, 5 ст. 185 КК (крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому, вчинена у великих розмірах, вчинена в особливо великих р
Кримінальне право. Загальна частина
частинах 3, 4, 5 ст. 185 КК (крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому, вчинена у великих розмірах, вчинена в особливо великих р
Кримінальне право. Загальна частина
§ 5. Факультативні ознаки об'єктивної сторони складу злочину
До факультативних ознак об'єктивної сторони належать: спосіб, місце, час, знаряддя, засоби й обстановка вчинення злочину. Факул
Кримінальне право. Загальна частина
а) хронічне психічне захворювання; б) тимчасовий розлад психічної діяльності; в) недоумство; г) інший хворобливий стан психіки.
Хронічним психічним захворюванням є дов
Кримінальне право. Загальна частина
Відповідно до ст. 21 КК, особа, яка вчинила злочин у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності.
Кримінальне право. Загальна частина
зазначити, що останню ознаку суб'єктивної сторони виділяють не всі вчені.
Вина - основна й обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого злочину. Мотив і мета - це факультативні ознак
Кримінальне право. Загальна частина
особу винного; 5) причинами злочину та умовами, що вплинули на формування злочинного умислу або на допущення особою необережності.
Встановлюючи вину, необхідно виходити із її об'єктивного
Кримінальне право. Загальна частина
чала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання (ч. З ст. 24 КК).
Інтелектуальний момент прямого умислу, як і непрямого, включає: а) усв
Кримінальне право. Загальна частина
безпеки вчинюваного нею діяння (дії або бездіяльності), а також відсутністю передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків. Тому сутність вини у цьому випадку полягає не в інтелек
Форми й види вини
Умисел
Інтелектуальні ознаки
Вольові ознаки
Прямий умисел
Особа усвідомлює суспільно небезпечний характер св
Кримінальне право. Загальна частина
Кримінально-правове значення мотиву злочину може бути різним.
При конструюванні окремих складів злочинів мотив передбачається як обов'язкова ознака складу злочину. Так, у диспозиції ст. 36
СТАДІЇ ВЧИНЕННЯ УМИСНОГО ЗЛОЧИНУ
-------------♦ ——————————
§ 1. Поняття й види стадій вчинення умисного злочину
У житті особа, яка має намір вчинити злочин (скажімо, крадіжку чужого майна),
Кримінальне право. Загальна частина
на вчинення злочину часто реалізується безпосередньо у закінченому злочині. Не виникає питання про попередню злочинну діяльність і тоді, коли суб'єкт, здійснивши готування до злочину та замах на нь
Кримінальне право. Загальна частина
На практиці іноді виникає питання: чи можлива попередня злочинна діяльність у злочинах із формальним складом? Слід зазначити, що готування до злочинів із формальним складом, які вчинюються як шляхо
Кримінальне право. Загальна частина
посягає на конкретний об'єкт, ставить його в реальну небезпеку, а інколи спричиняє йому певну шкоду. Як правило, замах вчинюється шляхом активних дій (наприклад, завдання удару для заподіяння тілес
Кримінальне право. Загальна частина
Замах на непридатний об'єкт має місце тоді, коли можливість спричинення шкоди об'єкту виключається у зв'язку зособливими якостями предмета злочину або потер
Кримінальне право. Загальна частина
відпаде небезпека бути поміченим чи затриманим під час пограбування кіоску з продажу пляжних речей. Не буде добровільної відмови й тоді, коли злочинець використав для проникнення у квартиру, скажім
СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ
^—^—^—— ♦ —————
§ 1. Поняття та ознаки співучасті у злочині
Співучасть у злочині є однією з форм злочинної діяльності. Такого роду діяльність має свої правові особливості, я
Кримінальне право. Загальна частина
результату. Прагнення досягти різних злочинних результатів є підставою для невизнання співучастю у злочині участі двох або більше осіб у вчиненні одного посягання.
Суб'єктивна ознака розгл
Кримінальне право. Загальна частина
об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого Особливою частиною КК, або особисто виконує лише частину таких дій. Іншу їх необхідну частину або усі такі дії виконують інші особи, які в силу певн
Кримінальне право. Загальна частина
об'єктивної сторони злочину (дій виконавця) чи забезпечення такого виконання (дій пособника та підбурювача). Воно може полягати, зокрема, у: а) наданні настанов конкретним учасникам злочину щодо ви
Кримінальне право. Загальна частина
леглому по службі, то відповідальність за такого роду підбурювання, а також за виконання зазначених наказу чи розпорядження настає з урахуванням положень, передбачених ст. 41.
Підбурювання
Кримінальне право. Загальна частина
попередньої змови; 2) група з попередньою змовою; 3) організована група; 4) злочинна організація. Критеріями такої диференціації групової злочинної діяльності виступають наявність і зміст попереднь
Кримінальне право. Загальна частина
кожного учасника, високого рівня узгодженості дій учасників, єдиного плану, в якому передбачено розподіл функцій учасників групи і який доведений до їх відома. Важливою ознакою згуртованості є суб'
Кримінальне право. Загальна частина
вчинення іншими особами (не учасниками злочинної організації) злочинів тільки невеликої або середньої тяжкості.
Забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так й інш
Кримінальне право. Загальна частина
них дій. Воно може, зокрема, полягати у наданні злочинцеві сховища, транспортних засобів, знищенні слідів злочину, переміщенні знарядь злочину в інше місце, забезпечення злочинця підробленими докум
МНОЖИННІСТЬ ЗЛОЧИНІВ
' ♦ --------
§ 1. Поняття множинності злочинів та її кримінально-правова характеристика
Термін «множинність злочинів» у чинному кримінальному законодавстві не використовуєть
ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ
----------♦ ----------
§ 1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
Питанням про правомірність чи злочинність кола діянь, які можуть бути
Кримінальне право. Загальна частина
обмеженому колу громадян, і суб'єкт, який ці накази (розпорядження) має виконувати, є особами, які несуть кримінальну відповідальність за вчинення злочину.
Проблема відповідальності за вик
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
§ 1. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності
Під звільненням від кримінальної відповідальності розуміється врегульована кримінальним і кримінально-процесуальним зак
Кримінальне право. Загальна частина
покарання. Те, що кара входить до змісту кримінального покарання, окрім того, про що йшлося стосовно примусу, прямо випливає з тексту ч. 2 ст. 50 КК, де зазначається, що покарання «має на меті
Кримінальне право. Загальна частина
тому кримінальне покарання слід застосовувати виключно для того, щоб лишити особу можливості відповідний злочин вчинити. Існує ще велика кількість варіантів відносної теорії покарання.
Оче
Кримінальне право. Загальна частина
часові (година, місяць, рік) або інші межі, в яких з урахуванням положень Загальної частини КК (статті 52-63) відповідний вид покарання може бути призначений, а також їх певні фактичні межі, встано
Кримінальне право. Загальна частина
До першої групи загальних покарань слід віднести штраф і позбавлення волі на певний строк.
Покараннями, які не можуть призначатися певним категоріям осіб, є: громадські роботи, виправні ро
Кримінальне право. Загальна частина
б) переходу до більш м'якого виду покарання (ст. 69 КК); в) заміни покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням, у т. ч. в порядку амністії та помилування (статті 82, 85-87 КК).
Кримінальне право. Загальна частина
постійного місця проживання до засудження, без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду і проведення з ним виховної роботи; б) обов'язкове залучення засудженого до праці.
Кримінальне право. Загальна частина
повинне мотивуватись у вироку з обов'язковим наведенням обставин, які, на думку суду, перешкоджають застосуванню позбавлення волі на певний строк. Якщо винуватими у вчиненні злочину визнано кількох
Кримінальне право. Загальна частина
злочини». Однак у багатьох статтях Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за злочини, які не є тяжкими та особливо тяжкими, також передбачена конфіскація частини майна, а саме знар
Кримінальне право. Загальна частина
а основним є, наприклад, покарання у виді позбавлення волі, то строк позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю обчислюється з дня, коли засудженого було звільнено від
Кримінальне право. Загальна частина
санкції, в якій вказано два або більше основних видів покарання, суд вправі призначати тільки одне з них. Призначення більш або менш суворого покарання з числа передбачених альтернативною санкцією
Кримінальне право. Загальна частина
встановленою ст. 51 КК, зважаючи на особливості її побудови; виконувати вимоги тих статей Загальної частини КК, які передбачають сутність, розмір і порядок застосування конкретних видів покарань (с
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ
§ 1. Поняття та види звільнення від покарання та його відбування
Інститут звільнення від покарання та його відбування представлений розділом XII Загальної частини та розділом II Прикінцеви
Кримінальне право. Загальна частина
і торгівля ними), 154 (спекуляція) та іншими статтями КК 1960 p., переліченими у п/п. «в» п. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК);
особи, засуджені за ч. 1 ст. 133 (порушенн
Кримінальне право. Загальна частина
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива тоді, коли:
- особа відбуває покарання у виді обмеження або позбавлення волі;
- особа стала на шлях виправлення;
Кримінальне право. Загальна частина
ного захворювання, його глибиною й стійкістю, динамікою хворобливого процесу, прогнозом його перебігу та деякими іншими обставинами, що стосуються хворобливого стану особи. Характер психічного захв
Кримінальне право. Загальна частина
Оскільки примусові заходи медичного характеру обмежують свободу особи, її тримання у психіатричному закладі за своїм характером і значенням прирівнюється законом до тримання під вартою і зараховуєт
ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ
.......... ♦ ———————
§ 1. Загальні положення
Неповнолітніми вважаються особи, які не досягай 18-річного віку. Серед неповнолітні
Кримінальне право. Загальна частина
- регламентують більш м'які вимоги щодо погашення й зняття судимості.
Якщо ж ті чи інші питання не регламентовані статтями розділу XV Загальної частини КК, то при розгляді справ неп
Кримінальне право. Загальна частина
льної відповідальності є правом суду, а не його обов'язком. При цьому суд може застосувати таке звільнення, лише встановивши наявність умов, вказаних у ч. 1 ст. 97 КК. Позиція самого неповнолітньог
Кримінальне право. Загальна частина
льної і максимальної загальної тривалості громадських робіт для неповнолітніх, їх щоденної тривалості.
Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому, який на
Кримінальне право. Загальна частина
видів покарань, передбачені статтями 98-102 КК, а також положення, сформульовані у ч. 1 ст. 103 КК,— умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку, інші особливості особи неповнолітньог
Кримінальне право. Загальна частина
нолітнього, який раніше вчинив злочин і має за нього судимість, може бути застосоване звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру;
3) щире р
Кримінальне право. Загальна частина
може бути направлений лише до професійного училища соціаль ної реабілітації.
Направлення до спеціальної навчально-виховної установи t найбільш суворим примусовим заходом виховного характер
Кримінальне право. Загальна частина
КК. Якщо обидва злочини вчинено до досягнення вісімнадцятирічного віку, то остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати 15 років.
§ 9. Погашення та зняття судимості щод
Кримінальне право. Загальна частина
Поняття вини як ознаки злочину відсутнє й у чинному КК ФРН, хоча він і містить ряд норм, присвячених вині та її формам. Наприклад, у § 15 цього Кодексу зазначено, що карається тільки умисна дія, як
Кримінальне право. Загальна частина
діяння замахується той, хто, маючи уявлення про діяння, безпосередньо починає здійснювати склад злочину.
У кримінальному праві даної правової сім'ї розрізняються поняття співуча
Кримінальне право. Загальна частина
так званої «культурної революції», після чого знову почався період інтенсивного законотворення, коли практично було оновлено кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство. У ст. 10 КК КНР в
Новости и инфо для студентов