Кримінальне право. Загальна частина - раздел Право, ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА § 1. Кримінальне право як галузь законодавства Оскільки Примусові Заходи Медичного Характеру Обмежують Свободу Особи, Її Три...
Оскільки примусові заходи медичного характеру обмежують свободу особи, її тримання у психіатричному закладі за своїм характером і значенням прирівнюється законом до тримання під вартою і зараховується в строк покарання (ч. 4 ст. 84 КК, ч. 1 ст. 423 КПК).
§ 3. Поняття, мета та порядок застосування примусового лікування
КК розмежовує види примусу, що застосовуються до певних категорій хворих осіб у разі вчинення ними суспільно небезпечного діяння. На відміну від примусових заходів медичного характеру, які застосовуються до неосудних та обмежено осудних, примусове лікування застосовується «до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб». Застосування такого примусового лікування є правом, а не обов'язком суду.
Згідно з ч. 1 ст. 96 КК, примусове лікування застосовується незалежно від призначеного покарання. Йдеться про те, що воно здійснюється поряд із призначеним покаранням. Застосування такого лікування «незалежно від призначеного покарання» означає, що цей примус може бути застосований у разі засудження особи до будь-якого виду покарання.
КК 1960 р. передбачав примусове лікування лише хронічних алкоголіків і наркоманів (ст. 14 КК). КК 2001 р. не конкретизує осіб, щодо яких може бути застосоване примусове лікування. Але при цьому в ч. 1 його ст. 96 вживається узагальнене поняття - особи, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інщих осіб. Коло таких осіб не обмежується наркологічно хворими. У даному разі йдеться про соціально небезпечні захворювання, до яких Основи законодавства України про охорону здоров'я відносять: туберкульоз, психічні, венеричні захворювання, СНІД, лепра, хронічний алкоголізм, наркоманія, а також карантинні захворювання.
До таких хвороб, на нашу думку, необхідно віднести також токсикоманію.
Підставою для застосування примусового лікування є сукупність юридичного й медичного критеріїв: а) наявність у діянні винного ознак складу злочину; б) наявність в особи хвороби, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб. До умов застосування примусового лікування у порядку ст. 96 КК належать: а) наяв-
_____Глава XXI. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
ність медичного висновку про те, що у суб'єкта злочину є хвороба, яка становить небезпеку для здоров'я інших осіб; б) засудження такої особи до певного виду покарання.
Відсутність будь-якого з критеріїв застосування примусового лікування виключає можливість його застосування.
Примусове лікування від алкоголізму (наркоманії) може бути застосовано лише за наявності відповідного висновку лікувальної установи (ч. 4 ст. 324), лікарської комісії (ст. 411і КПК).
Медичний висновок про необхідність примусового лікування алкоголіків, наркоманів і токсикоманів видається спеціальними медичними комісіями, до складу яких обов'язково входять психі-атр-нарколог (голова комісії), терапевт і невропатолог.
Медичний висновок має базуватися не лише на результатах клінічного обстеження хворого, а й на даних, поданих комісії для ознайомлення особою, що проводить дізнання, слідчим або судом. Такими даними можуть бути відомості, які містяться у матеріалах кримінальної справи і характеризують поведінку обвинуваченого за місцем проживання, роботи чи навчання, а також відомості про його попередню протиправну поведінку, пов'язану із зловживанням алкогольними напоями, наркотичними засобами чи психотропними речовинами, лікуванням у психоневрологічному або наркологічному диспансері тощо.
У медичному висновку про наркологічне захворювання мають бути сформульовані відповіді на такі запитання: чи є особа хронічним алкоголіком, або наркоманом чи токсикоманом?; чи потребує вона примусового лікування?; чи є протипоказання до такого лікування? Діагноз «хронічний алкоголізм» або «наркоманія» чи «токсикоманія» встановлюється тільки лікарем-наркологом.
КК не містить положень щодо продовження й припинення примусового лікувального процесу. Частково ці питання розв'язує ст. 411і КПК - і лише стосовно алкоголіків та наркоманів.
Примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання, якщо особа засуджена до позбавлення волі чи обмеження волі (ч. 2 ст. 96 КК). Останній вид покарання не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої груп (ч. З ст. 61 КК). Отже, застосуванню примусового лікування до перелічених осіб має передувати їх засудження до позбавлення волі чи інших видів покарань (окрім обмеження волі).
У разі призначення інших видів покарання, крім позбавлення волі або обмеження волі, примусове лікування здійснюється у
Кримінальне право. Загальна частина
спеціальних лікувальних закладах. Закон (ч. 2 ст. 96 КК) не розкриває, що треба розуміти під ними в даному разі. На даний час в Україні не створено лікувальних закладів, які мали б усі можливості для забезпечення спеціального лікування й відповідного трудового режиму особам, котрі засуджені до покарання не у виді позбавлення волі або обмеження волі, і за вироком суду підлягають примусовому лікуванню. Якщо говорити про алкоголіків і наркоманів, то на практиці ця категорія засуджених проходить антиалкогольне (протинаркотичне) лікування у спеціалізованих лікувальних закладах органів охорони здоров'я. До них належать стаціонарні спеціалізовані наркологічні диспансери, наркологічні відділення при психіатричних лікарнях. При наркологічних та психоневрологічних диспансерах функціонують також поліклінічні, амбулаторні наркологічні кабінети.
З урахуванням підстав застосування примусового лікування в порядку ст. 96 КК до спеціальних лікувальних закладів не можуть бути віднесені спеціалізовані лікувальні (для дорослих) і лікувально-виховні заклади для неповнолітніх, призначені для примусового лікування від наркоманії в адміністративно-правовому порядку.
Кримінальне законодавство, на відміну від адміністративного, традиційно не встановлює строків примусового лікування алкоголіків і наркоманів. Видається, що ці строки мають бути однаковими, тобто вони не можуть перевищувати дванадцяти місяців (з урахуванням продовження строку примусового лікування).
Таким чином, примусове лікування - це кримінально-правовий захід державного примусу, який застосовується судом поряд з призначеним покаранням до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб, з метою виліковування їх від соціально небезпечного захворювання, профілактики цієї хвороби, а також запобігання вчиненню ними суспільно небезпечних діянь.
Порядок застосування і виконання примусового лікування щодо засуджених під час відбування покарання регламентується ст. 21 Кримінально-виконавчого кодексу України. Зокрема, якщо під час відбування покарання буде встановлено, що засуджений захворів на хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб, та відмовляється від лікування, орган або установа виконання покарань вносить до суду подання про застосування до такої особи примусового лікування (ч. 2 ст. 21)
Примусове лікування, що застосовується у зв'язку із вчиненням особою злочину та її засудженням, тобто яке пов'язане з кримінально-правовими відносинами, необхідно відрізняти від примусового
____Глава XXI. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
лікування алкоголіків і наркоманів як адміністративно-правового заходу. Зокрема, згідно зі ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 p., примусове лікування - це лікування на підставі судового рішення хворого на наркоманію, який ухиляється від добровільного лікування або продовжує вживати наркотичні засоби без призначення лікаря і порушує права інших осіб. Таке лікування застосовується тільки у випадках звернення близьких родичів чи інших осіб до органів внутрішніх справ або прокуратури у зв'язку з небезпечною поведінкою хворого на наркоманію (ч. 1 ст. 16 Закону). Раніше воно проводилося в лікувально-трудових і лікувально-виховних профілакторіях Міністерства внутрішніх справ України, які в 1995 р. були ліквідовані. Тепер ці наркологічні хворі направляються на лікування до спеціалізованих лікувальних закладів органів охорони здоров'я, а неповнолітні, які досягли 16-річного віку,— до спеціалізованих лікувально-виховних закладів терміном до одного року. Ці заклади визначаються Міністерством охорони здоров'я України. Порядок лікування таких хворих та функціонування спеціалізованих закладів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На підставі зазначеного Закону не підлягають направленню на примусове лікування особи, які страждають на тяжкі психічні розлади або іншу тяжку хворобу, що перешкоджає перебуванню в таких закладах, інваліди І та II груп, вагітні жінки і матері, що мають немовлят, а також чоловіки віком понад 60 років і жінки віком понад 55 років. До таких осіб застосовується лікування в порядку, визначеному Міністерством охорони здоров'я України.
За постановою суду особа, яка перебуває на примусовому лікуванні, може бути достроково звільнена від нього або виписана з лікувального закладу в разі тяжкого захворювання, що перешкоджає подальшому її перебуванню в цій установі, або коли відпала необхідність у лікуванні від наркоманії. Строк примусового лікування від наркоманії може бути продовжено (але його загальний термін не може перевищувати дванадцяти місяців) у разі систематичного порушення особою, яка перебуває в спеціалізованому лікувальному закладі, режиму та курсу лікування від наркоманії, внаслідок чого не вдалося досягти позитивних результатів медичного впливу.
Втеча зі спеціалізованого лікувального закладу, а також по дорозі до нього тягне відповідальність за ст. 394 КК.
Глава XXII
Все темы данного раздела:
Кримінальне право. Загальна частина
Тобто, метод правового регулювання кримінального права має дві складові: а) визначення того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, і б) які покарання застосовуються до осіб, що вчинили злочи
ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЙОГО ТЛУМАЧЕННЯ
§ 1. Поняття закону про кримінальну відповідальність
Згідно з ч. 1 ст. З КК законодавство про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Консти
ЧИННІСТЬ ЗАКОНУ ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ЧАСІ І ПРОСТОРІ
------------♦------------
§ 1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі припускає усв
Кримінальне право. Загальна частина
які не є територією України. До них належать: а) континентальний шельф, під яким розуміється поверхня й надра морського дна підводних районів, що прилягають до узбережжя чи до островів України, за
Кримінальне право. Загальна частина
або інші рухи тіла, які не є результатом вольової поведінки особи; б) рухи тіла або відсутність таких рухів, що є результатом тільки чужої волі чи впливу непереборної сили; в) діяння, можливість на
Кримінальне право. Загальна частина
§ 4. Відмінність злочинів
від інших правопорушень та від правомірної поведінки. Сукупність злочинів та інших правопорушень
Злочин, як вид правопорушення, слід відрізняти не лише в
Кримінальне право. Загальна частина
лого, який має особливий статус та потребує особливого захисту, наявність предмета злочину, що є особливо важливим, тощо.
Із ч. 2 ст. 11 КК випливає, що діяння, яке не заподіяло і не могло
Кримінальне право. Загальна частина
підготовки матеріалів, при визначенні підслідності, підсудності кримінальних справ тощо. У кримінальній політиці держави вона може мати значення для розробки програм боротьби із злочинністю, кримін
Кримінальне право. Загальна частина
ознаки), та г) обов'язком особи, яка вчинила діяння, передбачене КК, що містить склад злочину, піддатися заходам кримінально-правового характеру (суб'єктивна ознака).
Реалізується ретроспе
Реалізація негативної кримінальної відповідальності
Етап вчинення злочину
Реалізується в рамках кримшально-правових відносин
Етап процесуальних дій щодо суб'єкта злочину
Реа
Кримінальне право. Загальна частина
Факультативними (необов'язковими) є ознаки, що притаманні не усім, а тільки окремим складам злочину. До таких ознак віднесені: а) предмет злочину; б) злочинні наслідки, причино
Кримінальне право. Загальна частина
частинах 3, 4, 5 ст. 185 КК (крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому, вчинена у великих розмірах, вчинена в особливо великих р
Кримінальне право. Загальна частина
частинах 3, 4, 5 ст. 185 КК (крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому, вчинена у великих розмірах, вчинена в особливо великих р
Кримінальне право. Загальна частина
§ 5. Факультативні ознаки об'єктивної сторони складу злочину
До факультативних ознак об'єктивної сторони належать: спосіб, місце, час, знаряддя, засоби й обстановка вчинення злочину. Факул
Кримінальне право. Загальна частина
час вчинення нею злочину. У свою чергу, він характеризується двома ознаками: 1) можливістю повною мірою усвідомлювати характер своїх дій (бездіяльності), тобто усвідомлювати як фактичну сторону, та
Кримінальне право. Загальна частина
а) хронічне психічне захворювання; б) тимчасовий розлад психічної діяльності; в) недоумство; г) інший хворобливий стан психіки.
Хронічним психічним захворюванням є дов
Кримінальне право. Загальна частина
Відповідно до ст. 21 КК, особа, яка вчинила злочин у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності.
Кримінальне право. Загальна частина
зазначити, що останню ознаку суб'єктивної сторони виділяють не всі вчені.
Вина - основна й обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого злочину. Мотив і мета - це факультативні ознак
Кримінальне право. Загальна частина
особу винного; 5) причинами злочину та умовами, що вплинули на формування злочинного умислу або на допущення особою необережності.
Встановлюючи вину, необхідно виходити із її об'єктивного
Кримінальне право. Загальна частина
чала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання (ч. З ст. 24 КК).
Інтелектуальний момент прямого умислу, як і непрямого, включає: а) усв
Кримінальне право. Загальна частина
безпеки вчинюваного нею діяння (дії або бездіяльності), а також відсутністю передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків. Тому сутність вини у цьому випадку полягає не в інтелек
Форми й види вини
Умисел
Інтелектуальні ознаки
Вольові ознаки
Прямий умисел
Особа усвідомлює суспільно небезпечний характер св
Кримінальне право. Загальна частина
Кримінально-правове значення мотиву злочину може бути різним.
При конструюванні окремих складів злочинів мотив передбачається як обов'язкова ознака складу злочину. Так, у диспозиції ст. 36
СТАДІЇ ВЧИНЕННЯ УМИСНОГО ЗЛОЧИНУ
-------------♦ ——————————
§ 1. Поняття й види стадій вчинення умисного злочину
У житті особа, яка має намір вчинити злочин (скажімо, крадіжку чужого майна),
Кримінальне право. Загальна частина
на вчинення злочину часто реалізується безпосередньо у закінченому злочині. Не виникає питання про попередню злочинну діяльність і тоді, коли суб'єкт, здійснивши готування до злочину та замах на нь
Кримінальне право. Загальна частина
На практиці іноді виникає питання: чи можлива попередня злочинна діяльність у злочинах із формальним складом? Слід зазначити, що готування до злочинів із формальним складом, які вчинюються як шляхо
Кримінальне право. Загальна частина
посягає на конкретний об'єкт, ставить його в реальну небезпеку, а інколи спричиняє йому певну шкоду. Як правило, замах вчинюється шляхом активних дій (наприклад, завдання удару для заподіяння тілес
Кримінальне право. Загальна частина
Замах на непридатний об'єкт має місце тоді, коли можливість спричинення шкоди об'єкту виключається у зв'язку зособливими якостями предмета злочину або потер
Кримінальне право. Загальна частина
відпаде небезпека бути поміченим чи затриманим під час пограбування кіоску з продажу пляжних речей. Не буде добровільної відмови й тоді, коли злочинець використав для проникнення у квартиру, скажім
СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ
^—^—^—— ♦ —————
§ 1. Поняття та ознаки співучасті у злочині
Співучасть у злочині є однією з форм злочинної діяльності. Такого роду діяльність має свої правові особливості, я
Кримінальне право. Загальна частина
результату. Прагнення досягти різних злочинних результатів є підставою для невизнання співучастю у злочині участі двох або більше осіб у вчиненні одного посягання.
Суб'єктивна ознака розгл
Кримінальне право. Загальна частина
об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого Особливою частиною КК, або особисто виконує лише частину таких дій. Іншу їх необхідну частину або усі такі дії виконують інші особи, які в силу певн
Кримінальне право. Загальна частина
об'єктивної сторони злочину (дій виконавця) чи забезпечення такого виконання (дій пособника та підбурювача). Воно може полягати, зокрема, у: а) наданні настанов конкретним учасникам злочину щодо ви
Кримінальне право. Загальна частина
леглому по службі, то відповідальність за такого роду підбурювання, а також за виконання зазначених наказу чи розпорядження настає з урахуванням положень, передбачених ст. 41.
Підбурювання
Кримінальне право. Загальна частина
попередньої змови; 2) група з попередньою змовою; 3) організована група; 4) злочинна організація. Критеріями такої диференціації групової злочинної діяльності виступають наявність і зміст попереднь
Кримінальне право. Загальна частина
кожного учасника, високого рівня узгодженості дій учасників, єдиного плану, в якому передбачено розподіл функцій учасників групи і який доведений до їх відома. Важливою ознакою згуртованості є суб'
Кримінальне право. Загальна частина
вчинення іншими особами (не учасниками злочинної організації) злочинів тільки невеликої або середньої тяжкості.
Забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так й інш
Кримінальне право. Загальна частина
них дій. Воно може, зокрема, полягати у наданні злочинцеві сховища, транспортних засобів, знищенні слідів злочину, переміщенні знарядь злочину в інше місце, забезпечення злочинця підробленими докум
МНОЖИННІСТЬ ЗЛОЧИНІВ
' ♦ --------
§ 1. Поняття множинності злочинів та її кримінально-правова характеристика
Термін «множинність злочинів» у чинному кримінальному законодавстві не використовуєть
ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ
----------♦ ----------
§ 1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
Питанням про правомірність чи злочинність кола діянь, які можуть бути
Кримінальне право. Загальна частина
обмеженому колу громадян, і суб'єкт, який ці накази (розпорядження) має виконувати, є особами, які несуть кримінальну відповідальність за вчинення злочину.
Проблема відповідальності за вик
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
§ 1. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності
Під звільненням від кримінальної відповідальності розуміється врегульована кримінальним і кримінально-процесуальним зак
Кримінальне право. Загальна частина
покарання. Те, що кара входить до змісту кримінального покарання, окрім того, про що йшлося стосовно примусу, прямо випливає з тексту ч. 2 ст. 50 КК, де зазначається, що покарання «має на меті
Кримінальне право. Загальна частина
тому кримінальне покарання слід застосовувати виключно для того, щоб лишити особу можливості відповідний злочин вчинити. Існує ще велика кількість варіантів відносної теорії покарання.
Оче
Кримінальне право. Загальна частина
часові (година, місяць, рік) або інші межі, в яких з урахуванням положень Загальної частини КК (статті 52-63) відповідний вид покарання може бути призначений, а також їх певні фактичні межі, встано
Кримінальне право. Загальна частина
До першої групи загальних покарань слід віднести штраф і позбавлення волі на певний строк.
Покараннями, які не можуть призначатися певним категоріям осіб, є: громадські роботи, виправні ро
Кримінальне право. Загальна частина
б) переходу до більш м'якого виду покарання (ст. 69 КК); в) заміни покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням, у т. ч. в порядку амністії та помилування (статті 82, 85-87 КК).
Кримінальне право. Загальна частина
постійного місця проживання до засудження, без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду і проведення з ним виховної роботи; б) обов'язкове залучення засудженого до праці.
Кримінальне право. Загальна частина
повинне мотивуватись у вироку з обов'язковим наведенням обставин, які, на думку суду, перешкоджають застосуванню позбавлення волі на певний строк. Якщо винуватими у вчиненні злочину визнано кількох
Кримінальне право. Загальна частина
злочини». Однак у багатьох статтях Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за злочини, які не є тяжкими та особливо тяжкими, також передбачена конфіскація частини майна, а саме знар
Кримінальне право. Загальна частина
а основним є, наприклад, покарання у виді позбавлення волі, то строк позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю обчислюється з дня, коли засудженого було звільнено від
Кримінальне право. Загальна частина
санкції, в якій вказано два або більше основних видів покарання, суд вправі призначати тільки одне з них. Призначення більш або менш суворого покарання з числа передбачених альтернативною санкцією
Кримінальне право. Загальна частина
встановленою ст. 51 КК, зважаючи на особливості її побудови; виконувати вимоги тих статей Загальної частини КК, які передбачають сутність, розмір і порядок застосування конкретних видів покарань (с
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ
§ 1. Поняття та види звільнення від покарання та його відбування
Інститут звільнення від покарання та його відбування представлений розділом XII Загальної частини та розділом II Прикінцеви
Кримінальне право. Загальна частина
і торгівля ними), 154 (спекуляція) та іншими статтями КК 1960 p., переліченими у п/п. «в» п. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК);
особи, засуджені за ч. 1 ст. 133 (порушенн
Кримінальне право. Загальна частина
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива тоді, коли:
- особа відбуває покарання у виді обмеження або позбавлення волі;
- особа стала на шлях виправлення;
Кримінальне право. Загальна частина
ного захворювання, його глибиною й стійкістю, динамікою хворобливого процесу, прогнозом його перебігу та деякими іншими обставинами, що стосуються хворобливого стану особи. Характер психічного захв
ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ
.......... ♦ ———————
§ 1. Загальні положення
Неповнолітніми вважаються особи, які не досягай 18-річного віку. Серед неповнолітні
Кримінальне право. Загальна частина
- регламентують більш м'які вимоги щодо погашення й зняття судимості.
Якщо ж ті чи інші питання не регламентовані статтями розділу XV Загальної частини КК, то при розгляді справ неп
Кримінальне право. Загальна частина
льної відповідальності є правом суду, а не його обов'язком. При цьому суд може застосувати таке звільнення, лише встановивши наявність умов, вказаних у ч. 1 ст. 97 КК. Позиція самого неповнолітньог
Кримінальне право. Загальна частина
льної і максимальної загальної тривалості громадських робіт для неповнолітніх, їх щоденної тривалості.
Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому, який на
Кримінальне право. Загальна частина
видів покарань, передбачені статтями 98-102 КК, а також положення, сформульовані у ч. 1 ст. 103 КК,— умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку, інші особливості особи неповнолітньог
Кримінальне право. Загальна частина
нолітнього, який раніше вчинив злочин і має за нього судимість, може бути застосоване звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру;
3) щире р
Кримінальне право. Загальна частина
може бути направлений лише до професійного училища соціаль ної реабілітації.
Направлення до спеціальної навчально-виховної установи t найбільш суворим примусовим заходом виховного характер
Кримінальне право. Загальна частина
КК. Якщо обидва злочини вчинено до досягнення вісімнадцятирічного віку, то остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати 15 років.
§ 9. Погашення та зняття судимості щод
Кримінальне право. Загальна частина
Поняття вини як ознаки злочину відсутнє й у чинному КК ФРН, хоча він і містить ряд норм, присвячених вині та її формам. Наприклад, у § 15 цього Кодексу зазначено, що карається тільки умисна дія, як
Кримінальне право. Загальна частина
діяння замахується той, хто, маючи уявлення про діяння, безпосередньо починає здійснювати склад злочину.
У кримінальному праві даної правової сім'ї розрізняються поняття співуча
Кримінальне право. Загальна частина
так званої «культурної революції», після чого знову почався період інтенсивного законотворення, коли практично було оновлено кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство. У ст. 10 КК КНР в
Новости и инфо для студентов