Кримінальне право. Загальна частина - раздел Право, ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА § 1. Кримінальне право як галузь законодавства Кк. Якщо Обидва Злочини Вчинено До Досягнення Вісімнадцятирічного Віку, То Ос...
КК. Якщо обидва злочини вчинено до досягнення вісімнадцятирічного віку, то остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати 15 років.
§ 9. Погашення та зняття судимості щодо неповнолітніх
Правові наслідки судимості, які настають для дорослих осіб, повністю поширюються і на осіб, які вчинили злочин до досягнення вісімнадцятирічного віку (див. ст. 88 КК).
Судимість у осіб, які вчинили злочин до досягнення вісімнадцятирічного віку, погашається відповідно до положень, визначених у ст. 108 КК. Для таких осіб встановлені значно коротші строки погашення судимості, ніж для дорослих.
Дострокове зняття судимості щодо осіб, які до досягнення вісімнадцятирічного віку вчинили злочин невеликої або середньої тяжкості, законом не передбачене, оскільки її тривалість і так невелика.
Дострокове зняття судимості у особи, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин у віці до вісімнадцяти років і відбула за нього покарання у виді позбавлення волі, допускається за наявності двох підстав (умов):
1) особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення;
2) спливло не менше половини строку погашення судимості, зазначеного в пунктах 3 та 4 ч. 2 ст. 108 КК.
Порядок зняття судимості та наслідки зняття судимості у осіб, які вчинили злочин у віці до досягнення вісімнадцяти років, такі ж, як і в осіб, що вчинили злочин у повнолітньому віці.
Положення ч. 5 ст. 90 КК про перерив строків погашення судимості у випадку вчинення нового злочину повністю поширюються і на осіб, які вчинили злочин до досягнення вісімнадцятирічного віку.
Глава XXIII
КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ (ПИТАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ)
§ 1. Загальна характеристика основних сучасних правових сімей
У сучасному світі кожна держава має своє право, у тому числі -кримінальне. Кожне таке право створено для обслуговування суспільств з різними соціальними структурами та звичаями, традиціями, віросповіданнями тощо. Воно формулюється різними мовами, для його конструювання використовується різна техніка. З цієї точки зору право Франції, наприклад, суттєво відрізняється від права Німеччини. Проте, різниця між правом окремих країн значно зменшується, якщо виходити не зі змісту окремих норм, а мати на увазі засоби, за допомогою яких створюються зазначені норми. Якщо акцентувати увагу на специфіці створення окремих норм або на способах їх систематизації, можна зі всього розмаїття правових норм різних країн виділити певні типи правових систем. В результаті цього стає можливим згрупування існуючих правових систем в окремі «сім'ї», завдяки чому шляхом абстрагування від другорядних відмінностей у цих системах вдається виділити те головне, що їх об'єднує.
Щоправда, у сучасній науці не існує єдиних підстав класифікації різних правових систем світу у відповідні типи, тому різні автори пропонують різні як за кількістю, так і за типологією переліки правових сімей. Не претендуючи на створення власної завершеної класифікації правових сімей світу, зупинимось на загальній характеристиці кримінального законодавства ряду типів, які, на нашу думку, певною мірою, а інколи навіть безумовно можна віднести до категорії правових сімей. Це правові сім'ї: а) романо-германська; б) так званого загального права; в) держав мусульманського права; г) держав Далекого Сходу.
Кримінальне право. Загальна частина
До романо-германської правової сім'ї прийнято відносити держави, право яких сформувалось на підставі римського права. Головною ідеєю цієї правової сім'ї є думка, за якою норми права розглядаються як такі норми поведінки, які відповідають вимогам справедливості та моралі. Саме тому в правових системах, які належать до цієї сім'ї, провідну роль відіграють закони і в них, зазвичай, існують відповідні кодекси. До цієї сім'ї належить велика кількість європейських (континентальних) держав та деякі держави інших континентів, що рецепціювали європейське право.
Сім'я загального права (Common Law) включає у себе право Англії та тих держав, що обрали його як взірець для створення чи розвитку своєї національної правової системи (зокрема, США, Канада). Загальне право було створено суддями, які розглядали спори між окремими особами, внаслідок чого його норми є менш загальними і спрямовані на те, щоб вирішити конкретну проблему, не ставлячи за мету сформулювати певне правило поведінки людини у майбутньому. Саме тому у загальному праві майже відсутні кодифікації і воно характеризується значною розпорошеністю своїх норм.
Головною ознакою мусульманського права є те, що воно найтіснішим чином пов'язане з ісламом, у якому, як вважається, міститься ідеальна система побудови та функціонування суспільства. Відповідно до цього й ідеал права слід шукати у Корані. За такими поглядами місцеві звичаї існують всього лише як певні фактичні явища, а закони - як управлінські заходи, проте ні ті, ні інші не варті того, щоб називатися правом.
Нарешті, у державах Далекого Сходу (зокрема, Японія, Китай) панує зовсім інший підхід до права.
Якщо на Заході, в ісламських країнах, до права ставляться як до опори суспільства, тобто - необхідного засобу захисту соціального устрою, внаслідок чого будь-яка особа повинна жити згідно з правом, то на Далекому Сході традиційно вважається, що право є гарним лише для варварів. За переважними уявленнями мешканців даного регіону, добропорядний громадянин не зобов'язаний поважати це право. Більше того, він повинен жити так, щоб виключити саму можливість звернення до правосуддя. Примирливі процедури, на їх думку, мають перевагу над судовим розглядом, тому суперечки і спори слід вирішувати за допомогою посередництва, а не шляхом звернення до органів влади.
Безумовно, в межах даного підручника неможливо здійснити детальний огляд кримінального законодавства навіть зазначених правових сімей, або провести порівняльний аналіз особливостей правового регулювання відповідних відносин усіх країн, що нале-
Глава XXIII. Кримінальне право іноземних держав (питання Загальної частини)
жать до однієї правової сім'ї. Тому подальший виклад буде мати певною мірою фрагментарний характер: загальні тенденції кримінально-правового регулювання, притаманні зазначеним сім'ям, будуть проілюстровані окремими, найбільш характерними прикладами з права тих чи інших країн відповідної сім'ї.
§ 2. Кримінальне право країн романо-германської сім'ї
Огляд кримінального законодавства стосовно питань, які зазвичай належать до його загальної частини, почнемо з визначення злочину, оскільки воно є центральним поняттям будь-якої правової системи. Що стосується країн романо-германської правової сім'ї, то в одних із них визначення злочину міститься у кримінальному законі, в інших воно відсутнє і для з'ясування його змісту слід звертатися до доктринальних джерел.
У випадках наявності законодавчого визначення поняття злочину кримінальний закон містить так зване «формальне» визначення, коли головною ознакою, яка відрізняє злочин від інших правопорушень, є заборона вчинення відповідних діянь під загрозою кримінального покарання. Наприклад, згідно з § 12 (1) КК ФРН, злочинами є протиправні діяння, за які передбачено у якості мінімального покарання позбавлення волі на строк не менше одного року або більш суворе покарання.1 До речі, аналогічна ситуація має місце і тоді, коли законодавче визначення поняття злочину в праві країни, що належить до даної сім'ї, відсутнє. Так, більшість французьких юристів вважає, що злочин - це діяння, яке порушує кримінальний закон, або таке, що передбачено та карається кримінальним законом.
Необхідною ознакою злочину, окрім його забороненості та кримінальної карності, за законодавством цих країн, визнається винність (вина). Проте, як правило, у їхньому законодавстві відсутнє загальне визначення вини (наприклад, у законодавстві Франції). Що стосується доктринальних джерел, то вони будуються на підставі поняття про загальну (або мінімальну) вину. Загальна вина - це той мінімум психологічних ознак, без якого взагалі не може бути злочину. Цей мінімум знаходить вияв у простому вольовому моменті, за яким будь-яке діяння осудної особи (при відсутності форс-мажорних обставин або непереборної сили) є вольовий акт, бо у самому діянні як такому міститься не тільки матеріальний, а й психологічний його елемент.
1 Див.: Уголовное законодательство зарубежных стран.- М.: Зерцало, 1998.-С. 254.
Все темы данного раздела:
Кримінальне право. Загальна частина
Тобто, метод правового регулювання кримінального права має дві складові: а) визначення того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, і б) які покарання застосовуються до осіб, що вчинили злочи
ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЙОГО ТЛУМАЧЕННЯ
§ 1. Поняття закону про кримінальну відповідальність
Згідно з ч. 1 ст. З КК законодавство про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Консти
ЧИННІСТЬ ЗАКОНУ ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ЧАСІ І ПРОСТОРІ
------------♦------------
§ 1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі припускає усв
Кримінальне право. Загальна частина
які не є територією України. До них належать: а) континентальний шельф, під яким розуміється поверхня й надра морського дна підводних районів, що прилягають до узбережжя чи до островів України, за
Кримінальне право. Загальна частина
або інші рухи тіла, які не є результатом вольової поведінки особи; б) рухи тіла або відсутність таких рухів, що є результатом тільки чужої волі чи впливу непереборної сили; в) діяння, можливість на
Кримінальне право. Загальна частина
§ 4. Відмінність злочинів
від інших правопорушень та від правомірної поведінки. Сукупність злочинів та інших правопорушень
Злочин, як вид правопорушення, слід відрізняти не лише в
Кримінальне право. Загальна частина
лого, який має особливий статус та потребує особливого захисту, наявність предмета злочину, що є особливо важливим, тощо.
Із ч. 2 ст. 11 КК випливає, що діяння, яке не заподіяло і не могло
Кримінальне право. Загальна частина
підготовки матеріалів, при визначенні підслідності, підсудності кримінальних справ тощо. У кримінальній політиці держави вона може мати значення для розробки програм боротьби із злочинністю, кримін
Кримінальне право. Загальна частина
ознаки), та г) обов'язком особи, яка вчинила діяння, передбачене КК, що містить склад злочину, піддатися заходам кримінально-правового характеру (суб'єктивна ознака).
Реалізується ретроспе
Реалізація негативної кримінальної відповідальності
Етап вчинення злочину
Реалізується в рамках кримшально-правових відносин
Етап процесуальних дій щодо суб'єкта злочину
Реа
Кримінальне право. Загальна частина
Факультативними (необов'язковими) є ознаки, що притаманні не усім, а тільки окремим складам злочину. До таких ознак віднесені: а) предмет злочину; б) злочинні наслідки, причино
Кримінальне право. Загальна частина
частинах 3, 4, 5 ст. 185 КК (крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому, вчинена у великих розмірах, вчинена в особливо великих р
Кримінальне право. Загальна частина
частинах 3, 4, 5 ст. 185 КК (крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому, вчинена у великих розмірах, вчинена в особливо великих р
Кримінальне право. Загальна частина
§ 5. Факультативні ознаки об'єктивної сторони складу злочину
До факультативних ознак об'єктивної сторони належать: спосіб, місце, час, знаряддя, засоби й обстановка вчинення злочину. Факул
Кримінальне право. Загальна частина
час вчинення нею злочину. У свою чергу, він характеризується двома ознаками: 1) можливістю повною мірою усвідомлювати характер своїх дій (бездіяльності), тобто усвідомлювати як фактичну сторону, та
Кримінальне право. Загальна частина
а) хронічне психічне захворювання; б) тимчасовий розлад психічної діяльності; в) недоумство; г) інший хворобливий стан психіки.
Хронічним психічним захворюванням є дов
Кримінальне право. Загальна частина
Відповідно до ст. 21 КК, особа, яка вчинила злочин у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності.
Кримінальне право. Загальна частина
зазначити, що останню ознаку суб'єктивної сторони виділяють не всі вчені.
Вина - основна й обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого злочину. Мотив і мета - це факультативні ознак
Кримінальне право. Загальна частина
особу винного; 5) причинами злочину та умовами, що вплинули на формування злочинного умислу або на допущення особою необережності.
Встановлюючи вину, необхідно виходити із її об'єктивного
Кримінальне право. Загальна частина
чала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання (ч. З ст. 24 КК).
Інтелектуальний момент прямого умислу, як і непрямого, включає: а) усв
Кримінальне право. Загальна частина
безпеки вчинюваного нею діяння (дії або бездіяльності), а також відсутністю передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків. Тому сутність вини у цьому випадку полягає не в інтелек
Форми й види вини
Умисел
Інтелектуальні ознаки
Вольові ознаки
Прямий умисел
Особа усвідомлює суспільно небезпечний характер св
Кримінальне право. Загальна частина
Кримінально-правове значення мотиву злочину може бути різним.
При конструюванні окремих складів злочинів мотив передбачається як обов'язкова ознака складу злочину. Так, у диспозиції ст. 36
СТАДІЇ ВЧИНЕННЯ УМИСНОГО ЗЛОЧИНУ
-------------♦ ——————————
§ 1. Поняття й види стадій вчинення умисного злочину
У житті особа, яка має намір вчинити злочин (скажімо, крадіжку чужого майна),
Кримінальне право. Загальна частина
на вчинення злочину часто реалізується безпосередньо у закінченому злочині. Не виникає питання про попередню злочинну діяльність і тоді, коли суб'єкт, здійснивши готування до злочину та замах на нь
Кримінальне право. Загальна частина
На практиці іноді виникає питання: чи можлива попередня злочинна діяльність у злочинах із формальним складом? Слід зазначити, що готування до злочинів із формальним складом, які вчинюються як шляхо
Кримінальне право. Загальна частина
посягає на конкретний об'єкт, ставить його в реальну небезпеку, а інколи спричиняє йому певну шкоду. Як правило, замах вчинюється шляхом активних дій (наприклад, завдання удару для заподіяння тілес
Кримінальне право. Загальна частина
Замах на непридатний об'єкт має місце тоді, коли можливість спричинення шкоди об'єкту виключається у зв'язку зособливими якостями предмета злочину або потер
Кримінальне право. Загальна частина
відпаде небезпека бути поміченим чи затриманим під час пограбування кіоску з продажу пляжних речей. Не буде добровільної відмови й тоді, коли злочинець використав для проникнення у квартиру, скажім
СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ
^—^—^—— ♦ —————
§ 1. Поняття та ознаки співучасті у злочині
Співучасть у злочині є однією з форм злочинної діяльності. Такого роду діяльність має свої правові особливості, я
Кримінальне право. Загальна частина
результату. Прагнення досягти різних злочинних результатів є підставою для невизнання співучастю у злочині участі двох або більше осіб у вчиненні одного посягання.
Суб'єктивна ознака розгл
Кримінальне право. Загальна частина
об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого Особливою частиною КК, або особисто виконує лише частину таких дій. Іншу їх необхідну частину або усі такі дії виконують інші особи, які в силу певн
Кримінальне право. Загальна частина
об'єктивної сторони злочину (дій виконавця) чи забезпечення такого виконання (дій пособника та підбурювача). Воно може полягати, зокрема, у: а) наданні настанов конкретним учасникам злочину щодо ви
Кримінальне право. Загальна частина
леглому по службі, то відповідальність за такого роду підбурювання, а також за виконання зазначених наказу чи розпорядження настає з урахуванням положень, передбачених ст. 41.
Підбурювання
Кримінальне право. Загальна частина
попередньої змови; 2) група з попередньою змовою; 3) організована група; 4) злочинна організація. Критеріями такої диференціації групової злочинної діяльності виступають наявність і зміст попереднь
Кримінальне право. Загальна частина
кожного учасника, високого рівня узгодженості дій учасників, єдиного плану, в якому передбачено розподіл функцій учасників групи і який доведений до їх відома. Важливою ознакою згуртованості є суб'
Кримінальне право. Загальна частина
вчинення іншими особами (не учасниками злочинної організації) злочинів тільки невеликої або середньої тяжкості.
Забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так й інш
Кримінальне право. Загальна частина
них дій. Воно може, зокрема, полягати у наданні злочинцеві сховища, транспортних засобів, знищенні слідів злочину, переміщенні знарядь злочину в інше місце, забезпечення злочинця підробленими докум
МНОЖИННІСТЬ ЗЛОЧИНІВ
' ♦ --------
§ 1. Поняття множинності злочинів та її кримінально-правова характеристика
Термін «множинність злочинів» у чинному кримінальному законодавстві не використовуєть
ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ
----------♦ ----------
§ 1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
Питанням про правомірність чи злочинність кола діянь, які можуть бути
Кримінальне право. Загальна частина
обмеженому колу громадян, і суб'єкт, який ці накази (розпорядження) має виконувати, є особами, які несуть кримінальну відповідальність за вчинення злочину.
Проблема відповідальності за вик
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
§ 1. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності
Під звільненням від кримінальної відповідальності розуміється врегульована кримінальним і кримінально-процесуальним зак
Кримінальне право. Загальна частина
покарання. Те, що кара входить до змісту кримінального покарання, окрім того, про що йшлося стосовно примусу, прямо випливає з тексту ч. 2 ст. 50 КК, де зазначається, що покарання «має на меті
Кримінальне право. Загальна частина
тому кримінальне покарання слід застосовувати виключно для того, щоб лишити особу можливості відповідний злочин вчинити. Існує ще велика кількість варіантів відносної теорії покарання.
Оче
Кримінальне право. Загальна частина
часові (година, місяць, рік) або інші межі, в яких з урахуванням положень Загальної частини КК (статті 52-63) відповідний вид покарання може бути призначений, а також їх певні фактичні межі, встано
Кримінальне право. Загальна частина
До першої групи загальних покарань слід віднести штраф і позбавлення волі на певний строк.
Покараннями, які не можуть призначатися певним категоріям осіб, є: громадські роботи, виправні ро
Кримінальне право. Загальна частина
б) переходу до більш м'якого виду покарання (ст. 69 КК); в) заміни покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням, у т. ч. в порядку амністії та помилування (статті 82, 85-87 КК).
Кримінальне право. Загальна частина
постійного місця проживання до засудження, без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду і проведення з ним виховної роботи; б) обов'язкове залучення засудженого до праці.
Кримінальне право. Загальна частина
повинне мотивуватись у вироку з обов'язковим наведенням обставин, які, на думку суду, перешкоджають застосуванню позбавлення волі на певний строк. Якщо винуватими у вчиненні злочину визнано кількох
Кримінальне право. Загальна частина
злочини». Однак у багатьох статтях Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за злочини, які не є тяжкими та особливо тяжкими, також передбачена конфіскація частини майна, а саме знар
Кримінальне право. Загальна частина
а основним є, наприклад, покарання у виді позбавлення волі, то строк позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю обчислюється з дня, коли засудженого було звільнено від
Кримінальне право. Загальна частина
санкції, в якій вказано два або більше основних видів покарання, суд вправі призначати тільки одне з них. Призначення більш або менш суворого покарання з числа передбачених альтернативною санкцією
Кримінальне право. Загальна частина
встановленою ст. 51 КК, зважаючи на особливості її побудови; виконувати вимоги тих статей Загальної частини КК, які передбачають сутність, розмір і порядок застосування конкретних видів покарань (с
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ
§ 1. Поняття та види звільнення від покарання та його відбування
Інститут звільнення від покарання та його відбування представлений розділом XII Загальної частини та розділом II Прикінцеви
Кримінальне право. Загальна частина
і торгівля ними), 154 (спекуляція) та іншими статтями КК 1960 p., переліченими у п/п. «в» п. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК);
особи, засуджені за ч. 1 ст. 133 (порушенн
Кримінальне право. Загальна частина
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива тоді, коли:
- особа відбуває покарання у виді обмеження або позбавлення волі;
- особа стала на шлях виправлення;
Кримінальне право. Загальна частина
ного захворювання, його глибиною й стійкістю, динамікою хворобливого процесу, прогнозом його перебігу та деякими іншими обставинами, що стосуються хворобливого стану особи. Характер психічного захв
Кримінальне право. Загальна частина
Оскільки примусові заходи медичного характеру обмежують свободу особи, її тримання у психіатричному закладі за своїм характером і значенням прирівнюється законом до тримання під вартою і зараховуєт
ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ
.......... ♦ ———————
§ 1. Загальні положення
Неповнолітніми вважаються особи, які не досягай 18-річного віку. Серед неповнолітні
Кримінальне право. Загальна частина
- регламентують більш м'які вимоги щодо погашення й зняття судимості.
Якщо ж ті чи інші питання не регламентовані статтями розділу XV Загальної частини КК, то при розгляді справ неп
Кримінальне право. Загальна частина
льної відповідальності є правом суду, а не його обов'язком. При цьому суд може застосувати таке звільнення, лише встановивши наявність умов, вказаних у ч. 1 ст. 97 КК. Позиція самого неповнолітньог
Кримінальне право. Загальна частина
льної і максимальної загальної тривалості громадських робіт для неповнолітніх, їх щоденної тривалості.
Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому, який на
Кримінальне право. Загальна частина
видів покарань, передбачені статтями 98-102 КК, а також положення, сформульовані у ч. 1 ст. 103 КК,— умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку, інші особливості особи неповнолітньог
Кримінальне право. Загальна частина
нолітнього, який раніше вчинив злочин і має за нього судимість, може бути застосоване звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру;
3) щире р
Кримінальне право. Загальна частина
може бути направлений лише до професійного училища соціаль ної реабілітації.
Направлення до спеціальної навчально-виховної установи t найбільш суворим примусовим заходом виховного характер
Кримінальне право. Загальна частина
Поняття вини як ознаки злочину відсутнє й у чинному КК ФРН, хоча він і містить ряд норм, присвячених вині та її формам. Наприклад, у § 15 цього Кодексу зазначено, що карається тільки умисна дія, як
Кримінальне право. Загальна частина
діяння замахується той, хто, маючи уявлення про діяння, безпосередньо починає здійснювати склад злочину.
У кримінальному праві даної правової сім'ї розрізняються поняття співуча
Кримінальне право. Загальна частина
так званої «культурної революції», після чого знову почався період інтенсивного законотворення, коли практично було оновлено кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство. У ст. 10 КК КНР в
Новости и инфо для студентов