Реферат Курсовая Конспект
Огляд системи правосуддя Сполученого Королівства. Система судів Англії та Вал її - раздел Право, Ббк 67.71Я73 Ш65 Вступ ...
|
ББК 67.71я73 Ш65
Вступ
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист № 14/18.2 - 128 від 18 липня 2001 p.)
ISBN 966-7784-97-5 ISBN 966-7784-99-1 |
Рецензенти Костицький В.М.,академік АПрН України,
доктор юридичних наук, професор; Забігайло В.К.,доктор юридичних наук, професор
Шеф-редактор Ковальський В. С.,кандидат юридичних наук
О Шишкін В. І., 2001 © Художнє оформлення
Глава 1
Глава 2 Система судів Англії та Вал її
Розділ І
Судова система Великої Британії
шенням кількості поданих позовів це призвело, по суті, до розвитку системи адміністративного права.
Судді Відділення здійснюють також інші функції, до яких належать питання щодо результатів парламентських виборів, що визначаються у суді У справах про порушення порядку проведення парламентських виборів. Така колегія складається з двох суддів Відділення Королівської лави.
Апеляційний суд
Глава З Про суди присяжних
Суди присяжних віддавна були невід'ємною частиною британської системи судочинства. Протягом століть їхні функції і роль зазнали значних змін. Спочатку присяжні виконували суто адміністративні обов'язки: наприклад, германські правителі використовували їх для збирання необхідних відомостей, зокрема для укладання так званої Книги страшного суду (першого перепису королівського майна та підданих).
Використання судів присяжних як елемента судової системи почалося за царювання Генріха II, коли було видано указ про те, що всі суперечки щодо власності чи володіння землею мають вирішуватися зборами представників, які мешкають у даній окрузі. Це, власне, вже були суди присяжних, що складалися з дванадцяти осіб; поступово вони стали звичним засобом розв'язання суперечок у цивільних справах. Кримінальні справи присяжні стали розглядати дещо пізніше, у XIII ст., коли ця форма судочинства прийшла на зміну ранньосередньовічному випробуванню вогнем і водою, від якого церква була змушена відмовитися. До початку XX ст. існували дві форми суду присяжних у кримінальних справах: "велике журі" у складі двадцяти трьох осіб (анульовані в 1933 p.), яке розглядало справи під час виїзних або квартальних сесій, і "мале журі" з дванадцяти осіб — еквівалент сучасних судів присяжних.
Спочатку присяжні головним чином виступали в ролі свідків, а не суддів. Вони мали вирішувати справу, керуючись своєю власною обізнаністю з її обставинами та учасниками. Однак у XV ст. практика заслуховування незалежних свідків поступово надала судові присяжних його теперішнього вигляду, коли присяжні засідателі лише одержують та оцінюють свідчення. З плином часу суд присяжних здобував дедалі більшу повагу; зрештою, у XVII ст. було проголошено, що присяжних не можна карати за рішення, яке розходиться зі свідченнями або вказівками судді. Суд присяжних стали розглядати як головний підмурок особистих свобод громадян.
Глава 4 Короткий нарис судової системи Шотландії
Судова система Шотландії зберегла значну самостійність і відрізняється від англійської передусім простотою структури. Вона трирівнева й на вершині має дві відокремлені одна від одної інституції, які утворені за галузями права.
Усі суди саме Шотландії, крім спеціалізованих у певних суспільних галузях (відомчі арбітражі і трибунали), керуються у своїй діяльності передусім Хартією правосуддя Шотландії, яку було оприлюднено в 1991 р.
Суди нижчого рівня
До судів нижчого рівня саме у Шотландії належать окружні суди (перший рівень) і шерифські суди (другий рівень).
Розділ І
Судова система Великої Британії
Глава 5
Короткий нарис судової системи Північної Ірландії
Судова система Північної Ірландії дуже подібна до моделі Англії і Валії.
Адміністрування судів належить до повноважень лорд-канцлера, хоч Офіс Північної Ірландії підпорядкований державному секретареві і має справу з кримінальною політикою та законодавством, з поліцією та системою покарань. Лорд-канцлер має також усі повноваження щодо юридичної допомоги, порад, підтримки.
Справи щодо незначних кримінальних проступків слухаються магістратськими судами під головуванням постійного працівника суду (основне місце роботи), який має юридичну освіту та постійно проживає в країні (резидент). Справи щодо правопорушників у віці до 17 років розглядаються підлітковим судом, який складається із судді і двох спеціально підготовлених членів суду за умови, що хоч би одна з них — жінка.
Королівський суд розглядає кримінальні справи із звинуваченням. У ньому засідають судді Високого суду (англ. High Court) і судді місцевого суду. Спірні справи розглядаються суддею і журі, хоч у справах щодо звинувачення у тероризмі суддя здійснює правосуддя самостійно, оскільки можливий вплив на членів журі з боку терористичних організацій.
Під час судових процесів у Королівському суді без присяжних посилений тягар довести вину лягає на обвинувача (прокурора), і відповідачі мають право бути представлені юристом, якого самі оберуть. Суд повинен зазначити у письмовій формі причини засудження; існує автоматичне право апеляції проти засудження і вироку як на підставі фактів, так і на підставі права.
У Північній Ірландії магістратські суди не можуть передавати справу до Королівського суду (Суду корони), якщо вони розглянули її.
Справи щодо осіб у віці від 10 до 16 років, яких обвинувачують у кримінальних злочинах, звичайно слухаються судами для неповнолітніх. Якщо їх визнано винними у вчинен-
ні злочину, за який дорослу людину необхідно позбавити волі, суд може призначити передати засудженого піклувальникам (піклування), під нагляд або дати випробувальний термін. Засудженого можуть також попросити щоденно відвідувати спеціальний центр, відіслати на курси або вимагати жити під охороною (у спеціальному закладі). Молоді особи у віці 16—21 рік, які засуджені до позбавлення волі менше ніж на 3 роки, утримуються у центрах для молодих в'язнів.
Директор державного обвинувачення (прокурор) Північної Ірландії призначається Генеральним радником (англ. Attorney General), він здійснює обвинувачення (розслідування) щодо всіх правопорушників, яким пред'являється обвинувальний акт, а також іноді і у справах про кримінальні проступки. Все ж більшість кримінальних правопорушень розслідує поліція.
Бюро серйозних шахрайств здійснює обвинувачення у найбільш серйозних справах про шахрайство в Англії, Валії та Північній Ірландії. Розслідування здійснює група юристів, бухгалтерів, офіцерів поліції та інші спеціалісти.
Служба безпеки у Північній Ірландії наділена спеціальною владою щодо затримання, допитування та арешту, враховуючи ситуацію в Ольстері. У Північній Ірландії справи в порядку розгляду апеляції на рішення, вироки магістерських судів слухають місцеві суди. Лише апеляція щодо права (а не фактів) може слухатись Північно-ірландським Апеляційним судом, який також розглядає апеляційні справи щодо рішень, вироків Королівського суду.
Наступна процедура апеляції до Суду Палати лордів є подібною до процедури в Англії і Валії.
Особа, засуджена за тероризм у суді без присяжних, має право автоматичної апеляції.
Цивільне право в Англії, Валії та Північній Ірландії має справу з усім, що стосується сім'ї, власності, договорів і деліктів. Воно також включає статутне, адміністративне, промислове, морське та духовне право.
Цивільні справи вартістю до 10 тис. фунтів стерлінгів розглядаються місцевими судами, хоч аж до 15 тис. фунтів стерлінгів також розглядаються. Магістратські суди в Північній Ірландії розглядають обмежене коло цивільних справ. Вищим судом у цивільних справах є Високий суд юстиції, з якого апеляції можуть направлятися до Апеляційного суду.
Розділ І
Судова система Великої Британії
Апеляції з місцевих судів розглядають Високий суд або Апеляційний чуд.
Суд Палати лордів є також останньою апеляційною інстанцією у цивільних справах, які розглянуті у судах Північної Ірландії.
€ відмінності у процедурі в Північній Ірландії та в Англії і Валії (наприклад, розгляд справи в місцевому суді починається з пред'явлення позову до відповідача позивачем).
Глава 6
Розділ І
Судова система Великої Британії
За Законом про сумлінну ділову практику від 1973 р. до його юрисдикції належить також розгляд тих урядових документів, що обмежують права споживачів.
Суд складається з трьох судців Високого суду, призначених лорд-канцлером, судді Верховного цивільного суду Шотландії, судді Верховного суду Ірландії і не більше десяти непрофесійних членів, призначених королевою за рекомендацією лорд-канцлера. Суд вважається належним чином укомплектованим, якщо є головуючий суддя і два непрофесійні члени, а у випадку якщо справа стосується лише питань права, суд може складатися з одного судді. Апеляції на рішення подаються стосовно питань права, а у справах, передбачених частиною III Закону про добросовісну конкуренцію від 1973 р.(захист споживачів), на рішення стосовно питань факту або права, — до Апеляційного суду, Верховного цивільного суду Шотландії або Апеляційного суду Північної Ірландії, залежно від обставин.
Церковні суди
Церковні суди (англ. Ecclesiastical court) мають таку ж тривалу історію, що й саме загальне право. Хоч вони контролювалися монархами починаючи з часів Генріха VIII і їхня юрисдикція щодо мирян поступово скасовувалася, ієрархія судів Англіканської церкви залишилася. Крім того, Синод Англіканської церкви за законом має право ухвалювати приписи стосовно будь-якого питання, яке зачіпає Англіканську церкву, і навіть стосовно актів парламенту. Ці приписи мають силу закону після отримання королівської санкції. Од-
5—1-2347
66
Розділ І
Інші спеціалізовані суди
Протягом XX от. були утворено велику кількість передбачених законом судів спеціальної юрисдикції для забезпечення неформальних, відносно недорогих механізмів розв'язання конфліктів, як правило, між громадянами і державою. Ця система адміністративної юстиції у минулому викликала певне занепокоєння. Автор праць з конституційних питань Дайсі відкидав ідею відокремленої системи правосуддя (droit administratif — адміністративне право) для розв'язання конфліктів між громадянами і державою. Нині такий погляд, навіть якщо він і був правильним і логічним у часи, коли його було висловлено, більш не є придатним: за останні 100 років парламент відчував дедалі більшу потребу в наділенні органів юрисдикцією, яка виходить за межі звичайної юрисдикції судів, особливо у зв'язку із соціальним законодавством.
Розділ І
Лицарський суд
Англійський суд може бути позбавлений юрисдикції лише законом. Попри це, більшість місцевих і феодальних судів поступово її втрачають. Втім, уже в наш час було проведено засідання колишнього Лицарського суду (англ. Court of knights), феодального суду, з метою прийняти рішення щодо права одного театру демонструвати герб міста Манчестер. До цього суд не скликався з 1737 р.
Лицарські суди вирішують питання про право користування геральдичними девізами та гербами.
Суд розв'язує конфлікти стосовно права використовувати символіку, прапори та емблеми. В ньому головує граф-маршал (головний церемоніймейстер і голова геральдичної палати), хоч у згаданому вище випадку він призначив засідати як свого заступника голову Відділення Королівської лави Високого суду правосуддя. Суд не має ніякого права забезпечувати виконання своїх рішень.
Еликої Британії
Глава 7 Суд Палати лордів
Розділ І
Судова система Великої Британії
Глава 8
Судді
За традицією судді є одними зі стовпів громадянського суспільства Великої Британії та її правничого устрою. Але, як уже зазначалось вище, судді у Сполученому Королівстві поділяються на професійних і мирових.
Глава 9
Обвинувачення та представництво сторін
У суді
Саме прокуратура несе головну відповідальність за правильність здійснення правосуддя в Англії і Валії на початковій стадії. Йдеться передусім про Генерального прокурора та його заступника у справах Англії і Валії, а також про лорд-адвоката, генерального прокурора Шотландії та генерального адвоката у справах Шотландії, які є офіційними радниками Британської Корони та членів Парламенту з правних питань. Хоч ці посадові особи вважаються найвищими у правничій структурі, насправді вони призначаються згідно з волею політика і залишають свої посади, коли уряд, що їх призначав, іде у відставку. Попри це створюється враження, що ці посади мусять бути поза політикою, оскільки вони надають тим, хто їх обіймає, певну свободу дій у сфері судочинства; так, генеральний прокурор може на власний розсуд
накласти заборону на порушення судової справи чи прийняти рішення про припинення карного переслідування.
За законодавством, генеральний прокурор е "захисником (опікуном, охоронцем) громадських інтересів". Нещодавно це положення дістало таке трактування: "Хоч він є членом уряду, який перебуває при владі тимчасово, його обов'язком є відстоювати громадські інтереси з повною об'єктивністю й відстороненістю. Він мусить діяти незалежно від будь-якого зовнішнього тиску, хто б його не чинив... Особливий обов'язок генерального прокурора полягає в тому, щоб забезпечувати виконання закону за будь-яких обставин".
Одна з основних функцій генерального прокурора — виступати у певних випадках від імені громадськості позивачем у справах, пов'язаних із захистом громадських інтересів; ці судові процеси звичайно називаються справами заявника. На рішення генерального прокурора про виступ у суді з таким позовом можуть впливати міркування щодо стану громадського порядку, проте таке рішення в жодному разі не повинно прийматись під тиском політичних факторів чи у зв'язку з позицією уряду. Крім того, згідно зі своїми обов'язками генеральний прокурор виступає як представник королеви на тих цивільних процесах, де це має особливу вагу для королівської влади, а також в інших справах, які трактуються як істотні правопорушення у політичній чи конституційній сферах. Він також може за дозволом суду втручатися у розгляд справи у разі виникнення проблеми, пов'язаної з громадським порядком, яку, на думку виконавчої влади, варто довести до відома суду.
Генеральний адвокат — це, по суті, заступник генерального прокурора; він може виконувати будь-які з названих функцій, якщо має повноваження діяти від особи генерального прокурора або якщо посада генерального прокурора є вакантною, або в разі хвороби останнього.
Слід також згадати посаду Головного громадського прокурора, якій, власне кажучи, не є посадовою особою юстиції, однак працює під наглядом генерального прокурора. Головний громадський прокурор — це баристер чи соліситор зі стажем роботи щонайменше десять років. До його обов'язків належить порушення справи, її розгляд та ведення судового процесу в тих випадках, коли йдеться про серйозні й заплутані кримінальні справи, а також консультації та допомога
6 — 1-2347
82
Розділ І
Судова система Великої Британії
83
вищим поліцейським чиновникам, судовим секретарям та будь-яким іншим особам, які мають відношення до розгляду судової справи.
У Шотландії, на відміну від Англії і Валії, вже давно існує розвинута система органів публічного кримінального переслідування, її очолюють лорд-адвокат і генеральний солі-ситор Шотландії, який є одночасно заступником генерального соліситора, а на місцях представляють прокурори-фіска-ли. Органи публічного кримінального переслідування на власний розсуд приймають рішення про доцільність передачі справи до суду і підтримки звинувачення у справі, що розслідується поліцією (найбільш складні кримінальні справи можуть розслідувати прокурори-фіскали). Обвинувачення у Високому суді юстиріаріїв підтримує генеральний соліситор Шотландії або помічники лорда-адвоката. В шерифських судах, а іноді і в окружних судах обвинувачення підтримують прокурори-фіскали, які користуються значною самостійністю при розв'язанні багатьох питань. Лорд-адвокат, генеральний соліситор і прокурори-фіскали можуть брати участь і в процесах у цивільних справах, виступаючи на захист Корони або публічного інтересу.
Функції представників сторін у цивільному процесі, захисту у кримінальних справах і надання юридичних послуг виконують адвокати, які в Англії здавна поділяються на дві категорії — баристерів і соліситорів.
Баристери— це юристи, які мають виключне пряно виступати у вищих судових інстанціях (як і соліситори, вони вправі виступати також у судах нижчих інстанцій). Для того, щоб стати баристером, необхідно пройти стажування у досвідченого баристера і тривалий курс навчання і після складення відповідних іспитів бути прийнятим у члени одного з чотирьох "іннів" — об'єднань, які входять до корпорації баристерів. Діяльність баристерів пов'язана з багатьма традиційними повноваженнями і обмеженнями. Зокрема, вони повинні спілкуватись з клієнтами лише через соліситорів, носити тогу і парик і т. ін. Найбільш досвідчені і кваліфіковані баристери призначаються королевою за рекомендацією лорд-канцлера на посаду "королівського радника", що дає їм додаткові повноваження і привілеї. Корпорація баристерів є самостійною, її очолює сенат і рада баристерів.
Соліситори— значно численніша категорія юристів. Вони дають консультації своїм клієнтам, часто на постійній основі, готують до розгляду цивільні і кримінальні справи в інтересах своїх клієнтів, виступають від імені обвинувачення чи захисту, а також як представники інтересів сторін у судах нижчих інстанцій. Корпорацію соліситорів очолює Юридичне товариство, яким керує виборча рада. Кандидати в соліситори повинні мати юридичну освіту або пройти курс навчання при Юридичному товаристві, вони складають спеціальні іспити і проходять 2-річне стажування.
Функції захисників обвинуваченого у кримінальних справах і представників сторін у цивільному процесі в Шотландії виконують професійно підготовлені юристи. Як і в Англії, вони поділяються на дві категорії — адвокати (їх професійне об'єднання називається Факультетом адвокатів) і соліситори (вони об'єднані в Юридичне товариство Шотландії). Як і англійські баристери, адвокати мають право виступати в будь-яких судах і давати поради і висновки у спрямованих до них правових питаннях. Найбільш досвідчені адвокати за представленням лорда — генерального судді призначаються королівськими радниками (призначення здійснюється королевою). Соліситори, яких раніше традиційно називали "юридичними агентами", виконують в основному функції повірених і ведуть роботу з підготовки справ до слухання. Вони мають право виступати в шерифських та інших нижчих судах.
Глава 10
Контроль судів
Апеляції на рішення судів спеціальної юрисдикції
Клопотання про судовий перегляд не є апеляцією. За загальним правом права оскарження рішень суду спеціальної юрисдикції не існує, так що апелювати можна лише тоді, коли це передбачено законом. Стаття 11 Закону про суди спеціальної юрисдикції і розслідування від 1992 р. передбачає, що будь-яка сторона може оскаржувати рішення певних органів адміністративної юстиції у Високому суді або вимагати передання йому справи, пов'язаної з питанням права. Ці апеляції розглядаються апеляційною секцією Відділення Королівської лави. Інші закони передбачають право апелювати до різних підрозділів Верховного суду, у випадку з лікарями, дантистами і офтальмологами — до Судового комітету Таємної ради.
Глава 11 Судовий комітет Таємної ради
Склад
До прийняття Закону про Судовий комітет від 1833 р. юрисдикція Таємної ради здійснювалася неюристами. Згідно із Законом про Судовий комітет зі змінами та доповненнями від 1844 p., законами про апеляційну юрисдикцію, прийнятими у період з 1876—1947 років, та іншими законами було запроваджено Судовий комітет у складі лорда-президента Таємної ради і лідера Палати лордів, лорд-канцлера, колишніх лордів-президентів Таємної ради і лідерів Палати лордів, призначених членів Палати лордів з розгляду апеляцій та членів Таємної ради, які обіймають або обіймали високу судову посаду відповідно до законів про апеляційну юрисдикцію від 1876 та 1887 років. Час від часу згідно з "королівським наказом у раді" склад Судового комітету розширював-
Розділ І
Судова система Великої Британії
ся завдяки включенню до нього осіб, які обіймали високі судові посади у країнах Співдружності. Насправді, лорд-канцлер та призначені члени Палати лордів з розгляду апеляцій завжди засідають як члени комітету з тим результатом, що рішення Таємної ради користуються великою повагою, хоч і не мають неухильної зобов'язуючої дії.
Апеляції розглядаються Таємною радою у складі не менше трьох, а зазвичай п'яти членів Судового комітету, хоч відомі факти, коли і набагато більше членів судового комітету залучались до розгляду справ. Члени Судового комітету не носять мантій, а процедура слухань така сама, як і в Палаті лордів.
Глава 1 Конституційні основи правосуддя
Прагнення американців до справедливості знайшло своє відображення в Основному законі країни — Конституції Сполучених Штатів Америки, яка визначає головні принципи федерального керівництва й гарантує всім громадянам свободу, права і справедливість.
Конституція США закріпила поділ влади на три гілки. Одна з них — судова влада, найвпливовішою частиною якої є Верховний суд Сполучених Штатів.
Дві інші гілки державної влади — це законодавча влада, представлена Конгресом, куди народ обирає своїх представників, і виконавча влада, яку очолює Президент. Правники, які розробили цей принцип управління і Конституцію, розподілили повноваження між трьома гілками влади таким чином, щоб жодна людина або група людей у керівництві не могли керувати іншими гілками влади.
Конституція гарантує громадянам ще цілу низку прав. Одним з дуже важливих є право на "справедливу процедуру", яке означає, що ніхто не може бути позбавлений життя, свободи або майна, якщо були порушені необхідні юридичні процедури. Поліція, урядові діячі та установи повинні в усіх випадках чітко виконувати всі встановлені законом процедури. Навіть найнезначніші юридичні права особи, групи осіб або організацій не можуть бути порушені в законодавчих актах, офіційних діях, під час арешту або суду.
Найзначніший вододіл на американському правному континенті проходить між федеральною і юридичними системами влади у штатах. Його підґрунтям є Конституція США, згідно з якою в 1789 р. з метою "створити більш досконалі-
Розділ II
Глава 2 Федеральні суди звичайної юрисдикції
Судову владу федеральних судів встановлює другий розділ ст. III Конституції Сполучених Штатів, у якому зазначено, що юрисдикція цих судів поширюється на всі справи, що стосуються послів, інших повноважних представників та консулів; на всі справи адміралтейства та інші морські справи, в яких Сполучені Штати є стороною; на всі спори між двома чи більше штатами, між штатом і громадянами іншого штату, між громадянами різних штатів, між громадянами одного штату за позовами про землі, даровані різними штатами, а також між штатами чи їх громадянами та чужоземними державами, громадянами чи підданцями.
Вже в 1789 р. Конгрес прийняв Закон про судову владу, заснувавши тим самим федеральну судову систему з певною кількістю судів у кожному штаті. Систему проміжних судів суто апеляційної юрисдикції Конгрес вперше започаткував у 1891 р. Структура тогочасних судів звичайної юрисдикції, утворених за територіальною, а не за спеціалізованою ознакою, загалом збереглася й донині. Вона має три рівні: в основі — окружні суди (англ. U. S. Districts Courts); посередині — апеляційні суди (англ. U. S. Courts of Appeals); вершина — Верховний суд (англ. The Supreme Court of The United States)1.
Апеляційні суди
Конгрес заснував також тринадцять апеляційних федеральних округів як основу федеральної судової структури проміжного рівня.1
Незважаючи на те, що у США також існує дозвільна апеляція, хоч за обсягом це ущемлення значно менше, ніж у Великій Британії, фактично значна частина справ, що їх розглядає окружний федеральний суд, виходить за рівень апеляційних судів.
Кожна справа, яку вирішує апеляційний суд, може, у свою чергу, бути переглянута у Верховному суді. Таким чином справа, що належить до юрисдикції окружного суду, може пройти через три рівні федеральної судової системи: від окружного до апеляційного суду, а згодом — до Верховного суду США. З практичних міркувань для переважної більшості федеральних справ апеляційні суди є також судами останньої інстанції.
Регіональні апеляційні суди
Після того, як дворівнева система федеральних судів у США проіснувала понад 100 років і Верховний суд США виявився перевантаженим від апеляцій, Конгрес у 1891 р. за
1 Див. таблицю 3 (за книгою Д. Мідора "Суди в Сполучених Штатах". — 1991. - С. 24.).
Розділ II
Апеляційний суд федерального округу
Єдиний федеральний апеляційний суд (тринадцятий), організований не за територіальним поділом, — Апеляційний суд Сполучених Штатів Федерального судового округу (англ. U. S. Courts of appeals for the Federal Circuit), який було утворено Конгресом у 1982 p. Юрисдикцію цього суду частково окреслено змістом його справ. Він розглядає апеляції з усіх 94 окружних судів у справах, пов'язаних з патентним правом та деякими позовами проти федерального уряду. Крім того, його юрисдикція поширюється на апеляції, що подаються кількома адміністративними установами на рішення спеціальних судів — Суду претензій, Суду міжнародної торгівлі, Апеляційного суду у справах ветеранів. Щоб проілюструвати роботу цього суду, розглянемо його функції щодо суду у справах ветеранів.
Перегляд рішень Федеральним апеляційним судом федерального округу рішень суду у справах ветеранів регулюється ст. 7292 розділу 38 Збірника законів США і здійснюється у встановленому порядку.
Після занесення рішення федеральним апеляційним судом у справах ветеранів до відповідного провадження будь-яка сторона у справі може домогтися перегляду рішення стосовно юридичної сили будь-якого закону чи припису (крім відмови в перегляді шкали категорій непрацездатності, встановленої згідно зі ст. 1155 розділу 38) або будь-якого його тлумачення (крім судової постанови стосовно фактичної обставини), на яке суд спирався, виносячи своє рішення. Такого перегляду можна домогтися шляхом подання сповіщення про апеляцію до Апеляційного суду у справах ветеранів протягом часу і у спосіб, що встановлені для оскарження рішень
федеральних районних судів у федеральних апеляційних судах.
Коли суддя або колегія суддів Апеляційного суду у справах ветеранів, видаючи наказ, який за інших обставин не підлягає оскарженню на підставі цієї статті, вирішує, що йдеться про регулююче питання права, стосовно якого існує істотна підстава для розбіжності в поглядах, і що по суті існує незгода між скаржником і секретарем щодо такого питання права, і що остаточне завершення розгляду справи по суті може бути значно прискорене негайним розглядом такого питання, суддя або колегія суддів сповіщають головуючого суддю про таке рішення. Отримавши таке сповіщення, головуючий суддя пересвідчується, що таке питання передано до суду, після чого будь-яка сторона у справі може клопотатися перед федеральним окружним апеляційним судом про винесення рішення щодо такого питання. Цей суд може дати дозвіл на подання проміжної апеляції щодо такого питання, якщо таке клопотання подано йому протягом 10 днів після того, як головуючий суддя Апеляційного суду у справах ветеранів пересвідчиться в отриманні такого питання. Ні клопотання про оскарження, ні задоволення такого клопотання за цією статтею не зупиняє судочинства в Апеляційному суді у справах ветеранів, хіба що наказ про таке зупинення видасть суддя Апеляційного суду у справах ветеранів або федерального окружного апеляційного суду.
Наказ вважається рішенням Апеляційного суду у справах ветеранів.
Федеральний окружний апеляційний суд має виключну юрисдикцію у перегляді й вирішенні будь-якого заперечення чинності будь-якого закону чи припису або будь-якого його тлумачення, поданого згідно з цим пунктом, і в тлумаченні конституційних приписів і законів, якщо їх представлено у визначеному законом порядку і вони необхідні для винесення рішення. Висновок такого суду є остаточним, якщо його не переглянув Верховний суд після витребування справи у спосіб, передбачений у ст. 1254 розділу 28 Збірника законів США.
Федеральний окружний апеляційний суд вирішує всі посутні питання права, у тому числі тлумачення конституційних положень і приписів законів. Суд визнає незаконним і скасовує будь-який припис або будь-яке його тлумачення
Глава З Федеральні суди спеціальної компетенції
Крім федеральних судів загальної юрисдикції, до системи федеральних судів належать спеціальні суди. Для контролю законності рішень органів адміністрації у США створено кілька спеціальних федеральних судів.
Конституція США уповноважує Конгрес засновувати, крім федеральних судів загальної юрисдикції, ще й інші федеральні суди, мета яких — допомагати законодавчій владі в різних аспектах її діяльності і сприяти додержанню Конституції. Ці федеральні суди відомі як "суди 1-ї статті".
Суд претензій до уряду США
Податковий суд США
Судова система США
Основним місцеперебуванням суду є округ Колумбія (Вашингтон), проте судді їздять по всій країні, проводячи виїзні засідання майже в 60 містах. Положення § 7446 розділу 76 Збірника законів США зобов'язують головуючого суддю призначати місце і час проведення кожного судового засідання, "маючи на увазі забезпечення появи в суді платників, завдаючи їм при цьому якомога менше незручностей або витрат".
Апеляційний суд США у справах ветеранів
Повноваження
Федеральний апеляційний суд у справах ветеранів має виключну юрисдикцію в перегляді рішень Управи з апеляцій у справах ветеранів. Секретар не може домагатися перегляду будь-якого з таких рішень. Суд має право затверджувати, змінювати або скасовувати рішення цієї управи або повертати справи в початкову інстанцію, залежно від обставин.
Перегляд у Суді здійснюється на основі матеріалів судової справи в присутності секретаря і колегії. Масштаби перегляду обмежуються предметною сферою, обумовленою ст. 7261 розділу 38. Суд не може переглядати шкалу категорій непрацездатності, встановлену згідно зі ст. 1155 розділу
116
Розділ II
Розділ II
Розділ II
Судова система США
жуть бути переглянуті окружними федеральними судами, а також спеціальними засіданнями судів з питань банкрутства.
Забезпечення роботи
Стаття 156 зазначеного нормативного акта регулює діяльність допоміжного персоналу. Кожен суддя у справах про банкрутство може призначити секретаря — судового клерка і таких додаткових помічників, яких директор Управління справами судів США визначить необхідними. Судовий клерк, призначений на підставі цієї статті, не підпадає під положення частини І глави 63 розділу 5, якщо інше не передбачено суддею, який його призначив, або судовим правилом місцевої дії.
Після засвідчення перед радою суддів відповідного округу і Директором Управління справами судів США того, що число справ і позовів, що розглядаються у межах юрисдикції, визначеної згідно зі ст. 1334 розділу 28 Збірника законів
9—1-2347
Розділ II
Військово-апеляційний суд США
Розділ II
Судді
Спочатку Військово-апеляційний суд складався з трьох цивільних суддів, призначуваних Президентом на різні строки за порадою та згодою Сенату. Перших суддів призначали на 15, 10 та 5 років, а наступників кожного з них — на повних 15 років. Однак якщо до того, як закінчився строк призначення судді, з'являлася вякянсія, законом передбачалося, що наступник призначатиметься тільки на строк, не завершений попередником. У 1980 р. Конгрес прийняв законодавчий акт, за яким кожний новий суддя призначається на 15 років. Коли у жовтні 1990 р. Конгрес розширив Військово-апеляційний суд до п'яти суддів, строки призначення перших суддів на ці два нові пости становили 13 та 7 років відповідно.
Військовий досвід не є ані необхідною умовою призначення, ані причиною дискваліфікації. Суддя, як сказано у статуті, мусить на час призначення бути особою "з цивільного життя". Однак особа, звільнена зі збройних сил після 20 і більше років дійсної служби не розглядається як така, що є цивільною. Чотирнадцять з шістнадцяти суддів Військово-апеляційного суду деякий час служили у збройних силах.
Коло призначених обмежується особами, які є членами адвокатської колегії федерального суду або вищого суду штату. Від однієї політичної партії можуть призначатися не більш як троє суддів Військово-апеляційного суду. За всю історію США тільки в чотирьох випадках Президентові довелося призначати суддю не з його власної партії. Суддю можуть перепризначити на новий строк.
Головний суддя Військово-апеляційного суду має пріоритет і головує на будь-якій сесії, де він присутній. Інші судді мають пріоритет і головують згідно зі старшинством їхньої посади. Суд складає власні правила практики та процедури й визначає необхідну для кворуму кількість суддів.
Кожен суддя Військово-апеляційного суду США одержує ту саму заробітну плату та кошти на відрядження, якими час від часу забезпечуються судді апеляційних судів. Судді можуть бути зміщені з посади Президентом за письмовою запискою або усною заявою про невиконання ними обов'язків або неналежну поведінку, або розумовий чи фізичний недолік, але не з якої-небудь іншої причини. Суддя, що працював у Військово-апеляційному суді, отримує пенсію або інтуї-тет (щорічну плату за домовленістю), якими забезпечуються судді цього суду по завершенні строку їхньої служби.
Розділ
нення юридичних осіб виробничої або споживчої сфери, а також адміністративних органів регіонального або самоврядного управління, коли йдеться про користування енергією у великих обсягах, зміну порядку постачання і користування енергією у певних регіонах, штатах, містах, заміну видів енергії, експлуатацію центрів, що виробляють електроенергію (ядерно-теплові станції;, запаси енергоносіїв, діяльність НАСА та інші питання, які перебувають у сферах регулювання, вказаних Федеральними Правилами. Цим не тільки надається особливого значення правовідносинам у даній галузі, а й підкреслюється увага до місцевої енергетики з боку держави.
Другий із зазначених судів — це спеціальний суд з питань заходів проти іноземних розвідок. Він розглядає подання Генерального аторнея США (за статусом він у чомусь близький до Генерального прокурора України) про дозвіл на встановлення на території США апаратури підслуховування та відео- і фотофіксації в інтересах національної безпеки та інші стеження, підключення до цих акцій багатьох систем контролю (космічні супутники, авіація, флот, радари та ін.). Діяльність цих засобів стеження повинна охоплювати значну територію США (регіонів, штатів). Важливо те, що це є свідченням демократичного принципу судового контролю за службами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Суд колегіально вирішує питання обгрунтованості заходів, запропонованих Генеральним аторнеєм США.
Глава 4 Верховний суд СІЛА
Конституційна юрисдикція
Головне завдання Верховного суду — приймати остаточні рішення у судових справах, де йдеться про порушення Конституції. Конституція дає певні повноваження кожному напряму федеральної влади. Вона також дає повноваження урядам штатів, створюючи таким чином федеральну систему, в якій влада розподіляється між центром та керівництвом штатів. Коли установа або особа в керівництві штату чи країни звинувачується в порушенні закону, остаточне рішення може прийняти тільки Верховний суд. Якщо він це робить, то його рішення саме стає законом.
Глава 5
Загальний нарис судової системи штатів у США
Як федеральна судова система, так і судова система кожного штату побудована за принципом піраміди1.
Кожен з п'ятидесяти штатів, об'єднаних у Союз північноамериканських штатів (США), має свою власну конституцію, в якій зафіксовано принцип поділу влади. У деяких штатах конституція створює судову систему повністю, причому як на рівні загальної юрисдикції, так і на рівні апеляційних судів. В інших штатах конституція обмежується тим, що уповноважує законодавчу владу створювати судову структуру. Судові системи в загальних рисах схожі між собою, однак у деталях відрізняються одна від одної. Спробуємо описати найважливіші компоненти судових систем штатів і навести типові моделі і варіації.
Основною ланкою усіх судових систем штатів є суди першої інстанції, які утворюють базу судової піраміди. Це най-численніші суди з найбільшою кількістю суддів і судових справ; вони розміщені в усіх містах і округах штату. Саме тут починаються судові справи, через що їх називають судами "початкової юрисдикції". Коли люди порушують цивільні справи чи штат порушує кримінальну справу, це робиться в судах першої інстанції.
У більшості штатів суди першої інстанції мають два рівні (Вірджинія, Каліфорнія та ін.). Вищий рівень — великі суди першої інстанції, власне, їх і називають судами "загальної юрисдикції" через те, що вони уповноважені слухати і вирішувати різні справи — як цивільні, так і кримінальні. Якщо положення законодавчого акта не позбавляє їх юрисдикції, вони мають право виносити вирок у будь-якій судовій справі. Назви цих судів можуть бути різними. У деяких штатах їх називають "окружними судами", маючи на увазі судовий округ (circuit) або адміністративний (district), в інших — "високими або вищими судами". Така відсутність єдиної тер-
1 Див. таблиці 2, 4, 5, 6. (Таблиці 4, 5, 6 — за книгою Д. Мідора "Суди в Сполучених Штатах". - 1991. - С. 78-80).
/42
Розділ II
Розділ II
Глава 6 Про суди присяжних
У США найбільшою мірою зберігся інститут присяжних засідателів, або журі (англ. Juri). Але останніми роками дедалі частіше дискутується питання про доцільність участі журі у тривалому розгляді складних справ, пов'язаних із застосуванням антитрестівського чи страхового законодавства. Фахівці дедалі більше схиляються до думки, що для будь-якої галузі потрібні кваліфіковані спеціалісти, а не дилетанти, яких легко ввести в оману. Тим більше, що використання інституту присяжних збільшує обсяг роботи судів, уповільнює загальний рух справи й різко збільшує тривалість судових засідань порівняно з процесами, що їх ведуть самі судді.
Федеральне законодавство передбачає для конкретних справ добір членів журі навмання з різних прошарків населення району, де відбувається судовий процес. Усі американські громадяни, яким минуло 18 років і які проживають у даному районі не менше року, вміють читати, писати й розуміють англійську мову, не мають психічних чи фізичних вад, не були під слідством або не були засуджені за злочин на строк більше одного року, не належать до осіб, які можуть розголосити секрети правосуддя чи внести розкол під час обговорення вердиктів, можуть брати участь у відправленні правосуддя.
Однак за прийнятим Конгресом США у 1968 р. законом, присяжними у федеральних судах можуть бути лише громадяни США, якілосяеди
цевості, де проходить судовий процес, не менше одного року. Не можна включати до списків присяжних військовослужбовців, пожежників, посадових осіб законодавчих, виконавчих та судових органів. В окремих штатах членами журі не можуть бути або- підлягають відводу юристи, лікарі,- медєеет-г ри, аптекарі, викладачі, священики, журналісти, хіроманти, працівники транспорту, зв'язку, тюрем тощо.
Кожен федеральний районний суд має свій порядок залу
чення присяжних. Основою для набору кандидатів є списки
виборців даного району або платників податків, інформація з
Іо* •-/.• . , '
Розділ II
Розділ II
Розділ II
Судова система США
Глава 7
Судді
Судця є найголовнішою процесуальною постаттю у системі американських судів, тому призначенню їх суспільство приділяє значну увагу.
У США юристи стають суддями чотирма способами:
а) через вибори в законодавчому органі;
б) через призначення вищою посадовою особою в систе
мі виконавчої влади за умови затвердження кандидатури за
конодавчим органом;
в) шляхом добору вищою посадовою особою зі списку з
кількох кандидатів, наданого незалежною комісією;
г) через загальні вибори.
Після створення Федерації понад половина штатів обирала своїх суддів у законодавчих органах. Тепер так обирають суддів тільки у двох штатах — Вірджинії та Південній Каро-ліні. Недоліком виборів у законодавчому органі є протекціонізм, але такий порядок має і свої переваги порівняно із загальними виборами, зокрема не потребує масштабної та дорогої передвиборної кампанії.
У федеральній системі найбільш поширилося призначення суддів вищими посадовими особами з подальшим затвердженням запропонованої кандидатури законодавчим органам. Таким чином поповнюється майже весь корпус федеральних судців. Поповнення штату окружних судів, як правило, відбувається за більшою участю Сенату — органу, що дає згоду на призначення. Сенатори вважають, що склад окружного суддівства в їхніх штатах має надзвичайно велике значення для них та для їхніх прихильників. Міністр юстиції США та очолюване ним Міністерство юстиції, інші посадові особи Білого дому є головними учасниками процесу добору. Всі, хто бере в ньому участь, мусять обговорювати між собою всі можливі варіанти взаємоприйнятного рішення, адже кандидатури повинні задовольняти всіх як з професійної, так і політичної точки зору. Таким чином, хоч Президент і здійснює остаточний вибір, його воля практично обмежується впливом названих сторін.
Призначаючи судців до апеляційних судів США, Президент та Міністерство юстиції мають дещо більшу свободу дій завдяки тому, що сенатори беруть меншу участь у цьому процесі. До кожного з цих судів призначаються судді з кількох різних штатів, тому сенатори не мають надто великого інтересу до заповнення цих вакансій, як буває в разі вакансії в окружному суді власного штату. Обираючи суддів до Верховного суду, Президент має ще більшу свободу маневру, хоч він і мусить враховувати думку Сенату, який може накласти на його рішення вето.
Процедура призначення суддів, аналогічна федеральній, застосовується лише в кількох штатах. У більшості штатів їх призначає комісія: в деяких штатах — усіх, в інших — тільки апеляційних або тільки суддів для судів першої інстанції окремих міст та округів. Є штати, в яких усі судді призначаються таким чином. В інших випадках цей метод застосовується лише для апеляційних судів; у третіх так обираються тільки судді судів першої інстанції деяких міст та округів.
У разі обрання через "конкурс гідних" створюється незалежна комісія, яка звичайно складається з дев'яти — п'ятнадцяти осіб. Серед них є правники й судді, а також особи, які не мають професійного відношення до юриспруденції. Докладаються зусилля, аби створити комісію на безпартійних засадах і таким чином уникнути партійного протекціонізму під час добору. Коли виникає вакансія на посаду судді, комісія заохочує громадськість та правничі кола висувати свої кандидатури. Приймаються також заяви від заінтересованих юристів. Відтак комісія переглядає всі одержані нею відомості про кожного кандидата і проводить співбесіди з найбільш перспективними з них. Врешті-решт губернаторові подається список найбільш гідних претендентів, формально без урахування їхньої належності до тієї чи іншої політичної партії. У деяких штатах такий список складається з трьох прізвищ, в інших може бути висунуто п'ятеро кандидатів. Одного з них губернатор призначає на посаду судці.
Такий метод відомий як "план Міссурі", бо він уперше був застосований саме в цьому штаті в 1940 р. Ця система призначення була підтримана громадськістю, оскільки давала змогу уникнути політичного протекціонізму і якоюсь мірою гарантувала неупередженість і професіоналізм судців, залишаючи, з іншого боку, вищій посадовій особі виконавчої
154
Розділ II
Розділ II
Глава 8 Персонал судів
Судові системи Сполучених Штатів функціонують завдяки роботі численного штату службовців. Звичайно ж у центрі будь-якої судової системи перебувають судді. Серед службовців найтісніше пов'язані з суддями ті, хто допомагає їм у процесі прийняття рішень щодо конкретних проблем та судових справ: юридичні секретарі, штатні адвокати та помічники під час слухання справ. Крім того, існує секретарський та адміністративний персонал: секретарки, секретарі суду, люди, які пояснюють, як працює суд, судові адміністратори. Роботі судів допомагають і чимало позасудових організацій.
Розділ Н
Судова система США
тів діяльності федеральних судів, маючи на меті вдосконалення федеральної судової системи. Вони також планують і впроваджують навчальні програми для суддів та іншого судового персоналу.
Глава 9 АторнеЙ
Аторней (англ. attorney — повірений, адвокат, представник) — офіційна особа, яка, перебуваючи на державній службі, представляє певні юридичні інтереси (або захищає їх) згідно зі своїми функціональними обов'язками. Така категорія юридичних працівників передбачена в англосаксонській системі права (Велика Британія, Канада, США та ін.) і не знає аналогів в інших правових системах. Найвищою серед цих працівників є посада генерального аторнея, яка в США і Канаді, наприклад, об'єднана з посадою міністра юстиції. Аторней-генерал (англ. Attorney General) — одна з найвищих посад, осіб в юстиції США, Канади, Англії, Бразилії, Венесуели та деяких інших країн. Він здійснює нагляд за виконанням законів, є головним радником уряду з питань відповідності урядових актів чинному законодавству і консультантом щодо законодавчих ініціатив. Посада аторней-генерала запроваджена і в деяких штатах США. В Англії аторней-генерал — член Кабінету міністрів.
У літературі його повноваження узагальнено трактуються так: хоч генеральний аторней — член уряду, який перебуває при політичній владі, його обов'язком є відстоювання громадських і державних інтересів з повною об'єктивністю і всебічністю. Він має діяти незалежно від зовнішнього тиску, хто б його не чинив. Особливий обов'язок генерального аторнея полягає у тому, щоб забезпечувати виконання закону за будь-яких обставин, а під час прийняття урядом рішень дбати про їх відповідність чинному законодавству і праву, бути головним радником уряду у сфері законодавчих ініціатив. Не слід ототожнювати генерального аторнея з прокурором. Функції останнього може виконувати як власне атор-
ней (член уряду), так і звичайний адвокат, якого найняла служба обвинувачення. Прокурор в англосаксонській системі права більше процесуальна фігура, ніж аторней. Однак аторней не є й адвокатом, як баристер (особа, яка займається захистом обвинуваченого у кримінальному процесі за професійним, а не посадовим обов'язком, або представляє інтереси приватної особи у цивільному судочинстві).
Аторней в американському судочинстві виконує за посадою окрему роль, але всі його зусилля або безпосередньо, або опосередковано стосуються судової діяльності, через яку він реалізує свої службові амбіції і виявляє себе як особистість у сфері представництва публічних інтересів, особливо якщо це стосується галузі кримінального права. Порівняно з європейським поглядом на учасників процесу аторней виконує функції представника держави чи її асоціації, який діє за принципом доручення за законом.
З точки зору притаманних населенню України поглядів і правової доктрини у суспільстві аторнея можна дорівняти до прокурора.
Глава 10 Процедура судового розгляду справ у США
Норми конституцій країн світу мають ознаки або політично-декларованих намірів, або матеріального права (якщо це норми прямої дії); реалізуються вони лише з допомогою спеціально організованого процедурного механізму. Якраз на цій, фактично технологічній, стадії діяльності суду чи іншої державної установи можлива або повна реалізація конституйованого права, або часткова, або знехтування конституйованим правом. Саме тому американська правова система приділяє підвищену увагу безпосередньо самій процедурі судового розгляду звернень громадян до суду, небезпідставно вбачаючи у цьому той спосіб забезпечення реалізації прав людини, який неможливий в інших структурах державної влади. Виходячи з такого філософського погляду, США як країна прецедентного права, фактично кодифікувала і регламентувала процедуру звернення до суду не гірше, ніж у кра-
Розділ II
Розділ II
Судова система США
того вимагає правосуддя, повинен вважати заяву такою, що прийнята правильно.
Норми цього пункту передбачають порядок заявления в заяві про факти, які мають різний статус. Факти, на які є посилання в заяві та які відповідно до Правил про докази потребують оформлення спеціальною заявою, крім тих, що належать до розміру збитків, вважаються визнаними, якщо на них немає спростування у заяві-відповіді. Факти, що не потребують спростування в заяві-відповіді, можуть бути спростовані в разі надання судові переконливих контрдоказів будь-яким способом. Технологія порядку звернення із зустрічним чи перехресним позовом регулюється нормами п. 13 відповідних Правил.
Апеляційна процедура
Процедура розгляду скарг на судові рішення у другій інстанції за нормативними актами США значно відрізняється від аналогічної стадії судової процедури в Україні. І не лише тим, що у США це називається апеляційною процедурою, а в Україні — касаційною, насамперед — змістовою частиною. Крім того, апеляційна процедура у США регулюється єдиними федеральними Правилами апеляційної процедури незалежно від галузевих особливостей тих правовідносин, що стали предметом розгляду в суді. В Україні відокремлено процедуру розгляду справ у судах другої інстанції, яка є диференційованою за галузевими напрямами правовідносин та унормованою Арбітражним процесуальним кодексом, Кримінально-процесуальним кодексом, Цивільним процесуальним кодексом. Отже, цей процес в Україні не уніфіковано, а розгалужено. Американці вибрали інший напрям. В одноманітності вони вбачають гарантованість неупередженого та одна-
Розділ II
Розділ II
Глава 1 Конституційні основи правосуддя
Канада — молода країна, але вона має багату традиціями юридичну систему. Принципи суспільного закону, що панують у більшості канадських провінцій, були вперше розвинуті в середньовічній Англії. Деякі положення Цивільного кодексу Квебеку сягають навіть — через Францію — часів Стародавнього Риму. Обидві традиції відображають фундаментальну віру в закон, який стверджує, що всі громадяни і навіть сам уряд підкоряються законові і є рівними перед
ним.
Ці традиції формують базу канадської юридичної спадщини; але вони також були прийняті з метою задовольняти потреби канадського суспільства. Оскільки ці потреби з плином часу змінюються, депутати скасовують старі і приймають нові закони. Суди гарантують, що закон інтерпретується й запроваджується в життя, враховуючи його нинішні
реалії.
Канада, як і США, є федеральною державою, в якій діє англосаксонська система права. Однак судова система Канади не є аналогом судової системи США. Судову систему цієї країни можна назвати провінційно-федеральною, в якій федеральні суди увінчують структуру судів у провінціях. Кожна провінція створює власні суди для здійснення правосуддя, інтерпретації та застосування федеральних і провінційних законів, але вони є складниками єдиної судової системи Канади, оскільки на рішення будь-якого суду можна подати скаргу до вищої установи, аж до найвищої апеляційної інстанції — Верховного суду.
Г84
Розділ III
Глава 2 Структура судів у провінціях
Загальний огляд
За часів конфедерації північноамериканських територій, які визнавали зверхність англійської корони, кожна провінція — член цієї Співдружності мала свою систему судів, за основу яких було взято суди Англії. Система включала ви-
Ухвалений Парламентом Великої Британії у 1867 р. Закон про Британ ську Північну Америку (далі — Закон БПА) конституював статус Канади як Колонії Об'єднаного Королівства Великої Британії; тепер є однією із складо вих частин нової Конституції Канади.
Глава З Федеральні суди
Огляд системи федеральних судів
Судова система Канади є переважно унітарною, тобто рішення будь-якого суду можна оскаржити у вищому, аж до найвищої апеляційної інстанції — Верховного суду. З цього випливає, що суд провінції може розглядати справи, порушені внаслідок застосування федерального законодавства, і навпаки.
Хоч Конституційний акт від 1867 р. не вимагає утворення окремої системи федеральних судів для вирішення питань
Розділ III
Судова система Канади
Федеральний суд Канади
Апеляційний відділ Федерального суду
Апеляційний відділ розглядає апеляції і здійснює судовий перегляд рішень трибуналів, федеральних колегій щодо рішень інших судів у порядку другої апеляції, а також розглядає звернення й вирішує питання про дозвіл на апеляцію до Верховного суду Канади.
111 |
198
Апеляція до Федерального апеляційного суду подається
tia П1ДСТЗВІ!
а) остаточного вироку;
ІЛ Е™ЄННЯ Щодо зако«У, визначеного до судового процесу; у неостаточного рішення Відділу судового розслідування
прп».„ 33 ЦИМ P°3AijlOM подається після того, як попереджено реєстратора суду;
а) у разі неостаточного рішення — протягом 10 днів;
гнр navvEr31ОУДЬ'ЯКОГО !ИШОГО РІШЄННЯ — ПрОТЯГОМ ЗОДНІВ
Іне рахуючи липень і серпень).
ло ппя^пЄНТУ оголошенн*з судового вироку, проти якого бу-ля м^ГМ^',?ІДДІІП СУДОВОГО Розслідування до чи піс-апеляІІю ЦИХ Ю Зб° 3° ДНІВ Може Дозволити прийняти
™РОНИ> ЯКІ МаЮТЬ ПРЯМЄ відношення до апеляції, по-ro0держати к°пію поггередження про апеляцію; свідоцт-3беРігатися У Реєстратора суду. Рішення включає висновок, який визначає ос-' 3 винятком питань, що мають бути розв'язані суддею згідно з вироком
™ Н3 ІНШІ положення будь-якого акта, Апеля-Є юРисдики^ слухати та приймати рішення ян п П0дання аб* анулювання рішення чи наказу, яке не є рішенням або наказом адміністративного характеру
оішення "й ММаГаЄ СУЛ°В™ Яб° кв*зісудової підстави. Такс трибуналу кДяСпЛаЄТЬСЯ Ф^Ральному урядові, комісії або трибуналу на підставі того , що ці органи:
тт™3™6 ЗМОГЛИ Діяти зг-ідно з основними положеннями змогЗ ™ СПраведливості ~ш діяли за його межами або не змогли виконати свою юри: сдикцію;
навіті "™ИЛИЛИСЬ У праві., приймаючи рішення або наказ,
в? пп*Щ помилка не зазначена в документах;
в; побудували своє рііиення на помилкових фактах або
не взяли до уваги попередніх матеріалів
пппк^пп 1^РО Прииняття аш:еляції може зробити Генеральний
шен„УЛо аДИ ЧИ 6УДЬ'Я ка ст°Р°на' яка має пряме відно-
к?ли ЯітР»1ШЄНЛНЯ аб° НаК»зу' ПР°ТЯГОМ 10 днів 3 того часу,
ступниГ? НЗКа3 ВПЄРШЄ було пеРедано до ВІДДІЛУ за!
нКТп ЄраЛЬНОГ° пР°-кУР°Ра. задіяної сторони із органів федерального управління, комісії чи трибуналу; або про-
Судов0 система Канади
тягом строку, який може бути ^становлений
д аційним судом або суддею після иих іи Д1*.;Г м^є эа
у той час як Апеляційний о:уд у ши ситуа^1 з****'™
ДИКЦІІО слухати та приймати Рішення відно^ ^ наказ,
якою можна переглянути або а^улюрати ріше^еї}ь »
Відділ судового розслідування не має повної* u
процес У справі цього рішення збо наказу. і{ІІции F
F Органи федерального управління, комісія аР 0 до /« бунал можуть на будь-якому ет^пі процесу ^Р^.^ ПЙТ ЛЯШЙЦОГО суду для слухання або вирішення бу/\ ^ГІ права, юрисдикції, праники та про^^
Слухання та рішення з приводу заяви чи н<> ^ок Апеляційного суду мають бути проведені без з
стислому вигляді. 0 pi«fe Прав.
Не може проводитися судовий процес щод ду, упн
' сько
про
У 3"Дно з актом Парламенту, за винят^ сТво _ на прибуток на майно і акта про громаЯ1 Одо прии
с
е бернатора, фінансового управління, Верховного ' ві піння яке займається апеляціями з пйтань пенс бор°ну' Гх порушень згідно з Актом про національну £ * Апеляційний суд має виключну юрисдикщ^ вионіїувати всі апеляції, що можуть надходити Д м ного сУДУ 3"Дно з актом Парламенту, за винят^ 1 |
су |
Пр3вила дозволяють передавати няття і розгляду апеляцій на пенні справи Ду д0 ^ідділу судового розслідування. |
Порядок подання апеляції до 0ePXOBHof°3s0jioM фе" Апеляція до Верховного суду подається за fi° ^ іншого дерального апеляційного суду після остаточноґ суду пи-Ышен^я певного суду, якщо на думку АпелящІЛ ^ярішен |
Ышен^я певного суду, якщо на думку
тання, порушене в апеляції, має бути передане г
ня ло верховного суду. 3 м
"Я ДА°пелїція може бути подана до Верховного
отоимати дозвіл на апеляцію після прийняття
чи h^oro рішення Федеральним апеляційним ая
лежно від того, чи відмовив цей суд У поданні „„таяня
Верного суду, якщо вважається, ІІЮ поруше0 чи зако
суспіль важливим або важливим з погляду за*0^ судом,
Ну та факту й через те має вирішуватися Верх^
дозвіл на апеляцію теж дає Верховний суд-
Податковий суд Канади
Податковий суд Канади (англ. Tax Court of Canada) — це загальнонаціональний суд, утворений у цьому статусі в 1983 році, компетенція якого дає можливість фізичним та юридичним особам розв'язати конфлікти з федеральними органами влади з питань, щодо яких судові надано виключну юрисдикцію. Податковий Суд Канади є незалежним від Служби захисту споживачів та Департаменту державних зборів, та від інших державних департаментів.
Розділ III
Судова система Канади
Безпосередньою законодавчою базою для організації та діяльності новоутвореного судового органу став Закон про податковий суд Канади (англ, The Tax Court of Canada Act)1.
Розділ III
Судова система Канади
сення скарги. Рішення, прийняті в такому порядку, є остаточними і оскарженню не підлягають.
Загальна процедура автентична процедурі, за якою справи слухаються у всіх інших судах Канади, про що йшлось у попередніх главах цього розділу.
Якщо скарга передбачає розгляд за загальною процедурою для звичайних судів, то рішення може бути оскаржено безпосередньо до Федерального Апеляційного Суду.
Глава 4 Військове правосуддя в Канаді
Розділ III
Дисциплінарні суди
Дисциплінарні порушення унтер-офіцерів (включно до сержанта) можуть розглядати їхній командир або офіцер за наказом командира, якщо ці порушення відносно незначні й не повинні каратися ув'язненням на гауптвахті, пониженням у ранзі або штрафом, сума якого перевищує 200 канадських доларів. Крім того, командир може також розглядати справи підпорядкованих йому курсантів. Якщо порушення мають більш серйозний характер (згідно з нормативними актами) або покарання за них може передбачати ув'язнення, пониження у ранзі або штраф на суму, що перевищує 200 канадських доларів, обвинувачений має право вирішувати, чи бажає він стати перед військовим трибуналом. У разі відмови максимальне покарання, що його може призначити дисциплінарний суд, — це 3-місячне утримання на гауптвахті. Юридичний консультант повинен пояснити обвинуваченому різницю між дисциплінарним судом і трибуналом. У дисциплінарному суді застосовуються менш формальні процедурні
14—1-2347
210
Розділ III
Судова система Канади
211
вимоги, зокрема обвинувачений не повинен визнавати або не визнавати свою вину, не застосовуються всі норми доказового права і в розгляді справи не бере участі захисник. Втім, все-таки й тут існують вимоги щодо заслуховування свідків та пред'явлення документальних доказів; обвинувачений може виступати на свій захист, а рішення має бути ухвалене на підставі свідчень. Розгляд має бути справедливим і відповідати основним принципам правосуддя.
Дисциплінарний розгляд справ унтер-офіцерів, вищих від сержанта, та офіцерів включно до капітана може здійснюватись офіцерами, спеціально призначеними за тими самими правилами, що й члени військового трибуналу. Однак у цьому разі максимальне покарання винних звичайно не перевищує суворої догани та відрахування 60% місячної платні (не більше 2 тис. 200 доларів). Якщо порушення, вчинені старшими унтер-офіцерами або офіцерами, вищими від каштана, вимагають ув'язнення, то вони, як правило, мають серйозні наслідки для військової кар'єри порушника й тому обов'язково мають розглядатися трибуналом.
Обвинувачений має право сам вирішувати, чи бажає він стати перед судом трибуналу; право передати справу на розгляд трибуналу надається також його командиру, який приймає рішення, виходячи з характеру порушення або інтересів правосуддя.
2/2
Глава 5 Адміністративна юстиція
Паралельно з провінційними судами діють адміністративно-судові установи, які називаються адміністративними радами чи трибуналами (англ. Provincial administrative tribunals). Вони стежать за додержанням законів у різноманітних нормативних актах, що їх видають управлінські структури. У цих установах громадяни Канади мають можливість оскаржити дії чиновницького апарату, їхня юрисдикція і процедури викладені у статутах, згідно з якими вони створюються й доповнюються ними самими у процесі роботи. Як правило, діяльність адміністративно-судових установ регулюється відповідними законодавчими актами на рівні провінцій, а їхні рішення підлягають оскарженню через звичайну судову систему. На жаль, судді адміністративних трибуналів призначаються тільки на п'ять років, тим часом як судді провінційних і федеральних судів — безстрокове. Судді судів, які за статусом відповідають провінційним судам, призначаються провінційним керівництвом, яке називається урядом, хоч за змістом це не є уряд у нашому розумінні. У Канаді під уря-
Розділ III
Розділ III
Глава 6
Верховний суд Канади
Розділ III
Розділ III
Судова система Канади
редньо до суду, або після рішення Апеляційного суду провінції про передання справи на розгляд Верховного суду. З 1975 p., коли поправкою до Закону про Верховний суд було скасовано всі обмеження щодо мінімальної суми позову в цивільних справах, рішення про розгляд тієї чи іншої справи цілком віддано на розсуд членів Верховного суду. Таким чином, суд дістав можливість впорядкувати розклад своїх засідань і розібратися з тим "завалом" справ, що чекали на його розгляд. Крім того, це також дало Верховному судові можливість зосередитися на розв'язанні проблем державної ваги, де він може принести найбільшу користь. Внаслідок цих змін більшість справ тепер розглядається судом у повному складі.
Глава 7 Суддівський корпус Канади
Розділ III
Розділ III
Судова система Канади
ному засіданні комітету як його член за посадою і здійснювати зв'язок між міністром і комітетами. Він же зберігає записи про всіх кандидатів у конфіденційному банку даних, яким може користуватися тільки міністр. Після кожного засідання уповноважений передає міністру оцінки комітету.
Федеральних суддів призначає Генерал-губернатор за порадою федерального Кабінету міністрів. Рекомендації щодо призначення звичайних суддів подає до Кабінету міністр юстиції. При призначенні головних суддів рекомендація подається прем'єр-міністром. Слід зазначити, що призначення суддів Верховного суду Канади не підлягає описаній процедурі.
Провінційне призначені судді
Досвід провінції Квебек
У провінції Квебек встановлено дуже складний порядок добору кандидатів на посаду судді. Суддівська рада взагалі не бере участі у призначенні суддів. Добором керує чинов-
Розділ III
Розділ III
Судова система Канади
Федерально призначені судді
Судців вищих судів кожної провінції, верховних судів Юкону та Північно-Західних територій, Федерального і Податкового судів Канади призначають, керуючись чітко визначеною кадровою політикою. Процесом призначення керує уповноважений з федеральних судових справ. Відбувається це так.
Кваліфіковані особи, які бажають стати суддями в одному з вищезгаданих судів, повинні подати заяву до секретаріату з призначення суддів під егідою уповноваженого з федеральних судових справ. Уповноважений гарантує, що кандидатури розглядатимуться відповідним провінційним або територіальним дорадчим комітетом. До того ж юристи та інші заінтересовані особи й організації також можуть подавати прізвища осіб, яких вони вважають гідними посади судді. Уповноважений зв'язується з названими особами, щоб дістати підтвердження їхніх намірів, і пропонує їм заповнити анкети з автобіографією, що є основними даними для оцінювання кандидата дорадчим комітетом. Уся отримана інформація є конфіденційною.
Для призначення на посаду судді від кандидата вимагається щонайменше 10-річний стаж роботи в адвокатурі (або 10 років роботи в адвокатурі та на посаді провінційного судді).
Після того, як визначено, що кандидат відповідає основним критеріям призначення на посаду федерального судді, уповноважений передає заяву кандидата на розгляд відповідного комітету.
Особи, які працюють провінційними суддями, повинні в письмовій формі повідомити уповноваженого про своє бажання обійняти посаду федерального судді й заповнити анкету з автобіографією. Ці кандидати не оцінюються комітетами офіційно, їхні заяви підтверджуються уповноваженим, а прізвища заносяться до списку на призначення. Кандидатури провінційних суддів, які подають заяви на посаду федерального судді, є предметом консультацій між міністром юстиції та відповідним головним суддею, а також з міністром юстиції та генеральним прокурором провінції, де є вакансія. Посадові підвищення федерально призначених суддів також розглядаються шляхом таких консультацій, а не в комітетах.
Для федерально призначених суддів строк перебування на посаді гарантовано Конституцією та положеннями закону: вони обіймають цю посаду до досягнення 75-річного віку, за винятком випадків добровільної відставки, усунення з посади або смерті.
Пенсія суддів
Системи пенсійного забезпечення суддів у різних провінціях істотно відрізняються одна від одної.
У провінції Острів Принца Едварда пенсія суддям виплачується у розмірі 2/3 кінцевої зарплати у віці 65 років після 10 років служби або в будь-якому віці після 20 років служби. Федерально призначені судді мають право на пенсію у розмірі 2/3 від кінцевої зарплати (після індексації) у віці 65 років після 15 років служби або в обов'язковому пенсійному віці 75 років після 10 років служби. Пропорційна пенсія призначається тоді, коли суддя досягає 75 років після менш як 10 років служби.
У провінціях Альберта, Острів Принца Едварда і Квебек судді не роблять внесків до свого пенсійного фонду. Федерально призначені судді вносять до пенсійного фонду 7 відсотків заробітної плати.
ї
Судова система Канади
Глава 8 Уповноважений з федеральних судів
Службовець, який обіймає посаду уповноваженого з федеральних судів, має ранг і статус заступника голови відділу. Він призначається губернатором після проведення консультацій з міністром юстиції та Радою суддів або з призначеним нею комітетом.
Обов'язками та функціями цього уповноваженого є:
— діяти як заступник міністра, реалізуючи положення
законів у сфері забезпечення діяльності судів і статусу суд
дів;
— готувати бюджет на замовлення Федерального і По
даткового судів та Ради суддів;
— відповідати за адміністративні справи, що мають на
меті задовольнити розумні потреби (включаючи приміщення,
обладнання, матеріали й послуги) службовців Федерального
та Податкового судів Канади та Ради суддів для виконання
ними обов'язків, передбачених законодавством;
— виконувати інші доручення міністра з метою забезпе
чити належне функціонування судової системи Канади.
Коли обов'язки та функції уповноваженого стосуються Федерального суду, їх повинен виконувати під керівництвом уповноваженого службовець, призначений ним своїм заступником за згодою голови та заступника голови цього суду. Цей чиновник може бути службовцем цього суду й продовжувати виконувати свої обов'язки в суді; він може також користуватися для цього послугами інших службовців суду. Згідно з Актом про державну службу та іншими актами Парламенту він має статус державного службовця.
Службовці, клерки та інші працівники, потрібні уповноваженому для виконання його обов'язків, призначаються згідно з Актом про державну службу. Вони належать до державних службовців, але не до Судового департаменту, заступником голови якого є уповноважений.
Літера тура:
Legal System of Canada / / Modern Legal Systems Encyclopedia. — Vol.1 North America. — Buffalo, New York: Willi-
16— 1-2347
Розділ III
ams S. Hein and Co Law Publisher, 1998. - P. 1.20.30. -
Canada's System of Justice. Revised edition. — 1988. — Ottawa: Communication and Public Affairs Department of Justice Canada, 1988. — 38 p.
The Supreme Court of Canada / La Court Supreme du Canada - Ottawa. - Md Act S Canada. 1993 - 60 p.
Canada Supreme Court Act: Rules of the Supreme Court of Canada. — 1989, April. — 75 p.
Шишкін В. Правомочність суддів Канади в санкціонуванні деяких заходів спеціальних служб / / Науковий вісник (Акад. Служби безпеки України). — 1996. — № 2. — С. 52—58.
Розділ IV Огляд системи правосуддя в Данії
Глава 1 Правові основи судового устрою
Правна система Королівства Данія є сумішшю прецедентного і кодифікованого права, тому ця країна не лише географічне, а й з точки зору юриспруденції перебуває між острівною і континентальною Європою, тобто зазнала впливу англосаксонської і римської правових систем. Відбиток на правову систему держави накладає також існування у складі Данії автономної території Гренландії, де ще в більш значному обсязі діє звичаєве прецедентне право. Отже, Данію можна вважати країною, що наближена до англосаксонської правової сім'ї, але не є членом цієї сім'ї.
Конституційною основою державного і правового устрою королівства є Конституція Держави Данія від 5 червня 1953 р., завдяки положенням якої деякі галузі права все-таки було кодифіковано. Закон про правосуддя від 1916 р. був значно поліпшений внаслідок нової редакції 1963 р. з наступними змінами і приведений до нових стандартів, які стали позитивними у західноєвропейському суспільстві після Другої світової війни. Цей закон регулює питання судового устрою1, процедури слухань кримінальних і цивільних справ, виконавчого провадження судових рішень. Кодифікація у повному обсязі торкнулася лише кримінального права у зв'язку з прийняттям у 1930 р. Кримінального кодексу Данії, а в 1954 р. — Датського кримінального кодексу для Гренландії, в якій до цього не було писаних законів, що регулювали б правовідносини у сфері відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень.
Цивільно-правові відносини, комерційна діяльність регулюються головним чином положеннями прецедентного пра-
16*
Див. таблицю 8.
Глава 2 Організація та компетенція судів
Положення, що визначають організацію та діяльність судів, було прийнято законодавчим органом відповідно до Конституції. У датській правовій системі ієрархію судів поділяють на три рівні: муніципальні суди; вищі суди; Верховний суд. Однак, як правило, справи розглядаються тільки в двох інстанціях. Вищий суд як апеляційна інстанція розглядає справи, рішення в яких прийняли муніципальні суди, але в певних випадках він може розглядати справи у першій інстанції. Верховний суд є не касаційною інстанцією, а судом, який розглядає апеляції на рішення вищих судів. Крім цієї ієрархічно вибудуваної системи, окремо діють суди (квазісу-ди), які розглядають трудові конфлікти і справи, пов'язані з банкрутством. Адміністративних судів немає.
Муніципальні суди
Організація
Данію поділено на 82 муніципальні судові округи, до яких також входять Фарерські острови та Гренландія. У кожному з цих судів відправляють правосуддя один або значна кількість суддів. Наприклад, суд Копенгагена складається з голови суду і 36 суддів міських судів, які розподіляються за відділами з кримінальних і цивільних справ, а також зайняті у відділі офіційного ствердження заповітів, у відділі, який відає накладенням арешту на майно та виконанням судових рішень, у реєстраційно-нотаріальному відділі. Керує діяльністю кожного з цих відділів суддя. Суди найбільших муніципалітетів — Ааруса, Оденсе, Аалборга і Роскіль-де складаються з голови суду та відповідно тринадцяти, де-
Розділ IV
Огляд системи правосудця в Данії
вирішив скористатися допомогою адвоката, найнятого ним особисто. Це також стосується випадків, коли обвинувачений визнає себе винним і за проханням суду просить призначити йому адвоката (захисника). В певних незначних справах призначення обвинуваченому адвоката (захисника) не є обов'язковим, але суд може постановити, що участь адвоката є бажаною. Послуги адвоката, призначеного обвинуваченому, оплачуються державою, але у разі визнання обвинуваченого винним, його, як правило, зобов'язують оплатити послуги адвоката та інші витрати. Це саме стосується справ, що розглядаються у порядку апеляції, коли рішення апеляційної інстанції передбачає покарання не менш суворе, ніж покарання, призначене муніципальним судом.
Вищі суди
Процедура у Верховному Суді
Апеляції на рішення, постановлені вищими судами і Морським та Комерційним судом Копенгагена у першій інстанції, подаються до Верховного суду. Процедура апеляційного оскарження така сама, як і щодо апеляцій, що розглядаються вищими судами, але заслуховування свідків та сторін відбувається не у Верховному суді, а в окружному суді за місцем проживанням свідка або однієї зі сторін. До Верховного суду можуть бути подані додаткові (нові) документи під час розгляду апеляції.
Апеляції з приводу покарання або обвинувального вироку, присудженого Вищим судом як судом першої інстанції (справи, що розглядаються судом присяжних), можуть бути
17 — 1-2347
Глава З Судді
Судців призначає монарша особа відповідним актом за поданням міністра юстиції, який консультується з головою Верховного суду та головою одного з двох вищих судів. Судді муніципальних судів, як правило, призначаються з-поміж помічників суддів цих судів. У деяких випадках їх добирають з числа державних службовців Міністерства юстиції. Судді муніципальних судів обираються до Вищого суду. Суддями Верховного суду майже завжди стають судді вищих судів. Зазвичай суддів до Верховного суду призначають за рекомендацією цього Суду. Правом бути рекомендованим до призначення суддею користуються дипломовані юристи, які набули стаж роботи (не менш 15—20 років) при судах або у прокуратурі, чи ь інших органах і службах, де їх діяльність безпосередньо стосувалася правозастосування.
Конституція гарантує судцям повну незалежність від уряду при виконанні своїх обов'язків. Розділ 64 Конституції встановлює, що, з одного боку, судді керуються тільки законом при виконанні своїх обов'язків, а з другого боку — вони мають бути захищені від непрямого впливу з боку уряду, оскільки загалом суддя не може бути звільнений з роботи проти своєї волі та може бути звільнений тільки за рішенням спеціального суду.
Як одна з гарантій їх незалежності — це безстрокове призначення на посаду судці до граничного віку — 70 років, по досягненню якого суддя обов'язково повинен вийти у відставку.
Судова система Індії
261
Розділ V Судова система Індії
Глава 1 Загальний погляд на судову систему Індії
Індія — одна з кра'ш колишньої британської колоніальної системи. Вона успадкувала деякі елементи державницького устрою й суспільних інститутів метрополії, у тому числі й у правній сфері. В індійській системі права відчуваються наслідки панування англосаксонської правової системи, що притаманна Англії, однак не обійшлося і без впливу таких країн, як США і Франція. Система державно-територіального устрою — федеральний центр, штат і відповідні адміністративно-територіальні одиниці, що була запозичена в американців, певним чином відбилася і на судоустрої країни1.
В Індії, як і у федеральний системі США, в ієрархії судів існують три рівні: нижчі суди, вищі суди штатів і Верховний суд Індії. Однак індійська судова система відрізняється від американської тим, що федеральна та штатна судові структури утворюють тут єдину судову систему, а не паралельні, як у США. Нижчі суди, на відміну від судів штатів США, мають украй складну ієрархію судових установ різної функціональної і галузевої компетенції. Багато в чому це є наслідком доколоніальної судової системи індійських держав, тобто на цьому рівні виявляються елементи правосуддя, властиві ще феодально-патріархальному устроєві індійської общини.
Судова система Індії зазнала також впливу, але вже гуманітарного, інших правних систем континентальної Європи, зокрема Франції. Запровадження адміністративної юстиції згідно із Законом про адміністративні трибунали від 1985 р. є наслідком впливу французької правної системи2.
1 Див. таблицю 9.
Див. Aman Preet Dhingra/ Administrative or judicial tribunal// Journal of the Indian Law Institute. - 1988. - Vol. 30. № 1. — H.103-107.
Крім того, в індійській судовій системі існують дві окремо організовані судові галузеві гілки. Це особливо чітко простежується на рівні нижчих судів, де цивільна і кримінальна юрисдикції мають окремі утворення, що також є спадковою ознакою британського колоніального правління.
Слід зазначити, що індійські правники підготували значну конституційну базу для функціонування судової системи своєї держави; за обсягом вона майже не має аналогів у світі. Судоустрою присвячено 48 статей глави IV частини V і глав V, VI частини VI Конституції Індії.
Оскільки Верховний суд Індії акумулює не тільки повноваження найвищої судової інстанції щодо загальної юрисдикції, а й повноваження конституційної юрисдикції, індійські конституціоналісти прийняли рішення назвати главу IV зазначеної частини Конституції "Судова влада Союзу". Це дуже симптоматично, бо рішення судів, особливо Верховного суду Індії, справді мають значну вагу й дорівнюються до закону, тому що ця гілка державної влади безперечно вважається не нижчою за виконавчу або законодавчу.
У Конституції Індії, майже як у нормативній інструкції щодо експлуатації приладу чи агрегату, викладено не тільки принципи судового устрою, а й порядок створення та організації судових установ; вимоги до призначення окремих категорій суддів; порядок затвердження керівного складу судів; умови оплати роботи суддів; участь у суді осіб, які не є суддями, але виконують деякі функції судочинства; юрисдикцій-ні межі повноважень судів різного рівня і різних процедурних інстанцій щодо провадження у справах; порядок розв'язання справ і виконання рішень, ухвалених у цих справах, а також способи застосування примусових форм і методів забезпечення виконання судових рішень; питання складу судів, кошторису, витрачання бюджетних коштів; деякі принципи судочинства; місцеперебування судів; питання термінології, що її застосовують у конституційних главах про судову владу, і понятійного апарату, використаного правниками у тексті Конституції, тощо.
Після прийняття у 1985 р. уніфікованого Закону про адміністративні трибунали в Індії почалось формування струк-турованої системи адміністративної юстиції, яку очолив Центральний адміністративний трибунал як її найвищий апеляційний орган.
Розділ V
Глава 2 Суди нижчого рівня
Як було сказано вище, нижчі суди Індії мають украй складну структуру, набагато складнішу, ніж у країнах Євро-
1 Босу Дурга Дас. Основы конституционного права Индии / Пер. с англ. // Под общ. ред. М. М. Сайфулина. — М.: Прогресс, 1986. — С. 583.
пи і Північної Америки. Ця ієрархія побудована таким чином, що в деяких справах окремі суди певного рівня виконують функції апеляційної інстанції щодо ще нижчих судів, тобто серед судів названого рівня є поділ на суди першої і другої інстанції, хоч верховенство над ними мають вищі суди штатів і Верховний суд Індії.
Така складність зумовлена, по-перше, поділом юрисдикції на кримінальну і цивільну (у 80-х роках XX ст. налічувалося близько 2 тис. 100 цивільних і понад 4 тис. 200 кримінальних судів, тобто маємо тут галузевий підхід); по-друге, розподілом компетенцій між міськими і сільськими судами та ще судами столичних районів (міських округів) у містах, які є столицями штатів і федерації або в яких запроваджено пряме президентське правління, з притаманними їм організаційними відмінностями (тобто регіональний підхід); по-третє, наявність рис стародавнього судового устрою феодально-патріархальної індійської общини у сільських районах (тобто історична спадщина).
Адміністративний контроль за окружними та іншими нижчими судами, що розміщені в судовому окрузі, включаючи визначення місця служби і просування ієрархічною градацією осіб, які перебувають на судовій службі штату й обіймають посади, нижчі від посади окружного судді, а також надання їм відпусток покладається на Вищий суд. Губернатор штату за допомогою публічної нотифікації має право надавати чинності вказаним положенням і будь-яким іншим правилам, виданим на їх основі, щодо будь-якого класу або класів магістратів штату з певної встановленої дати. Однак щ положення не повинні тлумачитись як позбавлення будь-якої особи її права оскарження, яке вона має згідно із законом, що регулює умови її служби.
Внутрішня ієрархічна організація судового округу
Суди цивільної юрисдикції
Структурна схема судової ієрархії у сфері цивільної юрисдикції за станом на середину 80-х років виглядала таким чином.
Початковою ланкою є суди панчаятів— суддів, які обираються населенням зі свого середовища й виконують
Глава З Вищі суди штатів Індії
Згідно з Конституцією у кожному штаті засновано Вищий суд штату (ст. 214), який очолює його судову систему не тільки в розумінні верховенства в процесуальній юрисдикції, а й адміністративних повноважень щодо судів штатів нижчого рівня. Судова система Індії не повністю збігається з адміністративно-територіальним поділом, тому Парламент має право створювати один загальний Вищий суд для двох або більше штатів чи союзних територій (ст. 231). Наприклад, юрисдикція мадх'я-прадешського Вищого суду поширюється тільки на територію штату Мадх'я-Прадеш, а юрис-
дикція бомбейського Вищого суду — на штат Махараштра, союзні території Дадра і Нагар-Хейвелі, Тоа, Дошан і Діу. Штати Таріана і Манджай та союзна територія Чандигарх мають один спільний вищий суд, що розташований навіть не в якомусь з міст вказаних двох штатів, а в місті Чандигарх (союзна територія). Ці суди у переважній більшості називаються за місцем дислокації центрального офісу вищого суду.
Вищі суди штатів, уособлюючи єдність системи судів відповідних штатів і територій, а також самостійність судової юрисдикції штатів як рівноправних суб'єктів індійського Союзу, все-таки не є повністю відокремленими від федеральної влади і федеральної судової системи, як, наприклад, вищі суди штатів у США, де вищий судовий орган штату — Верховний суд — здійснює необмежену юрисдикцію й організаційну суверенність на всій своїй території. Вищі суди штатів Індії перебувають під певним контролем федеральної влади і входять до організаційно єдиної судової системи держави.
Вищий суд штату складається з головного судді, інших постійних суддів, додаткових суддів, яких призначають на строк не більше двох років, щоб прискорити розв'язання справ, які з певних причин накопичились у суді; тимчасових суддів, які заступають тимчасово відсутніх постійних суддів, доки вони не повернуться до виконання своїх обов'язків.
У разі коли посада голови суду стає вакантною через тривале невиконання ним обов'язків, Президент може покласти їх виконання на будь-якого суддю Вищого суду штату.
Засідання у цих судах проводять одноособове або у складі відділення. Юрисдикційні повноваження судів штатів віднесено до компетенції парламентів штатів. Конституція Індії не містить положень, які стосуються загальної компетенції вищих судів штатів. Існуюча юрисдикція цих судів визначена законами штатів і центру, їхня юрисдикція з цивільних і кримінальних правовідносин визначена двома основними кодексами — ЦПК і КПК.
Згідно з чинним законодавством вищі суди штатів майже позбавлені функцій суду першої інстанції. Як уже було зазначено, КПК 1973 р. позбавив ці суди юрисдикції першої інстанції у кримінальних справах; у них небагато повноважень й щодо справ цивільної юрисдикції. Тільки вищі суди трьох
Розділ V
Глава 4 Верховний суд ІНДІЇ
Розділ V
Судова система Індії
його органів. Виходячи з цього, юрисдикція, яка випливає зі ст. 32 Конституції, не має аналогії з юрисдикцією, про яку йдеться у нормах ст. 131 Конституції, що є класичною юрисдикцією конституційного судочинства.
Розділ V
Судова система Індії
важення подавати Президентові свої консультативні висновки з будь-яких питань, що стосуються факту або права.
Глава 5 Професійні судді
Професійні судді в Індії, як у більшості держав, в яких політичне керівництво прониклося розумінням ролі суду у правовій державі і розглядає носіїв судової влади як еліту суспільства, становлять певну суспільну "касту" у позитивному розумінні цього слова. Така філософія знаходить відображення у низці нормативних актів і практичну реалізацію в адміністративно-організаційній діяльності.
Перш за все в Індії приділяється багато уваги принципу незалежності суддів, і гарантіям його реалізації відведено чимало місця у Конституції.
Декларативно проголошена незалежність суддів забезпечується сукупністю наступних зобов'язань держави.
Принцип незалежності передусім здійснюється через незмінюваність — судді обираються безстрокове, їх ніхто не може безпідставно звільнити.
Суддя є незмінюваним до встановленого законом граничного віку й може бути примусово звільнений з посади тільки шляхом імпічменту. Це положення є аналогом правила, яке діє в Англії після прийняття у 1710 р. закону, згідно з яким судді вищих судів, що їх призначає Корона, обіймають свої посади "доти, доки цього бажає Корона", а відповідно до вимог "бездоганної поведінки й дотримання норм загальної моралі"; Корона може звільнити їх з посади тільки за згодою обох палат.
Підставою для дострокового звільнення професійного судді може бути лише особисто написана заява про відмову від посади або виконання певних дій відповідно до п. "d" ст. 217 Конституції, так само, як і для судді Верховного суду. Останнього може бути усунуто з посади лише за наказом Президента країни, який він видає після того, як його подання про відсторонення судді було підтримано в кожній палаті
Парламенту більшістю голосів від загального числа членів кожної палати, що повинно одночасно становити щонайменше дві третини голосів членів кожної палати, які присутні і беруть участь у голосуванні. В поданні Президента має бути доказово доведено факти негідної поведінки або вчинку чи нездатності особи надалі бути суддею. Таке подання повинно бути внесене на тій ж самій сесії, на якій зазначене питання розглядатиметься.
Виконавча влада хоч і бере участь у консультаціях з приводу призначення суддів, але на тих самих умовах, що й судова влада, а до призначення Головного судді не причетна зовсім. Президент у цьому разі діє як глава держави, а не уряду.
Питання щодо імпічменту може поновити інша гілка державної влади, а не та, яка вирішує це питання, тобто виконавча влада через ініціативу Президента.
Призначення особи на посаду окружного судді, визначення місцеперебування, а також службове просування здійснюються губернатором штату після відповідних консультацій з Вищим судом, до юрисдикції якого належить цей штат. Особа, яка ще не перебуває на службі Союзу чи штату, може бути призначена окружним суддею тільки в тому разі, якщо вона не менш ніж сім років була практикуючим адвокатом чи захисником і має рекомендацію Вищого суду на цю посаду.
Як було сказано вище, особливістю індійської Конституції є те, шо вона містить багато статей, які дяють тлумячен-ня більшості вжитих у ній термінів. Так, положення ст. 236 розкриває поняття "окружний суддя" (district judge): це суддя міського цивільного суду, додатковий окружний суддя, суддя об'єднаних округів, помічник окружного судді, головний суддя суду з незначних справ, головний магістрат президентства, суддя сесійного суду, додатковий суддя сесійного суду і помічник судді сесійного суду.
У тій же статті дається тлумачення поняття "судова служба" (judicial service): це служба, яка включає лише коло осіб, з-поміж яких добирають кандидатів на посади окружного судді та інші судові посади у цивільних судах, нижчі від посади окружного судді.
Кожен новопризначений суддя має скласти присягу й прилюдно підписати її текст перед губернатором штату. Суд-
Глава 1 Конституційні основи правосуддя
До 1868 p. Японія являла собою феодальну державу, символом якої був імператор. За тих часів у японській політичній філософії ніколи не виникало ідеї розподілу влади.
У 1889 р. новий центральний уряд імператора проголосив імператорську Конституцію, в якій було продекларовано сучасний принцип поділу влади. Але незалежність трьох влад (законодавчої, виконавчої та судової) не була повною.
Згідно з Конституцією загальне керівництво судами здійснював міністр юстиції, який був членом Кабінету, хоч судді під час виконання судових повноважень і не залежали від нього. У країні існувалі спеціальні суди, зокрема адміністративні і військові, а юрисдикція звичайних судів обмежувалася цивільними справами щодо суперечок між приватними особами та кримінальними розслідуваннями. Навіть якщо внаслідок незаконної адміністративної діяльності порушувалися чиїсь права, то в багатьох випадках до вищих державних органів можна було звертатися тільки з проханням про добровільну зміну ухваленого рішення. Іноді справу розглядав адміністративний суд, який попри свою назву був радше адміністративною установою чи квазісудовим агенством. Він заслуховував справи як суд останньої інстанції, користуючись спещальною процедурою, що відрізнялася від цивільних і кримінальних процедур у звичайних судах.
Після закінчення Другої світової війни у вересні 1945 р. в Японії було проведено демократичну реформу. Конституція 1946 p., яка набрала чинності з 3 травня 1947 p., внесла значні зміни в державну політичну структуру. Разом з реформами в законодавчій і виконавчій галузях управління зміни відбулися й у судовій системі1.
Див. таблицю 10.
19—1-2347
Глава 2 Суди першого рівня
§ 1. Прискоренісуди
В усіх містах і селах країни існує 453 прискорені суди. (Усі цифрові показники на цій сторінці й далі наведені за станом на 1990 р.). У них працюють 810 суддів.
Прискорений суд має юрисдикцію слухати цивільні справи с претензіями на суму не більше 900 тис. єн і певні передбачені законом кримінальні справи. Покарання, що його може призначити прискорений суд, обмежується ув'язненням на невеликий строк або штрафом за такі порушення, як крадіжка або привласнення майна. Якщо прискорений суд вирішує, що міра покарання має бути більшою, справа передається до місцевого суду. Прискорений суд розглядає справи з примирення громадян у щоденних суперечках.
Деякі види особливих цивільних або кримінальних справ також можуть розглядатися за скороченою схемою у прискореному суді. За заявою кредитора суд може видати наказ про сплату боржником боргу без його дослідження (процес збору боргу).
При скороченому розгляді кримінальних справ суд може накласти на звинуваченого штраф, який не перевищує 500 тис. єн, на підставі вивчення документальних свідчень, незважаючи на характер порушення (коротке представлення кримінальних справ). Суд може також накласти штраф у розмірі не більш як 500 тис. єн на особу, обвинувачену в дорожніх порушеннях, шляхом заслуховування обвинуваченого у відкритому засіданні суду та вивчення документальних свідчень (коротке представлення справ з дорожніх порушень). Подібні короткі представлення не позбавляють боржників чи обвинувачених права на звичайний процес.
292
§ 2. Місцеві суди
В Японії існує 50 місцевих судів, кожен з яких має територіальну юрисдикцію над своїм судовим районом, територія якого відповідає префектурі, за винятком Хоккайдо. Ці суди мають 201 підрозділ, де працюють близько 910 суддів та 460 їхніх помічників. Місцевий суд початкове є судом загальної юрисдикції, у ньому слухаються всі справи в першій інстанції, за винятком тих, які підлягають особливій юрисдикції інших судів. Однак він також має апеляційну юрисдикцію щодо рішень прискореного суду з цивільних справ.
У місцевому суді справу слухає один суддя або колегіальний орган з трьох суддів, залежно від характеру та важливості справи. На практиці переважну більшість справ місцевого суду вирішує один суддя.
Колегіальна система необхідна:
— у справах, коли колегіальним судом вирішено, що
"слухання та рішення приймаються колегіальним судом";
— у справах, де має бути винесений смертний вирок або
йдеться про довічне ув'язнення чи ув'язнення на строк не
менше одного року. Для останньої категорії є винятки: це
справи про пограбування, повторне пограбування або спро
би здійснити цей злочин;
— для здійснення апеляційної юрисдикції;
— у справах, які за законом вимагають рішення коле
гіального суду.
§ 3. Сімейні суди
Сімейні суди та їх відділення розміщені там же, де й місцеві суди зі своїми відділами. Крім того, у країні існує ще 79 їх підрозділів. У сімейних судах по всій країні працюють близько 200 суддів, 150 помічників та 1 тис. 500 службовців.
Сімейні суди було утворено 1 січня 1949 р. Вони мають юрисдикцію щодо всіх спорів та конфліктів у сім'ї, злочинів, здійснених неповнолітніми, та всіх внутрішніх конфліктів юридичної значущості. Існує два способи розв'язання спорів: ухвалення рішення або примирення сторін. Справи про оголошення некомпетентності, надання дозволу на усиновлення неповнолітніх та затвердження заповіту підлягають вирішенню. Конфлікти між подружжям та між членами сім'ї, наприклад, суперечки з приводу підтримки, розподілу майна та
Судова система Японії |
розлучення слід розв язувати шляхом застосування процедури примирення. Хоч справу з судового розлучення можна вести в місцевому суді, процедура має починатися в сімейному суді, де робиться спроба вирішити проблеми та примирити сторони або, в разі неможливості примирення, досягти домовленості сторін про справедливе припинення подружніх стосунків. Якщо ж угоди досягнути неможливо й один з подружжя наполягає на розлученні, справу може бути передано до місцевого суду.
Сімейний суд займається також справами неповнолітніх правопорушників до 20 років, які вчинили злочин чи спробували його здійснити (14—19 років) або порушили закон, за що мають понести покарання, чи спробували його порушити (до 14 років). Крім того, сімейний суд розглядає справи дорослих, які обвинувачуються у порушеннях, що завдають шкоди неповнолітнім. Справи з усіх кримінальних злочинів, здійснених неповнолітніми, спочатку подаються для розслідування та слухання до сімейного суду. Однак у разі коли судця сімейного суду після розслідування вирішить, що неповнолітній за обставинами чи характером справи є злочинцем, він може передати справу громадському прокуророві, щоб її можна було заслухати в місцевому або прискореному суді, якщо неповнолітньому злочинцю вже виповнилося 16 років.
Справи в сімейному суді розглядає один судця, який використовує документи, підготовлені стажистами сімейного суду, та висновки експертів-психіатрів.
Глава З Вищі суди
Вищі суди розміщені у восьми найбільших містах Японії; це — Токіо, Осака, Нагоя, Хіросіма, Фукуоку, Сендай, Саппоро та Такамацу. Кожен з вищих судів має власну юрисдикцію над однією з восьми територій Японії. Деякі суди мають галузеві відділення, до шести в кожному. У вищих судах працюють 280 суддів. Голови судів призначаються Кабінетом міністрів та затверджуються імператором.
Як правило, Вищий суд має юрисдикцію щодо апеляцій на рішення, винесені місцевими чи сімейними судами. Однак стосовно кримінальних справ, порушених у прискореному суді, апеляції подають прямо до Вищого суду, тоді як апеляції з цивільних справ, які розглядаються у прискореному суді, спочатку відсилаються до місцевого суду, а згодом повторні та остаточні апеляції — до Вищого суду. За згодою сторін до Вищого суду може подаватися пряма апеляція на рішення місцевого суду у цивільній справі.
Лише Вищий суд має юрисдикцію щодо адміністративних справ, пов'язаних з виборами, процедури віддавання судових наказів офіційній особі про виконання вимоги позивача, петиції про судовий наказ з приводу передачі заарештованого до суду та справ, пов'язаних з повстанням. Токійський Вищий суд має також виключну юрисдикцію переглядати рішення таких квазісудових установ, як Комісія з питань дотримання справедливості в торгівлі, Агенство з патентів та Довідкове агенство з нещасних випадків на морі, а також приймати рішення з приводу заяв на підставі Закону про передачу злочинців.
Справи у Вищому суді розглядають троє суддів, за винятком справ щодо повстання та перегляду рішень Комісії з питань дотримання справедливості в торгівлі, коли справи заслуховують п'ятеро суддів.
Глава 4 Верховний суд Японії
Розміщений у Токіо Верховний суд є найвищим судом Японії. Він складається з п'ятнадцяти суддів, включаючи голову суду.
Конституція Японії (ст. 81) визнала Верховний суд останньою інстанцією, якій надано повноваження остаточно визнавати відповідність Конституції законів та урядових актів.
Верховний суд має виключно апеляційну юрисдикцію, за винятком випадків, коли він розглядає справи стосовно імпічменту судді національної державної служби як суд першої
Судова система Японії
і останньої інстанції й коли має повноваження ухвалити рішення щодо справи, яка перебуває у нижчому суді і в якій йдеться про прохання відносно судового наказу щодо недоторканності особи, оскільки він може видавати наказ про передачу справи до суду. Підстави для подання апеляцій до Верховного суду є обмеженими. В цивільних справах основною підставою для апеляції є конституційне питання або питання законодавства, яке підлягає вирішенню в нижчому суді. У кримінальних справах вона обмежена конституційним питанням або прецедентом у Верховному суді чи у вищих судах, хоч Верховний суд і може розглядати справи, які включають важливі юридичні питання. Однак у цивільних справах апеляція може подаватися з приводу рішення районного суду, коли на це погоджуються обидві сторони. У кримінальних же справах апеляція на рішення районного, сімейного чи прискореного суду, які оголосили закон чи указ неконституційним, може надсилатися безпосередньо до Верховного суду. Рішення Вищого суду як суду третьої інстанції стосовно цивільних справ звичайно є остаточним, але якщо воно включає конституційні питання, спеціальна апеляція може надсилатися до Верховного суду.
Верховний суд засідає трьома відділами, кожен з яких складається з п'ятьох суддів. Апеляційні процедури у Верховному суді починаються з подання повідомлення про апеляцію від сторони, незадоволеної рішенням Верховного суду. Верховний суд було створено головним чином для прийняття рішень щодо законодавчих питань; як правило, він виносить рішення тільки після вивчення документів. Якщо апеляція не має підстав, суд може відхилити її без усного слухання. Проте якщо апеляція приймається, рішення виноситься тільки після усного слухання справи.
Кожна справа спочатку надсилається до одного з трьох малих відділів; кворум у них становлять троє суддів. Однак якщо виявиться, що справа стосується конституційного питання або треба змінити встановлені судові прецеденти, її мають передати до Великої лави. Кворум Великої лави — дев'ятеро суддів; оголосити закон чи наказ неконституційним можна лише переважною більшістю — вісьмома голосами.
Особливу увагу треба звернути на те, що Верховний суд, як уже було сказано, має повноваження встановлювати пра-
Розділ VI
Глава 5
Судді
Судді поділяються на дві групи: власне суддів та їхніх помічників. Жодна особа не може бути призначена помічником судці до того, як вона успішно склала іспит на юриста, два роки навчалася два роки в Інституті правничих студій та досліджень і склала заключний екзамен на підтвердження кваліфікації. Однак помічник судді не має достатньої кваліфікації для того, щоб виносити рішення самостійно. Він може бути членом суду, який складається з трьох судців, і ви-
користовувати деякі обмежені судові повноваження. Щоб дістати призначення на посаду судді, юрист повинен мати не менше 10 років практичного досвіду на посадах помічника судді, судді прискореного суду, громадського прокурора, практикуючого адвоката або університетського професора юриспруденції чи його помічника.
Щодо кваліфікації суддів вищих і нижчих судів існують різні вимоги. Хоч принаймні десятеро з п'ятнадцяти суддів Верховного суду мають бути обрані з-поміж правників, які добре зарекомендували себе як судді, громадські прокурори або практикуючі юристи, решта п'ятеро не повинні мати кваліфікацію юриста, хоч і вони мають бути обізнані з питань права і знати закон. Отож суддівство у Верховному суді, крім кваліфікованих професіоналів, відкрите і для здібних непрофесіоналів. Суддею Верховного суду може бути призначена особа, яка має три чи більше років досвіду як помічник судді, громадський прокурор або практикуючий юрист.
Усі судді, так само як і судді Верховного суду, призначаються Кабінетом міністрів, за винятком голови Верховного суду, який призначається імператором на пропозицію Кабінету. Призначення суддів Верховного суду та голів вищих судів має затверджувати імператор.
Статус суддів гарантований Конституцією. Основні положення: всі судді є незалежними у здійсненні службового обов'язку відповідно до принципу совісті і керуються лише Конституцією і законом (ст. 76. Конституції); судді отримують винагороду в кожний встановлений строк, яка не може бути скороченою протягом терміну їх повноваження (статті 79 і 80 Конституції). Однак для запобігання шкоди, яка може бути заподіяна невідповідним чи некомпетентним суддею всьому інституту суддівства, встановлено такі правила:
1) суддя може бути достроково звільнений згідно з рі
шенням Комітету судового імпічменту, який складається з
чотирнадцяти членів Парламенту, якщо він припустився сер
йозного порушення або не може виконувати свої обов'язки
за станом здоров'я;
2) призначення суддів Верховного суду оцінює народ на
перших загальних виборах до Палати представників після їх
призначення. Громадська думка може раз на десять років пе-
Глава 6 Допоміжний персонал суду
Розділ VI
Судова система Японії
Практикуючі адвокати беруть участь у судових процесах як адвокати з цивільних справ та як захисники у кримінальних справах. Якщо особа є членом асоціації юристів, вона може виступати у будь-якому суді та займатися загальною юридичною практикою; на відміну від Англії, в Японії немає різниці між баристером і соліситором. Кваліфікація юриста повинна бути на рівні помічника судді або громадського обвинувача. Кожен юрист має бути членом однієї з місцевих правничих асоціацій, що є в кожному судовому районі, і водночас членом Японської федерації юридичних асоціацій, яка складається з місцевих асоціацій та окремих правників. Згідно із Законом про юристів від 1949 p., федерація має виключні наглядові повноваження над усіма її членами.
Судова система
Великої Британії
Суди Палати
Лордів
Суди звичайної Верховні суди Англії та Валії
Юрисдикції
Суди нижчого рівня Шотландії
Суди нижчого рівня Англії та Валії
Шерифські суди
карне судочинство
цивільне судочинство
Суди графств ОІивільні справи)
Магістрати (кримінальні справи)
перша інстанція
перша Інстанція
апеляція
Окружні суди (магістрати, мирові судді)
Суди спеціальної
Юрисдикції
Трибунал | Трибунал | Суд з питань | Податкові | Трибунали |
з питань | з питань | обмежень | трибунали | з земельних |
трудових | соціального | свободи | спорів | |
ВІДНОСИН | забезпечення | ІІдприемництва |
Компенсаційні трибунали | Військові трибунали | Рицарські суди | Церковні суди | Відомчі трибунали |
Федеральна система судів США
Верховний суд
Присутні en bans 7 суддів І
• Обов'язкова юрисдикція в кримінальних та дисциплінарних справах..
• Дискреційна юрисдикція в цивільних справах, у розгляді
нетяжких кримінальних злочинів, у справах за діями органів
адміністрації та неповнолітніх осіб, у попередніх слуханнях та
в справах з проміжним вирішенням.
Апеляційний суд (6 судів/округів)Засідання проводять88 судців
• Обов'язкова юрисдикція в цивільних справах, у розгляді
нетяжких злочинів, справах за діями органів адміністрації та
неповнолітніх осіб.
• Дискреційна юрисдикція в справах за діями органів адміністра-
_____ ції, v попередніх розглядах та в справах з проміжним вирішенням
Головний суд (58 округів)
725 суддів, 133 спеціальних уповноважених та арбітрів Засідання за участю присяжних
• Цивільні правопорушення, права на нерухомість (вартістю
від 25 тисяч доларів та вище), різноманітні цивільні справи.
• Виключна юрисдикція за внутрішніми справами, процесами,
що стосуються майнових справ, психічного здоров'я,
оскаржень цивільних справ.
• Керування автомобілем у стані алкогольного чи наркотич
ного сп'яніння. Виключна юрисдикція в справах за підсудними
злочинами, апеляціями з кримінальних справ.
______ Виключна юрисдикція в справах за діями„неповнолітніх_
І супи обмеженої юрисдикції Суд справедливості (76 судів) |
|
76 судів j
Засідання за участю присяжних крім|
справ по дрібних претензіях та(
правопорушеннях |
• Цивільні правопорушення, коктра-сг-г не право, права на нерухомість (до' 25 тис. дол.), дрібні претензії (до 2 тис. дол.), різноманітні цивільні справи.
Деякі підсудні злочини, порушення закону, керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння. Транспортні та інші правопорушення
Iі
І
Таблиця 7
Судова система Канади
Верховний суд Канади
Федеральний суд Канади
відділ судових
розслідувань
(перша інстанція)
апеляційний відділ
Податковий суд
Федеральні адміністративні
ради
о я р о S ft л 2 Р |
Р Я |
S» |
іа Оо |
Вищий суд провінції | ||||
відділ судових розслідувань (перша інстанція) | апеля від | цінний діл | f~ І графські та район | ні суди І Скотія) І -_____! |
І І_ | ||||
Провійційні суди | ||||
відділ цивільних справ | відділ кримінаьних справ | відділ сімейних справ | відділ суд дрібних молодіжних майнових справ справ | Адміністративні ради у провінції |
X | |||||
ii- | — . | ||||
is | Е | ||||
і | И-g | ||||
О" | ^ І m | ||||
о | Q Q С. | ||||
s | ~п V Я и І | ||||
о - | Ш | ||||
^, | m | ||||
TJ | |||||
Ш | X | ||||
ш | |||||
І | |||||
S | о | ||||
ft О ГО з тз | І^,о | X | |||
і» Я) 0 а с «г | Э.-§^ | ^ | |||
||1 | М-. | ||||
|И a-s | НІ » ї.І ш Є. | ||||
3-0 1 | |||||
•І Iі' | |||||
~n | |||||
ел
в; у а
•і о £
И
Зміст
Вступ
Розділ І Судова система Великої Британії
Глава 1. Огляд системи правосуддя Сполученого
Королівства.................................................................................... 10
Глава 2. Система судів Англії та Валії................................................ 16
§ 1. Суди графств............................................................................. 16
§ 2. Магістратські суди................................................................... 19
§ 3. Високий суд................................................................................ 25
§ 4. Королівський суд (Суд корони)................................................ 34
§ 5. Апеляційний суд............................................................................ 37
Глава 3. Про суди присяжних ................................................................. 43
Глава 4. Короткий нарис судової системи
Шотландії........................................................................................ 46
§ 1. Суди нижчого рівня.................................................................. 46
§ 2. Вищі суди.................................................................................... 49
§ 3. Спеціальні суди......................................................................... 51
Глава 5. Короткий нарис судової системи
Північної Ірландії....................................................................... 52
Глава 6. Суди спеціальної юрисдикції
у Великій Британії..................................................................... 54
§ 1. Суд коронера............................................................................. 55
§ 2. Трибунал з питань трудових відносин .... 58
§ 3. Суд у справах про порушення
свободи конкуренції.................................................................. 61
§ 4. Військові трибунали..................................................................... 62
§ 5. Церковні суди.................................................................................. 65
§ 6. Інші спеціалізовані суди............................................................... 67
Глава 7. Суд Палати лордів ............................................................... 71
§ 1. Організація.................................................................................. 71
§ 2. Юрисдикція...................................................................................... 73
Глава 8. Судді.................................................................................................. 76
§ 1. Професійні судді............................................................................. 76
§ 2. Мирові судці.................................................................................... 78
Глава 9. Обвинувачення та представництво
сторін у суді......................................................................................... 80
Глава 10. Контроль судів за органами адміністративної
юстиції................................................................................................ 83
Глава 11. Судовий комітет Таємної ради.............................. 85
§ 1. Склад........................................................................................... 85
§ 2. Юрисдикція................................................................................ 86
Література................................................................................................ 88
Розділ II Судова система США
Глава 1. Конституційні основи правосуддя......................... 89
Глава 2. Федеральні суди звичайної юрисдикції .... 92
§ 1. Окружні суди............................................................................. 92
§ 2. Апеляційні суди......................................................................... 95
Глава 3. Федеральні суди спеціальної
компетенції......................................................................................... 101
§ 1. Суд претензій до уряду США................................................... 101
§ 2. Податковий суд США ............................................................. 105
§ 3. Суд США з питань міжнародної торгівлі ... 111
§ 4. Апеляційний суд США у справах ветеранів . .113
§ 5. Суди з питань банкрутства....................................................... 121
§ 6. Військово-апеляційний суд США ........................................ 130
§ 7. Суди спеціальної процедури.................................................... 135
Глава 4. Верховний суд США................................................................... 136
§ 1. Організаційний статус............................................................... 136
§ 2. Конституційна юрисдикція...................................................... 137
§ 3. Остаточна апеляційна юрисдикція........................................ 139
Глава 5. Загальний нарис судової системи
штатів у США.................................................................................. 141
Глава 6. Про суди присяжних................................................................... 147
Глава 7. Судді............................................................................................. 152
Глава 8. Персонал судів........................................................................... 158
§ 1. Юридичні помічники та штатні юристи ... 158
§ 2. Помічники в судах................................................................... 161
§ 3. Адміністративно-допоміжний персонал суду . 162
§ 4. Допоміжні організації.................................................................. 164
Глава 1. Глава 2. §1 §2. §3. §4. Глава 3. §1- §2. §3. Глава 4. §1-§2. §3. Глава 5. Глава 6. §1. §2. §3. ' §4. Глава 7. §1-§2-§3. |
Глава 9. Аторней........................................................................................ 166
Глава 10. Процедура судового розгляду справ
у США.................................................................................................... 167
§ 1. Цивільна процедура..................................................................... 171
§ 2. Кримінальна процедура............................................................. 174
§ 3. Апеляційна процедура................................................................ 175
§ 4. Перегляд рішень Податкового суду США . . .177
§ 5. Доказова процедура................................................................ 178
§ 7. Процедура розгляду справ у Верховному суді
США......................................................................................................... 180
Література..................................................................................................... 181
Розділ III Судова система Канади
Конституційні основи правосуддя.......................... 183
Структура судів у провінціях....................................... 184
Загальний огляд................................................................... 184
Провінційні суди.................................................................. 186
Вищі суди................................................................................. 187
Суд присяжних...................................................................... 189
Федеральні суди................................................................. 189
Огляд системи федеральних судів........................... 189
Федеральний суд Канади............................................. 192
Податковий суд Канади................................................ 201
Військове правосуддя в Каняді ........................ 206
Умови існування військового правосуддя . . . 206
Дисциплінарні суди ..................................................... 209
Військові трибунали....................................................... 210
Адміністративна юстиція...................... .....213
Верховний суд Канади................................................... 217
Організаційний статус................................................... 217
Юрисдикція Верховного суду.................................... 219
Нормотворчі повноваження Верховного суду . 226 Адміністративний персонал Верховного суду . 227
Суддівський корпус Канади........................................ 229
Загальні уяви щодо статусу суддів........................ 229
Дорадчі комітети............................................................... 232
Провінцій™ призначені судді.................................... 234
§ 4. Федерально призначені судді............................................... 238
§ 5. Оплата праці суддів................................................................ 239
§ 6. Пенсія судців.............................................................................. 240
Глава 8. Уповноважений з федеральних судів.................................. 241
Література................................................................................................ 241
Розділ IV Огляд системи правосуддя в Данії
Глава 1. Правові основи судового устрою.................. , . 243
Глава 2. Організація та компетенція судів ...... 245
§ 1. Муніципальні суди.................................................................. 245
§ 2. Вищі суди.................................................................................... 250
§ 3. Верховний Суд.................................................................... . 256
Глава 3. Судді........................................................................................ . 259
Розділ V Судова система Індії
Глава 1. Загальний погляд на судову систему
Індії...................................................................................................... 260
Глава 2. Суди нижчого рівня.................................................................. 262
§ 1. Внутрішня ієрархічна організація
судового округу.......................................................................... 263
§ 2. Організація судів президентського округу . . 267
Глава 3. Виші суди штатів Індії................................................... . 268
Глава 4. Верховний суд Індії............................................................. . 272
§ 1. Основи організаційної діяльності
Верховного суду......................................................................... 272
§ 2. Конституційна юрисдикція
Верховного суду............................................................... , . 274
§ 3. Апеляційна юрисдикція Верховного суду . . . 277 § 4. Рекомендаційні повноваження
Верховного суду................................................................ . 280
§ 5. Адміністративні повноваження
Верховного суду.................................................................... . 282
Глава 5. Професійні судді........................................................................ 284
Література................................................................................................ 288
Розділ VI Судова система Японії
Глава 1. Конституційні основи правосуддя............................ 289
Глава 2. Суди першого рівня .................................................................. 291
§ 1. Прискорені суди........................................................................ 291
§ 2. Місцеві суди............................................................................... 292
§ 3. Сімейні суди............................................................................... 292
Глава 3. Вищі суди..................................................................................... 293
Глава 4. Верховний суд Японії................................................................. 294
Глава 5. Судці............................................................................................. 296
Глава 6. Допоміжний персонал суду...................................................... 298
§ 1. Службовці суду........................................................................... 298
§ 2. Незаінтересовані учасники судових процесів . 300
Додатки....................................................................................................... 302
Навчальне видання
Віктор Іванович Шишкін
Шишкін В. І.
Ш65 Судові системи країн світу: Навч. посіб. [У 3-х кн.]. Кн. 1 - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 320 с.
ISBN 966-7784-97-5
Кн. 1. - 320 с. - ISBN 966-7784-99-1
Навчальний посібник є першим в Україні виданням щодо опису судових систем ряду країн світу. У першій книзі подано матеріал щодо устрою та порядку функціонування судові» систем країн англосаксонської правової сім'ї — Великої Британії Канади, США та наближених до неї правовох систем Данії, Індії та Японії. Розглядаються конституційні основи та галузеве законодавство вказаних країн щодо ролі та місця судової влади у суспільстві та державі.
Посібник підготовлений для студентів, що вивчають міжнародне право і буде корисним для аспірантів, які займаються дослідженням судового устрою та механізму судового захисту прав людини.
ББК 67.7я73
– Конец работы –
Используемые теги: Огляд, системи, правосуддя, Сполученого, Королівства, система, судів, Англії, вал0.134
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Огляд системи правосуддя Сполученого Королівства. Система судів Англії та Вал її
Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов