1. Сторонами договору застави (заставодавцем і заставодер-
жателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. При
цьому заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя
особа (майновий поручитель).
Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. Застава права на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника.
2. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема
річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене зас
таводавцем і на яке може бути звернене стягнення. Ним може
бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення заста
ви (майбутній урожай, приплід худоби тощо).
Предметом застави не можуть бути національні, культурні та історичні цінності, які є об'єктами права державної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національної культурної спадщини, вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом. Наприклад, не може бути заставлено право на отримання пенсії чи заробітної плати, на аліменти, на відшкодування шкоди, завданої життю чи здоров'ю. Не можуть бути предметом застави речі, які неможливо відчужити: паспорт, посвідчення особи, інші документи.
3. Заставодержатель має право одержати задоволення з вар
тості майна, що заставляється. Згідно зі ст. 589 ЦК у разі неви
конання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержа
тель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
При цьому за рахунок предмета застави заставодержатель має
право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
4. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за
рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або зако
ном. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на
предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у
встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено дого
вором або законом.
Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом, відповідно до вимог Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 p. N? 1448.
5. Стаття 584 ЦК встановлює орієнтовний перелік істотних
умов договору застави. Так, у договорі застави визначаються
суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого зас
тавою, подається опис предмета застави, а також визначаються
інші умови, погоджені сторонами договору.
Договір застави підлягає укладенню у письмовій формі. Якщо предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна (іпотека) підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених ст. 4 Закону України від 5 червня 2003 р. «Про іпотеку».