Згідно зі ст. 1 Закону України від 11 травня 2004 р. «Про третейські суди» третейським судом є недержавний незалежний орган, шо утворюється за угодою або відповідним рішенням за-
інтересованих фізичних та (або) юридичних осіб для вирішення спорів, шо виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Юридичні та (або) фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Також спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Третейські суди можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:
1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-
правових актів;
2) справ у спорах, шо виникаютьмри укладенні,зміні, ро
зірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із
задоволенням державних потреб;
3) справ, пов'язаних з державною таємницею;
4)справ у спорах, що виникають11 сімейних правовідносин,
крім справ у спорах, що виникають11 шлюбних контрактів (до
говорів);
5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи
визнання його банкрутом;
6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади,
орган місцевого самоврядування, державна установа чи органі
зація, казенне підприємство;
7) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирі
шенню виключно сулами загальної юрисдикції або Конститу
ційним Судом України.
8) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом
України.
Сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення третейського суду.
Специфічним різновидом третейського розгляду спорів, що виникають у сфері міжнародної торгівлі, є міжнародний комер-
цііїний арбітраж. Цей інститут врегульований не Законом «Про третейські сули», а Законом України від 24 лютого 1994 р. «Про міжнародний комерційний арбітраж».
До міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися:
— спори з договірних та інших цивільно-правових відносин,
що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших
ви.іін міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне під
приємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном;
— спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжна
родних об'єднань та організацій, створених на території Украї
ни, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з
іншими суб'єктами права України.
Третейський сул вирішує спір згідно з тими нормами права, які сторони обрали як такі, що застосовуються до суті спору. Якщо в ньому не висловлено іншого наміру, будь-яке положення права або системи права будь-якої держави мас тлумачитись як таке, що безпосередньо відсилає до матеріальногоправа цієї держави, а не до її колізійних норм І! разіиідсутності якої-небудь вказівки сторін третейський суд застосовує право, ви-(начене згідно з колізійниминормами, які пін вважає застосовними
Арбітражне рішення незалежновід того, в якій країні воно було винесено, визнаєтьсяобов'язковим і виконуєтьсяпри поданні до компетентного суду письмового клопотання.