Правотворчість— це форма владної діяльності народу

1.Правотворчість— це форма владної діяльності народу, органів держави, посадових осіб та місцевого самоврядування, що спрямована на створення нормативно-правових актів, за допомогою яких у чину правову систему запроваджуються, змінюються чи скасовуються норми права.Правотворчий процес — система взаємозалежних процедур (стадій) при ухваленні, зміні як законів, так і підзаконнихактів. Стадіїправотворчогопроцесу, у свою чергу, можуть бути розби­ті на ряд етапів.

Зміст і значення правотворчості полягає в тому, щоб вибрати такий варіант регулювання, юридичної регламентації, який би повною мірою відповідав поставленій меті. При цьому слід враховувати закономірності розвитку суспільства, сприятливі об'єктивні і суб'єктивні умови для прийняття нормативного акту, а також вибір оптимальної правової форми владного рішення (закон, указ, постанова, статут, регламент тощо).

Правотворчість характеризується такими ознаками:

1) є, переважно, діяльністю держави;2) має організаційнуспрямованість;3) відображається в утворенні нормативно-правових актів, що містять норми права чи скасовують, змінюють їх;4) суворо регламентується правовими нормами.

Законодавчий процес, як порядок діяльності, є більш складним явищем і вимагає більш детального вивчення. Законодавчий процесс має сво їстадії. Можна виділити чотири основні стадії цього процесу:
1) законодавча ініціатива, тобто внесення законопроекту чи законопропозиції; 2) розгляд законопроекту в парламентських палатах і комітетах (комісіях);3) прийняття закону;
4) санкціонування, промульгація й опублікування закону; цю стадію іноді розділяють на санкціонування (підписання) главою держави і промульгацію з офіційним опублікуванням.

Законодавчий проце спереважною більшістю авторів визначається як суто парламентська процедура, спрямована на запровадження, зміну, прийняття та скасуваннязаконів, яка розпочинається з моменту офіційної реєстрації законопроекту, охоплює його проходження та прийняття парламентом і завершується підписанням і офіційним оприлюдненням закону.

На відміну від законодавчого законотворчий процес не вичерпується лише процессом подання, розгляду законопроектів і прийняття законів.Він також охоплює діяльність, пов’язану зі встановленням тих чи інших правовідносин, обговоренням законопроектів громадськістю, оцінкою ефективності чинних законів тощо. Тож законотворчий процесс на відміну відз аконодавчого охоплює комплекс дій суб’єктів законотворення, які передують офіційній реєстрації законопроекту в парламенті.

Законотворчий процесс відрізняється від законодавчого також за суб’єктним складом: коло його суб’єктів є значно ширшим. Наприклад, до суб’єктів законодавчого процесу не належать громадські організації, які брали участь у розробці проекту до його реєстрації в парламенті.

Законотворчий процесс відрізняється від законодавчого й за ступенем юридичної регламентації. Адже останній являє собою чітко регламентовану Конституцією, законами, Регламентом Верховної Ради та іншими нормативно-правовими актами процедуру, за межі якої не може вийти жоден суб’єкт цього процесу. Тим часом законотворчий процесс надає суб’єктам свободу дій на окремих етапах законотворення, особливо на стадіях, що передують офіційному законотворенню (до моменту офіційної реєстрації в парламенті).

Отже, законотворчий процесс порівняно із законодавчим є ширшим поняттям і відрізняється від нього за кількістю стадій, суб’єктним складом і ступенем юридичної регламентації. У свою чергу, законодавчий процесс слід розглядати як офіційну частину законотворчого, суб’єктний склад і стадії якого чітко визначені законодавством.

2.Кодекс законів про працюУкраїнивизначає трудовий договір як угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою (далі – роботодавець чи власник або уповноважений ним орган), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням роботодавця про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи(ст. 24 КЗпП)

Трудовий договір можуть укладати особи, яким виповнилося 16 років. Як виняток, за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, трудовий договір можуть укладати особи, що досягли 15 років. Законодавство допускає також, що за згодою одного з батьків, у вільний від навчання час на роботу можуть прийматися учні після досягнення ними 14-річного віку.

У залежностівід строку, на який укладено трудовийдоговір, він може бути:- безстроковим;

- укладеним на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;- укладеним на час виконання певної роботи.

Трудовий договір може бути укладений в усній або письмовій формі.
Додержання письмової форми є обов’язковим у таких випадках:

- при організованому наборі робітників;

- з приводу роботи в районах з особливими природними географічними та геологічними умовами праці;- при укладенні трудового договору з неповнолітніми;- при укладенні контракту;

- у випадках, коли працівник наполягає на письмовій формі договору;

- при укладенні трудового договору з фізичною особою;

- в інших, передбачених законодавством, випадках.

При укладенні трудового договоругромадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством,- також документ про освіту, про стан здоров’я тощо. Але при укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які вступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, прописку та документи, подання яких не передбачено законодавством.

Під час укладення трудового договорузабороняється вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, прописку та документи, подання яких не передбачено законодавством. Роботодавець під час укладення трудового договорузобов’язаний ознайомити працівника з колективним договором, правилами внутрішнього трудовогорозпорядку та іншими локальними нормативно-правовими актами, які регулюють його працю.
Укладенню трудового договору у випадках, передбачених законодавством, повинен передувати обов’язковий медичний огляд, зокрема неповнолітніх, працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному відборі. Із метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, під час укладення трудового договоруможе бути обумовлено угодою сторін випробування, яке повинно бути зазначено в наказі (розпорядженні) про прийняття його на роботу.

Випробування при прийняттіна роботу.

Стаття 27.Строк випробування при прийнятті на роботу Строк випробування при прийнятті на роботу, якщоінше не встановленозаконодавствомУкраїни, не… Стаття 28. Результати випробування при прийнятті на роботу Коли строк…  

Поняття і форми реалізації права

Реалізувати нормативні розпорядження, що містяться в законах та інших нормативно-правових актах, означає втілити в життя — у суспільні відносини,… Поняття реалізації права охоплює декілька способів і форм впливу на поведінку… Реалізаціязагальних установлень— цевтілення в життя загальних установлень, які містяться в преамбулах законів,…

Трудова дисципліна. Заохочення та стягнення

Трудова дисципліна — це сукупність, правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок і встановлюють трудові права та обов'язки сторін трудового договору, а також за­охочення за успіхи в роботі та відповідальність за умисне невиконання трудових обов'язків.

Забезпечення трудової дисциплiни

Трудова дисциплiна на пiдприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхiдних органiзацiйних та економiчних умов для нормальної високо продуктивної роботи, свiдомим ставленням до працi, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

У трудових колективах створюється обстановка нетерпимостi до порушень трудової дисциплiни, суворої товариської вимогливостi до працiвникiв, якi несумлінно виконують трудовi обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхiдних випадках заходи дисциплiнарного i громадського впливу. Головним змістом трудової дисципліни є не лише виконання правових норм у галузі праці, а й свідоме та творче ставлення до виконуваної роботи, забезпе­чення високої якості в роботі, раціональне викори­стання робочого часу, прагнення до співробітництва та взаємоповаги.

Заохочення

Заохочення оголошуються наказом (розпорядженням) власника і заносяться в трудову книжку працівника. Надзвичайно важливе місце в забезпеченні дисципліни праці належить оцінці… Заохочення за видами поділяються на моральні й матеріальні, на індивідуальні та колективні. До моральних відносяться…

Стягнення

Стаття 147. Стягнення за порушення трудової дисципліни

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

1. Одним із засобів боротьби з неправомірною поведінкою працівників, що допустили порушення трудової дисципліни, можуть бути заходи правового впливу у вигляді притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків, що проявились в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

До таких порушень зокрема належать:

а) відсутність працівника без поважних причин на роботі протягом трьох і більше годин робочого дня, передоручення виконання особистої роботи іншій особі, перебування його не на своєму робочому місці без поважних причин;

б) відмова працівника без поважних причин від виконання змінених в установленому порядку нових норм праці. Відмова від продовження роботи у зв'язку із змінами суттєвих умов праці (частина третя ст. 32 КЗпПУкраїни) не є порушенням трудової дисципліни, а є підставою для звільнення у відповідностііз п. 6 ст. 36 КЗпПУкраїни;

в) відмова або ухилення без поважних причин від медичного огляду працівника, для якого він є обов'язковим, а також ухилення працівника від навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони та в інших випадках, передбачених законодавством.

2.Дисциплінарне стягнення — передбачений в нормативно-правовому акті захід примусового впливу, що застосовується органом, якому надано право прийняття на роботу данного працівника відповідно до його компетенції, за вчинений дисциплінарний проступок. Слід мати на увазі, що власник підприємства чи уповноважений власником орган не вправі змінювати на свій власний розсуд заходи дисциплінарного стягнення.

Коментована стаття передбачає два заходи стягнення за порушення трудової дисципліни: догану і звільнення. Стаття не потребує застосування заходів стягнення в тій послідовності, що встановлені в ній. Вибір власником або уповноваженим ним органом відповідного виду стягнення залежить від тяжкості вчиненого проступку, обставин, за яких його вчинено, заподіяної шкоди.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано тільки одне дисциплінарне стягнення. Але притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості його відповідальності за іншими видами юридичної відповідальності: кримінальної, адміністративної, матеріальної (ч. З ст. 130 КЗпП). Крім цих видів юридичної відповідальності до працівника можуть бути одночасно застосовані й передбачені законом негативні заходи впливу: позбавлення премії, винагороди за наслідками роботипідприємства за рік тощо.Дисциплінарні стягнення до трудової книжки не заносяться. Ця заборона не поширюється на випадки звільнення за порушення трудової дисципліни, оскількице становить припинення трудових відносин між сторонами, і в цьому випадку відповідно до законодавства про працю до трудової книжки записи про причини звільнення мають робитися у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю і пункт закону.

Дисциплінарне стягнення може бути знято до закінчення одного року, якщо працівник проявив себе позитивно, не допустив нового порушення трудової дисципліни. По закінченні одного року з дня накладення дисциплінарного стягнення, якщо працівник не буде підданий новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Крім заходів дисциплінарного стягнення до працівника власником або уповноваженим ним органом можуть застосовуватися заходи впливу. До таких заходів відноситься позбавлення працівника премії або зниження її розміру, якщо премія є системою оплати праці; винагороди за загальні результати роботи підприємства за господарський рік; перенесення черги на одержання житла, перенесення часу надання щорічної відпустки тощо.

Власник або уповноважений ним орган має право замість накладення дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового коллективу або його органу.

 

Поняття та види відпочинку. Види відпусток та порядок їх надання

Законодавство розрізняє такі види відпочинку: - перерви в робочому дні для відпочинку і харчування;- щоденний відпочинок… - щотижневі дні відпочинку;- святкові і неробочі дні;- щорічні і додаткові відпустки.

Відпустки: поняття, види та порядок надання

Відповідно до статей 2 та 6 Закону України "Про відпустки" право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових… Право на відпустки забезпечується: - гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної…

Поняття та принципи Конституційного ладу

Конституційний лад України – це система суспільнихвідносин, передбачених і гарантованихКонституцією і законами України, прийнятими на їїоснові і відповіднодонеї.

Принципи конституційного ладу України Оскільки конституційний лад України включає цілісну систему основних політико-правових, економічних та суспільних відносин, які виникають у суспільстві, в його закріпленні беруть участь усі галузі національного права України, проте провідне місце серед них належить нормам Конституції, оскільки вона є нормативним актом вищої юридичної сили і базою галузевого законодавства.

Тому серед конституційних норм головну роль відіграють норми, що закріплюють загальні засади конституційного ладу, в яких закладено основні принципи української конституційної держави, що відображають її сутність.

Основні принципи конституційного ладу України:

ü принцип верховенства життя людини, згідно з яким, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою актуальною цінністю (ч. 1 ст. 3 Конституції України);

ü принцип народного суверенітету, згідно з яким народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом державної влади (ст. 5 Конституції);

ü принцип унітарності – визначення форми Української держави як унітарної, суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави з республіканською формою правління (статті 1, 2 та 5 Конституції України);

ü принцип здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6 Конституції України);

ü принцип визнання і гарантування місцевого самоврядування (ст. 7 Конституції України);

ü принцип верховенства права, згідно з яким закріплюється загальна підпорядкованість праву, пряма дія і безпосереднє застосування норм Конституції (статті 8 і 19 Конституції України);

ü принцип визнання і гарантування основ громадянського суспільства, його саморозвитку, свободи його інститутів (статті 11, 13 та 14 Конституції України);

ü принцип, згідно з яким суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, заборони цензури, свободи політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України (ст. 15 Конституції України);

ü принцип визнання української мови державною (ст. 10 Конституції України);

ü визнання плюралізму форм власності і гарантування захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки (ст. 13 Конституції України);

ü принцип, згідно з яким норми міжнародного права, за умови згоди на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, становлять частину національного законодавства (ст. 9 Конституції України);

ü визначення основних функцій держави: захисту суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноправності України, оборона держави, здійснення зовнішньополітичної діяльності (статті 16, 17 та 18 Конституції України);

ü принцип, згідно з яким правовий порядок в Україні здійснюється на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

В свою чергу можна виділити ще багато принципів конституційного ладу України, окрім основних вищевказаних, наприклад:принцип захисту прав усіх суб'єктів права власності (ст. 13 Конституції України); непорушності права приватної власності (ст. 41 Конституції України); неприпустимості використання Збройних Сил України, інших військових формувань для обмеження кран і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності (ст. 17 Конституції України); територіальної автономії окремих адміністративно-територіальних одиниць тощо (статті 133, 134 Конституції України).

 

Основні теорії походження держави

Теологічна теорія (Фома Аквінський) ґрунтується на ідеї божественного створення держави з метою реалізації загального блага. Вона обґрунтовує… Договірна (природно-нравова) теорія (Г. Ґроцій, Б.Спіноза, Т.Гоббс, Дж.Локк,… Органічна теорія (Г.Спенсер) ототожнює процес виникнення і функціонування держави з біологічним організмом. Уявлення…

Поняття, види виборів та їх соціальна функція

Безпосередня демократія - це форма прямого народовладдя, що пов'язана зі здійсненням прямого волевиявлення народу України, територіальної громади чи… Форми безпосередньої демократії - це способи здійснення влади народом України… Формами прямої демократії є:

Поняття, види, ознаки, структура Правопорушення

Правопорушення- це відступ окремої людини чи юридич­ної особи від виконання вимог, викладених в юридичних нормах, переважно - це невиконання певних… Структура правопорушення: Об'єкт правопорушення - це певні матеріальні блага або соціальна цінність (здоров'я, майно, честь, гідність), на…

Практичний курс правознавства

Це потребує посилення практичної спрямованості навчання правознавства, насамперед запровадження для старших підлітків спеціального практичного… Основні риси практичного курсу правознавства для учнів полягають у тому, що… - виходить із змісту правознавства, передбаченого Державним стандартом освіти (галузь «Суспільствознавство») й…

Структура курсу і навчальної програми

За навчальним планом загальна кількість годин на курс — 35, 1 година на тиждень. Програма визначає години на вивчення кожного з розділів, а також… Під час оцінювання навчальних досягнень із правознавства враховується: - рівень оволодіння знаннями про систему об’єктивно існуючих державно-правових реалій;

Зміст програми

Зміст курсу є доступним для учнів й розрахований на засвоєння його кожною дитиною. Зрозуміло, що правові знання дев’ятикласників не можуть і не повинні бути систематичними і залишаються на рівні елементарних правових уявлень та основних понять. Так само і розвиток умінь учнів знахо-диться на початковому рівні їх формування. Основним завданням учителя є надати цим знанням і умінням практичної спрямованості, побачити їх відбиток у позитивних проявах правомірної поведінки учнів та їх оцінних судженнях і оцінках.

Практичний курс правознавства як шкільний предмет передбачає певні особливості організації навчально-виховного процесу насамперед обов’язкове систематичне (на кожному уроці) використання інтерактивних методів навчання: мозкового штурму, дискусії, взаємонавчання в малих групах, парах, імітації спрощених судових слухань, ажурної пилки, рольових ігор тощо. Безумовно актуальними є також активні методи: бесіда, тестування, моде-лювання та розв’язування ситуацій, виконання творчих пізнавальних завдань, аналіз публіцистичних і художніх текстів, цікавих фактів з історії та сьогодення.Передбачається вихід за межі уроку шляхом реалізації проектної діяльності в індивідуально-груповій формі, екскурсій, участі в шкільному самоврядуванні, самооцінці школи, соціологічних дослідженнях і т.п.

У контексті інтерактивного навчання правові знання, уміння, ставлення учнів набувають іншої форми, ніж у традиційному. З одного боку, вони є певною інформацією про навколишній світ, яку учень отримує не у вигляді вже готової системи від педагога, а в процесі власної активності. З іншого боку, учень у процесі взаємодії на уроці з іншими учнями та вчителем опановує системою апробованих способів діяльності стосовно себе, соціуму, світу вза-галі, засвоює різні механізми пошуку та застосування знань, має можливість безпосередньо під час навчання апробувати нові моделі поведінки і діяльності. Тому зміст освіти, опрацьований учнем таким чином, є одночасно й істру-ментом для його самовдосконалення і розвитку як інтелектуального, так і особистісного.

Пізнавальна діяльність учнів на уроках з курсу правознавства має включати: пошук, первинний аналіз і застосування правової інформації; аналіз окремих положень нормативних правових актів; груповий і індивідуальний аналіз правових ситуацій; формулювання і аргументацію учнем власної точки зору з посиланням на норми права; застосування набутих знань для визначення відповідного закону способу поведінки і порядку дій в конкретних ситуаціях, визначення процедури звернення до відповідних органів й установ по кваліфіковану юридичну допомогу.

Програма не містить великого обсягу матеріалу, залишаючи вчителеві час для використання різноманітних методів і високої активності кожного учня. Це має бути передбачено і при складанні навчально-методичного комплексу до курсу.

 

22. Форма організації навчання — спосіб організації навчальної діяльності, який регулюється певним, наперед визначеним розпорядком; зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у визначеному порядку і в певному режимі.

Форми організації навчання класифікуються за різними критеріями:

1) за кількістю учнів - індивідуальні форми навчання, мікрогрупові, групові, колективні, масові форми навчання;

2) за місцем навчання - шкільні форми: урок, робота в майстерні, на пришкільній дослідній ділянці, в лабораторії тощо; позашкільні форми: екскурсія, домашня самостійна робота, заняття на підприємстві;

3) за часом навчання - урочні і позаурочні: факультативи, предметні гуртки, вікторини, конкурси, олімпіади, предметні вечори та інші;

4) за дидактичною метою - форми теоретичного навчання (лекція, факультатив, гурток, конференція ), комбінованого, або змішаного навчання(урок, семінар, домашня робота, консультація), практичного (практикуми) і трудового навчання (праця в майстернях, у спеціальних класах, на пришкільних ділянках тощо); за тривалістю часу навчання - класичний урок (45 хв.), спарені заняття (90 хв.), спарені скорочені заняття (70 хв.), а також уроки "без дзвінків".

24.Юридична (ретроспективна) відповідальність — це юридичний обов'язок правопорушника зазнати примусового позбавлення його певних соціальних благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистих), які належали йому до факту правопорушення.

Здійснення правопорушень тягне за собою юридичну відповідальність у виглядів життя заходів державного примусу каральної спрямованості, зазнавання правопорушником втрат особистого, організаційного чи матеріального характеру.

В юридичній науці є двох аспектне розуміння юридичної відповідальності:

• позитивна (перспективна абозаохочувальна) відповідальність — передбачає заохочення за виконання корисних для суспільства і держави варіантів поведінки;

• негативна (ретроспективна абоохоронна) відповідальність — передбачає покарання за правопорушення.

Ознаки юридичної відповідальності:

• це один з видів державного примусу у формах каральних і правовідновлювальних заходів;

• це негативна реакція держави на правопорушення та суб'єкта, винного в його вчиненні;

• виникає тільки за наявності правопорушення;

• здійснюється лише за умови встановлення складу правопорушення;

• має зовнішній характер;

• здійснюється компетентним органом відповідно до закону та при дотриманні певного процедурно-процесуального порядку та форм;

• виражається в обов'язку особи (правопорушника) зазнати певних втрат особистого" організаційного чи матеріального характеру.

Залежно від видів правопорушень розрізняють і види юридичної відповідальності:

• кримінальна відповідальність — полягає в застосуванні виду й міри кримінального покарання до винної у вчиненні злочину фізичної особи;

• адміністративна відповідальність — полягає в накладенні на винних фізичних осіб (в окремих випадках — юридичних осіб), які порушили правила поведінки, щодіють у сфері державного управління та інших урегульованих адміністративним законодавством сферах, адміністративних стягнень (штраф, втрати спеціальних прав, попередження та ін);

• цивільно-правова відповідальність — полягає в накладенні цивільно-правових стягнень (неустойки, штрафу, пені, відшкодування збитків) на фізичну чи юридичну особу за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, або за заподіяння поза договірної майнової шкоди, а також за порушення деяких особистих немайнових прав (честь, гідність, ділова репутація);

• дисциплінарна відповідальність — здійснюється у формі накладення адміністрацією підприємств, установ, організацій дисциплінарних стягнень внаслідок порушення дисципліни. Розрізняють види дисциплінарної відповідальності: трудову, військову, службову, навчальну та ін.;

• матеріальна відповідальність — різновид юридичної відповідальності працівника за майнову (матеріальну) шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків;

• конституційна відповідальність — особливий вид юридичної відповідальності, що має складний політико-правовий характер, настає за вчинення конституційного правопорушення та знаходить свій вияв у передбачених конституційно-правовими нормами особливих несприятливих наслідках для суб'єкта конституційного делікту.

 

Поняття виборчої системи в Україні

Виборчий процес— встановлена законодавством процедура, порядок організації і проведення виборів, один із елементів виборчої системи –Передбачає… Суб'єктами виборчого процессу визнаються особи, органи та організації,… • виборці;

Правовідносини поняття , ознаки , види та структура

Отже, метою правових відносин є врегулювання та впорядку­вання певних суспільних відносин, які існуютьміж людьми і їхніми організаціями. Правовівідносини —це врегульовані нормами права сус­пільні зв'язки між… З цього визначення можна виділити основні ознаки правовід­носин:

Стаття 36. Пiдстави припинення трудового договору

— угода сторін; — закінчення терміну (п. 2 і 3 ст. 23 КЗпПУкраїни), крім випадків, коли… — призов або вступ працівника на військову службу, на­правлення на альтернативну (невійськову) службу;

Види.

По суб'єктах - індивідуальне, групове, суспільне. Жоден із цих видів правосвідомості не існує сам по собі, обособленно від інших. За рівнем глибини відбиття правової дійсності - повсякденне (емпіричне), наукове (теоретичне), професійне.

Повсякденна правосвідомість – це правосвідомість не юристів. Воно складається стихійно як результат осмислення людьми свого життєвого юридичного «досвіду», оцінки фактів, що ставляться до правової дійсності, з погляду здорового глузду.

Наукова правосвідомість – це правосвідомість вчених-юристів. Воно складається на основі цілеспрямованих досліджень, застосування спеціальних методів пізнання, що припускають установлення істини в результаті систематизації, узагальнення накопичених, неспотворених фактів, що ставляться до правової дійсності. За требувана наукова правосвідомість реалізується в правотворчестве, служить удосконалюванню юридичної практики.

Професійна правосвідомість – це правосвідомість юристів-практиків, що одержали юридичне утворення, що припускає володіння систематизованими знаннями, уміннями й навичками, необхідними для успішного виконання роботи як юрисконсульт, адвоката, дознавателя, слідчого, судді, прокурора й т.д. Професійна правосвідомість юристів-практиків, що застосовують право, знаходить своє вираження в процесі рішення ними юридичних справ.

 

Поняття та види референдумів

Справді, за своєюсуттю референдум, як і інші форминародовладдя – вибори, народне обговорення і опитування, є правом реальної суверенної і верховної… За територіальною ознакою референдуми поділяються на: 1) всеукраїнський;

Види референдумів

Обов'язковий референдум - це референдум, проведення якого є обов'язковим для вирішенн явизначених Конституцією проблем. Відповідно до ст. 73… Ініціатива щодо проведення референдуму визнається народною, а значить,…  

Нормативно-правовий акт

Нормативні акти є різновидом юридичнихактів. До найбільш по­ширених видів юридичних актів поряд з нормативними відносять та­кож: акти застосування… обов'язкових платежів»); акти реаліза­ції прав і обов 'язків (акти-документи,… Основні ознаки нормативного акту:

Право власності на землю в Україні

Стаття 78. Зміст права власності на землю Земел.кодекс

1. Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

2. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

3. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

4. Особам (їхспадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України), земельні ділянки не повертаються.

Загальні, найбільш важливі положення, що стосуються регулювання відносин власності на землю, відображені в Конституції України. Конституція гарантує право власності на землю, яке насувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповіднодо закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності на землю, які є рівними перед законом.

Основним повноваженням власника є володіння землею, яке створює необхідні юридичні передумови для здійснення двох інших повноважень - користування та розпорядження. Володіти землею може і не власник. але тільки відповідно до закону. Володіння землею здійснюється шляхом перенесення на місцевість проектів земле устрою з закріпленням меж земельної ділянки в натурі.

Право користування землею – це закріплена законом можливість господарської експлуатації землі і використання її корисних властивостей. Право користування тісно пов'язане з правомочністю володіння.
Право розпоряджатися землею – це встановлена законом можливість визначати юридичну частку земельної ділянки (право продавати земельну ділянку, дарувати її і т.п.).Найбільш поширеним об'єктом права власності на землю є земельна ділянка – частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в ЇЇ межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Земельний кодекс України визначає і суб'єктів права власності - осіб, яким земельні ділянки можуть належати на правах власності. Ними є:а) громадяни та юридичні особи - на земліприватноївласності;
б) територіальнігромади, якіреалізуютьце право безпосередньо (через місцевіреферендуми) або через органи місцевого самоврядування (місцеві ради) - на землі комунальної власності;
в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Земельний кодекс Українизакріплює три форми власності на землю:приватну, комунальну і державну. Суб'єкти різних форм власності на землю є рівноправними.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни,іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної та комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, які раніше були надані їм у користування;г) прийняття спадщини;г) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Особливістю права приватної власності на землю громадян України є те, що вони мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок у власність тільки для конкретних цілей і не більше визначених законом розмірів, зокрема:

а) для ведення фермерського господарства;б) для ведення особистого селянського господарства – не більше 2-х гектарів; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;г) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;г) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;д) для будівництваіндивідуальнихгаражів - не більше 0,01- гектара.

Для вказаних цілей і не більше зазначених розмірів земельні ділянки громадянам України передаються безоплатно.Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності тільки на землі несільськогосподарського призначення у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні, а також за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.
Землі сільськогосподарського призначення, отримані у спадщину іноземними громадянами та іноземними юридичними особами, протягом року підлягають відчуженню.Право комунальної власності на землю як окрема форма власності Земельним кодексом України закріплена вперше. Її суб'єктами є територіальні громади сіл, селищ, міст (жителі відповідного населеного пункту).У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. Земельний кодекс визначає перелік земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, зокрема, землі загального користування населених пунктів, землі під залізницями, автомобільними дорогами, під об'єктами природно-заповідного фонду та інші.

Територіальні громади сіл, селищ, міст реалізують своє право власності на землі через відповідні органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські ради. Вони набувають землю у комунальну власність у разі передачіїм земель державної власності; примусового відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності; прийняття спадщини; придбання за цивільно-правовими угодами.
Право державної власності на землі набувається і реалізується державою в особі органів державної виконавчої влади – Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, районних державних адміністрацій.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель приватної та комунальної власності.

Держава набуває права власності на землю у разі;а) відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;б) придбання за цивільно-правовими угодами;в) прийняття спадщини;г) передачі у власність держави земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами;г)конфіскації земельної ділянки.

У виняткових випадках і іноземні держави можуть набувати у власність земельні ділянки для розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв та інших, прирівняних до них, організацій. Правовий режим таких земель визначається міжнародними договорами. Право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації.Право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Проблемні ситуації та юридичні завдання, як засіб оптимізації навчально-виховного процесу з правознавства

Оптимізація процесу навчання – управління навчанням на основі всебічного врахування його закономірностей, принципів, сучасних форм і методів,… До критеріїв оптимізації процесу навчання належать: – ефективність процесу навчання (результат успішності навчання, вихованості і розвитку учнів);

Інтенсифікація навчально-виховного процесу

Це, зокрема: організація навчального процесу на науковій основі з погляду розуміння сутності навчання, його рушійних сил, логіки навчального… – забезпечення високого рівня психолого-педагогічної підготовки… – оптимізація змісту навчального матеріалу з погляду вікових та індивідуальних можливостей студентів;

Організація перевірки та оцінювання юридичних компетентностей учнів в школі

Основними компетенціями, яких потребує сучасне життя, є: а) соціальні — здатність брати на себе відповідальність, брати участь у… б) полікультурні — пов´язані з життям у полікультурному суспільстві, передбачають розуміння несхожості людей,…

Система права: поняття,основні риси, елементи. Характеристика основних галузей права

Іншими словами, система права – це впорядкована безліч всіх діючих юридичних норм даної держави. Системність массиву всіх діючих норм права… Ознаки (риси) системи права:1. Обумовленість реально існуючою системою…

Основним елементом системи права є галузь права.

Гапузь права– це сукупність правових норм, що становлять самостійну частину системи права та регулюють якісно однорідну сферу суспільних відносин своїм особливим методом.

Складовими методу правового регулювання є:1) характер взаємозв'язків суб'єктів, тобто відносини рівності (координації) чи підлеглості (субординації) між ними;2) способи правового регулювання (заборона, дозвіл, зобов'язання, заохочення); 3) юридичні наслідки у вигляді виникнення, зміни або припиненняпевних прав і обов'язків учасників врегульованих нормами права суспільних відносин.

Характеристика основнихгалузей права України

Трудове право — система норм, що регулюють трудові відносини між роботодавцем і працівником, визначають основні трудові права і обов'язки… Сімейне право — система норм, що регулюють відносини у галузі шлюбу і сім'ї, а…  

Поняття та види принципів права

Принципи права впливають на весь процесс підготовки нормативно-правових актів, їх видання, встановлення гарантій дотримання правових вимог. Вони є… Від рівня їх дотримання залежить стабільність та ефективність правової… Принципи права об'єктивно зумовлені економічним, соціальним, політичним ладом суспільства, що існує в певній країні,…

Верховна Рада України. Законодавча функція

Верхо́внаРа́даУкраї́ни (ВРУ) — єдиний законодавчий орган державної влади України, який має колегіальну будову і складається з чотирьохсот п'ятдесяти народних депутатів України, обраних строком на п'ять років на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади, що уповноважений приймати закони.

Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій.

Повноваження народних депутатів України визначаються Конституцією та законами України. Народні депутати України можуть добровільно об'єднуватися у фракції за умови, що до складу кожної з них входить не менш як 15 депутатів.

Законодавча функція верховної ради україни

Проект закону проходить певні стадії, із сукупності яких складається законодавча процедура. Це такі стадії:— розробка, внесення і відкликання… Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує… Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її…

Загально теоретична характеристика джерел і форм права Поняття джерела права

Джерела права - це образ вираження і зміцнення правових норм, надання їм юридичного значення. Прийнято виділяти:1) джерело права в матеріальному змісті; 2) джерело права в… Під джерелом права в ідеальному змісті розуміють правову свідомість. Види форм праваПісля розгляду термінологічного…

Характеристика форм права

Природа правового звичаю характеризується такими особливостями. Він, як правило, носить локальний характер, тобто застосовується в рамках порівняно… Норми правового звичаю часто виражаються в прислів'ях, приказках, афоризмах. … "Не слід думати, що правові звичаї - архаїчне явище, яке втратило в даний час усяке значення", Як свідчать…

Загальна характеристика державних органів влади

 

Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Проте буде перебільшенням робити висновок про якесь цілком самостійне, а тим більше – автономне існування, зокрема виконавчої влади, щодо інших гілок влади. Адже державна влада як здатність держави приймати обов’язко вірішення та домагатися їх виконання – явище цілісне.Поділяється не сама влада, а функціонально-структурний механізм їїз дійснення. Поділ влади означає в одному випадку виділення основних функціональних видів діяльності держави – законотворення, правозастосування і правосуддя, а в іншому – організаційний устрій держави як сукупність різних видів державних органів – законодавчих,виконавчих і судових – з притаманною їм компетенцією – сукупністю державно-владних повноважень. Інакше кажучи, державна влада за змістом єдина, конституційний поділ влади є теоретичною константою, яка дає змогу певним чином будувати державний механізм та організовувати його функціонування. Тому зміст принципу поділу влади доцільно тлумачити як визнання того факту, що державна влада реалізується через певні види державних органів. Між ними розподілені повноваження таким чином, що вони є самостійними в реалізації своєї компетенції у встановлених Конституцією межах і взаємодіють між собою за допомогою певних важелів взаємного«стримування» та «противаг».

Державний орган – це одна особа або організована группа осіб, спеціально призначені для реалізації державної влади в передбачених законом випадках. До числа державних органів ставляться, наприклад, суд,президент, парламент і т.д.Основні ознаки державних органів:а) створюються й функціонують у відповідності й на основі норм права;б) відносна структурна й функціональна відособленість у механізмі держави по ознаці їхньої спеціалізації; в) функціональна взаємодія один з одним у процесі реалізації кожним

Своїх повноважень, обов'язків.Серед державних органів розрізняють: а) єдино начальні;б) колегіальні;в) органи законодавчої, виконавчої, судової влади й ін.

 

 

44.Конституційно-правовий статус людини і громадянина – це встановлена конституцією та іншими законами система юридичних параметрів, яка визначає фактичне становище людини і громадянина у суспільстві на конкретному етапі суспільно-політичного розвитку держави.

Єдиної точки зору щодо складових цього поняття немає.

Однак найоптимальнішим, на наш погляд, є підхід російського дослідника В. В. Невинського, який до елементів конституційно-правового статусу людини і громадянина відносить:

1) права, свободи і обов'язки як основи конституційного статусу особи;

2) громадянство, правосуб'єктність, юридичні гарантії як умови реалізації прав, свобод та обов'язків;

3) принципи правового статусу особи як вихідні засади, що інтегрують у собі нормативний зміст прав, свобод та обов'язків особи, а також умови їх реалізації.

Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні грунтується на таких принципах.

1. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека – найвища соціальна цінність (ст. З КонституціїУкраїни).

2. Конституційний принцип рівноправ'я, який передбачає:

- рівність громадян перед законом (частини 1,2 ст. 24 КонституціїУкраїни), яка полягає в тому, що стосовно кожної особи закону належить мати однакову силу впливу. Іншими словами, закон не повинен зважати на існуючі індивідуальні відмінності між людьми;- рівність прав жінки і чоловіка (ч. З ст. 24 Конституції України). На розвиток регламентування цього аспекту принципу рівноправ'я було прийнято Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" від 08.09.2005 р. (набув чинності з 01.01.2006 р.)1;- рівний доступ громадян до публічних посад (ч. 2 ст. 38 Конституції України);- рівність у галузі політичних прав (статті 38, 71 Конституції України);- рівність у виборі професії та роду трудової діяльності (ч. 2 ст. 43 Конституції України);- рівність прав і обов'язків у шлюбі та сім'ї кожного з подружжя (ч. 1 ст. 51 Конституції України) та рівність дітей незалежно від походження, а також незалежно від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним (ч. 1 ст. 52 Конституції України);- рівність перед судом (п. 2 ч. З ст. 129 КонституціїУкраїни), що означає рівний судовий захист прав та інтересів (причому у країнах з англосаксонською системою права цей принцип обумовлений ще й тим, що суд виступає не тільки правозастосовним, а й правотворчим органом).

 

Нестандартні уроки з правознавства в сучасній школі. Традиції та інновації в методиці правознавства

Урок-аукціон. На дошці написано список запитань, які підлягають «прода¬жу» на «аукціоні», і на які всі учні мають знати відповіді. Для проведення…  

Профільне навчання з правознавства

Вимоги до вчителя правознавства.

Майбутній вчитель правознавства повинен глибоко опанувати та усвідомити основи правового законодавства та акти правозастосування, вміти їх… Майбутній фахівець має бути готовим до участі у правовому вихованні молоді,… Фундаментом фахового зростання майбутнього вчителя правознавства є правова самоосвіта, яка здійснюється на основі…

Судові органи влади

Голова Верховного Суду обирається на посаду шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду.Вищий арбітражний суд є вищим судовим органом у… Повноваження Вищого арбітражного суду, а також арбітражного суду Автономної… Загальні суди відрізняються за інстанціями:— суд першої інстанції — суд, який розглядає будь-яку справу і вирішує ЇЇ…

Конституційний суд України : завдання та повноваження

Основна мета діяльності Конституційного Суду України - забезпечення конституційної законності і верховенства Конституції України.Завданнями… СуддяКонституційного Суду має право оприлюднювати свою власну думку з питань,… Конституційний Суд України приймає акти, що регламентують організацію його внутрішньої роботи. На цей час діє…

Громадянство України. Підстави набуття та припинення

Громадянами України є:1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежностіУкраїни (24.08.1991 р.) постійно проживали на… 9) внаслідок встановлення батьківства;10) за іншими підставами, передбаченими… Умовами прийняття до громадянства України є:

Поняття, ознаки, передумови виникнення та соціальна сутність держави.

Ознаками громадянського суспільства є: а) приватна власність, вільна праця, підприємництво; б) існування вільних політичних партій, громадських… У громадянському суспільстві повинна існувати правова держава, себто така, у… До основних ознак правової держави слід віднести такі: а) вона сприймається як об'єднаність, солідарність і…

Поняття, мета та види

Покарання є заходом примусу, що застосовується від Іменід ержави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч. 1 ст. 50 КК України). Ознаки покарання є: 1) покарання є заходом примусу; 2) покарання застосовується від імені держави; 3) покараня застосовується лише за вироком суду; 4) покарання застосовується тільки до особи, визнаної винною у вчиненні злочину; 5) покарання полягає в передбаченому законом позбавленні чи обмеженні прав і свобод засудженого.

Метою покарання є:а) кара за вчинений злочин; б) виправлення та перевиховування засуджених; в) запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Особа вважається не винуватою у вчиненні злочину і не може бути піддан акримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувачувальним вироком суду (ст. 62 Конституції України).

Стаття 51. Види покарань

1. До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані лише такі види покарань:1) штраф;2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;4) громадські роботи;5) виправні роботи;6) службові обмеження для військовослужбовців;7} конфіскація майна;8)арешт;9) обмеження волі;10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

11) позбавлення волі на певний строк;12) довічне позбавлення волі.

 

Особливості формування понятійного апарату при викладанні курсу Основи правознавства

Поняття, ознаки, виникнення та соціальна сутність держави

Серед основних ознак держави називають: 1. наявність політичної публічної влади. Політичний характер влади визначає… 2. наявність території, тобто частини земної кулі, в рамках якої населення перетворюється в громадян, і на яку…

Історичні передумови виникнення держави

У кожній з таких суспільних групп звичайно з’являються не тільки спільні загальні інтереси, а й окремі для кожного прошарку – специфічні. Ці… Тобто держава виступає формою організації суспільногожиття, системою… Виявлення причин виникнення держави багато в чому залежить від того, який соціальний інститут тлумачать як…

Права та обов’язки подружжя, батьків та дітей по утриманню

Права та обов'язки подружжя поділяються на немайнові та майнові. До немайнових належать: - право на материнство;- право на батьківство;- право пружини та чоловіка на… - право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток;- право дружини та чоловіка на зміну прізвища;

Основні закономірності, шляхи та причини виникнення права

Права та обов'язки подружжя поділяються на немайнові та майнові. До немайнових належать: - право на материнство;- право на батьківство;- право пружини та чоловіка на… - право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток;- право дружини та чоловіка на зміну прізвища;

Основні закономірності, причини та шляхи виникнення права

 

Поняття. Предмет та метод адміністративного права

Адміністративне право як галузь права – це галузь права (сукупністьправових норм), що регулює з метою реалізації завдань і функцій держави суспільні відносини управлінського характеру, які складаються у сфері виконавчої влади, внутрішньо-організаційній діяльності інших державних органів, а також у процесі здійснення громадськими організаціями, їх органами зовнішніх юридично-владних повноважень .

Предмет адміністративного права становить широкий комплекс суспільних відносин, щов иникають у зв'язку з реалізацією функцій державної виконавчої влади, змістом якої є управління суспільством.

Особливістю предмета адміністративного права виступає те, що ним є не сааме державне управління, а суспільні відносини, які у зв'язку з управлінням виникають. Саме це дає змогу віднести до предмета адміністративного права й не державні види управлінського впливу (наприклад, у сфері комерційної, підприємницької діяльності). Основне завдання адміністративного права – це правове регулювання організаційних, управлінських відносин у суспільстві (адміністративна діяльність) та правоохоронна діяльність держави .

Необхіднотакожзазначити, що предмет цієї науки постійно перебуває в динаміці, яка пов'язана з реформаційними процесами в державі.

Разом з тим необхідно вказати, що предмет адміністративного права як галузі права відрізняється від предмета адміністративне право як науки, яка являє собою систему наукових уявлень, знань і теоретичних положень про закономірності, що наявні в галузі адміністративного права.

Для адміністративного права характерні наступні методи правового регулювання:

· метод влади –підпорядкування абометод прямого розпорядництва- означає, що одна сторона управлінських відносин юридично владна, а друга – юридично підвладна(наприклад відносини між податковою адміністрацією і платниками податку);

· метод рекомендацій – рекомендації суб'єкта управління здобувають правову силу за умови прийняття її іншим учасником управління;

· метод узгодження - ним регулюються відносини між учасниками, що не знаходяться між собою в підпорядкуванні;

· метод рівності - означає, що суб’єкти, які знаходяться на одному рівні державного механізму, здійснюють спільні дії у формі адміністративного договору.

 

 

Пріорітетні напрямки державної політики щодо освіти

  Держава повинна забезпечувати: виховання особистості, яка усвідомлює свою…

Особливості правового навчання у початковій , основній та старшій школі

64.Іноваційні технології правового навчання школярів, їх завдання і особливості реалізації Система навчання – це цілеспрямована учні здобувають вміння і навички, у них…

Активне навчання на уроках правознавства

Метод «Знайомство» допомагає учителю встановити позитивний психологічний клімат на початку уроку. Обов’язкові правила для цієї вправи: діти стоять… «Метод релаксації» використовується, якщо вчитель помітив, що учні втомились.… Метод «Дерево цілей» - це совокупність цілей, які мають свою структуру. «Вершина дерева» - головна мета, «гілки…

Позакласна робота з правознавства в школі

Дублювання або продовження роботи, проведеної на уроці, зрозуміло, не зацікавить і не активізує учнів. Позакласна робота відрізняється від уроків… З другого боку, позакласна робота позитивно позначається на засвоєнні учнями…  

Методична компетентність вчителя правознавства

Ігрові технології навчання

Поняття та види соціальних норм

Залежно від способу їх утворення й забезпечення соціальні норми класифікують як: юридичні; моральні; корпоративні (громадських організацій,… Залежно від сфери соціальних відносин, що регулюються нормами, їх поділяють… Юридичні (правові) норми - загальнообов'язкові, формально визначені правила поведінки, що встановлені (санкціоновані)…

Обставини, що виключають злочинні діяння

У кримінальному праві виділені випадки, коли діяння мають оз­наки злочину, але через певні обставини позбавлені суспільної не­безпеки, тому не… До обставин, які виключаютьзлочинність діяння, належать: - необхідна оборона;

Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.

Не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувал аспе­ціальне завдання,беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяль­ності. Така особа підлягає кримінальній відповідальності лише завчинення у складі організованої групи чи злочинної організації особ­ливо тяжкого злочину, вчиненного умисно і поєднаного з насильством над потерпілим, або тяжкого злочину, вчиненного умисно і пов’язано­го із спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків.

 

Субєкти правовідносин

Види суб'єктів правовідносин: 1) індивідуальні суб'єкти (фізичні особи):- громадяни, тобто індивіди, що… - іноземні громадяни;- особи без громадянства (апатриди);— особи з подвійним громадянством (біпатриди);

Правосуб'єктність

74. поняття, види, мета адмін правопорушення Фактичною підставою для настання адміністративної відповідальності є скоєне… В законодавстві поняття "адміністративне правопорушення" сформульоване в Кодексі України про адміністративні…

Поняття та засоби захисту права власності

Захист права власності - це сукупність передбачених зако­ном цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нор­мальне господарське… Мета кримінального чи адміністративного захисту права власності полягає, перш… Захист права власності здійснюється в позовному порядку судом, господарським судом, третейським судом, а у випадках,…

Адміністративне стягнення, його види

1. виховання правопорушника в дусі дотримання законів, поваги до правопорядку; 2. попередження вчинення ним нових правопорушень (приватна превенція); 3. попередження вчинення правопорушень іншими особами (загальна превенція).

Правове виховання учнів

Мета правового виховання учнів – формування в них правової культури громадянина України, що складається передусім зі свідомого ставлення до своїх… Найперше завдання правового виховання – озброєння учнів знаннями законів,… Друге завдання – формування в учнів правової свідомості як сукупності правових уявлень, поглядів, переконань і…

Модель вчителя правознавства та його компетенції

До якісного забезпечення освітніх потреб особистості, розвитку її Інтелектуального такультурногопотенціалу. Надумкувчених, основними проблемами, з якимизустрічатимутьсявчителі у цьомутисячолітті, є:

Мета, завдання шкільного курсу «Правознавство». Дебати як форма навчання

Мета і завдання курсу

У сучасних умовах українського суспільства правова освіта є одним з найважливіших чинників розвитку особистості, становлення громадянського суспільства і демократичної правової держави, умовою формування правосві-домості громадянина. Вона спрямована на отримання знань, навичок, ставлень і ціннісних орієнтацій, необхідних людині для ефективного соціального функціонування, реалізації її життєвих цілей і завдань. Це потребує посилення практичної спрямованості навчання правознавства, насамперед запровадження для старших підлітків спеціального практичного курсу, основним результатом якого має стати перетворення права на важливий регулятор життя і поведінки учня в умовах його швидкої соціалізації.

Основні риси практичного курсу правознавства для учнів 9 класу полягають у тому, що він:

- виходить із змісту правознавства, передбаченого Державним стандартом освіти (галузь «Суспільствознавство») й наповнений переважно інформа-цією, орієнтованою на життєві потреби учнів 14-15 років, норми права, що стосуються неповнолітніх,

- побудований на нерозривній єдності нових для учнів юридичних знань та соціального досвіду школярів, практичних дій щодо вирішення конкретних життєвих проблем. Це дозволяє учням вийти за межі виключно урочної діяльності й включитися в активне громадське життя, використовуючи набуті знання;

- націлений на виховання учнів у дусі демократичних і національних ціннос-тей, що визначають громадянську самосвідомість та правомірну поведінку особистості;

- містить профорієнтаційний компонент для забезпечення можливості свідомого вибору учнями правового профілю навчання в старшій школі.

Метою курсу є забезпечення умов для формування елементів правової культури, правових орієнтирів та правомірної поведінки учнів.

Завданнями, реалізація яких забезпечить досягнення означеної мети, є:

1) познайомити учнів з правом, його важливою роллю в житті суспільства, сприяти усвідомленню ними найбільш важливих понять і термінів юри-дичної науки;

2) сприяти формуванню у дітей фундаментальних цінностей, таких як права та свободи людини і громадянина, демократія, активна громадянська позиція й інші, що складають основу демократичної правової держави і грома-дянського суспільства в Україні;

3) виробити в учнів уміння: використовувати правові знання для реалізації і захисту своїх прав, свобод та законних інтересів; оцінювати і регулювати свої взаємини з іншими; здійснювати вибір моделі поведінки у повсякденних життєвих ситуаціях, орієнтуючись на норми права, що стосуються непов-нолітніх; опрацьовувати окремі положення нормативно-правових актів; застосовувати на правовому матеріалі критичне мислення, аналіз, синтез, оцінку, рефлексію, уміння спілкуватись, дискутувати, розв’язувати проб-леми; сформувати навички правомірної поведінки;

4) прищепити дев’ятикласникам інтерес до права, заохотити їх до свідомого використання, застосування й дотримання правових норм.

Структура курсу та його зміст відповідають переліченим завданням.

ДЕБАТИ

Вибираючи дебати як метод, слід підкреслити, що це - тренінг, в якому головні промовці відіграють певні ролі (як і в симуляції). Погляди, які вони виголошують під час дебатів, не мусять збігатися з їхніми особистими поглядами. Це важливо, оскільки часто дебати є контраверсійними.

Коли застосовувати?

· навчаючи мистецтву публічного виступу, дебати вимагають від про­мовців ретельної підготовки, вміння будувати виступи, застосування принципів презентації, а також, що є найважчим, уміння справитися із складними питаннями;

· якщо хочемо показати переваги та недоліки певної теорії чи розв'яз­ків, наприклад, переваги та небезпеки використання інтерактивних методів у навчанні дорослих;

· коли навчаємо роботі в групі - успіху в дебатах може добитися лише та сторона, яка готується до виступу спільно;

· коли працюємо з великою групою (кілька десятків осіб) - часто най­вдалішим методом у роботі з такою групою буде лекція чи оксфордські дебати.

Переваги:

· дебати є дуже видовищними, і тому заангажованість учасників висока; о дає можливість цікаво показати переваги та недоліки визначеної про­блеми; о змушує учасників глибоко ознайомитись із темою.

Труднощі:

· учасникам потрібно чимало часу для підготовки виступу; о часто з'являються демагогічні виступи, що є малоцінними щодо по­даної інформації; о не всі учасники однаково залучені до участі.

Як уже зазначалося, участь у дебатах навчає учнів доводити та захищати свої думки, що є важливим умінням для формування громадянської компетенції, адже допомагає підготувати громадян, які мислять критично і є прихильниками позитивних суспільних змін. Дебати базуються на дослідженні, мисленні, систематизації та захисті – навичках, які є основою для публічної адвокації. Така навчальна діяльність допомагає учням покращити вміння переконання і навчитись відповідальності, пов’язаної з цим вмінням. Адже сама концепція дебатів ґрунтується на переконанні аудиторії та вмінні оперативно і ґрунтовно відповідати на аргументи [7].

На думку І.Сущенка, автора посібника "Дебати в школі", обговорення суперечливого питання стає дебатами тоді, коли цей процес набуває таких обов’язкових ознак (характеристик) :

– тема для обговорення відома учасникам заздалегідь і є суспільно значущою та актуальною. Кожного разу це повинна бути лише одна тема, яка не змінюється протягом обговорення. Вона має бути сформульована як певне твердження;

– розуміння теми тими, хто бере участь у дебатах, має бути тотожним. Тому обидві сторони мають домовитися про дефініції – визначення ключових термінів, понять із певної теми, що мають бути спільними для обох сторін. Такі визначення пропонуються учасниками, виходячи із загальновизнаних та достовірних джерел;

– кожна сторона має можливість висловити свою позицію та обов’язково відповісти на аргументи опонентів. Рівність участі у дебатах проявляється і в чіткому визначені часу як для виступів, так і для періоду перехресних запитань та відповідей;

 

– у процесі обговорення учасники мають використовувати аргументи та докази, адже довести правильність власної позиції можливо тільки тоді, коли аргументація переконлива;

– обговорення передбачає виділення певного часу на "перехресне опитування" – запитання та відповіді, які учасники дебатів використовують як для ствердження власної позиції, так і для виявлення слабких сторін в аргументації опонентів [5].

Учений Р.Едвардс як досвідчений тренер та суддя шкільних дебатів, автор численних наукових праць про дебати звертає увагу на важливість і складність процесу аргументації та зазначає, що учні під час дебатів вчаться знаходити потрібне у великій кількості інформації для побудови аргументу. На його думку, головні положення обробленої інформації утворюють найсильніші логічні причини і докази на підтримку різних позицій [9]. Уміння зайняти певну позицію із суперечливого питання та підтримати її обґрунтуванням причин є аспектами критичного мислення. Вони є корисними з точки зору підготовки людини до участі в житті відкритого суспільства. Таким чином, здатність збирати і організувати докази в логічній єдності дуже важлива навичка для розвитку критичного мислення, і це високо цінується для прийняття рішень у будь-якій суспільній сфері.

Окрім того, участь у дебатах дозволяє учням сприймати вже відомий їм матеріал у нових аспектах. Оскільки учні стають відповідальними не просто за передавання знань одне одному, але й за представлення їх решті класу, дебати викликають у них прагнення зрозуміти сутність, причини виникнення тієї чи іншої проблеми на основі одвічного запитання "Чому?". Така зміна сприйняття навчального матеріалу відбувається, оскільки учень з особи, чиї інтереси щодо сутності проблеми базувалися лише на власній допитливості, перетворюється на того, хто є відповідальним за захист ідей. А це, своєю чергою, потребує від учасника дебатів глибокого знання сутності того, про що він говорить. Таким чином, коли учні готуються до дебатів, їхнє ставлення до предмета обговорення радикально змінюється з пасивного на активне [7].

До того ж, оскільки дебати надають можливість публічного представлення захисту своїх ідей, учні вчаться структурувати і використовувати інформацію під час інтенсивної комунікативної взаємодії, що забезпечує отримання ними такого способу застосування знань, який непросто було б відтворити на уроці іншими методами. Плануючи та систематизуючи інформацію, а потім втілюючи ці плани в життя у разі потреби, учні починають осмислювати та усвідомлювати власні й чужі аргументи (і тему дебатів) на складному, високому рівні. Таке оперування знаннями уможливлює виникнення у них нового розуміння сутності предмета і значне підвищення реальних результатів навчання [7].

Важливим, на нашу думку, видається й те, що учнівські дебати сприяють глибокому засвоєнню навчального матеріалу. Так, для прикладу, на уроці правознавства (10 клас) у ході закріплення знань з теми "Вибори. Референдум" питання для ціннісних дебатів може бути сформульоване таким чином: "У демократичній державі голосування має бути обов’язковим". Учні у побудові аргументації не тільки зможуть повторити ключові поняття теми, посилаючись на теоретичні положення законодавства чи думки інших, а сформувати власне ставлення до розуміння обсягу прав і обов’язків людини, усвідомлюючи при цьому власну цінність себе як громадянина. При цьому процес навчання має бути організований у такий спосіб, щоб учень отримував інформацію не у вигляді вже укладеної педагогом системи знань, а у процесі власної активності на основі взаємодії з іншими [2].

Таким чином, учнівські дебати надають можливість учителеві перевірити ґрунтовність знань учнів з навчального матеріалу курсу, оцінити розуміння ними концептуальних і теоретичних положень, представлених у навчальній програмі. Тому, на нашу думку, учнівські дебати можуть розглядатися як ефективна педагогічна технологія навчання та впроваджуватися педагогами на уроках із предметів освітньої галузі "Суспільствознавство".

Поняття, ознаки та види правової поведінки

Поведінка має соціальний характер і визначається як сукупність певних дій, що викликають зміни у оточуючому світі чи у самому суб'єкті. У даному… Енциклопедична література під поведінкою людини розуміє систему… Поведінка — це багатоаспектна категорія, яка включає в себе наступні ознаки: це аспект діяльності чи спілкування, які…

Значення мета завдання педагогічної практики

Педагогічна практика є складовою частиною професійної підготовки спеціалістів на освітньо-кваліфікаційному рівні “Спеціаліст”. Педагогічна практика… У процесі педагогічної практики закріплюються та поглиблюються теоретичні… Головне призначення педагогічної практики полягає у вирішенні протиріч, що виникають під час переходу студента у нову…

Поняття та види робочого часу. Скорочений та неповний робочий час

Розрізняють такі види робочого часу: - нормальний робочий час; - скорочений робочий час;

Типологія держав; формаційний і цивілізаційний підходи

Існують два підходи до типології держав: формаційний (К. Маркс, Ф. Енгельс, В.І. Ленін) і цивілізаційний (М. Єллінек, Г. Кельзен, М. Коркунов, Г.… Формаційний підхід ґрунтується на вченні про зміну суспільно-економічних… Виділено такі історичні тили держав: 1) експлуататорська рабовласницька (рабовласницький спосіб виробництва; наявність…

Урок правознавства

Умовно кажучи, урок — це «відрізок» навчального процесу, який є завершеним за змістом, у часі й організаційно. Від якості уроку залежить ефективність функціонування всієї школи. Тому багато…  

Сучасні методологічні інновації формування правових знань

Сучасна правова освіта, зважаючи на соціальне замовлення, стратегічним завданням визначає формування компетентної в правових відносинах особистості,… Розглянемо декілька напрямків реалізації цього завдання. По-перше, на… Новий курс має певні особливості, які повинні враховувати вчителі у своїй роботі. Він зорієнтований переважно на…

Компетенції учнів з правознавства

Кожний з них містить елементи. Когнітивний: безпосередньо знаннєвий, інформаційно-правовий, а також елементи правової логіки й пізнавальної… Аналізуючи сутність і практичне значення правової предметної компетентності…

Поняття, система та джерела конституційного права

З конституційного права починається формування всієї системи національного права, всіх його галузей. Конституційне право мас свій предмет правового регулювання. Це суспільні… Предметом конституційного права є відносини, які визначають належність до громадянства України, становище людини в…

Правові засади розвитку сучасної правової освіти

Правова освіта населення полягає у здійсненні комплексу заходів вихов­ного, навчального та інформаційного характеру, спрямованих на створення… Право громадян України на набуття необхідного обсягу правових знань… Правова освіта — обов´язковий елемент навчально-виховного процесу в усіх дошкільних виховних, середніх…

Поняття, ознаки та види юридичної відповідальності

Юридична відповідальність характеризується певними оз­наками: 1) настає лише за вчинене правопорушення (дія чи бездіяль­ність) у разі… 3) виражається у настанні негативних юридичних наслідків для правопорушника, що мають особистий, майновий або…

Підстави припинення трудового договору

Підставами припинення трудового договору є: — угода сторін; — закінчення терміну (п. 2 і 3 ст. 23 КЗпП України), крім… — призов або вступ працівника на військову службу, на­правлення на альтернативну (невійськову) службу;

Поняття, ознаки та підстави адміністративної відповідальності

Як явище правової дійсності вона характеризується двома видами ознак. По-перше, це ознаки, властиві юридичній відповідальності в цілому (основні);… Основні ознаки адміністративної відповідальності полягають у тому, що вона: … 1) є засобом охорони встановленого державою правопорядку;

Місце теорії держави та права в системі юридичних наук

За класифікацією юридичних наук вона належить до теоретико-історичних наук разом з історією держави і права та історією політичних і правових вчень… Історія держави і права вивчає процесс історичного розвитку державно-правових… Історія вчень про державу і право досліджує і висвітлює історію виникнення і розвитку теоретичних знань про державу і…

Поняття, завдання, функції,принципи та система кримінального права

  93. Елективні курси Елективні курси пов’язані, перш за все, із задоволенням індивідуальних освітніх інтересів, потреб і нахилів кожного…

Поняття системи органів місцевого самоврядування.

Суб’єктами місцевого самоврядування є: 1) територіальна громада, 2) сільська, селищна, міська рада, 3) виконавчі органи сільських, селищних, міських… Крім того, територіальна громада може реалізовувати свої функції та… Існує також нагальна необхідність у посиленні регламентації процесу здійснення територіальною громадою своїх…

Поняття, ознаки, види та стадії злочину

Ознаки злочину: 1) це діяння, вчинене суб'єктом злочину;2) це діяння суспільно небезпечне —… 3) це протиправне діяння, яке передбачено чинним кримінальним законодавством, — порушення особою конкретної…

Поняття та основні засади шлюбу. Порядок укладання шлюбу

1) досягнення шлюбного віку; 2) добровільна згода сторін на укладення шлюбу (згода особи не вважається… 3) не перебування жінки або чоловіка в іншому зареєстрованому шлюбі;

Уже был вопрос №69

Правове регулювання сімейно-шлюбних відносин

Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин 1. Сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими… 2. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Методи та принципи правового виховання

- Методи стимулювання і мотивації; - Методи організації і здійснення; - Методи контролю і самоконтролю.

Система гарантій та прав людини

До політичних гарантій конституційних прав і свобод належать, насамперед, такі основні політичні інститути, як інститут народного суверенітету, форм… Загальні гарантії конституційних прав і свобод людини і громадянина мають… Спеціальні юридичні гарантії конституційних прав І свобод людини і громадянина в Україні представлені нормативно- та…