Фактичною підставою фінансово-правової відповідальності є фінансове правопорушення. У будь-якому разі поняття фінансового правопорушення повинно охоплювати податкові, бюджетні правопорушення, порушення валютного, банківського законодавства, за які встановлено фінансово-правову відповідальність.
З урахуванням цього фінансове правопорушення можна визначити як винне протиправне діяння суб’єкта фінансових правовідносин, яке посягає на суспільні відносини у сфері фінансової діяльності держави, за яке чинними нормативно-правовими актами передбачено фінансово-правову відповідальність.
Склад фінансового правопорушення утворюють наведені нижче елементи.
Об’єкт — установлений державою порядок формування, розподілу й використання державних фондів грошових коштів, що охороняються заходами фінансово-правової відповідальності.
Суб’єкт — індивідуальний та колективний (одержувачі бюджетних коштів, суб’єкти підприємницької діяльності, які надають фінансові послуги).
Об’єктивний бік — дії або бездіяльність, заборонені фінансовим правом. До дій відносять надання фінансових послуг без ліцензії, бездіяльність — неподання податкової декларації.
Фінансові правопорушення переважно завдають матеріальних збитків (наприклад, несплата сум податків), але є й такі, які вносять дезорганізацію в існуючий порядок формування, розподілу й використання державних фондів грошових коштів (неподання податкової декларації).
Зазвичай законодавство України не вимагає встановлення причинного зв’язку між дією та правопорушенням.
Суб’єктивний бік — це психічне ставлення суб’єкта до протиправних дій або бездіяльності та їх наслідків. Суб’єктивний бік фінансового правопорушення з колективним суб’єктом (юридична особа) визначається через психічне ставлення до правопорушення посадових осіб такої юридичної особи.
Характерною особливістю фінансового правопорушення є те, що вина не визнається обов’язковим елементом його складу.